Рис. 5. Схема комунікацій та функції управлінь (відділів) зв’язків з громадськістю.
Надано практичні рекомендації щодо підвищення ефективності та якості роботи підрозділів зв’язків з громадськістю органів виконавчої влади. Визначено, що консультацій з громадськістю є інструментом формування політики, технологією якою мають володіти всі державні службовці. Основні функції управлінь (відділів) зв’язків з громадськістю: методичне забезпечення проведення консультацій із пріоритетних питань політики та здійснення їх координації, вивчення громадської думки, організація реагування органу влади на інформацію від суспільства та її врахування при формуванні та реалізації державної політики, сприяння внутрішнім комунікаціям.
Структурне розмежування прес-служб, які здійснюють оперативне інформування про діяльність установи та управлінь зв’язків з громадськістю, функції яких - здійснювати стратегічні комунікації - підвищить якість роботи органу влади. Для забезпечення ефективності в роботі прес-служб, запропоновано запровадити посаду речника - це сприятиме відкритості та прозорості в роботі установи, полегшить доступ журналістів до особи, яка уповноважена надавати офіційну інформацію, збільшить кількість професійних коментарів до державної політики в цій сфері, поліпшать роз’яснювальну роботу щодо діяльності відповідних органів.
У третьому розділі - "Практико-технологічні аспекти функціонування системи телебачення та радіо в сучасних умовах" - визначено та розроблено комплекс конкретних пропозицій щодо розвитку національного інформаційного ресурсу (на прикладі електронних ЗМІ), державного управління в інформаційній сфері в умовах роздержавлення та переходу до суспільного мовлення. Аналізуючи сучасний стан інформаційної сфери, автор визначає одну з головних проблем - неефективне управління інформаційною сферою (на думку автора, коректніше використовувати поняття регулювання).
Розглянувши в контексті комунікативної політики шляхи та умови переходу державного телебачення і радіо до комунікативної моделі мовлення (суспільного), водночас визнаючи відповідальність держави за збереження та розвиток інформаційного ресурсу та зважаючи на вагу цього кроку для суспільства, автор пропонує зробити перехідний етап і використати адміністративно-функційний підхіду до роботи теле, радіоканалу. Пропонується розглядати функції державного (згодом суспільного) телерадіомовлення виходячи із завдань та функцій, що йому делеговані державою (суспільством). Це можуть бути консолідуюча, виховна, освітня, патріотична, гендерна, соціально-економічна та інші функції, які мають бути визначені відповідними дослідженнями, в тому числі громадської думки. Автор пропонує розробити критерії для оцінки ефективності виконання поставлених завдань, що фіксуються у державному (потім суспільному) замовленні та відтворюються у програмній „сітці мовлення”. Доводиться необхідність обов’язкового запровадження моніторингу та експертних опитувань щодо встановлення ефективності виконання державного замовлення на інформаційні послуги (виробництво та розповсюдження теле- та радіопрограм) відповідно до результативності розробленої та реалізованої програмної політики.
ВИСНОВКИ
Спираючись на системний аналіз наукової літератури з державного управління та комунікативної філософії, законодавчу та нормативно-правову базу, тенденції змін в державному управлінні та структурі органів державної влади, вивчаючи та адаптуючи іноземний досвід до українських реалій з метою організації ефективних суспільних комунікацій, в тому числі між владою і громадськістю, та забезпечення умов для реалізації конституційного права громадян на інформацію та участь в управлінні державними справами, автор в дисертаційному дослідженні “Зміна парадигми в державному управлінні інформаційною сферою: комунікативний аспект” - вирішив важливе наукове завдання, дійшовши висновку щодо підтвердження достовірності покладеної в його основу гіпотези стосовно необхідності зміни парадигми в управлінні інформаційної сферою з інформаційної на комунікативну.
Автор також обґрунтовує та робить наступні висновки:
1. Огляд наукової літератури за темою дослідження засвідчив, що тема досліджена епізодично та потребує ґрунтовного вивчення особливо в сфері державного управління інформаційною сферою та організації комунікацій між владою та суспільством.
