Библиотечный каталог авторефератов Украины

КОРМОВА ЯКІСТЬ ЗЕЛЕНОЇ МАСИ ПІСЛЯУКІСНИХ

ПОСІВІВ

Вміст у сухій масі кормових культур поживних речовин, вітамінів і мінеральних сполук тісно пов’язаний з погодними умовами і технологією вирощування. За умов післяукісного вирощування важливо забезпечити не тільки високу врожайність зеленої маси, а й високий вміст у ній сухої речовини.

Найбільшу суттєву прибавку за збором сухої речовини забезпечили мінеральні добрива – 10,5 ц/га. У варіантах кукурудзи з сівбою редьки олійної і горохом по сходах прибавка становила відповідно 14,3 і 13,7 ц/га. В останніх варіантах суттєва прибавка виходу сухої речовини відзначена в сумішках порівняно з одновидовим посівом кукурудзи (відповідно 6,0 і 8,5 ц/га).

Прибавка виходу сирого протеїну від внесення мінеральних добрив становила 2,14 ц/га. Змішані посіви кукурудзи з редькою олійною і горохом, який висівали по сходах кукурудзи, забезпечили додатковий вихід сирого протеїну відповідно 2,5 і 1,6 ц//га.

Найвищий вміст сирої клітковини в сухій речовині спостерігався в одновидовій кукурудзі (27,1%) та в сумішці її з горохом, який висівали одночасно з кукурудзою (27,0%). У рослин сумісних посівів кукурудзи з редькою олійною, кукурудзи з горохом (сівба по сходах) цей показник був нижчим – відповідно 26,0 і 24,1%.

Вищий, ніж у одновидовому посіві, вміст сирої клітковини відзначено у зеленій масі сумішок капустяних зі злаковими культурами.

Головними факторами, які впливають на вміст сирої золи в зеленій масі рослин, є біологічні особливості вирощуваних культур, фаза росту й розвитку. Найменший вміст сирої золи в сухій речовині зеленої маси спостерігався в одновидового ріпаку ярого (10,7%), найвищий – у зеленій масі одновидової кукурудзи та суміші з горохом (відповідно 11,7 і 11,6%).

Більший вміст фосфору серед досліджуваних культур в післяукісних посівах був у вико-вівсяній сумішці, сумішках ріпаку ярого з вівсом і кукурудзи з горохом, який висівали по сходах кукурудзи ( відповідно 0,48 і 0,37%).

Менше фосфору містили рослини у змішаних посівах кукурудзи з редькою олійною і кукурудзи з горохом (0,35%) та одновидові посіви ярового ріпаку – 0,37%.

Найвищий вміст калію серед досліджуваних післяукісних варіантів відзначено у зеленій масі однокомпонентного ярого ріпаку (1,63%).

Високим вмістом калію характеризувалася зелена маса сумішки вівса з викою і ріпаком ярим (відповідно 1,49 і 1,45%).

Найменший вміст калію (1,09–1,06%) був у зеленій масі кукурудзи з редькою олійною і горохом. Отже, ущільнення посівів бобовими культурами призводить до зменшення вмісту калію в зеленій масі.

На фоні без добрив і N90P60K60 найбільший збір кормових одиниць одержано у варіантах сумішок вівса з ріпаком (відповідно 5,7 і 7,1 ц/га), сумішок кукурудзи з редькою олійною та горохом, який висівали по сходах кукурудзи, де ці показники становили відповідно 4,8 і 6,0 та 11,8 і 12,6 ц/га.

У Правобережному Лісостепу високопродуктивними озимими проміжними культурами є суріпиця, ріпак, жито, пшениця й тритикале. В системі зеленого конвеєру вони використовуються на зелений корм і набувають укісної стиглості в наведеній послідовності. За умов своєчасного їх збирання і якісної підготовки ґрунту, травневі посіви післяукісної кукурудзи за врожайністю можуть наближатися до весняних.

