Жива маса дорослих тварин має вагоме значення для породи подвійного напряму продуктивності, бо є генетично обумовленою ознакою і до певних величин стимулює виробництво основної продукції. Оптимальна живої маси, межа якої визначається наявністю міцної щільної конституції, для кожної породи встановлюється емпірично, але в більшості випадків знаходиться у межах 650 - 700 кг для корів з продуктивністю 5000 - 8000 молока за лактацію.
В таблиці 7 наведені дані живої маси бурих корів протягом перших трьох лактацій. Як видно з викладеної інформації, корови першого отелу починаючи з групи 50.0% крові швіцької породи мають практично однакові показники, при цьому вірогідно перевищуючи на 13 - 20 кг тварин з часткою крові поліпшуючої породи менше 25.0% та контрольну групу. Подібна ситуація спостерігається і у корів другого отелу, де також починаючи з групи, де 50.0% поліпшуючої породи і більше спостерігається вірогідно перевищення показників лебединської худоби при Р>0.999. Показники живої маси серед корів третього отелу є логічними підтвердженнями перших двох, хоч серед помісних груп тварин немає чіткої залежності росту показника від збільшення частки спадковості поліпшуючої породи. Слід відзначити, що приріст живої маси корів помісних груп з віком від першої до третьої лактації складає 71.6 - 82.0 кг, в той час, як у лебединської - близько 70 кг
Таблиця 7.
Жива маса корів різних генотипів, M ± m
Лінійна оцінка типу будови тіла корів. Широкого практичного значення в процесі удосконалення молочних та комбінованих порід набула лінійна оцінка типу будови тіла корів. Суть її полягає у визначенні якості розвитку статей і ознак екстер′єру відносно конкретно встановленого модельного типу тварини.
В таблиці 8 наведена лінійна оцінка типу будови тіла бурої худоби. Найменшу обмускуленість тулуба мали лебединські корови (5.12 балів). Помісні тварини різної кровності за швіцькою породою і чистопородні швіцькі корови перевершували вказану групу за цим показником на 0.72 - 1.08 балів.
За загальним об′ємом тіла чистопородні швіцькі та напівкровні корови перевершували всі інші дослідні групи (6.06 - 6.35 балів). Помісні тварини з кровністю 75.0 і більше відсотків швіцької крові мали найменьший об′єм тіла. У швіцьких чистопорідних корів відмічався найкращій прояв окремих ознак об′єму тіла, за виключенням довжини тулуба, за яким перевага була на боці напівкровних тварин (7.0 балів).
Загальна форма тулуба поліпшених тварин була досить гармонійною і краще розвинутою у помісних тварин з кровністю 76.0 і більше відсотків за швіцьку породу. Тварини з кровністю 51.0 - 74.9% і 75% за швіцькою породою мали найменший показник розвитку цієї ознаки. Краще прикріплення лопатки було у лебединських і швіцьких корів, дещо гірше у помісних корів кровністю 51.0 - 74.9% за швіцькою породою. Ідеальне рівне положення спини мали корови з 75.0% крові поліпшуючої породи. Слід зазначити, що вцілому використання швіцької породи позитивно вплинуло на вирівнення спини. Так, якщо у лебединських корів спина була дещо провислою (4.37 балів), то різні групи помісних тварин мали практично рівну спину (4.93 - 5.0 балів). Корови помісних груп з вмістом крові поліпшуючої породи 50.0 - 75.0% мали незначний ухил тазу в бік звислості, а корови чистопородних груп (лебединська і швіцька) - більш бажане положення тазу. За шириною тазу вірогідна перевага була на боці швіцьких чистопородних корів.
Таблиця 8.
Оцінка типу будови тіла корів, балів
Відтворна здатність і продуктивне довголіття тварин. Аналіз відтворної здатності та продуктивності довголіття бурих корів різних генотипів показує, що за індексом осіменіння і відсотком запліднювальності після першого осіменіння перевагу мали чістопорідні тварини швіцької породи (таблиця 9). У порівнянні з лебединськими коровами помісні за швіцькою породою групи тварин відзначались кращіми показниками індексу осіменіння.
При збільшенні у генотипі лебединських тварин часткі крові швіцької породи помітно чітку тенденцію зростання скороспілості. Так, телиці з генотипу 75.0% Ш 25.0% Л при меншому віці першого запліднення мали більшу живу вагу у порівнянні з лебединською породою (відповідно на 36 днів та 21 кг). В залежності від генотипу жива маса при першому запліднені помісних груп телиць не мали значної різниці (4 - 12 кг) і вцілому перевершували групу лебединських. Найбільша жива маса при першому запліднені встановлена чистопородних швіцьких тварин (402 кг).
Таблиця 9.