Аналіз літератури за темою та вивчений досвід розвинених країн довів - з розвитком демократичних процесів, побудовою громадянського та інформаційного суспільства система обміну інформації набуває принципово нових ознак і перетворюється в комунікацію як єдність двох рівних суб`єктів. Така тенденція спостерігатиметься на всіх рівнях відносин держави та інститутів громадянського суспільства.
2. Здійснюючи порівняльний аналіз та простежуючи еволюцію підходів до управління в інформаційній сфері, досліджуючи характерні тенденції щодо встановлення комунікативних процесів у країнах „з досвідом демократії”, автор визначив нову базову парадигму - інституалізація суспільних комунікацій є умовою розвитку демократичних процесів та становлення інформаційного та громадянського суспільства. Інформаційна парадигма, що нині є основою державної інформаційної політики в Україні, має бути замінена на комунікативну як неминучий результат розвитку демократичних перетворень в Україні. Державна комунікативна політика має стати одним із напрямків розв’язання проблем ефективності та оптимізації державного управління в інформаційній сфері, знаряддям розбудови громадянського та інформаційного суспільства в Україні.
3. Для запровадження наукових системних підходів до налагодження суспільних комунікацій в дослідженні виявлено основний критерій - тип відносин, який визначає інформаційну або комунікативну моделі інформаційного обміну - суб’єктно-об’єктний тип, з одностороннім монологічним зв’язком, характеризує інформаційну модель, а суб’єктно-суб’єктний, з діалогічним зворотним зв’язком, визначає комунікацію.
4. На основі нової базової парадигми, проведення всебічного аналізу процесів, що відбуваються в інформаційній сфері та технологій державного управління нею, виявлено сучасні тенденції: триває інституалізація суспільних комунікацій та поступове перетворення ЗМІ в ЗМК. Водночас виявлено протиріччя між тенденцією до інституалізації суспільних комунікацій та системою управління інформаційною сферою на основі старих підходів. Доведено необхідність змін у механізмі управління інформаційною сферою. Автор доводить, що становлення комунікативних підходів у вітчизняній науці та практиці державного управління має стати інструментом сприяння та гарантом розвитку демократичних процесів та розбудови інформаційного та громадянського суспільства в нашій країні.
5. Спираючись на нову базову комунікативну парадигму, проведено аналіз ключових специфічних понять. Насамперед виявлено специфіку, структуру та функції інформації та комунікації, безпосередньо застосував їх до державного управління в Україні.
Визнавши необхідність комплексного системного підходу до розробки термінології в означеній сфері, дослідник вперше дослідив етимологічні відмінності між поняттями інформаційний - інформативний, комунікаційний - комунікативний, засоби масової інформації - засоби масової комунікації - масмедіа, інформаційний простір, інформаційна сфера, що вживаються у державному управлінні та в сфері зв’язків з громадськістю.
Уточнено специфічні поняття та категоріальний апарат, яким користуються фахівці, спеціалісти у сфері комунікативних відносин між органами державної влади, громадськістю та засобами масової інформації.
6. На підставі аналізу особливостей функціонування інформації та комунікації у суспільстві, процесів взаємодії держави і громадськості, визначено основні теоретичні принципи щодо запровадження механізмів для розвитку комунікацій між державою та інститутами громадянського суспільства. Проведено дослідження функційної та структурної спроможності структур органів виконавчої влади, що відповідають за виконання завдань у цій сфері. Розглянуто існуючі форми, методи роботи, принципи, механізми та тенденції щодо організації комунікацій між владою, громадськістю та ЗМІ в сучасних умовах в Україні та накреслено шляхи, інституалізації діалогу влади і суспільства. Запропоновано залучати ЗМІ до процесу громадського моніторингу за діяльністю влади, а з боку влади проводити системний моніторинг ЗМІ, опрацьовувати та враховувати думку громадськості в своїй діяльності.
Визначено, що стратегічним завданням державного управління є пошук нових форм та методів організації взаємодії органів державної влади, громадськості та ЗМІ, а також всебічна підтримки цих процесів задля забезпечення конституційного права громадян на участь в управлінні державними справами.
