4.2. Еколого-фітоценотична характеристика синтаксонів галофільної рослинності Північно-Західного Причорномор’я
Еколого-ценотичні та флористичні особливості фітоценозів дозволяють з’ясувати різноманітність зв’язків рослинності з середовищем існування, взаємодії між видами, характер структури, природну обумовленість динаміки фітоценозів, закономірності географічного поширення та особливості їх локальної структури. Розкриття еколого-ценотичних особливостей пов’язане з розкриттям специфіки властивостей, ознак, функціональних зв’язків рослинних угруповань даного типу рослинності (Голубев, 1972; Зимбалевская, 1984)
Урезультаті критичного огляду вітчизняних та зарубіжних продромусів (Голуб, Лысенко и др., 2001; Дубина, Нойгойзлова, 2004; Карпов, Міркін, 1985; Соломаха, 1996; Chytry, Tichy, 2003; Rodwell J.S. et al., 2002; Vicherek J., 1993) була виявлена неоднозначність та суперечливість трактування рангу ряду синтаксонів (класи Festuco-Limonietea, Asteretea tripolium, Festuco-Puccinellietea, Bolboschoenetea maritimi, Juncetea maritimi). У зв’язку з вищезазначеним, в роботі зроблена спроба не лише відобразити синтаксономічну структуру галофільної рослинності Північно-Західного Причорномор’я, але, можливо, і відповісти на питання синтаксономічної належності та існування деяких синтаксонів вищого рангу.
При обробці фітоценотичних таблиць нами на початку роботи встановлювались межі найбільш чітко відмінних між собою за екологією, фізіономією, флористичним складом угруповань, а згодом, методом синтаксономічної корекції, кожен опис співвідносився з типовим набором флористичного ядра (діагностичних видів) того чи іншого класу, порядку, союзу, асоціації. Їх межі додатково уточнювались, при цьому виділялись більш подібні та близькі за екологією групи видів, які найбільш чітко діагностують той чи інший синтаксон в регіоні досліджень.
Для кожного синтаксону рангу асоціації наведено фітоценотичні таблиці з повним видовим складом угруповань, екологічні умови кожного опису, діагностичні види та ступінь їх діагностичності для синтаксонів розраховану за допомогою коефіцієнта Ф (Chytry, et al., 2002; Chytry, Tichy, 2003).
Розділ 5.
ПОРІВНЯЛЬНО-ФЛОРИСТИЧНИЙ АНАЛІЗ СИНТАКСОНІВ ГАЛОФІЛЬНОЇ РОСЛИННОСТІ ПІВНІЧНО-ЗАХІДНОГО ПРИЧОРНОМОР’Я
Виходячи із методичних засад класифікації рослинності за еколого-флористичним методом, флористичний склад асоціацій одного союзу має бути більш подібним між собою, ніж з асоціаціями іншого союзу цього ж класу, а синтаксони різних класів (навіть в межах одного типу рослинності) мають значно відрізнятись за флористичним складом між собою.
Використання математичних методів для з’ясування ієрархічної структури синтаксонів рослинності та їх діагностичних видів лише починає набувати поширення в сучасній геоботаніці (Brisse et al., 1995; Botta-Dukat, Borhidi, 1999; Chytry et al., 2002; Chytry, Tuchy, 2004).
Порівняння флористичного складу синтаксонів галофільної рослинності зумовлене пошуком чітких критеріїв які б показували спорідненість синтаксонів і їх місце в структурі рослинності.
Для з’ясування флористичної подібності ми користувались коефіцієнтом Жакара (1):
, (1)
де X – коефіцієнт флористичної подібності угруповань; a – кількість спільних видів у складі порівнюваних угрупованнь; b, c – кількість видів у порівнюваних синтаксонах.
Оскільки, порівнювались не описи, де є лише два параметра виду – наявний/відсутній, а фітоценони, де наводиться частота трапляння даного виду в даному угрупованні було використано дещо модифіковану формулу (1) за Макаревич В.Н. (Макаревич, 1970):
, (2)
де аm – 1/2 суми частоти трапляння спільних видів в синтаксонах b і c; bn, cn – частота трапляння виду в синтаксонах b і c.
Графи спорідненості синтаксонів з метою більшої наочності будувались не за коефіцієнтом подібності, а за коефіцієнтом відмінності Y (3):
Y=1-X (3)
Виходячи з вищесказаного були розраховані показники флористичної подібності між синтаксонами класів галофільної рослинності Північно-Західного Причорномор’я.
