На культурних пасовищах з лядвенцево-злаковим травостоєм без внесення азотних добрив можна одержувати по 50-55 ц кормових одиниць і 10-11 ц сирого протеїну. А при укісному їх використанні такий травостій забезпечує лише збір 38-43 ц/га кормових одиниць і 7-10 ц сирого протеїну. Найменшу продуктивність – 35.7-40.8 ц/га цей травостій забезпечив на варіанті, де випасання починали після однорічного скошування трав на сіно. Такий режим використання травостою забезпечив також найнижчий вихід протеїну. Аналізуючи одержані урожайні дані на лядвенцево-злаковому травостої можна констатувати, що кращим фоном сидеральних добрив був люпин білий на сидерат, який забезпечив вищу продуктивність.
Козлятниково-злаковий травостій в середньому за роки досліджень мав найнижчу продуктивність, порівняно з розглянутими вище травостоями, яка при пасовищному використанні складала від 38 до 41.3 ц/га кормових одиниць, укісно-пасовищному – в межах 40.1-45.0 і укісному – 39.3-46.7 ц/га кормових одиниць. Вихід сирого протеїну відповідно був у межах 6.53-8.25 ц/га. Продуктивність цього травостою залежала в меншій мірі від режимів їх використання і більшій мірі від сидеральних фонів і чистого пару. Кращим фоном для цього травостою був люпин білий на сидерат, який забезпечив вищий вихід кормових одиниць в порівнянні з іншими сидеральними фонами і чистим паром.
ХІМІЧНИЙ СКЛАД ТА ПОЖИВНІСТЬ КОРМУ
Урожайна маса всіх травосумішок за роки досліджень була добре забезпечена органічними поживними речовинами та мінеральними елементами і за загальним рівнем вмісту їх у кормі відповідала зоотехнічним нормам годівлі великої рогатої худоби. Найвищий вміст сирого протеїну – 21.75-23.0% був у сухій масі злакової травосуміші, під яку щорічно перед кожним циклом випасання вносили по 60 кг поживної речовини азотних добрив. В сухій масі травосумішки лядвенцю рогатого із злаками містилось від 17.48 до18.93% сирого протеїну, найменше його було в козлятниково-злаковому травостої – від 15.66 до 16.74%. Він також мав дещо понижений вміст сирого жиру і сирої золи, які не перевищували, відповідно, 3.0 і 8.6%. Сіно злакового травостою містило сирого протеїну вдвічі менше, ніж зелена маса пасовищ із злакових трав. Менший відсоток його містили бобово-злакові травостої з участю лядвенцю рогатого і козлятнику східного, відповідно, на 5.0-5.9% та на 3.8-4.4%. В сіні було значно більше сирої клітковини порівняно з пасовищним кормом. Ця різниця становила від 2.02 до 6.47%, залежно від варіантів досліду. За вмістом БЕР певних закономірних змін не виявлено (табл. 2).
Поживність корму досліджуваних травостоїв не зменшувалась протягом трьох років їх використання. Пасовищне використання злакової травосумішки забезпечувало найвищий вміст кормових одиниць і обмінної енергії в 1 кг сухої маси, а кращою поживністю сіна відзначався козлятниково-злаковий травостій. Пасовищний корм злакової травосумішки в 1.6-1.9 разів перевищував сіно по вмісту перетравного протеїну в 1 корм. од..; на лядвенцево-злаковому травостої ці показники були близькі між собою , а на козлятниково-злаковому кормова одиниця на 13.3-19.9 г краще забезпечувалась перетравним протеїном при сінокісному використанні. Попередники суттєво не впливали на якість корму.
Таблиця 2
Вміст поживних речовин у сухій масі різнотипних травостоїв
залежно від способів використання, %,
(середнє за 1998-2000 рр.)
