Библиотечный каталог авторефератов Украины

ВИСНОВКИ

У дисертації наведені теоретичне узагальнення і нове вирішення нау­ко­вого завдання державного регулювання соціально-економічного розвитку регіону шляхом визначення теоретичних підходів, оцінювання діяльності місцевих органів влади, обґрунтування цілей та пріоритетних напрямів розвитку регіону, розробки концепції державного регулювання соціально-економічного розвитку регіону. Отримані в процесі дослідження результати підтвердили покладену в його основу гіпотезу, а їх узагальнення дає змогу сформулювати висновки і внести пропозиції, що мають теоретичне й практичне значення.

1. Вивчення наукових праць з проблем державного регулювання со­ціально-економічних процесів на регіональному рівні свідчить, що вибрані методологічні підходи забезпечують комплексний аналіз функціонування дер­жавних інститутів у цій сфері. Однак, незважаючи на велику кількість наукових публікацій, ця проблема розглядалася в них фрагментарно, нескоординовано, що зумовлю­валося соціально-політичними та економічними обставинами. Теоретичні і концептуальні розробки науковців присвячені лише окремим аспектам досліджуваної проблеми: закладено основи програмно-цільового підходу до регулювання ринкового господарства; досліджено ефективні методи управління; розвинуто теорію соціально-економічного управління регіонами; застосовано комплексний підхід до вирішення проблеми ефективного державного регулювання регіонального розвитку.

Тому перспективними напрямами подальших досліджень стосовно теми дисертації визначено: проведення системного наукового аналізу змісту, особливостей та системи державного управління регіональним розвитком в Україні; встановлення чітких, єдиних і загальноприйнятих критеріїв і процедур оцінювання конкретного державного регуляторного втручання, аналогічних процедурам економічного оцінювання; розробка моделі поєднання регуля­торних переваг ринку і держави.

2. Державна регуляторна політика на регіональному рівні розглянута як певний набір різних пар методичних впливів: заборони й дозволу, примусу і заохочення, покарання й винагороди, спонукання і стримування, зацікавлення й пригнічення. Система регіонального розвитку передбачає оперативність і гнучкість прийняття управлінських рішень. Її запропоновано реалізувати в Концепції економічного і соціального розвитку регіону, що є синтетичним документом і поєднує у собі головні ознаки генеральних схем розвитку регіонів і традиційних планів економічного і соціального розвитку.

3. Визначено узагальнюючий критерій, що оцінює ефективність регу­лю­ючих впливів – рівень умов соціально-економічного розвитку регіону. Він являє собою сукупність кількісних і якісних показників, що характеризують умови розвитку населення. Сформована система показників, що оцінюють їх рівень з кількісного і якісного боку, яка розподілена на такі складові: здоров’я, працю, освіту, культуру, житлові й інші умови.

Такі показники були розраховані у Запорізькій, Дніпропетровській і До­нецькій областях. Установлено, що рівень державного регулювання соціально-економічного розвитку найнижчий серед трьох регіонів у Запорізькій області, а найвищий – у Донецькій, що свідчить про необхідність вжиття першочергових заходів саме у Запорізькій області.

4. Україна задекларувала справедливу ефективну соціальну політику, яка потребує систематичного обґрунтування. Пропонується сприймати соціальне управління в прагматичному розумінні – як сукупність дій, спрямованих на опти­мізацію споживання життєвих благ за критерієм відповідності еконо­мічним результатам. Це споживання включає у себе дві складові: спожи­вання суспільних (безкоштовних) благ (держава замовляє й оплачує їх виробництво та розподіляє їх між регіонами і соціальними групами); споживання інди­відуаль­них (платних) благ (держава створює умови для їх виробництва і споживання).

5. Обґрунтовано, що проблеми розвитку регіонів є складними і погано структурованими. Виходячи з цього запропоновано структуру процесу програмно-цільового управління розвитком регіону. Її можна реалізувати в чотири етапи. Перший передбачає стандартну схему дослідження, що задається “деревом цілей”. На другому етапі розробляється прогностична модель соціально-економічного розвитку регіону і прогнозуються окремі соціально-економічні показники. На третьому етапі проводиться діагностування, яке дає змогу виявити характер залежностей між параметрами системи і уточнити умови досягнення цілей, оцінити загальну величину наявних резервів і завдяки цьому – досяжність цілей. Четвертим етапом є розробка інформаційної струк­тури системи управління, якою завершується впровадження цільової програми розвитку.

