Библиотечный каталог авторефератов Украины

Рис. 2. Схема алгоритму оцінки відповідності галузевому стандарту програми підготовки фахівця охорони здоров’я

Таким чином, у розділі проаналізовано сутність удосконалення методологічних підходів до управління якістю в сучасній вищій освіті, розглянуто управлінський процес як такий, що забезпечує науково- методологічне, інформаційне, методичне, нормативно-правове, кадрове та організаційне супроводження створення системи якості вищої медичної освіти в Україні. Основними закладами, що здійснюють оновлення системи якості, вирішують проблеми управління вищою медичною освітою, є науково-дослідні центри. Для оптимізації їх роботи пропонується модель управлінської діяльності зі створення системи галузевих стандартів як основи управління якістю вищої медичної освіти, яка відрізняється від традиційної широким залученням педагогів та студентів медичної школи до процесу покращання якості медичної освіти.

У четвертому розділі – “Правове регулювання та трансформація техно­логій державного моніторингу якості в управлінні вищою медичною освітою” – досліджено й проаналізовано стан правового регулювання та проб­лему державного моніторингу якості вищої медичної освіти на національному та регіональному рівнях.

Узагальнення результатів системного аналізу літературних джерел та набутого практичного досвіду свідчить про необхідність оновлення технологій державного моніторингу якості вищої медичної освіти відповідно до Державної національної програми “Освіта. Україна XXI сторіччя”, оскільки існуюча технологічна база не може бути визнана досконалою.

Доведено, що вища медична освіта як багатопланове системно-процесуальне явище, що містить три традиційних компоненти моніторингу, має розглядатися як надзвичайно складний глобальний об’єкт “спосте­реження, оцінювання, прогнозування” за умов ускладнення ситуації, коли освіта набуває ще однієї інтегральної оцінної характеристики – якості. Тому проблема якості та ефективності освітньої діяльності залежить від програмно-цільового планування державного моніторингу, що безпосередньо пов’язано з удосконаленням технологій державного управління цим процесом.

Спираючись на вищезазначене, розкрито, що в цілому вибір технології моніторингу вищої медичної освіти зумовлюється системністю аналізу всієї сукупності об’єктів моніторингу при унікальності кожного з них; об’єктивністю інтерпретації та оцінювання; визначеністю заданої періодич­ності спостереження; синтезом якісно-кількісної інтерпретації результатів моніторингу; єдністю зовнішнього та внутрішнього аспектів моніторингу; поступальністю та збільшенням обсягів прогнозування.

Запропоновано використовувати такі інноваційні технології у державному моніторингу якості: технологію маркетингу; технологію проекту­ван­ня стратегій, цілей, завдань, очікуваних результатів та процедур їх діагно­сту­вання; технологію проектування, розробки, апробації та стандартизації засобів контрольно-оцінної діяльності; технологію моніторингу, аналізу, інтерпретації, прогнозу та надання рекомендацій, а також управління якістю вищої медичної освіти; технологію наскрізного аналізу, прогнозу та управлін­ня в рамках державної системи управління якістю.

Дослідженням доведено, що ефективний розвиток і взаємодія різних технологій моніторингу якості можливі тільки в разі існування гнучкої системи багатоканального фінансування розвитку вищої медичної освіти на державному та регіональному рівнях. В умовах економічної кризи країни та суспільної нестабільності робота вищих медичних навчальних закладів з грантами відкриває нові можливості щодо збереження та розвитку вищої медичної освіти в Україні, в тому числі технологізації моніторингу її якості.

Наголошується на тому, що на регіональному рівні фокусуються всі проблеми, які є загальними для вищої медичної освіти та охорони здоров’я в Україні. У зв’язку з цим доцільно покласти основні завдання моніторингу якості вищої медичної освіти саме на місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, оскільки відповідно до чинного законо­давства саме вони забезпечують реалізацію державної політики в галузі вищої медичної освіти і здійснюють контроль за її втіленням та дотриманням нормативно-правових актів про вищу освіту в усіх вищих навчальних закладах незалежно від форми власності і підпорядкування.

У розділі запропоновано таку модель збирання та обробки даних для регіонального моніторингу якості вищої медичної освіти:

• вибираються регіональні центри, в яких узагальнюватиметься інформація згідно з економічними зонами та укладаються договори на виконання роботи;
• розсилається на ім’я голів державних адміністрацій однаковий опитувальник із супроводжувальним листом Міністра освіти і науки та Міністра охорони здоров’я або їх заступників;
• у листі вказується регіональний центр обробки інформації, куди має бути направлено заповнений опитувальник на паперовому та магнітному носії, та терміни надання інформації;
• на основі наданих матеріалів формується аналітична міжрегіональна доповідь згідно з економічними зонами (наприклад, східний регіон, західний регіон, окремі області і т.ін.);
• Міністерство охорони здоров’я та Міністерство освіти і науки ініціюють соціологічне дослідження із зазначених проблем, результати якого включаються в національну доповідь.

Прототипом наведеної моделі можна вважати систему рейтингової оцінки вищих медичних навчальних закладів, яка щорічно проводиться Міністерством охорони здоров’я. Важливі дані може надати державна система ліцензування і акредитації вищих медичних навчальних закладів. Проте остання проводить моніторинг один раз на чотири роки.