ЕКОНОМІЧНА ТА ЕНЕРГЕТИЧНА ОЦІНКА ПРИЙОМІВ СТВОРЕННЯ ТА СПОСОБІВ ВИКОРИСТАННЯ РІЗНОТИПНИХ ТРАВОСТОЇВ
Економічні показники технологічних прийомів створення пасовищних і укісних травостоїв на фоні сидеральних культур і чистого пару. Аналіз економічної і енергетичної ефективності показав, що створення різнотипних укісно-пасовищних травостоїв в Лісостепу України на сидеральних фонах люпину білого і гірчиці білої економічно і енергетично вигідно. З урахуванням одержання додаткової продукції, кращим фоном серед них можна вважати люпин білий на зелений корм. Найвища собівартість корму 17.7-22.2 грн. за 1 ц кормових одиниць і найнижча його рентабельність – 125-182% одержана на злаковому травостої на фоні люпину білого на сидерат. Включення в злакову травосумішку при залуженні лядвенцю рогатого або козлятнику східного знижує собівартість 1 ц кормових одиниць до 7.5-13.9 грн. та відповідно підвищує рентабельність виробництва кормів до 261-567%.
 Рис. 4 Вплив способів використання різнотипних травостоїв на основні
показники енергетичної і економічної ефективності, (1996-2000 рр.)
Зміст варіантів: 1 - Початок випасання на другий рік після залуження;
2 - початок випасання після проведення першого укосу;
3 - початок випасання після однорічного укісного використання;
4 - чергування по роках укісного і пасовищного використання;
5 - постійне укісне використання.
Енергетична оцінка створення та раціонального використання укісно-пасовищних травостоїв. Найбільш енерговитратним є вирощування злакового травостою – 92.42-111.8 ГДж/га, що в 1.4-3.5 разів більше, ніж створення і використання бобово-злакових сумішок. Варто зауважити, що в структурі витрат сукупної енергії злакового травостою значну частку – 57.8-66.7% займали мінеральні азотні добрива.
Найвища економічна та енергетична ефективність культурних пасовищ досягається при постійному їх випасанні худобою, а найнижча – при постійному укісному використанні (рис. 4). Енергетичний коефіцієнт бобово-злакових пасовищ становить від 6.22-8.47 з козлятником східним до 8.42-11.60 з лядвенцем рогатим, проти 3.25-4.01 і 3.14-3.33 на відповідних сінокосах. Ефективність укісно-пасовищних режимів використання різнотипних травостоїв зменшується із заміною пасовищного використання сінокісним.
ВИСНОВКИ
В дисертації дано теоретичне узагальнення і запропоновано нове вирішення наукової задачі, що полягає в удосконаленні технологічних прийомів створення і режимів використання культурних пасовищ на орних землях правобережного Лісостепу в умовах природного вологозабезпечення з метою економії матеріальних і енергетичних ресурсів, за рахунок використання післяукісних посівів гірчиці білої та люпину білого на сидерат при формуванні різнотипних травостоїв з участю в них малопоширених видів бобових трав та режимів використання укісно-пасовищних травостоїв.
- Застосування сидеральних добрив при залуженні кормових угідь різнотипними травосумішками сприяє формуванню на початку їх використання більш щільної дернини злакового і лядвенцево-злакового травостоїв за рахунок кращого пагоноутворення злакових трав, густота яких, в середньому по варіантах, становила, відповідно, 2450-2485 і 2373-2403 пагонів/м2 проти 2388 і 2109 пагонів/м2 на фоні чистого пару.
Більш інтенсивне кущіння і розвиток злаків у рік сівби на сидеральних фонах призводить до пригнічення бобових компонентів і зменшення кількості їх пагонів, яка у травосумішках з лядвенцем рогатим і козлятником східним на початку вегетації другого року життя, в середньому, становила, відповідно, 330-483 і 193-241 шт./м2. Тоді, як на фоні чистого пару кількість пагонів згаданих бобових трав у сумішках із злаками становила відповідно 502 і 370 пагонів/м2.
В подальшому формування укісно-пасовищних травостоїв залежало від способів їх використання і, особливо, від погодних умов.
- Режими використання культурних пасовищ впливали на густоту травостоїв незалежно від сидеральних культур чи пару. Постійне чотири-п'яти разове випасання ВРХ за сезон протягом трьох років негативно вплинуло на густоту досліджуваних травосумішок. Початок пасовищного використання травостою після проведення першого укосу на сіно і однорічного сінокісного використання дещо зменшувало негативний вплив випасання на його щільність, в той же час, чергування по роках сінокісного і пасовищного використання та щорічне дворазове скошування зеленої маси на сіно забезпечило найбільшу густоту, як злакових, так і бобових трав.
