ОХОРОНА РОСЛИННОГО СВІТУ КІЛІЙСЬКОЇ ДЕЛЬТИ ДУНАЮ У ЗВ'ЯЗКУ З СТВОРЕННЯМ ДБЗ
Сучасний стан і основні шляхи охорони рослинного світу заповідника. Під впливом посилення прямого (осушення й обводнення екотопів, надмірний випас, збільшення рекреаційного навантаження, заліснення не властивими для флори регіону культурами й ін.) і непрямого (евтрофізація і забруднення водойм, зниження загального обводнення плавнів у результаті зарегулювання водотоків і зменшення річкового стоку) впливу на рослинний покрив відбувається зменшення його природного флористичного і фітоценотичного багатства при одночасному збільшенні числа адвентивних видів, переважно бур'янів, зниження загальної продуктивності дельтових екосистем і їх функціональної ролі в регіоні (Дубина та ін., 1999). Скорочуються площі багатьох раніше досить поширенних видів та їх угруповань, а також популяцій рідкисних видів Orchis palustris, Epipactis palustris, E. heleborine, Nуmрhоіdеs peltata, Nuphar lutea, Aldrovanda vеsісulоsа, Dactylorhiza majalis, Chrysopogon gryllus, Dianthus bessarabicus, Stipa borysthenica, Cladium mariscus, Leucojum aestivum і ін. (Дубина та ін., 1999; Жмуд, 1997 а,б; 1999).
На підставі фітосозологічної категоризації (Дубина та ін., 1999) нами для охорони запропоновано 67 видів судинних рослин, що складає 5,5% флори заповідника. З них 13 видів віднесені до I категорії рідкісності (Aldrovanda vesіculosa, Chrysopogon gryllus, Leucojum aestіvum, Stіpa borysthenіca, Trapa macrorhіza, T.pseudocolchіca, Epіpactіs palustrіs, E.heleborіne, Dactylorhіza majalis, Dіanthus bessarabіcus, Juncus acutіflorus, Cladіum marіscus, Orchіs palustrіs), 12 - до II (Salvіnіa natans, Batrachіum aquatіle, Fumana procumbens, Centaurіum tenuіflorum, Dіanthus platyodon, Potamogeton gramіneus, Valerіana collіna, Helіanthemum nummularіum, Nasturtіum offіcіnale, Onosma borysthenіca, Sparganіum emersum, Elatіne hungarіca), 19 - до III (Perіploca graeca, Leucanthemella serotіnа, Molіnіa euxіna, Callіtrіche verna, Utrіcularіa mіnor, Cіcuta vіrosa, Hottonіa palustrіs, Cerastіum ucraіnіcum, Corіspermum ucraіnіcum та ін.) і 23 – до IV (Thelypterіs palustrіs, Elytrіgіa stіpіfolіa, Equіsetum telmateia та ін.). Потребують охорони 12 рідкісних рослинних угруповання, що знаходяться під загрозою зникнення, обумовленою господарською діяльністю людини (Salvіnіo-Spіrodeletum, Spіrodelo-Aldrovandetum, Aldrovandetum vesіculosae, Aldrovando-Utrіcularіetum mіnorіs, Hottonіetum palustrіs, Nymphoіdetum peltatae, Ceratophylletum submersі, Thelypterіdі-Phragmіtetum, Astereto pannonіcі-Scіrpetum compactі, Stіpetum borysthenіcae, Dauco-Chrysopogonetum grіllіs, Cladіetum marіscі) і 27 рідкісних і зникаючих у регіоні (Wolffіetum arrhіzae, Lemno-Utrіcularіetum vulgarіs, Hydrocharіtetum morsus-ranae, Hydrocharіto-Stratіotetum aloides, Myrіophyllo-Nupharetum, Nymphaeetum albo-luteae, Batrachіetum rіonіі, Potametum gramіneі, Potametum lucentіs, Potametum natanto-lucentіs, Najadetum mіnorіs, Potameto-Zannіchellіetum palustrіs, Potameto-Zannіchellіetum pedicellatae, Carіcetum elatae, Carіcetum pseudocyperi, Phalarіdetum arundіnaceae та ін.).
