Динаміка окремих показників фізичної підготовленості студентів основних
груп (Х±Sx)
І група (n = 75) ІI група (n = 45)
Показники Первинне обстеження Повторне обстеження р Первинне обстеження Повторне обстеження р
Біг 100 м (с) 15,25±0,44 13,74±0,37 <0,01 15,17±0,46 13,53±0,42 <0,02
Біг 3000 м (хв,с) 15:52,4 ±0,41 13:35,6±0,39 <0,001 16:10,7±0,48 13:27,5±0,36 < 0,001
Згинання і розгинання рук в упорі (разів) 11,7±0,46 16,9±0,51 <0,01 12,8±0,44 17,2±0,54 <0,001
Підтягування на перекладені (разів) 8,1±0,29 14,2±0,45 <0,001 8,6±0,31 13,8±0,43 <0,001
Стрибок у довжину з місця (см) 193,9±8,14 226,7±9,23 <0,01 195,2±8,21 224,9±9,35 <0,02
Л і к а р с ь к о - п е д а г о г і ч н і с п о с т е р е ж е н н я. Аналізуючи “гострі зрушення ” за показниками функціонального стану серцево-судинної системи в процесі занять на велоергометрі, коли дозування здійснювалось як за відносною потужністю так і за ЧСС, ми дійшли висновку, що вони відповідають зрушенням, які вважаються середніми (Бутченко Л.А., 1989). Тобто, вони були адекватними інтенсивності навантажень, передбачених методиками тренувань (табл.6).
Що стосується амплітуди зубця Т при ЕКГ-дослідженні, яка дозволяє проводити швидкий аналіз ЕКГ і давати необхідні рекомендації безпосередньо під час тренувань (Бутченко Л.А., 1989), то ми не відмічали зменшення амплітуди зубця Т під час виконання тренувальних навантажень, що могло б служити підставою не тільки для зниження їх інтенсивності, а і для внесення необхідних коректив в тренувальний процес. Поряд з цим, інших ЕКГ-ознак патологічного типу реакції під час тренувань на велоергометрі у обстежених студентів не зареєстровано.
Під час тренування на велоергометрі поліпшувались умови легеневої вентіляції, які сприяли адекватному забезпеченню організма киснем, про що свідчило достовірне підвищення до 7-8-го тренування динамічної ємкості легенів і швидкості повітряного потоку в обох основних групах (табл.7).
Таблиця 6.
Показники функціонального стану серцево-судинної системи під час велоергометричних тренувань (Х ± Sх)
Показники С т р о к и д о с л і д ж е н н я
2-3-е тренування 7-8-е тренування 2-3-е тренування 7-8-е тренування
ЧСС (уд/хв) до тренування 83,8 + 1,7 74,3 + 1,6 * 85,3 + 1,2 75,4 + 1,5 *
вступна частина тренування 40 %-102,4 + 1,5 50 % -118,4 + 1,7 114,3 + 1,4 112,6 + 1,3
50 % -116,2 + 1,2 60 %-126,8 + 1,4
основна частина тренування 60 % -138,7 + 2,3 80 % -140,6 + 2,2 136,8 + 2,6 138,2 + 2,8
80 % -144,3 + 2,8 100 %-152,4+ 2,7
заключна частина тренування 50 % -132,8 + 2,1 60 % -138,7 + 2,4 116,4 + 1,6 115,3 + 1,8
40 % -126,4 + 2,2 50 %-120,5 + 1,9
реституція, 5хв 107,4 + 1,8 94,1 +1,7 * 105,6 + 1,9 92,7 + 1,9 *
АТ систо- личний (мм рт. ст.) до тренування 127,5 + 2,3 118,1 + 1,9 * 128,3 + 2,5 117,6 + 2,1 *
основна частина тренування 60 %- 142,5 + 2,6 80 % -141,7 + 2,4 145,5 + 2,5 142,8 + 2,3
80 %-152,5 + 2,6 100%-156,3 + 2,5
реституція, 5хв 130,5 + 2,4 123,2 + 1,8 * 132,2 + 2,1 124,5 + 1,9 *
АТ діасто- личний (мм рт. ст.) до тренування 86,4 + 1,8 75,8 + 1,6 * 84,7 + 1,5 76,4 + 1,7
основна частина тренування 60 % - 87,3 + 1,6 80 % - 74,9 + 1,8 86,4 + 1,8 74,8 + 1,3
80 % - 84,5 + 1,5 100% - 73,7 + 1,7
реституція, 5хв 85,9 + 1,7 75,3 + 1,5 * 83,1 + 1,6 75,8 + 1,8 *
Примітка: * - достовірність різниці (р < 0,05) в межах групи між 2-3-м та 7-8-м тренуваннями.
