Библиотечный каталог авторефератов Украины

ВИСНОВКИ

Проведене дисертаційне дослідження механізмів державного управління міським продовольчим комплексом й узагальнення його результатів у цілому підтверджують, що вихідна методологія правильна, поставлені завдання реалізовані, мета досягнута, покладена в основу дослідження наукова позиція автора себе виправдала й гіпотеза підтвердилася. На основі здійсненого дослідження зроблені такі висновки і запропоновані пропозиції, що мають теоретичне і практичне значення:

1. Всебічний аналіз наукових джерел, присвячених проблемі державного управління міським продовольчим комплексом, свідчить, що державне управління міським продовольчим комплексом є однією з найважливіших управлінських і організаційних проблем, рівень наукової розробки якої недостатній і не відповідає сучасному розвитку наукової галузі “державне управління”. Сьогодні гостро відчувається потреба в комплексних дослідженнях механізмів державного управління міським продовольчим комплексом, особливо в розробці нової нормативно-правової бази, уточненні його змісту та сутності.

2. У дисертації доведено, що продовольча проблема залишається як у глобальному масштабі, так і в межах окремих країн, найактуальнішою в економічному та соціальному аспектах. Виходячи з цього вона харак­теризується наявністю економічної та соціальної складових. До економічної слід віднести великі витрати суспільної праці на виробництво продуктів харчування. Що стосується соціального аспекту продовольчої проблеми, то він полягає в забезпеченні всіх верств населення продуктами харчування на порівняно однопорядковому рівні хоча б у кількісному калорійному вимірі. Тобто йдеться про доходи населення, ціни на продукти харчування, їх доступність, передусім для найменше захищених категорій населення – дітей, пенсіонерів, інвалідів. Жодна країна світу не розв’язала продовольчої проблеми в тому розумінні, яке викладене в цій дисертаційній роботі: кількісному і якісному, економічному і соціальному аспектах.

3. Забезпечення продовольчої безпеки залишається актуальним як у світовому, так і в регіональному аспектах. Для України продовольчу безпеку слід розглядати в контексті можливостей держави гарантувати задоволення попиту в продовольстві на рівні, що забезпечує нормальний фізіологічний та інтелектуальний рівень життєдіяльності власного населення, гостей, туристів. Ураховуючи сприятливі природно-кліматичні умови й традиційно-історичний досвід населення, Україна повинна брати активну участь у міжнародному поділі праці з метою розв’язання продовольчої проблеми в глобальному аспекті. Для України орієнтація господарства на експорт продовольства може стати одним з найпріоритетніших напрямів державної зовнішньоекономічної політики.

4. Дослідженням установлено, що традиційним і найважливішим джерелом одержання продуктів харчування є сільське господарство. Воно ще довго відіграватиме цю роль. Проте потенційно більші можливості для розв’язання продовольчої проблеми і забезпечення продовольчої безпеки має аквакультура. Україна має сприятливі умови для високоінтесивного розвитку як сільського господарства, так і аквакультури. Процеси урбанізації, постійне зростання чисельності й частки міського населення, яке відокремлене територіально і професійно від цих джерел постачання йому продуктів харчування в натуральному вигляді, вимагають інтенсивного розвитку харчової і переробної промисловості. Все більша частина сільськогосподарських продуктів, а тим більше продуктів аквакультури, що потрапляють на стіл мешканців міст, потребують промислової і кулінарної переробки. Як наслідок сільське господарство, аквакультура формуються як сировинні бази харчової промисловості. Саме остання виступає організуючою ланкою для своєї сировинної бази, диктує, визначає вимоги до якості сільгоспсировини, різних видів аквакультури стосовно їх придатності до подальшої технологічної обробки і переробки на шляху до кінцевого споживача. Харчова, переробна промисловість, яка в основному зосереджена в містах, все більше виступає інтегратором усіх галузей міського продовольчого комплексу: сільського господарства, аквакультури – харчової, переробної промисловості – системи реалізації кінцевого продукту.