Показано, що більшість асоціацій галофільної рослинності в межах класів Asteretea tripolium, Thero-Salicornietea, Salicornietea fruticosae, Juncetea maritimi дійсно мають високу флористичну спорідненість в межах союзів (коефіцієнт спорідненості 0,85-0,65), за деякими виключеннями. Наприклад –угруповання Aeluropetum littoralis, з класу Asteretea tripolium (найближчим з класу Asteretea tripolium є угруповання асоціації Limonio meyeri-Artemisietum santonicae, кофіцієнт спорідненості – 0,669) та угруповання асоціації Juncetum maritimi з класу Juncetea maritimi (коефіцієнт спорідненості 0,675 – найближчим угрупованням з класу Juncetea maritimi є угруповання Artemisio santonicae-Juncetum maritimi – коефіцієнт спорідненості 0,656) ближчі до угруповань класів Thero-Salicornietea (Suaedo maritimae-Salicornietum prostratae) та Salicornietea fruticosae (Salicornietum prostratae) відповідно, ніж до будь яких угруповань власних класів.
Така висока спорідненість вищеназваних синтаксонів до угруповань інших класів зумовлена перш за все низькою флористичною насиченістю угруповань класів Thero-Salicornietea та Salicornietea fruticosae, більшість видів, які формують ці угруповання практично в повному складі трапляються в межах інших синтаксонів (в даному випадку класи Juncetea maritimi та Asteretea tripolium).
Особливо треба відмітити високу флористичну відмінність від інших наступних класів: Festuco-Limonietea, Festuco-Puccinellietea, Crithmo-Staticetea, Cakiletea maritimi, Crypsetea aculeatae. Досить схожими між собою є угруповання класів Salicornietea fruticosae, Thero-Salicornietea, Astetetea tripolim (союз Puccinellion fominii).
Одним із важливих завдань було показати флористичну відмінність класу Festuco-Limonietea, оскільки його включають до складу угруповань класу Festuco-Puccinellietea (Голуб та ін., 2001; Дубина та ін. 2003, 2004).
Найтісніші зв’язки в межах цього класу є між асоціаціями Diantho-Мilietum vernale та Halimiono-Aperietum maritimae (Х=0,612), що свідчить, про високу флористичну подібність даних угруповань. Загалом, угруповання класу мають високий рівень флористичної відмінності від інших угруповань галофільної рослинності Північно-Західного Причорномор’я. Флористично угруповання класу (а саме, асоціація Diantho–Milietum vernale) найближче знаходяться до угруповань класу Asteretea tripolium (а саме, до асоціації Camphorosmo–Puccinellietum distantis – коефіцієнт спорідненості (Х) для цих угруповань низький, і складає 0,328). Спорідненість угруповань класу Festuco-Limonietea з іншими угрупованнями інших класів галофільної рослинності дуже низька і не перевищує 0,32.
Високий рівень флористичної відмінності угруповань класу Festuco-Limonietea підтверджує нашу думку (Войтюк, Уманець, Соломаха, 2004) про необхідність збереження рангу класу для угруповань степової рослинності на засолених грунтах.
Ймовірно, угруповання класу Festuco-Limonietea досить споріднені із угрупованнями степової рослинності Festuco-Brometea, Festucetea vaginatae (коефіцієнт флористичної спорідненості має бути в межах 0,3-0,5), але порівняння з угрупованнями цих класів не проводилось.
Загалом, аналізуючи значення коефіцієнтів спорідненості синтаксонів необхідно відмітити, що спорідненість між більшістю асоціацій в межах синтаксону більш високого рангу (союзів, порядків, класів) є вища між собою, ніж з асоціаціями інших синтаксонів високого рангу (союзів, порядків, класів). Високі коефіцієнти спорідненості деяких асоціціацій до асоціацій “чужих” союзів, порядків, класів, зумовлені, перш за все, низьким флористичним багатством даних синтаксонів і високими частотами трапляння видів цих синтаксонів в угрупованнях інших класів, порядків, союзів, тобто відбувається практично повне перекриття списку видів маловидових угруповань, багатовидовими.
Розділ 6. НАПРЯМКИ ТРАНСФОРМАЦІЇ ГАЛОФІЛЬНОЇ РОСЛИННОСТІ ПІВНІЧНО-ЗАХІДНОГО ПРИЧОРНОМОР’Я
Головним завданням геоботанічного прогнозування є з’ясування можливих напрямків зміни рослинного покриву, які, в основному, визначаються екзогенними факторами екстремальної напруженості. Порядок зміни рослинного покриву по градієнту впливаючого фактора визначається на основі екології видів, які входять в те чи інше угруповання. Прогностичні висновки мають відтворювати діапазон найбільш ймовірних станів рослинного покриву (Ткаченко, Костильов, 1985).
Аналіз просторових закономірностей розміщення фітоценозів з урахуванням певних тенденцій сучасного розвитку дає можливість виявити явища та процеси, які проходять у часовому (а не просторовому) масштабі (Ткаченко, Костильов, 1985). Непрямий метод порівняльного вивчення угруповань розміщених в просторі по градієнту дії фактора (при відносно незмінних інших умовах) дозволяє за короткий термін з’ясувати тенденції динамічних процесів та побудувати динамічні ряди трансформації рослинних угруповань (Александрова, 1964; Жмуд, 1999)
У розділі аналізуються напрямки автогенних, алогенних сукцесій, сезонних та флуктуаційних змін угруповань галофільної рослинності. Особлива увага приділяється антропогенного фактора та напрямкам розвитку фітоценозів під впливом їхньої дії.