Щодо аудіометрії, то тренування на велоергометрі найбільше впливали на сприймання високих частот. Достовірна позитивна динаміка сприймання рівня звуку в обох основних групах свідчила про адаптацію слухового апарату і посередньо пристосування центральної нервової системи до фізичного навантаження.
Таблиця 7.
Показники функціонального стану системи зовнішнього дихання під час велоергометричних тренувань (Х ± Sx)
Показники С т р о к и д о с л і д ж е н н я
I основна група ( n = 75 ) I I основна група ( n = 45 )
2-3-е тренування 7-8-е тренування 2-3-е тренування 7-8-е тренування
FVC (л) до тренування 3,6 + 0,2 4,5 + 0,4* 3,7 + 0,4 4,4 + 0,6*
після тренування 3,3 + 0,4 4,2 + 0,3* 3,2 + 0,2 4,2 + 0,4*
FEV (л) до тренування 3,2 + 0,5 4,1 + 0,2* 3,3 + 0,4 4,0 + 0,3*
після тренування 2,7 + 0,3 3,8 + 0,6* 2,6 + 0,2 3,9 + 0,2*
PF(л/сек) до тренування 3,5 + 0,4 4,2 + 0,3* 3,5 + 0,2 4,1 + 0,6*
після тренування 2,9 + 0,6 4,0 + 0,5* 2,8 + 0,2 3,9 + 0,2*
Індекс Тіффно % до тренування 86,5 + 1,2 94,4 + 1,5* 84,4 + 1,6 95,2 + 1,9*
після тренування 82,4 + 1,1 92,6 + 1,4* 81,8 + 1,4 93,1 + 1,4*
Примітка: * - достовірність різниці (р < 0,05) в межах групи між 2-3-м та 7-8-м тренуваннями.
Поряд з наведеним, для оцінки впливу фізичних навантажень на студентів враховували зовнішні ознаки втоми. Вони свідчили про помірну втому, яка була адекватною величині навантаження і не вимагала припинення тренувань чи зменшення їх інтенсивності. “Гострі зрушення”, які мали місце під час лікарсько-педагогічних спостережень, можна вважати середніми, що відповідало загальним цілям і задачам тренувального процесу.
Слід зауважити, що незважаючи на різне дозування навантажень в велоергометричних тренуваннях, а саме – за відносною потужністю та ЧСС, яке здійснювалось в І та ІІ основних групах, ми не отримали достовірних даних, які б свідчили про перевагу одного з них, тобто – один та другий способи тренувань були практично рівнозначними і тому кожний з них можливо використовувати в залежності від оснащеності спортивних споруд.
ВИСНОВКИ
1. У дисертації наведені теоретичне узагальнення і нове вирішення такої наукової задачі, як підвищення функціональних резервів організму студентів підготовчої медичної групи з недостатньою фізичною підготовленістю, яка вирішена шляхом застосування в процесі занять з фізичного виховання тренувань на велоергометрі з урахуванням індивідуальної толерантності до фізичного навантаження, що виявляється в підвищенні рухових можливостей студентів.