Обґрунтовано, що міське населення висуває інші вимоги до харчових і поживних якостей продуктів харчування, ніж сільське населення. Міський житель не має можливості споживати їжу в її первинній природній якості, обов’язкова її обробка і переробка на промислових підприємствах харчової і переробної промисловості з метою зменшення фізичних втрат, зберігання поживних якостей, перетворення у зручний для споживання вигляд. Виходячи з цього доведено, що найістотнішим моментом в еволюції організаційних форм суспільного виробництва продуктів харчування, розвитку науково-техноло­гічного прогресу та урбанізації сьогодні є те, що виробником кінцевого продукту стала харчова промисловість, а сільське господарство перетворилось на її сировинну базу.

5. Дослідження показало, що продовольчий і агропромисловий комплекси відрізняються між собою продуктовою структурою. Якщо до складу агро­промислового комплексу входять галузі, які переробляють сільгоспсировину, але з неї не виробляють продовольчі товари, а виготовляють вироби широкого вжитку: шкіряні, бавовні товари, тканини тощо, то в структуру продовольчого комплексу входять продукти, які не виготовляються із сільськогосподарської сировини, – сіль, риба, інші морепродукти. Поширене у вітчизняній науці і практиці положення про включення до складу агропромислового або продовольчого комплексу такої сфери, як “виробництво засобів виробництва” для сільського господарства, харчової промисловості, торгівлі не є методологічно коректним. Якщо застосовувати викладений підхід, то слід визнати, що продовольчий комплекс тотожний усій економіці, народному господарству, що апріорі неправильне. Помилковість цієї позиції виявляється при прийнятті управлінських рішень як на регіональному рівні, так і на рівні держави.

Визначено, що єдиним критерієм комплексоутворення може бути тільки технологічний взаємозв’язок галузей, що виробляють кінцевий продукт. Решта утворень, які не базуються на такому технологічному стрижні, але все ж якось пов’язані з технологічним ланцюгом, підпадають під визначення такого поняття, як кластер.

В Україні сьогодні існує понад 500 міських населених пунктів. В середньому на кожні 1300 км2 території припадає одне місто, тобто в державі немає територій, на яких не відчувається міський вплив. У цьому плані є підстави стверджувати, що в Україні існує загальнодержавний міський продовольчий комплекс і можливе дослідження проблем його розвитку в широкому народногосподарському аспекті. Але найбільш наочно явище міського продовольчого комплексу виявляється на рівні великих міст і міських агломерацій, а також монофункціональних міст харчової спеціалізації. Що стосується монофункціональних міст, які розташовані в зоні міської агломерації великих міст, то в дослідженні розроблена модель оптимізації їх галузевої структури (на прикладі м. Яготина в зоні тяжіння Київської міської агломерації). Модель може бути використана для вирішення типових завдань на всій території України.

6. Дослідженням встановлено, що продовольчий комплекс міста є відкритою системою, яка складається з органічно пов’язаних між собою галузей виробництв, розташованих на території міста і в його приміській зоні, та охоплює виробництво, переробку, транспортування, зберігання й реалізацію продуктів харчування. Тобто продовольчий комплекс міста може бути представлений як взаємопов’язана сукупність спеціалізованих, допоміжних і обслуговуючих виробництв, зосереджених на певній території (у місті та приміській зоні), що охоплюють виробництво, переробку й реалізацію харчових продуктів.

7. Доведено, що критерієм оптимальності розвитку продовольчого комплексу не може бути ні мінімізація витрат суспільної праці, ні максимізація прибутку. Кожен із цих критеріїв при виробництві такого вітального продукту, як продовольство, є важливим, але далеко не вичерпним. Використання при виробництві продуктів харчування показників мінімізації суспільної праці або максимізації прибутку доцільне лише як допоміжних індикаторів. Основним і єдиним критерієм оптимальності продовольчого комплексу може бути лише досягнення такого рівня виробництва продуктів харчування, який би забезпечував потреби населення відповідно до науково обґрунтованих фізіологічних норм споживання.

