Примітки: А – живці заготовлені з апікальної частини пагона;
М – живці заготовлені з медіальної частини пагона;
Б – живці заготовлені з базальної частини пагона.
В цитологічних дослідженнях встановлено переважне формування камбієм ксилеми, особливо в базальній частині стебла, в той час як радіальна ширина флоемної ділянки залишається практично незмінною, або незалежно від сорту чи форми збільшується чи зменшується. Така специфіка наростання флоемних елементів пояснюється періодичним відмиранням та деструкцією клітин первинної, а потім і вторинної флоеми, з багаторазовою склерифікацією паренхімних її клітин та формуванням одного або декількох переривчастих кілець вторинної склеренхіми. Анатомічними дослідженнями встановлено, що формування адвентивних коренів у жимолості їстівної проходить за рахунок кореневих ініціалей камбію, мітотична активність яких і визначає в цілому процес адвентивного коренеутворення у стеблових живців.
Особливості дорощування укорінених живців жимолості їстівної
Встановлено, що на етапі дорощування укорінених живців жимолості їстівної спостерігається значний вплив умов вирощування на вихід саджанців товарних ґатунків.
Наші дослідження свідчать, що укорінені живці жимолості їстівної, залишені на ділянці укорінювання до завершення вегетаційного періоду, значно відстають в рості та розвитку, що призводить до зниження їх товарних якостей. Весняне пересаджування укорінених живців на дорощування спричиняє значні втрати саджанців у результаті слабкого їх приживлювання та нестійкості до різких змін мікроклімату. Осіннє пересаджування на дорощування мало деяку перевагу перед весняним, але в цей термін також спостерігаються значні втрати саджанців, внаслідок слабкої приживлюваності та нестійкості до зимових умов слабко-розвиненої кореневої системи.
Досліди з виявлення оптимальних строків пересаджування укорінених живців при дорощуванні їх контейнерним способом показали, що літнє пересаджування забезпечує найбільш високу приживлюваність. Такі кореневласні рослини починають активно рости і до осені утворюють добре розвинену кореневу систему та надземну частину, порівняно з іншими варіантами досліду. Слід відмітити, що приживлюваність кореневласних рослин, при дорощуванні їх контейнерним способом, залежить від строку їх висаджування, розміру контейнера (1,5–2,5 л), субстрату та інших агробіологічних заходів (табл. 5).
Таблиця 5 – Вихід товарних кореневласних саджанців жимолості їстівної
при осінньому пересаджуванні на дорощування
(% від висаджених живців на вкорінення; середнє за 1998-2000 рр.)
Сорт, форма Перезимувало рослин, % Вихід саджанців, %
всього в т.ч. за товарними ґатунками
І ІІ ІІІ
Богдана 44,7 30,7 15,4 4,1 11,2
90,8 86,4 71,3 11,4 3,7
Голубе веретено 29,7 19,6 0 3,2 16,4
83,4 74,5 53,2 6,4 14,9
Медведиця 37,2 31,4 20,7 5,1 5,6
95,3 89,9 79,5 9,7 0,5
Синя птиця 30,9 24,7 18,1 2,1 4,5
74,5 64,8 52,3 8,3 4,2
Томічка 36,4 31,7 14,3 3,0 14,4
85,2 83,1 70,6 9,5 3,0
Фіалка 52,9 50,3 32,8 8,4 9,1
96,4 93,7 80,5 8,1 5,1
Примітка: над рискою – укорінені живці висаджені в поле на дорощування;
під рискою – укорінені живці висаджені на дорощування у плівкові
контейнери.
Ефективність вирощування кореневласних саджанців
жимолості їстівної
Аналіз економічної ефективності кореневласного розмноження і дорощування саджанців жимолості їстівної у виробничих умовах дозволив встановити, що саджанці на власному корінні мають низьку собівартість їх вирощування та високий рівень рентабельності. Це зумовлено тим, що використання технології зеленого живцювання з застосуванням розроблених нами оптимальних агроприйомів, (строки живцювання, тип живцьованого пагона, кількість вузлів, довжина живця, розміри листкової поверхні, обробка рістактивуючими сполуками, температура розчину рістактивуючої сполуки в момент обробки живців, строки пересаджування укорінених живців, культура дорощування кореневласних рослин), дозволяє значно швидше одержати товарні саджанці при більшому їх виході з одиниці площі, що є рентабельним і економічно доцільним.
