СТРУКТУРНО-ТЕКТОНІЧНИЙ І геоморфологічний АНАЛІЗ РЕГІОНУ ЗЕМЛІ Грейама АНТАРКТИЧНОГО ПІВОСТРОВА І ПРИЛеглого ЗАХІДНОГО ШЕЛЬФУ
Тектонічна обумовленість будови регіону Антарктичного півострова і його континентальної окраїни. Мезозойські тектонічні рухи і рифтогений вулканізм у кайнозої зіграли вирішальну роль у формуванні морфоструктури регіону. У цій структурі Антарктичний півострів розглядається як антиклінорій, який облямовують західна і східна синклінорні зони (Грикуров, 1973).
З боку тихоокеанської плити в континентальну окраїну півострова врізаються розломи Анверс і Херо. Можливо, зміни в будові антиклінорія півострову пов'язані з впливом цих розломів. Структура західної синклінальної зони в інтервалі широт 61°-68° півд.ш. розділена великим поперечним розломом Херо на два сектори “активний” та “пасивний”. “Активний” сектор представлений трьома великими формами: розломом протоки Брансфілд, масивом Південних Шетландських островів, названих Грикуровим (1973) зародковим антикліноріем, і Південно-Шетландским жолобом. Особливостями цього сектора є великі глибини – до 2628 м, короткі і глибокі поперечні жолоби. “Пасивний” сектор розташований західніше (Дубинин, Кирсанова, 1998).
Найбільш великі і давні (раннекайнозойські) розломи Шеклтон, Херо і Анверс розділили східну окраїну тихоокеанської плити на мікроплити та визначили формування блоків материкової окраїни (Sroda, 2001). Ці розломи виділялися раніше тільки на океанічному дні. Нами встановлено, що вони також простежуються по великих жолобах на материковому схилі, на західному та східному шельфі півострова, де вони виражені поперечними жолобами II порядку з простяганням південний-схід - північний-захід. У рельєфі Антарктичного півострова ці розломи визначають межі секторів, що розрізняються характером розчленованості рельєфу.
Розломні зони західного шельфу Антарктичного півострову, умови їхнього формування та характеристики. Спредінг східного флангу тихоокеанської плити визначив формування повздовжніх розломних зон материкової окраїни.
Розломна зона внутрішнього шельфу являє собою область з розчленованим дном і пасмом замкнутих депресій. Переважають глибини 300–600 м, в окремих точках 800 м і більш 1000 м, перепади глибин сягають 150–400 м.
Розломна зона на зовнішньому шельфі менш виразна, ніж на внутрішньому і має переривчастий характер. Її ширина 30-40 км. Вона розташована між смугою середнього шельфу, заповненої островами і великими моренними масивами, структурними рівнинами на зовнішньому шельфі.
Поперечні жолоби на шельфі орієнтовані субширотно та субмеридіанально, їхня ширина десятки кілометрів. Найглибшими є внутрішні сегменти цих жолобів, з глибинами, що перевищують 1000 м. У напрямку до краю шельфу глибини жолобів зменшуються до 400 м.
Морфометричні характеристики рельєфу Антарктичного півострову та прилягаючої частини шельфу моря Беллінсгаузена. Антарктичний півострів. Досліджувана область Антарктичного півострова - Земля Грейама - розташована в межах широт 68°10’-63° півд.ш. Довжина Землі Грейама близько 685 км, ширина півострова в цьому регіоні 65–100 км, вершини плато досягають висоти 2100 м.
У палеоцені структура Антарктичного півострова випробувала значне підняття (Грикуров, 1973). Це призвело до виникнення великих повздовжніх розломних зон на самому півострові та уздовж західного та східного узбережжя. Розломна зона склепіння гір Антарктичного півострова має переривчастий характер. Глибина розломів становить 500-800 м.
Півострів розсічений безліччю поперечних розломів, що успадковані руслами вивідних льодовиків і які значно ускладнюють берегову лінію.