Відтворна здатність корів різних генотипів та їх продуктивне довголіття
Тривалість використання лебединськіх корів у основному стаді склала у середньому 5.1 лактацій. При збільшені кровності за поліпшуючою породою проявляється чітка тенденція зростання періоду виробничого використання помісних корів. Так, у порівнянні з лебединською породою у корів з кровністю 25.0, 50.0, 75.0% за швіцькою тривалість господарського використання збільшилась на 0.4 - 0.6 лактацій.
Одночасно зі збільшенням періоду господарського використання у помісних тварин зростав і зажиттєвий надій. Так, серед помісних груп, найбільший зажиттєвий надій відмічався у корів генотипу 75.0% Ш 25.0% Л. Ці тварини переважали дві інші помісні групи за цим показником на 633 - 692 кг молока, а лебединську групу - на 6235 кг
При зростанні в генотипі бурих корів частки крові швіцької породи відмічено тенденцію збільшення виходу телят в розрахунку на 100 корів. Коефіцієнт відтворної здатності був найкращим у лебединських чистопородних і напівкровних за швіцькою породою корів (1.02 - 0.97). Тривалість сервіс - і сухостійного періодів у помісних корів була дещо більшою у порівнянні з чистопородними лебединськими та швіцькими ровесницями, але при збільшенні в генотипі частки крові поліпшуючої породи (75%) ці показники мають тенденцію зниження до оптимального значення.
Отже, використання швіцької породи у відтворному схрещуванні з лебединською породою покращує відтворну здатність популяції бурої худоби вцілому.
Молочна продуктивність бурих корів. Напрямок селекційного процесу комбінованих порід тісно пов′язаний з економічними факторами. Нині найбільш бажаним є високий надій при оптимальних складових молока, особливо в зонах сировиробництва. Використання генетичного матеріалу швіцької породи на лебединській худобі, враховуючи близкість походження, дає можливість підняти її генетичний потенціал.
Як видно з даних таблиці 10, рівень надою за першу лактацію серед лебединських корів був нижчим у порівнянні з помісними. Статистично ж вірогідну перевагу мали групи корів з 3.1 - 75.0% швіцької породи при (Р>0.95) та швіцькі чистопородні (Р>0.999).
Таблиця 10.
Показники молочної продуктивності, живої маси та
відтворної здатності корів, M ± m
Вміст жиру в молоці також має певну залежність від наявності у генотипі корів крові поліпшуючої породи. Різниця між найменш і найбільш продуктивними помісними тваринами складає 0.07% (при Р>0.95), у той же час немає вірогідної різниці між лебединськими та помісними коровами. Швіцькі чистопородні корови статистично вірогідно перевершують всі групи на 0.06 - 0.13%, (Р>0.99).
Якість молока бурих корів. Результати комплексного вивчення ознак молочної продуктивності повновікових корів різних генотипів наведені в таблиці 11.
За вмістом жиру в молоці корови швіцької породи перевершували лебединських на 0.3%. Стосовно помісних тварин встановлено, що напівкровні корови переважали тварин з 75% швіцької крові (3.92% проти 3.85) з невисокою вірогідністю. За вмістом білка в молоці перевагу мали чистопородні швіцьки та напівкровні тварини, де рівень цієї складової становить 3.35% проти 3.33% у молоці тварин з 75% поліпшуючої породи. У корів лебединської породи цей показник нижчий на 0.08% від швіцьких і напівкровних тварин та на 0.06% від тварин з 75% частками крові за швіцькою породою.
Таблиця 11.
Показники надою та складових молока корів різних генотипів.
Кількість казеїну в молоці корів лебединської породи становила 2.66%, а в молоці швіцьких корів 2.72%. У молоці напівкровних корів вміст казеїну на 0.06% більше від швіцьких. У корів з 75% крові за швіцькою породою цей показник менший за показники швіцьких та напівкровних на 0.02% та 0.04%, відповідно.
Для виробництва сиру бажаний вміст казеїну в молоці не нижче від 2.7%. У наших дослідженнях цьому показнику відповідало молоко, отримане від тварин швіцької породи та помісей.
Після відкриття генетичних варіантів капа - казеїну А, В та С, Е постійно ведуться дослідження важливості їх алельних поєднань. Особливо актуальним вважається вивчення впливу окремих з них на сиропридатність.
Вивчення частоти зустрічаємості алелей в популяції бурої худоби вцілому показало наявність трьох алелей А, В, С (рис.3). Найбільша частота відноситься до алеля типу В (51%) та А (48%). З вище наведеного можна констатувати, що серед тварин бурої породи найбільший відсоток займають бажані алелі.
Рис.3 Частота зустрічаємості алелей капа - казеїну.
В процесі поліпшення бурої породи збільшується частка помісних тварин і вони визначають продуктивні якості популяції вцілому. З рисунку 4 видно, що при удосконаленні лебединської породи проходить зменьшення частоти алелей капа - казеїну типу А на 0.1 при цьому збільшується на 0.12 частота зустрічаємомті алеля В, що є відчутним позитивним аргументом на користь помісного поголів′я. Слід відзначити відсутність серед помісей алеля типу С.
| 
