Розділ 4. ПРОДУКТИВНІСТЬ І ЯКІСТЬ НАСІННЯ
СОЇ РІЗНИХ ГРУП СТИГЛОСТІ
Фенологічні спостереження за ростом і розвитком різних сортів сої показали, що в умовах південно-західного Степу України вони по різному реагують на гідротермічні умови року. Це обумовлювало різну тривалість міжфазних періодів і, як наслідок, змінювався вегетаційний період сорту.
В результаті значних відмінностей у строках проходження фаз вегетації сорти суттєво відрізнялися за тривалістю вегетаційного періоду по роках. Цей показник коливався від 99 до 130 днів.
Використовуючи методику М.І.Корсакова (1972), вивчаємі сорти розміщуємо в наступні групи:
1) ранньостиглі – Альтаір (вегетаційний період – 104-108 днів), Чорнобура (100-109 днів), Білгородська 48 (99-103 днів);
2) середньоранньостиглі – Аркадія одеська (114-124 днів), Гея (103-117 днів), Чарівниця степу (110-129 днів), Кріпиш (112-124 днів);
3) середньостиглі – Успіх (120-138 днів), Ізумрудна (115-130 днів), Церера (120-138 днів), Подільська 1 (118-135 днів).
Наші спостереження показали, що перший період вегетації – до настання фази цвітіння значно поступається генеративному. У ранньостиглих сортів він становить 34-38%, тоді як у сортів з більш тривалим періодом вегетації – Церери, Подільської 1, Ізумрудної, Успіху – 40-42%. Цей показник свідчить про більш високу потенціальну продуктивність сорту. Серед середньостиглих сортів певну перевагу мали сорти Кріпиш і Гея. У ранньостиглих сортів Чор-нобурої, Білгородської 48, Альтаіру, цей період був найкоротшим –39 днів, тоді як у середньостиглих сортів Церери, Подільської 1, Ізумрудної та Успіху – 50-54 дні, що порівняно із стандартним сортом Аркадія одеська на 10-14 днів більше.
Найбільша висота рослин сої була в період цвітіння-налив бобів. За цим показником виділялись сорти Чарівниця степу – 104,8 см, Успіх – 97,6, Подільська 1 – 97,1 см.
Нами вивчалася динаміка формування листової поверхні рослин у різних сортів сої. Кращі показники площі листкової поверхні на початку вегетації були у сортів Чарівниця степу і Ізумрудна – 10,8 тис.м2/га. В послідуючих фазах цей показник по сортах дещо змінювався. У фазі цвітіння найбільшу листкову поверхню сформував сорт сої Чорнобура (21,6 тис.м2/га) та Ізумрудна (20,9 тис.м2/га). У фазі утворення зелених бобів найбільшу листкову поверхню мали сорти Ізумрудна (32,8 тис.м2/га), Чорнобура (33,3 тис.м2/га) та Білгородська 48 (32,9 тис.м2/га).
На початку наливу насіння сорти сої Чарівниця степу в 1995 р. сформував площу листкової поверхні – 36,2 тис.м2/га; в 1996 р. – 34,9; в 1997 р. – 42,7; в 1998 р. – 40,1 тис.м2/га; Подільська 1 відповідно – 36,8; 35,7; 41,9; 39,3; Ізумрудна – 37,5; 36,0; 41,7; 39,3; Чорнобура – 35,7; 33,4; 40,2; 38,7 тис.м2/га.
Величина загального, або сумарного фотосинтетичного потенціалу (SФП) у сортів сої було досить різним, навіть у одних і тих же сортотипів. Так, стандартний сорт Аркадія одеська і сорт Чарівниця степу належать до середньораннього сортотипу, але різниця в показниках ФП у них була значною – 201 тис.м2·днів/га. В групі цих сортів найменшим цей показник був у сорту Кріпиш – 1893 тис.м2·днів/га, дещо більшим у сорту Альтаір – 2199 тис.м2·днів /га. Середньостиглі сорти Церера, Подільська 1, Ізумрудна і Успіх мали високі і досить близькі показники ФП – відповідно 2534, 2373, 2665 (найвищий показник серед вивчаємих сортів) і 2485 тис.м2·днів /га. На їх рівні знаходився фотосинтетичний потенціал ранньостиглого сорту Чорнобура – 2426 тис.м2·днів/га, середньораннього – Чарівниця степу – 2402 тис.м2·днів /га.