2. Студенти-чоловіки, які вступили до медичного вузу і при складанні державних тестів показали недостатню фізичну підготовленість, за морфо-функціональними показниками переважно мають фізичний стан нижчий від середнього (64,2 ± 3,5%), знижені до нижньої межі норми показники зовнішнього дихання (ЖЕЛ, ПТНМ, ПТХМ, гіпоксична проба Сабразе), в межах фізіологічних норм показники біоелектричної активності, морфо-метричні показники серця та функції кровообігу. У цих студентів толерантність до фізичного навантаження за тестом Наваккі складає 2Вт/кг маси тіла (низька працездатність у нетренованих), а аеробна спроможність не досягає показників, що приймаються за норму.
3. Під впливом занять з фізичного виховання за загальноприйнятою методикою у студентів підготовчої медичної групи з недостатньою фізичною підготовленістю достовірно підвищились показники ФС , коли вони були нижчими від середніх, достовірно підвищились показники інспіраторної ПТНМ на 18,2% (р < 0,001), експіраторної ПТНМ на 11,6% (р < 0,01), проби Сабразе на 15,6% (р < 0,001) та МСК/кг. на 22,1% (р < 0,001). Загальноприйнята методика з фізичного виховання сприяє зменшеню часу подолання дистанції 100 м на 6 % (p < 0,05), підвищенню показників згинання і розгинання рук в упорі на 19,3% (р < 0,001) та підтягування на перекладині на 40,2% (р < 0,001).
4. Застосування розробленої методики тренувань на велоергометрі в процесі занять з фізичного виховання, де дозування фізичного навантаження здійснюється за відносною потужністю, сприяє покращенню фізичного стану студентів по всім градаціям на 12,6 – 14,9% (р < 0,05-0,001), підвищенню ЖЕЛ на 31,4% (р < 0,001), підвищенню інспіраторної ПТНМ на 41,2% (р < 0,001) та експіраторної ПТНМ на 23,7% (р < 0,001), підвищенню експіраторної ПТХМ на 50,9% (р < 0,001) та інспіраторної ПТХМ на 46,2% (р < 0,001), збільшенню часу проби Сабразе на 45,0% (р < 0,001), достовірному покращенню досліджених основних показників біоелектричної активності та морфометричних показників серця і функцій кровообігу, підвищенню показників тесту Наваккі на 1Вт/кг маси тіла у всіх обстежених та МСК/кг на 43,5% (р < 0,001). Ця методика також сприяє зростанню максимального темпу рухів при тепінг-тесті на 21,4% (р < 0,001) та позитивному зниженню коефіцієнту координації рухів на 13,4% (р < 0,01). У них зменшується час подолання дистанції 100 м на 9,8% (р < 0,01), дистанції 3000 м. на 14,5% (р < 0,001) та підвищуються показники згинання і розгинання рук в упорі на 44,4% (р < 0,01), підтягування на перкладині на 75,3% (р < 0,001), стрибка у довжину з місця на 16,9% (р < 0,01).
5. Застосування розробленої методики тренувань на велоергометрі в процесі занять з фізичного виховання, де дозування здійснюється за ЧСС, сприяє покращенню фізичного стану студентів в градації нижчий за середній на 17,4% (р < 0,01), підвищенню ЖЕЛ на 16,6% (р < 0,05), підвищенню інспіраторної ПТНМ на 37,1% (р < 0,001) та експіраторної ПТНМ на 25,3% (р < 0,001), підвищенню експіраторної ПТХМ на 13,1% (р < 0,05) та інспіраторної ПТХМ на 45,0% (р < 0,001), збільшенню часу проби Сабразе на 40,3% (р < 0,01), достовірному покращенню досліджених основних показників біоелектричної активності та морфометричних показників серця і функцій кровообігу, підвищенню показників тесту Наваккі на 1Вт/кг маси тіла у всіх обстежених та МСК/кг на 42,9 % (р < 0,001). Ця методика також сприяє зростанню максимального темпу рухів при тепінг-тесті на 23,3% (р < 0,001) та позитивному зниженню коефіцієнту координації рухів на 13,2% (р < 0,01). У них зменшується час подолання дистанції 100 м на 10,6% (р < 0,02) і дистанції 3000 м. на 17,5% (р < 0,001) та підвищуються показники згинання і розгинання рук в упорі на 34,3% (р < 0,01), підтягування на перекладині на 60,4% (р < 0,001), стрибка у довжину з місця на 13,2% (р < 0,02).