Застосування розроблених нами агрозаходів при вирощуванні кореневласних саджанців жимолості їстівної значно знижує затрати праці. Рівень рентабельності підвищується до 343,5%, а в кінцевому підсумку розмір прибутку, в розрахунку на 1м2 ділянки вирощування, підвищується в 2,2 рази (з 569,7 до 1265 грн.) порівняно з традиційною технологією.
Висновки
У дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення питань з кореневласного розмноження жимолості їстівної, що виявляється в розробці елементів технології прискореного вирощування цієї культури на основі зеленого живцювання в умовах Правобережного Лісостепу України.
1. Зелені живці досліджуваних сортів та форм жимолості їстівної мають неоднакову регенераційну здатність, що обумовлено їхніми біологічними особливостями. Такі сорти і форми як Богдана, Вітамінна, Десертна, Медведиця, Урожайна, Фіалка належать до середньоукорінюваних, а Голубе веретено, Синя птиця, Томічка – до важкоукорінюваних.
2. Серед вивчених рістактивуючих сполук найбільш ефективними для стимулювання регенераційних процесів у живців жимолості їстівної були Помоніт ("Pomonit R-10") у концентрації 5–10 мг/л та індолилмасляна кислота (ІМК) у концентрації 15–20 мг/л.
3. Зелені живці жимолості їстівної характеризувались високою здатністю до коренеутворення при живцюванні в фазу інтенсивного росту пагонів у довжину (червень – перша половина липня).
4. Біологічні особливості досліджених сортів і форм жимолості їстівної та агрокліматичні умови Правобережного Лісостепу України дозволяють проводити живцювання з початку червня до середини серпня. Літнє живцювання значно сприяє підвищенню укорінюваності стеблових живців та виходу кореневласних рослин в кінці вегетаційного періоду, які відповідають товарним ґатункам. При пізньому живцюванні (серпень) кореневласні рослини необхідно дорощувати до необхідних розмірів протягом ще одного вегетаційного періоду.
5. Кількість вузлів у зелених живців жимолості їстівної (майже в усіх досліджуваних форм та сортів) визначає регенераційну здатність та впливає на подальший їх ріст і розвиток. Так, 3-х і 4-х вузлові живці різнились кращою укорінюваністю при всіх строках живцювання.
6. Під впливом регуляторів росту ауксинової природи (ІМК, "Pomonit R-10") змінюється структура провідних тканин стебла у живців жимолості їстівної. За рахунок значного зменшення розмірів трахеальних елементів (трахеїд, члеників судин) та волокон лібриформу. Кількість тканин променевої паренхіми мало впливає на темпи і якість укорінюваності зелених живців жимолості. Живці із слабкою регенераційною здатністю мають у 1,5–2 рази більше клітин серцевинних променів у стеблі, ніж живці легкоукорінюваних форм та сортів жимолості їстівної.
7. Рівень регенераційної здатності живців вивчених сортів та форм жимолості визначається типом живця. Живці заготовлені з апікальної частини пагона найкраще формують адвентивні корені, мають високу здатність до коренеутворення з прискореним ростом та розвитком, однак, при дефіциті садивного матеріалу, можуть бути використані живці із медіальної та базальної частини пагона.
8. Процеси адвентивного коренеутворення у стеблових живців жимолості їстівної визначаються функціональною, в основному трофічною діяльністю листкового апарату. Зменшення їх кількості на живці і відповідно фотосинтезуючої площі послаблює утворення та розвиток адвентивної кореневої системи в укорінюваних живців. Пазушні бруньки у жимолості їстівної практично не впливають на укорінюваність зелених живців і наступний розвиток адвентивної кореневої системи.
9. Максимальний вихід товарних саджанців жимолості їстівної на дорощуванні в умовах Правобережного Лісостепу України отримано при пересаджуванні в період масового утворення коренів у живців.
