Электронная библиотека Веда
Цели библиотеки
Скачать бесплатно
Доставка диссертаций
Услуги
Цена, скидки, сроки
Оплата и гарантии
Мои заказы
Правила работы
Для авторов
Отзывы
Доставка литературы
Размещение литературы
Контактные данные
Я ищу:
Библиотечный каталог авторефератов Украины

Автореферат диссертации Місцеві бюджети в економічній системі держави 2002 год

Источник: Автореф. дис... д-ра екон. наук: 08.04.01 / О.П. Кириленко; Київ. нац. ун-т ім. Т.Шевченка. — К., 2002. — 32 с. — укp.
Аннотация: Комплексно досліджено теорію та практику місцевих бюджетів, показано їх місце та роль в економічній системі держави. Розглянуто процес еволюції місцевих бюджетів України та запропоновано його періодизацію. Обгрунтовано напрямки вдосконалення формування та використання коштів місцевих бюджетів, оптимізації розподілу ресурсів у бюджетній системі України, вдосконалення міжбюджетних відносин і, зокрема, порядку розрахунку бюджетних трансфертів, реформування місцевого оподаткування. Показано роль місцевих бюджетів у забезпеченні економічного розвитку, фінансової стабільності в державі, піднесенні добробуту населення, зміцненні інституту місцевого самоврядування, проведенні регіональної політики.

Текст работы:


У другій половині 1990-х років відбулися зрушення в структурі доходних джерел місцевих бюджетів, зросла питома вага дотацій і субвенцій загалом з 29% у 1995 р. до 43% у 2000 р. і в тому числі у сільських бюджетах з 42,3% у 1992 р. до 50,9% у 2000 р. Крім того, відбувалося неухильне збільшення кількості дотаційних місцевих бюджетів. Великі за обсягами зустрічні потоки бюджетних ресурсів, спричинені невеликою часткою власних і закріплених на постійній основі доходів місцевих бюджетів, заглибили протиріччя по вертикалі бюджетної системи, призвели до протистояння державних органів влади і місцевого самоврядування.

У роботі обгрунтовано висновок, що діючий порядок формування місцевих бюджетів потребує докорінної переорієнтації відповідно до потреб зміцнення місцевого самоврядування. Адже в сучасних умовах доходи місцевих бюджетів стали головним джерелом фінансових ресурсів органів місцевого самоврядування. Завдання, які вирішує місцева влада, з року в рік ускладнюються. Розширення функцій місцевого самоврядування, делегування їм окремих повноважень органів державної влади, а також необхідність здійснення контролю за їх виконанням вимагає принципово іншої побудови доходної і видаткової частин місцевих бюджетів, у порівнянні з тією, яка використовувалась у нашій країні впродовж тривалого часу. Особливої уваги потребує зміцнення доходної бази бюджетів територіальних громад - міст, селищ, сіл та їх об'єднань, які складають основу системи місцевих бюджетів.

Проведений аналіз показав, що видатки місцевих бюджетів відображають винятково важливу їх роль у соціально-економічному житті суспільства. Структура видатків місцевих бюджетів за роки існування незалежної України відображає їх соціальну спрямованість, що підтверджують дані таблиці 3. Таке цільове використання коштів є закономірним, адже місцеві органи самоврядування покликані вирішувати локальні проблеми, які безпосередньо пов'язані з наданням різноманітних суспільних, в тому числі соціальних послуг, піднесенням рівня добробуту населення, створенням необхідних умов для його життєдіяльності.

Таблиця 3

Структура видатків місцевих бюджетів України *

(%)

Групи видатків        Роки:        

       1992        1995        1998        1999        2000        

Державне управління        1,3        3,1        2,7        3,1        4,6        

Освіта        21,9        23,8        22,8        21,9        27,6        

Охорона здоровўя        23,1        25,1        21,8        21,8        26,1        

Соціальний захист та соціальне забезпечення         31,9         29,1         17,2         13,7         15,3        

Культура, мистецтво, засоби масової інформації, фізкультура і спорт         3,1         3,6         2,9         2,0         4,2        

Розвиток економіки        15,7        12,4        25,8        25,1        15,0        

Інші        3,0        2,9        6,8        12,4        7,2        

     Усього        100        100        100        100        100        

----------

* Розраховано автором за даними Міністерства фінансів України.


Проте, що було виявлено дослідженням, абсолютні розміри коштів, які виділяються з місцевих бюджетів на утримання соціально-культурних об'єктів і на соціальні виплати, є недостатніми для задоволення потреб населення. Матеріальна база бюджетних організацій, особливо тих, які не надають платних послуг, знаходиться у занедбаному стані, потребує капітального ремонту і оновлення значна частина основних засобів невиробничого призначення. Фінансування бюджетних організацій в останні роки здійснювалось переважно в частині оплати праці і нарахувань на заробітну плату, для багатьох установ розповсюдженим явищем стали заборгованість по оплаті праці і комунальним послугам. Недостатньо коштів виділяється на розвиток охорони здоров'я, культури і мистецтва, фізичної культури і спорту, покращення матеріальної бази загальноосвітніх шкіл.

У дисертації проаналізовано розподіл бюджетних ресурсів, показано специфіку формування доходів та особливості використання коштів місцевих бюджетів різних видів, на підставі чого обґрунтовано висновок, що загалом у місцевих бюджетах необхідно залишати не менш, ніж 50% коштів, що збираються у вигляді податків та інших обов'язкових платежів на території місцевого самоврядування. Лише таким чином можна забезпечити реальну фінансову самостійність органів місцевого самоврядування, досягти зацікавленості у збільшенні бюджетних надходжень.

У третьому розділі "Міжбюджетні відносини і місцеві бюджети" визначено теоретичні засади і практичні аспекти міжбюджетних відносин, обґрунтовано їх обўєктивні передумови та найважливіші складові, узагальнено завдання бюджетного регулювання, дана характеристика методів його здійснення.

У роботі показано, що взаємовідносини, які виникають між бюджетами різних рівнів та видів, супроводжуються рухом бюджетних ресурсів, основними формами якого є: бюджетні трансферти, взаємозаліки та взаєморозрахунки, обўєднання коштів місцевих бюджетів для виконання спільних проектів і програм. Механізм організації міжбюджетних відносин базується на визначеному у законодавстві поділі повноважень між державною виконавчою владою і органами місцевого самоврядування, гарантії з боку держави фінансування наданих повноважень органам місцевого самоврядування, чинному порядку розмежування доходів і видатків між рівнями бюджетної системи і видами бюджетів, фінансовій підтримці місцевих бюджетів у звўязку із значними коливаннями рівнів податкового потенціалу окремих територій та обўєктивними розбіжностями у розмірах видатків.

Центральне місце у міжбюджетних відносинах займають процедури бюджетного регулювання, основними завданнями якого є: досягнення відповідності між видатками і доходами усіх бюджетів, забезпечення рівномірності у надходженні доходів, створення зацікавленості органів місцевого самоврядування у повній мобілізації доходів, забезпечення самостійності у використанні додатково одержаних коштів, перерозподіл бюджетних ресурсів між "багатими" і "бідними" у фінансовому відношенні територіями, ув'язка обсягів одержаної фінансової допомоги з конкретними зусиллями щодо мобілізації доходів, здійснення фінансового вирівнювання.