7. Надано практичні рекомендації щодо інноваційних підходів до державної політики в інформаційній сфері, зокрема теоретико-методичної бази для забезпечення та запровадження комунікативної політики, яка має прийти на заміну інформаційної, що включає розробку базової комунікативної парадигми та категоріального апарату цієї сфери, основних засад комунікативної політики, визначення органу державної влади, який має нести відповідальність за розробку та проведення державної комунікативної політики в Україні; технологій, організаційних структур, форм та методів роботи, що мають сприяти здійсненню комунікацій з громадськістю органам державної влади; шляхів створення комунікативної моделі функціонування телебачення та радіо (суспільного, громадського мовлення) через запровадження функційно-адміністративного підходу до роботи державного телебачення та радіо на перехідному етапі - це має надати конструктивний поштовх в його управлінні та зменшити ризик при переході до комунікативної моделі мовлення.
Теоретико-праксеологічні результати даного дослідження можуть бути покладені в основу розробки комунікативної політики в Україні, формування та реалізація якої надасть можливість запровадити ефективне регулювання сферою обміну інформацією у суспільстві на принципово нових засадах відповідно до демократичних світових стандартів.
СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ АВТОРОМ ПРАЦЬ
ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ
- Дніпренко Н.К. Комунікаційна й комунікативна визначеність: тотожність та відмінність. Теоретико-етимологічний аналіз // Вісн. УАДУ. - 2001. - № 4. - С. 405 - 409.
- Дніпренко Н.К. Комунікативна політика в органах місцевого самоврядування та державного управління в Україні: реалії, нові підходи, вихідні тенденції. // Зб. наук. пр. УАДУ. / За заг. ред. В.І.Лугового, В.М.Князєва. - К.: Вид-во УАДУ, 2000. - Вип. 2. - В 4 ч. - Ч.ІІІ. - С. 217 - 223.
- Дніпренко Н.К. Інформаційна політика в контексті сучасного державотворення в Україні. // Зб. наук. пр. УАДУ. / За заг. ред. В.І.Лугового, В.М.Князєва. - К.: Вид-во УАДУ, 2001. - Вип. 1. - С. 421 - 430.
- Дніпренко Н.К. Українське телебачення в умовах побудови громадянського суспільства та європейської інтеграції // Суспільні реформи та стандарти становлення громадянського суспільства в Україні: М-ли наук.-практ. конф. / За заг. ред. В.І.Лугового, В.М.Князєва. - К.: Вид-во УАДУ, 2001. - С. 136 - 139.
- Дніпренко Н.К. Координація як комунікативна складова управління: визначення та механізми // Вісник державної служби України, - 2005. - № 2. - С. 12 - 14.
- Консультації з громадськістю. Напрями, технології, досвід: Метод. посіб. Секретаріат Кабінету Міністрів України / Н.К.Дніпренко, М.Г.Таранченко, Н.В.Окша; Заг. ред. А.В.Толстоухова. - Х.: Нове слово, Секретаріат Кабінету Міністрів. - 2004. - 32 с.
- Посібник щодо проведення публічних консультацій / МЦПД. - 2004. - C. 7 - 14.
- Дніпренко Н.К. Імідж державного службовця - імідж держави // Командор. - 2000. - № 2-3. - С. 42.
- Дніпренко Н.К. Імідж-практикум // Командор. - 1997. - №2. - С. 47 - 48.
АНОТАЦІЇ
Дніпренко Н.К. Зміна парадигми в державному управлінні інформаційною сферою: комунікативний аспект. - Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата наук з державного управління зі спеціальності 25.00.01 - теорія та історія державного управління. - Національна академія державного управління при Президентові України. - Київ, 2005.
У дисертації досліджено та визначено основні теоретико-практичні засади та механізми організації комунікацій у суспільстві, насамперед влади, громадськості та ЗМІ. Розроблено та науково обґрунтовано нові філософські підходи до формування державної політики в інформаційній сфері – комунікативної політики України. Запропоновано змінити парадигму, що покладена в основу державного управління інформаційною сферою. Проаналізовано тенденції щодо становлення комунікацій у суспільстві та уточнено поняття, що вживаються в інформаційній сфері.
Визначені завдання державного управління щодо сприяння у прискоренні процесу становлення засобів масової комунікації, які йдуть на зміну засобам масової інформації. Розглянуто роль ЗМК у процесі становлення громадянського суспільства.
