7
гаємо те, на що вони приреченi.
Акцентуючи увагу на ролi чуттєво-емоцiйного начала в запропонова-
нiй Черкасенком драматичнiй концепцiї дiйсностi, треба, однак, уточни-
ти, що все це нiякою мiрою не означає, що його п'єси хибують вiдсутнi-
стю динамiзму "зовнiшньої" дiї, яка визначає напругу драматичної iнт-
риги. Якщо спробувати /звичайно, умовно/ каталогiзувати подiї, якi вiд-
буваються в Черкасенкових п'єсах, то мимоволi доходиш висновку, що їх
з надлишком вистачило б на декiлька гостросюжетних драм. /Звучать пос-
трiли, вирує пожежа, вiдбуваються спроби звести рахунки з життям, роз-
лiтаються на друзки надiї й iлюзiї... А скiльки зрад, скандалiв, непо-
розумiнь, нещасливих закоханостей.../. Iнша справа, що цi традицiйно
вирiшальнi подiї у драмах С.Черкасенка нiчого не вирiшують. Навiть за-
гибель одного з героїв /як правило, найвищий емоцiйним момент/ у Чер-
касенка не обов'язково збiгається з розв'язкою трагедiї i ще не озна-
чає поразки тiєї цiннiсно-смислової позицiї, яку цей персонаж, за за-
думом автора, репрезентує.
П'єси С.Черкасенка, як, власне, i вся модернiстична драматургiя
на початку XX сторiччя, представляють собою доволi неоднорiдне явище -
i за вибором тем i сюжетiв, i за арсеналом зображальних засобiв, i за
ступенем суб'єктивацiї свiту. Перейнявшись новими "вiяннями", що бук-
вально сколихнули нацiональне мистецтво, С.Черкасенко вiдмовляється
визнавати догмат будь-яких регламентацiйно-естетичних обмежень. Вiн
обирає шлях активних творчих пошукiв, якi конкретизуються в доволi сво-
єрiдному синтезi прийнятних i близьких його свiтобаченню елементiв мо-
дернi стичної поетики. Ця, загалом характерна для раннього українського
модернiзму, тенденцiя до диференцiацiї рiзноступеневих стилiстичних
рядiв у залежностi вiд тих конкретних завдань, якi ставить перед собою
митець, працюючи над кожним окремим твором, проявилась у творчостi
С.Черкасенка досить рельєфно. Залучаючи до створення своїх драматич-
них творiв кожного разу новi, вiдмiннi за своїми естетичними парамет-
рами iнтенцiї, С.Черкасенко, - попри усю їхню внутрiшню "рiзнiсть", а
iнодi i вiдверту стилiстичну суперечливiсть, - домагається ефекту "сте-
реофонiчностi" змiсту своїх п'єс, що, вочевидь, є тiєю домiнантною вла-
стивiстю творчого обдарування драматурга, яка визначає самобутнiсть i
"нестандартнiсть" його художнього мислення.
Разом з тим таке щедре розмаїття стилiстично-жанрових комбiнацiй
зумовлює естетичну неодноякiснiсть драматургiчних вiзiй митця /до ре-
чi, часто вiдокремлених зовсiм незначними промiжками часу/, що мимово-
лi створює враження естетичної "нерiвностi" i, якщо можна так сказати,
"хаотичностi" доробку Черкасенка-драматурга. На перший, поверховий,
8
погляд, може навiть здатися, що драматургiчна творчiсть цього митця,
котрий, як i його творчi однодумцi, наполегливо намагався сприяти урi-
зноманiтненню арсеналу зображально-виражальних засобiв, взагалi бракує
того єднального стрижня, тiєї внутрiшньої логiки, яка зазвичай саме i
допомагає дослiдниковi осягнути творчi закони, якi встановив для себе
митець.
Насправдi ж, хоч поставленi в один, хронологiчно зумовлений ряд,
i драми С.Черкасенка дiйсно не дають плавної картини стилiстичної еволю-
цiї, його творчий набуток - це цiлiсна естетична система. Просто мiж
окремими п'єсами С.Черкасенка, попри усю їхню художньо-стилiстичну
"самодостатнiсть", iснує глибокий внутрiшнiй зв''язок, який простежу-
ється лише на рiвнi узагальнюючих тенденцiй художнього методу i в де-
яких "наскрiзних" мотивах, якi нiколи не зникають з творчостi драма-
турга, хоч i значною мiрою модифiкуються у вiдповiдностi до тих твор-
чих завдань, якi вiн ставить перед собою.