Шельф. Ширина західної континентальної окраїни Антарктичного півострова складає 190– 220 км. Основними особливостями цього району є: велика глибина шельфу в середньому 500 м, в улоговинах до 1200 м; зворотний нахил поверхні дна до 1° убік Антарктичного півострова; блокова будова і мережа повздовжніх і поперечних жолобів.
Зони повздовжніх розломів на шельфі визначають чітко виражену структурну та морфологічну зональність.
Внутрішній шельф - це прибережна частина шириною 10-50 км, чітко обмежена зоною подовжнього розлому. Тут виражений горбистий шельф із глибинами 200-300 м. Ця зона ускладнена великою кількістю позитивних форм рельєфу. Структурні блоки внутрішнього шельфу мають розміри від 5×10 км до 30×40 км. Берег півострова сильно порізаний густою мережею підводних долин (фіордів), що врізаються в берег і до яких спускаються великі вивідні льодовики. Ширина та довжина фіордів відповідно 3 і 10 км. У верхів'ях фіордів розташовані западини з глибинами 300-400 м, перед якими утворився скелястий ригель, що досягає 10-15 км у довжину і 200 м у висоту.
На представленій у роботі топографічній карті чітко видні мілководні блоки (на яких зосереджені групи архіпелагів), розділяючі їх протоки, а також затоки, фіорди. На відстані 80-90 км від Берега Грейама темно-синім кольором виділяється велика западина, глибина якої 700-1000 м. На більшій частині півострова і його західного шельфу поширені поверхні з нахилом до 10°. Кути від 15° до 30° відносяться до бортів проток, а яскраво виражена область з кутами нахилу 30°-40° проходить там, де круті береги і прямовисні кліфи.
Середній шельф - шириною від 50 км до 100 км, обмежений крайовими жолобами. Тут представлені острови різної величини та мілководні (глибина 100-200 м) цоколі, що складають групи архіпелагів. Острови та цоколі архіпелажних масивів розділені поперечними жолобами та улоговинами льодовикового виорювання. Ширина поперечних жолобів 7-57 км, середній кут нахилу бортів 4°. У коритоподібних жолобів ширина дна до 10 км, часто на дні долини виділяються горби висотою 10-100 м. У межах середнього та зовнішнього шельфу виділяється декілька дуже великих тектонічних улоговин, витягнутих частіше в напрямку південний захід - північний схід на відстань близько 50 км. Більш дрібні тектонічні западини мають розмір 10×10 км. Дно цих структур знаходиться на глибинах 700-1200 м.
Зовнішній шельф. Велика область зовнішнього шельфу має ширину 40-80 км. Тут виділяються ділянки акумулятивних і структурних рівнин, що чергуються, цоколь яких представлений базальтом. Поверхні структурних рівнин і гряд розташовані на глибинах 300-400 м. Зовнішній шельф має нахил в сторону материка 0,5-1°. Брівка шельфу проходить у межах глибин 350-450 м. Основними формами рельєфу тут є підводні гряди, моренні рівнини з горбисто-западинним рельєфом, невеликі зандри і камові поля (Гожик, Орловский, Митин, 1991). Моренні структури розташовані ближче до краю шельфу, для них характерне перевищення глибин 100-200 м. Гряди витягнуті на 30-40 км, їхня ширина 15-20 км. На поверхні дна іноді зустрічаються височини з абсолютними позначками біля -160 м і замкнуті заглиблення з позначками до -500 м.
Материковий схил. Материковий схил виражений чітко, його ширина від 30 до 70 км, кут нахилу в середньому 10°. Континентальний схил на більшій частині району досліджень розташований між ізобатами 500 і 3000 м (близько 5000 м з боку Південно-Шетландського жолобу). На глибинах 2500-3000 м схил більш виположений. Континентальний схил на глибині 3000-3500 м переходить у підніжжя.
