ЛИЧИНКИ ВИДІВ-ВСЕЛЕНЦІВ У ПРИБЕРЕЖНИХ ВОДАХ КРИМУ
За період 1994 - 2004 рр. у планктоні чорноморського сектору кримського узбережжя виявлені личинки видів, наведених у списку (Шадрін, 2000) вселенців у Чорному морі (табл. 3).
Таблиця 3.
Наявність пелагічних личинок видів-вселенців у прибережних водах Криму
(1994 - 2004 р.)
Як види, що вселилися в Чорне море, зазначені два види вусоногих раків B. improvisus й B. eburneus. Ми доповнили цей список третім видом - веррукою Verruca spengleri Darwin, 1954. У кінці 19 сторіччя О.О. Остроумов (1893) висловив припущення, що випадкову знахідку в районі Севастополя вусоногого рака V. spengleri, який переважає на Босфорі, можна пояснити тим, що всі знайдені особини були принесені личинками течією від Босфору. У середині ХХ сторіччя в планктоні Севастопольської бухти личинки верруки зафіксовані в масовій кількості, але дорослі стадії не були виявлені (Долгопольска, 1949). Результати наших спостережень дозволяють вважати, що даний вид розселяється тільки за допомогою пелагічних личинок. В останні десять років личинки вусоногого рака V. spengleri стали постійним компонентом літнього планктону у чорноморському секторі кримського узбережжя.
Личинки черевоногого молюска рапани R. thomasiana thomasiana відзначені починаючи з липня до жовтня, їх чисельність не перевищувала 10 екз./м3. Личинки голландського краба Rh. harrisi tridentatа зустрічалися в усіх досліджуваних районах з липня по вересень у незначній кількості - до 18 екз./м3. Відзначено, що з 2000 по 2004 рр. чисельність личинок A. inaequivalvis у Балаклавській бухті різко скоротилася (мал. 6). Аналогічна ситуація спостерігалася в акваторії Карадагу.
Мал. 6. Динаміка чисельності (екз./м3) личинок A. inaequivalvis в акваторії Балаклавської бухти (2000 - 2003 рр.)
В 2004 р. в акваторії Балаклавської бухти, Карадагського природного заповідника й Південного берегу Криму нами виявлені личинки іншого вида-вселенця – Mya arenaria. Отримані дані підтверджують розселення мії уздовж Східного й Південного берегів Криму.
ДОСЛІДЖЕННЯ МЕРОПЛАНКТОНУ У ЗВ'ЯЗКУ З РОЗВИТКОМ В УКРАЇНІ
МАРИКУЛЬТУРИ МІДІЙ ТА УСТРИЦЬ
Моніторинг меропланктону, проведений в акваторії експериментальної мідійно-устричної ферми та в районах, перспективних для організації маригосподарств, дозволив простежити сезонну динаміку чисельності не тільки пелагічних личинок об'єктів марикультури, але й виявити наявність у планктоні личинок інших гідробіонтів, а також визначити їхню роль у функціонуючому маригосподарстві.
Порівняння видового складу й чисельності личинок черевоногих молюсків в акваторії зовнішнього рейду Севастопольської бухти в 1994 - 1996 рр. й 2002 - 2004 рр., показало, що після організації мідійно-устричної ферми в цьому районі збільшилася чисельність пелагічних личинок черевоногих молюсків родини Rissoidae. На початку весни відзначалося незначне збільшення чисельності личинок Rissoa splendida. Влітку чисельність личинок Rissoa parva досягала 150 екз. /м3, тоді як до розміщення мідійної ферми не перевищувала 20 екз. /м3. Для експериментальних досліджень в планктоні маригосподарства були виловлені личинки, ідентифіковані як гладка форма R. parva (Чухчин, 1984), а потім віднесені до Mutiturboella inconspicua (Аністратенко, 2003). У лабораторних умовах через 6 тижнів молюски починали відкладати яйця. Кладки мали овальну форму й були покриті прозорою капсулою. У кладці було від 40 до 66 запліднених яєць діаметром від 70 до 80 мкм. На 5 - 6 добу в кладках добре проглядалися ранні велігери розміром близько 120 мкм, на 6 - 7 добу їх розміри збільшувалися до 130 мкм і велігери виходили із кладок. У лабораторних умовах молюски відкладали кладки протягом трьох місяців (з 09.07.04 до 08.10.04). Кладки черевоногих молюсків у великій кількості спостерігалися на стулках мідій. У результаті проведених експериментальних досліджень встановлена відповідність видів Mutiturboella inconspicua та Rissoa parva (гладка форма) на усіх етапах життєвого циклу.