У результаті спостережень над просторовим розміщенням фітоценозів в просторі по градієнту дії основних факторів (засолення, водний режим) флористичного та екологічного аналізів були побудовані найбільш ймовірні, на нашу думку, схеми напрямків змін угруповань галофільної рослинності синтаксонів рівня союзу.
Аналіз напрямків трансформації угруповань галофільної рослинності проводився по факторах, які є основними (лімітуючими) для формування та існування угруповань галофільної рослинності Північно-Західного Причорномор’я - водний баланс (Hd); концентрація солей (Tr) (Дідух, Плюта, 1994).
Напрямки трансформації рослинних угруповань рівня союзу розраховувались на основі спорідненості їх екотопів та флористичного складу.
У роботі аналізуються та описуються зміни лише тих рослинних угруповань, які мають найбільш близькі характеристики основних екологічних факторів (Hd, Tr) та найбільш схожий флористичний склад.
Характеризуючи загалом напрямки розвитку галофільної рослинності у Північно-Західному Причорномор’ї необхідно відмітити, що природні ландшафти з непорушеними угрупованнями практично (а може навіть і зовсім) не збереглись. З одного боку йде залучення територій із природною рослинністю під сільськогосподарські угіддя, з іншого –формування угруповань з участю галофітних видів, як бур’янових (на полях, рисових чеках), пасовищах, (у вихідному стані лучних незасолених або слабозасолених) у результаті розвитку процесів вторинного засолення. Основним фактором, який спричиняє зміни рослинності Північно-Західного Причорномор’я є антропогенний, пов’язаний із будівництвом каналів, осушенням долин річок та надмірним пасквальним навантаженням, що опосередковано впливає на зміну водного та сольового режиму екотопів.
Розділ 7. ОХОРОНА ГАЛОФІЛЬНОЇ РОСЛИННОСТІ ПІВНІЧНО-ЗАХІДНОГО ПРИЧОРНОМОР’Я
Вирішення питання охорони біорізноманіття неможливе без попередньої оцінки сучасного стану рослинного та тваринного світу. Проблема охорони біорізноманіття виникла в зв’язку з тим, що людство своєю діяльністю значно впливає та змінює природні об’єкти. Такий тиск на природу призводить до зменшення чисельності і зникнення багатьох вузькоареальних видів рослин та видів із вузькою екологічною амплітудою. Щоб зберегти їх від зникнення потрібно охороняти не окрему рослину, а ценоз в якому вона зростає. Саме тому і виникає необхідність вивчення рослинності для кращого збереження існуючого біорізноманіття.
7.1. Рідкісні види галофільних угруповань Північно-Західного Причорномор’я
Угруповання галофільної рослинності Північно-Західного Причорномор’я за нашими даними нараховують 417 видів вищих рослин. В силу специфічності екологічних умов, в яких формується даний тип рослинності відсоток рідкісних видів у формуванні ценозів відносно низький, таких видів, які включені до Червоної книги України, ЄвропейськогоЧервоного списку та списку видів, які охороняються згідно Бернської конвенціїї лише п’ять – Allium regellianum, Puccinellia syvaschyka, Orchis palustris, Stipa lessengiana, S. capillata.
У роботі наводиться фітоценотична характеристика видів, які поширені лише в засолених екотопах - Allium regellianum, Puccinellia syvaschyka, які занесені до Червоної книги України, Європейського Червоного списку та до списку видів, які охороняються згідно Бернської конвенціїї.
Деякі з них (Puccinellia syvaschyka – Європейський червоний список), на нашу думку, необхідно занести до Червоної Книги України та до Списку видів, які підлягають охороні згідно Бернської конвенції.
7.2. Рідкісні угруповання галофільної рослинності Північно-Західного Причорномор’я
На нашу думку, найбільш рідкісними угрупованнями галофільної рослинності в межах Північно-Західного Причорномор’я, є угруповання класу Festuco-Limonietea, синтаксономічне різноманіття яких найбільш повно представлено у Чорноморському біосферному заповіднику– всі союзи та асоціації класу (Уманець, Войтюк, Соломаха 1999; Уманець, Соломаха, 1999; Войтюк, Уманець, Соломаха, 2004).