Перспективне зонування території заповідника. Існуюче зонування території ДБЗ не відповідає повною мірою сучасним завданням охорони всіх типів організації біоти, у тому числі і рослинності. У розробленій схемі перспективного зонування межі зон прив'язані до контурів природних ландшафтних елементів. Крім заповідної (9,4 тис. га), зони регульованого заповідного режиму (9,8 тис. га), буферної (18,4 тис. га) і зони антропогенних ландшафтів (3,8 тис. га) нами виділена зона екологічної реконструкції. Вона включає потенційно цінні в аспекті збереження біорізноманіття ділянки загальною площею біля 5,0 тис. га (Жебриянська гряда, острів Єрмаков, ставкове господарство), що на час утворення заповідника відрізнялися значним порушенням екосистем. Їх екологічна реконструкція сприятиме значному півищенню природоохоронного потенціалу заповідника, відновленню природних сукцесій. Як свідчить аналіз стану природних комплексів біосферних заповідників України, виділення зон екологічної реконструкції абсолютно необхідне для більшості із них. На цій підставі нами підготовлені відповідні рекомендації Головному управлінню національних природних парків і заповідної справи Міністерства екології та природних ресурсів України про внесення змін в структуру біосферних заповідників України.
Основні напрямки конструктивного планування території. Розроблена система охорони гено- і ценофонду включає три підсистеми - ландшафтно-планувальну, прямих і непрямих фітосозологічних заходів (Дубина, Жмуд та ін.,1999). Перша передбачає цілісне планування ландшафтів, спрямоване на запобігання порушень екологічно збалансованого стану плавневих і аренних екосистем дельти Кілійського гирла Дунаю, друга - проведення активних фітосозологічних заходів, включаючи переселення раритетних видів в оптимальні умови місцезростань і біотехнічні роботи з метою стимулювання розвитку зазначених видів і угруповань; третя - удосконалення функціонального цільового зонування території відповідно до екологічної, економічної і соціальної ситуації в регіоні, що змінюється.
Стратегія оптимізації рослинного покриву. Стратегія оптимізації рослинного покриву ДБЗ має на меті підтримку високого рівня біологічного різноманіття дельти Кілійського гирла Дунаю з урахуванням економічних інтересів природокористувачів. Це завдання може бути вирішене лише з використанням традиційних видів природокористування і менеджменту угідь, вироблених в ході її історичного розвитку у дельті Дунаю (Zhmud, 1999). Це, насамперед, випас худоби, сінокосіння, заготівля Phragmites australis у якості будівельного і технічного матеріалу, періодичне середньозимове випалювання плавневої рослинності, збір плодів Trapa natans і ін. Дослідження показали раціональність їх нормованого застосування для збереження флори та рослинності регіону і всього комплексу біорізноманіття Кілійської дельти Дунаю.
ВИСНОВКИ
1. Дунайський біосферний заповідник займає українську частину території первинної і вторинної дельт Кілійського гирла Дунаю - парагенетичних геосистем, що відрізняються особливостями виникнення і формування, а також ступенем антропогенної трансформації геокомплексів. Значне екотопічне диференціювання територій і динамічність геокомплексів визначають найвищий рівень їх біотопічної і біологічної різноманітності в регіоні.
2. Флора ДБЗ нараховує 950 видів судинних рослин, що належать до 379 родів, 100 родин і 3 відділів. Кількісні показники систематичного спектра і порядок провідних родин, а також географічна структура відобрижають її подібність із флорами Бореальноі флористичної області і Древнього Середзем'я. Біоморфологічна структура характеризується переважанням гемікриптофітів (48,3%) і відображає умови перезволожених екотопів. Висока питома вага терофітів (30,0%) свідчить про значний вплив антропогенних факторів і пов'язаних із ними процесів засолення на флору ДБЗ. Екологічна структура відрізняється високим ступенем гетерогенності, обумовленим диференціацією екологічних умов за багатьма параметрами середовища.
3. У рослинності ДБЗ виділено 18 класів, 27 порядків, 35 союзів і 160 асоціацій. Вона представлена генетично різнорідною сукупністю лісових, чагарникових, лучних, болотних, водних, солонцевих, солончакових і псамофітних угруповань. Їхня територіальна диференціація і площі визначаються, в основному, історичним і сучасним характером алювіальних процесів, що відбувається в дельті Дунаю.