- При створенні культурних пасовищ основна роль у формуванні злакового травостою належала початковому складу травосумішки і мінеральним азотним добривам. Вплив на цей процес сидеральних добрив і способів його використання не виявлено. Домінантом серед сіяних злакових трав при цьому виступала грястиця збірна, частка якої в урожаї становила 34.2-48.9%, а найменшу конкурентну здатність мала пажитниця багаторічна – 4.2-11.4%.
- Попередники і способи використання значно впливали на зміну видового складу сіяних бобово-злакових травостоїв. Сидеральні добрива, особливо люпинові, порівняно з чистим паром, збільшували процентний вміст злакових трав у лядвенцево-злаковій сумішці, в середньому за три роки користування, на 6%, а в їх травостої з козлятником східним – на 7%, причому із збільшенням злаків, аналогічно зменшувався вміст бобових трав.
- Постійне сінокісне використання бобово-злакових травостоїв з лядвенцем рогатим і козлятником східним та його чергування по роках з випасанням худоби сприяло підвищенню вмісту в них бобових компонентів – відповідно, 31.8-44.3% і 24.8-36.5%, що на 13.9-18.1% і 5.8-9.0% більше, ніж при постійному пасовищному їх використанні.
- Найвищу урожайність сухої маси - 62.6-78.7 ц/га забезпечив злаковий травостій при внесенні за сезон 240 кг/га поживних речовин мінеральних азотних добрив. Включення в даний травостій лядвенцю рогатого або козлятнику східного без додаткового азотного підживлення сприяло виходу, відповідно, 50.4-72.7 і 40.8-74.2 ц/га сухої маси.
В посушливі роки урожайність різнотипних травостоїв знижувалась вдвічі, а в умовах достатнього вологозабезпечення відновлювалась до вихідного рівня.
При створенні культурних пасовищ в нестійких умовах природного зволоження дія сидеральних добрив на врожайність продовжується три роки. На злаковому травостої при азотному удобренні вона майже не поступалась чистому пару – 59.9-74.6 проти 63.7-78.7 ц/га. Бобово-злакові травосумішки з лядвенцем рогатим або козлятником східним, створені на сидеральному фоні люпину білого, відзначалися найвищою урожайністю сухої маси – 52.4-72.7 і 42.4-74.2 ц/га, відповідно, а приорювання його пожнивних решток після збирання зеленої маси на корм, по дії на урожайність згаданих травосумішок була близька до чистого пару.
- Аналіз способів використання сіяних травостоїв за роки досліджень показав, що дворазове їх скошування забезпечило максимальний вихід сухої маси: на злаковому травостої – 71.9-78.7 ц/га, лядвенцево-злаковому – 65.3-72.7 ц/га, козлятниково-злаковому – 61.1-74.2 ц/га. Чергування по роках сінокісного і пасовищного використання сіяних травостоїв дещо знизило їх урожайність. Строки початку випасання злакового травостою на другий рік після залуження не вплинули на рівень його урожайності. Початок випасання бобово-злакового травостою з лядвенцем рогатим після однорічного сінокісного використання знизило його урожайність до 13%, порівняно з випасанням худоби після першого укосу і до 17%, порівняно до варіантів, де випасати її починали з весни. На козлятниково-злаковій травосумішці вищезгадані режими використання, навпаки, призводили до підвищення врожайності даного травостою, відповідно, на 7.2-10.0 і 8.3-13.6 ц/га.
- Вміст поживних речовин у сухій масі пасовищного корму та сіна залежав в основному від складу травостою. Найвищий вміст сирого протеїну в пасовищному кормі – 21.75-23.0% забезпечила злакова травосумішка, під яку щорічно перед кожним циклом випасання вносили по 60 кг/га поживних речовин азотних добрив. Найменше його містилось в кормі козлятниково-злакового травостою – від 15.7 до16.7%.
При включенні бобових компонентів до складу злаків, вміст сирого протеїну зростав у сіні лядвенцево-злакової сумішки від 9.8-11.2% до 11.6-13.9% і до 11.2-12.9% у травостої з козлятником східним.
- Поживність корму досліджуваних травостоїв не зменшувалась протягом трьох років їх використання. Пасовищне використання злакової травосумішки забезпечувало найвищий вміст кормових одиниць і обмінної енергії в 1 кг сухої маси – 0.95-0.97 і 9.97-10.2 МДж, відповідно, проти 0.91-0.93 і 9.69-9.84 МДж при випасанні бобово-злакових травостоїв, а кращою поживністю сіна відзначався козлятниково-злаковий травостій, з вмістом в 1 кг 0.63-0.69 кормових одиниць і 8.49-8.66 МДж обмінної енергії.