Угруповання класу представляють варіант південних, спустелених полиново-кострицевих степів, які формуються на засолених грунтах. Поширення угруповань класу пов’язано із розташуванням південного варіанту слабо- та середньозасоленого варіанту південних каштанових грунтів. Синтаксони класу включають 171 вид, що відносяться до 31 родини, що охоплює близько 40% флористичного різноманіття всіх угруповань галофільної рослинності. Угруповання класу трапляються лише на території Чорноморського біосферного заповідника (6 асоціацій), на плакорах на південний схід від Скадовська, на підвищених ділянках в околицях с. Олександрівка Херсонської області. Загальна площа виявлених угруповань класу не перевищує 150-200 га (Войтюк, Уманець, Соломаха, 2004).
Синфітосозологічна цінність угруповань класу Festuco-Limonietea підсилюється участю у їх формуванні рідкісних видів – Allium regellianum A.Becker ex.Iljin (Уманець, Войтюк, Соломаха, 2002), Stipa lessengiana, S. capillata – видів із вузькою екологічною амплітудою, з яких A. regellianum – характеризується екологічним оптимумом в умовах асоціації Halimiono-Aperietum maritimae та інколи виступає співдомінантом.
Поширення угруповань класу Festuco-Limonietea лімітується рядом причин. Одним із основних чинників, які обмежують поширення класу, є використання екотопів класу (підвищені на 3-10 м н.р.м., вирівняні ділянки із підсоленими каштановими грунтами) у якості сільськогосподарських угідь (поля, пасовища).
Регіонально рідкісними є угруповання класу Molinio-Juncetea, угруповання якого наводяться (Дубина та ін., 1999, 2003, 2004), як такі, що трапляються зрідка та спорадично для території Причорномор’я.
Висока синфітосозологічна цінність угруповань класу Molinio-Juncetea зумовлена досить специфічними умовами їх існування: “Угруповання засолених луків, які формуються в умовах згінно-нагінних явищ, в екотопах з ущільненими глинисто-піщаними грунтами і значною питомою вагою черепашкової фракції”, “Ценози приморських засолених луків на вологих і слабозасолених грунтах міжкучугурних депресій” (Дубина та ін., 2003, 2004) та участю в цих угрупованнях ряду червонокнижних, рідкісних та ендемічних видів (Orchis palustris, Agrostis maeotica, Centaurium erythraea та ін.).
Важливим об’єктом з точки зори охорони галофільних угруповань є не порушені угруповання засолено-лучних класів Asteretea tripolium та Festuco-Puccinellietea. Необхідність охорони цього типу рослинності в регіоні пов’язана із значною трансформацією засолено-лучних угруповань, пов’язаною з дією антропогенних чинників (меліоративні заходи, надмірний випас), які призводять до деградації багатовидових засолено-лучних угруповань в маловидові угруповання солонцевої та солончакової рослинності (Cl. Thero-Salicornietea, Salicornietea fruticosae).
Найбільше різноманіття галофільної рослинності у Північно-Західному Причорномор’ї зконцентровано на території Чорноморського біосферного заповідника (Войтюк, Уманець, Соломаха, 2003) та Дунайського біосферного заповідника (Дубина та ін., 2003). На території Чорноморського біосферного заповідника представлено 30 асоціацій, що складає 32% різноманіття асоцацій галофільної рослинності Північно-Західного Причорномор’я. На території Дунайського біосферного заповідника наводиться (Дубина та інш., 2003) 54 асоціації, що складає майже 59% від загальної кількості асоціацій.
Загалом, характеризуючи галофільну рослинність Північно-Західного Причорномор’я з точки зору охорони слід відмітити, що найбільш цінні угруповання задовільно представлені на території об’єктів природно-заповідного фонду України.
Розділ 8.
ЗАКОНОМІРНОСТІ ПОШИРЕННЯ ГАЛОФІЛЬНОЇ РОСЛИННОСТІ ПІВНІЧНО-ЗАХІДНОГО ПРИЧОРНОМОР’Я
Галофільна рослинність досить широко представлена на території України. Загальна площа грунтів із підвищеною концентрацією солей в Україні складає до 2,8 млн. га (Білик, 1963). У відповідності з поширенням засолених грунтів проявляються і основні закономірності: рослинність найчастіше представлена у приморській зоні, терасах та долинах річок, подах.
Загалом, більша частина синтаксонів галофільної рослинності досить широко представлена по всій території Північно-Західного Причорномор’я.
Угруповання справжньо-солончакової та солонцевої рослинності (кл. Thero-Salicornietea, Salicornietea fruticosae) займають найбільші площі та найчастіше трапляються у приморській зоні, долинах лиманів (особливо у верхів’ях) та річок. Угруповання цих класів характеризуються найбільш виявленою фрагментарністю рослинного покриву, зумовленою екстремальністю умов в екотопах. Висока фрагментарність рослинних угруповань цих класів зумовлена чутливістю рослин до мінімальних змін по градієнту лімітуючого фактора, яким в даному випадку виступає надмірна сухість екотопів в широкому розумінні (фізіологічна – пов’язана із концентрацією солей, фізична – із недостачею вологи), які зумовлюють розвиток фрагментарних і різних за складом (флористичним, біоморфологічним тощо) угруповань.
