Библиотечный каталог авторефератов Украины

       k = 100   ∫λ S(λ) y(λ)dλ

Рис.4. Функції складання кольору х(λ), у(λ), z(λ)

       Відомо, що кольоровий простір XYZ не володіє метричними властивостями, відмінності ΔХ, ΔY, ΔZ не дають придатного   критерію величини колірної відмінності, що сприймається. Для одержання критерію оцінки колірної відмінності здійснений перехід до рівноконтрастного простору Lab, в якому одиниця довжини постійна для будь-якої області. В цьому просторі кожний колір знову представлений у вигляді точки, але тепер відстань ΔЕ між будь-якими точками прямо пропорційна сприйманій відмінності між двома кольорами.

       Одна з формул розрахунку колірних відмінностей, яка введена в міжнародному порядку і використовується в USP-23, має вигляд:

       ΔЕ(L*, a*, b*) = √ [(Δa*)2 + (Δb*)2 + (ΔL*)2] ,                                                                               (2)

       де:    ДL*, Дa*, Дb* – відмінності між точками в просторі Lab.

       Оцінка кольору заснована на порівнянні кольору досліджу-ваного ЛП і кольору еталону, яка у інструментальному варіанті полягає у знаходженні величини колірної відмінності (від-стані між точкою зразка і точкою еталону в рівноконтрастному колірному просторі).

       Нами були виміряні спектральні характеристики еталонних розчинів колірності, описані в ДФ XI та ЕР-97, в діапазоні довжин хвиль 380-780 нм з кроком 5 нм. Спектри поглинання еталонних розчинів наведені на рис 5.

Рис.5. Спектри поглинання еталонних розчинів колірності ДФ СРСР XI (а) і ЕР-97 (б)

       За рівнянням (1) розраховані координати колірності еталонних розчинів в колірному просторі X,Y,Z, та перераховані в координати рівноконтрастного простору L,a,b.

       В роботі досліджувалися 14 зразків ЛП, які мають той або інший ступінь жовтуватості. В області 380-780 нм з кроком 5 нм були кількісно виміряні спектри поглинання, розраховані координати колірності і величини колірних відмінностей ДЕ між еталонними розчинами жовтих відтінків шкали Б за ГФ XI і досліджу-ваними розчинами ЛП. За мінімальною величиною колірних відмінностей було визначене положення кожного із зразків на колірнїй шкалі.

       Паралельно із спектрофотометричними вимірюваннями проводилася візуальна оцінка кольору зразків за участю трьох спостерігачів. Дані з візуальної оцінки колірності були співставлені з результами інструментального визначення. В табл. 5 наведені результати оцінки колірності 12 зразків, отриманих візуальним (середнє 3 спостерігачів) і інструментальним методами.

       Для результатів оцінки двома методами був розрахований коефіцієнт кореляції. Його значення склало r=0,84 при критичному значенні rтаб=0,42. На підставі цих даних зроблений висновок про існування залежності між інструментальним і візуальним методами оцінки колірності.

       Таблиця 4. Порівняння результатів оцінки колірності, які одержані візуальним та

                           інструментальним методами

       В викладеному вище експерименті вимірювання проводилось на 81 довжині хвилі, що досить трудомістко. Спроба зменшити діапазон і скоротити кількість довжин хвиль призвела до викривлення оцінки кольору інструментальним методом (коефіцієнт кореляції знизився до 0,45-0,65). Це можна пояснити тим, що  оцінка, проведена оком, є результатом інтегральної величини, виміряної оком по всьому видимому діапазону довжин хвиль з урахуванням спектральної чутливості ока на кожній довжині хвилі. Використання неповного діапазону довжин хвиль призводить до втрати внеску частини спектру в загальну сумарну величину, що викликає помилку при оцінці кольору.

       Розглянутий варіант оцінки колірності інструментальним методом при вимірюванні оптичної густини на одній довжині хвилі. Показана необхідність обгрунтування і експериментального підтвердження вибору довжини хвилі при оцінці колірності подібним чином.