Скрутне становище з продовольством в Україні висуває на перший план завдання навіть не стільки різкого поліпшення стану продовольчої безпеки країни і розв’язання продовольчої проблеми на державному рівні, скільки хоча б забезпечення її стійкості на сучасному рівні, яка дасть можливість для стабільного розвитку продовольчого комплексу. При цьому слід зазначити, що подолати кризові явища у цій сфері можна лише впродовж тривалого часу і не за умов “ін’єкцій” у так звані “точки зростання”, а за умови використання комплексного всеохоплюючого підходу до реформування всієї системи виробничих відносин у продовольчому комплексі на основі інноваційних підходів.

8. Визначено, що один з таких інноваційних підходів має стосуватися перегляду державної політики щодо вдосконалення фінансування розвитку підприємств міського продовольчого комплексу, але не за рахунок коштів сільського господарства, а за рахунок цілеспрямованого фінансування (або стимулювання з боку державних та місцевих органів влади) випуску життєво необхідних та впровадження нових видів продукції в галузі.

Здійснений у роботі аналіз показав, що одним з найпріоритетніших завдань державної політики в продовольчій сфері має бути виробництво продуктів дитячого харчування і забезпечення ними населення. Заради вирішення цього завдання можна скоротити будь-які інші витрати, передбачені державним та місцевими бюджетами. Вирішення проблеми забезпечення дитячого населення України повноцінним харчуванням залежить не стільки від обсягів його виробництва, асортименту, скільки від спроможностей населення щодо його придбання. В Україні виробляється достатньо продуктів дитячого харчування на молочній основі, але майже зовсім не виробляються продукти на плодоовочевій, м’ясній, рибній, зернокруп’яній основах. Для виправлення такої ситуації, враховуючи відсутність цілеспрямованих державних капітальних вкладень у будівництво нових підприємств і соціальну важливість питання, пропонується: залучати до цього власні кошти населення через державні та муніципальні позики під гарантії держави; створити спеціальний державний управлінський орган з питань дитячого харчування; будувати спеціалізовані промислові під­приємства та формувати для них сировинні зони в регіонах з безпечними екологічними умовами. Крім того, у великих містах для дітей старшого віку, підлітків, школярів доцільно створювати кущові виробничі кулінарні фабрики миттєвого приготування наборів харчування.

Пріоритетним на сьогодні напрямом розвитку продовольчого комплексу залишатиметься виробництво безалкогольних виробів, мінеральних вод, а за певних умов – також виробництво алкогольних напоїв. Останні не є продуктами першої необхідності, але критеріями пріоритетності може бути не тільки наявність калорій, білків, жирів, вуглеводів, вітамінів в продуктах харчування. На сучасному етапі критеріями оптимальності можуть виступати такі індикатори, як рентабельність, швидкість обороту капіталу, здатність до його накопичення. Якщо підходити з позиції цих критеріїв, то останнім галузям у межах продовольчого комплексу конкурентів немає.

9. Одним з найбільш оперативних і найефективніших механізмів держав­ного регулювання стабільного розвитку міського продовольчого комплексу в Україні має стати пом’якшення і подолання сезонності у виробництві продуктів харчування. Сезонні коливання спричиняються в різних галузях продовольчого комплексу різними обставинами. В рибодобувній та соляній промисловості – це природно-кліматичні умови, де основним напрямом подолання сезонності є вдосконалення знарядь праці та технології. В цих галузях сезонність виробництва може бути подолана повністю. В пивоварній та безалкогольній промисловості, враховуючи циклічний характер споживання їх продукції, подолання або пом’якшення сезонності пов’язане з вирішенням питання рівномірного завантаження виробничих потужностей підприємств та з розширенням мережі спеціалізованої торгівлі цими товарами. Усунення або пом’якшення сезонних коливань у виробництві кінцевої продукції на підприємствах, що переробляють сировину сільськогосподарського походжен­ня (м’ясо-, молокопереробна, цукробурякова, плодоовочева, спиртова, первин­не виноробство та інші), залежить здебільшого від рівномірності надходження на переробку сировини впродовж року.