Нами вивчалася ефективність ризобіального комплексу різних сортів сої. Найбільш активна симбіотична азотфіксація спостерігалася у сортів Подільська 1, Ізумрудна, Чарівниця степу, Успіх. Найменш активною в посушливому 1996 р. вона була у ризосфері сортів Гея (6-8 бульбочок на одну рослину), Чорнобура (9-15 бульбочок), Церера (12-17 бульбочок), Кріпиш (13-18 бульбочок). Ці ж сорти відрізнялися меншою ризобіальною активністю і в сприятливому за вологоза-безпеченням 1997 р. Так, якщо у сортів Ізумрудна і Подільська 1 налічувалося 132-145 і 140-153 бульбочок на одну рослину, з них 130-140 і 120-140 з високим вмістом леггемоглобіну, то у сорту Церера відповідно – 55-60 і 53-59.
Слід відмітити, що бульбочки на кореневій системі сортів сої були великого розміру – понад 4-5 мм, окремі бульбочки досягали в діаметрі 10-12 мм і знаходилися вони на глибині до 5-6 см, переважно на основному стержні кореневої системи.
Аналізуючи урожайність різних сортотипів і сортів можна відмітити, що висока урожайність сортів Чарівниця степу і Подільська 1 вказує на те, що вони добре відзиваються на інтенсивні прийоми вирощування, однак вони негативно реагують на недостатність якогось із факторів вегетації. В середньому за 1995-1998 рр. найвищий показник урожайності був у сорту Чарівниця степу – 21,1 ц/га. Приріст порівнянно з контролем становив 19,89 % (табл.2).
Практично, аналогічною була урожайність у сорту Подільська 1 – 21,7 ц/га, приріст урожайності був досить значним і становив 4,1 ц/га, або 23,29%. Отже, для умов південно-західного Степу із середньостиглих сортів найбільш підходить сорт сої Подільська 1, із середньоранніх – Чарівниця степу. Досить високу і відносно стабільну урожайність забезпечив середньостиглий сорт Ізумрудна – 19,5 ц/га, ранньостиглий сорт Білгородська 48 – 17,9 ц/га, середньостиглий сорт Успіх – 18,3 ц/га.
Вміст протеїну і жиру в сортах значно змінюється, залежно від погодних умов вегетації. Так, у посушливому 1996 р. вміст протеїну у насінні сортів Чарівниця степу, Аркадія одеська, Альтаір, Гея перевищував показник 39%, у решти сортів – 38%, і лише у сорту Ізумрудна – 34,48%; в сприятливому за вологозабезпеченням 1997 р. вміст протеїну в насінні сорту Альтаір складав 32,2%, сорту Подільська 1 – 35,74%, Гея – 35,63%, Аркадія одеська – 34,16%.
В середньому за чотири роки найвищий вміст протеїну був у насінні сортів Аркадія одеська – 37,59%, Подільська 1 – 38,58%, Гея – (37,91%), Успіх – 37,05%. Найнижчий вміст протеїну був у сорту Церера – 34,64%. Решта сортів мала середній показник – 35,24-36,91%. В цих межах коливання спостерігався вміст протеїну у сортів Чарівниця степу – 36,16%, Білгородська 48 – 35,68, Чорнобура – 35,78, Альтаір – 35,24 і Кріпиш – 35,60%.