       За даними інструментального методу два об'єкти дослідження парацетамол і дипіридамол володіють значною величиною колірної відмінності у порівнянні з еталонними розчинами жовтої шкали. Аналогічний висновок був зроблений і при візуальній оцінці: розчин парацетамола можна віднести до коричнуватої шкали, а розчин дипіридамола – до зеленої. Для визначення кольору цих зразків за рівнянням (1) були розраховані величини ΔЕ у порівнянні з еталонами групи А, Г, а також BY, B, GY. Отримані результати свідчать про те, що розчин парацетамолу слід оцінювати за коричневою шкалою (B або А), а дипіридамол – за зеленою або зелено-жовтою (Г або GY). Таким чином, інструментальним методом було проведене визначення колірності об'єктів, які відносяться до коричневої і зеленої шкали.

Висновки

1. Вивчені можливості і переваги використання методу зовнішнього стандарту в різних варіантах спектрофотометричного аналізу.
2. Вивчені умови комплексоутворення С-глікозидів флавоноїдів гомоорієнтину і сапонаретину для оптимізації їх кількісного визначення в траві десмодіума канадського, субстанції “Фладексан” і мазі “Фладекс”.
3. Розроблені  методики кількісного визначення сумарного вмісту флавоноїдів в перерахуванні на рутин з використанням рутину як зовнішнього стандарту.
4. На підставі застосування зовнішньої стандартизації розроблені методики ідентифікації методом тонкошарової хроматографії біологічно активних речовин трави десмодіума канад-ського, субстанції “Фладексан” і мазі “Фладекс”.
5. Розроблена методика кількісного визначення суми флавоноїдів екстракту і бальзаму “Вігор” в перерахуванні на рутин, що переважає за кількісним вмістом і використовується як стандарт.
6. При використанні в якості стандарту стабільної форми Fe (II) – солі Мора розроблені  методики кількісного вмісту заліза фумарату в капсулах “Вітафер” і заліза закісного сульфату в таблетках “Фероплект”.
7. Вибрані умови протікання реакції взаємодії таурину з нінгідрином. На підставі проведених досліджень розроблена методика кількісного визначення і контролю ступеня вивіль-нення таурину в таблетках “Ацетрин”. 
8. Встановлені умови проведення теста “Розчинення” для кишковорозчинних таблеток “Ацетрин”. В варіанті багато-хвильової спектрофотометрії розроблена методика визначення ацетилсаліцилової кислоти після проведення тесту “Розчинення”.
9. При використанні баготокомпонентного стандарту розроблені методики контролю якості комбінованих препаратів “Кофальгін”, “Кофеїн-бензоат натрію”. Показана доціль-ність диференційованого підходу до вимог точності методик, що розробляються, і можливі шляхи її підвищення.
10. Експериментально підтверджена недостатня об'єктивність існуючого візуального методу оцінки колірності. Запропонований і обгрунтований перехід від візуального до інст-рументального спектрофотометричного методу оцінки колірності.
11. Розроблена методика спектрофотометричного визначення колірності рідких лікар-ських препаратів при використанні еталонних розчинів колірності як зовнішніх стандартів.
12. Проведене порівняння результатів оцінки колірності, отриманих інструментальним і візуальним методами. На підставі розрахованого коефіцієнту кореляції зроблений висновок про існування лінійної кореляційної залежності між результатами оцінки інструментальним і візуальним методами. Показано, що проведення оцінки колірності при вимірюванні в неповному спектральному діапазоні і при вимірювані оптичної густини на одній довжині хвилі вимагає обгрунтованого вибору довжин хвиль.

Основний зміст дисертації викладено в наступних публікаціях:

1. Визначення флавоноїдів у траві десмодіума канадського, субстанції “Фладексан” та мазі “Фладекс” /Антіпова О.Є., Підпружников Ю.В., Васильєва Л.М., Маслова Н.Ф., Георгієвський В.П. //Фармацевт. журн. - 1998.- № 5.-С. 61-64.
2. Некоторые подходы к стандартизации бальзамов / Лысоченко Л.М., Подпружников Ю.В., Антипова О.Е.., Шкляев С.А. //Фармаком.-1998.-№ 5.-С. 23-28.
3. Розробка технології таблеток на основі таурину, ацетилсаліцилової та аскорбіновоі кислоти та методів контролю їх якості /Пашнєва Р.О., Казарінов М.О., Підпружников Ю.В., Гладченко С.В., Макаревич І.Ф., Дикань Л.Н., Антіпова О.Є., Бутенко І.Г., Гринько Г.Д. .//Вiсник фармацiї.-1997.-№ 2.-С. 19-22.
4. Разработка состава и технологии получения гранул с таурином, растительными экстрактами и их исследование /Пашнева Р.А., Макаревич И.Ф., Дикань Л.Н., Бухарина Е.В., Лісоченко Л.М., Антипова О.Е., Гладченко С.В., Бутенко И.Г. //Вестник проблем биологии и медицини.-1997.-№11.-С. 24-31.
5. Дослідження стабільності лікарської форми у вигляді гранул на основі таурину та рослинних екстрактів /Пашнева Р.О., Казарінов М.О., Шевченко С.М., Підпружников Ю.В., Антіпова О.Є., Лисоченко Л.М. //Вісник фармації. –1997.- №2 (16).-С. 10-12.
6. Підпружников Ю.В., Антіпова О.Є, Георгієвський В.П. Застосування зовнішьої стандартизації при розробці методик контролю якості таблеток “Кофальгін” //Фармацевт. журн. -1999.-№ 6. -С. 55-58.

Антипова О. Є. Метод зовнішнього стандарту при дослідженні і контролі якості лікарських препаратів.-Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата фармацевтичних наук за спеціальністю 15.00. 03 - стандартизація та організація виробництва лікарських препаратів. - Державний науковий центр лікарських засобів, Харків, 1999.

       В роботі розглянуті можливості використання методу зовнішнього стандарту в спектрофотометрії. На підставі застосування однокомпонентного стандарту в різних варіантах розроблений ряд методик контролю якості фітохімічних лікарських препаратів – трави десмодіума канадського, субстанції “Фладексан”, мазі “Фладекс”, екстракту та бальзаму “Ві-гор”, а також таблеток “Ацетрин”, “Фероплект” і капсул “Вітафер”. При використанні багатокомпонентного стандарту розроблені методики кількісного визначення і контролю ступеня вивільнення діючих речовин комбінованих препаратів (таблеток “Кофальгін” та “Кофеїн-бензоат натрію”).

       Експериментально підтверджена недостатня об‘єктивність візуального методу оцінки колірності. Обгрунтований перехід до інструментального методу оцінки колірності. Розроблена методика спектрофотометричного визначення колірності деяких лікарських препаратів при використанні еталонних розчинів колірності як зовнішніх стандартів. Проведене порівняння результатів оцінки візуальним і інструментальним методами.

       Ключові слова: лікарський препарат, фітохімічні, таблетки, мазі, екстракти, зовнішній стандарт, спектрофотометричний, багатокомпонентний, візуальний метод, оцінка колірності.

Антипова О.Е. Метод внешнего стандарта при исследовании и контроле качества лекарственных препаратов.-Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата фармацевтических наук по специальности 15.00.03-стандартизация и организация производства лекарственных препаратов.-Государственный научный центр лекарственных средств. Харьков, 1999.

       В работе рассмотрены возможности использования метода внешнего стандарта в спектрофотометрии. На основании применения однокомпонентного стандарта в различных вариантах разработаны методики контроля качества фитохимических лекарственных препаратов-травы десмодиума канадского, субстанции “Фладексан”, мази “Фладекс” - при использовании в качестве стандарта  рутина, вещества, не входящего в состав препарата.      Выбраны условия комплексообразования С-гликоидов флавоноидов – гомоориентина и сапонаретина - для оптимизации их количественного определения в вышеперечисленных объектах. Прием внешней стандартизации, заключающийся в использовании в качестве стандарта вещества, не входящего в состав определяемых, применен и при идентификации биологически активных веществ сырья, субстанции и лекарственной формы.

       Разработана методика количественного определения суммарного содержания флавоноидов экстракта и бальзама “Вигор” в пересчете на рутин, преобладающий по количественному содержанию с использованием последнего в качестве стандарта.

