Библиотечный каталог авторефератов Украины

Рис. 1. Модель трирівневої контрольно-ревізійної системи в державному управлінні

Застосовуючи методи актуалізації, стандартизації та моделювання, до наукового обігу введено авторське визначення поняття “державний аудит”, обґрунтовано його сутність та шляхи юридизації, зокрема через розробку та прий­няття рамкового законодавчого акта “Про державний аудит”. Уведення в національне законодавство терміна “державний аудит” дасть змогу чітко окрес­лити сферу діяльності суб’єктів контрольно-ревізійної системи в державному управлінні та виокремити цю специфічну галузь з-поміж інших складових державного фінансового контролю (зокрема, казначейського превентивного бю­джетного контролю, податкового фіскального, митного фінансового, фінан­со­во-бухгалтерського контролю та ін.)

До суб’єктів державного аудиту віднесено ті органи (підрозділи) спе­ціальної компетенції, завданням яких є проведення державного аудиту, що реа­лі­зується нині саме через контрольно-ревізійну діяльність.

Розкриваючи сутність поданої моделі, автор виходить з того, що на вищому (конституційному) рівні Рахунковою палатою та регіональними рахунковими палатами повинен здійснюватися зовнішній (незалежний) дер­жавний аудит для забезпечення контролю публічних фінансів і майна, на пер­шо­му (урядовому) рівні необхідно закріпити механізми внутрішньосистемного дер­жавного аудиту для забезпечення контролю витрат державного бюджету та збереження державної власності, виконавцем яких є Головне контрольно-ревізійне управління України, а для забезпечення контролю за державними кор­по­­ра­тивними фінансами і майном на другому (відомчому) рівні пропонується пе­ред­бачити відповідні механізми внутрішнього аудиту як у системі органів управ­ління державного сектора, так і в системі органів місцевого само­врядування та підпорядкованих їм підприємствах і організаціях. При цьому суб’єкт аудиту нижчого рівня звітує про свою діяльність перед суб’єктом аудиту вищого рівня, а в зворотному напрямі здійснюється методологічна, мето­дична та інформаційно-технічна підтримка.

Наголошується, що реалізація цих ідей потребує концептуального пере­гляду чинного законодавства шляхом: 1) внесення змін до Конституції України щодо визначення засад заснування вищого органу державного аудиту, необхідного ступеня його незалежності й основних повноважень з питань державного аудиту; 2) розроблення та прийняття Закону України “Про дер­жав­ний аудит” щодо основ організації трирівневої контрольно-ревізійної системи; 3) внесення змін до Закону України “Про Рахункову палату”; 4) прийняття та коригування урядових рішень з питань організації урядового внутрішньо­системного державного аудиту.

Виходячи з нових завдань, окреслено рівні відповідальності кожної ланки контрольно-ревізійної системи в державному управлінні, які групуються за видами аудиту: оцінювання господарської діяльності, фінансової звітності та бюджетних програм здійснюються через фінансовий аудит, а оцінювання державних програм, державного управління та державної політики реалізуються шляхом аудиту адміністративної діяльності (рис. 2).

Особливу увагу автор відводить питанню незалежності вищого органу дер­жав­ного аудиту. Зокрема, виділено інституційну, персональну, функціональну, фінансову та професійну незалежність. Обґрунтовано, що відсутність у Кон­сти­туції України закріплення незалежності Рахункової палати призводить до послаблення статусу вищого органу аудиту.

У розділі систематизовано критерії професіоналізму кадрів контрольно-ревізійної системи в державному управлінні, а також психологічні, морально-етичні якості, якими повинні володіти державні аудитори.