Таблиця 2
Урожайність насіння сортів сої, ц/га
Сорти Сортотип 1995р. 1996р. 1997р. 1998р. Середнє
Аркадія одеська середньоранній 14,9 11,3 28,0 16,3 17,6
Кріпиш середньоранній 15,6 13,2 22,8 17,9 17,4
Чорнобура ранньостиглий 13,2 6,1 21,3 14,6 13,8
Церера середньостиглий 12,9 13,0 18,2 13,6 14,4
Подільська 1 середньостиглий 16,3 15,1 33,6 21,8 21,7
Гея середньоранній 13,5 9,8 24,4 15,2 15,7
Ізумрудна середньостиглий 16,0 15,0 28,2 18,7 19,5
Білгородська 48 дуже ранньостиглий 15,7 14,2 24,5 17,5 17,9
Альтаір ранньостиглий 11,4 7,3 14,3 13,2 11,6
Чарівниця степу середньоранній 16,6 9,9 35,2 22,6 21,1
Успіх середньостиглий 15,2 14,6 23,9 19,4 18,3
НІР 0,05, ц/га 0,96 0,79 1,00 0,72
В середньому за 1995-1998 рр. найвищий вміст жиру в насінні сої був у сортів Кріпиш – 22,68%, Білгородська 48 – 21,54%, Альтаір – 21,23% та Церера – 20,92%.
В цілому спостерігається певна обернена залежність між вмістом протеїну і жиру: вищому вмісту протеїну відповідає нижчий вміст жиру. Так, у насінні сорту Подільська 1 в середньому за 1995-1998 рр. вміст протеїну складав 38,58%, тобто був найвищим, а вміст жиру– 19,40%, що нижче середніх показників вмісту жиру (20-21%).
Розділ 5. ПРОДУКТИВНІСТЬ СОЇ ЗАЛЕЖНО
ВІД ВПЛИВУ СТИМУЛЯТОРІВ РОСТУ
Нами в 1995-1998 рр. в польових дослідах вивчалася динаміка росту рослин, формування листкової поверхні, симбіотичного ризобіального комплексу, продуктивності сої під впливом стимуляторів Д-2, Д-7, Д-071, ДГ-500, ДГ-477, ДГ-918, ДГ-358.
Кращим за впливом на висоту рослин виявися препарат ДГ-500, який сприяв збільшенню висоти рослин сої порівняно до контролю у період цвітіння-бутонізація на 6,3 см, в кінці цвітіння-початок наливу – на 8,8 і в фазі повного наливу – на 7,0 см. Після ДГ-500 за впливом на висоту виявились препарати ДГ-918, Д-7 і Д-071.
Під впливом стимуляторів площа листкової поверхні збільшувалась на 0,2-3,7 тис.м2/га.
Дослідження показали, що досить висока стимулююча дія препаратів проявилась у різних за погодними умовами 1995-1998 рр. Правда, обробка препаратом Д-2, як і при вивченні впливу його на листкову поверхню, показала від'ємний результат, а саме: у фазу наливу насіння площа листкової поверхні становила 29,0 тис.м2/га порівняно до контролю 31,2 тис.м2/га. Всі інші препарати виявились ефективними.
Біологічні стимулятори, що вивчались, забезпечували приріст урожайності насіння на 10-19%, крім Д-071 (9,6%). Найбільший приріст урожайності насіння (13,9-19,9%) забезпечили деякі препарати, а саме ДГ-500, який в середньому за 4 роки підвищив урожайність на 2,3 ц/га (13,0%), ДГ-477 – на 2,9 ц/га (17,5%), ДГ-918 – на 3,3 ц/га (19,9%), ДГ-358 – на 3,0 (18,1%) (рис.6).
Рис.6. Вплив стимуляторів росту на урожайність насіння сої
(середнє за 1995-1998 рр.)
Розділ 6. БІОЕНЕРГЕТИЧНА І ЕКОНОМІЧНА ЕФЕКТИВНІСТЬ
ТЕХНОЛОГІЇ ВИРОЩУВАННЯ СОЇ
Розрахунки показали, що внесення N60P60 значно підвищувало енергетичний коефіцієнт, порівняно з контролем (без добрив та інокуляції): у сої сорту Аркадія одеська він становив 4,38, сорту Альтаір – 4,00, без добрив відповідно – 3,93 і 3,76. Спостерігались навіть відсутність значних змін у показниках біоенергетичної ефективності під впливом фосфорних добрив в дозах P60 на фоні інокуляції (3,94) порівняно до контролю – 3,93, що пояснюється великою енергоємністю при порівняно невисоких прибавках маси сухої речовини (табл.3).