6. Основні кінцеві показники функціонального стану та рухових можливостей студентів основних груп після 12-15 тренувань на велоергометрі достовірно переважають відповідні показники в контрольній групі, що свідчить про перевагу розробленої методики тренувань студентів підготовчої медичної групи з недостатньою фізичною підготовленістю .
7. Розроблені та апробовані методики фізичних тренувань на велоергометрі студентів підготовчої медичної групи з недостатньою фізичною підготовленістю впроваджені в практику, де дали позитивні результати, що дає підставу рекомендувати їх для широкого використання в лікарсько-фізкультурних диспансерах та вищих навчальних закладах освіти.
ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ
1) Пропонуються для впровадження в практику роботи фахівців з спортивної медицини лікарсько-фізкультурних диспансерів, вищих навчальних закладів освіти, рекомендації з лікарського контролю при диференційованому тренуванні на велоергометрі з урахуванням індивідуальної толерантності до фізичного навантаження студентів з недостатньою фізичною підготовленістю.
Для визначення толерантності до фізичного навантаження застосовують тест Наваккі. Фізичні тренування організують в основной частині занять з фізичного виховання, або як додаткові. Тренування проводять на велоергометрі індивідуально через 2-3 дні всього 12-15 разів на курс.
2) При дозуванні навантаження по відносній потужності тренування проводять за такою схемою:
Періоди тренування Потужність навантаження в порівнянні з пороговою
Вступний розділ Основний розділ Заключний розділ
1-й период (1-3 заняття) 40-50% 60-80% 50-40%
Тривалість 2-3 хвилини 3-4 хвилини 2 рази 2-3 хвилини
2-й період (з4 по 12-15 заняття) 50-60% 80-100% 60-50%
Тривалість 3 хвилини 4-5 хвилини 3 рази 3 хвилини
На пороговому рівні (в наведеній вище схемі – 100%) тренувальне навантаження підтримують 15-30 с. В заняттях використовують інтервальний метод, заповнюючи інтервали протягом 1 хв активним відпочинком з динамічними дихальними вправами та вправами на розслаблення м'язів. У вступному та заключному розділах занять темп педалювання 40 обертів на хвилину (об/хв ), в основному - 60 об/хв.
3) При дозуванні навантаження по частоті серцевих скорочень (ЧСС) у вступному розділі (3-5 хв.) виконують педалювання в темпі 40-60 об/хв при потужності навантаження в межах 25-40% досягнутої під час діагностичної велоергометрії. В основному розділі темп педалювання доводять до 60 об/хв і потужність навантаження підвищують до досягнення тренувальної ЧСС тр., яку розраховують за формулою: ЧСС тр. = ЧСС сп. + 60% (ЧСС пор. – ЧСС сп.),де ЧСС сп. – частота серцевих скорочень (ЧСС) в стані спокою, ЧСС пор. – порогова ЧСС, встановлена під час визначення толерантності.
По мірі зростання тренованості розрахований рівень ЧСС тр. підтримують за рахунок підвищення потужності навантаження. В заняттях використовують безперевний метод. Починаючи з 4-5 заняття в середені основного розділу на протязі 15-30 с. проводять тренування, підтримуючи ЧСС на пороговому рівні. Тривалість тренування розраховують по наступним критеріям:
Підвищення частоти пульсу в порівнянні з рівнем спокою Тривалість навантаження
100% 10 хвилин
75% 20 хвилин
50% 45 хвилин
В заключному розділі (3-2 хв) поступово знижують потужність навантаження і темп педалювання до 40 об/хв.