10. Підвищення регенераційної здатності у зелених живців жимолості їстівної, майже в усіх форм та сортів, які були оброблені перед висаджуванням на укорінювання рістактивуючими сполуками ауксинової природи в оптимальних концентраціях, обумовлено активізацією мітотичної діяльності меристематичних клітин променевих ініціалей камбію, які впливають на закладання у зоні широких серцевинних променів адвентивних коренів.
11. Аналіз та порівняння економічної ефективності традиційної та вдосконаленої технології вирощування перспективних форм та сортів жимолості їстівної свідчать про ефективність вдосконаленої технології, яка дозволяє отримувати товарний садивний матеріал за короткий проміжок часу, тобто в рік живцювання. При цьому істотно збільшується – на 175% вихід кореневласних саджанців, зменшується собівартість садивного матеріалу на 1,13 грн. та затрати праці на його вирощування, зростає чистий прибуток в 2,2 рази і рівень рентабельності підвищується з 156,6 до 343,5%.
12. Результати проведених досліджень дозволяють рекомендувати виробництву наступне:
– зелені 3–4-х вузлові живці жимолості їстівної заготовляти з апікальної частини пагона довжиною 10–15 см і висаджувати на укорінення в фазу інтенсивного росту пагонів у довжину;
– для підвищення регенераційної здатності у живців створювати оптимальні умови зовнішнього середовища (температура повітря у середовищі укорінювання – 25–30°С, відносна вологість повітря – 85%, температура субстрату – 20–25°С;
– для інтенсифікації формування адвентивних коренів застосовувати рістактивуючі сполуки ауксинової природи в фазу інтенсивного росту пагонів у довжину в оптимальних концентраціях – індолилмасляна кислота ІМК – 15-20 мг/л та "Pomonit R-10" – 5–10 мг/л;
– висаджувати кореневласні рослини жимолості їстівної на дорощування у фазу масового утворення коренів у живців, використовуючи контейнерну культуру дорощування. При безконтейнерних технологіях здійснювати пересаджування у ранньовесняний період.
СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ
1. Балабак А.Ф., Варлащенко Л.Г., Балабак О.А. Технологічні особливості кореневласного розмноження деяких малопоширених садових рослин // 3бірник наукових праць Уманської сільськогосподарської академії. – Умань; 1999.– С.288–291 (Виконані експериментальні дослідження, оформлена стаття).
2. Балабак О.А., Варлащенко Л.Г. Вплив фізіологічно активних речовин ауксинової природи на ризогенну активність стеблових живців Lonicera edulis Turcz. і Cornus mas L. // Інтродукція рослин. – 2000. – №1.– С.63–67. (Виконані експериментальні дослідження, оформлена стаття).
3. Балабак А.Ф., Варлащенко Л.Г., Балабак О.А. Вирощування саджанців деяких малопоширених ягідних культур методом зеленого живцювання // Збірник наукових праць Уманської сільськогосподарської академії. – Мліїв–Умань, 2000. – С.125–129. (Підготовлені дані з вирощування кореневласних саджанців жимолості їстівної).
4. Варлащенко Л.Г., Балабак О.А. Регенераційна здатність деяких малопоширених плодових культур // Матеріали Всеукр. наук. конф. – К.: Наук, світ, 2000. –
С.35–37 (Виконані експериментальні дослідження, оформлена стаття).
5. Балабак А.Ф., Варлащенко Л.Г. Вирощування садивного матеріалу жимолості їстівної в умовах Центрального Лісостепу Украіни // Проблеми АПК Черкаської області, резерви стабілізації та розвитку /Збірник наукових праць. – Київ: Аграрна наука, 2000. – Вип.1. – С.203–208. (Виконані експериментальні дослідження, оформлена стаття).
Варлащенко Л.Г. Агробіологічні та технологічні особливості кореневласного розмноження жимолості їстівної в умовах Правобережного Лісостепу України. – Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата сільськогосподарських наук за спеціальністю 06.01.07 – плодівництво. Уманська державна аграрна академія, Умань, 2001.
