знижуються.
- Представники гомологічного ряду глюкопіранозиду знижують рівень гіпертонічного лізису модифікованих діамідом еритроцитів, однак у цьому випадку не виявлена залежність антигемолітичної активності алкілглюкопіранозидів від довжини алкільного ланцюга їхніх молекул.
- У дослідженій групі речовин, що включає гексил-β,D-глюкопіранозид, октил-β,D-глюкопіранозид і децил-β,D-глюкопіранозид, тільки для гексил-β,D-глюкопіранозиду спостерігається залежність антигемолітичної активності від температури гіпертонічного середовища. Модифікація еритроцитів фенілгідразином призводить до появи температурної залежності антигемолітичної активності також для октил-β,D-глюкопіранозиду і децил-β,D-глюкопіранозиду.
- Аналіз картини змін форми еритроцитів при розвитку гіпертонічного гемолізу вказує на два можливих типи гемолітичного процесу. Розходження між цими типами пов'язані з характером зміни об’єму клітин безпосередньо на етапі гемолітичного процесу. До першого типу відноситься гемоліз еритроцитів без зміни їхнього об’єму (час гемолізу не більше 1 сек), а до другого – лізис, опосередкований переходом клітин у сферу (час гемолізу 4 – 5 сек).
За матеріалами дисертації опубліковані наступні роботи:
- Сынчикова О.П. Влияние глюкопиранозидов на устойчивость эритроцитов человека к гиперосмотическому стрессу // Проблемы криобиологии.- 1999.- № 3.- С. 77-79.
- Бондаренко В.А., Шпакова Н.М., Орлова Н.В., Дунаєвська О.М., Синчикова О.П. До питання про механізми захисної дії катіонних та неіонних сполук в умовах гіпертонічного стресу еритроцитів // Трансплантологія.- 2000.- т.1.- №1.- С. 298-299. (Дисертантом виконані експерименті щодо модифікації еритроцитарної мембрани протеолітичними ферментами та діамідом).
- Сынчикова О.П., Шпакова Н.М. Бондаренко В.А. Влияние алкил-β,D-глюкопиранозидов на температурозависимый гипертонический гемолиз эритроцитов, модифицированных фенилгидразином // Биологический вестник.- 2001.- 5, № 1-2.- С.81-86. (Дисертантом проведено експерименти щодо гіпертонічного гемолізу модифікованих фенілгідразином клітин).
- Сынчикова О.П., Шпакова Н.М., Стрелкова Т.А., Бондаренко В.А. Физическая модель гипертонического гемолиза // Биофизический вестник.- 2002.- №1.- С.78-81. (Дисертантом проведено морфологічні спостереження гіпертонічного гемолізу еритроцитів).
- Сынчикова О.П., Шпакова Н.М. Действие лидокаина на развитие гипертонического гемолиза эритроцитов при различных температурах // Проблемы криобиологии.- 2002.- №1.- С. 124-127. ( Дисертантом практично вивчено динамічні характеристики еритроцитів в присутності лідокаїну).
- Сынчикова О.П., Шпакова Н.М., Стрелкова Т.А., Бондаренко В.А. Динамический анализ морфологических изменений эритроцитов в процессе гипертонического гемолиза // Проблемы криобиологии .- 2002 .- № 2.- С. 62-63. (Дисертант отримав результати щодо морфологічних змін еритроцитів під час гіпертонічного гемолізу з
використанням оптико-електронної системи телевізійного типу)
- Шпакова Н.М., Дунаевская О.Н., Сынчикова О.П., Бондаренко В.А. Гиперосмотический гемолиз эритроцитов. Влияние трифторперазина // Проблемы криобиологии.- 2002.- № 3.- С. 7-15. (Дисертантом проведено аналіз даних по гемолізу модифікованих протеолітичними ферментами клітин при разних температурах в присутності трифторперазину)
- Парченко Т.О., Синчикова О.П. Значення деяких білків цитоскелету для стиснення мембрани еритроцитів, спричиненого бджолиною отрутою // Тези доповідей ІІ з`їзду Українського біофізичного товариства, Харків.- 1998.- С.126.