Засолено лучна рослинність класів Asteretea tripolium та Fesutco-Puccinellietea спорадично трапляється по всій території Північно-Західного Причорномор’я. Найчастіше засолено-лучні угруповання цих класів формуються в долинах річок, лиманів, подах. В результаті крупномасштабних іригаційних робіт проведених з кінця 60-х до середини 80-х років площі угруповань засолено-лучної рослинності збільшилися за рахунок розвитку на територіях, де відбувались процеси вторинного засолення грунтів та на територіях, де відбулось часткове опріснення та розсолення екотопів зайнятих солончаковою та солонцевою рослинністю. Значні площі у Північно-Західному Причорномор’ї займають території сільськогосподарських угідь, де розвиваються фрагментарні угруповання, які відносять до засолено-лучних класів (Дзюба, 1996). Особливо часто процеси розвитку таких галофільно-рудеральних угруповань відбуваються на рисових чеках.
Засолено-лучні угруповання класу Juncetea maritimi на території Північно-Західного Причорномор’я приурочені переважно до широких вирівняних долин у приморській зоні, розвиваються на територіях із значним рівнем помірно-засолених грунтових вод. Фрагменти цих угруповань досить часто формуються на рисових чеках (Дзюба, 1996).
Засолено-лучні угруповання класу Molinio-Juncetea мають обмежене поширення у зв’язку із досить специфічними умовами існування - “Угруповання засолених луків, які формуються в умовах згінно-нагінних явищ, в екотопах з ущільненими глинисто-піщаними грунтами і значною питомою вагою черепашкової фракції”, “Ценози приморських засолених луків на вологих і слабозасолених грунтах міжкучугурних депресій” (Дубина та ін., 2003, 2004). Найчастіше трапляються в дельтових долинах крупних річок (Дунаю, Дністра, Південного Бугу, Дніпра).
Засолено-болотні угруповання класу Bolboschoenetea maritimi спорадично поширені по всій території Північно-Західного Причорномор’я. Найчастіше ці фітоценози представлені в перехідній зоні між угрупованнями союзу Phragmition (Cl. Phragmiti-Magnocaricetea) та угрупованнями засолено-лучної (Cl. Asteretea tripolium, Festuco-Puccinellietea), солонцевої і солончакової (Salicornietea fruticosae, Thero-Salicirnetea) рослинності. Угруповання класу досить часто трапляються по периферії лиманів, долинах річок, зоні підтоплення гідромеліоративних споруд тощо.
Угруповання засолено-літоральної рослинності спорадично трапляються по морському узбережжю та в приморських частинах лиманів.
Поширення засолено-степових угруповань класу Festuco-Limonietea досить обмежене і зумовлене, в першу чергу, поширенням і високим ступенем розораності слабо- та середньозасоленого варіанту південних каштанових грунтів. Найбільше різноманіття синтаксонів класу зосереджене на території Чорноморського біосферного заповідника (Соломаха, Войтюк, Уманець, 2004) та його околицях.
Висновки
1. Вперше складена синтаксономічна схема галофільної рослинності Північно-Західного Причорномор’я за методом Ж. Браун-Бланке, яка включає 95 асоціацій, 22 союзи, 17 порядків та 11 класів. З них 2 класи (Salicornietea fruticosae – 13 асоціацій та Thero-Salicornietea – 9 асоціацій) представляють угруповання справжньосолончакової рослинності; засолено-лучні угруповання представлені чотирма класами – Asteretea tripolium (24), Festuco-Puccinellietea (14), Juncetea maritimi (10) та Molinio-Juncetea (3 асоціації); три класи репрезентують угруповання морської літоралі – Cakiletea maritimi (3), Crithmo-Staticetea та Crypsetea aculeatae (по 2 асоціації); рослинність засолених степів представлена класом Festuco-Limonietea (8), галофітизовані повітряно-водні та водно-болотні угруповання – класом Bolboschoenetea maritimi (9 асоціацій). Розраховані значення діагностичності видів для синтаксонів різного рангу, що дозволить спростити та підвищити якість визначення рослинних угруповань галофільної рослинності.
2. При проведенні порівняльно-флористичного аналізу синтаксонів класу Festuco-Limonietea Karpov et Mirk. 1986 виявилося, що вони відмінні від галофільно-лучних угруповань класу Festuco-Puccinellietea, до якого їх відносить ряд авторів. Отже, підтверджено поширення цих угруповань на території Північно-Західного Причорномор’я, а визнання класу Festuco-Limonietea Karpov et Mirk. 1986 є цілком доцільним.