Особливості взаємодії організмів пелагіалі й бенталі в районі мідійно-устричної ферми вивчали на прикладі Polychaeta. Деякі види багатощетинкових червів, що мають пелагічну личинку, ведуть спосіб життя перфораторів, висвердлюючи ходи у стулках молюсків (М.І. Кисельова, 2004), що негативно впливає на виживання і комерційну цінність мідій та устриць і завдає шкоди маригосподарству (Гаєвська та ін., 1990). Перфорує раковини молюсків розповсюджена у Чорному морі полі хета Lysidice ninetta (Eunicidae). У планктоні прибережних вод Криму пелагічні стадії L. ninetta зустрічалися з кінця червня до початку жовтня, при температурі води вище 200 С. Їхня максимальна чисельність не перевищувала 30 екз. /м3 (мал. 7).
Мал. 7. Динаміка
чисельності (екз. /м3)
личинок Lysidice ninetta
у прибережних водах
Криму (2000 - 2003 рр.)
Видом-перфоратором є й масовий представник поліхет Polydora ciliata (Spionidae). У результаті експериментальних досліджень виявлена залежність між чисельністю личинок P. ciliata у планктоні й ураженістю раковин устриць Crassostrea gigas. У садках, що перебували протягом двох місяців на дні (глибина 11 м), частина устриць, раковина яких була перфорована полідорою, склала 11,8 %. Серед устриць, підвішених на глибині 5 м, виявлено усього 1,5 % уражених особин. Із трубки, прикріпленої до раковини устриці, був витягнутий фрагмент самки P. ciliata. Самка полідори свердлила хід, щоб відкласти кладки в стулці молюска. Її передня частина вже перебувала в раковині устриці, з статевих сегментів вийшла частина яєць.
Личинки полідори на стадії трьохсегментної нектохети виходять у планктон і перебувають там близько 6 тижнів, тривалість періоду осідання триває від 6 до 18 діб, під час побудови житлової трубки й закінчення метаморфозу полідора не свердлить тверді поверхні (Г.О. Кисельова, 1967). В 1995 р., до існування мідійно-устричної ферми, личинки полідори зустрічалися в планктоні з березня по грудень. Аналогічна ситуація була відзначена і в 2002 р., коли маригосподарство вже функціонувало (мал. 8). В акваторії мідійно-устричної ферми чисельність трьохсегментних нектохет P. ciliata збільшувалася у квітні при температурі води 9 - 10о С. На початку червня в планктоні перебували пізні нектохети (11 - 15 сегментні). Осінній пік чисельності був більше виражений у вересні. У пробах, відібраних на станції, розташованої на віддалі 1 милі від берегу, були виявлені одиничні екземпляри личинок полідори.
Мал. 8. Динаміка чисельності
(екз./м3) личинок Polydora
ciliatа в акваторії
експериментальної
мідійно-устричної ферми
(1995 р., 2002 р.)
Біотехніка культивування устриць повинна бути спрямована на зниження рівня ураження раковин полідорою. Рекомендується встановлювати устричні ферми в місцях із інтенсивним водообміном і вирощувати молюсків до товарного розміру у підвісній культурі, а також проводити профілактичні заходи, які полягають в очищенні устричних садків й устриць від первинних трубок полідори двічі на рік. Визначити строки проведення профілактичних заходів дозволяють дані по сезонній динаміки чисельності личинок P. ciliata у планктоні. Отже, в акваторіях мідійно-устричних ферм і передбачуваних маригосподарств моніторинг меропланктону необхідний.
ВИСНОВКИ
- У чорноморському секторі прибережних вод Криму уперше виконаний багаторічний моніторинг (1994 – 2004 рр.) видового складу й чисельності пелагічних личинок донних безхребетних, що охоплює весь таксономічний комплекс меропланктону. Основуючись на даних обробки 886 проб меропланктону, ідентифіковані пелагічні личинки 74 видів 50 родин донних безхребетних. Меропланктон Балаклавської бухти досліджено уперше, виявлені пелагічні личинки 57 видів 38 родин донних безхребетних.
- У літньо-осінній період у планктоні чорноморського узбережжя Криму одночасно зустрічається до 40 видів личинок, мінімальне число видів (6) відмічено взимку. По чисельності в літній сезон домінують личинки двостулкового молюска Mytilaster lineatus і черевоногого молюска Bittium reticulatum, а весною та осінню - личинки двостулкового молюска Mytilus galloprovincialis й вусоногого рака Balanus improvisus.