Дослідження показало, що сучасний рівень розвитку продуктивних сил не дає змоги в кліматичних умовах України цілорічно постачати на промислові підприємства сировину рослинного походження, враховуючи особливості сільськогосподарського виробництва (незбіжність у часі робочого і вироб­ничого періодів, яке і зумовлює сезонність) у її природному свіжому вигляді та здійснювати економічно ефективну промислову переробку впродовж всього року. Тому пропонується якнайширше залучати до виконання сезонних сільськогосподарських робіт у період їх пікового навантаження додаткову робочу силу, що є економічно необхідним, а формою такого залучення можуть бути оплачувані громадські роботи. В дослідженні доведено, що найсприятливіші умови для організації оплачуваних громадських робіт у сільському господарстві існують саме в межах міського продовольчого комплексу із залученням до їх виконання тимчасово незайнятих міських жителів, у тому числі й іммігрантів.

Обґрунтовано, що строки виробничого періоду можуть збільшуватись також шляхом подовження часу зберігання рослинної сировини у сховищах, вдосконалення способів і технології її зберігання. Прогресивними способами зберігання значних мас сировини і продукції в умовах високоурбанізованої території може стати використання для цієї мети підземного простору та установок іонізуючого опромінення.

10. Як показали дослідження, високоефективне і стабільне функціо­нування всіх елементів продовольчого комплексу може бути забезпечене лише за наявності адекватного державного механізму, який у межах певної реально існуючої структури змушує діяти ці елементи продовольчого комплексу в необхідному для суспільства режимі з метою безперебійного забезпечення населення країни продовольством за науково обґрунтованими фізіологічними нормами споживання. До елементів системи механізму належать існуюча структура управління, ціни, податки, акцизи, фінансово-кредитні відносини, планування та інші мотиваційні елементи.

Доведено, що існуюча адміністративно-організаційна система управління міським продовольчим комплексом в Україні більш-менш задовільна, проте вона вимагає коригування відповідно до еволюційних тенденцій розвитку продовольчого комплексу. Недоцільно мати в структурі державних органів управління Міністерство аграрної політики, а в його складі - підрозділи, які відповідають за виготовлення кінцевого продукту і диктують організаційні і технологічні умови для сільського господарства. Вирощування сільгосп­сировини виключно для переробки потребує якщо не відновлення Міністерства харчової промисловості, яке повинно бути організуючою силою щодо сільського господарства, то, принаймні, перейменування Міністерства аграрної політики України в Міністерство продовольчої політики України з усіма економіко-організаційними, а не тільки етимологічними наслідками, яке б визначало стратегічні напрями розв’язання продовольчої проблеми і забезпечувало б продовольчу безпеку в Україні, тобто впроваджувало б у життя основні напрями державної продовольчої політики.

Установлено, що основним інструментом державного управління в постіндустріальному суспільстві залишатиметься планування, передусім, стратегічне. В умовах багатоукладної економіки стратегічні плани, насамперед, мають розроблятися для тих галузей, сфер економіки, які можна назвати “точками зростання”, реструктуризація яких майже автоматично змінює на краще соціально-економічну ситуацію в країні, регіоні, місті. Разом з тим стратегічний план має бути обов’язковим до виконання. Це зумовлюється не тільки директивами, а й держзамовленням, яке обов’язково передбачає найбільшу вигоду для його отримувача (під держзамовленням в цьому контексті розуміється не тільки безпосередня оплата, а й інші економічні методи матеріального заохочення виробника: пільги, податки, кредитування тощо). Потрібно також посилити відповідальність за невиконання держзамовлення (підприємства і організації незалежно від їх форми власності і підпорядкування мають нести матеріальну, економічну, а в деяких випадках - і адміністративну відповідальність перед державою як замовником).