4. Для рослинного покриву ДБЗ характерні природні (заповідна зона), природно-антропогенні (заповідна і буферна зони) і антропогенні (зона антропогенних ландшафтів) зміни, які проходять одночасно. Їхня спрямованість, якісні і кількісні показники визначаються екологічними умовами місцезростань (ступінь алювіальності, заплавний режим), впливом антропогенних факторів. Основною тенденцією змін є евтрофізація, гідрофітизація, галофітизація і ксерофітизація угруповань, викликані спільною дією природних і антропогенних факторів.
5. Сингенетичні зміни є визначальними при формуванні новоутворених морфоструктур, вони істотно впливають на хід подальших динамічних процесів на всіх етапах розвитку рослинного покриву дельти. На швидкість і характер проходження змін рослинності найбільше впливають склад грунтоутворюючих порід, інтенсивність формування морфоструктур і виходу їх з-під впливу алювіальної діяльності моря і водотоків.
6. Екзогенні зміни (природні й антропогенні) є найпоширенішими. Природні зміни обумовлені динамікою водного режиму, формуванням алювіальних відкладів, а також впливом тварин. Загальною тенденцією катастрофічних гідрогенних змін є повне зникнення вихідних типів організації рослинності і розвиток процесів заростання, послідовних – формування більш мезофітних і ксерофітних, відносно попередніх, угруповань. Загальною тенденцією зоогенних змін є уповільнення сукцесійних стадій розвитку рослинного покриву.
7. Антропогенні (катастрофічні і послідовні) зміни за масштабами і перетворюючим впливом на рослинний покрив ДБЗ є визначальними. Серед послідовних змін найбільше поширення мають пасквальні. Їх загальною тенденцією є збільшення видового складу на I і II стадіях дигресії і його зменшення, а також зміна домінантів на III стадії і IV. Зняття пасквального фактора на III і IV стадіях дигресії не призводить до повного відновлення сукцесійних рядів. Помірне випасання (3 - 5 голів великої рогатої худоби на 1 га для лучної і болотної рослинності і 0,5 - 1 голови - для псамофітної) сприяє флористичній різноманітності геокомплексів і зокрема, місцезростань рідкісних видів. Зимове випалювання травостою стимулює збільшення флористичного складу і продуктивності угруповань лучної і болотної рослинності. Літнє сінокосіння прискорює дегратогенні зміни рослинності.
8. Сучасний розвиток геоморфоструктур ДБЗ та вплив антропогенних факторів визначають подальші зміни рослинності. Найбільш ймовірно, вони будуть проходити в напрямку збільшення площ галофітних угруповань і змін болотних угруповань - лучними, збільшення площ трав'яно-болотної рослинності в центральній частині і територій заростання у південно-східній і південній, евтрофування водних угруповань у північно-західній і збільшення питомої ваги засолених - у північній. Істотні зміни рослинності у напрямку мезофітизації і синантропізації відбудуться на острові Єрмаков і в районі порту Усть-Дунайськ. Зняття пасовищного впливу (прируслові гряди заповідної зони) призведе до збільшення площ болотисто-лучних угруповань, а мозаїчне розліснення (Жебриянська гряда) - аренних трав'янистих і галофільних (у депресіях) угруповань.
9. Для індивідуальної охорони запропоновано 67 видів судинних рослин. 13 видів віднесені до I категорії рідкості, 12 відповідно -II, 19 - III і 23 - IV. Для охорони запропоновані також 12 угруповань, що перебувають під загрозою зникнення, обумовленого господарською діяльністю людини і 27 рідкісних і зникаючих у регіоні.
10. У розробленій схемі перспективного зонування ДБЗ обгрунтовано виділення зони екологічної реконструкції, яка включає потенційно цінні в аспекті збереження біорізноманіття ділянки, що, в теперішній час відрізняються суттєвим порушенням екосистем.
11. Розроблена система охорони гено- і ценофонду включає три підсистеми - ландшафтно-планувальну, прямих і непрямих фітосозологічних заходів. Вони передбачають цілісне планування ландшафтів, спрямоване на запобігання порушень екологічно збалансованого стану плавневих і аренних екосистем дельти Дунаю, проведення активних фітосозологічних заходів, удосконалення функціонального цільового зонування території відповідно до екологічної, економічної і соціальної ситуації в регіоні.
СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ РОБІТ
1. Жмуд О.І. Тенденції пасквальних змін рослинного покриву Дунайського біосферного заповідника // Укр. фiтоцен. зб., сер. А, Вип.3 (14).- 1999.- С. 102-107.