Геоморфологія дна мілководної зони архіпелагу Аргентинські острови. Архіпелаг Аргентинські острови розташований на західному шельфі Антарктичного півострова (у межах координат 64°12'–64°2' з.д. і 65° 13'–65°16' півд.ш.). Блок архіпелагу оконтурений ізобатою 100 м і обмежений протоками Пенола (зі сходу) та Французькою (з півночі).
За результатами ехолотної та GPS зйомок в українських антарктичних експедиціях 1998 і 2002 рр. нами створена карта рельєфу дна архіпелагу Аргентинські острови. На основі цифрової моделі рельєфу дна архіпелагу також побудовані карти кутів нахилу, ліній опуклих і увігнутих перегинів і екстремальних точок поверхні, схема динаміки розломних процесів у межах архіпелагу. За результатами аналізу складених карт, схем, профілів вивчені рельєф дна та тектонічна структура архіпелагу Аргентинські острови.
Архіпелаг займає площу приблизно 20 км2. Він складений трьома групами островів, розділених міжострівними акваторіями. У межах груп острови розділені протоками шириною 50-100 м і глибиною до 10-20 м. Міжострівні протоки-розломи дотримуються напряму розломів шельфу ІІ порядку - північний захід - південний схід і північний схід-південний захід.
Поверхня архіпелагу має нахил на захід-південний-захід. Його східна сторона більш мілководна, глибина в протоках в середньому становить близько 25-32 м, іноді сягає -40 м. У західній частині протоки мають глибину близько 50 м. Центральна частина архіпелагу характеризується як зона дроблення, з великою кількістю локальних піднять і зон шхерного мілководдя. Острівні шельфи слаборозвинені, їхня глибина рідко перевищує 10 м.
В цілому для басейну архіпелагу характерне скельне дно з різкими перепадами глибин. Архіпелаг складений вулканогенно-метаморфічним комплексом порід (Гожик, Греку, Усенко и др., 2002). Створені ними форми рельєфу мають сліди льодовикової обробки.
Лінійна та ортогонально орієнтована спрямованість міжостровних проток-розломів і гіпсометричний аналіз морського дна дозволяють відновити динаміку розколу, єдиного в минулому, масиву архіпелагу
Основні риси льодового морфогенезу. Рельєф шельфу Антарктичного півострову формувався під сукупним впливом тектонічного та гляціологічного факторів. Роль тектонічного фактору визначалася самою структурою, наявністю розломів і проявами інтенсивного рифтогеного вулканізму. Гляціологічний фактор виявлявся не тільки в екзараційному перетворенні шельфу вивідними льодовиками, акумуляцією айсбергового матеріалу, але і впливом льодовикового навантаження, що призвів до активізації рухів по розломах, опусканню корінного ложа. Таким чином, сформувалася наступна структурна зональність континентальної окраїни Антарктичного півострова, що характерна для областей давнього зледеніння: внутрішній шельф відповідає зоні переважної екзарації дна, середній шельф - зона нерівномірної ерозії і акумуляції, зовнішній шельф - зона переважної акумуляції (Матишов, 1984). Нами побудована схема постгляціальної морфоструктури рельєфу дна західного шельфу Антарктичного півострова, на якій показана структура регіону, лінії току древнього льодовика, морфологічні особливості рельєфу дна.
Поверхня дна піддавалася процесам акумуляції матеріалу та вимивання жолобів льодовиково-муттєвими потоками на окраїні шельфу. На зовнішньому шельфі часто зустрічаються височини, гряди, що утворилися в результаті розвантаження принесеного льодовиками моренного матеріалу. Найбільш часто представлені міжпотокові масиви, рідше, крайові гряди, у більшості випадків на зовнішній границі - так звані крайові шельфові вали. На материковому схилі виділяються два великих жолоби, що приурочені до розломних систем Анверс і Херо. Між ними утворилися великі припідняті масиви з перевищенням над дном жолобів у сотні і навіть тисячу метрів.