3. Для галофільних рослинних угруповань Північно-Західного Причорномор’я характерний високий рівень флористичної спорідненості класифікаційно близьких синтаксонів. Підпорядковані одиниці класифікації в межах синтаксонів вищого рангу мають значно більші коефіцієнти флористичної спорідненості, ніж синтаксони з інших класів (порядків, союзів).
4. Найбільш близькими за флористичним складом є угруповання класів справжньо-солончакової (Salicornietea fruticosae і Thero-Salicornietea) та засолено-лучної (Festuco-Puccinellietea) рослинності, для яких характерне значне перекриття їх видових спектрів, зумовлене, очевидно, схожістю екологічних умов, в яких формуються ці угруповання .
5. Проведений аналіз флористичного складу й екологічних параметрів угруповань солончакової та засолено-лучної рослинності Північно-Західного Причорномор’я, дозволив встановити найбільш ймовірні, на нашу думку, напрямки трансформації синтаксонів при зміні лімітуючих екологічих факторів середовища існування.
6. Основним чинником трансформації галофільної рослинності у Північно-Західному Причорномор’ї є антропогенний фактор. Його дія призводить до загальної деградації та зникнення природних рослинних комплексів. Тому сучасними тенденціями розвитку галофільної рослинності, з одного боку, є зменшення площ природних фітоценозів у результаті знищення рослинності, пов’язаного із сільськогосподарським використанням земель та зміною гідрологічного режиму, а з іншого – відбувається розширення площ з галофільною рослинністю, пов’язане з формуванням рослинних угруповань на вторинно-засолених грунтах, а також неповночленних рослинних комплексів за участю галофільних видів в агрофітоценозах.
7. Охорона раритетних видів та рідкісних угруповань галофільної рослинності Північно-Західного Причорномор’я здійснюється на задовільному рівні, оскільки близько 80% їх асоціацій та рідкісних видів охороняється на території Чорноморського та Дунайського біосферних заповідників. Найрідкіснішими в регіоні є угруповання засолено-степової рослинності класу Festuco-Limonietea, які потребують заходів активної охорони. Описано ценотичний діапазон існування ряду рідкісних видів (Allium regellianum A. Becker ex Iljin, Puccinellia syvaschica Bilyk).
8. Вивчення галофільної рослинності Північно-Західного Причорномор’я дозволило виявити основні закономірності її поширення. Встановлено, що більшість синтаксонів (рангом від асоціації до класу) мають широку представленість в межах регіону, окрім угруповань класів Festuco-Limonietea та Molinio-Juncetea, які поширені лише на території Дніпровської терасово-дельтової рівнини та в дельтах лиманів і великих річок. Найчастіше в межах Північно-Західного Причорномор’я трапляються угруповання класів солончакової (Salicornietea fruticosae, Thero-Salicornietea) та засолено-лучної (Asteretea tripolium, Festuco-Puccinellietea) рослинності, які представлені майже у всій приморській зоні, зниженнях вздовж долин лиманів, річок та тимчасових водотоків.
СПИСОК НАУКОВИХ РОБІТ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ
Войтюк Б.Ю. До історії вивчення галофільної рослинності України // Укр. Фітоцен. зб. – Київ. – 1999. – сер. А. т. 1-2(12-13). – С. 118-125
Войтюк Б.Ю. Синтаксономія галофільної рослинності Північно-Західного Причорномор’я / Степові та галофітні екосистеми України. Зб. наук. праць присвячений 100 річчю з дня народження д-ра, проф. Г.І. Білика. – Київ, 2004 – С. 57-71 – Деп. в ГНТБ України 17.05.2004, № 24-Ук2004 // Анот. в Бібліогр. покажчику ВИНИТИ РАН „Депонированные научные работы” № 8(390), № б/о 11(16)
Войтюк Б.Ю., Уманець О.Ю., Соломаха І.В. Синтаксономія галофільної рослинності Чорноморського біосферного заповідника // Науковий вісник Чернівецького ун-ту: Збірник наукових праць. – Вип. 193: Біологія. – Чернівці: “Рута”, 2004. – С. 85-92
Соломаха В.А., Войтюк Б.Ю., Уманець О.Ю., Соломаха І.В. синтаксономія класу Festuco-Limonietea Karpov et Mirk. 1986 в Україні / Степові та галофітні екосистеми України. Зб. наук. праць присвячений 100 річчю з дня народження д-ра, проф. Г.І. Білика. – Київ, 2004 – С. 297-306 – Деп. в ГНТБ України 17.05.2004, № 24-Ук2004 // Анот. в Бібліогр. покажчику ВИНИТИ РАН „Депонированные научные работы” № 8(390), № б/о 11(30)
Соломаха І.В., Войтюк Б.Ю., Уманець О.Ю. Про зростання двох рідкісних видів у Причорномор’ї // Тези доповіді на Всеукраїнській конференції молодих вчених “Актуальные вопросы современного естествоиспытания”, Сімферопіль, 2001 р.