Рис. 2. Рівні відповідальності органів державного аудиту з оцінювання

Крім загальних інституціональних змін, важливе місце в удосконаленні державного аудиту займає виховання особистісних характеристик державних аудиторів, сприяння їх професіоналізації. Виділено 10 основних фахових (крім морально-етичних) критеріїв професіоналізму, яким має відповідати державний аудитор. Він повинен: 1) мати вищу освіту відповідного фахового спрямування; 2) бути компетентним, тобто володіти необхідним набором знань, умінь і навичок для виконання посадових обов’язків; 3) мати практичний досвід аудиторської роботи; 4) уміти усно та письмово формулювати точку зору, оцінювати та робити висновки; 5) бути самостійним, працездатним і відповідальним за якісне виконання дорученої справи; 6) володіти організаторськими здібностями та хистом оперативного й аналітичного мислення; 7) безумовно дотримуватися вимог законодавчих та нормативно-правових актів щодо прав і законних інтересів органів влади, суб’єктів господарювання та громадян; 8) бути ініціативним та творчим; 9) постійно вивчати, засвоювати й застосовувати передовий досвід аудиторської діяльності; 10) бути впевненим у корисності та прогресивності виконуваної роботи; мати мотивацію до праці й бажання просуватися по службі.

Вивчаючи вимоги до людських якостей, автор виділяє такі відомі етичні норми: дисциплінованість, сумлінність, коректність, комунікабельність, ввічливість, доброчесність, розсудливість, витривалість. При цьому специфіка аудиторської роботи вимагає від державного аудитора здатності працювати в команді та вміти переконувати аргументами та логікою.

ВИСНОВКИ

У дисертації здійснено теоретичне узагальнення і запропоноване нове вирішення наукового завдання, що полягає в дослідженні розвитку й удоско­на­ленні контрольно-ревізійної системи в державному управлінні з метою науко­во-технічного обґрунтування та розробки рекомендацій для підвищення ефективності функціонування цієї системи, що сприятиме упорядкуванню статусу, структури, завдань, функцій та повноважень органів спеціальної компетенції, які здійснюють державний фінансовий контроль використання державних (у тому числі бюджетних) коштів у формі ревізій та перевірок.

Проведене дисертаційне дослідження розвитку та шляхів удосконалення контрольно-ревізійної системи в державному управлінні у цілому підтверджують, що вихідна методологія правильна, поставлені завдання реалізовані, мета досяг­нута, покладена в основу дослідження наукова позиція автора себе виправдала й гіпотеза підтвердилася. На основі здійсненого дослідження зроблені такі висновки і запропоновані пропозиції, що мають теоретичне і практичне значення:

1. Сьогодні у вітчизняній науці відсутні фундаментальні дослідження організаційних проблем розвитку контрольно-ревізійної системи в державному управлінні в умовах євроінтеграційних процесів. Раніше ця проблема в цілому спеціально не досліджувалася, хоча окремі питання державного фінансового контролю були предметом уваги вчених-економістів і правників. Поняття “контроль­но-ревізійна система в державному управлінні” як підґрунтя для побу­дови сучасної моделі організації споріднених суб’єктів контролю до цього часу в науковій літературі не використовувалося, а організаційні аспекти цього пи­тання в наукових роботах викладені фрагментарно, без системного обґрунтування.

Виходячи з класифікації контролю, сутність і призначення контрольно-ре­ві­зійної системи в державному управлінні полягає в організації державного спе­ціа­лізованого наступного фінансово-економічного контролю у формі ревізій та пе­ре­ві­рок з метою запобігання та усунення негативних управлінських дій та їх наслід­ків. Фінансовий контроль, який реалізується в інтересах держави через державний сектор економіки, і є державним фінансовим контролем. Контроль­но-ревізійна сис­тема в державному управлінні є складовою системи державного фінансового контро­лю. До суб’єктів державного фінансового контролю спеціальної ком­пе­тен­ції належать: Рахункова палата, органи державної контрольно-ревізійної служби та підрозділи внутрішнього контролю й аудиту органів державного управління, а також Рахункова палата Верховної Ради Автономної Республіки Крим.