У результаті впровадження модель має функціонувати у постійно діючому режимі, коли інформацію щодо фактичного стану якості підготовки студента медичного навчального закладу можна буде отримати у будь-який момент часу.

Таким чином, державний моніторинг якості вищої медичної освіти забезпечується системою технологій моніторингу на основі синергетичного підходу, що дає змогу формувати управлінський цикл “освітній стандарт – оцінка навчальних досягнень студента – моніторинг якості медичної освіти у вищих медичних навчальних закладах – аналіз стану якості національної вищої медичної освіти – прийняття адекватних управлінських рішень”.

Розвиток вищої медичної освіти на етапі становлення нових суспільних відносин потребує формування сучасних, адекватних новому стану, соціально-правових норм вищої освіти, що регулюватимуть і моніторингові процедури, рівень і якість медичної освіти. Однак, незважаючи на актуальність і важливість нормативного закріплення відповідальності в освітній сфері взагалі та за якість освіти зокрема, сучасне вітчизняне законодавство про освіту має недостатню правову базу із цих питань.

Визначаються чинники, що дають змогу пояснити зазначену ситуацію: по-перше, складність самого поняття правової відповідальності у сфері освіти, дискусійність підходів до визначення його змісту; по-друге, багатозначний характер поняття якості освіти, відсутність методики, інструментальних засобів, критеріїв його визначення; по-третє, дуальність філософського трактування категорії “освіта”, що сприймається і як процес, і як результат (освіченість).

У комплексі правових норм мають бути відображені заходи щодо юридичної відповідальності за некваліфіковане, необ’єктивне оцінювання, а також за надання недостовірних даних, порушення встановлених нормативів: потребує визначення механізм арбітражу щодо спірних питань оцінювання.

Водночас необхідно розмежовувати відповідальність за діяльність освітньої організації і саме відповідальність за належну якість освіти. У дисертації обгрунтовується положення, що згідно із закріпленими в Законі України “Про вищу освіту” пріоритетами вищої освіти щодо забезпечення самовизначення особистості та створення умов для її самореалізації, буде не цілком коректним законодавчо закріплювати правову відповідальність навчального закладу за якість освіти випускника, тобто за результат навчального процесу. Більш доцільним видається встановлення правової відповідальності навчального закладу за якість освітньої послуги, що надається.

У процесі дослідження встановлено, що єдиним засобом реальної демократизації вищої медичної освіти є визначення моніторингових процедур оцінки вищих медичних навчальних закладів незалежно від органів державного управління вищою освітою при збереженні за державою контрольно-охоронних, координуючих і проекційних функцій. Пропонується відділити від вищих медичних навчальних закладів моніторингові процедури оцінки академічної і професійної кваліфікації випускників. Це можна покласти на незалежні від держави професійні медичні товариства, спілки, об’єднання, що має поглибити державно-громадський характер управління вищою медичною освітою.

Наведені вище обставини зумовлюють необхідність законодавчого визначення понять “стандарт вищої медичної освіти”, “якість вищої медичної освіти”, вимог до неї (процесу, результату) з метою правового регулювання з боку суб’єктів юридичної відповідальності за якість вищої освіти. Це сприятиме вдосконаленню правового регулювання моніторингових процедур у системі державного управління вищою медичною освітою.

У п’ятому розділі – “Державне управління галузевою стандартизацією як шлях до міжнародної акредитації вищої медичної школи” – проаналізовано складові процесу зовнішньої акредитації вищої медичної школи як етапу інтеграції України до Європейського співтовариства в умовах трансформаційних процесів у країні.

У розділі зазначається, що головну роль у цьому відіграє створення і впровадження галузевих стандартів вищої медичної освіти, що закріплено в Законі України “Про вищу освіту”. Однак визначальним, безперечно, можна вважати Указ Президента України “Про Основні напрями реформування вищої освіти в Україні” (1995 р.), в якому передбачено розробку механізму поетапної інтеграції вищої освіти України в міжнародну систему.

Вивчення наукових робіт з теми дослідження дає підстави стверджувати, що у вітчизняній вищій медичній освіті відчувається брак кількісних вимірювальних інструментів для оцінки якості своєї роботи та рівня соціальної відповідальності перед суспільством, тобто визначення рівня розвитку медичної школи, ступеня її залученості в процес реформ і суспільно-економічні процеси, що відбуваються в країні.

Аналіз літературних джерел свідчить про неоднозначне трактування терміна “соціальна відповідальність вищої медичної школи”. Пропонуємо визначати “соціальну відповідальність вищої медичної школи” як обов’язок спрямовувати процес освіти, наукових досліджень і надання медичної допомоги на задоволення першочергових вимог стосовно охорони здоров’я нації поряд з розумінням того, що пріоритет стану здоров’я людей визнається урядом України, установами охорони здоров’я, лікарями і всім суспільством у цілому.

Наголошується на тому, що введення міжнародних стандартів акредитації медичних шкіл не означає запровадження подібності медичних шкіл і медичних освіт різних країн. Ключовим концептуальним базисом є формування такої системи медичної освіти кожної країни, яка б найкраще задовольняла місцеві, локальні потреби в охороні здоров’я через оптимальне використання національних ресурсів цієї галузі.