Пасовищний корм злакової травосумішки в 1.6-1.9 разів перевищував сіно по вмісту перетравного протеїну в 1 корм. од.; на лядвенцево-злаковому травостої ці показники були близькі між собою – 131.1-140.7 проти 135.4-139.9 г, а на козлятниково-злаковому кормова одиниця на 23.3-24.4 г краще забезпечувалась перетравним протеїном при сінокісному використанні.
- Злаковий травостій забезпечував найвищу продуктивність при постійному пасовищному використанні. Постійне сінокісне його використання на 23.7-24.5% знижує вихід кормових одиниць і на 42.9-43.4% сирого протеїну з 1 гектару. Серед укісно-пасовищних режимів використання злакової сумішки найвищу продуктивність мав варіант з початком випасання ВРХ після першого укосу з другого року життя трав.
Початок випасання бобово-злакового травостою з лядвенцем рогатим з весни другого року після залуження сприяв найбільшому виходу з 1 га, як кормових одиниць, так і сирого протеїну – відповідно, 51.6-55.0 ц і 10.3-11.4 ц, і найменшому після однорічного укісного використання залуженого травостою – 35.7-40.8 ц і 6.8-8.2 ц.
Дворазове постійне сінокісне використання козлятнику східного в сумішці із злаками, на відміну від інших травостоїв виявилось найпродуктивнішим, тоді, як проведення чотирьох циклів випасання за сезон протягом трьох років призвело до зниження виходу з 1 га кормових одиниць і сирого протеїну відповідно до рівня 38.0-41.3 і 6.5-7.4 ц.
- Сидеральний фон люпину білого сприяв найвищій продуктивності злакових трав при постійному випасанні та найбільшому виходу сирого протеїну, порівняно з іншими фонами, при сінокісному використанні та його чергуванні по роках з пасовищним. Початок випасання вищезгаданого травостою після першого укосу та однорічного укісного використання забезпечував найвищу продуктивність на фоні чистого пару.
Чистий пар виявився кращим попередником при створенні і трирічному пасовищному використанні бобово-злакових травостоїв, а завдяки застосуванню сидерату люпину білого, зросла їх продуктивність при укісно-пасовищних і сінокісних способах використання.
- Створення різнотипних укісно-пасовищних травостоїв в центральному Лісостепу на сидеральних фонах люпину білого і гірчиці білої економічно і енергетично вигідно. З урахуванням одержання додаткової продукції, кращим фоном серед них можна вважати люпин білий на зелений корм.
Найбільш енерговитратним було вирощування злакового травостою – 92.42-111.8 ГДж/га, що в 1.4-3.5 разів більше, ніж створення і використання бобово-злакових сумішок. Включення в злакову травосумішку при залуженні лядвенцю рогатого або козлятнику східного знизило собівартість 1 ц кормових одиниць з 15.1-22.2 до 7.5-13.9 грн. та відповідно підвищило рентабельність виробництва кормів з 125-232 до 261-567%.
Найвища економічна та енергетична ефективність сіяних різнотипних травостоїв досягалась при постійному їх випасанні худобою, а найнижча – при постійному укісному використанні. Так, енергетичний коефіцієнт бобово-злакових пасовищ становив від 6.22-8.47 з козлятником східним до 8.42-11.60 з лядвенцем рогатим, проти 3.25-4.01 і 3.14-3.93 при скошуванні їх на сіно. Ефективність укісно-пасовищних режимів використання різнотипних травостоїв зменшувалась із заміною пасовищного використання сінокісним.
ПРОПОЗИЦІЇ ВИРОБНИЦТВУ
Для удосконалення технологічних прийомів створення культурних пасовищ без зрошення в господарствах різних форм власності центрального Лісостепу України рекомендується:
- Висівати різнотипні злакові і бобово-злакові сумішки із стоколосу безостого, грястиці збірної, костриці очеретяної, пажитниці багаторічної, з включенням до їх складу лядвенцю рогатого або козлятнику східного, які забезпечують одержання 47-65 ц/га кормових одиниць і 7-14 ц/га сирого протеїну.