Таблиця 3
Біоенергетична ефективність застосування мінеральних і бактеріальних добрив
при вирощуванні різних сортів сої (середнє за 1995-1998 рр.)
Показники Без інокуляції Інокуляція
без добрив P60 N30P60 N60P60 без добрив P60 N30P60 N60P60
Аркадія одеська
1. Затрати сукупної енергії, МДж/га 12580 13280 13710 13820 12780 13760 13840 13910
2. Органічної речовини, ц/га 27,5 27,7 29,6 31,1 29,1 30,1 31,6 33,2
3. Валова енергія, МДж/га 49500 49860 53280 55980 52380 54180 56880 59760
4. Енерговитрати на 1 ц органічної речовини, МДж 457,5 479,4 463,2 444,4 439,2 457,1 438,0 419,0
5. Енергетичний коефіцієнт 3,93 3,75 3,89 4,38 4,10 3,94 4,11 4,30
Альтаір
1. Затрати сукупної енергії, МДж/га 12540 13220 13690 13780 12730 13720 13830 13890
2. Органічної речовини, ц/га 26,2 27,5 29,2 30,6 28,2 30,5 31,3 32,3
3. Валова енергія, МДж/га 47160 49500 52560 55080 50760 54900 56340 58140
4. Енерговитрати на 1 ц органічної речовини, МДж 478,6 480,7 468,8 450,3 451,4 449,8 441,9 430,0
5. Енергетичний коефіцієнт 3,76 3,74 3,84 4,00 3,99 4,00 4,07 4,19
Найменші витрати сукупної енергії були при вирощуванні сортів з меншою урожайністю – Кріпиш, Чорнобура, Гея, Альтаір, Білгородська 48 – 12316-12800 МДж/га. Вищим цей показник був при вирощуванні сортів Подільська 1 та Чарівниця степу – 14166 і 14238 МДж/га; вихід сухої речовини з гектара (зерно + солома), відповідно, найвищим був також у цих двох сортів – 40,3-41,4 ц/га.
Соя Аркадія одеська (стандарт) мав показник затрат сукупної енергії на 1 ц зерна 409,5 МДж, а високоврожайні сорти Подільська 1 – 354,9, Чарівниця степу – 343,9 МДж. Інші сорти, за винятком Церери і Альтаіра, також мали кращі показники, порівняно зі стандартом, але різниця була незначною. Найвищі енерговитрати на 1 ц сухої речовини урожаю надземної маси мав сорт Альтаір – 530,9 МДж.
Вихід валової енергії по варіантах досліду коливався від 54854 до 60066-61596 МДж/га. Він значно збільшувався при застосуванні стимуляторів росту ДГ-477, ДГ-918 і ДГ-358.
Проведені розрахунки економічної ефективності вирощування сої показали, що внесення фосфорних добрив не значно підвищувало рівень рентабельності (на 12-14%), а поєднання азотних (N30) і фосфорних добрив (P60) підвищувало рівень рентабельності до 258-253%, а збільшення дози азоту до 60 кг/га діючої речовини – до 269 і 262%.
Разом з тим, собівартість виробництва 1 ц зерна сої 19,52-30,34 грн. є досить високою, і лише значна ціна реалізації (900 грн.) забезпечувала високий рівень рентабельності.
У високоврожайних сортів Подільська 1 і Чарівниця степу, Ізумрудна рентабельність становила відповідно – 351, 361, 321%. По решті досліджуваних сортів рентабельність їх вирощування була нижчою, порівняно зі стандартом Аркадія одеська. Найнижчою вона була у сорту Альтаір, який мав найнижчу урожайність 11,6 ц/га – 197%. Для решти сортів рентабельність коливалася в межах 232-292%.