Однією з особливостей гляціального шельфу є його зворотній нахил. Цей факт А.В. Живаго (1971) пояснив впливом навантаження льодовикового щита, тобто ізостазією, коли зовнішня зона шельфу піднімається з більшою швидкістю, ніж внутрішня після скорочення пізньоплейстоценового щита.
Важливий внесок у дослідження гляціогенезу внесли роботи (Гросвальда, 1980; Матишова, 1984).
Різні форми льодовикової екзарації та акумуляції на західному шельфі Антарктичного півострова. В роботі приводиться схема постгляціальної морфологічної структури шельфу західної частини Антарктичного півострова. Як відзначалося раніше, на формування структури шельфу Антарктичного півострова впливали процеси геотектоніки і динаміки льодовикового покриву. В результаті визначилися три морфоструктурні одиниці: внутрішній, середній та зовнішній шельф, розходження в рельєфі яких обумовлені неоднаковим розвитком форм льодовикової екзарації і акумуляції.
Для внутрішнього шельфу характерні найменші глибини, розчленованість дна, наявність підводних трогів, грабеноподібних улоговин внутрішньої подовжньої зони розломів. Наявність великої кількості дрібних островів, підводних скель послужило для назви внутрішнього шельфу “горбистим” (Гожик и др., 1991). Численні підводні троги на продовженні вивідних льодовиків, що перетинають внутрішній шельф, утворилися під час їхнього висування до зовнішньої межі шельфу. Крім цього, мається багато лінійних понижень, що позначають розломи ІІІ-го і IV-го порядку.
Середній шельф є перехідною зоною між внутрішнім і зовнішнім шельфом. Рельєф дна середнього шельфу більш вирівняний у порівнянні з внутрішнім, тобто на ньому значно слабкіше виражені екзараційні форми рельєфу. Підводні жолоби рідкі, вони трасували найбільш могутні вивідні льодовики в періоди розростання льодовикового щита. Є різкі та зовсім ізольовані від підвідних трогів улоговини льодовикового виорювання та вимивання, що утворилися при висуванні льодовикового щита на край шельфу. На відміну від льодовикових трогів у їхньому утворенні брали участь і водяні потоки по тріщинах у тілі льодовика. Практично відсутні скільки-небудь значні акумулятивні форми рельєфу. Але вже розвиті друмліноподібні форми. Для цього шельфу характерна наявність великих підводних цоколів (з островами), великих островів і знижень, представлених на деяких ділянках жолобами. Це зниження з жолобами зобов'язано своїм походженням повздовжньому розломові, що виходить на рифтовий грабен протоки Брансфілд.
Зовнішній шельф являє собою слабкорозчленовану рівнину з положистими горбами і височинами, яка має зворотній нахил дна. Пологі горби та височини є здебільшого моренними масивами, рідше грядами. Їхня акумулятивна природа вже доведена. Маються і друмліноподібні форми. На наявність друмліноподібних форм вказував раніше Anderson (1999). Для зовнішнього шельфу характерна також наявність великої кількості округлих, витягнутих депресій дна, жолобів, створених льодовиком і поталими водами. На самому краї зовнішнього шельфу розвиті кінцеві гряди і улоговини стоку талих вод, що відкриваються на материковий схил.
Материковий схил, двоступінчастий. Крута ступінь материкового схилу розбита паралельними до зовнішньої межі шельфу тріщинами і несе сліди тектонічних розломів. Звертає на себе увагу також ломана з гострими виступами та затоками брівка шельфу.
Як видно з цього короткого огляду, шельф Антарктичного півострова формувався під інтенсивним і тривалим впливом льодовика, його екзараційною або акумулятивною діяльністю. Раніше ми відзначали, що багато негативних лінійних форм рельєфу були закладені по лінії розломів. Однак, ці морфоструктурні елементи рельєфу були істотно перероблені льодовиком. Таким чином, природа шельфу Антарктики є тектоно-гляціальною.
ВИСНОВКИ
Основою для висновків послужили наступні результати дослідження.