2. Розкриття змісту предмета державного фінансового контролю дає змогу ви­ді­лити його складові в єдину категорію – “публічні фінанси і майно”. Конт­роль публічних фінансів і майна включає контроль за: виконанням бюджетів усіх рівнів та бюджетів фондів соціального страхування; державним боргом; при­ватизаційними процесами; надходженням, витрачанням і збереженням фі­нан­сів і майна, станом та достовірністю бухгалтерського обліку й звітності суб’єк­тів права державного сектора; управлінням коштами державних лотерей; ситуа­цією з реалізації цінової політики природними монополіями; ефек­тив­ністю управління державною та комунальною частками в акціонерних това­риствах та кредитно-фінансових організаціях; ефективністю управління об’єк­тами, в інтересах яких органи державної влади та місцевого самоврядування на­дають пільги або гарантії; витрачанням коштів міжнародної технічної до­по­моги, коштів і майна громадських, благодійних організацій, профспілок та полі­тичних партій, коштів суб’єктів добровільного та обов’язкового страхування (страховиків).

Утворення останніми роками в кожній гілці влади власних органів контро­лю призвело до юридичної розрізненості та автономності їх діяльності, що зумовлює необхідність створення цілісної контрольно-ревізійної системи в державному управлінні на базі суб’єктів державного фінансового контролю спеціальної компетенції. Статус, незалежність та компетенція суб’єктів системи мають ознаки законодавчої неврегульованості. До проблемних питань діяль­ності суб’єктів контрольно-ревізійної системи в державному управлінні слід віднести необхідність удосконалення понятійного апарату, забезпечення дока­зо­вості викладених фактів, посилення системного аналізу, складання об’єктивних висновків та поглиблення роботи над практичністю пропозицій, сфор­мульованих за результатами контролю.

3. Дослідження еволюції контролю в державному управлінні свідчить, що на різних історичних етапах спостерігаються тенденції щодо створення само­стій­ного та незалежного від зовнішніх впливів, потужного та дійового дер­жавного фінансового контролю. Перші згадки про органи контролю державних доходів та видатків датуються 1654 р. (Рахунковий Приказ при царській Думі Російської імперії). Регіональні експедиції ревізії рахунків уперше створено наприкінці XVIII ст. в умовах децентралізації управління. На початку XIX ст. уперше впроваджено перевірки ефективності державних витрат. Прогресивні реформи у фінансовій та ревізійній системі відбулися наприкінці XIX ст. шляхом заснування незалежної ревізійної установи – Державного контролю та утво­рення його міс­цевих палат. В Українській державі гетьмана П.Ско­ро­падського 1918 р. існував Державний контроль, посадові особи якого мали певний імунітет та незалежність у прийнятті рішень. У XX ст. за доби Радян­ської влади державному фінансовому контролю відводилося другорядне (після робочого, радянського, партійного та народного контролю) значення. А в ре­зультаті низки трансформацій із 1956 р. Контрольно-ревізійне управління Міністерства фінансів УРСР стало прототипом сучасної державної контрольно-ревізійної служби в Україні.

4. Узагальнення закономірностей організації державного фінансового конт­ро­лю й аудиту за кордоном свідчить, що в більшості країн світу провідна роль у цій сфері належить авторитетним та незалежним вищим органам аудиту (рахун­кові трибунали (суди)); рахункові (контрольні) палати; національні ко­ле­гіальні та монократичні управління Генерального аудитора, які здійснюють дер­жавний аудит суб’єктів господарювання державного сектора з точки зору до­тримання ними принципів законності, правильності, відповідності, ефек­тивності та ре­зультативності діяльності. У разі необхідності створюються регіо­нальні пред­ставництва цих органів. У низці країн розвиненим є внутрішній аудит.

5. Виходячи із стратегії розвитку державності в Україні, до пріоритетів удосконалення національної контрольно-ревізійної системи в державному управлінні слід віднести гармонізацію національного законодавства з нормами Лімської декларації керівних принципів аудиту, стандартів аудиту та стандартів внутрішнього контролю INTOSAI, а також із вимогами Європейського Союзу, які пов’язані із забезпеченням інституційної, персональної, функціональної, фінансової та професійної незалежності державного аудиту з урахуванням принципів прозорості та публічності діяльності. Відсутність в Україні єдиних підходів до розв’язання проблеми реформування контрольно-ревізійної системи в державному управлінні потребує розробки науково обґрунтованої Концепції стратегічних засад її розвитку.