2. Жмуд О.І. Сингенетичні зміни рослинності Дунайського біосферного заповідника // Укр. Ботан журн., 2000.- т. 57 , № 3 .- С. 272-277.
3. Дубина Д.В., Жмуд О.І., Дзюба Т.П., Тимошенко П.А., Шеляг-Сосонко Ю.Р. Синтаксономiя рослинностi пiскiв Жебриянського приморського пасма (Одеська обл.) // Укр. фiтоцен. зб., Киiв, 1996 г, сер. А, Вип. 2, С. 44-56
4. Дубина Д.В., Жмуд О.І., Тимошенко П.А., Шеляг-Сосонко Ю.Р. Сучасний стан і тенденцiї антропогенних змiн рослинності Стенцiвсько-Жебриянських плавнiв Дунаю // Укр. ботан. журн., 1997.- №6.- С. 551-556.
5. Дубина Д.В., Дворецький Т..В., Дзюба Т.П., Жмуд О.І., Тимошенко П.А. Рослинність Жебриянського приморського пасма. 2 Луки // Укр. фiтоцен. зб., Киiв, 1997. - сер. А, Вип. 1, С. 3-20.
6. Дубина Д.В., Дзюба Т.П., Жмуд О.І., Тимошенко П.А., Шеляг-Сосонко Ю.Р.Рослиннисть, флористичні особливості та основні завдання охорони Жебриянського приморського пасма // Укр. ботан. журн. – 1998. - т. 55, - №4.- С. 450-456.
7. Дубина Д.В., Дворецький Т.В., Дзюба Т.П., Жмуд О.І.,Тимошенко П.А. Синтаксономія солонцової і солончакової рослинності дельти Кілійського гирла Дунаю // Укр. фiтоцен. зб., Київ. – 1998. - сер. А, Вип. 2 (11). - С. 98-108.
8. Жмуд Е.И. Зеленые богатства дельты // Дельта Дуная. - Одесса: Все живое, 1996. - С. 6 - 8.
9. Жмуд Е.И Прошлое, настоящее и будущее водяного ореха // Там же.- С. 20 - 21.
10. Жмуд Е.И Облепиха крушиновидная на приморских грядах // Там же. - С. 22.
11. Карпова Г.О., Жмуд О.І. Заповідник “Дунайські плавні” // Природа Придунайського регіону України. - Київ, 1998.- С. 131-137 .
12. Voloskevich A.N., Zhmud E.I., Zhmud M.E. Dunaiskie Plavni Reserve.- In: Black Sea Biological Diversity Ukraine (Compl. By Prof. Yu.P. Zaittsev and Dr. B.G. Alexandrov).- New York: United Nations Publications, 1998. - Black Sea Environmental Series. - Vol.7. - P. 105-109.
13. Дубина Д.В., Шеляг-Сосонко Ю.Р. Судинні рослини // Біорізноманітність Дунайського біосферного заповідника, збереження та управління (ред. Ю.Р. Шеляг-Сосонко). - Київ: Наук. думка, 1999.- С. 77-85.
14. Лебеда А.П., Дубина Д.В., Жмуд О.І. Рослинні ресурси // Біорізноманітність Дунайського біосферного заповідника, збереження та управління (ред. Ю.Р. Шеляг-Сосонко). - Київ: Наук. думка, 1999. - С. 227-235.
15. Дубина Д.В., Дзюба Т.П., Жмуд О.І., Тимошенко П.А. Охорона фіто- та ценофонду ДБЗ // Біорізноманітність Дунайського біосферного заповідника, збереження та управління (ред. Ю.Р. Шеляг-Сосонко). - Київ: Наук. думка, 1999. - С. 283-288.
16. Дубина Д.В., Дзюба Т.П., Жмуд О.І., Тимошенко П.А. Вплив випасання на фітосистеми ДБЗ і нормування його навантаження // Біорізноманітність Дунайського біосферного заповідника, збереження та управління (ред. Ю.Р. Шеляг-Сосонко). - Київ: Наук. думка, 1999. - С. 326-337.
17. Дубина Д.В., Дзюба Т.П., Жмуд О.І., Тимошенко П.А. Вплив випалювання на фітосистеми // Біорізноманітність Дунайського біосферного заповідника, збереження та управління (ред. Ю.Р. Шеляг-Сосонко). - Київ: Наук. думка, 1999. - С. 337-341.