Дослідження усього комплексу проблем, пов'язаних з проведенням бюджетного регулювання, дало підставу сформулювати висновок, що його варто розглядати не лише як збалансування бюджетів чи перерозподіл бюджетних ресурсів, а як діяльність народногосподарського і, навіть, політичного значення, в процесі якої втілюються загальнодержавні завдання по створенню необхідних умов для економічного зростання, розвитку продуктивних сил, покращенню добробуту населення, усуненню розбіжностей в рівнях розвитку окремих територій, фінансового забезпечення місцевого самоврядування, вирішуються національні проблеми.

У дисертації дано теоретичне обґрунтування напрямів бюджетного регулювання, відзначено, що вертикальне бюджетне регулювання має на меті забезпечення необхідними доходними джерелами бюджетів різних рівнів відповідно до чинного розмежування повноважень між органами державної влади та місцевого самоврядування. Вирішення такого завдання досягається шляхом розподілу видатків між бюджетами і надання їм доходів, достатніх для фінансування визначених видатків. Горизонтальне бюджетне регулювання покликане усунути розбіжності в рівнях бюджетної забезпеченості в розрізі бюджетів місцевого самоврядування, що полягає у здійсненні фінансового вирівнювання в територіальному розрізі. Причому воно повинно проводитися окремо серед міських, селищних та сільських бюджетів.

Сутність фінансового вирівнювання, що доведено у дослідженні, полягає у наближенні витрат бюджетів (за економічною та функціональною класифікацією) до гарантованого державою мінімального рівня соціальних послуг на душу населення, ліквідації значних диспропорцій у здійсненні бюджетних видатків у розрізі окремих територій. В умовах відсутності розроблених і законодавчо визначених державних соціальних гарантій метою фінансового вирівнювання є  наближення видатків місцевих бюджетів в розрахунку на душу населення до середнього рівня, який склався по країні.

У роботі обгрунтовано вихідні постулати фінансового вирівнювання, зокрема: врахування об'єктивно існуючих особливостей і розбіжностей в економічному та соціальному розвитку територій; визначення критеріїв і переліку депресивних територій; вирівнювання доходів місцевих бюджетів як необхідної умови створення однакових можливостей для функціонування усіх територіальних громад; визначення ступеня вирівнювання доходів для встановлення зацікавленості у збільшенні доходних джерел; вирівнювання видатків місцевих бюджетів для забезпечення надання суспільних послуг на єдиному рівні.

Результати проведеного аналізу свідчать, що в даний час відбувається посилення регіональної диференціації середньодушових видатків місцевих бюджетів основної характеристики результативності механізму фінансового вирівнювання, що є підтвердженням неефективної політики щодо його здійснення. Так, за 1996-2000 роки, як видно з даних таблиці 4, відмінності у розмірах середньодушових видатків не тільки не були ліквідовані чи послаблені, але відбулося їх подальше поглиблення. Амплітуда коливань граничних значень залишається досить значною, розбіжності між максимальним і мінімальним рівнями збільшуються: у 1996 році дане співвідношення складало 1,9 рази, а в 2000 році 3,6 рази. Зросли показники, які характеризують ступінь диференціації середньодушових видатків: середнє квадратичне відхилення збільшилось протягом даного періоду у 3,6 рази, розмах варіації - у 4,3 рази, коефіцієнт варіації - у 2 рази.




Таблиця 4

Видатки місцевих бюджетів в розрахунку на душу населення *

(грн.)

Показники        Роки:        

       1996        1997        1998        1999        2000        

Мінімальне значення        181        213        220        201        277        

Максимальне значення        352        411        547        523        1010        

У средньому по країні        232        262        288        312        403        

Середнє квадратичне відхилення        36,3        50,4        76,7        77,2        129,2        

Розмах варіації        171        198        327        322        733        

Коефіцієнт варіації, %        15,7        19,2        26,6        24,8        32,1        

----------

* Розраховано автором за даними Міністерства фінансів України.


Нерівномірність у задоволенні місцевих потреб більш яскраво відображають середньодушові видатки місцевих бюджетів за основними розділами функціональної класифікації; особливо це стосується тих, які мають соціальний характер, зокрема, у розрізі однотипних територіальних формувань. Так, у 2000 р. видатки місцевих бюджетів на освіту в розрахунку на одного жителя в середньому по країні складали 88 грн., одночасно в Луганській області 68 грн., а в м. Києві 158 грн. Видатки на охорону здоровўя в середньому становили 79 грн./чол. і коливалися від 58 грн./чол. в Чернівецькій області до 132 грн./чол. в столиці; на соціальний захист і соціальне забезпечення населення відповідно 97 грн./чол., при мінімальному рівні 60 грн./чол. і максимальному 215 грн./чол. Досить значні відмінності існують у фінансуванні закладів культури, мистецтва, засобів масової інформації, житлово-комунального господарства.

Найбільший діапазон коливань рівнів середньодушових видатків за загальним фондом місцевих бюджетів у 2000 р. спостерігався в містах з населенням  20-100 тис. чол.: від 94 до 910 грн./чол., тобто розбіжності між граничними значеннями досягли майже 10 разів. У вказаній групі міст існують значні відмінності у фінансуванні освіти і охорони здоров'я; середньодушові видатки за означеними напрямками відрізняються у 3-6 разів. Крім того, великі розбіжності значень середньодушових видатків на освіту є з бюджетів районів, де проживає 30-55 тис. чол. і понад 75 тис. чол.; на охорону здоров'я в районах з населенням 55-75 тис. чол. Проте найбільшою диференціацією характеризуються видатки на утримання житлово-комунального господарства. Так, наприклад, з бюджетів районів з чисельністю населення до 30 тис. чол. такі видатки в розрахунку на одного жителя коливалися у 2000 р. від 0 до 163 грн.

Таким чином, потреби населення задовольняються по-різному в залежності від території проживання, в той час як Конституція України гарантує усім однакові можливості щодо освіти, медичної допомоги, підтримки в старості та ін. Кошти, які виділяються з державного бюджету у формі дотацій та субвенцій, використовуються не для проведення вирівнювання доходів і видатків місцевих бюджетів, а суто на покриття поточних потреб органів місцевого самоврядування.

Для вироблення ефективної політики і механізму фінансового вирівнювання було виявлено причини територіальних відмінностей розмірів середньодушових видатків місцевих бюджетів. На основі кореляційного аналізу в дисертації досліджено вплив наступних факторів: рівня економічного розвитку, структури виробленої вартості, податкового потенціалу, обсягів наданих офіційних трансфертів.

Кожна однофакторна модель була складена на основі оціночного рівняння:

       Щ    Щ

U = a + bх                         

де  U - результативна ознака (середньодушові видатки місцевих бюджетів);

Щ      Щ

a  і   b - параметри, які знаходяться в результаті розв'язання системи       рівнянь;

х - факторна ознака.