- Суттєвих відмінностей у таксономічному складі меропланктону досліджених районів не виявлено, але личинки рідких видів Decapoda (Alpheus dentipes) та Polychaeta (Lagisca extenuata) були знайдені лише в акваторії Карадагського природного заповідника.
- Уперше виявлено розходження в просторовому розподілі меропланктону в Балаклавській бухті - у кутовій частині переважають личинки поліхет (Spionidae; Nereidae) і вусоногих раків (Balanidae), у відкритій частині домінують личинки двостулкових молюсків (Bivalvia). Серед районів дослідження саме в кутовій частині Балаклавської бухти зареєстрована максимальна чисельність личинок спіоніди Polydora ciliata - 890 экз./м3.
- Відзначено суттєвий вплив згінно-нагінних явищ на розподіл і чисельність меропланктону в Балаклавській бухті. При згоні чисельність меропланктону різко знижується (до 30 – 40 екз./м3), а при нагоні зростає (до 1700 екз./м3).
- Зафіксовано, що гідротехнічні роботи в Балаклавській бухти привели до зниження максимальної чисельності пелагічних личинок донних безхребетних – до 500 екз./м3 в 2004 р., тоді як у минулі роки вона досягала 2000 екз./м3.
- У прибережних водах Криму зареєстровані личинки 7 видів, які є вселенцями в Чорне море. До списку видів-вселенців додано вусоногого рака Verruca spengleri Darwin. З 2001 р. у районах дослідження відзначено істотне зменшення чисельності пелагічних личинок двостулкового молюска-вселенця Anadara inaequivalvis. В 2004 р. в акваторіях Карадагського природного заповідника та Балаклавської бухти нами уперше виявлені личинки двостулкового молюска-вселенця Mya arenaria, що підтверджує його розселення у берегів Криму.
- Відзначено, що після організації мідійно-устричної ферми в районі дослідження чисельність пелагічних личинок черевоногих молюсків (Rissoidae) збільшилася в п’ять – сім разів і досягала 150 екз./м3.
- При організації мідійно-устричного маригосподарства рекомендовано враховувати динаміку чисельності пелагічних личинок не тільки основного об’єкту марикультури – мідії, але й видів, що негативно впливають на його функціонування: поліхет-перфораторів Lysidice ninetta й Polydora ciliata. Дані по сезонній динаміці чисельності пелагічних личинок P. сiliatа дозволяють визначити строки проведення профілактичних заходів на мідійно-устричних фермах.
- У відкритій частині Балаклавської бухти відзначена максимальна чисельність личинок M. galloprovincialis на стадії “веліконха з очком” й одночасно мінімальна кількість личинок перфоратора стулок мідій P. ciliata, що дозволяє рекомендувати дану ділянку як найбільш перспективну при організації мідійної ферми в Балаклавській бухті.
СПИСОК ОСНОВНИХ РОБІТ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ
1. Мурина В.В., Лисицкая Е.В., Безвушко А.И. Зимний меропланктон Карадагского природного заповедника // Экология моря. - 1999. - Вып. 49. - С. 72 - 76.
2. Мурина В.В., Лисицкая Е.В., Аносов С.Е. Видовой состав меропланктона как показатель экологической ситуации в Севастопольской бухте / Акватория и берега Севастополя: экосистемные процессы и услуги обществу. - Севастополь. Аквавита, 1999. - С. 149 - 158.
3. Мурина В.В., Безвушко А.И., Лисицкая Е.В. Сезонная динамика видового состава и численности пелагических личинок полихет в акватории Карадагского природного заповедника // Экология моря. - 2000. - Вып. 51. - С. 68 - 71.
4. Лисицкая Е.В. Сезонная динамика меропланктона в акватории экспериментального мидийного хозяйства (Севастополь, Черное море) // Экология моря. - 2001. - Вып. 55. - С. 83 - 86.
5. Шалаева Е.А., Лисицкая Е.В. Распределение и сезонная динамика личинок усоногих раков (Cirripedia, Thoracica) в Балаклавской бухте Черного моря // Экология моря. - 2001. - Вып. 58. - С. 41 - 44.