18. Дубина Д.В., Жмуд О.І. Фітомоніторинг // Біорізноманітність Дунайського біосферного заповідника, збереження та управління (ред. Ю.Р. Шеляг-Сосонко). - Київ: Наук. думка, 1999. - С. 473-477.
19. Дубина Д.В., Дзюба Т.П., Жмуд О.І., Тимошенко П.А. Екологічний менеджмент ДБЗ. Рослинні ресурси // Біорізноманітність Дунайського біосферного заповідника, збереження та управління (ред. Ю.Р. Шеляг-Сосонко). - Київ: Наук. думка, 1999. - С. 342-345.
20. Шеляг-Сосонко Ю.Р., Дубина Д.В., Жмуд М.Є., Жмуд О.І. Функціональне зонування території Дунайського біосферного заповідника // Біорізноманітність Дунайського біосферного заповідника, збереження та управління (ред. Ю.Р. Шеляг-Сосонко). - Київ: Наук. думка, 1999. - С. 355-363.
21. Конспект флори Дунайського біосферного заповідника /Дубина Д.В., Жмуд О.І., Шеляг-Сосонко Ю.Р.; Ін-т ботаники НАНУ.- Київ, 1999- 51 с. – Укр.-Деп. В ДНТБ України Д.Р. Н.І. 34.29.35.
22. Жмуд Е.И Проблемы охраны водяного ореха плавающего (Trapa natans L.) в районе Природного заповедника "Дунайские плавни" // Проблеми ботаніки і мікології на порозі третього тисячоліття. Матеріали Х з'їзду Українського ботанічного товариства (Полтава, 22-23 травня 1997 р.). Київ-Полтава, 1997а.- С. 195-196.
23. Жмуд Е.И Современное состояние и проблемы охраны редких видов растений в районе Природного заповедника "Дунайские плавни" // Проблеми ботаніки і мікології на порозі третього тисячоліття. Матеріали Х з'їзду Українського ботанічного товариства (Полтава, 22-23 травня 1997 р.). Київ-Полтава, 1997б.- С.196-197.
24. Жмуд Е.И Лекарственные растения природного заповедника "Дунайские плавни" и возможности их использования в связи с зонированием территории // Четверта мiжнародна конференцiя з медичної ботанiки / Тези доповiдей. Київ, 1997. - С. 90 - 91.
25. Жмуд Е.И, Жмуд М.Е. Проблемы использования облепихи крушиновидной в природном заповеднике "Дунайские плавни" // Четверта мiжнародна конференцiя з медичної ботанiки / Тези доповiдей. Київ, 1997. - С. 91 - 93.
26. Zhmud E.I. Reed management of the secondary delta of the Danube Kilian arm the Danube Biosphere reserve // International Conference on Phragmites-dominated wetlands, their functions and sustainable use. April 18-23, 1999 Trebon, Czech Republic.- P. 97.
Жмуд О.І. “Сингенетичні і екзогенні зміни рослинності Дунайського біосферного заповідника”.- Рукопис.
Диссертація на здобуття наукового ступеня кандидата біологічних наук за спеціальністю 03.00.05 - ботаніка. - Національний ботанічний сад ім. М.М. Гришка НАН України, Київ, 2000.
Дисертаційна робота присвячена виявленню і всебічному вивченню сингенетичних і екзогенних змін рослинності Дунайського біосферного заповідника (ДБЗ), а також розробці стратегії і практичних методів охорони і оптимізації його рослинного покриву.
Здійснений порівняльно-структурний аналіз флори досліджуваного району і з'ясовані її особливості, встановлені закономірності територіального розподілу рослинного покриву, вивчений (за методом Браун-Бланке) синтаксономічний склад і розроблена класифікація рослинності, виявлені основні напрямки і тенденції динаміки рослинного покриву, розроблена класифікація елементарних змін рослинності заповідника. Вперше вивчені сингенетичні та екзогенні зміни рослинності ДБЗ. Встановлено, що головними природнимі факторами змін є гідрогенний і алювіогенний, що відбуваються під впливом водотоків Дунаю і Чорного моря, а також антропогенний. Здійснено прогноз змін рослинного покриву ДБЗ. Розроблені перспективне зонування ДБЗ, наукові основи і практичні рекомендації збереження його гено- і ценофонду, а також природоохоронні методи управління й оптимізації рослинного покриву Кілійської дельти Дунаю.