Система рівнянь, сформована на основі методу найменших квадратів, була представлена наступним чином:

                                               Щ        Щ

                                               an +  bехi =  еyi


                                          Щ         Щ

                                                           aехi + bехi 2 = ехiyi


Розрахунок коефіцієнтів кореляції показав, що найбільший вплив на рівень видатків місцевих бюджетів мають розміри валової доданої вартості, створеної в регіоні у розрахунку на душу населення, а також обсяги власних, закріплених і регуляційних доходів, які акумулюються у місцевих бюджетах. Це дало можливість обґрунтувати пропозицію щодо необхідності врахування зазначених показників у механізмі фінансового вирівнювання.

У дослідженні зўясовано, що, окрім вищезазначених чинників, регіональні відмінності середньодушових видатків місцевих бюджетів спричинені загалом нестабільністю та неузгодженістю бюджетного законодавства; щорічними змінами у складі доходів і видатків бюджетів; невизначеністю цілей та пріоритетів фінансового вирівнювання; відсутністю протягом тривалого часу стабільного, науково обгрунтованого і прозорого механізму бюджетного регулювання; нераціональним розташуванням мережі бюджетних установ; непослідовною політикою щодо передачі соціально-культурних об'єктів з державної у комунальну власність; відсутністю зацікавленості у додатковій мобілізації доходів до місцевих бюджетів, споживацькими тенденціями у витрачанні коштів. Подолання даних недоліків сприятиме формуванню ефективного механізму міжбюджетних відносин.

За результатами аналізу чинного порядку надання бюджетних трансфертів  відзначено, що поряд із позитивними зрушеннями, які відбулися за останні два роки, залишається низка невирішених проблем. Зокрема, формульний порядок розрахунків доходів для визначення розмірів дотацій вирівнювання не поширюється на бюджети міст районного значення, селищ і сіл; досить обмеженими залишаються можливості селищних і сільських рад щодо збільшення доходної бази відповідних бюджетів; застосовувана методика визначення рівня податкоспроможності територій не дозволяє об'єктивно оцінити їх податкову силу; нормативи видатків виступають не інструментом нормативного планування, а є важелем для здійснення перерозподільчих процесів, вони не відображають регіональну специфіку; централізованим залишається порядок визначення основних груп видатків місцевих бюджетів.

У четвертому розділі "Місцеві бюджети і місцеві фінанси" розглянуто теоретичні і практичні проблеми місцевих фінансів, одним з найбільш важливих інститутів яких визначено місцеві бюджети; зўясовано суть фінансової незалежності місцевого самоврядування і роль місцевих бюджетів у її забезпеченні; проаналізовано практику місцевого оподаткування в Україні, на цій основі обґрунтовано необхідність і напрями її реформування. 

Дослідження показало, що основна частина фінансових ресурсів органів місцевого самоврядування в сучасних умовах формується за рахунок доходів місцевих бюджетів. Починаючи з другої половини 1990-х років відбувалося поступове обмеження функціонування окремих місцевих фінансових інститутів (позабюджетних, валютних фондів місцевих рад, місцевих позик, місцевих грошово-речових лотерей), а окремі з них не набули розвитку взагалі, зокрема,    комунальний кредит. Склалося становище, при якому прояв категорії місцевих фінансів у територіально визначених межах найчастіше репрезентується лише відносинами формування і використання коштів місцевих бюджетів.

У дисертації обґрунтовано висновок, що процеси, які відбуваються в Україні, суперечать загальносвітовим тенденціям, перш за все, це стосується  обмеження прав органів місцевого самоврядування у формуванні позабюджетних фондів, додатковому залученні коштів та самостійному їх використанні. Ускладнення завдань, які вирішує держава в сучасному світі та розвиток її регуляторної функції, закономірно сприяли поширенню позабюджетної діяльності центральних урядів розвинених ринкових країн та місцевої влади, появі та неухильному збільшенню кількості спеціальних фондів різноманітного призначення, які створюють додаткові джерела для фінансування потреб органів влади. Намагання централізувати усі фінансові ресурси на місцевому рівні в складі місцевих бюджетів, а, особливо, з урахуванням переведення їх на казначейське обслуговування, не можуть мати позитивних наслідків і суперечать принципу матеріально-фінансової самостійності місцевого самоврядування.

У роботі виявлено, що розширення прав органів місцевого самоврядування, яке відбулося протягом останніх років, не супроводжувалося зміцненням місцевих бюджетів і передачею їм доходних джерел, достатніх для виконання нових функцій і завдань. Виникло протиріччя у функціонуванні місцевих бюджетів, яке вимагає найшвидшого вирішення, оскільки відсутність міцної фінансової бази, мізерність власних доходів, залежність від надходжень загальнодержавних податків і бюджетних трансфертів дискредитує сам інститут місцевого самоврядування.

Забезпечення фінансової незалежності органів місцевого самоврядування є однією з найбільш важливих умов їх повноцінної діяльності. Фінансові ресурси, якими володіє і самостійно розпоряджається місцева влада, повинні відповідати функціям і завданням, що на неї покладаються, вони необхідні для реалізації намічених цілей і програм економічного і соціального розвитку територій. Таким чином, фінансову незалежність необхідно розуміти як незалежність від загальнодержавних органів влади у прийнятті певних рішень щодо місцевих проблем і, головне, забезпечення їх реалізації відповідними коштами. Для того, щоб місцеві бюджети стали основою фінансової самостійності органів місцевого самоврядування, доцільно змінити співвідношення між окремими групами надходжень. Власні і закріплені доходи повинні, як свідчить досвід розвинених країн, складати не менше ніж 2/3 сукупних доходів місцевих бюджетів. Крім того, зміцнювати фінансову базу органів місцевого самоврядування необхідно шляхом відновлення інституту позабюджетних фондів різноманітного цільового призначення.

Проведене дослідження дало можливість обгрунтувати висновок, що самостійність місцевих бюджетів залишається певною мірою формальною, а не реальною. Недостатньо задекларувати принцип самостійності, необхідно законодавчо встановити конкретні механізми його реалізації. Перш за все, це стосується окреслення і чіткого розмежування повноважень державної влади і органів місцевого самоврядування, на цій основі розмежування доходів і видатків усіх бюджетів, законодавчого визначення понять "власні" і "закріплені" доходи місцевих бюджетів. Основними показниками, які достатньо повно характеризують самостійність місцевих бюджетів, можуть бути частки у сукупних надходженнях до місцевих бюджетів: 1) власних доходів, 2) місцевих податків і зборів, 3) бюджетних трансфертів.

Одне з центральних місць у складі місцевих фінансових інститутів, як зўясовано у дисертації, займають місцеві податки і збори. Законодавче врегулювання порядку їх справляння створило початкові умови для формування  інституту місцевого оподаткування в Україні. Проте практика виявила багато недоліків, які були зумовлені невирішеністю суто теоретичних проблем самої ідеї місцевого оподаткування, а також невизначеністю окремих організаційних процедур їх стягнення, пріоритетів у наданні пільг.