Запропоновано структуру логіко-змістової моделі міжнародної акреди­тації медичних шкіл України. Наведена модель базується на соціальній відповідальності медичної школи і є додатковим стимулом для самооцінки і пошуків внутрішніх резервів у процесі реформи вищої медичної освіти. Це може сприяти інтенсифікації процесів міжнародної інтеграції, пошуку партнерів і визначення власного місця кожного вищого медичного навчального закладу в суспільстві. Створення стандартів оцінювання якості медичної освіти та ступеня залучення медичної школи в процес реформи галузі охорони здоров’я є центральним у моделі, що наводиться. Стандарти мають сприяти розробці типології соціальної відповідальності медичної школи. Медичні школи можуть бути згруповані в три категорії (типи) відповідно до рівня їх залученості у соціальні реформи: тип С, тип В і тип А. Тип А є найвищою і найбільш бажаною є категорія, що вміщує в собі ознаки типів В і С.

Визначення типологічного профілю медичної школи (А, В або С) дасть змогу встановити пріоритетні напрями вдосконалення. Це можливо шляхом розробки групою експертів рекомендацій зі стратегії і тактики розвитку для кожної медичної школи з пропозиціями щодо контакту з іншими інститу­ціями, установами, технічними комітетами тощо.

В Україні згідно із Законом “Про вищу освіту” в системі галузевих стандартів вищої медичної освіти існує поки що єдиний стандартизований засіб діагностики якості вищої медичної освіти – державний ліцензійний іспит “Крок”. Ураховуючи нагальну потребу в переорієнтації та реформу­ванні медичної освіти в Україні, розроблено модель стандартів з оцінки якісних показників роботи вищої медичної школи. Вони можуть використовуватися кожною медичною школою для проведення самооцінки якості своїх навчальних програм та освітнього середовища, а також органами державного управління, що відповідають за ліцензування та акредитацію вищих медичних навчальних закладів.

Запропонована модель стандартів не є рівнозначною поняттю галузе­вого стандарту, оскільки поряд із змістовим та кількісним чинниками, галузеві стандарти не вміщують будь-яких спеціальних вказівок відносно аспектів покращання якості вищої медичної освіти. В основу системи стандартів з оцінки якісних показників роботи вищої медичної школи покладено управління процесом медичної освіти.

Модель стандартів оцінки якості може слугувати цінним джерелом інформації для фінансуючих організацій, управлінців, політиків, суспільства в цілому. У свою чергу, це зменшить навантаження на державні органи, що відповідають за перевірку компетентності фахівців охорони здоров’я, які пройшли навчання у недержавних вищих медичних навчальних закладах. Підготовка фахівців з урахуванням цих стандартів полегшить їх вибір на ринку праці, а також сприятиме міжнародній акредитації української вищої медичної школи та інтеграції в європейське співтовариство.

Таким чином, проведене дисертаційне дослідження дає підстави стверджувати, що система галузевих стандартів вищої медичної освіти за умов подальшого доопрацювання дасть змогу створити ефективний управлінський важіль впливу на якість медичної освіти в Україні. Базисом для цього слугуватиме низка нормативних і правових документів, затверджені державні стандарти вищої медичної освіти. Надання розширених можливостей громадянам щодо отримання об’єктивної інформації про якісний рівень медичної освіти сприятиме подальшій демократизації суспільства, умовою для прискорення реформ у галузі охорони здоров’я, інтеграції України до європейської спільноти.

ВИСНОВКИ

У дисертації узагальнено та розв’язано актуальну наукову проблему, що полягає в розробленні теоретико-методологічних засад формування й розвитку механізмів державного управління галузевою стандартизацією вищої медичної освіти в умовах реформування вищої медичної школи. Отримані в процесі дослідження результати підтверджують гіпотезу, покладену в його основу, а реалізована мета і завдання дослідження дають можливість зробити такі висновки:

1. Стандартизація вищої медичної освіти є результатом суспільних реформ, що відбуваються в державі після здобуття незалежності. Прагнення України стати повноправним членом європейської спільноти приводить до необхідності імплементації міжнародних стандартів у всі сфери суспільного життя. Управління стандартизацією вищої медичної освіти є одним з інноваційних аспектів державного управління, ефективне забезпечення якого в сучасних соціально-економічних умовах вимагає наукового обгрунтування для прискорення адаптації національних галузевих стандартів до норм і стандартів Ради Європи.
2. Якість підготовки фахівців охорони здоров’я в економічно розвинутих країнах визначається специфікою управління медичною освітою, в якій пріоритетними є стандартизація засобів навчання, формування цілей навчання і проблемний підхід. У цих країнах держава висуває уніфіковані вимоги до підготовки медичних фахівців. Ці вимоги міжнародно визнані та є стандартними. Стандартизація в галузі медичної освіти є своєрідним відображенням об’єктивних законів еволюції освітніх технологій, включаючи засоби та інструменти діагностики рівня знань. Це приводить до появи ознак інтернаціоналізації медичної освіти.
3. Управлінський аспект у галузевій стандартизації за умов реформу­вання вищої медичної освіти пов’язаний зі створенням або реструктуризацією міжгалузевих механізмів державного управління. Інтеграція управлінських заходів з проблем галузевої стандартизації вищої медичної освіти розглядається як організаційний та мотиваційний механізми державного управління. Формами реалізації згаданої інтеграції у сфері вищої медичної освіти виступають координаційні ради, проекти, робочі групи, програми національного рівня, управління якими забезпечується надгалузевими структурами і загальнодержавною політикою з охорони здоров’я й вищої освіти.
4. Новий етап удосконалення системи контролю й оцінки якості освіти збігається з введенням галузевих стандартів вищої медичної освіти, призна­чених для формулювання уніфікованих вимог до мінімально необхідної професійної підготовки фахівця охорони здоров’я та створення умов для інди­відуа­лізації освіти та безперервного навчання протягом усього професійного життя. Cтруктура моделі управлінської діяльності зі створення системи галузевих стандартів як основи управління якістю вищої медичної освіти базується на визначенні основних учасників, об’єктів й головних цілей, змісту та очікуваних результатів спільної діяльності. Головною умовою практичної реалізації зазначеної моделі є наявність підготовлених управлін­ських кадрів для дослідницької, проектної та упроваджувальної діяльності на всіх рівнях організації системи вищої медичної освіти. Алгоритм оцінки відповідності програми підготовки фахівця охорони здоров’я галузевому стандарту надає варіанти прогнозів розвитку ситуації з покращання якості навчання в системі управління якістю вищої медичної освіти. Особливої уваги потребує питання державного нагляду за впровадженням та дотриманням стандартів. Від вирішення цих проблем залежить ефективність системи контролю за якістю вищої медичної освіти в Україні.
5. Держава повинна формувати зони випереджувального розвитку системи галузевих стандартів вищої медичної освіти в системі управління її якістю як важливі експериментальні моделі, на яких проходять випробування нові технології управління якістю, з наступним упровадженням нових освітніх, інформаційних та управлінських технологій у вищі медичні навчальні заклади та структури управління вищою медичною освітою в Україні.
6. Загальний напрям удосконалення галузевих стандартів вищої медичної освіти можна назвати операціоналізацією. Процес операціоналізації полягає в наданні змісту й формі стандартів таких характеристик, які б забезпечили можливість створення стандартизованих засобів оцінки рівня та якості підготовки випускників вищих медичних навчальних закладів. Визначення обов’язкового рівня досягнень передбачає мінімізацію обсягу вимог, згідно з якими створюються стандартизовані засоби вимірювання. При створенні, розвитку, вдосконаленні та моделюванні системи галузевих стандартів вищої медичної освіти потрібно дотримуватись системних прин­ципів: комплексності, планомірності, перспективності, оптимальності, директивності, ефективності, розвитку.
7. Пріоритетним напрямом освітньої політики є створення на державному рівні національної системи якості вищої медичної освіти. Головні цілі створення зазначеної системи зумовлюються, по-перше, наданням принципово нових можливостей для отримання об’єктивної інформації про фактичний рівень (якість) вищої медичної освіти і професійний розвиток кожного фахівця охорони здоров’я на всіх етапах і ступенях системи безперервної освіти, про відповідність цієї якості затвердженим соціальним нормам (державним і галузевим стандартам), у тому числі для захисту прав громадянина на здобуття вищої медичної освіти, якість якої не нижча від встановлених державних норм; по-друге, формуванням об’єктивних передумов для реалізації на цій основі нових адаптаційних механізмів самоорганізації вищої медичної освіти, необхідних для застосування нових перспективних моделей організації та управління якістю вищої медичної освіти на всіх етапах і ступенях системи безперервної освіти.
8. Вирішення проблеми якості в медичній освітній сфері залежить від програмно-цільового планування державного моніторингу, що безпосередньо пов’язано з удосконаленням технологій державного управління цим процесом. Запропоновано використовувати такі інноваційні технології в державному моніторингу якості: маркетингу; проектування стратегій; стандартизації засобів контрольно-оцінної діяльності; наскрізного аналізу; прогнозу та управління в рамках державної системи управління якістю. Технологічність моніторингу якості вищої медичної освіти на рівні вищих медичних навчальних закладів, управління вищими навчальним закладами Міністерства охорони здоров’я та Міністерства освіти і науки України має забезпечуватись, по-перше, системою управління цільовими програмами та проектами, по-друге, системою їх інформаційного та фінансового забезпе­чення, по-третє, робочими планами здійснення проектів, по-четверте, методиками, що використовуються фахівцями з аналізу актуальної проблематики та соціального проектування.
9. Pегіональний моніторинг якості медичної професійної освіти має свої особливості, оскільки на регіональному рівні фокусуються всі проблеми, що є загальними для вищої медичної освіти та охорони здоров’я в Україні. У зв’язку з цим є доцільним покласти саме на регіони основні завдання щодо моніторингу якості вищої медичної освіти з визначенням особливостей регіональної системи охорони здоров’я та вищої медичної освіти, тенденцій розвитку й удосконалення. На основі дослідження визначено можливості та проблеми збирання даних для підготовки регіональної та національної доповідей, запропоновано структуру доповіді.
10. Ключовим концептуальним базисом впровадження міжнародних стандартів акредитації медичних шкіл є формування такої системи медичної освіти кожної країни, яка б найкраще задовольняла місцеві, локальні потреби в охороні здоров’я через оптимальне використання національних ресурсів цієї галузі. Запропонована модель міжнародної акредитації базується на соціальній відповідальності медичної школи і є додатковим стимулом для самооцінки і пошуків внутрішніх резервів у процесі реформування вищої медичної освіти. Створення стандартів оцінювання якості медичної освіти та ступеня залучення медичної школи в процес реформування галузі охорони здоров’я є центральним у наведеній моделі. В основу системи стандартів з оцінки якісних показників роботи вищої медичної школи покладено управління процесом медичної освіти, що може слугувати джерелом інформації для фінансових організацій, управлінців, політиків, суспільства в цілому.
11. Урахування основних наукових результатів дисертаційного дослідження, вітчизняного й зарубіжного досвіду, потреб країни на сучасному етапі розвитку у висококваліфікованих фахівцях охорони здоров’я дає змогу запропонувати для втілення в практичну діяльність з метою вдосконалення сфери управління вищою медичною освітою такі практичні рекомендації.