Ключові слова: Дунайський біосферний заповідник, флора, рослинність, зміни рослинності, сингенез, екзогенез, менеджмент, охорона.
Жмуд Е.И. “Сингенетические и экзогенные смены растительности Дунайского биосферного заповедника”.- Рукопись. (русск.)
Диссертация на соискание ученой степени кандидата биологических наук по специальности 03.00.05 - ботаника.- Национальный ботанический сад им. М.М. Гришко НАН Украины, Киев, 2000 г.
Диссертационная работа посвящена выявлению и всестороннему изучению сингенетических и экзогенных смен растительности Дунайского биосферного заповедника (ДБЗ), а также разработке стратегии и практических методов охраны и оптимизации его растительного покрова.
Осуществлен структурно-сравнительный анализ флоры исследуемого района и установлены ее особенности, определены закономерности территориального распределения растительного покрова, изучен (по методу Браун-Бланке) синтаксономический состав и разработана классификация растительности, выявлены основные направления и тенденции динамики растительного покрова, разработана классификация элементарных смен растительности заповедника.
Для растительного покрова ДБЗ характерны протекающие одновременно природные (заповедная зона), природно-антропогенные (заповедная и буферная зоны) и антропогенные (зона антропогенных ландшафтов) смены. Их направленность и скорость определяются геоморфологическими особенностями территории, экологическими условиями местопроизрастаний (степень аллювиальности, поемный режим) и влиянием антропогенных факторов.
Впервые изучены сингенетические и экзогенные смены растительности ДБЗ. Установлено, что ведущими факторами смен являются природные (гидрогенный, аллювиогенный, зоогенный) и антропогенные (гидромелиорация, одамбование плавневых участков, карьерная добыча песка, выпас скота, выжигание и выкашивание растительности и др.).
Сингенетические смены являются определяющими при формировании новообразованных морфоструктур, а также оказывают существенное влияние на прохождение дальнейших динамических процессов на всех этапах развития растительного покрова дельты.
Экзогенные смены (природные и антропогенные) являются наиболее распространенными. Природные смены обусловлены динамикой водного режима (гидрогенные смены), формированием аллювиальных отложений (аллювиогенные смены) и влиянием животных (зоогенные смены). Общей тенденцией катастрофических гидрогенных смен является полное разрушение исходных типов организации растительности и развитие процессов зарастания, последовательных - формирование более мезофитных и ксерофитных, по отношению к предыдущим, сообществ. Общей тенденцией зоогенных смен является замедление сукцессионных стадий развития растительного покрова.
Основной тенденцией смен является эвтрофизация, гидрофитизация, галофитизация и ксерофитизация, вызванные совместным действием природных и антропогенных факторов. Они проявляются в увеличении площадей эвтрофированых сообществ, а также болотной, засолено-болотной, засолено-луговой и лугово-степной растительности.
Осуществлен прогноз изменений растительного покрова ДБЗ, который будет происходить в направлении увеличения площадей травяно-болотной растительности в центральной части и участков зарастания - в юго-восточной и южной, а также эвтрофирования водных сообществ в северо-западной и засоленных - в северной. Снятие пастбищного влияния в заповедной зоне приведет к увеличению площадей болотисто-луговых сообществ, а мозаичное разлеснение Жебриянской гряды - аренных травянистых и галофильных (в депрессиях) сообществ.
Разработано перспективное зонирование ДБЗ. Дается обоснование целесообразности введения новой функциональной зоны – экологической реконструкции. Разработаны научные основы и практические рекомендации сохранения гено- и ценофонда украинской части Килийской дельты Дуная. Для поддержания высокого биологического разнообразия дельтовых экосистем, а также сохранения местопроизрастаний редких видов рекомендуется использовать выпасание крупного рогатого скота в количестве 3-5 гол./га для луговой и болотной растительности и 0,5-1 гол./га – для псаммофитной. Применение зимнего выжигания и выкашивания травостоя стимулирует увеличение флористического состава и продуктивности сообществ луговой и болотной растительности. Летнее сенокошение и выжигание ускоряют дегратогенные смены растительности. Предложенные рекомендации положены в основу утвержденного Плана управления (менеджмент-плана) территории ДБЗ в целях сохранения высокого биоразнообразия экосистем дельты Дуная.
Ключевые слова: Дунайский биосферный заповедник, флора, растительность, смены растительности, сингенез, экзогенез, менеджмент, охрана.
|