- Ніпот О.Є., Синчикова О.П. Вплив температурного режиму дегідратації на гіпертонічний та постгіпертонічний гемоліз ерітроцитів // Тези доповідей ІІ з`їзду Українського біофізичного товариства, Харків.- 1998.- С. 203.
- Синчикова О.П., Олейник О.О., Сиромятникова О.А., Алмазова О.Б., Бондаренко В.А. Обгрунтування принципів застосування амфіпатичних сполук для захисту клітин крові в умовах осмотичного та температурного стресу // ІV з`їзд гематологів та трансфузіологів України, Київ.- 2001.- С.200.
- Shpakova N.M., Dunayevskaya O.N., Synchykova O.P. Antihemolytic activity of trifluoperazine during hypertonic shock of erythrocytes // Материалы конференции молодых ученых - Киев, 2001.- С. 170.
- Synchykova O.P., Orlova N.V., Tsymbal L.V., Shpakova N.M., Kophanova O.A. Structural and functional state of erythrocyte membranes under the effect of amphiphilic compounds // Тези доповідей ІІІ з їзду Українського біофізичного товариства.- Львів, 2002.- С. 92.
АНОТАЦІЇ
Синчикова О.П. “Вплив амфіфильних сполук на гіпертонічний гемоліз еритроцитів”. – Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата біологічних наук за фахом 03.00.19. – кріобіологія.- Інститут проблем кріобіології і кріомедицини НАН України, Харків, 2003.
Досліджували розвиток гіпертонічного гемолізу еритроцитів у залежності від початкового стану клітин при зміні температурних і осмотичних умов середовища, а також у присутності амфіфільних сполук.
У роботі було використано позитивно заряджені амфіфільні сполуки (трифторперазін і лідокаїн) і неіонні похідні глюкопіранозиду (гексил-β,D-глюкопіранозид, октил-β,D-глюкопіранозид і децил-β,D-глюкопіранозид).
Вивчені амфіфільні сполуки істотно знижують рівень гіпертонічного гемолізу еритроцитів. Їхня антигемолітична активність визначається умовами гіпертонічного впливу на клітини, фізико-хімічними властивостями амфіфільних молекул і початковим станом клітин, сформованим на етапі попередньої інкубації в середовищах помірної тонічності при певних температурах.
Ключові слова: гіпертонічний гемоліз, еритроцитарна мембрана, початкові умови, модифікація еритроцитів, амфіфільні сполуки, антигемолітична активність
Сынчикова О.П. “Влияние амфифильных соединений на гипертонический гемолиз эритроцитов”. – Рукопись.
Диссертация на соискание ученой степени кандидата биологических наук по специальности 03.00.19. – криобиология.- Институт проблем криобиологии и криомедицины НАН Украины, Харьков, 2003.
Диссертация посвящена исследованию развития гипертонического гемолиза эритроцитов в зависимости от исходного состояния клеток при изменении температурных и осмотических условий среды, а также в присутствии амфифильных соединений.
Уровень и динамику развития гипертонического гемолиза эритроцитов регистрировали методом малоуглового светорассеяния. Методом атомно-абсорбционной спектрофотометрии оценивали барьерные свойства эритроцитарных мембран. Временные параметры морфологических изменений эритроцитов, перенесенных в 4,0 Моль/л раствор NaCl, оценивали с использованием оптико-электронной системы. Исходное состояние эритроцитов модулировали как частичным обезвоживанием клеток в солевых растворах умеренной тоничности и изменением температурного режима эксперимента, так и модификацией плазматической мембраны диамидом, фенилгидразином и протеолитическими ферментами.
В работе были использованы положительно заряженные амфифильные соединения (трифторперазин и лидокаин) и неионные производные глюкопиранозида (гексил-β,D-глюкопиранозид, октил-β,D-глюкопиранозид и децил-β,D-глюкопиранозид).
