Як відзначалося вище, дрейф осі обертання буде обумовлювати трансгресії і регресії великих регіонів земної поверхні. Це пов'язано з деякім відставанням реакції тектоносфери від реакції гидросфери на деформації фігури Землі, що обумовлені дрейфом осі обертання. З цих позицій, враховуючі результати моделювання та палеомагнітні дані, трансгресії і регресії повинні задовольняти наступним вимогам:
а. для будь-якого регіону Землі трансгресії і регресії повинні підлягати певній і однаковій циклічності, у зв'язку з петлеподібною траєкторією дрейфу полюсів;
б. криві трансгресій і регресій для віддалених один від одного регіонів можут бути у “протифазі”, тобто регресії в одному регіоні можут відповідати трансгресія в іншому;
в. областям, підвладним регресії повинні відповідати зони стиснення тектоносфери, і навпаки, областям трансгресії - зони розтягання.
Для підтвердження перших двох вимог аналізувалися криві трансгресій і регресій, які побудовані А.Л.Яншіним. Були розраховані і проаналізовані амплітудні спектри даних кривих.
На амплітудних спектрах для всіх кривих відзначається максимум спектральної щільності для гармонік із періодом близьким до 200 млн.років. Отже, перша вимога про періодичність трансгресій і регресій досить добре підтверджується реальним геологічним матеріалом.
Крім того, криві, побудовані А.Л.Яншіним, виявляють цілком різний хід трансгресій і регресій у різних частинах нашої планети. Отже, друга вимога також підтверджується фактичними даними.
Для перевірки третьої вимоги знову аналізувалася історія розвитку геосинклінальних поясів. З позиції розвитку геосинкліналей даний висновок означає, що, власне, геосинклінальному етапу розвитку рухливих областей (режим розтягання) буде відповідати трансгресія як геосинклінальної області, так і на сусідніх платформах і навпаки, орогенному етапу розвитку (режим стиснення) буде відповідати підняття геосинклиналі і сусідніх платформ над рівнем моря, тобто регресія. В даний час цей факт підтримує більшість дослідників.
Іншим геологічним явищем, що підтвержує спряженість регресій із зонами стисннення і трансгресій із зонами розтягання є розвиток соляних структур. Соляні структури є свого роду індикаторами напруженого стану геологічного середовища, їхнє формування і ріст тісно пов'язані зі стискальними напруженьами. В одній із робіт М.В.Чирвинська відзначає, що періодам інтенсивного росту соляних структур у Дніпрово-Донецькій западині (режим стиснення) відповідають регресії моря.
З усього вищевикладеного можна зробити висновок, що дрейф осі обертання є однією з “рушійних сил”, що викликають ряд геологічних процесів, таких як тектонічні активізації, трансгресії і регресії великих регіонів Землі, і з позиції цього фактора можливе пояснення даних геологічних явищ і їхнього зв'язку.
ВИСНОВКИ
Дисертація - закінчена науково-дослідницька робота, у якій розглянуто вплив варіацій ротаційного режиму Землі на геологічні процеси (на прикладі епох підвищеної тектонічної активності і трансгресій і регресій великих регіонів Землі).
В результаті виконаних досліджень був розроблений і реалізований спосіб розрахунку планетарних полів напружень у в’язко-пружній тектоносфері, обумовлених варіаціями ротаційного режиму Землі. Спосіб грунтується на рішенні рівнянь теорії оболонок, із наступним перетворенням пружного рішення у в’язко-пружне за допомогою методу апроксимації Іллюшіна. Отримані, в результаті моделювання, висновки підтверджуються геолого-геофізичними даними.
Основним результатом проведених досліджень є модельні поля напружень, обумовлені загасанням кутової швидкості обертання і переміщенням осі обертання в тілі Землі. Показано, що за рахунок процесів релаксації розмір напружень залежить від швидкості зміни досліджуваних факторів. При цьому загасання кутової швидкості, що фіксується палеонтологічними і астрономічними методами, не може створювати в тектоносфері напруження, необхідної для порушення її цілісності, тобто протікання процесів структуроутворення, у той час як дрейф осі обертання при певних швидкостях переміщення, здатний приводити до накопичення в тектоносфері напружень, достатніх для процесів структуроутворення.
Проведені в роботі розрахунки траєкторії дрейфу палеомагнітних полюсів і ритмів швидкості дрейфу, свідчать про наявність у геологічній історії Землі періодів, швидкість дрейфу в якіх достатня для протікання процесів структуроутворення.
Аналіз геологічного розвитку геосинклінальних областей дозволяє констатувати наявність у геологічному минулому епох підвищеної тектонічної активності, характерних для всієї земної кулі, але які мають різний ступінь прояву для різних регіонів Землі. Встановлено, що хронологічні межі даних епох відповідають періодам підвищеної швидкості дрейфу полюсів. Це дозволило пояснити природу епох підвищеної тектонічної активності з позиції Нової ротаційної гіпотези структуроутворення, з урахуванням результатів моделювання.
Певна циклічність у траєкторії дрейфу полюсів дозволила припустити обумовленість періодичних трансгресій і регресій великих регіонів земної кори цім фактором. Аналіз кривих трансгресій і регресій підтвердив припущення, зроблені з позиції Нової ротаційної гіпотези структуроутворення, з урахуванням результатів моделювання, що до їхньої природи.
Не менш важливим результатом є те, що циклічність траєкторії, періоди підвищення швидкості дрейфу полюсів і обумовлені ними епохи тектонічної активності, a також трансгресії і регресії підпорядковуються певній циклічності, яка збігається з циклічністю астрономічних явищ. Це у свою чергу свідчить про безпосередній вплив космічних процесів на тектогенез Землі.