За результатами аналізу виявлено, що абсолютні розміри надходжень місцевих податків і зборів мають тенденцію до стабільного збільшення; у 2000 р. вони склали 485,5 млн. грн.; зросла їх відносна величина в доходах місцевих бюджетів: з 0,3% у 1992 р. до 4,1% у 2000 р. Але, незважаючи на досить широкий перелік місцевих податків і зборів, який охоплює 16 видів, понад ? усіх надходжень забезпечують лише два з них: комунальний податок та ринковий збір. Кошти від справляння інших чотирьох місцевих зборів практично не надходять останніми роками (за участь на бігах на іподромі; за виграш на бігах на іподромі; з осіб, які беруть у часть у грі на тоталізаторі на іподромі; за право проведення кіно- і телезйомок). Питома вага пўяти наступих місцевих зборів не перевищує 1% у загальних надходженнях від місцевого оподаткування: за видачу ордера на квартиру; курортного; за право використання місцевої символіки; за право проведення місцевого аукціону, конкурсного розпродажу і лотерей; з власників собак.

Обгрунтовано, що структура надходжень місцевих податків і зборів є нераціональною та набуває ще більш різких негативних рис на рівні конкретних місцевих бюджетів. Адже у багатьох територіальних громадах, окрім комунального податку і ринкового збору, інші місцеві податки і збори не справляються через відсутність обўєктів оподаткування, що робить систему місцевого оподаткування надзвичайно вразливою: у випадках неодержання запланованих коштів від зазначених двох податків власні доходи місцевих бюджетів можуть значно зменшитись.

У дисертації узагальнено найбільш суттєві вади місцевого оподаткування в Україні, це: незначна фіскальна роль місцевих податків та зборів і, як наслідок, низька їх питома вага в доходах місцевих бюджетів, у валовому внутрішньому продукті; вузький перелік видів місцевих податків та зборів у порівнянні з іншими країнами; відсутність самостійних прав органів місцевого самоврядування щодо запровадження на своїй території власних податків та зборів; відсутність взаємозалежності між рівнем суспільних послуг, які надаються на певній території, та податковими зусиллями населення; зволікання із запровадженням суто місцевого податку на нерухоме майно; нерозвиненість податків, які відображають політику місцевої влади, зокрема, екологічних податків, плати за послуги місцевих органів влади.

На підставі проведеного дослідження обгрунтовано висновок, що вітчизняна система місцевих податків і зборів потребує не поверхневого доопрацювання і вдосконалення, а докорінного реформування відповідно до напрацьованих наукою про фінанси засад оптимального оподаткування. В роботі сформульовано концептуальні підходи щодо здійснення такої реформи.

Вивчення зарубіжного, а також вітчизняного досвіду оподаткування дало можливість обгрунтувати висновок, що одним з перспективних напрямків реформування місцевого оподаткування є запровадження податку на нерухоме майно і надання йому статусу місцевого податку. Механізм  обкладання нерухомості запропоновано сформувати наступним чином: 1) об'єкт оподаткування - нерухоме майно (будівлі, споруди); 2) платники податку - фізичні особи-власники майна; 3) оцінка майна повинна здійснюватися на основі показників, що характеризують його обсяги та місцезнаходження; 4) ставки податку на нерухомість доцільно встановити на мінімальному рівні в розмірі 0,5-1% вартості майна; 5) пільгове оподаткування має базуватися на встановленні неоподатковуваного мінімуму площі житлових та нежитлових будівель.

У пўятому розділі "Роль місцевих бюджетів у соціально-економічних процесах" визначено домінанти суспільного призначення місцевих бюджетів, розглянуто суть та цілі державної регіональної політики і значення місцевих бюджетів у її реалізації, проаналізовано роль місцевого господарства у наповненні місцевих бюджетів.

Проведене дослідження дало змогу встановити, що місцеві бюджети займають одне з центральних місць в механізмі державного регулювання, їх роль та значення безпосередньо зумовлені типом економічної системи, обраними цілями і пріоритетами суспільного розвитку. Найважливіші аспекти складної і багатопланової ролі місцевих бюджетів відображено на рис. 2.


В ЕКОНОМІЧНІЙ  СИСТЕМІ  ДЕРЖАВИ     Впливають на:                                               Використовуються як інструмент :      ·  соціально-економічний розвиток                         ·   перерозподілу ВВП       ·  фінансову безпеку                                                  ·  державного регулювання на мікрорівні       ·  фінансову стабільність                                           ·   економічної політики      ·  розвиток демократії                                                ·   фінансової політики      ·  добробут населення                                                ·   регіональної політики        

               У ДЕРЖАВНИХ  ФІНАНСАХ  · складова бюджетної системи  · інструмент реалізації загальнодержавних програм    · джерело фінансування державних видатків · інструмент фінансового вирівнювання                             У МІСЦЕВИХ ФІНАНСАХ · фінансова база місцевого самоврядування · фінансові плани територіальних формувань · джерело утримання і розвитку місцевого господарства · джерело фінансування локальних послуг         


            Рис. 2. Домінанти суспільного призначення місцевих бюджетів.


Місцеві бюджети в сучасних умовах стають основним інструментом реалізації державної регіональної політики, головною метою якої повинно стати, що доведено у дисертації, зменшення відмінностей у рівнях розвитку господарських комплексів регіонів, забезпеченні об'єктами соціальної сфери та їх послугами, а, отже, створення однакових умов для життєдіяльності населення. Підтвердженням даного висновку є проаналізовані в роботі показники, які характеризують соціально-економічний розвиток територій; показано, що в даний час існують досить великі територіальні розбіжності, які за світовими стандартами є загрозливими, спричинюють конфлікти у відносинах між регіонами, породжують сепаратистські тенденції, руйнують підвалини державної цілісності. Крім того, за останні роки окреслилась загрозлива тенденція посилення відмінностей між розвиненими та депресивними територіями.

У дисертації розраховано інтегральні показники соціально-економічного розвитку адміністративно-територіальних одиниць із застосуванням нижченаведеної формули. В процесі визначення таких показників враховувались наступні фактори: створена в регіоні валова додана вартість у співставленні з чисельністю населення; доходи місцевих бюджетів без офіційних трансфертів в розрахунку на душу населення; середньодушові грошові доходи населення; рівень безробіття, на основі чого було проведено групування територій з виділенням чотирьох груп: високорозвинених, розвинених, середньорозвинених регіонів і регіонів, які відстають у розвитку.


де Іr - інтегральний показник рівня соціально-економічного розвитку r-того регіону;

irj - частковий індекс для j-того фактору, r-того регіону (визначається як відношення розміру показників по кожному з регіонів до середнього рівня);

dj - ваговий коефіцієнт для j-того фактору (враховує вагомість кожного з факторів в оцінці територіальних дисбалансів);

Lr -кількість населення r-того регіону;

n - кількість регіонів;

k - кількість факторів.

Вагомість факторів була визначена наступним чином: d1 (валова додана вартість в розрахунку на душу населення) = 0,45; d2 (середньодушові доходи місцевих бюджетів без офіційних трансфертів) = 0,3; d3 (середньодушові грошові доходи населення) = 0,15; d4 (рівень безробіття) = 0,1.

Запропоновано використовувати аналогічний підхід у розрахунках інтегральних показників при визначенні рівнів соціально-економічного розвитку окремих територій в межах таких адміністративно-територіальних одиниць як область, район, що є необхідним для розробки критеріїв фінансового вирівнювання.