Якщо озимі проміжні та післяукісні посіви об’єднати в одну ланку, то продуктивність останньої порівняно з весняними посівами майже подвоїться. Про це можна стверджувати на підставі порівняльного досліду, результати якого наведено на рисунку 2.

Кращими ланками за сумарною врожайністю зеленої маси є поєднання озимого ріпаку й тритикале з кукурудзою (прибавки врожайності зеленої маси до весняного посіву кукурудзи становили відповідно 218 і 191 ц/га).

До важливих показників поживної якості кормових культур належить збір сухої речовини і сирого протеїну. За збором сухої речовини та сирого протеїну за сумою двох врожаїв кращими були ланки з озимим ріпаком і тритикале разом з післяукісною кукурудзою (прибавки становили відповідно 19,5 і 21,0 та 4,48 і 4,74 ц/га).

ЕНЕРГЕТИЧНА Й ЕКОНОМІЧНА ЕФЕКТИВНІСТЬ

ВИРОЩУВАННЯ ОЗИМИХ ПРОМІЖНИХ ТА

ПІСЛЯУКІСНИХ КОРМОВИХ КУЛЬТУР

Розвиток продуктивних сил сільського господарства супроводжується високим споживанням енергетичних ресурсів: пального, електроенергії, добрив тощо. З ростом загальних витрат енергії спостерігається тенденція росту і питомих енерговитрат: на 1га сільгоспугідь, одного працівника, на одиницю валової продукції. Причому загальне збільшення енерговитрат не завжди забезпечує адекватну віддачу.

У структурі енергетичних витрат при вирощуванні весняних та післяукісних кормових культур у варіантах без добрив більша частка припадає на пальне, насіння та оплату праці; у варіанті з добривами останні найбільш затратні (рис. 3).

Валова енергія (ВЕ), нагромаджена урожаєм усіх строків сівби по існуючих фонах живлення, була вищою при вирощуванні кукурудзи з редькою олійною та горохом – 124,3–121,6 ГДж/га: на варіанті без добрив у післяукісних посівів одержали відповідно100,3 і 98,9 ГДж/га.

Найбільшою мірою як на витрати енергії, так і на її вихід з урожаєм впливає застосування добрив, які підвищують енерговитрати на 9 ГДж/га, або на 37%; при вирощуванні сумішок з використанням кукурудзи витрата енергії була близькою до 40%.

Економічну ефективність визначали за рівнем врожайності та виходом кормових одиниць, елементами витрат, собівартістю продукції, прибутком і рівнем рентабельності.

Для виявлення найоптимальніших поєднань варіантів економічний аналіз проведено у післяукісних посівах на фоні N90P60K60 , де прибавка врожайності перевищувала показники НІР05 (табл. 3).

Таблиця 3

Економічна ефективність вирощування весняних післяукісних

посівів (середнє 2000–2003 рр.)

Порівняно з варіантом однокомпонентної кукурудзи, суттєво вищий прибуток одержано у варіантах сумішок з редькою олійною і горохом, який висівали по сходах кукурудзи – відповідно 1198,00 і 1478,00 грн/га. В цих же варіантах рівень рентабельності становив відповідно 123 і 155%.

ВИСНОВКИ

Проведене теоретичне узагальнення і визначене нове вирішення проблеми формування післяукісних посівів кормових культур в умовах Правобережного Лісостепу України дає можливість, на відміну від існуючих рекомендацій, запропонувати нові сумішки бобових і капустяних культур з вівсом і кукурудзою, та зробити такі висновки:

1. При сівбі післяукісних посівів після збирання озимих проміжних культур вологість ґрунту в шарі 0–40 см становила 20,5–20,8% (на весняних 24,7–25,1%), що було достатнім для росту й розвитку рослин на період сівба–сходи і початок вегетації на післяукісних та весняних посівах. Показник вологості грунту на період збирання врожаю істотно не відрізнявся.
2. Поживний режим ґрунту в післяукісних посівах внаслідок додаткового виносу поживних речовин, особливо азоту, погіршується. Вміст нітратного азоту на варіантах одновидового посіву кукурудзи становив 4,7 мг/100 г ґрунту, вико-вівсяної сумішки – 5,2, сумішки кукурудзи з редькою олійною – 4,5 і з горохом – 5,5 мг/100 г ґрунту.
3. Кореневі виділення проявляють індиферентний, синергічний або інгібуючий вплив на рослини агрофітоценозів уже на початку вегетації. Горох і вика більшою мірою негативно впливають на ріст і розвиток кукурудзи. На проростання вівса інгібуючий вплив цих культур не позначився. Капустяні (ріпак, редька олійна) на ріст і розвиток вівса та кукурудзи культур майже не впливали.
4. У післяукісних посівах, порівняно з весняними, внаслідок скорочення тривалості міжфазних періодів росту й розвитку кукурудза має коротший період вегетації, що призводить до зменшення довжини стебел та маси рослин. Інтенсивне наростання листкової поверхні відбувається до настання генеративних фаз, зокрема фаз бутонізації–цвітіння у ріпаку, редьки олійної, гороху, до викидання волоті у кукурудзи. В ході подальшої вегетації площа листя зменшується, що ґрунтується на підсиханні нижніх листків та припиненні процесу новоутворення листя.

Рослинні рештки озимих проміжних культур являють собою додаткове джерело збільшення органічної речовини в ґрунті.

5. Найвищу врожайність зеленої маси на час укісної стиглості на фоні N90P60K60 забезпечили сумішки кукурудзи з редькою олійною (303 ц/га) і горохом, які висівали по сходах кукурудзи (297 ц/га); урожайність одновидового посіву кукурудзи становила 248 ц/га, при виході кормових одиниць 53,1; 59,3; 47,1 і перетравного протеїну відповідно 8,5; 8,0; 5,8 ц/га.
6. При внесенні добрив у нормі N90P60K60 порівняно з варіантом без добрив, зростала врожайність кукурудзи і вико-вівсяної сумішки на 15–30%, поліпшувався хімічний склад корму: збільшився вихід сирого протеїну – 27%, при зниженні вмісту клітковини.
7. Економічна ефективність післяукісних посівів висока. Порівняно з варіантом однокомпонентної кукурудзи, суттєво вищий прибуток одержано у варіантах сумішок останньої з редькою олійною та горохом, який висівали по сходах кукурудзи – відповідно 1198,00 і 1478,00 грн/га; рівень рентабельності зростав і становив 123 і 155%.
8. За біоенергетичною оцінкою, вищі показники ефективності одержано у поєднанні вирощування тритикале як озимої проміжної культури та післяукісної кукурудзи, де енергетичний коефіцієнт становив – 6,74.

ПРОПОЗИЦІЇ ВИРОБНИЦТВУ

1. В умовах Правобережного Лісостепу України для одержання двох урожаїв кормових культур на рік і поліпшення якості кормів рекомендується застосовувати ланку сівозміни озимі проміжні (суріпиця, ріпак, жито, пшениця, тритикале) з післяукісною сівбою кукурудзи з редькою олійною.
2. Для підвищення врожайності зеленої маси післяукісних посівів кукурудзи з редькою олійною рекомендується вносити мінеральні добрива в дозі N90P60K60.