4) Про адекватність фізичного навантаження судять за ЧСС, яка не повинна перевищувати порогову, та за такими зовнішніми ознаками втоми, як забарвленість шкіри, пітливість, характер дихання, координація рухів, концентрація уваги, самопочуття, які не повинні свідчити про різку (велику) втому, а також за ЕКГ, орієнтуючись на амплітуду зубця Т та інші елементи ЕКГ, що свідчать про тип реакції.
СПИСОК ПРАЦЬ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ
1. Самошкін В.В. Динаміка показників індивідуальної толерантності до фізичного навантаження та аеробної продуктивності у студентів під впливом спеціальних фізичних тренувань // Медичні перспективи. – 2000. - № 2. – С.105-108.
2. Клапчук В.В., Самошкін В.В. Динаміка фізичного стану студентів при велоергометричних тренуваннях з урахуванням індивідуальної толерантності до фізичного навантаження // Одеський медичний журнал. – 2000. - № 6. – С.84-86.
3. Клапчук В.В., Самошкін В.В. Порівняльна ефективність оздоровчих тренувань на велоергометрі при різних способах дозування фізичного навантаження // Експериментальна та клінічна фізіологія і біохімія. – 2000. - № 4. – С.58-61.
4. Самошкін В.В. Лікарський контроль під час інтенсивних фізичних тренувань з урахуванням індивідуальної толерантності до фізичного навантаження // Медичні перспективи. – 2000. - № 4. – С.120-124.
5. Самошкін В.В. Методика фізичних тренувань з урахуванням індивідуальної толерантності до фізичного навантаження в процесі фізичного виховання студентів // Придніпровський науковий вісник. – 1997. - № 20 (31). – С.3-8.
6. Самошкин В.В. Вплив велоергометричних тренувань на систему зовнішнього дихання студентів з недостатньою фізичною підготовленістю // Спортивний вісник Придніпров'я, 1999. – С.92-94.
7. Самошкин В.В. Организационно-методические предпосылки к использованию физических тренировок с учетом индивидуальной толерантности к нагрузке при недостаточной физической подготовленности студентов // Питання валеології і екології в традиційній та нетрадиційній медицині. – Дніпропетровськ: “Поліграфіст”. – 1997. – С.23-24.
8. Самошкин В.В. Толерантность к физической нагрузке у студентов с недостаточной физической подготовленностью // Актуальные вопросы медицины и биологии. – Днепропетровск. – 1997. – С.33.
9. Самошкін В.В. Деякі морфофункціональні показники у студентів з недостатньою фізичною підготовленістю // Тези доп. ІІІ Всеукраїнської наук.-практ. конф. “Роль фізичної культури в здоровому способі життя”. – Львів. – 1997. – С.161.
10. Самошкін В.В. Показники зовнішнього дихання у студентів з недостатньою фізичною підготовленістю // Тези доп. Всеукраїнської наук.-практ. конф. “Студентський фізкультурно-спортивний рух в Україні на порозі ХХІ століття: національно-історичні, соціально-економічні, оздоровчо-профілактичні аспекти відродження”. – Київ. – 1998. – С.135.
11. Самошкін В.В. Взаємозв'язок функціонального резерву кардіо-респіраторної системи та фізичної підготовленості студентів // Труды ІІ Всеукраинской науч.-практ. конф. “Актуальные проблемы физического воспитания в вузе”. – Донецк. – 1998. – С.116-118.
12. Самошкін В.В. Використання занять з урахуванням індивідуальної толерантності до фізичного навантаження у фізичному вихованні студентів // Тези доп. Всеукраїнської міжвуз. наук.-практ. конф. “Медичні проблеми фізичної культури і спорту: досвід, сучасні напрямки та перспективи”. – Дніпропетровськ. – 1999. – С.88.
13. Самошкин В.В. Методические особенности использования тренировок на велоэргометре с учетом толерантности к физической нагрузке при физическом воспитании студентов // Сучасні досягнення валеології та спортивної медицини: V Всеукраїнська наук.-практ. конф.- Одеса, 1999. – С.31-34.