Метою дослідження було вивчення закономірностей проходження процесів репродуктивної регенерації в сукупності ознак, які визначають формування у стеблових живців адвентивних коренів та розробка окремих агробіологічних заходів прискореного розмноження перспективних гібридних форм та сортів жимолості їстівної на основі технології зеленого живцювання.
Дослідженнями визначена здатність стеблових живців, залежно від консистенції пагона, до репродуктивної регенерації, встановлені морфологічні відмінності укорінювання різнотипних живців жимолості їстівної залежно від сортового складу та впливу рістактивуючих сполук ауксинової природи. Визначені оптимальні строки заготівлі живців та їх висаджування на укорінювання з врахуванням біологічних особливостей сортового складу, а також від фізіологічного стану маточних рослин та їх частин з метою підвищення регенераційної здатності. Розроблені агробіологічні заходи дорощування кореневласних рослин в умовах Правобережного Лісостепу України.
Визначена економічна ефективність вирощування садивного матеріалу перспективних форм та сортів жимолості їстівної на основі технології зеленого живцювання в умовах Правобережного Лісостепу України.
Ключові слова: жимолость їстівна, регенерація, коренеутворення, живці, кореневласні рослини, дорощування.
Варлащенко Л.Г. Агробиологические и технологические особенности корнесобственного размножения жимолости съедобной в условиях Правобережной Лесостепи Украины. - Рукопись.
Диссертация на соискание ученой степени кандидата сельскохозяйственных наук по специальности 06.01.07 – плодоводство. Уманская государственная аграрная академия, Умань, 2001.
Диссертационная работа посвящена результатам комплексного исследования биологических и технологических особенностей корнеобразования у стеблевых черенков новых и перспективных форм и сортов жимолости съедобной Lonicera edulis Turcz. в агроклиматических условиях Правобережной Лесостепи Украины. Целью диссертации было изучение закономерностей прохождения процессов репродуктивной регенерации в совокупности признаков, которые определяют формирование придаточных корней у стеблевых черенков и разработка отдельных агробиологических приемов корнесобственного размножения жимолости съедобной на основании технологии зеленого черенкования, а также установление экономической эффективности выращивания корнесобственных саженцев этой культуры в условиях данного региона.
Исследования особенностей придаточного корнеобразования у стеблевых черенков перспективных сортов и форм жимолости съедобной в агроклиматических условиях Правобережной Лесостепи Украины позволяют считать, что регенерационная способность зависит от многих биотических и абиотических факторов: генотипа (сорта или гибридной формы), физиологической подготовленности черенка к ризогенезу, типа черенка, метамерности черенкового материала, использования физиологически активных веществ в оптимальных концентрациях.
Экспериментальные исследования свидетельствуют о том, что изучение формы и сорта жимолости съедобной характеризуются неодинаковой регенерационной способностью. Установлено, что высокая способность к корнеобразованию свойственна таким сортам и формам как Богдана, Медведица, Павловская, Фиалка, а Голубое веретено, Синяя птица и Томичка характеризовались более низкой укореняемостью.
Оптимальным типом черенка изучаемых сортов и форм жимолости съедобной, в агроклиматических условиях Правобережной Лесостепи Украины, можно считать 3-х и 4-х узловые облиственные черенки. При этом количество корней 1-го и 2-го порядков ветвления, длина корней и прироста надземной части у 3-х, 4-х и 5-ти узловых облиственных черенков в 1,5-4 раза были большими по сравнению с вариантами опыта, в которых использовались черенки с меньшим количеством узлов и/или с укороченными листовыми пластинками. Размножение жимолости съедобной многоузловыми черенками (5-7 узлов) не всегда экономически оправдано по причине повышенного расхода черенкового материала.