Закріплення потребує модель контрольно-ревізійної системи, яка скла­дається з трьох рівнів: на вищому (конституційному) рівні Рахунковою палатою та регіональними рахунковими палатами забезпечується незалежний державний аудит для контролю публічних фінансів і майна; на першому (урядовому) рівні Мін­фіном та ГоловКРУ реалізується внутрішньосистемний державний аудит для контролю витрат державного бюджету та збереження державної власності, а також координації роботи підрозділів внутрішнього аудиту в системі вико­навчої влади; на другому (відомчому) рівні здійснюється внутрішній аудит у системі всіх суб’єктів державного сектора економіки для контролю державних (у тому числі комунальних) корпоративних фінансів і майна.

Для цілей запропонованої моделі юридизації підлягає єдина форма контро­лю – “державний аудит”, що, за авторським визначенням, є функцією держав­ного управління та формою державного контролю, яка реалізується шляхом аналізу фінансово-господарської діяльності суб’єкта права з метою з’ясування пра­виль­ності ведення ним обліку й достовірності показників фінансової звіт­ності, законності здійснення операцій та відповідності їх установленим нормам, а також дослідження економічності, ефективності й результативності адміні­стра­тивної діяльності в державному секторі економіки (враховуючи кому­нальну сферу) для внесення пропозицій та рекомендацій щодо виправлення виявлених недоліків.

Для упорядкування меж компетенції органів державного аудиту необхідно окрес­лити діяльність кожної ланки системи відповідним рівнем відпо­ві­дальності: 1) підрозділи внутрішнього аудиту здійснюють оцінювання госпо­дарської діяльності та фінансової звітності; 2) органи внутрішньосистемного аудиту, крім того, оцінюють бюджетні та державні програми; 3) органи незалежного державного аудиту виконують оцінювання господарської діяльності, фінансової звітності, бюджетних та державних програм, державного управління й державної політики.

Нормативного закріплення в державній службі потребує професійне визна­чення поняття “державний аудитор”. Набір критеріїв професіоналізму дер­жавних аудиторів виходить за межі загальних принципів професіоналізму дер­жавних службовців. Загартування професійних та морально-етичних якостей потребує централізованих підходів у реалізації підготовки перших державних аудиторів, кваліфікованих за міжнародними стандартами.

На основі результатів дисертаційного дослідження вважаємо за доцільне внести такі пропозиції:

• закріпити в окремому розділі Конституції України основні питання орга­нізації державного аудиту, а також статус Рахункової палати як вищого органу державного аудиту й засади незалежності Рахункової палати та регіо­наль­них рахункових палат;
• розробити рамковий законодавчий акт “Про державний аудит”, в якому: сформулювати нове поняття – “державний аудит”, окреслити засади орга­­нізації трирівневої контрольно-ревізійної системи в державному управлінні та юри­ди­зувати межі компетенції кожної ланки цієї системи;
• уточнити норми Закону України “Про Рахункову палату” й упо­ряд­кувати механізми внутрішньосистемного державного аудиту на урядовому рівні;
• упровадити в практичній діяльності Рахункової палати та регіональних рахункових палат нову прогресивну форму контролю – аудит адміністративної діяльності (або аудит ефективності управління), що здійснюється автономно від фінансового аудиту, які в сукупності утворюють державний аудит;
• розробити Національні стандарти державного аудиту, в яких упоряд­ку­вати вимоги до здійснення контрольної діяльності суб’єктами контрольно-реві­зійної системи в державному управлінні;
• узагальнити в Кодексі етики державних аудиторів систему цінностей і розмаїття етичних принципів діяльності професійних фахівців системи;
• створити умови для централізованої підготовки державних аудиторів за між­­народними стандартами.