14. Клапчук В.В., Самошкін В.В. Фізична підготовленість та соматичне здоров'я, як єдина проблема // VI наук.-практ. конф. “Сучасні досягнення валеології і спортивної медицини”. – Одеса. – 2000. – С.71-73.
АНОТАЦІЯ
Самошкін В.В. Лікарський контроль при диференційованих фізичних тренуваннях студентів з недостатньою фізичною підготовленістю. – Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.24 – лікувальна фізкультура та спортивна медицина. – Дніпропетровська державна медична академія, Дніпропетровськ, 2001.
Дисертація присвячена обгрунтуванню та розробці методики підвищення функціональних резервів організму студентів підготовчої медичної групи з недостатньою фізичною підготовленістю шляхом застосування в процесі занять з фізичного виховання тренувань на велоергометрі з урахуванням індивідуальної толерантності до фізичного навантаження.
На підставі досліджень морфофункціональних показників фізичного стану, функції зовнішнього дихання, біоелектричної активності, морфометричних показників серця та функції кровообігу, толерантності до фізичного навантаження та аеробної продуктивності, психомоторної здібності та сенсомоторної координації рухів, показників фізичної підготовленості, а також лікарсько-педагогічних спостережень під час тренувань розроблені нові методики проведення фізичних тренувань на велоергометрі при дозуванні фізичного навантаження за його відносною потужністю та частотою серцевих скорочень.
Ключові слова: студенти, фізична підготовленість, функціональні резерви, велоергометричні тренування.
АННОТАЦИЯ
Самошкин В.В. Врачебный контроль при дифференцированных физических тренировках студентов с недостаточной физической подготовленностью. –Рукопись.
Диссертация на соискание ученой степени кандидата медицинских наук по специальности 14.01.24 – лечебная физкультура и спортивная медицина. – Днепропетровская государственная медицинская академия, Днепропетровск, 2001.
Диссертация посвящена обоснованию и разработке методики повышения функциональных резервов организма студентов подготовительной медицинской группы с недостаточной физической подготовленностью путем использования в процессе занятий по физическому воспитанию тренировок на велоэргометре с учетом индивидуальной толерантности к физической нагрузке.
Обследовано 186 студентов (мужчин) первого курса Днепропетровской государственной медицинской академии от 17 до 23 лет, которые по результатам первичного врачебного обследования и сдачи государственных тестов и нормативов физической подготовленности (ФП) населения Украины по признаку недостаточной ФП были отнесены к подготовительной медицинской группе.
Для изучения особенностей организации и проведения врачебного контроля за физическим воспитанием с использованием интенсивных тренировок с учетом индивидуальной толерантности к физической нагрузке, а так же с целью сравнения эффективности разных способов дозировки физической нагрузки студенты были разделены на 3 группы – контрольную и две основные. В контрольной группе занятия проводились в соответствии с общепринятой программой физического воспитания в вузах. В основных группах после нагрузочного тестирования в процессе занятий по физическому воспитанию проводилось 12-15 тренировок с учетом индивидуальной толерантности к физической нагрузке.
Обследования проводили в объёме “Врачебно-контрольной карты физкультурника и спортсмена” (форма №061-У). Физическое состояние исследовали по 5 морфофункциональным показателям (Г.Л. Апанасенко, Р.Г. Науменко, 1988): массо-ростовой и силовой индекс, жизненный показатель, двойное произведение (индекс Робинсона) и время восстановления частоты пульса после 20 приседаний за 30 с. В оценке функционального состояния системы внешнего дыхания использовали спирометрию, пневмотоно- и пневмотахометрию, пробу с задержкой дыхания на выдохе (проба Сабразе). При исследовании сердечно-сосудистой системы биоэлектрическую активность сердца изучали методом электрокардиографии. Морфометрические показатели сердца изучали методом эхокардиографии. Отдельные показатели функции кровообращения рассчитывали по номограмме В.В. Корнеева (1976). Определение общей физической работоспособности и толерантности к физической нагрузке проводили методом велоэргометрии с помощью теста Навакки. Для изучения аэробной производительности организма непрямым методом определяли максимальное потребление кислорода (МПК) по номограмме Астранда (1954) и расчитывали показатель МПК относительно массы тела (МПК/кг). Сенсомоторную координацию движений изучали методом контактометрии при обведении криволинейного контура кистевым контактным щупом, а для изучения психомоторной способности использовали тахокинезометрию, где с помощью электроимпульсного счётчика регистрировали количество движений при работе кистевым ключом на протяжении 30 с по типу теппинг-тесту (В.В. Клапчук, 1987). ФП студентов оценивали по результатам государственных тестов и нормативов. Во время велоэргометрических тренировок проводили врачебно-педагогические наблюдения.
