Рис.4 Частота зустрічаємості алелей капа - казеїну серед різних
генотипових груп.
Ріст бугаїв - плідників. При вивченні росту бугаїв - плідників велике значення має наявність в генотипі певної частки швіцької порди північно - американської селекції. Встановлено, що тварини різних генотипових груп мали неоднакові показники росту. Так, жива маса при народжені складала 33.9 - 34.5 кг, в 6 місяців - 200.0 - 208.0 кг і в 12 місяців - 363.7 - 381.0 кг, але вірогідної різниці між групами в ці періоди не виявлена. У віці 18 місяців тварини з часткою ВS 50 - 62.5% вірогідно поступалися бугаям, які мали більшу частку корві ВS (Р>0.99).
До трьох років маса тварин вирівнюється, і тільки бугаї, які мали більше 75% ВS, вірогідно перевершували своїх ровесників з інших груп на 82.8, 84.4, 68.3 кг, відповідно (Р>0.99). В подальшому ця різниця нівелюється, в 4 роки її практично немає. В 5 років найбільшу живу масу мали тварини з часткою крові менш 50% ВS. Вони вірогідно перевершували бугаїв генотипів 63 -75 та 75% ВS на 45.8 - 64.8 кг (Р>95).
Вивчення показників росту бугаїв - плідників різної селекційної належності показує (таблиця 12.), що кращі результати мали тварини, які були завезені з Австрії та Німеччини, ніж ті, які були отримані у вітчизняних репродукторах від завезеного поголів′я. Це може бути пов′язано з більш інтенсивним вирощуванням імпортованого поголів′я до моменту завезення в Україну.
Таблиця 12.
Показникик росту бугаїв - плідників швіцької породи різної
селекційної належності, M ± m
Вплив окремих факторів на живу масу бугаїв - плідників в різні вікові періоди (таблиця 13) вказує, що обліковані з них досить різноманітно впливали на мінливість показників росту. Так, частка крові швіцької породи помісних бугаїв не діяло суттєво на ріст дослідних тварин. Її вплив коливався від 1.4 до 6.3% в загальній мінливості ознак і у всі вікові періоди був невірогідний.
Таблиця 13.
Сила впливу факторів на живу масу бугаїв - плідників
в різні вікові періоди, %
Дещо інші результати отримання за врахованними факторами у швіцькій породи. Спостерегається тенденція збільшення впливу селекційної належності та генотипу за BS до 2-річного віку. По першому від 11.9
( Р>0.999) до 37 % ( Р>0.999), по другому - від 0.3 до 21.3 % ( Р>0.999).
Генеалогічна структура популяції бурої худоби. Аналізуючи сучасну
популяцію бурої худоби та її перспективи слід відзначити, що одним із стратегічних напрямків роботи має бути підтримка чіткої генеалогічної структури з оптимальною кількістю ліній.
На сьогодні є досить розгалужена генеалогічна структура масиву бурої худоби ( рис. 4 ). У схему включені бугаї - плідники, пов’язані походженням з провідними лініями швіцької породи північно - американської селекції. Провідна роль серед них належить лініям Меридіана 90827 та Концентрата 106157. Інші бугаї - плідники розподілені серед ліній Мастера 106902, Ладді 125640, Паване 136140, Орегона 86386, Хілла 55163. Значна перевага ліній Меридіана та Концентрата пов′язана з найбільшим їх розповсюдженням серед швіцьких бугаїв на початку схрещування та в маточному поголів′ї, закупленому у Німеччині, Австрії, яким комплектувались основні стада - репродукторів швіцької породи. В перпективі планується вирівнювання часки кожної з структурних одиниць у породі.
В сучасній популяії маточного поглів′я бурої худоби є представники 12 ліній та спріднених груп, які походять від швіцької або лебединської порід. Упрядкування генеалогічної структури передбачає використання 5 - 7 основних ліній швіцької породи північно - американської селекції (таблиця14)
Таблиця 14.
Зміна в генеалогічній структурі популяції бурої худоби, %
Крім того, завершено виведення двох нових високопродуктивних ліній, тварини в яких відрізняються чітким визначеням будови тіла. Практично не планується подальше використання більшості ліній лебединської худоби. Участь у селекційному процесі трьох ліній: Роскошного 825, Чуткого 4284, Балкона 1799 пов′язано з вирішенням проблеми збереження генофонду лебединської худоби в обмеженій популяції.