Створено базу даних, що включає ехолотні зйомки і GPS спостереження українських вчених в антарктичних експедиціях, промірні роботи англійських дослідників і сучасні цифрові моделі висот і глибин для регіону Західної Антарктики.
Розроблено оригінальну методику синтезування різнорідних топографічних даних і створення єдиних цифрових масивів, а також їхньої тематичної обробки за допомогою сучасних географічних інформаційних систем і спеціалізованих програмних продуктів (LandSerf, Surfer, ENVI, Grapher, ArcView) для одержання різних характеристик рельєфу.
Сформовано комплект із 12 електронних растрових і векторних карт, схем, профілів, графіків, таблиць, що відображають топографічні та морфометричні особливості, а також тектонічну та постгляціальну структуру регіону Антарктичного півострова та його західного шельфу.
За результатами українських морських батиметричних досліджень побудована детальна карта рельєфу дна маловивченого архіпелагу Аргентинських островів.
Інформативність і перспективність використання сучасних супутникових технологій (альтиметрія, інтерферометрія, скаттерометрія) для вивчення віддалених і важкодоступних районів Антарктики підтверджена на конкретних прикладах.
Отримані результати структурно-тектонічного та геоморфологічного аналізу дозволяють зробити наступні висновки.
Шельф західної частини Антарктичного півострова сформувався під впливом, як тектонічних факторів (особливо на ранніх етапах, близько 20 млн. років тому), що визначили геологічну структуру прикордонної зони тихоокеанської плити з антикліналлю півострова, так і гляціологічних, що проявилися в розвитку різних форм льодовикової екзарації та акумуляції для внутрішнього, середнього та зовнішнього шельфу.
Виділено систему та запропонована класифікація подовжніх і поперечних розломів на шельфі. До розломів І порядку віднесені повздовжні розломи внутрішнього і зовнішнього шельфу, основи материкового схилу і Антарктичного півострова. Поперечні розломи віднесені до розломів ІІ порядку. Вони встановлені за геоморфологічними даними і, в основному, збігаються з лініями потоку вивідних льодовиків на шельф, тому вони отримали назви льодовиків півострова. Крім поперечних, до розломів ІІ порядку відносяться також широтні розломи, що визначили блокову будову шельфу. Розломи ІІІ порядку утворилися на стадії останнього висування льодовикового щита до зовнішньої межі шельфу. Встановлено продовження розломів Анверс і Херо через півострів на східну синклінорну зону.
Обгрунтована схема морфологічних структур тектонічного і гляціального генезису дозволило відновити на різних просторових масштабах блокову структуру шельфу, лінії потоку древніх материкових льодовиків, а також реконструювати схему розколу єдиного в минулому цоколя архіпелагу Аргентинських островів.
У процесі роботи над дисертацією визначилася також практична значимість результатів, що підтверджується можливістю застосування складених карт і різних характеристик рельєфу морського дна і Антарктичного півострова в національної ГІС “Антарктика-Вернадський”, а також використання цих даних як складової частини нової Міжнародної батиметричної карти Південного океану.
перелік праць, ОПУБЛІКОВАНИХ за ТЕМою ДИСЕРТАЦІЇ
- Гожик П.Ф., Греку Р.Х., Сарьян Д.В., Греку Т.Р. Современные спутниковые методы для гляциологических исследований (интерферометрия, скаттерометрия, альтиметрия в Антарктике) // Материалы гляциологических исследований. - М., 2000. – Вып. 89. – С. 225-228.
- Гожик П.Ф., Греку Р.Х., Сарьян Д.В., Серединин Е.С., Пилипчак А.С., Греку Т.Р., Ищук А.А., Швайко В.П. Исследование регионов Антарктики и Украины по ERS SAR данным. ERS скаттерометрия для классификации морского льда в Антарктическом регионе // Отчет национального Космического агентства Украины 1998-2000. - К., 2001. – С. 71-80.