11. Обґрунтовано, що міський продовольчий комплекс в умовах постіндустріальної економіки є реальним об’єктом державного регулювання і управління. Він має чіткі межі, власну адміністративно-організаційну структуру, кадровий потенціал, виробничий апарат і повинен враховуватися відповідним чином при розробці загальнодержавних, регіональних і місцевих цільових програм. Тільки в цьому разі можливий стабільний розвиток міського продовольчого комплексу, розв’язання продовольчої проблеми і забезпечення продовольчої безпеки держави.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ автором ПРАЦЬ

ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Монографії

1. Лебединська О.Ю. Міський продовольчий комплекс: організація та управління.: Монографія. – К.: Вид-во НАДУ, 2003. – 272 с.
2. Лебединська О.Ю. Реструктуризація картоплепродуктового комплексу України.: Монографія. – Ужгород: Патент, 2003. – 58 с.
3. Лебединська О.Ю. Безалкогольна промисловість України (державна політика, управління, конкурентоспроможність): Монографія. – К.: ГРОТ, 2000. – 144 с.
4. Аржевітін С.М., Кірпот О.І., Лебединська О.Ю. Концентрація виробництва і малий бізнес в харчовій промисловості: Монографія / За ред. Ю.П.Лебединського. – К.: ГРОТ, 1999. – 108 с. – Авторських – С. 4–76.
5. Лебединська О.Ю. Ринкова трансформація економіки АПК: Кол. моногр.: У 4 ч. / За ред. П.Т. Саблука, В.Я. Амбросова, Г.Є. Мазнєва. – К.: ІАЕ, 2002. – 756 с. – Авторських – С. 367–370.
6. Монофункціональні шахтарські міста: регулювання розвитку / О.Ю. Лебе­динська, О.І.Васильєва, О.М.Єгоров, І.М. Жабінець, В.І.Ханін – Ужгород: Патент, 2002. – 264 с. – Авторських - С. 4-63; 127–161.

Статті в наукових фахових виданнях

7. Лебединська О.Ю. Використання іонізуючого опромінення для зберігання харчових продуктів у густонаселених регіонах // Упр. сучасн. містом. – 2002. – № 7–9 (7). – С. 51–55.
8. Лебединська О.Ю. Використання міського підземного простору для госпо­дарських і побутових цілей // Упр. сучасн. містом. – 2001. – № 1. – С. 124– 129.
9. Лебединська О.Ю. Залучення міських трудових ресурсів до сезонних сільськогосподарських робіт // Упр. сучасн. містом. – 2001. – № 3. – С. 59–73.
10. Лебединська О.Ю. Залучення міських трудових ресурсів до сезонних сільськогосподарських робіт // Упр. сучасн. містом. – 2001. – № 4. – С. 33–47.
11. Лебединська О.Ю. Критерії та методичні підходи до визначення потреб міського населення в продуктах харчування // Упр. сучасн. містом. – 2003. – № 7–9 (11). – С. 23-30.
12. Лебединська О.Ю. Продовольча проблема і продовольча безпека // Вісн. НАДУ. – № 4. – 2003. – С. 117–124.
13. Лебединська О.Ю. Соціально-економічні проблеми малих міст України // Упр. сучасн. містом. – 1999. – № 1. – С. 40–42.
14. Лебединська О.Ю. Соціально-економічні проблеми монофункціо-нальних міст України // Упр. сучасн. містом. – 2000. – № 2. – С. 18–23.
15. Лебединська О.Ю. Стратегічне планування і визначення стратегічних пріоритетів соціально-економічного розвитку регіонів // Упр. сучасн. містом. - 2003. - № 10-12 (12). - С. 102-107.
16. Лебединська О.Ю. Управління міським продовольчим комплексом // Зб. наук. пр. УАДУ. – К.: Вид-во УАДУ, 2000. – С. 138–141.
17. Лебединська О.Ю. Шахтарські міста України: to be or not to be? // Упр. сучасн. містом. – 2003. – № 1–3(9). – С. 152–155.
18. Лебединська О.Ю., Капінус Є. Методичні підходи до визначення пунктів розміщення переробних підприємств продовольчого комплексу України // Упр. сучасн. містом. – 2002. – № 4–6(6). – С. 14–23. – Авторських – С. 14–18.
19. Лебединська О.Ю. Виробництво продуктів дитячого харчування // Упр. сучасн. містом. – 2004. – № 1–3 (13). – С. 62–67.
20. Козюра І., Лебединська О., Наврузов Ю. Регіональне управління і місцеве самоврядування // Упр. сучасн. містом. – 2001. – № 4–6(2). – С. 153–161. – Авторських – С. 153–156.
21. Корецький С., Ковтун Т., Лебединська О. З досвіду практичного використання методики вивчення стану та динаміки громадської думки // Вісн. УАДУ. – 2000. – № 1. – С. 134–141. – Авторських – С. 137–139.
22. Корецький С., Лебединська О., Міненко М. Методика прогнозування обсягів реалізації тютюнових виробів // Вісн. УАДУ. – 2003. – № 2. – С. 199–204. – Авторських – С. 199–200.
23. Корецький С., Лерман Л., Лебединська О.Ю. Прогнозування розвитку соціально-економічних систем на основі методів динамічного факторного аналізу // Вісн. УАДУ. – 2001. – № 3. – С. 129–135. – Авторських – С. 129–131.
24. Лебединська О.Ю. Степаненко А.В. Розвиток і розміщення продуктивних сил в умовах глобалізації та регіоналізації світогосподарських процесів // Вісн. УАДУ. – 2003. – № 1. – С. 162–171. – Авторських – С. 162–168.

