МОНОГРАФІЧНИЙ ОПИС ОСТРАКОД
В розділі наведений опис 86 видів остракод верхньокрейдових відкладів Волино-Поділля, які належать до 34 родів, 12 підродин, 18 родин, 3 підрядів, 3 рядів, 1 підкласу. Вперше описані три види: Mosaeleberis ucrainica sp. nov., Neocythere reticulata sp. nov, Neocythere globosa sp. nov. При визначенні за основу була прийнята класифікація мезозойських остракод (“Практическое руководство по микрофауне”, 1999) із доповненням з “Treatise on Invertebrate Paleontology” (1961) для опису родини Progonocytheridae. Опис видів проводився за класичною схемою, що включає такі рубрики: назва, синоніміка, матеріал, діагноз, опис, розміри, статевий диморфізм, мінливість, порівняння, зауваження, місцезнаходження, поширення. До опису додається палеонтологічний атлас з 11 таблиць, які містять 164 зображення. Фотографії черепашок остракод зроблені за допомогою скануючого електронного мікроскопу Philips XL-20.
ВИСНОВКИ
Виконана дисертація є першою узагальнюючою роботою, присвяченою вирішенню біостратиграфічних завдань на основі пошарового вивчення остракод у розрізах верхньої крейди Волино-Поділля. У дисертації наведені результати систематичної ревізії фауни пізньокрейдових остракод Волино-Поділля: зроблений монографічний опис викопних решток, виділені основні етапи їхнього розвитку, показані реальні можливості застосування остракод в стратиграфії, міжрегіональних кореляціях, відтворенні палеогеографічних та палеоекологічних умов пізньокрейдового басейну.
Отримані результати дозволяють зробити наступні висновки.
Верхньокрейдові відклади Волино-Поділля містять значну кількість викопних остракод. Аналіз вивчених залишків цієї групи фауни у розрізі дав можливість виділити в ньому 7 комплексів цих викопних: туронський, нижньо- і верхньоконьякський, сантонський, кампанський, нижньо- і верхньомаастрихтський.
Вперше із застосуванням сучасних методик монографічно вивчені та описані 86 видів пізньокрейдових остракод Волино-Поділля, з яких три форми (Mosaeleberis ucrainica sp. nov., Neocythere reticulata sp. nov., Neocythere globosa sp. nov.) є новими. Палеонтологічний атлас, що містить фотозображення черепашок остракод, зроблених на скануючому електронному мікроскопі, є першим визначником верхньокрейдових остракод Волино-Поділля.
Результати аналізу фауни остракод свідчать, що волино-подільські комплекси надаються до порівняння з відповідними європейськими комплексами в туронському та кампан-маастрихтському інтервалі. Однак, виникають певні труднощі із зіставленням комплексів остракод коньяк-сантонського інтервалу, що обумовлене палеоекологічними умовами, які існували на території досліджень. Аналіз комплексів пізньокрейдових остракод підтверджує зв’язок Волино-Подільського палеобасейну з бореальними провінціями і показує широкий розвиток та незначний рівень ендемізму вивченої фауни, що дозволяє проводити кореляцію верхньокрейдових відкладів значно віддалених територій.
Аналіз екологічних груп остракод з різних стратиграфічних рівнів дозволив зробити висновки щодо солоності і температурного режиму, коливань глибин морського басейну, його зв’язків із палеобасейнами Західної Європи. В результаті вивчення еволюції комплексів остракод деталізовано історію Волино-Подільського басейну під час заглиблення дна в туроні, обміління наприкінці турону – на початку коньяку та регресії моря в сантоні, яка продовжувалася в кампані та маастрихті. Виявлені особливості у розвитку остракод, що проявилися у зміні видового та кількісного складу, є відображенням трансгресивно-регресивних циклів у палеобасейні району досліджень.
Підтверджено існування двох етапів розвитку пізньокрейдового Волино-Подільського басейну: турон-коньякський, що відповідає фазі стабілізації глибоководних умов після сеноманської трансгресії, і сантон-маастрихтський, що відповідає регресивній фазі розвитку даної ділянки палеобасейну. Послідовність змін комплексів остракод, а отже і седиментаційного середовища у пізній крейді на Волино-Поділлі вказує, що його розвиток був тісно пов’язаний з палеогеографічними обстановками, які спостерігаються у суміжних палеобасейнах.
Аналіз розвитку остракод в межах родин показав, що на певних відрізках часу найбільшої чисельності досягали форми однієї, рідше кількох родин. Максимум Bythocytheridae відмічається в туроні (8 видів), а в маастрихті з них відомий всього один вид. Максимум Cytherellidae припадає на пізній маастрихт (8 видів), найменша кількість спостерігається в кампані (4 види). Максимум видів родини Trachyleberididae притаманний коньяку (13 видів), тоді як у маастрихті ця родина представлена лише шістьма видами. Найменш численним по загальній кількості (15 видів) є нижньомаастрихтський комплекс, що пояснюється несприятливими умовами для розвитку цієї групи фауни, на досліджуваній ділянці басейну.