- Гожик П.Ф., Греку Р.Х., Усенко В.П., Вернигоров В.П., Греку Т.Р., Острецов Г.А., Гончар А.И., Клочан Ю.А., Моц В.Н. Карта рельефа дна мелководной зоны архипелага Аргентинских островов в районе украинской антарктической станции Академик Вернадский // Геол. журн. - 2002. - № 1. – С. 128-131.
- Greku Т. Type classification and distribution of sea-ice in the Antarctic Peninsula region with ERS-1 microwave scatterometry // Бюл. УАЦ. - К., 2002. - Вып 4. - С. 153-156.
- Греку Т.Р. Топографо-геоморфологічна цифрова інформаційна база даних українського сектора антарктичних досліджень // Геоінформатика. - 2003. - № 1. - С 43-48.
- Греку Р.Х., Ладановский Ю.В., Курбацкий А.С., Греку Т.Р., Куренков В.О. Геодезические наблюдения на островах Аргентинского архипелага в Западной Антарктике и представление результатов в системе ArcGIS // Геол. журн. - 2003. - № 2. – С.134-138.
- Греку Т.Р. Створення електроних тематичних карт для підсистеми ГІС “Антарктика-Вернадський” // Національне картографування: стан, проблеми та перспективи розвитку. Збірник наукових праць. - К., 2003. - С. 65-69.
- Греку Т.Р. Зона сопряжения Земли Грейама и западной материковой окраины Антарктического полуостров // Сучасні проблеми геологічної науки: Зб. наук. пр. ІГН НАН України. – К., 2003. – С. 95-100.
- Греку Т.Р. Геоморфология мелководной зоны архипелага Аргентинские острова (Западная Антарктика) по результатам катерного промера в украинских антарктических экспедициях // Геология морей и океанов: Тезисы докладов XV Международной школы морской геологии. - М.: ГЕОС, 2003. - Т. 1. - С. 238-239.
- Greku Т.R. Geotectonic and glacial features of the pacific shelf of the Antarctic Peninsula // Тези Другої української антарктичної конф. “Антарктичний півострів – ключовий регіон для досліджень змін у навколишньому середовищі” (2UAM2004). - Київ: УАЦ МОН України. - 2004. - С. 34.
- Greku Т.R. Maps collection of topography and geomorphological characteristics of the Antarctic Peninsula (Graham Land) and adjacent shelf // Тези Другої української антарктичної конференції “Антарктичний півострів – ключовий регіон для досліджень змін у навколишньому середовищі” (2UAM2004). - Київ: УАЦ МОН України. - 2004. - С. 131.
Анотації
Греку Т.Р. Роль льодового морфогенезу та тектоніки в формуванні західного шельфу Антарктичного півострова. - Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата геологічних наук за спеціальністю 04.00.10 - геологія океанів і морів. - Інститут геологічних наук НАН України, Київ, 2005.
Дисертація присвячена дослідженню геоморфологічної будови дна західного шельфу Антарктичного півострову. Розглянуто тектонічний та гляціальний фактори морфогенезу досліджуваного регіону Західної Антарктики. На основі розробленої методики створена цифрова база картографічних даних і побудовано 12 електронних растрових і векторних карт, що відображають тектонічну і постгляціальну структуру досліджуваного регіону. За результатами катерних ехолотних зйомок в українських антарктичних експедиціях побудована детальна батиметрична карта архіпелагу Аргентинські острови. Архіпелаг є структурою, геологічна будова якої характерна для внутрішнього шельфу західної континентальної окраїни Антарктичного півострова. По складених картах на різних просторових масштабах показана блокова будова шельфу, виявлені лінії току древніх материкових льодовиків, а також реконструйована схема розколу єдиного в минулому цоколя архіпелагу Аргентинських островів. Показані інформативність і перспективність використання сучасних супутникових технологій (альтиметрія, інтерферометрія, скаттерометрія) для вивчення віддалених районів Антарктики.