СПИСОК ПРАЦЬ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗДОБУВАЧЕМ ПО ТЕМІ ДИСЕРТАЦІЇ:
1. Довбнич М.М. К вопросу о моделировании горно-геологических процессов в рамках вязко-упругих моделей // Науковий вісник НГАУ.- 1999.- № 5.- с. 84-86.
2. Довбнич М.М. О возможной причине эпох тектонической активности в истории Земли // Науковий вісник НГАУ.-2000.- № 3.- с. 69-71.
- Довбнич М.М. Соотношение напряжений, обусловленных дрейфом оси и изменением скорости вращения Земли // Науковий вісник НГАУ.-2000.- № 5.- с.59-62.
- Довбнич М.М. Влияние скорости дрейфа географических полюсов на процесс накопления напряжений в верхней оболочке Земли (результаты моделирования) // Доповіді АН Украіни.- 2000.- №10.- с. 126-129.
- Довбнич М.М. Поля напряжений верхней оболочки Земли, обусловленные дрейфом географических полюсов (результаты моделирования) // Тез. докл. Междунар. конф. молодых ученых и специалистов “Геофизика-99” (Петродворец 9-12 ноября1999г.).- Санкт-Петербург.- 1999.- с. 36.
- Довбнич М.М. Напряженное состояние верхней оболочки Земли, вызванное изменением ротационного режима // Сб. научн. трудов НГА Украины.- Т.3, № 6.- с. 29-34.
АНОТАЦІЯ
ДОВБНИЧ М.М. Обумовленість геологічних процесів варіаціями ротаційного режиму (на прикладі в’язко-пружної моделі Землі).- Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата геологічних наук за спеціальністю 04.00.22.- “Геофізика”. Національна гірнича академія України. Дніпропетровськ, 2001.
Дисертація присвячена вивченню впливу варіацій ротаційного режиму Землі на геологічні процеси. Вперше виконане математичне моделювання полів напружень, що виникають у в’язко-пружній тектоносфері при варіаціях ротаційного режиму. Встановлено, що даний фактор, у першу чергу дрейф осі обертання, здатний обумовлювати процеси структуроутворення. Зіставлення результатів моделювання з геолого-геофізичними даними підтверджує зроблені висновки. З позиції дрейфу осі обертання пояснена природа епох тектоно-магматичної активності і трансгресій та регресій великих регіонів Землі.
Ключові слова: ротаційний режим, варіації, напруження, моделювання, тектонічна активність, трансгресії, регресії.
АННОТАЦИЯ
ДОВБНИЧ М.М. Обусловленность геологических процессов вариациями ротационного режима Земли (на примере вязко-упругой модели Земли).- Рукопись.
Диссертация на соискание ученой степени кандидата геологических наук по специальности 04.00.22.- “Геофизика”. Национальная горная академия Украины. Днепропетровск, 2001.
Диссертация посвящена изучению влияния вариаций ротационного режима Земли на геологические процессы. Впервые выполнено математическое моделирование полей напряжений, возникающих в вязко-упругой тектоносфере при вариациях ротационного режима. Алгоритм расчетов базируется на решении задач теории оболочек и преобразовании упругого решения в вязко-упругое с помощью метода аппроксимации Ильюшина. Показано, что за счет процессов релаксации величина напряжений зависит от скорости изменения изучаемых факторов. При этом затухание угловой скорости, фиксируемое палеонтологическими и астрономическими методами, не может создавать в тектоносфере напряжения, необходимые для нарушения ее целостности, то есть протекания процессов структурообразования, в то время как дрейф оси вращения при определенных скоростях перемещения, способен приводить к накоплению в тектоносфере напряжений, достаточных для процессов структурообразования. Сопоставление результатов моделирования с геолого-геофизическими данными подтверждает сделанные выводы. Анализ палеомагнитных данных позволил выявить в геологическом прошлом наличие периодов ускоренного дрейфа полюсов, причем скорости дрейфа в эти периоды близки к скорости, необходимой для протекания процессов структурообразования, полученной при моделировании. Установлено, что таким периодам соответствуют эпохи повышенной тектоно-магматической активности Земли. Определенная цикличность в траектории дрейфа полюсов позволила предположить обусловленность данным фактором периодических трансгрессий и регрессий крупных регионов земной коры, являющихся следствием отставания реакции тектоносферы от реакции гидросферы на деформации фигуры планеты. Анализ кривых трансгрессий и регрессий подтвердил сделанные предположения. Показано, что геологические и геофизические явления подчиняются определенной цикличности, совпадающей с цикличностью астрономических явлений, что свидетельствует о непосредственном влиянии космических процессов на тектогенез Земли.
Ключевые слова: ротационный режим, вариации, напряжения, моделирование, тектоническая активность, трансгрессии, регрессии.
SUMMARY
Dovbnich M.M. Condition of geological processes by variations of the rotational mode of the Earth (on an example of visco-elastic model of the Earth).- Manuscript.
Dissertation for the degree of candidate of geological sciences on speciality 04.00.22.- “Geophysics”. National Mining University of Ukraine. Dnipropetrovsk, 2001.
The dissertation is devoted to study of the influence of variation of the rotational mode on the geological processes. The mathematical modelling of stress fields arising in the visco-elastic tectonosphere at the variation of the rotational mode of the Earth is made for the first time. It is established, that the given factor, first of all the drift of rotation axis is capable to cause the processes of the structural formation. The comparison of the rezults of the modelling with geologic-geophysical data confirms made conclusions. From the position of the drift of rotation axis the nature of epoch of the tectonic-magmatic activity both transgressions and regressions of large regions of the Earth is explained.
Key words: rotational mode, variations, stress, modelling, tectonic activity, transgressions, regressions.
| 