6. Мурина В.В., Лисицкая Е.В., Шаляпин В.К. Личинки массовых видов донных беспозвоночных в планктоне Севастопольской бухты / Гидробиол. журн. - 2002. - 37. - № 2. - С. 13 - 20.
7. Мурина В. В., Шмелева А.А., Лисицкая Е.В. Годичный мониторинг меро- и голопланктона в Океанариуме Севастопольской бухты // Гидробиол. журн. - 2002. - 38. - № 3. - С. 3 - 11.
8. Ковригина Н.П., Попов М.А., Лисицкая Е.В., Сеничева М.И., Субботин А.А. Комплексные исследования Балаклавской бухты (Черное море) // Экологическая безопасность прибрежной и шельфовой зон и комплексное использование ресурсов шельфа. - Вып.8. - Севастополь. - 2003. - С. 105 - 114.
9. Мурина В.В., Лисицкая Е.В. Изучение меропланктона Черного моря на рубеже тысячелетий / Экология моря. - 2004. - Вып. 65. - С. 57 - 60.
10. Пиркова А.В., Лисицкая Е.В. Полихета Polydora ciliata (Johns.) - перфоратор раковин живых устриц Crassostrae gigas (Th.) // Рибне господарство України. - 2004. - № 6 (35). - С. 14 - 17.
11. Шалаева Е.А., Лисицкая Е.В. Сезонная динамика численности пелагических личинок массовых видов-обрастателей в Балаклавской бухте Черного моря (2000 - 2001 гг.) // Биология моря. - 2004. - Т.30, № 6. - С. 432 - 439.
12. Murina V.V., Grintsov V.A. Lisitskaya E.V. Metamorphosis and settelment of the Balanus improvisus larvae / Symp. "Metamorphosis of marine invertebrata" - Plymouth, 1996. - P. 36.
13. Лисицкая Е.В. Сезонная динамика меропланктона в акватории Севастопольской бухты // Понт Эвксинский 2000: Конф. мол.ученых (16 - 20 мая). - Севастополь, 2000. - С. 38 - 39.
14. Лисицкая Е.В. Исследования меропланктона в акватории Карадагского природного заповедника / Заповедники Крыма: заповедное дело, биоразнообразие, экообразование. - Материалы III науч. конф. - Симферополь, 2005. - С. 37 - 41.
АНОТАЦІЇ
Лисицька О. В. Меропланктон прибережних вод Криму (чорноморський сектор). - Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата біологічних наук за спеціальністю 03.00.17 - гідробіологія. - Інститут біології південних морів НАН України, Севастополь, 2005
Проведено вивчення видового складу та чисельності меропланктону прибережних вод Криму. Відзначено, що личинки входять до складу зоопланктону цілорічно. Виявлені види, личинки яких домінують у планктоні: двостулкові молюски Mytilus galloprovincialis, Mytilaster lineatus; черевоногий молюск Bittium reticulatum, та вусоногий рак Balanus improvisus. Продовжено вивчення меропланктону в акваторії Карадагського природного заповідника, де зафіксований найбільш різноманітний склад личинок Polychaeta та Decapoda. Досліджено розповсюдження біля берегів Криму пелагічних личинок видів - вселенців у Чорне море. Відзначено зменшення чисельності личинок двостулкового молюска-вселенця Anadara inaequivalvis, та розширення ареалу іншого виду - Mya arenaria.
Вперше проведено дослідження меропланктону Балаклавської бухти та складений список, який включає пелагічних личинок 57 видів 38 родин безхребетних. У кутовій частині Балаклавської бухти відзначено переважаючу кількість личинок багатощетинкових червів (Spionidae; Nereidae) та вусоногих раків (Balanidae); на виході з бухти – личинок двостулкових молюсків (Bivalvia). Проаналізований вплив згінно-нагінних явищ та гідротехнічних робіт на чисельність меропланктону. Відомості про сезонну й річну динаміку видового складу та чисельності пелагічних личинок безхребетних у Балаклавській бухті сталі основою для рекомендації з вибору ділянки бухти, найбільш перспективної для організації мідійного господарства. На основі проведеної експериментальної роботи запропоновані профілактичні заходи, які дозволяють понизити рівень ураження раковин культивованих молюсків поліхетою-перфоратором Polydora ciliatа.
Ключові слова: меропланктон, личинки, видовий склад, сезонна динаміка, Балаклавська бухта, Карадагський природний заповідник, маригосподарство.
Лисицкая Е.В. Меропланктон прибрежных вод Крыма (черноморский сектор). – Рукопись.