Ключові слова: Антарктичний півострів, шельф, морфогенез, геоморфологічна будова, цифрові моделі висот і глибин.
Греку Т.Р. Роль ледового морфогенеза и тектоники в формировании западного шельфа Антарктического полуострова. - Рукопись.
Диссертация на соискание ученой степени кандидата геологических наук по специальности 04.00.10 - геология океанов и морей. - Институт геологических наук НАН Украины, Киев, 2005.
Диссертация посвящена исследованию геоморфологического строения дна западного шельфа Антарктического полуострова. Рассмотрены тектонический и гляциальный факторы морфогенеза исследуемого региона Западной Антарктики. Обзорные главы посвящены геохронологии формирования Антарктиды и анализу роли ледового покрова, который не только формирует климатические условия южного близполярного региона, но и является мощным рельефообразующим фактором.
Результаты диссертации основаны на данных батиметрической съемки в украинских антарктических экспедициях, батиметрических картах района архипелага Аргентинские острова (1964 года), предоставленные Британской антарктической службой и на современных цифровых моделях высот и глубин из фондов национальных и международных центров данных.
На основе разработанной методики создана цифровая база картографических данных. Цифровой формат данных позволил проанализировать широкий спектр количественных характеристик рельефа (углы наклона, площади, распределение характерных и экстремальных глубин, азимутальное направление склонов, линии вогнутых и выпуклых перегибов), а также построить профили и тематические схемы. Всего построено 12 электронных растровых и векторных карт, которые в разном масштабе отображают морфометрические характеристики рельефа дна, а также тектоническую и постгляциальную структуру исследуемого региона.
По результатам катерных эхолотных съемок в украинских антарктических экспедициях 1998 и 2002 годов построена детальная батиметрическая карта архипелага Аргентинские острова. Архипелаг является структурой, геологическое строение которой характерно для внутреннего шельфа западной континентальной окраины Антарктического полуострова. По составленным картам на разных пространственных масштабах показано блоковое строение шельфа, сеть продольных и поперечных разломов, выявлены линии тока древних шельфовых ледников, аккумулятивные и экзарационные формы рельефа, а также реконструирована схема раскола, единого в прошлом цоколя архипелага Аргентинских островов.
В диссертации на конкретных примерах приводится анализ видимой топографии исследуемой области Антарктического полуострова, распределения морского льда и его типизация с использованием современных методов дистанционного зондирования Земли, спутниковой интерферометрии, альтиметрии и скаттерометри. Результаты обработки данных доказывают высокую детальность и точность методов и перспективность их применения в отдаленных и труднодоступных полярных регионах.
Ключевые слова: Антарктический полуостров, шельф, морфогенез, геоморфологическое строение, цифровые модели высот и глубин.
Greku T.R. The role of the glacial morphogenesis and tectonics for forming of the Antarctic Peninsula west shelf. – Manuscript.
Thesis on competition of a scientific degree of the candidate of geological sciences on a speciality 04.00.10 - Geology of Oceans and Seas
The thesis is dedicated to research of a geomorphological structure of the sea-bed of the Antarctic Peninsula western shelf. The tectonic and glacial factors of the morphogenesis are considered for the West Antarctic studied region. The digital cartographic database and 12 electronic raster and vector maps were created on a basis of the developed technique. These maps show the tectonic and post-glacial structure of the region. The detail bathymetric map of the Argentine islands archipelago is built by results of the boat echosounding survey during the Ukrainian expeditions. The archipelago is characteristic feature of the geological structure of the inner western shelf. Owing to developed maps the block structure of the shelf in different scales is shown, the paleoflow lines of ancient continental glaciers are identified, and stages of breaking of pedestal unbroken in the past of the Argentine islands archipelago is reconstructed also. A concernment of usage of the up-to-date satellite technologies (altimetry, interferometry, scatterometry) to research the remote Antarctic regions is shown.
Keywords: Antarctic Peninsula, shelf, morphogenesis, geomorphological structure, digital models of heights and depths.
| 