• Прискорити на державному рівні законодавче встановлення юридичної відповідальності за якість освіти, відповідальності за дотримання вимог державних і галузевих стандартів вищої освіти. В комплексі правових норм необхідно відобразити заходи щодо юридичної відповідальності за некваліфіковане, необ’єктивне оцінювання, а також за надання недостовірних даних, порушення встановлених нормативів; необхідно визначити механізм арбітражу щодо спірних питань оцінювання знань.
• З метою сприяння євроінтеграційним процесам у країні та координації управлінських заходів з питань зовнішньої акредитації медичних шкіл України необхідно створити національний комітет з міжнародної акредитації. Розроблена на основі дослідження модель міжнародної акредитації вищої медичної школи з подальшою деталізацією може стати корисною в цьому процесі.

• Служба стандартизації Міністерства охорони здоров’я України має здійснювати керівництво і координацію діяльності з питань розробки та впровадження галузевих стандартів вищої медичної освіти. Для цього при Міністерстві необхідно створити відділ стандартизації, на який буде покладено організацію і планування робіт зі створення проектів галузевих стандартів, а також організацію і координацію найважливіших наукових досліджень із стандартизації й розвитку систем якості в медичній освіті.
• Сьогодні для налагодження сучасної національної системи управління якістю освіти є необхідність створити при Міністерстві охорони здоров’я координаційну раду з оцінки якості вищої медичної освіти, до якої ввійдуть представники: служб державного управління медичною освітою та атестації медичних навчальних закладів, науково-методичних центрів Міністерства освіти і науки та Міністерства охорони здоров’я України, недержавних організацій.
• Розробка інструментарію для оцінки якості підготовки у вищій медичній школі вимагає функціонування розгалуженої системи підготовки професорсько-викладацького та управлінського складу вищих медичних навчальних закладів України з питань теорії й методики створення педагогічних тестів. Наразі є необхідним запровадження спеціалізованих модулів підготовки та перепідготовки у складі магістерських програм у Національному медичному університеті ім. В.Богомольця та Київській медичній академії післядипломної освіти ім.П.Шупика.
• До фінансування робіт зі створення системи управління якістю вищої медичної освіти на основі галузевих стандартів необхідно залучати роботодавців (державних й недержавних), оскільки саме вони, передусім, зацікавлені в регулярній атестації кадрів, у об’єктивній оцінці якості професійної підготовки лікаря.

• Назріла необхідність відділити від вищих медичних навчальних закладів моніторингові процедури оцінки академічної і професійної кваліфікації випускників. Це можна покласти на незалежні від держави професійні товариства, спілки, об’єднання, що має поглибити державно-громадський характер управління вищою медичною освітою.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ АВТОРОМ ПРАЦЬ

ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Монографія

1. Білинська М.М. Державне управління галузевими стандартами в умовах реформування вищої  медичної освіти в Україні: Монографія. – К.: Вид-во НАДУ, 2004. – 246 с.