На основі використання кореляційного аналізу у дисертації зўясовано, що відмінності в економічному потенціалі територій мають найбільший вплив на обсяги місцевих бюджетів. Визначним чинником є також розмір податкових надходжень, який, у свою чергу, залежить від рівня економічного розвитку кожної адміністративно-територіальної одиниці, галузевої структури господарського комплексу, мережі торговельних, побутових закладів тощо. Проте співставлення частки регіонів у обсягах реалізованої продукції, сукупних податкових надходженнях до місцевих бюджетів і розмірів їх середньодушових видатків показало, що не завжди простежується вищезазначена закономірність, спостерігаються разючі невідповідності в рівнях даних показників; все це ускладнює проведення фінансового вирівнювання. Так, значно нижчими від середнього значення по країні є середньодушові видатки з місцевих бюджетів тих територій, що є лідерами за обсягами реалізації і податковим потенціалом: Донецька, Дніпропетровська і Луганська області. І, навпаки, є парадокси протилежного характеру, коли адміністративно-територіальні одиниці за розмірами середньодушових видатків займають набагато вищі позиції в загальнодержавному рейтингу у порівнянні з тими, які вони займають за обсягами реалізованої продукції та податковими надходженнями (Закарпатська і Рівненська області).

Дослідження показало, що результати функціонування місцевого господарства впливають на розміри місцевих бюджетів, їх стан і збалансованість, адже основним джерелом доходів є податки, які сплачують суб'єкти господарської діяльності, діючі на території місцевого самоврядування. Крім податків, до місцевих бюджетів поступають неподаткові доходи: від власності та підприємницької діяльності, від некомерційного та побічного продажу. Протягом останніх років доходи від комунальної власності зростали, проте загалом вони все ще становлять занадто малу частку сукупних доходів місцевих бюджетів, а, отже, фінансових ресурсів органів місцевого самоврядування. Так, дивіденди від суб'єктів підприємницької діяльності, утворених за участю державних підприємств і організацій, за 1995-2000 роки складали менше ніж 0,1% сукупних доходів місцевих бюджетів, надходження від приватизації державного і комунального майна були на рівні 0,8% 1,8%, плата за оренду цілісних майнових комплексів відповідно 0,3% 0,5%.

За рахунок коштів місцевих бюджетів, як виявлено в роботі, проводиться поточне утримання і розвиток підприємств, установ і організацій, які входять до місцевого господарства. Значення місцевих бюджетів у здійсненні даних процесів особливо зростає, оскільки об'єкти і майно, які належать до комунальної власності, не приносять великих доходів. За останні роки відбулося зменшення кількості комунальних підприємств і складу комунального майна, що негативно впливає на доходи місцевих бюджетів, а в перспективі такий вплив стане більш відчутним. Значна кількість об'єктів потребує капітального ремонту або знаходиться в аварійному стані, основні засоби є морально застарілими і фізично зношеними. Відзначено, що для подолання таких негативних тенденцій доцільно збільшити обсяги бюджетних ресурсів, які спрямовуються на капітальне будівництво, реконструкцію, капітальний ремонт приміщень, придбання нового обладнання, нематеріальних активів тощо.


ВИСНОВКИ


       У дисертації науково обґрунтовано сутність місцевих бюджетів та їх роль в період ринкової трансформації національної економіки, визначено концептуальні засади організації міжбюджетних відносин, реформування місцевого оподаткування;  розроблено пропозиції щодо вдосконалення порядку формування і використання коштів місцевих бюджетів, здійснення фінансового вирівнювання. Проведене дисертаційне дослідження дозволило обґрунтувати наступні висновки і пропозиції.

       1. В умовах командно-адміністративного господарювання бюджетна система, як і економіка загалом, мала централізований характер. Місцеві бюджети не функціонували самостійно, а включались до складу кожного наступного за рівнем бюджету, їм була притаманна значна залежність від державного бюджету країни; власні доходи і, зокрема, місцеві податки і збори не відігравали суттєвої ролі в їх наповненні. Місцеві ради діяли як органи виконавчої влади на місцях, а не як органи місцевого самоврядування і тому мали обмежені права у сфері формування і використання коштів відповідних бюджетів. Таким чином, не виконувалось основне призначення місцевих бюджетів - створення необхідної  фінансової бази для місцевого самоврядування.

       2. Зміна економічної системи держави та ринкові трансформації українського суспільства передбачають відновлення і зміцнення інституту місцевого самоврядування як найважливішої підвалини демократії, забезпечення його реальної матеріально-фінансової незалежності. У вирішенні цих складних завдань центральну роль відіграватимуть місцеві бюджети як особливі фонди фінансових ресурсів, що знаходяться у розпорядженні органів місцевого самоврядування, об'єктивна необхідність яких зумовлена розвитком демократичних засад в суспільстві; як надійні важелі впливу держави на її економічний розвиток, фінансову стабільність і добробут громадян.

       3. Протягом останнього десятиліття відбулося значне розширення функцій і завдань місцевого самоврядування, проте воно не супроводжувалось одночасним і адекватним збільшенням обсягів фінансових ресурсів, які надходять у розпорядження місцевої влади. На ґрунті такої невідповідності виникла суперечність у функціонуванні місцевих бюджетів, яка вимагає свого вирішення в звўязку з тим, що такі фонди є основним джерелом фінансових ресурсів для органів місцевого самоврядування. Запропоновано вирішувати дану суперечність  шляхом зміцнення доходної бази місцевих бюджетів через: забезпечення стабільності бюджетного законодавства не менше, ніж на час повноважень місцевих рад; вдосконалення структури доходів місцевих бюджетів; реформування місцевого оподаткування; посилення стимулів додаткового одержання доходів; забезпечення виконання власних повноважень місцевих органів самоврядування за рахунок надходження власних доходів.

4. Зўясовано, що місцеві бюджети є невідўємною складовою бюджетної системи країни, в них акумулюється до третини сукупних бюджетних ресурсів. Виявлено тенденцію посилення централізації бюджетних ресурсів починаючи з другої половини 1990-х років, що не відповідає сучасним уявленням про роль і функції держави, суперечить загальносвітовим процесам регіоналізації і децентралізації влади, потребам розвитку місцевого самоврядування. Запропоновано оптимізацію розподілу бюджетних ресурсів здійснювати, забезпечуючи збільшення обсягів коштів, які надходять у місцеві бюджети і, зокрема, у бюджети місцевого самоврядування, до 40% сукупних ресурсів бюджетної системи.

5. Обгрунтовано роль місцевих бюджетів у забезпеченні в державі фінансової стабільності, яка значною мірою залежить від організації міжбюджетних відносин. Зўясовано, що система відносин між бюджетами різних рівнів та видів повинна бути орієнтована загалом на економічну ефективність, соціальну справедливість, політичну стабільність. Досягти цього можна шляхом: чіткого розподілу повноважень між органами державної влади і місцевим самоврядуванням, на даній основі - стабільного розподілу доходів і видатків кожного виду бюджетів таким чином, щоб забезпечити функціонування як центральних органів влади і управління, так і органів місцевого самоврядування; увўязки міжбюджетних відносин з пріоритетами державної регіональної політики; створення прозорого і обўєктивного механізму бюджетних трансфертів; розробки і застосування мінімальних соціальних стандартів.