Економічний аналіз застосування біологічних стимуляторів росту при вирощуванні сої показав на значну ефективність таких стимуляторів, як ДГ-918, ДГ-477, ДГ-358, що забезпечили рівень рентабельності відповідно 290, 288 і 286% при найменшій собівартості 1 ц насіння – 23,05, 23,23 і 23,33 грн.
В цілому економічний та біоенергетичний аналіз вказує на значну ефективність вивчаємих технологічних заходів в умовах південно-західного Степу України.
Висновки
У дисертації наведені та узагальнені експериментальні дані і нове вирішення наукової задачі, що виявляється у вивченні особливостей формування урожаю зерна сої в умовах південно-західного Степу України залежно від прийомів технології вирощування. Наукова задача вирішена шляхом підбору високопродуктивних сортів сої, виявлення ефективності доз мінеральних добрив, ризоторфіну та біологічних стимуляторів на ріст і розвиток, формування урожаю та якість зерна сортів сої, а також детального біоенергетичного та економічного аналізу.
1. На продуктивність сої в умовах південно-західного Степу України в найбльшій мірі впливали мінеральні добрива в поєднанні з інокуляцією насіння, підбір сортів та біологічні стимулятори росту.
2. Агрометеорологічні умови південно-західного Степу України сприятливі для вирощування сої. В регіоні достатньо теплових ресурсів та є ґрунти з високою природною родючістю, хоч в окремі роки спостерігається дефіцит вологи.
3. Фосфорні добрива (Р60) мало впливали на ріст і розвиток сортів сої, підвищуючи урожайність на 0,8 та 0,9 ц/га (4,9 і 7,7%) відповідно по сортах Аркадія одеська і Альтаір, тоді як азотно-фосфорні добрива (N30-60P60) значно покращували ріст рослин, не знижуючи інтенсивності ризобіального комплексу і, як наслідок, достовірно підвищували урожайність сої, яка зростала для сорту Аркадія одеська на 1,7-2,7 ц/га (10,49-15,7%) і Альтаір на 1,6-3,0 ц/га (13,7-26,6%).
4. Застосування ризоторфіну виявилось ефективним в усі роки досліджень, що позитивно позначилось, насамперед, на вегетації рослин, і особливо – на ефективності ризобіального комплексу. Проте урожайність насіння від самої інокуляції сорту Аркадія одеська зростала на 1,0 ц/га, Альтаір – на 0,5 ц/га.
5. Поєднання мінеральних добрив з інокуляцією виявилось найбільш ефективним по показниках росту і розвитку рослин, продуктивності посівів. Найбільшу листкову поверхню формували рослини на період кінець цвітіння-налив насіння при внесенні N60P60 в поєднанні з інокуляцією відповідно по сортах Аркадія одеська 34,5 тис.м2/га та Альтаір – 37,1 тис.м2/га, що більше показників контрольного варіанту на 10,6 і 13,5%.
На цих ділянках були найбільші показники сумарного фотосинтетичного потенціалу посіву сої – у сорту Аркадія одеська – 2526 тис.м2·днів/га, Альтаір –
2485 тис.м2·днів /га.
Найвищий показник чистої продуктивності фотосинтезу (ЧПФ) в указаних сортів під впливом добрив та інокуляції відмічено в період повні сходи-початок цвітіння (3,99 та 3,9 г/м2 за добу). Мінеральні добрива (N60P60) та обробка насіння ризоторфіном сприяли накопиченню сухої речовини в надземній біомасі до 47,12-53,04 ц/га проти 30,85-31,56 ц/га на контролі.
6. Максимальна кількість бульбочок на коренях рослин сої сорту Аркадія одеська (61 бульбочка) та Альтаір (68 бульбочок) виявлена в період утворення зелених бобів-кінець цвітіння при внесенні N30P60 в поєднанні з інокуляцією. Проте найбільша тривалість загального симбіозу 83 дні та активного – 75 днів по сорту Аркадія одеська та 81 і 75 днів у Альтаіру виявлена на ділянках з внесенням P60 в поєднанні з інокуляцією їх насіння.