Проведенные исследования морфологических изменений эритроцитов при гипертоническом гемолизе позволили выделить два возможных типа развития гемолитического процесса. К первому типу относится гемолиз эритроцитов без изменения их объема (время гемолиза не более 1 сек), а ко второму – лизис, опосредованный переходом клеток в сферу (время гемолиза 4 – 5 сек).
Полученные результаты свидетельствуют, что антигемолитический эффект трифторперазина при развитии гипертонического гемолиза эритроцитов реализуется на уровне клеточной мембраны. Способность трифторперазина снижать уровень гипертонического лизиса эритроцитов зависит от температуры, она определяется прежде всего осмолярностью среды, в которой исходно инкубировались клетки. Характер модификации плазматической мембраны протеолитическими ферментами не оказывает существенного влияния на проявление антигемолитической активности трифторперазина в указанных условиях.
Исследованные в работе представители гомологического ряда глюкопиранозида снижают уровень гипертонического гемолиза эритроцитов. По мере увеличения алкильной цепи их молекул антигемолитическая активность алкил-β,D-глюкопиранозидов возрастает, а эффективные концентрации снижаются. В случае модификации клеток диамидом подобной зависимости антигемолитической активности этих соединений от длины алкильной цепи их молекул не установлено.
Для гексил -β, D - глюкопиранозида , в отличие от октил -β, D - глюкопиранозида и
децил-β,D-глюкопиранозида, выявлена зависимость антигемолитической активности от температуры гипертонической среды. Модификация эритроцитов фенилгидразином приводит к появлению температурной зависимости антигемолитической активности для всех алкил-β,D-глюкопиранозидов при гипертоническом гемолизе эритроцитов.
На примере лидокаина показано отсутствие прямой связи между проявленим антигемолитической активности амфифильным соединением и его способностью изменять форму клетки.
Результаты, полученные в работе, свидетельствуют о том, что антигемолитическая активность амфифильных соединений определяется условиями гипертонического воздействия на клетки, физико-химическими свойствами амфифильных молекул и исходным состоянием клеток, сформированным на этапе предварительной инкубации в средах умеренной тоничности при определенных температурах.
Ключевые слова: гипертонический гемолиз, эритроцитарная мембрана, исходные условия, модификация эритроцитов, амфифильные соединения, антигемолитическая активность
Abstract
Synchykova O.P. “Effect of amphiphilic compounds on erythrocytes hypertonic haemolysis” – Manuscript.
Thesis for a doctor`s degree for a scientific degree of Candidate of Biological Sciences by speciality 03.00.19 – Cryobiology. - Institute for Problems of Cryobiology and Cryomedicine of the National Academy of Sciences of Ukraine, Kharkov, 2003.
There has been investigated the development of red cells’ hypertonic hemolysis depending on cell state when changing the temperature and osmotic conditions in the medium, as well as in the presence of amphiphilic compounds.
In the work we have investigated positively charged amphiphilic compounds (trifluoperazine and lidocain) as well as nonionic derivatives of glucopyranoside (hexyl-β, D-glucopyranoside, octyl-β, D-glucopyranoside and decyl-β, D-glucopyranoside).
The amphiphilic compounds studied significantly reduced the level of red cells’ hypertonic haemolysis. Antihaemolytic activity of those is determined by the conditions of hypertonic effect on cells, physical and chemical properties of amphiphile molecules and an initial cell state, formed at the stage of preliminary incubation in the media of moderate tonicity under certain temperatures.
Key words: hypertonic haemolysis, erythrocyte membrane, primary conditions, erythrocytes modification, amphiphilic compounds, antihaemolytic activity.
Відповідальний за випуск Г.О. Бабійчук
Підписано до друку 11.03.2003 р. Формат 60х90 1/16
Наклад 100 прим. Авт. арк. 0,9 Зам. № 773
Надруковано в ТОВ “СТАС”, м.Харків, вул.Дарвіна,8
Тел.19-44-55
| 