6. Визначено, що одним із завдань міжбюджетних відносин і в тому числі бюджетного регулювання є фінансове вирівнювання, ефективне проведення якого можливе лише за умов чіткого окреслення цілей державної регіональної політики. Обгрунтовано мету державної регіональної політики, що полягає у зменшенні відмінностей у рівнях соціально-економічного розвитку регіонів. Здійснення фінансового вирівнювання потребує законодавчого тлумачення поняття депресивних територій та визначення їх критеріїв, до яких віднесено: обсяги виробленої валової доданої вартості в розрахунку на душу населення, середньодушовий податковий потенціал, середньодушові доходи населення, рівень безробіття. Запропоновано розбіжності у значеннях даних показників в територіальному розрізі більш, ніж на 50 процентних пункти, розцінювати як значну диференціацію, а регіони з мінімальними рівнями відносити до категорії депресивних.

Обгрунтовано, що надання бюджетних трансфертів з метою фінансового вирівнювання повинно здійснюватись диференційовано на основі групування адміністративно-територіальних одиниць із застосуванням інтегральних показників, які комплексно відображають економічний і фінансовий потенціал територій. Надання цільових субвенцій доцільно проводити на основі групування регіонів з використанням одного чи двох параметрів залежно від завдань, які планується вирішити.

7. Практичне втілення задекларованих у Бюджетному кодексі України принципів обґрунтованості, справедливості і прозорості бюджетної системи вимагає подальшого вдосконалення міжбюджетних відносин і, зокрема методики визначення дотацій вирівнювання. Запропоновано такі напрями вдосконалення даної методики: поширення формульних розрахунків доходів для бюджетів міст районного значення, селищ і сіл; збільшення можливостей селищних і сільських рад у зростанні доходної бази відповідних бюджетів; перехід у визначенні індексів податкоспроможності територій від оцінки фактичних надходжень визначеного кола доходних джерел до врахування податкової бази адміністративно-територіальних одиниць; розробка нормативів бюджетних видатків методом прямого розрахунку;  застосування диференційованих бюджетних нормативів з метою врахування регіональної специфіки.

8. Для забезпечення ефективного і цільового використання коштів, наданих з державного бюджету місцевим бюджетам у формі цільових субвенцій визначено методологічні засади механізму їх організації, які полягають у наступному: по-перше, участь держави або органів місцевого самоврядування обласного і районного рівня у фінансуванні видатків повинна виражатись у питомій вазі коштів, одержаних у вигляді субвенцій, до загальної суми передбачених видатків на певну ціль; по-друге, ця участь має бути не меншою, ніж 50% сукупних ресурсів; по-третє, рівень участі може визначатися єдиними або груповими квотами в розрізі окремих видів бюджетів місцевого самоврядування (міські за категоріями міст, селищні, сільські); по-четверте, субвенції на здійснення програм соціального захисту і на виконання  інвестиційних проектів необхідно надавати на єдиних засадах для всіх реципієнтів фінансової допомоги.

       9. Виявлено, що обсяги місцевих бюджетів, їх наповнюваність і збалансованість безпосередньо залежать від результатів діяльності місцевого господарства. Посилення впливу органів місцевого самоврядування на підприємства і організації, які входять до складу місцевого господарства з метою збільшення їх ролі у формуванні місцевих бюджетів, вимагає: створення законодавчої бази комунальної і спільної власності, визначення особливостей діяльності комунальних підприємств; формування механізму зацікавленості органів місцевого самоврядування у покращенні показників діяльності комунального сектора, збільшенні обсягів послуг, які надають комунальні підприємства, зростанні їх прибутків і рівня рентабельності; забезпечення дієвого контролю за якістю локальних послуг, рівнем цін і тарифів на товари і послуги, що виробляються і надаються комунальними підприємствами і організаціями; підпорядкування процесів формування і використання бюджету розвитку вирішенню нагальних проблем місцевого господарства, з цією метою розширення переліку його доходних джерел через зарахування частини загальнодержавних податків і зборів, що надходять до місцевих бюджетів.

10. Зміцнення місцевих бюджетів, посилення їх ролі у формуванні фінансової основи місцевого самоврядування потребує докорінного реформування місцевого оподаткування, виходячи з наступних концептуальних підходів. Кошти, одержані від справляння місцевих податків і зборів, мають бути достатньо вагомими в доходах місцевих бюджетів і загальному обсязі фінансових ресурсів місцевого самоврядування. Досягти цього можна шляхом надання статусу місцевих окремим загальнодержавним податкам, які здатні забезпечити надходження коштів, достатніх для фінансування місцевих потреб. Визначено, що найважливішими місцевими податками, з фіскальної точки зору, мають стати податки з доходів населення, на прибуток підприємств і на нерухомість. Місцеві податки повинні найбільшою мірою відображати політику місцевої влади у сфері зайнятості, стимулювання підприємницької діяльності, охорони навколишнього середовища. Місцевим радам доцільно надати право запроваджувати власні податки і збори, визначати ставки оподаткування або тимчасові надбавки до загальнодержавних податків у межах, визначених державою.

       11. Зміна умов економічного поступу нашої країни, подолання найбільш небезпечних кризових явищ і перехід до пожвавлення господарської діяльності вимагає зміни пріоритетів у витрачанні коштів місцевих бюджетів. Для  закріплення позитивних тенденцій розвитку національної економіки, необхідно збільшити обсяги бюджетних коштів, що спрямовуються на фінансування капітальних вкладень, реконструкцію і технічне переозброєння підприємств, постприватизаційну підтримку приватизованих структур, розвиток фундаментальних досліджень і науково-технічного прогресу.


СПИСОК  ОПУБЛІКОВАНИХ  АВТОРОМ  ПРАЦЬ 

ЗА  ТЕМОЮ  ДИСЕРТАЦІЇ


Монографії, навчальні посібники

1. Кириленко О.П. Місцеві бюджети України (історія, теорія, практика). К.: НІОС, 2000. с. 384 (20,16 д. а.). (Рецензії: "Бюджетний і податковий огляд". Квітень 2001 р. С. 97; "Фінанси України". 2001. № 11. С. 151-152).

2. Кириленко О.П. Фінанси: Навчальний посібник. Тернопіль: Т.О.В. "ЦМДС", 1998. 165 с. (7 д. а.).

3. Кириленко О.П. Фінанси: Навчальний посібник. 2-ге вид., перероб. і доп. Тернопіль: "Економічна думка", 1999. 163 с. (7 д. а.).

4. Юрій С.І., Бескид Й.М. Бюджетна система України: Навчальний посібник. К.: НІОС, 2000. с. 400. (авторський матеріал 1 д. а.).

Статті

1. Кириленко О.П., Булавська Г.О. Сучасна податкова політика України та її вплив на економіку // Молода Україна нові можливості: Тези міжнародної наукової конференції. Тернопіль, 1994. С. 11-12 (0,2 д.а.). Автором розглянута стимулююча функція податків і обґрунтовані шляхи вдосконалення системи оподаткування.

2. Кириленко О.П. Зміцнення доходної бази місцевих бюджетів // Фінанси України. 1996. № 9. С. 35-39 (0,5 д.а.).