Диссертация на соискание научной степени кандидата биологических наук по специальности 03.00.17 – гидробиология. - Институт биологии южных морей НАН Украины, Севастополь, 2005.
Проведено изучение видового состава и динамики численности меропланктона прибрежных вод Крыма. Отмечено, что личинки входят в состав зоопланктона круглогодично, но их видовой состав и численность изменяются по сезонам. Выявлены виды, личинки которых доминируют в планктоне: двустворчатые моллюски Mytilus galloprovincialis, Mytilaster lineatus; брюхоногий моллюск Bittium reticulatum и усоногий рак Balanus improvisus. Продолжено изучение меропланктона в акватории Карадагского природного заповедника, в районе заповедника зафиксирован наиболее разнообразный состав многощетинковых червей и десятиногих раков. Исследовано распространение у берегов Крыма пелагических личинок бентосных организмов, являющихся вселенцами в Черное море. Отмечено уменьшение численности личинок двустворчатого моллюска-вселенца Anadara inaequivalvis и расширение ареала другого вида-вселенца - Mya arenaria.
Впервые исследован видовой состав, сезонная и годовая динамика численности меропланктона Балаклавской бухты. Составлен список, включающий пелагических личинок 57 видов донных беспозвоночных, относящихся к 38 семействам. Выявлено различие в структуре меропланктона кутовой и открытой части Балаклавской бухты. В кутовой части бухты отмечено преобладание личинок многощетинковых червей (Spionidae; Nereidae) и усоногих раков (Balanidae); в открытой части бухты - личинок двустворчатых моллюсков (Bivalvia). Проанализировано влияние сгонно-нагонных явлений и гидротехнических работ на распределение и численность меропланктона в Балаклавской бухте. Сведения о сезонной и межгодовой динамике видового состава и численности пелагических личинок донных беспозвоночных в Балаклавской бухте могут служить основой для рекомендации по выбору участка бухты, наиболее перспективного при организации мидийного марихозяйства. На основании проведенных экспериментальных исследований предложены профилактические меры, позволяющие снизить уровень поражения раковин культивируемых моллюсков полихетой-перфоратором Polydora ciliata.
Ключевые слова: меропланктон, личинки, видовой состав, сезонная динамика, Балаклавская бухта, Карадагский природный заповедник, марихозяйство.
Lisitskaya E.V. Meroplankton of coastal sea waters of the Crimea (the Black sea sector). - Manuscript.
The dissertation work to obtain a degree of Candidate of Biologycal Sciences on speciality 03.00.17 - hydrobiology. - Institute of Biology of the Southern Seas, National Academy of Sciences of Ukraine, Sevastopol, 2005.
The study focused on the abundance and species composition of meroplankton inhabiting the Crimean coastal sea water. Larvae were found in zooplankton all the year round but their numbers and species composition varied depended on season of the year. Species in which larvae prevailed in the plankton were identified as the mussels Mytilus galloprovincialis and Mytilaster lineatus, the gastropod Bittium reticulatum and the barnacle Balanus improvisus. More data have been gained about meroplankton from the sea near the shore of KaraDag nature reserve where the diversity of polychaetes and decapods is the richest. Distribution of pelagic larvae of benthic organisms exotic for the Black Sea was also studied. It was found that the numbers of larvae of the allien bivalve mollusc, Anadara inaequivalvis, has decreased and the area of another allien, Mya arenaria, enlarged.
For the first time meroplankton dwelling in Balaklava bay was investigated and the list of pelagic larvae of benthic invertebrates identified as 57 species of 38 families compiled. The structure of meroplankton differed depended upon locality of the bay: larvae of polychaetes (Spionidae, Nereidae) and barnacles (Balanidae) prevailed in the sheltered coastal sea water and larvae of bivalve molluscs (Bivalvia) in the mouth of the bay to the open sea. Influence of upwelling-downwelling events and hydrotechnical activities on distribution and abundance of meroplankton in Balaklava bay was analysed. The recent knowledge gained about seasonal and interannual dynamics of species composition and numbers of the pelagic larvae of benthic invertebrates in Balaklava bay has underlain the proposals for detecting the proper site for mussel mariculture. Based on the conducted experiments, preventive measures were proposed to lessen the percentage of the shells afflicted by the perforating polychaete, Polydora ciliata, in the cultured molluscs.
Key words: meroplankton, species composition, seasonal dynamics, mariculture, Balaklava bay, KaraDag nature reserve, Black Sea.
| 