Проведене дослідження дало змогу виявити низку наукових проблем, які потребують розв’язання в інших роботах. А саме: удосконалення правового за­без­печення контрольно-ревізійної системи в державному управлінні; розробка керівних принципів та методологічних основ державного аудиту; розкриття змісту аудиту адміністративної діяльності та його впровадження; розробка й упровадження програм підготовки державних аудиторів, кваліфікованих за міжнародними стандартами.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ АВТОРОМ ПРАЦЬ

ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Мамишев А.В. Державна контрольно-ревізійна служба в системі органів фі­нан­­сового контролю України: сучасний стан // Вісн. УАДУ. – 1999. – № 4. – С. 91-97.

2. Мамишев А.В. Про механізм проведення ревізій і перевірок органами державної контрольно-ревізійної служби в Україні // Зб. наук. пр. УАДУ / За заг. ред. В.І. Лугового, В.М. Князєва. – К.: Вид-во УАДУ, 2000. – Вип. 1. – С. 51-60.

3. Мамишев А.В. Критерії професіоналізму державного службовця – пра­ців­ника державної служби в Україні // Зб. наук. пр. УАДУ / За заг. ред. В.І.Лу­го­вого, В.М.Князєва. – К.: Вид-во УАДУ, 2000. – Вип. 2: У 4 ч. – Ч. 1. – С. 322-327.

4. Мамишев А.В. Організація роботи органів державної контрольно-реві­зійної служби на регіональному рівні // Актуальні проблеми державного управ­ління: Наук. зб. – О.: ОФ УАДУ, 2000. – Вип. 4. – С. 83-89.

5. Мамишев А.В. Аудит ефективності державного управління: проблеми і перспективи // Зб. наук. пр. УАДУ / За заг. ред. В.І.Лугового, В.М.Князєва. – К.: Вид-во УАДУ, 2002. – Вип. 2. – С. 34-38.

6. Мамишев А.В. Концептуальні проблеми функціонування суб’єктів зов­ніш­нього та внутрішнього контролю як складових контрольно-ревізійної сис­те­ми в Україні // Вісн. НАДУ. – 2004. – № 1. – С. 232-238.

7. Мамишев А.В. Модель контрольно-ревізійної системи в державному управ­лінні // Економіка України. – 2004. – № 9. – С. 46-52.

8. Мамишев А.В. Державна контрольно-ревізійна служба – дійова ланка контро­лю в системі органів виконавчої влади України // Державна виконавча влада в Україні: формування та функціонування: Зб. наук. пр. / Кол. авт.; Наук. кер. Н.Р.Нижник. – К.: Вид-во УАДУ, 2000. – Ч. 2. – С. 275-287.

9. Мамишев А.В. Розвиток державного фінансового управління і контролю в умовах формування громадянського суспільства // Суспільні реформи та становлення громадянського суспільства в Україні: Матеріали наук.-практ. конф. за міжнар. участю (30 трав. 2001 р., Київ): У 3 т. / За заг. ред. В.І.Лу­го­во­го, В.М.Князєва. – К.: Вид-во УАДУ, 2001. – Т. 1. – С. 270-273.

10. Мамишев А.В. Справедливий аудит – справедливе суспільство (Півден­на Корея) // Фінансовий контроль. – 2002. – № 3. – С. 63-64.

11. Мамишев А.В. Орієнтири та пріоритети на шляху трансформації дер­жав­ного фінансового контролю України до європейських стандартів // Дер­жавне управління в умовах інтеграції України в Європейський Союз: Матеріали наук.-практ. конф. за міжнар. участю (29 трав. 2002 р., Київ): У 2 т. / За заг. ред. В.І.Лугового, В.М.Князєва. – К.: Вид-во УАДУ, 2002. – Т. 1. – С. 114-115.

12. Мамишев А.В. Трансформації органів контролю в епоху тоталітаризму // Фінансовий контроль. – 2003. – № 2. – С. 61-66.

13. Мамишев А.В. Зміст і призначення контролю в механізмі управління // Економіка. Фінанси. Право. – 2003. – № 3. – С. 5-10.

14. Мамишев А.В. Засади організації контролю публічних фінансів і майна // Фінансовий контроль. – 2003. – № 4. – С. 35-37.

15. Мамишев А.В. Характерні аспекти організації державного фінансового контролю за рубежем // Фінанси України. – 2003. – № 11. – С. 126-136.