3. Кириленко О.П. Особливості фінансів громадських організацій і доброчинних фондів // Фінанси України. 1998. № 1. С. 59-63 (0,5 д.а.).

4. Кириленко О.П. Міжбюджетні відносини в Україні і світовий досвід // Вісник Тернопільської академії народного господарства. 1998. Спеціальний випуск № 6. С. 44-47 (0,5 д.а.).

5. Кириленко О.П. Шляхи зміцнення доходної бази місцевих бюджетів // Економічний часопис. 1998. 43-44 (0,2 д.а.).

6. Кириленко О.П. Фінансова криза в Україні: загроза чи реальність? // Фінанси України. 1998. № 12. С. 102-109 (0,6 д.а.).

7. Кириленко О.П. Чому ігнорують закони? // Вісник агентства міського розвитку. 1999. № 7. С. 17 (0,2 д.а.).

8. Кириленко О.П. Проблеми вдосконалення бюджетного законодавства України // Роль фінансово-кредитної системи у стимулюванні економічного зростання в Україні: Зб. наук. праць. Луцьк: Ред.-вид. відд. "Вежа" Волин. держ. ун-ту ім. Лесі Українки, 1999. С. 37-43 (0,4 д.а.).

9. Кириленко О.П. Науковці та комунальники міста за цивілізований бюджет. Громадські слухання тривають // Вісник агентства міського розвитку. 1999. № 9. С. 14 (0,2 д.а.).

10. Кириленко О.П. Європейська хартія місцевого самоврядування і місцеві бюджети України // Вісник Тернопільської академії народного господарства. 1999 Випуск № 5. С. 91-93 (0,3 д.а.).

11. Кириленко О.П. Місцеві бюджети як фактор фінансової стабілізації // Особливості економічної політики постсоціалістичних країн в умовах глобалізації світової економіки (приклад України): Матеріали VII міжнародної науково-теоретичної конференції. Модуль II (частина II). Особливості політики стабілізації та економічного зростання К.: Київський університет імені Тараса Шевченка. Інститут міжнародних відносин, 1999. С. 81-86 (0,4 д.а.).

12. Кириленко О.П.  Класичні засади оподаткування у вітчизняній системі // Фінанси України. 1999 № 11. С. 114-122 (0,5 д.а.).

13. Кириленко О.П.  Проблеми реформування бюджетної системи України // Україна на порозі ХХІ століття: економіка, державність. Збірник наукових праць по матеріалах міжнародної науково-практичної конференції, м. Вінниця, 30-31 березня 2000 року. / Відп. ред. В 2-х томах. Том 1. Вінниця: Арбат, 2000. С. 164-169 (0,4 д.а.).

14. Кириленко О.П.  Фінансова основа місцевого самоврядування // Регіоналізація економіки і здійснення адміністративної реформи в Україні: Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції, присвяченої 80-річчю ДДТУ та 250-річчю м. Дніпродзержинська, 18-19 травня 2000 року. Частина 2/ Відп. редактор Н.Ф.Єфремова. Дніпродзержинськ, 2000. С. 140-141 (0,2 д.а.).

15. Кириленко О.П. Міжбюджетні відносини: стан і проблеми удосконалення // Фінанси України. 2000 № 6. С. 64-69 (0,5 д.а.).

16. Юрій С.І., Кириленко О.П. Імперативи місцевого оподаткування // Економіст. 2000. № 7-8. С. 24-27 (0,5 д.а.). Автором проаналізована чинна система місцевого оподаткування, обґрунтована необхідність та шляхи її реформування.

17. Кириленко О.П. Міжбюджетні відносини та бюджетне регулювання // Вісник Тернопільської академії народного господарства. 2000. Випуск № 9. С. 167-170 (0,4 д.а.).

18. Кириленко О.П. Відкриті громадські слухання у бюджетному процесі // Вісник Академії праці і соціальних відносин Федерації профспілок України. 2000. № 6. С. 48-52 (0,4 д.а.).

19. Кириленко О.П. Бюджетні слухання як елемент бюджетного процесу // Вісник Київського університету імені Тараса Шевченка. Серія: економіка. 2000. Випуск 45. С. 28-29 (0,2 д.а.).

20. Кириленко О.П. Історичні витоки місцевого оподаткування // Вісник податкової служби України. 2000. листопад-грудень. С. 36-41 (0,4 д.а.).

21. Юрій С.І., Кириленко О.П. Місцеві бюджети: регіональні відмінності // Регіональна економіка. 2000. № 4. С. 104-112 (0,5 д.а.). Автором проведений аналіз і вказані причини регіональних відмінностей середньодушових видатків місцевих бюджетів.

22. Кириленко О.П. Місцеві бюджети і фінансова безпека держави // Актуальні проблеми міжнародних відносин: Збірник наукових праць. Вип. 26. К.: ВПЦ "Київський університет", інститут міжнародних відносин, 2001. С. 106-113 (0,4 д.а.).

23. Андрущенко В., Кириленко О.П. Національні схеми бюджетного федералізму // Актуальні проблеми міжнародних відносин: Збірник наукових праць. Вип . 26. К.: ВПЦ "Київський університет", інститут міжнародних відносин, 2001. С. 67-74 (0,4 д.а.). Автором узагальнено особливості бюджетного федералізму в окремих країнах.

24. Кириленко О.П. Фінансова незалежність місцевого самоврядування // Фінанси України. 2001 № 1. С. 34-39 (0,5 д.а.).

25. Кириленко О.П. Місцеві бюджети в економічній системі держави // Наукові записки Тернопільського державного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка. Серія: економіка. 2001. Випуск 7. С. 83-87 (0,5 д.а.).

26. Кириленко О.П. Місцеві бюджети України: етапи становлення та розвитку // Науковий вісник ВДУ. Серія: економічні науки (Волинський державний університет імені Лесі Українки Міносвіти і науки України). 2001. № 3. С. 285-290 (0,8 д.а.).

27. Кириленко О.П. Місцеві бюджети України у 2001 році: нові підходи // Підприємництво, господарство і право. 2001. № 6. С. 7-10 (0,5 д.а.).

28.  Кириленко О.П. Аналіз діючої практики місцевих бюджетів // Наукові записки (Тернопільська академія народного господарства). 2001. Випуск 9. С. 284-287 (0,4 д.а.).

29. Кириленко О.П. Формування інституту місцевих фінансів і місцеві бюджети України // Наукові записки Тернопільського державного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка. Серія: економіка. 2001. Випуск 8. С. 76-81(0,5 д.а.).

30. Андрущенко В., Кириленко О.П. Федералізм міжбюджетних відносин: зарубіжні моделі та вітчизняні проблеми // Підприємництво, господарство і право. 2001. № 7. С. 91-94 (0,5 д.а.). Автором узагальнено окремі теоретичні положення бюджетного федералізму, проаналізована вітчизняна система міжбюджетних відносин.

31. Кириленко О.П. Удосконалення формульних підходів у розрахунках бюджетних трансфертів // Бюджетна реформа в Україні: проблеми та шляхи їх розвўязання: Міжнародна науково-практична конференція. Київ, 25-26 травня 2001 року. К., 2001. С. 282-287 (0,4 д.а.).