- Для зменшення енерговитрат, залуження таких пасовищ проводити по післяукісному посіву люпину білого на зелений корм або гірчиці білої на сидерат.
- Для підвищення продуктивності культурних пасовищ, випасання корів на злакових і лядвенцево-злакових травостоях розпочинати весною на другий рік після залуження або після проведення їх укосу на сіно, а на козлятниково-злаковому – чергувати випасання по роках з укісним використанням або постійно скошувати його на сіно.
ПУБЛІКАЦІЇ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ
- Макаренко П.С., Векленко Ю.А. Вплив сидеральних добрив і режимів використання злакових і бобово-злакових травостоїв на продуктивність і якість корму культурних пасовищ // Зб. наук. праць ВДАУ. – Вінниця, 2001. – Вип. 9. – С. 57–63.
- Векленко Ю.А. Пасовищне використання козлятнику східного в сумішці зі злаками // Корми і кормовиробництво. – Вінниця, 2001. - №47. – С. 218–219.
- Бабич А.О., Макаренко П.С., Назаров С.Г., Ковтун К.П., Векленко Ю.А., Полулях Н.Н. Пути интенсификации лугового кормопроизводства на Украине // Кормопроизводство. - 2002. - № 1. – С. 7-10.
- Векленко Ю.А. Вплив сидеральних добрив і режимів використання на ботанічний склад бобово-злакової сумішки з лядвенцем рогатим // Корми і кормовиробництво. – Вінниця, 2002. - №48. – С. 58–62.
- Векленко Ю.А. Режими використання та урожайність різнотипних укісно-пасовищних травостоїв // Корми і кормовиробництво. – Вінниця, 2003. - №50. – С. 44-49.
- Векленко Ю.А. Економічна оцінка маловитратних прийомів створення і використання сіяних укісно-пасовищних травостоїв // Корми і кормовиробництво. – Вінниця, 2003. - №51. - С. 235-237.
- Назаров С.Г., Макаренко П.С., Ковтун К.П., Романюк С.П., Векленко Ю.А., Деркач В.С.Наукові основи створення культурних пасовищ і сіножатей на різних типах лучних угідь Лісостепу // Вісник аграрної науки. – 2003. – Спеціальний випуск. Жовтень. – С. 23-27.
АНОТАЦІЯ
Векленко Ю.А. Удосконалення технологічних прийомів створення і способів використання різнотипних травостоїв на орних землях центрального Лісостепу України. – Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата сільськогосподарських наук за спеціальністю: 06.01.12 – кормовиробництво і луківництво. – Вінницький державний аграрний університет. Вінниця, 2004 р.
У дисертації викладені результати трьохрічних досліджень, проведених в центральному Лісостепу по вивченню впливу сидеральних добрив і способів використання сіяних злакових і бобово-злакових травостоїв з лядвенцем рогатим і козлятником східним на густоту, ботанічний склад, продуктивність і якість корму культурних пасовищ.
Встановлено, що при створенні різнотипних укісно-пасовищних травостоїв на орних землях економічно і енергетично доцільно застосовувати в якості попередників післяукісні посіви люпину білого на зелений корм і гірчиці білої на сидерат, які суттєво підвищують їх продуктивність протягом трьох років використання. Визначено оптимальні способи використання досліджуваних травосумішок, що підвищить ефективність виробництва кормів і подовжить продуктивне довголіття культурних пасовищ.
Ключові слова: культурні пасовища, різнотипні травостої, сидеральні добрива, способи використання, лядвенець рогатий, козлятник східний, продуктивність, економічна і біоенергетична ефективність.
АННОТАЦИЯ
Векленко Ю.А. Усовершенствование технологических приёмов создания и способов использования разнотипных травостоев на пахотных землях центральной Лесостепи Украины. – Рукопись.
Диссертация на соискание научной степени кандидата сельскохозяйственных наук по специальности: 06.01.12 – кормопроизводство и луговодство. Винницкий государственный аграрный университет. Винница, 2004 г.
В диссертации изложены результаты трёхлетних исследований, проведённых в центральной Лесостепи по изучению влияния сидеральных удобрений и способов использования сеяных злаковых и бобово-злаковых травостоев с лядвенцем рогатым и козлятником восточным на густоту, ботанический состав, продуктивность и качество корма культурных пастбищ.