Програми, навчальні посібники, статті в інших виданнях,

тези доповідей

25. Державне регулювання розвитку соціальної інфраструктури населених пунктів України: Навч. посіб. / В.М. Вакуленко, О.С. Ігнатенко, О.Ю. Лебединська та ін. – К.: Вид-во УАДУ, 2002. – 112 с. – Авторських – С. 23–29, 72–76, 100–104.
26. Козюра І.В., Лебединська О.Ю. Місцеве самоврядування в Україні (становлення та еволюція): Навч. посіб. для студентів вищ. навч. закладів. – Ужгород: Патент, 2003. – 224 с. – Авторських – С. 93–215.
27. Організація роботи голови районної державної адміністрації: Довідник / Ю.П. Лебединський, В.М. Бабаєв, О.Ю. Лебединська та ін. Під ред. Ю.П. Лебединського, В.М. Князєва. – К.: Вид-во РВПС України НАН України, 2003. – 391 с. – Авторських – С.5–42.
28. Козюра І., Лебединська О. Місцеве самоврядування і регіональна політика (огляд магістерських робіт УАДУ за 2002 р.) // Упр. сучасн. містом. – 2002. – № 10–12 (8). – С. 99–105. – С. 99–101.
29. Лебединська О.Ю. Суспільні реформи та становленя громадського суспільства в Україні: Матеріали наук.-практ. конф. / За заг. ред. В.І. Лугового, В.М. Князєва. – К.: УАДУ, 2001. – 380 с. – Авторських – С. 269–271.
30. Лебединська О.Ю. Державне сприяння впровадженню підприєм­ствами маловідходних технологій та організації безвідходних виробництв // Проблеми та перспективи створення і впровадження нових ресурсо- та енергоощадних технологій, обладнання в галузях харчової і переробної промисловості: Матеріали VI міжнар. наук.-техн. конф. – К.: УДУХТ, 2000. – С. 122–123. – Авторських – С. 122–123.

Анотації

Лебединська О.Ю. Механізми державного управління міським продовольчим комплексом. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора наук з державного управління за спеціальністю 25.00.02 – механізми державного управління. – Національна академія державного управління при Президентові України. – Київ, 2004.

Дисертація присвячена питанням формування і становлення продо­вольчого комплексу в умовах ринкової економіки. Основна мета дослідження полягає в науково-теоретичному обґрунтуванні наявності міського продо­вольчого комплексу як реального об’єкта державного управління, висвітленні його ролі й місця в розв’язанні продовольчої проблеми і забезпеченні продовольчої безпеки держави в умовах економічно розвинутої пост­індустріальної ринкової економіки.