Гостре вiдчуття духу часу дозволило С.Черкасенковi вловити i вiд-
творити основнi рушiйнi тенденцiї, характернi для своєї соцiо-культур-
ної епохи. Але iсторичнi суперечностi доби проявились не тiльки в ху-
дожнiй тканинi його творiв, а й у його свiдомостi i, зрештою, особис-
тiй долi. Розпочавши драматургiчну творчiсть у 1907 роцi, Черкасенко
залишився вiрним цьому вадовi лiтературної дiяльностi до останку свого
багатого на випробування життя, яке нiколи не було анi безтурботним,
анi безжурним. Тому майже п'ять десяткiв написаних ним i вiдомих нам
сьогоднi п'єс, це, вочевидь, лише частина того, що могло б "вiдбутись",
якби життєвi обставини склались бiльш сприятливо для митця. Однак i тi
драматичнi твори, якi С.Черкасенковi вдалося написати, засвiдчують, що
його звернення до драматургiї було виправданим i що зроблене ним, без-
перечно, заслуговує на увагу наших сучасникiв.
РОЗДIЛ 2. СЦЕНIЧНЕ ВТIЛЕННЯ ДРАМАТИЧНИХ ТВОРIВ С.ЧЕРКАСЕНКА.
Загальновiдомо, що взаємостосунки драматурга театру є виявом онтоло-
гiчно зумовленого дуалiзму. Адже, потрапляючи в театр, п'єса з оригi-
нальної i цiлком самостiйної художньої епiстеми несамохiть перетворюєть-
ся на первiсну матрицю, на базi якої театр витворює власний творчий
продукт - виставу. Але, незважаючи на те, що сценiчне втiлення невiд-
воротно "нiвелює" самодостатнiсть драматургiчного твору, переводячи
його в ранг "лiтературної основи", за всiх часiв кiнцевою метою твор-
чих зусиль драматурга був кiн. Саме кiн залишався тим мiрилом, тим
безкомпромiсним iндикатором, який наочно засвiдчує плiднiсть творчих
iдей автора п'єси i вселяє впевненiсть у тому, що драматичний твiр
сповна виконав своє мистецьке призначення, ставши фактом не тiльки лi-
9
тературного, а й театрального життя.
С.Черкасенко належить до тих драматургiв, чий творчий доробок ус-
пiшно здолав випробування театром. Майже всi його драматургiчнi вiзiї
мали сценiчну iсторiю, а деяким з них судилося стати справжнiми подi-
ями у театральному життi свого часу. Його п'єси охоче виставлялись ук-
раїнськими театрами i завжди мали стабiльний касовий успiх. Вiн спра-
ведливо вважався репертуарно-популярним драматургом. Якби ж свого часу
проводили моднi сьогоднi рейтинговi дослiдження, то у цьому гiпотетич-
ному "конкурсi" першi мiсця /за кiлькiстю здiйснених постановок/ без-
перечно вибороли б драма "Казка старого млина", трагедiя "Про що тир-
са шелестiла..." та iнсценiзацiя Гоголiвського твору "Страшна помста".
П'єси С.Черкасенка впевнено увiйшли до репертуару i професiйних
театральних колективiв, i численних аматорських гурткiв /у роздiлi по-
дається характеристика усiх вистав, про якi є iнформацiя/, де вони на-
були тiєї повноти естетичного буття, якої драматургiчний твiр набуває
тiльки на сценi. Не буде перебiльшенням сказати, що для багатьох дос-
тойникiв української сцени зустрiч з Черкасенковою драматургiєю стала
важливою вiхою у їхнiй творчiй бiографiї.
Послiдовно, крок за кроком, простежуючи сценiчну iсторiю драма-
тичних вiзiй С.Черкасенка, мимоволi натрапляєш на своєрiдну тенденцiю:
переважна бiльшiсть митцiв, яким хоча б одного разу протягом сценiчної
практики довелось вiдчути на собi магiю творчостi драматурга, рано чи
пiзно знову звертались до його драматургiї. До тих, кого захопило "си-
лове поле" художнього всесвiту С.Черкасенка, належать такi режисерськi
особистостi, як М.Садовський, I.Мар'яненко, Л.Сабiнiн, I.Сагатовський,
А.Ратмиров, М.Тiнський, В.Василько, Й. Сiрий /Манзенко/, Й.Стадник,
М.Бенцаль, I.Дудич, А.Возiян, Ю.Шерегiй. З-помiж акторiв, якi грали у
виставах за п'єсами С.Черкасенка, варто видiлити М.Садовського, М.Зань-
ковецьку, Г.Затиркевич-Карпинську, Л.Лiницьку, Г.Борисоглiбську, I.Ма-
р'яненка, С.Панькiвського, К.Рубчакову, Л.Курбаса, Л.Хуторну, О.Король-
чука, А.Бучму, В.Василька, Б.Романицького, Л.Кривицьку, К.Козак-Вiрлен-
ську, 0. Сердюка, Н.Ужвiй.