16. Мамишев А.В. Державний аудит в Ірландії // Фінансовий контроль. – 2004. – № 2. – С. 51-55.

17. Мамишев А.В. Захід розпочав півстоліття тому (Зарубіжний досвід організації державного фінансового контролю виконання бюджетних програм) // Фінансовий контроль. – 2004. – № 3. – С. 11-14.

18. Мамишев А.В. Шляхи європеїзації державного аудиту // Фінанси України. – 2004. – № 8. – С. 144-150.

19. Байбекова О.О., Мамишев А.В. Про систему державного управління і конт­ролю Швеції // Фінансовий контроль. – 2002. – № 1. – С. 62-63. Авторських – 1 с.

АНОТАЦІЇ

Мамишев А.В. Розвиток та вдосконалення контрольно-ревізійної системи в державному управлінні. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата наук з державного управ­ління за спеціальністю 25.00.02 – механізми державного управління. – На­ціо­нальна академія державного управління при Президентові України. – Київ, 2005.

У дисертації досліджено теоретичні та практичні проблеми розвитку й удосконалення контрольно-ревізійної системи в державному управлінні. Удоско­налено класифікацію контролю в системі управління. Визначено сутність і призначення контрольно-ревізійної системи в державному управ­лінні. Обґрунтовано необхідність виокремлення категорії контролю публічних фінансів і майна. Проаналізовано концептуальні проблеми в правовому й мето­дологічному забезпеченні діяльності суб’єктів державного фінансового контро­лю спеціальної компетенції.

Проведено комплексне дослідження еволюції державного контролю й аналіз закономірностей організації державного фінансового контролю й аудиту за кордоном. Сформульовано пропозиції щодо закріплення сучасної національ­ної моделі контрольно-ревізійної системи в державному управлінні. Вказано на необхідність широкого застосування адекватної світовій практиці форми контролю – державного аудиту та прийняття рамкового законодавчого акта “Про державний аудит”. Окреслено рівні відповідальності кожної ланки конт­роль­но-ревізійної системи в державному управлінні.

Окремо вивчено питання незалежності вищого органу державного аудиту та професіоналізму кадрів контрольно-ревізійної системи. Вказано на необ­хідність узагальнення системи етичних принципів у Кодексі етики державних аудиторів.

Ключові слова: контрольно-ревізійна система, державне управління, пуб­лічні фінанси, державний фінансовий контроль, державний аудит, не­за­лежність, етика, професіоналізм.

Мамишев А.В. Развитие и усовершенствование контрольно-реви­зион­ной системы в государственном управлении. – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата наук государст­вен­ного управления по специальности 25.00.02 – механизмы государственного управ­­ления. – Национальная академия государственного управления при Пре­зиденте Украины. – Киев, 2005.

В диссертации исследованы теоретические и практические проблемы развития и усовершенствования контрольно-ревизионной системы в госу­дарст­вен­ном управлении. Усовершенствована классификация контроля в механизме управления, определены сущность и понятие контрольно-ревизионной системы в государственном управлении.

С целью построения устойчивой и эффективной модели контрольно-реви­зионной системы в государственном управлении обусловлено необходимость вы­де­ления категории контроля публичных финансов и имущества, сфор­му­лированы его составляющие.

В отдельную группу выделены субъекты государственного финансового контроля специальной компетенции, к которым относятся: Счетная палата, орга­ны государственной контрольно-ревизионной службы и подразделения внут­рен­него контроля и аудита органов государственного управления, а также Счетная палата Верховной Рады Автономной Республики Крым. Проанали­зи­рованы концептуальные проблемы в правовом и методологическом обеспе­че­нии деятельности этих субъектов.

Диссертация содержит тенденциозное отображение трансформаций госу­дарственного контроля. Установлено, что на разных исторических этапах эво­лю­ции контроля в государственном управлении происходили уверенные шаги к соз­данию самостоятельного и независимого от внешнего воздействия, мощного, деятельного и объективного государственного финансового контроля.