Уманець О.Ю., Войтюк Б.Ю., Соломаха І.В. Синтаксономія рослинності Чорноморського біосферного заповідника. IV. Ділянка Потіївська // Укр. фітоцен. зб. – Київ, 2001 – Сер.А. Вип. 1(17). – с.66-86.
Уманець О.Ю., Войтюк Б.Ю., Соломаха І.В. Ценотичний діапазон існування рідкісного виду Allium regelianum A.Becker ex Iljin на території Чорноморського біосферного заповідника (Херсонська область) // Вісн. Київ. ун-ту імені Тараса Шевченка: Інтродукція та збереження рослинного різноманіттяю – 2002. – Вип. 5. – С. 63-64.
Федорончук М.М., Дідух Я.П., Бурда Р.І., Войтюк Б.Ю. Dichodon viscidum (M. Bieb.) Holub // Екофлора України. – т. ІІІ. – 2002. – С. 68-69.
Федорончук М.М., Дідух Я.П., Бурда Р.І., Войтюк Б.Ю. Cerastium ucrainicum Pacz. ex Klokov // Екофлора України. – т. ІІІ. – 2002. – С. 87-88.
Федорончук М.М., Дідух Я.П., Бурда Р.І., Войтюк Б.Ю. Cerastium pseudobulgaricum Klokov // Екофлора України. – т. ІІІ. – 2002. – С. 96-97.
Федорончук М.М., Дідух Я.П., Войтюк Б.Ю.,Бурда Р.І., Тихоненко Ю.Я. Cerastium holosteoides Fr. // Екофлора України. – т. ІІІ. – 2002. – С. 104-105.
Федорончук М.М., Дідух Я.П., Бурда Р.І., Войтюк Б.Ю. Cerastium ucrainicum Pacz. ex Klokov // Екофлора України. – т. ІІІ. – 2002. – С. 87-88.
Федорончук М.М., Дідух Я.П., Бурда Р.І., Войтюк Б.Ю. Minuartia bilykiana Klokov // Екофлора України. – т. ІІІ. – 2002. – С. 130-131.
Федорончук М.М., Дідух Я.П., Войтюк Б.Ю., Тихоненко Ю.Я. Spergularia media (L.) C. Presl. // Екофлора України. – т. ІІІ. – 2002. – С. 206-207.
Федорончук М.М., Дідух Я.П., Войтюк Б.Ю., Тихоненко Ю.Я. Spergularia salina J. Presl. et C. Presl. // Екофлора України. – т. ІІІ. – 2002. – С. 210-211.
Федорончук М.М., Дідух Я.П., Бурда Р.І., Войтюк Б.Ю., Єрмоленко В.М., Тихоненко Ю.Я., Гелюта В.А. Gypsophylla paniculata L. // Екофлора України. – т. ІІІ. – 2002. – С. 352-353.
Федорончук М.М., Дідух Я.П., Бурда Р.І., Войтюк Б.Ю., Тихоненко Ю.Я. Gypsophylla perfoliata L. // Екофлора України. – т. ІІІ. – 2002. – С. 360-361.
Федорончук М.М., Дідух Я.П., Бурда Р.І., Войтюк Б.Ю. Dianthus guttatus M. Bieb. // Екофлора України. – т. ІІІ. – 2002. – С. 416-417.
Войтюк Б.Ю. Галофільна рослинність Північно-Західного Причорномор’я (синтаксономія, сучасний стан, напрямки трансформації, охорона та використання). – Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата біологічних наук за спеціальністю 03.00.05. – ботаніка. – Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Київ, 2004.
Розроблено синтаксоносмію галофільної рослинності Північно-Західного Причорномор’я за методом Ж. Браун-Бланке. Побудована схема включає 11 класів 17 порядків, 22 союзи та 95 асоціацій рослинності. Синтаксони галофільної рослинності охарактеризовані за флористичним складом, синекологією, синморфологією. Проведено аналіз синтаксонів галофільної рослинності на предмет фітосозологічної цінності, описано екологічні та ценотичні особливості деяких рідкісних видів. Проведено порівняльно-флористичний аналіз синтаксонів галофільної рослинності з метою з’ясування флористичної спорідненості синтаксонів галофільної рослинності та підтвердження самостійного існування у ранзі класу угруповань степової рослинності на засолених субстратах (клас Festuco-Limonietea). Описано напрямки трансформації синтаксонів рангу союзу при зміні факторів зовнішнього середовища та при антропогенному навантаженні. Описано фітоценотичний діапазон існування рідкісних видів-галофітів та дано рекомендації для охорони деяких синтаксонів. Охарактеризовано основні закономірності поширення галофільної рослинності у Північно-Західному Причорномор’ї.
Одержані дані можуть бути використані при вирішенні питань екології, продуктивності і динаміки рослинних угруповань південно-західної України, у практиці природоохоронної справи, землеустрої природно-заповідних територій і територій з інтенсивною господарською діяльністю в межах Степової зони.