6. Нові управлінські підходи передбачають застосування непрямих методів впливу на регіональний розвиток на основі стимулювання розвитку кластерів, що передбачає ініціативу і спільні зусилля представників бізнесу, адміністрацій регіону та податкової служби. Роль держави полягає у формуванні комфортного середовища для кластерів щодо їх взаємодії з фіскальними органами.

Запропоновано структурований механізм, що відображає фінансові потоки, які відбуваються в регіоні. Формалізований механізм фінансових потоків у дисертаційній роботі представлений у вигляді моделі, що враховує три кластери, які включають: фінансово-кредитні установи (фінансовий капітал); виробничі підрозділи (промисловий капітал); торговельно-комерційні (збутові) організації і транспорт (торговельний капітал).

Розроблена модель дає можливість представити господарські процеси, що здійснюються в регіоні, у єдиному вартісному вимірі; контролювати доцільність фінансування господарської діяльності у процесі реалізації інвестиційних та інноваційних проектів, результативність діяльності кожного кластера в процесі досягнення цілей регіону; а також діяльність обласної державної адміністрації щодо забезпечення цілеспрямованості фінансових потоків стосовно досягнення національних, державних та галузевих цілей у процесі реалізації науково-технічних і соціально-економічних програм.

7. У дослідженні встановлено, що соціально-економічний розвиток держави нерозривно пов’язаний з розвитком її окремих регіонів. Запропоновано такі практичні рекомендації органам державної влади щодо підтримки соціально-економічного розвитку регіонів:

– для південних регіонів України: розробка заходів з розвитку паливно-енергетичної промисловості, чорної і кольорової металургії, хімічної, автомобільної, аерокосмічної промисловості, важкого машинобудування (поліпшення екологічної ситуації шляхом упровадження у виробництво безвідхідних і маловідхідних технологій, пере­профілювання окремих підприємств, рекультивації порушених земель);

– для інших регіонів України: посилення соціальної орієнтації, приско­рений розвиток АПК, сфери послуг, харчової і легкої промисловості, а також маши­но­будівних галузей – авіабудування, сільськогосподарського машинобу­ду­вання, радіотехніки й електроніки (реконструкція та технічне переоснащення підприємств хімічної промисловості, розвиток наукоємних виробництв на основі науково-технічного і кадрового потенціалу України).

– удосконалити систему фінансування регіонів: встановити правила формування дохідної частини бюджетів міст та районів (з метою планомірного фінансування заробітної плати для міст та районів пропонується залишати не менш ніж 40% прибуткового податку з громадян); досягти розподілу видатків на виконання делегованих та власних повноважень (на виконання власних повноважень рекомендовано виділяти надходження від податків, на спрямування яких місцева влада має найбільший вплив – плата за землю, місцеві податки і збори, кошти від приватизації); запровадити фіксування надходжень із загальнодержавних податків і зборів;

– підвищити рівень життя населення шляхом поліпшення соціального забезпечення і соціального захисту за допомогою формування регіональних програм розвитку.

Отже, регулювання соціально-економічного розвитку регіону є засобом впливу держави на розвиток окремих галузей економіки, поліпшення соціального забезпечення і соціального захисту населення з метою підвищення його рівня життя. Система регулювання соціально-економічного розвитку регіону потребує подальшого вдосконалення, чому сприятиме впровадження запропонованих у дисертації рекомендацій.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ АВТОРОМ ПРАЦЬ

ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Занфіров В.А. Впровадження нових технологій управління регіо­нальним розвитком // Вісн. НАДУ – 2005. – № 3. – С. 311-316.
2. Занфіров В.А. Регулювання розвитку виробництва на регіональному рівні // Економіка та держава.– 2005. – № 10. – С. 34-36.
3. Занфіров В.А. Розвиток процесів регіоналізації в Україні // Економіка та держава.– 2005. – № 11. – С. 73-76.
4. Занфіров В.А. Становлення державної регіональної політики в Україні // Теорія та практика державного управління: Зб. наук. пр. – Х.: Вид-во ХРІДУ НАДУ “Магістр”, 2006. – №3 (12). – С. 36-44.
5. Занфіров В.А. Державне регулювання соціально-економічної сфери // Держава та регіони. – 2004. – № 2. – С. 43-47. – (Сер.: “Держ. упр.”).
6. Занфіров В.А. Соціально-економічні аспекти подолання кризи у сфері зайнятості населення // Держава та регіони. – 2005. – № 1. – С. 41-46. – (Сер.: “Держ. упр.”).
7. Занфіров В.А. Екологізація державного та регіонального розвитку // Сучасний стан та проблеми розвитку підприємництва в регіоні: Матеріали міжнар. наук.-практ. конф. – Д.: Наука і освіта, 2005. – Т. 6. – С. 9-11.
8. Занфіров В.А. Одержавленість економічної системи // Дні науки: Зб. тез доп.: В 3 т. / Гуманітар. ун-т “ЗІДМУ”, 27-28 жовт. 2005; Ред.кол. В.М.Ога­ренко та ін. – Запоріжжя: ГУ “ЗІДМУ”, 2005. – Т. 2. – С. 30-31.
9. Занфіров В.А. Соціально-економічні аспекти подолання кризи у сфері зайнятості населення // Наука та інновації – 2005: Матеріали Міжнар. наук.-практ. конф. – Т. 12. Економічні науки. – Д.: Наука і освіта, 2005. – С. 19-20.

АНОТАЦІЇ

Занфіров В.А. Державне регулювання соціально-економічного розвитку регіону. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата наук з державного управління за спеціальністю 25.00.02 – механізми державного управління. – Національна академія державного управління при Президентові України. – Київ, 2006.

У дисертації розроблені теоретичні, методологічні та прикладні засади соціально-економічного розвитку регіону як складової державного регулювання економіки, обґрунтована державна регіональна політика в Україні.

Проведено системний аналіз наукової літератури українських і зару­біжних дослідників щодо державного регулювання соціально-економічного розвитку регіону. Уточнено сутність поняття “державна регуляторна політика”, яке реалізується в концепції розвитку регіону. Визначено узагальнюючий критерій, з допомогою якого оцінюється ефективність регулюючих впливів на рівні регіону. Розкрито особливості соціальної політики України через сприйняття соціального управління як сукупності дій, спрямованих на оптимізацію споживання життєвих благ. Удосконалено структуру процесу програмно-цільового управління розвитком регіону. Запропоновано непрямі методи впливу на регіональний розвиток на основі стимулювання розвитку кластерів. Розроблено науково-практичні рекомендації з розвитку регіонів України, удосконалення системи їх фінансування та формування регіональних соціально-економічних програм.

Ключові слова: державне регулювання, державна регуляторна політика, регіональне управління, соціально-економічний розвиток.

Занфиров В.А. Государственное регулирование социально-эконо­мического развития региона. – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата наук госу­дар­ственного управления по специальности 25.00.02 – механизмы госу­дарствен­ного управления. – Национальная академия государственного управления при Президенте Украины. – Киев, 2006.

В диссертации разработаны теоретические, методологические и прикладные основы социально-экономического развития региона как составляющей государственного регулирования экономики, обоснована государственная региональная политика в Украине.

Определен обобщающий критерий, оценивающий эффективность регули­рующего влияния – уровень условий социально-экономического развития региона. Он представляет собой совокупность количественных и качественных показателей, которые характеризуют условия развития населения. Сформи­рована система показателей, оценивающих их уровень с количественной и качественной стороны, которая разделена на составляющие: здоровье, труд, образование, культура, жилищные и другие условия.

Украина задекларировала эффективную социальную политику, которая требует систематического обоснования. Предлагается воспринимать социаль­ное управление с прагматической точки зрения – как совокупность действий, направленных на оптимизацию потребления жизненных благ согласно критерию соответствия экономических результатов. Это потребление включает в себя две составляющие: потребление общественных (бесплатных) благ (государство заказывает и оплачивает их производство, а также распределяет их между регионами и социальными группами); потребление индивидуальных (платных) благ (государство создает условия для их производства и потребления).

Для южных регионов Украины перспективным является последующее развитие топливно-энергетической промышленности, черной и цветной метал­лургии, химической, автомобильной, аэрокосмической промышленности, тяже­лого машиностроения. Вместе с тем большое внимание уделяется улучшению экологической ситуации путем внедрения в производство безотходных и малоотходных технологий, перепрофилирования отдельных предприятий.