Показано роль і місце міського продовольчого комплексу в розв’язанні продовольчої проблеми і забезпеченні продовольчої безпеки країни. Значна увага приділяється стану і перспективам використання основних джерел продуктів харчування – сільського господарства, аквакультури, харчової і переробної промисловості, еволюції організаційних форм створення продовольчого фонду країни і задоволення потреб населення в продуктах харчування. Визначаються критерії оцінки стану і гостроти продовольчої проблеми та продовольчої безпеки. Доводиться, що найбільш оперативним і ефективним напрямом поліпшення виробництва продуктів харчування в умовах України може стати пом’якшення і ліквідація сезонності.

Висвітлюються питання реформування адміністративно-організаційного і фінансово-економічного механізмів державного управління і регулювання міського продовольчого комплексу як у масштабі країни, так і на місцевому рівні.

Ключові слова: державне управління і регулювання, міський продовольчий комплекс, агропромисловий комплекс, продукти харчування, господарський механізм, інтеграція, сезонність, постіндустріальна ринкова економіка, продовольча проблема і продовольча безпека, структура.

Лебединская О.Ю. Механизмы государственного управления городским продовольственным комплексом. – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени доктора наук государственного управления по специальности 25.00.02 – механизмы государственного управления. – Национальная академия государственного управления при Президенте Украины. – Киев, 2004.

Диссертация посвящена вопросам формирования и становления продовольственного комплекса в условиях постиндустриальной рыночной экономики. Основная цель исследования состоит в научно-теоретическом обосновании наличия городского продовольственного комплекса как реального объекта государственного управления, освещении его роли и места в решении продовольственной проблемы и обеспечении продовольственной безопасности государства в условиях экономически развитой постиндустриальной рыночной экономики.

Всесторонний анализ научных источников, посвященных проблеме государственного управления городским продовольственным комплексом, свидетельствует о том, что государственное управление таким продоволь­ственным комплексом является одной из важнейших управленческих и организационных проблем, научная разработка которой недостаточна и не отвечает современному уровню развития науки “государственное управление”. Сегодня остро ощущается потребность в комплексных исследованиях механизмов государственного управления городским продовольственным комплексом, особенно в разработке новой нормативно-правовой базы, раскрытии его содержания и сущности.

В диссертации доказано, что продовольственная проблема как в глобальном масштабе, так и в отдельных странах остается наиболее актуальной в экономическом и в социальном аспектах. Исходя из этого она характеризуется наличием экономической и социальной составляющих. К экономической следует отнести большие затраты общественного труда на производство продуктов питания. Что касается социального аспекта продовольственной проблемы, то он состоит в обеспечении всех слоев населения продуктами питания на сравнительно однопорядковом уровне хотя бы в количественном калорийном измерении. То есть речь идет о доходах населения, ценах на продукты питания, их доступности, прежде всего для наименее защищенных категорий населения – детей, пенсионеров, инвалидов. Ни одна страна мира не решила продовольственную проблему в том понимании, которое изложено в этой диссертационной работе: количественном и качественном, экономическом и социальном аспектах.

Обеспечение продовольственной безопасности остается актуальным как в мировом, так и в региональном аспектах. Для Украины продовольственная безопасность должна рассматриваться в контексте возможностей государства гарантировать удовлетворение спроса на продовольствие на уровне, который обеспечивает нормальный физиологический и интеллектуальный уровень жизнедеятельности собственного населения, гостей, туристов. Учитывая благоприятные природно-климатические условия и традиционно-исторический опыт населения, Украина должна активно участвовать в международном разделении труда в целях решения продовольственной проблемы в глобальном аспекте. Для Украины ориентация хозяйства на экспорт продовольствия может стать одним из приоритетных направлений государственной внешне­экономической политики.