Статті в наукових фахових виданнях

2. Білинська М., Солоненко І. Управління медичною освітою в економічно розвинутих країнах // Упр. сучас. містом. – 2002. – № 1-3(5). – С. 64-70. – Авторських – с. 66-70.
3. Білинська М. Сучасні світові тенденції розвитку медичної освіти // Вісн. УАДУ. – 2002. – № 2. – С. 161-168.
4. Білинська М. Формування системи управління якістю вищої медичної освіти в Україні // Вісн. УАДУ. – 2002. – № 3. – С. 141-149.
5. Білинська М. Стандарти вищої медичної освіти як шлях до міжнародної акредитації медичної школи // Вісн. УАДУ. – 2002. – № 4. – С. 150-155.
6. Білинська М. Методологія побудови галузевих стандартів вищої медичної освіти України // Актуальні проблеми державного управління: Зб. наук. пр. Дніпропетр. регіон. ін-ту держ. упр. УАДУ. – Д., 2003. – Вип. 4(10). – С. 117-124.
7. Білинська М. Методологія побудови національної системи управлін­ня якістю вищої медичної освіти // Упр. сучас. містом. – 2002. – № 3,7-9(7). – С. 155-160.
8. Білинська М. Правове регулювання моніторингових процедур в системі державного управління вищою медичною освітою // Статистика України. – 2003. – № 1(20). – С. 20-22.
9. Білинська М. Модель спеціаліста в управлінні якістю вищої медичної освіти // Актуальні проблеми державного управління: Зб. наук. пр. Львів. регіон. ін-ту держ. упр. УАДУ. – Л., 2003. – Вип. 3. – С. 139-144.
10. Білинська М. Аспекти системного підходу до управління стан­дартами вищої медичної освіти // Актуальні проблеми державного управ­ління: Зб. наук. пр. УАДУ. – К.: Вид-во УАДУ, 2002. – Вип. 2. – С. 62-68.
11. Білинська М. Стандарти вищої освіти в управлінні якістю вищої медичної освіти // Вісн. УАДУ. – 2003. – № 1. – С. 240-245.
12. Білинська М. Стратегічне управління вищою медичною школою: суть та зміст // Статистика України. – 2003. – № 3. – С. 18-22.
13. Білинська М. Стандарти ISO в управлінні вищою медичною освітою // Вісн. УАДУ. – 2003. – № 2. – С. 92-97.
14. Білинська М. Управління створенням системи галузевих стандартів вищої медичної освіти // Упр. сучас. містом. – 2002. – № 4,10-12(8). – С. 71-76.
15. Білинська М. Особливості регіонального моніторингу якості вищої медичної освіти // Вісн. НАДУ. – 2003. – № 3. – С. 316-322.
16. Білинська М. Технологізація моніторингу якості в управлінні вищою медичною освітою // Вісн. НАДУ. – 2003. – № 4. – С. 361-367.
17. Білинська М. Аспекти управлінської діяльності щодо створення системи якості вищої медичної освіти в Україні // Актуальні проблеми державного управління: Зб. наук. пр. Дніпропетр. регіон. ін-ту держ. упр. НАДУ. – Д., 2003. – Вип. 2(12). – С. 79-86.
18. Білинська М. Управління якістю навчання студентів вищої медичної школи на основі математичної моделі // Вісн. НАДУ. – 2004. – № 2. – С. 197-202.
19. Білинська М. Рейтингова оцінка вищих медичних навчальних закладів: кваліметричний аналіз // Статистика України. – 2004. – № 1. – С. 27-31.
20. Білинська М. Кваліметричне забезпечення системи управління якістю підготовки фахівця охорони здоров’я // Актуальні проблеми державного управління:  Зб.  наук. пр. НАДУ. – К.: Вид-во НАДУ, 2004. – Вип. 1(10). – С. 57-63.
21. Білинська М. Аспекти методологічного забезпечення стандартизації вищої медичної освіти як інноваційного механізму державного управління // Актуальні проблеми державного управління: Зб. наук. пр. Львів. регіон. ін-ту держ. упр. НАДУ. – Л., 2004. – № 1. – С. 23-30.
22. Білинська М. Проблема державного управління стандартизацією вищої медичної освіти (огляд вітчизняної літератури) // Актуальні проблеми державного управління: Зб. наук. пр. Дніпропетр. регіон. ін-ту держ. упр. НАДУ. – Д., 2004. – № 1. – С. 48-53.
23. Білинська М. Синтез моделі управління вищою медичною освітою // Упр. сучас. містом. – 2004. – № 1/1-3 (13). – С. 32-36.