32. Кириленко О.П. Проблеми оподаткування власності // Вісник Тернопільської академії народного господарства. 2001 Випуск № 12. С. 69-73 (0,5 д.а.).

33. Кириленко О.П. Проблеми реформування міжбюджетних відносин в Україні // Підприємництво, господарство і право. 2001. № 11. С. 78-80 (0,5 д.а.).

34. Кириленко О.П. Місцеве оподаткування в Україні: проблеми формування та перспективи вдосконалення // Науковий вісник. Збірник наукових праць Академії ДПС України. 2001. № 3 (13). С. 89-94 (0,4 д.а.).


АНОТАЦІЯ


Кириленко О.П. Місцеві бюджети в економічній системі держави. Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук за спеціальністю 08.04.01 фінанси, грошовий обіг і кредит. Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Київ, 2002.

У дисертаційній роботі проведено комплексне дослідження теорії та  практики місцевих бюджетів, показано їх місце і роль в економічній системі держави. Розглянуто процес еволюції місцевих бюджетів України і запропоновано його періодизацію.

Обґрунтовано напрямки вдосконалення формування та використання коштів місцевих бюджетів, оптимізації розподілу ресурсів у бюджетній системі України, вдосконалення міжбюджетних відносин і, зокрема, порядку розрахунку бюджетних трансфертів, реформування місцевого оподаткування. Показана роль місцевих бюджетів у забезпеченні економічного розвитку, фінансової стабільності в державі, піднесенні добробуту населення, зміцненні інституту місцевого самоврядування, проведенні регіональної політики.

Ключові слова: місцеві бюджети, доходи місцевих бюджетів, видатки місцевих бюджетів, міжбюджетні відносини, бюджетне регулювання, фінансове вирівнювання, місцеві податки і збори.


АННОТАЦИЯ


Кириленко О.П. Местные бюджеты в экономической системе государства. Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени доктора экономических наук по специальности 08.04.01 финансы, денежное обращение и кредит. Киевский национальный университет имени Тараса Шевченко, Киев, 2002.

В диссертационной работе проведено комплексное исследование теории и практики местных бюджетов, показано их место и роль в экономической системе государства. Дано авторское определение сущности местных бюджетов как особых фондов финансовых ресурсов, находящихся в распоряжении органов местного самоуправления, объективная необходимость которых обусловлена развитием демократических принципов в обществе; как надежного рычага влияния государства на экономическое развитие, финансовую стабильность и благосостояние граждан. В работе дается толкование ряда бюджетных терминов, что необходимо для дальнейшего упорядочения бюджетного законодательства. Рассмотрен процесс эволюции местных бюджетов Украины и предложена его периодизация,  включающая пять этапов.

Теоретически обоснована роль местных бюджетов в условиях создания основ рыночной экономики и построения демократического общества, которая состоит в том, что местные бюджеты стают финансовыми гарантами демократии и гарантами предоставления населению общественных благ; велико их значение в обеспечении финансовой стабильности и финансовой безопасности в государстве; они оказывают значительное влияние на уровень общественного благосостояния.

Сформулировано основное противоречие местных бюджетов, состоящее в несоответствии объемов собственных и закрепленных законодательством доходных источников местных бюджетов задачам, поставленным в современных условиях перед органами местного самоуправления, для которых местные бюджеты являются основным и, в большинстве случаев, единственным источником финансовых ресурсов. Намечены пути преодоления данного противоречия: достижение стабильности законодательства, регламентирующего порядок формирования доходов местных бюджетов и механизм бюджетного регулирования; совершенствование структуры доходов в направлении увеличения удельного веса собственных; усиление стимулов дополнительного поступления доходов; обеспечение выполнения собственных полномочий местных органов самоуправления за счет поступления собственных доходов.

В работе проанализированы тенденции формирования доходов местных бюджетов. Обоснована необходимость аккумуляции в бюджетах местного самоуправления не менее 40% совокупных ресурсов бюджетной системы как необходимого условия полноценного функционирования института местного самоуправления, показана целесообразность дальнейшего усиления доходной базы бюджетов сел, поселков и городов районного значения. Выявлены приоритеты в использовании средств местных бюджетов, отмечена их социальная направленность, роль в финансировании государственных расходов, в повышении благосостояния населения. Предложены пути усовершенствования структуры расходной части местных бюджетов в направлении увеличения расходов капитального характера, что даст возможность активно влиять на состояние и результаты работы предприятий местного хозяйства и закрепить наметившиеся положительные тенденции экономического развития.

Раскрыта сущность межбюджетных отношений, дана характеристика  составляющих их элементов, сформулированы концептуальные подходы к проведению финансового выравнивания. Обоснованы пути оптимизации распределения ресурсов в бюджетной системе Украины и дальнейшего усовершенствования межбюджетных отношений, в том числе порядка расчета бюджетных трансфертов.

Проанализированы уровни среднедушевых расходов местных бюджетов и указаны причины их региональной дифференциации. Доказано, что основной целью государственной региональной политики в Украине должно стать преодоление различий в уровнях развития отдельных территорий. Рассчитаны интегральные показатели социально-экономического развития регионов Украины и проведена их группировка с выделением высокоразвитых, развитых, среднеразвитых регионов и регионов, которые отстают в развитии. Предложено критерии отнесения территорий к категории депрессивных.

Рассмотрена роль местных бюджетов в системе местных финансовых институтов, их значение в формировании финансовых ресурсов органов местного самоуправления и утверждении их реальной финансовой независимости. Проанализирована действующая практика взимания местных налогов и сборов в Украине, сделан вывод о необходимости ее реформирования, сформулированы основные концептуальные подходы к проведению реформы местного налогообложения. Показана роль местного хозяйства в наполнении местных бюджетов. Обоснована необходимость активизации влияния местных властей на развитие предприятий коммунальной формы собственности, в том числе с помощью бюджета развития, с этой целью предложено расширить перечень его доходных источников.

Ключевые слова: местные бюджеты, доходы местных бюджетов, расходы местных бюджетов, межбюджетные отношения, бюджетное регулирование, финансовое выравнивание, местные налоги и сборы.


ANNOTATION


O.P. Kyrylenko. Local Budgets in the State Economic System. Manuscript.

Thesis for a Doctor of Economics's degree in specialty 08.04.01 finance, money turnover and credit. Kyiv National Taras Shevchenko University, Kyiv, 2002.

The doctoral thesis contains complex research of theory and practice of the local budgets, elucidates their place and role in the state economic system. Here we have concentrated our attention on the process of evolution of the local budgets of Ukraine and developed its periodization.

       We have given ground for the ways of improvement of formation and application of funds from the local budgets, optimization of resource allocation in the budgetary system of Ukraine, improvement of interbudgetary relations and particularly of procedure of settlements of budget transfers, reformation of local taxation. We have demonstrated the role of the local budgets in securing of economic development, financial stability in the country, improvement of public welfare, strengthening of local government institution, pursuance of regional policy.

       Key words: local budgets, local budgets receipts, local budgets expenses, interbudgetary relations, budgetary management, financial leveling, local taxes and dues.


Страница: 1  Страница: 2 

© Научная электронная библиотека «Веда», 2003-2012.
info@lib.ua-ru.net