При вивченні верхньокрейдових фацій та їх палеоценозів встановлені найбільш сприятливі умови для розвитку остракод, а саме: відкрите море глибиною 50-200 м, температура води не вище 20º С, несильні придонні течії та спокійні умови осадонакопичення. Це глибоководні фації писальної крейди (турон) та глинистих мергелів (кампан, верхній маастрихт). У фаціях кварцево-глауконітових пісків (сеноман), глинистих вапняків (коньяк-сантон, нижній маастрихт), площа поширення яких відповідає літоралі або верхній частині субліторалі, остракоди відсутні або представлені збіднілим комплексом поганої збереженості.
Подібність змін у розвитку фауни остракод з різних регіонів, широкі міграції окремих видів дозволяють вважати цю групу перспективною для вирішення питань стратиграфії, кореляції та палеогеографії.
СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ
- Діденко Ю. В. Стан дослідження крейдових остракод // Зб. наукових праць ДПМ НАНУ. – Львів. – 1998. – Т. 14. – С.155-161.
- Диденко Ю. В. Палеоэкология остракод маастрихта Волыно-Подолья // Труды междунар. науч.-практич. конф. “Геоэкологические и биоэкологические проблемы Северного Причерноморья”. – Тирасполь, 2001. – С. 86-88.
- Діденко Ю. В. Остракоди родин Cytherellidae, Sigilliidae, Bairdiidae, Macrocyprididae, Paracyprididae, Bythocypridae, Schizocytheridae з маастрихтських відкладів Львівської мульди // Палеонтол. зб. – Львів. – 2002. – № 34. – С. 14-27.
- Діденко Ю. В. Остракоди родин Trachyleberididae, Eucytheridae, Krithidae, Xestoleberididae з маастрихтських відкладів Львівської мульди // Палеонт. зб. – Львів. – 2003. – № 35. – С. 33-42.
- Діденко Ю. В. Палеогеографічні умови та розвиток остракод у пізній крейді // Теоретичні та прикладні аспекти сучасної біостратиграфії фанерозою України: Зб. наук. праць ІГН. – Київ, 2003. – С. 68-70.
- Діденко Ю. В. Стратиграфічне поширення остракод у верхньокрейдових відкладах Волино-Поділля // Сучасні проблеми геологічної науки: Зб. наук. праць ІГН. – К., 2003. – С. 280-284.
- Григорович В. А., Діденко Ю. В. До вивчення гастропод і остракод маастрихту Львівської мульди // Палеобіогеографічні дослідження та проблеми створення регіональних стратиграфічних шкал: Тез. доп. XXI сесії УПТ. – К., 1998. – С. 36.
- Діденко Ю. В. До екології остракод маастрихту Львівської мульди // Актуальні проблеми біостратиграфії фанерозою України: Зб. наук. праць ІГН. – Київ, 1999. – С. 36-38.
- Діденко Ю. В. До палеонтологічної характеристики відкладів коньякського ярусу Волино-Поділля // Палеонтологічне обгрунтування стратонів фанерозою України: Зб. наук. праць ІГН. – Київ, 2001. – С. 43-44.
- .Діденко Ю. В. До палеонтологічної характеристики відкладів сантонського ярусу Волино-Поділля // Еволюція органічного світу як підгрунтя для вирішення проблем стратиграфії: Зб. наук. праць ІГН. – Київ, 2002. – С. 64-65.
- Didenko Julia The Maastrichtian Ostracode fauna of the Volyno-Podolia // 6th International Workshop on Scientific Presentation Tecniques. – Polichty (Poland). – 2000. – P. 27.
Анотації
Діденко Ю. В. Остракоди верхньокрейдових відкладів Волино-Поділля. Ї Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата геологічних наук за спеціальністю 04.00.09 – палеонтологія і стратиграфія. – Інститут геологічних наук НАН України, Київ, 2005.
Дисертація присвячена стратиграфічному, палеонтологічному, палеогеографічному та палеоекологічному вивченню остракод з верхньокрейдових відкладів Волино-Поділля.
У роботі детально проаналізовано стратиграфічне поширення остракод у верхньокрейдових відкладах Волино-Поділля та виділені сім характерних комплексів цієї групи фауни для окремих стратиграфічних підрозділів. Проведена міжрегіональна кореляція одновікових утворень Волино-Поділля та Європи за остракодами. Палеобіономічні реконструкції етапів розвитку Волино-Подільського пізньокрейдового палеобасейну дозволили встановити, що виявлені особливості у зміні видового та кількісного складу цих викопних у пізній крейді зумовлені трансгресивно-регресивними циклами в епіконтинентальному басейні району досліджень. Проведені палеогеографічні та палеоекологічні реконструкції пізньокрейдового басейну за остракодами доповнили й уточнили знання про температурний та сольовий режими, палеоглибини, зв’язки басейну з морями Північно-Західної Європи.