В других регионах Украины структурные сдвиги в экономике будут направлены на усиление ее социальной ориентации, обеспечение ускоренного развития АПК, сферы услуг, пищевой и легкой промышленности, а также маши­ностроительных отраслей – авиастроения, сельскохозяйственного маши­но­строения, радиотехники и электроники. Будет осуществляться реконструкция и техническое перевооружение предприятий химической промышленности, развитие наукоемких производств на основе научно-технического и кадрового потенциала Украины.

Местные доходы не создают необходимой базы для надлежащего выполнения местными органами власти всех функций, поэтому местным советам гарантировано право на включение в собственный бюджет части установленных общегосударственных доходов. Предложены меры по усовер­шенствованию системы финансирования регионов: установление правил формирования доходной части бюджетов городов и районов; распределение расходов на выполнение делегированных и собственных полномочий.

Определено, что проблемы развития регионов являются сложными и пло­­хо структурированными. Исходя из этого предложена структура процесса программно-целевого управления развитием региона. Ее можно реализовать в четыре этапа. Первый предусматривает стандартную схему исследования, ко­то­рая задается “деревом целей”. На втором этапе разрабатывается прогно­стическая модель социально-экономического развития региона, прогно­зи­ру­ются отдельные социально-экономические показатели. На третьем этапе про­во­дится диагно­стирование, которое позволяет выявить характер зависи­мостей между параметрами системы и уточнить факторы достижения целей, оце­нить общую величину имеющихся резервов и благодаря этому – до­стижимость це­лей. Чет­вертым этапом является разработка информационной структуры сис­темы управления, которой завершается внедрение целевой программы раз­вития.

Разработаны новые управленческие подходы посредством создания условий для развития бизнеса. Одним из них является кластерный подход. Региональное экономическое развитие на основе стимулирования кластеров предусматривает инициативу и общие усилия представителей бизнеса, администраций региона и налоговой службы. Роль государства заключается в том, что оно должно формировать благоприятную среду для кластеров относительно их взаимодействия с фискальными органами.

На основании применения современных методик оценивания целей развития, приоритетных направлений социально-экономического развития Запорожской области определены направления повышения уровня жизни населения посредством улучшения социального обеспечения и социальной защиты с помощью формирования региональных программ развития. Для проведения государственными органами власти в Запорожском регионе эффективной политики, направленной на повышение уровня жизни, предлагается реализация таких программ в порядке их первоочередности: “Развитие социального обслуживания семьи и детей”, “Жилищная программа”, “Вакцинация”, “Социальная поддержка инвалидов, в том числе военной службы”, “Оздоровление экологической обстановки”, “Развитие образования”, “Развитие социального обслуживания семьи и детей”, “Дети-сироты”, “Одаренные дети”, “Социальное развитие села”.

Ключевые слова: государственное регулирование, государственная регуляторная политика, региональное управление, социально-экономическое развитие.

Zanfirov V.A. State adjusting of socio-economic development of region. – It is Manuscript.

Dissertation on the receipt of scientific degree of candidate of sciences from state administration after speciality 25.00.02 are mechanisms of state administration. it is the National academy of state administration at President of Ukraine. it is Kiev, 2006.

In dissertation theoretical, methodological and applied principles of socio-economic development of region are developed as a constituent of the state adjusting of economy, public regional policy in Ukraine.

The analysis of the systems of scientific literature of the Ukrainian and foreign researchers is conducted in relation to the state adjusting of socio-economic development of region. Essence of concept is specified “public regulator policy”, which will be realized in conception of development of region. Certainly summarizing a criterion with the help of which efficiency of the regulative influencing is estimated at the level of region. The features of social policy of Ukraine are exposed through perception of social management as aggregates of actions, directed on optimization of consumption of the vital blessings. The structure of process of management by objectives development of region is improved. The indirect methods of influence are offered on regional development on the basis of stimulation of development of clusters. science-praktycal recommendations are developed from development of regions of Ukraine, improvement of the system of their financing and forming of the regional socio-economic programs.

Key words: state adjusting, public regulator policy, regional management, socio-economic development.