На основании проведенных исследований установлено, что под влиянием занятий по физическому воспитанию по общепринятой методике у студентов подготовительной медицинской группы с недостаточной физической подготовленностью достоверно повысились показатели физического состояния в абсолютных значениях, достоверно повысились показатели инспираторной пневмотонометрии, экспираторной пневмотонометрии, пробы Сабразе и МПК/кг. Общепринятая методика по физическому воспитанию способствовала уменьшению времени преодоления дистанции 100 м, повышению показателей сгибания и разгибания рук в упоре и подтягивание на перекладине.
Использование разработанной методики тренировок на велоэргометре в процессе занятий по физическому воспитанию, где дозировка физической нагрузки осуществлялась по относительной мощности, способствовало улучшению физического состояния студентов по всем градациям, повышению показателей жизненной ёмкости лёгких, пневмотонометрии, пневмотахометрии, увеличению времени пробы Сабразе, достоверному улучшению исследованных показателей биоэелктрической активности, морфометричных показателей сердца и функции кровообращения, повышению показателей теста Навакки у всех обследованных и повышению показателей аэробной продуктивности. Эта методика также способствовала увеличению максимального темпа движений при теппинг-тесте и позитивному снижению коэффициента координации движений. У студентов уменьшилось время преодоления дистанции 100 м и дистанции 3000 м, повысились показатели сгибания и разгибания рук в упоре, подтягивания на перекладине и прыжка в длину с места.
Использование разработанной методики тренировок на велоэргометре в процессе занятий по физическому воспитанию, где дозировка осуществлялась по частоте сердечных сокращений способствовало таким же положительным результатам.
Основные конечные показатели функционального состояния и двигательных возможностей студентов основных групп после 12-15 тренировок на велоэргометре достоверно превышают соответственные показатели в контрольной группе, что свидетельствовало о преимуществе разработанной методики тренировок студентов подготовительной медицинской группы с недостаточной физической подготовленностью.
Разработанные и апробированные методики физических тренировок на велоэргометре студентов подготовительной группы с недостаточной физической подготовленностью внедрены в практику, где дали положительные результаты, что дало основание рекомендовать их для широкого применения во врачебно-физкультурных диспансерах и высших учебных заведениях.
Ключевые слова: студенты, физическая подготовленность, функциональные резервы, велоэргометрические тренировки.
ANNOTATION
Samoshkin V.V. Medical control during differential phisical trainings of the students with physical insufficiency. – Manuscript.
Thesis for a candidate degree of medical sciences in speciality 14.01.24 – Medical Phisical Culture and Sport Medicine. – Dnipropetrovsk State Medical Academy, Dnipropetrovsk, 2001.
Thesis is devoted to the substantiation and the methods of increasing functional reserves of the student's organism of medical preparatory group with physical insufficiency by cycleergometric trainigs with regard for individual abilities for physical loading at the physical training lessons.
New methods of conducting physical cycleergometric trainings bu the dosage of physical loading due to its relative capacity and the heart rate have been elaborated on the basis of medicopedagogical observations during the trainings and the investigations of morphofunctional indices of physical state, the function of external breathing, bioelectrical activity, morphometric heart indices and the function of blood circulation, the ability for physical loading and aerobics efficiency, psychomotor ability and sensorimotor coordination of motions, the indices of physical abilities.
Key words: students, physical abilities, functional reserves, cycleergometric training.
|