Статті в інших виданнях, матеріали конференцій,

тези доповідей

24. Конопкина Л.И., Визгалова И.И., Гончар М.Н. (Билинская М.Н.), Черкасова О.Г., Узлова Е.Г. Организационно-методические аспекты и сложности работы над тестовыми заданиями по внутренним болезням // Программа партнерства: Киев. нац. мед. ун-т – Днепропетров. мед. акад.: Материалы совместного симпозиума по стандартизации оценки знаний студентов. – К.–Д., 1996. – С. 15-17. – Авторських – с. 16.
25. Черкасова О.Г., Визгалова И.И., Гончар М.Н. (Билинская М.Н.), Конопкина Л.И., Узлова Е.Г. Концептуальные подходы к тестовому контролю по внутренним болезням // Программа партнерства: Киев. нац. мед. ун.т – Днепропетров. мед. акад.: Материалы совместного симпозиума по стандартизации оценки знаний  студентов. – К.–Д., 1996. – С. 19. – Авторських – с. 19.
26. Bilynska M. The learning environment and the curriculum // Medical Teacher. – 2001. – Vol. 23. – № 4. – P. 335-336.
27. Bilynska M. Clinical education in the health care professionals: a critical analysis of the literature // Medical education and standards at a time of change: AMEE annual conferencе. – Programme and abstracts. – Berlin, 2001. – P. 4.45.
28. Білинська М.М. Стандартизація вищої медичної освіти в Україні: шляхи інтеграції до Європейського Союзу // Стратегія реалізації державних гарантій надання медичної допомоги населенню України на засадах медичного страхування: Зб. наук. пр. Акад. держ. податк. служби України. – Ірпінь, 2001. – С. 25-27.
29. Билинская М.Н. Национальные доктрины развития образования Украины и России: точки соприкосновения и различия // Х Симпозиум: Квалиметрия в образовании: методология и практика: У 8 кн.: Кн. 6: Общие проблемы развития образования: структура, качество, тенденции. – М., 2002. – С. 98-102.
30. Білинська М., Білинський Є. Стандартизація медичної освіти в Україні: гуманізація освіти чи нівелювання національної культури? // ІX Конгрес СФУЛТ: Матеріали міжнар. наук. конф. – Луганськ, 2002. – С. 7. – Авторських – с. 7.
31. Білинська М. Деякі аспекти структурно-змістовного формування системи управління якістю вищої освіти // Державне управління в умовах інтеграції України в Європейський Союз: Матеріали наук.-практ. конф. з міжнар. участю. – К., 2002. – С. 180-182.
32. Bilynska M. Education for professionalism in Ukrainian medicine // EHMA 2002. Managing the Pressures: Health, Quality and Money Book of Abstracts. – Gdansk, Poland, 2002. – P. 87.
33. Bilynska M., Solonenko I. Reforms of undergraduate medical training in Ukraine: a national evaluation // AMEE 2002. Approaches to Better Teaching: Programme and abstracts. – Lisbon, Portugal, 2002. – P. 4.69. – Авторських – с. 4.69.
34. Билинская М.Н. Стандартизация высшего медицинского образования на Украине: шаги интеграции в мировое сообщество // Медицинское образование XXI века: Материалы междунар. конф.: Сб. науч. тр. – Витебск, 2002. – С. 33-35.
35. Білинська М. Конкурентоспроможність недержавного вищого навчального закладу: аналіз зовнішнього середовища // Економічний розвиток і державна політика: Практикум / М.Білинська, I.Григорович, Л.Жаліло та ін.; За заг. ред. І.Розпутенка, І.Солоненка.– К.: Вид-во “К.І.С.”, 2002. – С. 91-97.
36. Білинська М. Конкурентоспроможність недержавного вищого навчального закладу: аналіз внутрішнього середовища // Економічний розвиток і державна політика: Практикум / М.Білинська, И.Григорович, Л.Жаліло та ін.; За заг. ред. І.Розпутенка, І.Солоненка. – К.: Вид-во “К.І.С.”, 2002. – С. 97-100.
37. Україна МЛІ. Ліцензійний іспит 2002. Крок 1. Стоматологія / Центр тестування – М-во охорони здоров’я України; Упоряд.: І.Є.Булах, М.Р.Мруга, М.М.Білинська. – К., 2002. – 28 с. – Авторських – с. 12-17; с. 24.
38. Ukraine MLI. License Examination 2002. Krok 2. Medicine / Центр тестування – М-во охорони здоров’я України; Упоряд.: І.Є.Булах, М.Р.Мруга, М.М.Білинська. – К., 2002. – 30 с. – Авторських – с. 3-8.
39. Україна МЛІ. Ліцензійний іспит 2002. Крок 1. Стоматологія (російськомовний варіант) / Центр тестування – М-во охорони здоров’я України; Упоряд.: І.Є.Булах, М.Р.Мруга, М.М.Білинська. – К., 2002. – 28 с. – Авторських – с. 10-21.
40. Білинська М. Правове регулювання контрольно-вимірюючих процедур в управлінні стандартами вищої медичної освіти // Державне управління в умовах інтеграції України в Європейський Союз: Матеріали наук.-практ. конф. за міжнар участю. – К., 2003. – Т. 2. – С. 58-60.
41. Білинська М., Білинський Є. Правове регулювання моніторингу якості вищої медичної освіти. VII з’їзд ВУЛТ: Тези доп. // Укр. мед. вісті. – 2003. – Січ.-черв. – Т. 5. – Число 1 (63). – С. 12. – Авторських – с. 12.
42. Білинська М., Білинський Є. Кваліметричні системи в управлінні якістю підготовки лікаря-спеціаліста // X Конгрес СФУЛТ: Тези доп. – Чернівці – К. – Чикаго, 2004. – С. 105-106. – Авторських – с. 105.

АНОТАЦІЇ

Білинська М.М. Державне управління галузевою стандартизацією в умовах реформування вищої медичної освіти в Україні. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора наук з державного управління за спеціальністю 25.00.02 – механізми державного управління – Національна академія державного управління при Президентові України. – Київ, 2004.

У дисертації розглядається вдосконалення системи державного управління галузевою стандартизацією в умовах реформування вищої медичної освіти в Україні. Вперше проведено концептуально-цілісний аналіз процесів стандартизації вищої медичної освіти як інноваційного соціального феномена; сформульовані і змістовно обгрунтовані механізми державного управління галузевою стандартизацією вищої медичної освіти. На цій основі розроблено модель управлінської діяльності зі створення системи галузевих стандартів вищої медичної освіти як складової управління її якістю. Визначено перспективи створення сучасної моделі системно-цільового типу національної системи управління якістю медичної освіти на основі галузевих стандартів вищої медичної освіти. Здійснено комплексне дослідження особливостей державного, центрального та регіонального моніторингу якості вищої медичної освіти у системі галузевої стандартизації. Розроблено модель міжнародної акредитації вітчизняних вищих медичних навчальних закладів з урахуванням нагромадженого досвіду в сучасних умовах реформування вищої медичної школи.

Ключові слова: державне управління галузевою стандартизацією, вища медична освіта, модель управлінської діяльності, державний моніторинг якості, міжнародна акредитація вищої медичної школи.

Билинская М.Н. Государственное управление отраслевой стандартизацией в условиях реформирования высшего медицинского образования в Украине. – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени доктора наук государственного управления по специальности 25.00.02 – механизмы государственного управления. – Национальная академия государственного управления при Президенте Украины. – Киев, 2004.