Результаты комплексного изучения зарубежного опыта организации государственного финансового контроля и аудита показали, что ведущая роль в этой области принадлежит авторитетным и независимым высшим органам аудита, которые в работе сгруппированы по функциональным признакам. Отдельно указано на организацию государственного контроля через авто­номные контролирующие органы исполнительной власти, централизованные органы министерства финансов и подразделения внутреннего аудита.

С целью раскрытия приоритетных направлений развития контрольно-ревизионной системы в Украине проанализированы основные требования Европейского Союза и международных стандартов в сфере государственного аудита. Рассмотрены основные составляющие государственного аудита, а именно: финансовый аудит соответствия (правильности, законности) и аудит административной деятельности.

Разработаны и обусловлены предложения относительно создания и закреп­ления современной национальной модели контрольно-ревизионной системы в государственном управлении, которая состоит из трех уровней: высший (конституционный), первый (правительственный) и второй (ведомственный). Автор подчеркивает, что отличием от действующей практики есть тот факт, что контрольная деятельность реализуется путем применения адекватной мировой практике формы контроля – государственного аудита.

В работе дано авторское определение понятия “государственный аудит”, определено сущность и аргументированы пути его юридизации, а именно – разработка и принятие рамочного законодательного акта “О государственном аудите”. К субъектам государственного аудита отнесены те органы (под­раз­де­ления) специальной компетенции, заданием которых есть проведение госу­дарст­венного аудита, реализующегося сегодня именно через контрольно-реви­зионную деятельность.

Очерчены уровни ответственности каждого звена контрольно-ревизионной системы в государственном управлении, которые группируются по видам ау­ди­та: оценивание хозяйственной деятельности, финансовой отчетности и бю­джет­ных программ осуществляются путем финансового аудита, а оценивание государственных программ, государственного управления и государственной политики реализуются путем аудита административной деятельности.

Особое внимание уделено вопросу независимости высшего органа госу­дарственного аудита. Аргументировано, что отсутствие закрепления неза­ви­си­мости Счетной палаты в Конституции Украины приводит к ослаблению статуса высшего органа государственного аудита.

Систематизировано критерии профессионализма кадров контрольно-реви­зион­ной системы, а также психологические, моральные и этические качества, которыми должны обладать государственные аудиторы. Установлено, что кри­терии профессионализма государственных аудиторов выходят за рамки общих принципов профессионализма государственных служащих. Указано на необхо­димость обобщения системы этических принципов в Кодексе этики госу­дар­ствен­ных аудиторов. Автор подчеркивает целесообразность применения цент­ра­лизованных подходов к подготовке первых государственных аудиторов, ква­ли­фицированных по международным стандартам.

Ключевые слова: контрольно-ревизионная система, государственное управление, публичные финансы, государственный финансовый контроль, государственный аудит, независимость, этика, профессионализм.

Mamyshev A.V. Development and Improvement of the Control and Revision System in Public Administration. – Manuscript.

The thesis for a Candidate of Science Degree in Public Administration; specialty: 25.00.02 – Mechanisms of Public Administration. – National academy of Public Administration, Office of the President of Ukraine. – Kyiv, 2005.

The thesis is focused on theoretical and practical problems of development and improvement of a control and revision system in public administration. The presented work enhances the classification of control in a management system by developing the conceptual basis for a control and revision system in public administration and justifying the need to view the public finance and property control as a separate classification category. The analysis of conceptual problems in legal and methodological provisions for the activity of the special competence state financial control subjects is conducted.

This research study encompasses the evolution of state control and analysis of organizing state financial control abroad. It puts forward propositions for reinforcing the use of the modern national control and revision system model in public administration. The study articulates the need for a broad application of internationally accepted practices of government audit and the need for the legislative act “On Government Auditing.” The levels of responsibility of each link of the control and revision system in public administration are outlined.

The issues of independence of supreme audit institution and professionalism of control and revision system staff are scrutinized. The necessity of generalization of ethic principles system into the Code of Ethics of Government Auditors is discussed.

Key words: control and revision system, public administration, public finance, state financial control, government audit, independence, ethics, professionalism.