7. Внесення мінеральних добрив N60P60 в поєднанні з інокуляцією забезпечувало в середньому за роки досліджень збільшення висоти рослин сорту Аркадія одеська на 7,1 см, Альтаір – на 6,0 см, кількості бобів на одній рослині відповідно – на 3,0 і 3,3, маси насіння з однієї рослини – на 1,33 та 1,23 г, маси 1000 насінин – на 10 і 9,0 г, висоти прикріплення бобів нижнього ярусу – на 6,1 і 6,4 см.
8. Мінеральні добрива N60P60 в поєднанні з інокуляцією забезпечували в середньому за 1995-1998 рр. підвищення урожайності насіння у сорту Аркадія одеська на 4,7 ц/га (29,01%) та у сорту Альтаір – на 4,3 ц/га (36,8%) порівняно до контролю (варіант без добрив та інокуляції) – 16,2 та 11,7 ц/га відповідно по сортах. Вміст сирого протеїну в насінні цих сортів становив відповідно – 41,81% та 38,54%, збір сирого протеїну – 8,73 та 6,14 ц/га. Найвищий вміст жиру в їх насінні – 20,29 і 22,53% – був на ділянках з внесенням P60 у поєднанні з інокуляцією, що підвищувало вихід жиру відповідно на 4,0 і 3,48 ц/га.
9. Виявлено сортову реакцію сої на умови вирощування в регіоні. Найбільшу листову поверхню відмічено в період завершення цвітіння-наливання насіння у бобах у сорту Подільська 1 – 38,4 тис.м2/га, Чарівниця степу – 38,5, Ізумрудна – 38,7, що більше відповідно на 7,3, 7,4 та 7,6 тис.м2/га при порівнянні зі стандартом Аркадія одеська. Ці ж сорти характеризувались високими показниками фотосинтетичного потенціалу посіву, який у вивчаємих сортів сої знаходився в інтервалі 2373 до 2665 тис.м2·днів/га.
10. Встановлено сортові особливості при формуванні симбіотичного апарату у сої. Так, бульбочки на її коренях утворювалися вже у фазі другого трійчастого листка і функціонували до фізіологічної стиглості насіння. Потім проходить процес розпаду леггемоглобіну та лізис бульбочок. Кількість бульбочок на одній рослині зростала від 15 до 153, середній їх діаметр становив 4-5 мм, сира маса їх на одній рослині збільшувалась з 0,36 до 2,84 г.
11. Вміст сирого протеїну в насінні сортів сої знаходився в інтервалі 34,63-38,58%. Найвищий його вміст відмічено у насінні сортів Подільська 1 – 38,58%, Гея – 37,91, Аркадія одеська – 37,59, Успіх – 37,05. Визначено амінокислотний склад білку сортів сої та їх біологічну повноцінність.
Відмічено вплив екологічних умов на міст жиру в насінні сортів сої. Найвищі його значення відмічено у сортів Кріпиш – 22,68, Білгородська 48 – 21,54, Альтаір – 21,23, Церера – 20,92%. Виявлено обернену залежність між показниками вмісту сирого протеїну та жиру у сортів сої різних груп стиглості та центрів селекції.
12. Найвищу урожайність насіння забезпечили сорти сої Подільська 1 – 21,7, Чарівниця степу – 21,1, Ізумрудна – 19,5, Успіх - 18,3 ц/га, що вище на 0,7 – 4,1 ц/га при порівнянні з сортом Аркадія одеська.
13. Встановлено позитивний вплив біологічних стимуляторів росту на ріст, розвиток та формування симбіотичного і фотосинтетичного потенціалів, а також підвищення урожайності насіння у сорту Аркадія одеська. Найвища урожайність насіння – 19,9 ц/га одержана при застосуванні стимулятора росту ДГ-918.
14. Біоенергетична ефективність досліджуваних заходів підвищення продуктивності сої вказує на позитивні зміни у цих показниках при доборі сортів, застосуванні азотно-фосфорних добрив, ризоторфіну і їх поєднання, а також біологічних стимуляторів.