Такий яскраво означений сценiчний успiх, закрiпивши за С.Черкасен-
ком статус репертуарного драматурга, несамохiть внiс iстотнi корективи
у ставлення широкого загалу i до репрезентованого ним естетичного нап-
рямку в цiлому. Не секрет, що на початку сторiччя так званi "салоннi
п'єси" з великими труднощами приживалися на тодiшнiй українськiй сце-
нi /що пояснюється горезвiсною специфiчнiстю умов розвитку нацiональної
культури/. Тому, широкий розголос, що виник навколо театральних поста-
новок п'єс С.Черкасенка, засвiдчивши перехiд проблеми функцiонування
10
"нової" драматургiї на українському конi iз суто умоглядної у практич-
ну площину, став непереборним за своєю переконливiстю аргументом, який
наочно спростовував поширений мiф про апрiорну умогляднiсть, а вiдтак
несценiчнiсть модернiстичної драматургiї. Ця ж обставина, у свою чергу,
стала опосередкованим стимулом поступових, але цiлком конкретних i вiд-
чутних змiн у репертуарнiй полiтицi українських труп.
Наразi /як це не парадоксально прозвучить/, треба зазначити, що
кiлькiсно-вiдчутне збiльшення в художнiй практицi нацiонального театру
вистав, здiйснених за п''єсами, освяченими реформаторською естетичного
енергiєю, викликало у С.Черкасенка, як власне i у його творчих одно-
думцiв, серйознi занепокоєння. Справа в тому, що ревно мрiючи бачити
рiдну культуру рiвноправною складовою загальноєвропейського мистецько-
го процесу, вiн не був схильним недооцiнювати реально iснуючi в теат-
ральнiй практицi проблеми. Маючи досвiд постановок власних драматич-
них творiв /бiльшiсть з яких вiн мав можливiсть бачити/, Черкасенко
добре усвiдомлював, що поява на афiшi нової назви ще не була гарантом
змiн у пiдходах до сценiчного вирiшення драматичного матерiалу. А вiд-
так, визнаючи прогресивним сам факт появи в репертуарi п''єс, якi, роз-
суваючи естетично-фiлософськi i тематичнi рамки, давали театрам можли-
вiсть "одiйти вiд рутинних планiровок", не мiг закривати очi на те, що
естетика значної частки таких вистав вiдверто суперечить тiй iдеї за-
ради якої вiн ревно працював у царинi драматургiї.
Говорячи це, заради справедливостi треба, однак, уточнити, що ок-
ремим акторським особистостям, завдяки своєрiдностi їх психофiзичних
даних, удавалось-таки здолати бар'єри iснуючих штампiв i наблизитись
у вирiшеннi ролi до модернiстичної моделi свiтопочування. Скористав-
шись тими можливостями, якi щедро надавала їм "нова" драматургiя /ре-
презентована, зокрема, п'єсами С.Черкасенка, який, нагадаємо, небез-
пiдставно вважався на початку сторiччя репертуарно-популярним драма-
тургом/, вони заповзято демонстрували незвичнi для тодiшньої україн-
ської сцени пiдходи до вирiшення ролей, власним прикладом засвiдчуючи
принципову можливiсть адекватного сценiчного прочитання так званих
"салонних п'єс". Тому, хоч такi "прориви" виглядали на тлi "соковитих",
колоритних образiв, створених їх партнерами як зухвалi острiвцi у без-
межному океанi стереотипiв, випрацьованих українською сценою, було б
несправедливо недооцiнювати їх значущiсть з точки зору актуалiзацiї
проблеми оновлення естетичних засад виконавської майстерностi.
Таким чином, означаючи сутнiснi параметри побутування творчостi
Черкасенка-драматурга в контекстi театральних шукань його iсторико-
культурної доби, доречно буде пiдкреслити, що попри усю складнiсть i
| 