       При использовании в качестве стандарта стабильной формы, содержащей Fe (II) – соли Мора, разработаны методики количественного определения железа фумарата в капсулах “Витафер” и железа закисного сульфата в таблетках “Ферроплект”. Количественное определение проводится спектрофотометрически после  реакции взаимодействия железа с о-фенантролином. Аналогичные методики используются и при контроле степени высвобождения железа фумарата и железа закисного сульфата в тесте “Растворение”.

       Изучены условия протекания реакции взаимодействия таурина с нингидрином, экспериментально установлено количество реагента, которое неободимо для достижения полноты окраски, выбрана оптимальная температура и время нагревания реакциооной смеси. На основании проведенных исследований разработана методика количественного определения таурина – одного из действующих компонентов таблеток “Ацетрин”, покрытых оболочкой. Предложено использовать аналогичную методику и для контроля количества таурина, перешедшего в раствор после проведения теста “Растворение”.

       При использовании многокомпонентного внешнего стандарта разработаны методики контроля качества комбинированных лекарственных препаратов. Разработаны условия проведения теста “Растворение” для кишечнорастворимых таблеток “Ацетрин”. По аналогии с тестом “Распадаемость” для кишечнорастворимых таблеток предложено проводить тест “Растворение” с использованием двух сред растворения: искусственного желудочного и кишечного сока. В варианте многоволновой спектрофотометрии разработана методика определения кислоты ацетисалициловой, перешедшей в раствор из таблеток “Ацетрин” после проведения теста “Растворение”.

       При использовании в качестве стандарта искусственной смеси, представляющей собой смесь действующих компонентов в номинальном соотношении, разработаны методики контроля высвобождения компонентов в тесте “Растворение” для комбинированных лекарст-венных препаратов: таблеток “Кофальгин” и “Кофеин-бензоат натрия”. С целью увеличения точности методик количественного определения анальгина и кофеина в таблетках “Кофаль-гин”, использован подход, заключающийся в учете априорной информации. Показана целесообразность дифференцированного подхода к требованиям точности и возможные пути ее повышения. 

       Экспериментально подтверждена недостаточная объективность визуального метода оценки цветности. Предложен и обоснован переход от визуального к инструментальному спектрофотометрическому методу оценки цветности.

       Разработана методика спектрофотометрического определения цветности жидких лекарственных препаратов при использовании в качестве внешних стандартов эталонных растворов цветности. Предложено определять цветность объектов при использовании зависимости: “величина цветового различия–номер эталона”. На основании предлагаемой методики инструментальной оценки цветности проведено определение цветности 12 образцов, относящихся к желтой шкале, 1 образца - к зеленой и 1 - к коричневой шкалам.

       Проведено сравнение результатов оценки визуальным и инструментальным методами. На основании рассчитанного коэффициента корреляции сделан вывод о существовании линейной корреляционной зависимости между визуальным и инструментальным методами.  Показано, что проведение оценки цветности в неполном спектральном диапазоне и при измерении оптической плотности на одной длине волны требует обоснованного выбора длин волн.

       Ключевые слова: лекарственный препарат, фитихимические, таблетки, мази, экстракты, внешний стандарт, спектрофотометрический, многокомпонентный, визуальный метод, оценка цветности.

Antipova О. E. Мethod of external standard in research and quality control of medicinal preparations. - Manuscript.

The dissertation is to obtain a scientific degree of the candidate of pharmaceutical sciences. Speciality 15.00. 03-standartization and organization of drugs production. - State science centre of drugs, Kharkov, 1999.

       The opportunities of using the method of external standard in spectrofhotometry are considered. On the basis of it a number of techniques of quality control fhitochemistry and synthetic medicinal preparations is developed. The transition to spectrofhotometric method of color's determination is reasonable. The practical application of spectrofhotometric method of color's determination some medicinal preparations is shown.

       Key words: medicinal preparation, fitochemistric, tablets, ointments, external standard, spectrofhotometric, visual method, multicomponent, color determination.

Відповідальний за випуск В.В.Білетченко

Формат 60×84/16. Папір офсетний. Друк офсетний.

Ум. - друк.арк. 1.0

Підпісано до друку 23.09.99 р.

Наклад 100 прим.

Надруковано ПФ “Парус”