Ілюстративним матеріалом дисертації є атлас, який містить зображення 86 видів остракод (три з яких нові для науки), отримані за допомогою скануючого електронного мікроскопу.
Ключові слова: остракоди, верхня крейда, Волино-Поділля, стратиграфія, палеогеографія, палеоекологія.
Диденко Ю. В. Остракоды верхнемеловых отложений Волыно-Подолии. Ї Рукопись.
Диссертация на соискание ученой степени кандидата геологических наук по специальности 04.00.09 – палеонтология и стратиграфия. – Институт геологических наук НАН Украины, Киев, 2005.
Диссертация посвящена стратиграфическому, экологическому, палеогеографическому и палеонтологическому изучению остракод верхнемеловых отложений Волыно-Подолии. Монографически описаны 86 видов, три из которых новые для науки.
В работе детально проанализировано стратиграфическое распространение остракод в верхнемеловых отложениях Волыно-Подолии и выделены семь характерных комплексов этой группы фауны для отдельных стратиграфических подразделений. Установлено, что наиболее многочисленные и разнообразные остатки остракод содержатся в туронских отложениях района исследования. Остракоды в коньяк-маастрихтских отложениях менее обильны и обнаружены в наиболее глубоководных фациях. Проведена межрегиональная корреляция одновозрастных отложений Волыно-Подолии и Европы по остракодам. Результаты анализа фауны остракод показали, что выделенные комплексы сравнимы с соответствующими им европейскими комплексами в туронском и кампан-маастрихтском интервале. Однако, возникают определенные трудности с корреляцией отложений коньяк-сантонского интервала, что обусловлено палеоэкологическими условиями существовавшими на территории исследований. Палеобиономические реконструкции этапов развития Волыно-Подольского позднемелового палеобасейна позволили установить, что выявленные особенности в изменении видового и количественного состава этих ископаемых в позднем мелу обусловлены трансгрессивно-регрессивными циклами в эпиконтинентальном бассейне района исследований. Проведенные палеогеографические и палеоэкологические реконструкции позднемелового бассейна по остракодам дополнили и уточнили данные по температурному и солевому режимам, палеоглубинам и связям бассейна с морями Северо-Западной Европы. В истории развития позднемелового Волыно-Подольского бассейна подтверждено существование двух этапов: турон-коньякского, который отвечает моменту стабилизации в районе глубоководных условий после сеноманской трансгрессии и сантон-маастрихтского, отвечающего регрессивному моменту развития района. Определена зависимость фауны остракод от экологических условий палеобассейна. Последовательность изменений седиментационной среды в позднем мелу на Волыно-Подолии указывает, что ее развитие было тесно связано с палеогеографическими обстановками существовавшими в смежных палеобассейнах.
Иллюстративным материалом диссертации является атлас, содержащий изображения 86 видов остракод, полученные при помощи сканирующего электронного микроскопа.
Ключевые слова: остракоды, верхний мел, Волыно-Подолия, стратиграфия, палеогеография, палеоэкология.
Didenko J. V. The Upper Cretaceous Ostracods of the Volyno-Podolia. Ї Manuscript.
The PhD thesis paper on speciality 04.00.09 – paleontology and stratigraphy. – Institute of Geological Sciences of the National Academy of Sciences of Ukraine, Kyiv, 2005.
This thesis paper is dedicated to stratigraphical, paleontological, paleogeographical and paleoecological study of ostracods in Upper Cretaceous deposits of Volyno-Podolia.
The paper presents performed in-depth analysis of ostracoda distribution in Upper Cretaceous deposits of Volyno-Podolia and distinction of seven typical complexes of this fauna group for specific stratigraphyc subdivisions. There was inter-regional ostracods correlation made for even-aged formations of Volyno-Podolia and Europe. The paleobionomical reconstruction of development stages of the Volyno-Podolia Late Cretaceous paleo-basin allowed it to determine that the particularities found in changes of specific and quantitative composition of these fossils in Late Cretaceous were caused by transgressive-regressive cycles in epicontinental basin of the area of study. The paleogeographical and paleoecological reconstructions by ostracods made supplemented and specified knowledge in thermal and saline conditions, paleodepths, and connections of the basin with North-Western Europe seas.
The illustrative material of the thesis paper includes the atlas containing images of 86 species of ostracoda (3 form of which are new for science) that were obtained on SEM.
Key wоrds: ostracods, Upper Cretaceous, Volyno-Podolia, stratigraphy, paleogeography, paleoecology.
| 