За темою роботи опубліковано 15 статей у фахових виданнях, а також тези 2 доповідей.
Ключові слова: галофільна рослинність, Північно-Західне Причорномор’я, метод Ж. Браун-Бланке, синекологія, фітосозологія.
Войтюк Б.Ю. Галофильная растительность Северо-Западного Причерноморья (синтаксономия, современное состояние, направления трансформации, охрана и использование). – Рукопись.
Диссертация на соискание ученой степени кандидата биологических наук по специальности 03.00.05. – ботаника. – Киевский национальный университет имени Тараса Шевченка, Киев, 2005.
Разработана синтаксономия галофильной растительности Северо-Западного Причерноморья по методу Ж. Браун-Бланке. Построенная схема растительности состоит из 11 классов, 17 порядков, 22 союзов и 95 ассоциаций растительности. Синтаксоны галофильной растительности охарактеризованы по флористическому составу, синэкологии, синморфологии. Рассчитанны значения диагностичности видов синтаксонам различного ранга. Проведен анализ синтаксонов галофильной растительности на предмет фитосозологической ценности. Проведен сравнительно-флористический анализ синтаксонов галофильной растительности с целью определения флористического сродства синтаксонов и подтверждения самостоятельного существования в ранге класса сообществ степной растительности на засоленных субстратах (класс Festuco-Limonietea). Описано направления трансформации синтаксонов ранга союза при изменении факторов внешней среды и при антропогенной нагрузке. Описан фитоценотический диапазон существования. Описан фитоценотический диапазон существования редкосных видов-галофитов и даны рекомендации по охране некоторых синтаксонов. Охарактеризовано основные закономерности распространения галофильной растительности в Северо-Западном Причерноморье.
Полученные данные могут быть использованы при решении вопросов экологии, продуктивности и динамики растительных сообществ юго-западной Украины, в природоохранной деятельности, землеустройстве природно-заповедних территорий и территорий с интенсивной хозяйственной деятельностью в Степной зоне.
По теме работы опубликовано 15 статей в специализированных изданиях и тезисы 2 докладов.
Ключевые слова: галофильная растительность, Северо-Западное Причерноморье, метод Ж.Браун-Бланке, трансформация растительности, синэкология, фитосозология.
Voityuk B.Yu. Halophytic vegetation of the North-West Black Sea coast (synataxonomy. present condition, transformation directions, protection and using). – typescript
The thesis for competition of the academic degree Candidate of Biological Sciences, specialty 03.00.05 – botany – Taras Shevchenko Kyiv National University, Kyiv, 2005.
Syntaxonomy of North-West Black Sea Coast halophytic vegetation was elaborated by the means of J. Brown-Blanke method. Scheme developed consists of 11 classes, 17 orders, 22 alliances and 95 vegetation associations. Syntaxons of halophytic vegetation were characterized by the floristic structure, synecology and synmorphology. Diagostic meanings were estimated for syntaxons of different ranks. With the purpose of floristic affinity determination between syntaxons and confirmation of self-dependent existence in rank of association’s class of steppe vegetation on saline substrates (class Festuco-Limonietea) phytoindicative and relatively floristic analyses of halophytic vegetation syntaxons were made. Halophytic vegetation syntoxons analysis on their phytosozological value was also conducted. Phytocenotic range of some rarity species of halophytic vegetation existence was dicribed and was used in the making recommendations for the protection of individual syntaxons. Main directions of syntaxons transformation of association’s rank were described under the changes various environmental abiotic factors and under the anthropological stress. Major patterns of relationship of halophytic vegetation distribution on North-West Black Sea Coast were characterized.
Data obtained can be used in solving various ecological problems as well as for estimating productivity and transformation of vegetation associations of the South-West regions of Ukraine. It also of the great value for the environmental protection issues, land utilization of natural reserve areas and areas with rigorous economical activity in Steppe zones.
5 articles in dedicated journals and 2 reports on the conferences were published by the main thesis material.
The thesis was made on the basis of thorough analysis of 2 000 relieves, including more then 900 of personal ones. Thesis contains phytocenotic tables from each syntoxon, diagnostic species and numerical values of their diagnosticity as well as phytoindicative evaluation of biotope’s ecological parameters. Thesis are expound on the 330 pages, including 9 supplements, 4 figures and 53 tables.
Keywords: halophytic vegetation, North-West Black Sea coast, Braun-Blanquet approach, vegetation transformation, synecology, phytososology.
_______________________________________________________________________
Надруковано в друкарні Українського фітосоціологчіного центру
Київ, вул. Трутенко, 2.
тел. 258-15-19
Підписано до друку 29.04.2005 р. Формат 60х84/16
Друк ризографічний. Наклад 150. Умов.друк. арк. 1,2
Зам № 479
| 