Досліджувані прийоми підвищення продуктивності сої були економічно високоефективними. Рівень рентабельності сорту Аркадія одеська при внесенні фосфорних добрив становив 246%, фосфорних в поєднанні з інокуляцією – 264%, азотнофосфорних – 258-269%, азотнофосфорних в поєднанні з інокуляцією – 279-292%; сорту Альтаір відповідно – 237, 265, 253-262 і 278-281%.
Рекомендації виробництву
1. В умовах південно-західного Степу України на чорноземах звичайних малопотужних легкоглиннистих на лесі для поліпшення ефективності ризобіального комплексу сої застосовувати ризоторфін для обробки насіння перед сівбою. Внесення азотно-фосфорних добрив (N30-60P60) поєднувати з інокуляцією.
2. В умовах регіону висівати сорти сої типу Подільська 1, Чарівниця степу, Успіх, Ізумрудна, Аркадія одеська, які можуть ефективно використовувати погодні умови вегетаційного періоду.
3. При обробці насіння сої застосовувати ризоторфін і біологічні стимулятори росту, які підвищують урожайність на 10-19%.
СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ РОБІТ ПО ТЕМІ ДИСЕРТАЦІЇ
1. А.В.Дробітько. Вибір сортотипів і агротехнічних прийомів вирощування сої в південно-західному Степу //Збірник наукових праць Інституту землеробства УААН. – Київ. – 2000. – Вип 1, -с.73-79.
2. А.О.Бабич, А.В.Дробітько, О.М.Дробітько. Формування урожайності сої залежно від підбору сортів і технологічних прийомів в умовах південно-західного Степу України //Матер. третьої Всеукр. Конференції. Виробництво, переробка і використання сої на кормові та харчові цілі. -Вінниця. -2000. -с. 9-10.
3. А.В.Дробітько. Вплив мінеральних добрив та інокуляції на продуктивність сої в умовах південно-західного Cтепу України. Вісник аграрної науки Причорномор'я, 2001 р., вип.1, -с.84-88.
4. А.О.Бабич, А.В.Дробітько. Формування урожаю і продуктивність сої залежно від впливу технологічних прийомів в умовах південно-західного Степу України. //Збірник наукових праць Вінницького державного аграрного університету. –Випуск 9, -Вінниця, 2001 р. –с.63-70.
5. А.О.Бабич, А.В.Дробітько. Продуктивність сої різних груп стиглості в умовах південно-західного Степу України. Міжвід.темат.наук.зб. //Корми і кормовиробництво. –К.: Агросвіт, 2001. –Вип.47. –с.24-26.
6. А.В.Дробітько Ефективність елементів технології вирощування сої в умовах південно-західного Степу України //Зб.наук.пр. Вінницького державного аграрного університету. –Вінниця. –2001. –Вип.10. –с.79-86.
Анотація
Дробітько А.В. Формування урожаю зерна сої залежно від прийомів вирощування в умовах південно-західного Степу України. –Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата сільськогосподарських наук за спеціальністю 06.01.09 – рослинництво. –Інститут землеробства УААН, Чабани, 2002 р.
В дисертаційній роботі викладено результати досліджень з питань вивчення впливу різних доз азотно-фосфорних добрив в поєднанні з інокуляцією на проходження процесів росту і розвитку, формування урожаю сортів сої; науково обґрунтовано доцільність вирощування різних сортотипів сої; вивчено доцільність застосування біологічних стимуляторів росту на активізацію бобово-ризобіального симбіозу і урожайність насіння сої. В роботі приведено економічну та енергетичну оцінку технології вирощування сої.
Одержаний і узагальнений в дисертації експериментальний матеріал дає можливість запровадити нові прийоми технології вирощування сої, науково обґрунтувати добір сортів, що дасть змогу значно підвищити продуктивність цієї культури в нестабільних за вологозабезпеченням агрокліматичних умовах південно-західного Степу.
Розрахунки свідчать про високу економічну та біоенергетичну ефективність підбору сортотипів та деяких прийомів технології вирощування сої.
Ключові слова: соя, мінеральні добрива, інокуляція, азот, фосфор, сорт, стимулятори росту, економічна і біоенергетична ефективність.