Применение в качестве предшественников культурных пастбищ сидератов люпина белого, горчицы белой и послеукосных посевов люпина белого на зеленый корм, приводит на второй год после посева трав к формированию более плотной дернины – в среднем 2228-2485 побегов/м2, увеличению в среднем за годы исследований до 6-7% содержания злаковых трав в бобово-злаковых травостоях, существенному повышению выхода их сухой массы на протяжении двух лет использования.
В опыте на дойных коровах определена степень влияния разных режимов укосно-пастбищного использования культурных пастбищ на формирование трав в условиях естественного обеспечения почвы влагой. Исследовано, что наиболее негативной она была при постоянном пастбищном использовании травостоев, а наиболее щадящей – при чередовании по годам укосного и пастбищного использования или при режиме проведения двух укосов на сено за сезон. Последние способы использования также способствовали увеличению на 13.9-18.1% содержания в бобово-злаковых травостоях лядвенца рогатого и на 5.8-9.0% козлятника восточного.
Злаковый травостой обеспечивал наибольшую продуктивность при постоянном пастбищном его использовании; скашивание зелёной массы на сено снижало на 23.7-24.5% выход кормовых единиц и на 42.9-43.4% сырого протеина.
Начало выпаса лядвенцево-злакового травостоя с весны второго года жизни также обеспечило наибольшую его продуктивность как в кормовых единицах, так и в сыром протеине –соответственно, 51.6-55.0 и 10.3-11.4 ц/га, а наименьшими эти показатели были на варианте, где выпас начинали после однолетнего сенокосного использования.
Двукратное скашивание за сезон козлятника восточного в травосмеси со злаками выявилось более продуктивным, чем проведение 3-4 циклов стравливания, которое привело к снижению выхода с 1 га кормовых единиц и сырого протеина до уровня, соответственно, 38.0-44.3 и 6.5-7.4 ц/га.
Самым затратным в экономическом и энергетическом плане за годы исследований оказалось выращивание злакового травостоя – 92.4-111.8 ГДж/га. Наибольший энергетический коэффициент культурных пастбищ достигался на пастбищных вариантах бобово-злаковых травосмесей – 6.2-11.6, а наименьший 3.1-4.0 – на сенокосных.
Ключевые слова: культурные пастбища, разнотипные травостои, сидеральные удобрения, способы использования, лядвенец рогатый, козлятник восточный, продуктивность, экономическая и биоэнергетическая эффективность.
ANNOTATION
Veklenko J.A. Improvement of technological methods of creation and ways of utilization of polytypic grass stands on arable lands of the central Forest-steppe of Ukraine. - Manuscript.
The thesis on competition of a scientific degree of the candidate of agricultural sciences on a speciality: 06.01.12 - a forage production and a grassland culture. - State agrarian university of Vinnitsa. Vinnitsa, 2004.
In the thesis the results of the three-years researches, which have been lead in the central Forest-steppe on studying of influence of sideral fertilizers and ways utilization of a sown grasses and legume-grass mixtures with birdsfoot trefoil and goat’s-rue on density, botanical structure, productivity and a forage quality of cultivated grasslands are stated.
It fixed, that at creation of polytypic combined hay-pasture grass stands on arable lands economically and energetically expedient to apply as foregoing crops postcut sowing of a white lupine on a green food and white mustard on a green manure, which essentially raise their productivity during two years of use. Optimum ways of utilization of researched grass mixtures, which will raise efficacy of a forage production and will prolong productive longevity of cultivated grasslands.
Key words: cultivated grasslands, polytypic grass stands, sideral fertilizers, ways of utilization, birdsfoot trefoil, goat’s-rue, productivity, economic and bioenergy efficiency.
________________________________________________
Підписано до друку 1.09.2004 р. Формат 60х90/16
Ум. друк. арк. 0,9 Обл.-вид. Арк. 0,9.
Папір офсетний. Гарнітура Times New Roman.
Друк: цифровий дублікатор RISO.
Наклад 100 примірників. Зам. №45.
________________________________________________
Віддруковано в копіювальному центрі
Вінницького державного аграрного університету.
Україна, 21008, вул. Сонячна 1, с. Агрономічне
Вінницький р-н, Вінницька обл.
| 