Диссертация посвящена усовершенствованию системы государствен­ного управления отраслевой стандартизацией в условиях реформирования высшего медицинского образования в Украине. Впервые проведен концептуально-целостный анализ процессов стандартизации высшего меди­цин­ского образования как инновационного социального феномена, сформу­лированы и обоснованы механизмы государственного управления отраслевой стандартизацией как составляющей подсистемы научной отрасли “государственное управление”.

Исследуются теоретико-методологические основы оптимальной модели государственного управления отраслевой стандартизацией, расширение его межсистемных связей с другими отраслями управленческой деятельности. Интеграция управленческих мероприятий по проблеме отраслевой стандар­тизации рассмотрена как организационный и мотивационный механизмы государственного управления.

Анализируются особенности отраслевой стандартизации высшего медицинского образования как аспекта инновационной деятельности госу­дарства. Определяются внутренние связи, которые формируют упомя­нутую среду: общественные и правовые отношения, кооперация и взаимодействие субъектов процесса отраслевой стандартизации.

Значительное внимание в работе уделено дефинициям категориально-понятийного аппарата государственного управления отраслевой стандар­ти­зацией высшего медицинского образования: усовершенствованы понятия “отраслевая стандартизация высшего медицинского образования”, “государ­ственное управление отраслевой стандартизацией высшего медицинского образования”, “социальная ответственность высшей медицинской школы”.

На основе методологии системного подхода в работе теоретически обоснована современная модель управленческой деятельности по созданию, внедрению и развитию отраслевых стандартов высшего медицинского образования. В основу модели положен метод моделирования “дерева целей – решений”. Главным условием практической реализации модели является наличие подготовленных управленческих кадров для исследовательской, проектной и внедренческой деятельности.

Определено общее направление совершенствования отраслевых стан­дар­тов высшего медицинского образования, которое можно назвать операцио­нализацией. Процесс операционализации состоит в придании содержанию и форме стандартов таких характеристик, которые дают возможность создать стандартизованные инструменты оценки уровня и качества подготовки специалистов здравоохранения.

Особое внимание уделяется обоснованию необходимости создания национальной системы качества высшего медицинского образования, которая базируется на реализации новых адаптационных механизмов само­организации высшей медицинской школы. Предлагается модель националь­ной системы качества, главной особенностью которой является проектирование вариантов всех основных классов оценочных подсистем пользователей информации: объектов и субъектов оценки качества медицинского образования, а также управленцев данной сферы.

Приоритетное направление деятельности государства в сфере стандар­тизации медицинского образования – государственный мониторинг качества образования, составляющей которого являются современные технологии управления данным процессом. Предлагаются для использования в государ­ственном управлении технологии маркетинга; проектирования стратегий; стандартизации средств контрольно-оценочной деятельности; прогноза и управления. Разработана схема сбора и обработки данных для регионального мониторинга качества высшего медицинского образования.

Выявлены недостатки существующего законодательства в сфере образования в вопросах регулирования мониторинговых процедур, уровня и качества медицинского образования. Обосновывается необходимость уста­новления правовой ответственности учебного заведения за качество образо­вательной услуги, а не образования выпускника.

Анализируются составляющие процесса внешней аккредитации высшей медицинской школы как этапа интеграции Украины в Европейский Союз в условиях трансформационных процессов. Предложена структура модели международной аккредитации медицинских школ Украины, которая базируется на социальной ответственности медицинской школы и создает дополнительный управленческий рычаг влияния на процессы реформи­ро­вания высшего медицинского образования в нашей стране.

Ключевые слова: государственное управление отраслевой стандар­тизацией, высшее медицинское образование, модель управленческой деятельности, государственный мониторинг качества, международная аккре­ди­тация высшей медицинской школы.

Bilynska M.M. Public Administration of Branch Standartisation in Condition of High Medical Education reform in Ukraine. – The manuscript.

The Doctor of Science’s thesis for degree of Doctor of Public Administration obtaining. – speciality 25.00.02 – mechanisms of public administration.– National academy of Public administration, Office of the President of Ukraine.– Kyiv, 2004.

The thesis is dedicated to improvement of public administration system of higher medical education Specifications of some categorical determinations of public administration in higher medical education are proposed. Higher medical education’s standardization is distinguished as innovative mechanism of public administration and are analyzed its own signs. The analysis of quality characteristics and evolution of as Ukrainian system of higher medical education at all as different subsystems, which maintain its work, is proposed. Methodological models of national quality administration system in higher medical education are formulated. Special attention is devoted to monitoring quality. The logical-meaning model of administration of Branch System Construction in Ukrainian higher medical education is proposed. Basic principles of construction and conceptual structure of the model are formulated. It would be useful for making more effective administration solutions. Determinations of some creation conditions of quality system administration are defined. Conclusion is that new conceptual-programmed approach has been designed on the foundations of changes in higher medical education. That approach is directed on scientific-methodological conditions of standing new state quality politic in higher education sphere. The role of scientific-research centers has been distinguished in new quality politic creation. In this article there is designed a situation approach to special qualimetric technologies application in higher medical education quality monitoring. Also a scheme of quality educational program marking is determined and an algorithm of administration activity in professional competence marking of health care specialists’ preparation on basis of qualimetric technology.