Ключові слова: інформація, інформативний, інформаційний, комунікація, комунікативний, комунікаційний, інформаційна сфера, інформаційний простір, інформаційна політика, комунікативна політика, засоби масової інформації, засоби масової комунікації, зв’язки з громадськістю, громадянське суспільство.
Днепренко Н.К. Смена парадигмы в государственном управлении информационной сферой: коммуникативный аспект. - Рукопись.
Диссертация на соискание ученой степени кандидата наук государственного управления по специальности 25.00.01 – теория и история государственного управления. - Национальная академия государственного управления при Президенте Украины. - Киев, 2005.
В диссертации исследуются проблемы эффективного государственного управления в информационной сфере с точки зрения институализации механизмов общественных коммуникаций.
Проведен системный анализ теоретической и терминологической базы, которая используется в информационной сфере, общественных процессов, тенденций и, опираясь на основы коммуникативной философии, сделан вывод - о необходимости изменения философской парадигмы в управлении информационной сферой с информационной на коммуникативную. Для обоснования авторской гипотезы уточнен категориальный аппарат и предложен критерий для дифференциации между информационной и коммуникативной моделью. Тип отношений является определяющим. В коммуникации субъектно-субъектные отношения, которые характеризуются обязательным наличием обратной связи, а в информационной модели субъектно-объектные, то есть монологичные, поток информации направлен в одну сторону.
На основе означенных философских подходов автор рассматривает процессы организации коммуникаций как с помощью средств массовой информации, так и напрямую между властью и общественностью.
В диссертационном исследовании уточнены основные понятия, которые являются ключевыми для государственного управления в аспекте организации коммуникаций с общественностью, которые часто употребляются, но в большинстве не имеют точного определения.
Определены и обозначены функции: пресс-служб, управлений по связям с общественностью органов государственной власти, описаны технологии и определены типы в (коммуникативных или информационных моделях), в каких они употребляются, это – связи с общественностью, имиджевые технологии, пропаганда, реклама, социальная и политическая реклама.
Проведен анализ и выявлены различия между такими понятиями, как средства массовой информации - средства массовой коммуникации - масмедиа, информационный - информативный, коммуникационный -коммуникативный, информационное пространство, информационная сфера.
После комплексного анализа выявлены тенденции постепенного перехода СМИ в СМК, определена задача органов государственной власти как способствование этому переходу, так как от этого зависит эффективность демократических процессов, темпы развития гражданского общества в Украине.
Проанализировав структуру и распределение функций в государственном управлении информационной сферой, автор приходит к заключению о недостаточно эффективном управлении в этой сфере и необходимости изменения информационной политики на коммуникативную.
В диссертации автор рассматривает конкретные вопросы, связанные с переходом государственных СМИ в общественную форму собственности, и как вариант такого перехода предлагает сделать промежуточный этап, где определить конкретные критерии к определению эффективности государственного вещания (а со временем и общественного телевидения и радио) в зависимости от делегированных задач (государством, обществом).
Ключевые слова: информация, информативный, информационный, коммуникация, коммуникативный, коммуникационный, информационная сфера, информационное пространство, информационная политика, коммуникативная политика, средства массовой информации, средства массовой коммуникации, связи с общественностью, гражданское общество.
Dniprenko N.K. Change of the Paradigm in Public Administration in the Field of Information: Communicative Aspect. – Manuscript.
This thesis is intended for application for receipt of scientific degree of Candidate of Sciences degree of Public Administration, specialization 25.00.01 -Theory and History of Public Administration. - the Dnipropetrovsk Regional Institute of Public Administration of the National Academy of Public Administration at President of Ukraine. - Dnepropetrovsk, 2005.
Theoretical and practical principles and organizational machinery of the public communications, for government, public and media first, are investigated and defined in this thesis. Author proposes to change the basic paradigm of public administration in the field of information. Also communication policy is developed and substantiated as a new philosophy approach to the state policy building in the information sphere.
Tendencies, mechanisms, ways and goals of public communications have been analyzed. Information and public administration concepts concerning government, public and media cooperation are elaborated.
Public administration mission to promote the communicative media establishment process acceleration to change informative media is defined. The communicative media role in the public society development is examined.
Key words: information, informative, communication, communicative, information sphere, information space, information policy, media, communicative media, public relations, public society.
| 