Установлена прямая зависимость регенерационных процессов у черенков исследуемых форм и сортов жимолости съедобной от воздействия физиологически активными веществами ауксиновой природы – в-индолил-масляной кислотой (ИМК) и Помонитом "Роmonit R-10" (10%-ый раствор б-нафтилуксусной кислоты). Положительное влияние исследуемых ростовых веществ проявляется при черенковании жимолости съедобной в оптимальные сроки (июнь-июль). Отмечается специфичность реагирования зеленых черенков жимолости съедобной на их обработку ростактивирующими веществами. Это зависит, прежде всего, от сортовых особенностей, анатомо-физиологического состояния черенка, условий укоренения, типа черенка и других биотических и абиотических факторов. Стимулировали корнеобразование зеленых черенков жимолости съедобной водные растворы в-индолилмасляной кислоты в концентрации 10-25 мг/л и Помонита – 5-20 мг/л. Стимулирующий эффект, который проявляется у черенков всех типов (с апикальной, медиальной и базальной части побега) при черенковании в фазе интенсивного роста побегов, заключается в ускорении регенерационного процесса (на 8-20 дней) по сравнению с контрольным вариантом, значительном увеличении количества укорененных черенков и объема корневой системы. Увеличение концентрации ростовых веществ выше 40-50 мг/л вызывало ухудшение регенерационной способности в черенков и их гибель.
Показано, что в зависимости от типа черенка и метамерности черенкового материала оптимальная концентрация физиологически активных веществ ауксиновой природы, которая стимулирует регенерационные процессы, возрастает и для каждого типа черенка является специфической.
Восстановление водообмена в укореняемых черенках до уровня материнских растений наступает с момента образования придаточных корней и проходит тем быстрее, чем выше их регенерационная способность.
Уменьшение количества листьев на черенке приводит к ухудшению регенерационной способности у всех исследуемых форм и сортов жимолости съедобной.
Анатомические исследования свидетельствуют о том, что дифференциация придаточных корней у жимолости съедобной проходит за счет корневых инициалей камбия, митотическая активность которых отображает процессы придаточного корнеобразования у черенков в целом.
Укорененные черенки жимолости съедобной после их укоренения требуют дальнейшего доращивания. Установлено, что максимальный выход товарных саженцев жимолости съедобной в условиях Правобережной Лесостепи Украины достигнут при их пересадке на доращивание в период массового образования у черенков корней и доращивании растений контейнерным способом (объем контейнера – 1,5 л).
Определена экономическая эффективность выращивания посадочного материала перспективных форм и сортов жимолости съедобной на основании технологии зеленого черенкования в условиях Правобережной Лесостепи Украины.
Ключевые слова: жимолость съедобная, регенерация, корнеобразование, черенки, корнесобственные растения, доращивание.
Varlaschenko L.H.
Agrobiological and technological peculiarities of own-root propagation of Lonicera edulis Turcz. under the conditions of the Right-Bank Forest Steppe Zone of Ukraine. - Manuscript.
A dissertation for conferring a scientific degree of Candidate of Agricultural Sciences in speciality 06.01.07 – fruit growing. Uman State Agrarian Academy, Uman, 2001.
The purpose of the dissertation is to study the regularities of the processes of the reproductive regeneration in the aggregate of symptoms which determine the formation of additional cuttings as well as to work out certain agrobiological measures of a speedy propagation of promising hybrid forms and varieties of Lonicera edulis Turcs. using the method of green cuttings.
The ability of stem cuttings to reproductive regeneration depending on the shoot consistence, the morphological differences of rooting of various types of Lonicera edulis Turcz. cuttings based on the varietal composition and the effect of the growth substances of auxin nature were studied. The optimum terms of cutting preparation and their planting taking into consideration the biological peculiarities of the varieties and physiological condition of mother plants and their parts aimed at increasing the regenerative abilities were defined. Agrobiological practices of further cultivation of own-root plants under the conditions of the Right-Bank Forest Steppe Zone of Ukraine were developed.
The economic efficiency of the cultivation of planting material of some promising forms and varieties of Lonicera edulis Turcz. based on the technology of green cuttings under the conditions of the Right-Bank Forest Steppe Zone of Ukraine was calculated.
Key words: Lonicera edulis Turcz., regeneration, rhizogenesis, cuttings, own-root plants, further cultivation.
Підписано до друку 5.04.2001 р. Формат 60х90 1/16.
Папір офсетний. Ум. друк. арк. 0,8. Тираж 100 екз. Замовлення № .
Уманське видавничо-поліграфічне підприємство
20300, м. Умань, вул. Шевченка, 26
| 