Аннотация
Дробитько А.В. Формирование урожая зерна сои в зависимости от приемов выращивания в условиях юго-западной Степи Украины. –Рукопись.
Диссертация на соискание ученой степени кандидата сельскохозяйственных наук по специальности 06.01.09 – растениеводство. –Институт земледелия УААН, Чабаны, 2002 г.
В диссертационной работе изложены результаты исследований по вопросам изучения виляния различных доз азотно-фосфорных удобрений в сочетании с иннокуляцией на прохождение процессов роста и развития формирования урожая сортов сои.
В процессе исследований установлено, что в условиях юго-западной Степи внесение минеральных удобрений N60P60 в сочетании с инокуляцией семян способствует формированию высокой урожайности и повышению качества семян сои. Установлено, что применение N60P60 в сочетании с инокуляцией значительно улучшает показатели линейного роста и высоту прикрепления бобов нижнего яруса, положительно влияло на формирование листовой поверхности и показатели фотосинтетического потенциала посевов. Наилучшие показатели чистой продуктивности фотосинтеза, накопления сухого вещества, индивидуальной продуктивности были отмечены на фоне N60P60 в сочетании с инокуляцией семян сои.
Результаты исследований в резко контрастные по агроклиматическим ресурсам годы свидетельствуют о том, что инокуляция и ее сочетание с минеральными удобрениями достаточно эффективные в плане повышения ризобиальной активности сои, положительно влияли на ее продолжительность. Все это обусловило повышение урожайности высеваемых сортов сои – средне-раннего Аркадия одесская и раннеспелого Альтаир соответственно на 29 и 36%, а также способствовало улучшению качества семян.
В диссертационной работе научно обосновано целесообразность выращивания разных сортотипов сои: очень раннеспелого – Білгородская 48; раннеспелых – Альтаир, Чорнобурая; среднераннего – Аркадия одесская, Крепыш, Чаривныця Степу, Гея; среднеспелые – Церера, Подильска 1, Изумрудная и Успех. В результате исследований установлено, что сорта по разному реагируют на условия выращивания, что в свою очередь влияло на урожайность и показатели качества семян.
В диссертационной работе изложены результаты исследований влияния стимуляторов роста Д-2, Д-7, Д-071, ДГ-500, ДГ-477, ДГ-918, ДГ358 на динамику роста растений, формирования листовой поверхности, симбиотического ризобиального комплекса и продуктивности сои. Лучшими были препараты ДГ-477, ДГ-358 и ДГ-918.
Расчеты диссертационных данных свидетельствуют о высокой экономической и биоэнергетической эффективности подбора сортотипов, применения минеральных удобрений в сочетании с инокуляцией и биологических стимуляторов роста.
Ключевые слова: соя, минеральные удобрения, инокуляция, азот, фосфор, сорт, стимуляторы роста, биоэнергетическая эффективность.
ANNOTATION
Drobitko A.V. Formation of soybean grain yield depending on its growing practics in the conditions of in the South-Western Steppe of Ukraine. -Manuscript.
The thesis for the degree of Candidate of Agricultural Sciences in the speciality 06/01/09 – plant-growing. Institute Agriculture of UAAS, Chabany, 2002.
The thesis work shows the results of investigations on the study of the effect of different doses of nitrogen-phosphate fertilizers together with innoculation on the processes of growth and development, the formation of soybean variety yield; the importance of growing different cultivare types of soybean is scientifically grounded; the preference of using biological growth stimulators to activate legume-rhizobium symbiosis and soybean seed yield is studied. The work includes economic and energy value of soybean growingh technology.
Experimental material obtained and generalized in the thesis gives the opportunity to introduce new ways in soybean growing technology, scientifically to ground the variety selection what gives a chance to increase the productivity of this crop in unstable on humidity providing climatic conditions of south-western steppe.
Design figures prove high economical and bioenergy efficiency of selection of strain types and some agricultural practices of soybean growing technology.
Key words: soya, mineral fertilizers, inoculation, nitrogen, phosphorus, variety, growth stimulators, economic and bioenergy efficiency.
|