Доказывается, что структура управления продовольственным комплексом должна быть функцией от организационных форм производства и обеспечения населения продовольствием. Определяются критерии оценки состояния и остроты продовольственной проблемы на основе научно обоснованных физиологических норм потребления, потребности населения крупнейших городов Украины в основных продуктах питания. Разработаны методы оптимизации продовольственной структуры сырьевых зон городского продовольственного комплекса. Основное внимание уделяется разработке форм и методов совершенствования механизмов управления продовольственным комплексом.

Обосновывается, что наиболее быстрым и эффективным направлением улучшения производства продуктов питания в условиях Украины может стать смягчение и ликвидация сезонности. Выясняются причины, вызывающие сезонность производства, и обосновываются методы ее ликвидации.

Исследования показали, что высокоэффективное и стабильное функционирование всех элементов продовольственного комплекса может быть обеспечено лишь при наличии адекватного государственного механизма, который в пределах определенной реально существующей структуры вынуждает действовать элементы продовольственного комплекса в необходимом для общества режиме в целях бесперебойного обеспечения населения страны продовольствием согласно научно обоснованным физиологическим нормам потребления. К элементам системы механизма относятся существующая структура управления, цены, налоги, акцизы, финансово-кредитные отношения, планирование и прочие мотивационные элементы.

Доказано, что существующая административно-организационная система управления городским продовольственным комплексом в Украине требует корректирования. Осуществляться оно должно в соответствии с эволюционными тенденциями развития продовольственного комплекса.

Установлено, что основным инструментом государственного управления в постиндустриальном обществе будет оставаться планирование, в первую очередь стратегическое. В условиях многоукладной экономики стратегические планы прежде всего должны разрабатываться для тех отраслей, сфер экономики, которые можно назвать “точками роста”. Их реструктуризация почти автоматически улучшит социально-экономическую ситуацию в стране, регионе, городе.

Обосновано, что городской продовольственный комплекс в условиях постиндустриальной экономики является реальным объектом государственного регулирования и управления. Он имеет четкие границы, собственную административно-организационную структуру, кадровый потенциал, производ­ственный аппарат и должен отображаться соответствующим образом в общегосударственных, региональных и местных целевых программах. Только в этом случае возможно стабильное развитие городского продовольственного комплекса, решение продовольственной проблемы и обеспечение продо­вольственной безопасности государства.

Ключевые слова: государственное управление и регулирование, городской продовольственный комплекс, агропромышленный комплекс, продукты питания, хозяйственный механизм, интеграция, сезонность, пост­индустриальная рыночная экономика, продовольственная проблема и продовольственная безопасность, структура.

Lebedynska O.Yu. The Public Administration Mechanisms of the City Food Provision Complex. Manuscript.

The dissertation thesis for obtaining a Doctor of Science Degree in Public Administration, Specialization 25.00.02 – the public administration mechanisms. – The National Academy of Public Administration, Office of the President of Ukraine. - Kyiv, 2004.

Dissertation is devoted to questions of forming and becoming of food provision complex in conditions of post-industrial market economy. Basic goal of research is in theoretically-scientific defines the present of the City Food Provision Complex as really existing object of public administration, covers its role and place in resolving the food provision problem and ensuring of food security of the country in conditions of post-industrial market economy. The author is transformation of hypothesis about formation in highly urbanized societies of city food provision complex as really existing object of public administration and ammending it to axiom.

The role and place is shown of city food provision complex in resolving the food provision problem and ensuring of food security of the country. A considerable attention is payed to the questions of the condition of basic sources of food products - village facility, aquaculture, food and processing industry. The criterions are defined to evaluate the condition and acuteness of food provision problem. It is proved, that the most quick and efficient direction of improving the production of nutrition in conditions of Ukraine may become the softening and liquidation of seasonal character.

The questions of reforming the administrative-organizational and financial-economic mechanism of administration and regulation of city food complex, both in the scale of the country and on the local level.

Keywords: public administration and regulation, city food provision complex, agro-industrial complex, products of nutrition, facility mechanism, integration, seasonal character, post-industrial economy, food provision problem and food security, structure.