Ефективність спорідненого спарювання в селекції бурої худоби. За всю історію скотарства при створенні та удосконалення порід нагромаджено значний досвід використання спорідненого спарювання. Його уміле застосування дає можливість консолідувати видатну спадковість і з більшою вірогідністю передавати важливі ознаки в поколіннях.
Як видно з таблиці 13, найбільша кількість інбредних бугаїв отримана при близьких ступенях (49 %), найменша - від тісного спорідненого спарювання (8%). За живою масою при народжені перевагу в 1 - 3 кг мали інбредні тварини над аутбредними. Зі збльшенням ступеня інбридингу має місце тенденція до підвищення цього показника. Однак в обох випадках різниця статистичного невірогідна. В 6 - місячному віці спостерігається зворотна залежність, коли найбільшу живу масу мали тварини від помірного інбридингу, а показники аутбредних бугаїв були на рівні з тісноінбридними. З 12 до 18 місяців найвищі показники були серед бугаїв - плідників, отриманих від спорідненого спарювання тісних ступенів, вони перевищували аутбредних ровесниць на 6 - 18 кг при невірогідній різниці. Слід відзначити, що у віці 2- 3 роки перевагу мали тварини з найменшим коефіцієнтом інбридингу над аутбридними на 8 - 34 кг, та над інбредними більших ступенів на 15 - 34 кг при статистично невірогідних.
Таблиця 15.
Жива маса інбридних та аутбридних бугаїв - плідників, M ± m
Селекційна програма удосконалення популяції бурої худоби . Дана програма є комплексом заходів, спрямованих на приведення популяції бурої худоби до якісно нового стану, який забезпечить генетичний потенціал 7000 кг молока і вище від корови на рік.
Сучасний рівень світової та вітчизняної селекції дає змогу добору бугаїв за такими важливими господарсько - корисними ознаками їх нащадків, як молочна продуктивність, включаючи складові молока, тип будови тіла з чітко визначеними частинами тулуба (наприклад, вим′я) та інші. Залучення в селекційний процес генетичного матеріалу бурих швіців з Північної Америки дає можливість зрушити обмін речовин у бік виробництва молока без суттєвого зниження м′ясної продуктивності. На основі наших досліджень пропонуємо принципову схему генетичного поліпшення бурої худоби, яка дає можливість об′єднати генетичний потенціал різних популяцій в напрямку створення нової молочної бурої породи (рис.5).
Рис.5 Схема генетичного поліпшення популяцій бурої худоби
Генетичне поліпшення з використанням BS. Будь - яка популяція худоби, якщо вона селекційно відкрита, використовує найкращій селекційний матеріал з інших регіонів, країн з метою “освіження крові” та привнесення нових генетичних особливостей, які розширюють діапазон пристосувальних спроможностей через збільшення гетерезиготності.
Виходячи з літературних данних та результатів власних досліджень, ми розробили схему (рис. 6) використання BS, основою якого є поступове збільшення частки крові поліпшуючої породи (BS) до 75% - 82.5% у племгоспах.
Рис. 6 Схема генетичного поліпшення бурої худоби з використанням швіцької породи північноамериканської селекції
На племінній половині поголів′я слід використовувати чистопорідних бугаїв - плідників швіцької породи американської селекції їх постійне застосування дасть змогу через три покоління довести частку поліпшуючої породи майже до 100%. У той же час на іншій частині корів та телиць виправдане використання бугаїв різної кровності за BS, що дасть змогу зберегти молочний тип будови тіла при добрій м′ясній продуктивності. Слід звернути увагу на те, що у підборі можуть використовуватись бугаїв - плідників німецької, австрійської, швейцарської селекцій, які в Єворпі об′єднані у загальну селекційну програму.
Узагальнююча схема добору у популяції наведена на рисунку 7. З неї видно, що з 197200 корів племінне поголів′я складає лише 5%, в той же час, приватний сектор - 21%, і це є суттєвий резерв в поповнені племенних ресусів. Для нормального проведення добору частина популяції має складати близько 50%. Це дає можливість вірогідно оцінити бугаїв - плідників та дібрати достатню кількість корів до селекційних груп. З активної частини популяції добір тварин у селекційну групу за ознаками надою має бути не вище 4% або 1:25. Після цього за загальними ознаками екстер′єру та типом будови тіла проводять остаточне формування групи для змовних спарювань.
| 