ПУБЛІКАЦІЇ З ТЕМИ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Коваленко В.П. Динаміка наростання зеленої маси та урожайність кормових культур післяукісного вирощування в умовах Правобережного Лісостепу України: Наук. вісн. НАУ. – К., 2001. – Вип. 37. – С. 26–28.
2. Коваленко В.П. Продуктивність кормових культур у післяуіксних посівах: Зб. наук. пр. Ін-ту землеробства УААН.– К.: Фітосоціоцентр, 2002. – Вип. 3–4. – С. 100–103.
3. Коваленко В.П. Якість урожаю кормових культур у післяукісних посівах: Наук. вісн. НАУ. – К., 2003. – Вип. 63. – С. 75–78.
4. Коваленко В.П. Демидась Г.І. Ріст і продуктивність післяукісних посівів кормових культур залежно від їх видового складу // Біологічні науки і проблеми рослинництва: Зб. наук. пр. УДАУ. – Умань, 2003. – С. 727–729.
5. Демидась Г.І Коваленко В.П. Динаміка наростання листкової поверхні та фотосинтетичний потенціал післяукісних посівів // Корми і кормовиробництво / Міжвід. темат. наук. зб. Ін-та кормів УААН. – Вінниця, 2003. – Вип. 51. – С. 189–192.
6. Демидась Г.І., Коваленко В.П. Вплив проміжних посівів кормових культур на формування продуктивності наступної культури: Зб. наук. пр. Ін-ту землеробства УААН. – К.: Фітосоціоцентр, 2003. – Вип. 3–4. – С. 116–122.
7. Демидась Г.І., Коваленко В.П. Значення проміжних посівів та    агрокліматичні особливості їх вирощування // Наукове забезпечення сталого розвитку сільського господарства в Лісостепу України / Каб. Міністрів України, НАУ – К.: Альфа, 2003. – Т. 1. – С. 586–590.
8. Демидась Г.І., Козяр О.М., Ковбасюк П.У., Лещенко Ю.В., Коваленко В.П. Особливості створення та раціонального використання культурних пасовищ та сіножатей в зоні Полісся // Наукове забезпечення сталого розвитку сільського господарства в Поліссі України / Каб. Міністрів України, НАУ. – К.: Альфа, 2004. – Т. 2. – С. 52–67.
9. Демидась Г.І., Ковбасюк П.У., Козяр О.М., Коваленко В.П. Проміжні посіви в інтенсифікації кормовиробництва // Наукове забезпечення сталого розвитку сільського господарства в Поліссі України / Каб. Міністрів України, НАУ. –  К.: Альфа, 2004. – Т. 2. – С. 99–118.
10. Демидась Г.І., Івановська Р.Т., Коваленко В.П., Іскра В.І. Продуктивність посівів та поживність зеленої маси кормових культур післяжнивного вирощування // Корми і кормовиробництво / Міжвід. темат. наук. зб. Ін-та кормів УААН. – Вінниця, 2004. – Вип. 53. – С. 130–134.

Анотація

Коваленко В.П. “Удосконалення технології вирощування післяу­кісних посівів кормових культур у Правобережному Лісостепу України” – рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата сільськогосподарських наук за спеціальністю 06.01.12. – кормовиробництво та луківництво. – Вінницький державний агрономічний університет. – Вінниця, 2004 р.

Дослідженнями, проведеними в сівозміні кафедри кормовиробництва та луківництва Агрономічної дослідної станції Національного аграрного університету протягом 2000–2003 років показано, що ріст і розвиток кормових рослин суттєво залежав від погодніх умов періоду вегетації як у весняних, так і повторних посівах.

Внаслідок скорочення тривалості міжфазних періодів росту і розвитку рослини в післяукісних посівах мають коротший період вегетації порівняно з весняними, що призводить до зменшення довжини стебла та маси рослин.

Поживний режим грунту в післяукісних посівах внаслідок виносу поживних речовин, і перш за все азоту, погіршується.

Найпродуктивнішими були посіви з редькою олійною (303 ц/га) і горохом, які висівали по сходах кукурудзи (297 ц/га; при врожайності одновидового посіву кукурудзи 248 ц/га).

Внесення добрив у нормі N90P60K60 порівняно з варіантом без добрив сприяло зростанню врожайності кукурудзи та її сумішок з іншими культурами на 15–30%; зростав вміст сирого протеїну, зольних елементів (фосфору і калію) при одночасному зниженні вмісту клітковини.

У роботі узагальнено матеріали стосовно фенології, водного і поживного режимів грунту, динаміки формування урожаю вегетативної маси, морфоструктури рослин, фотосинтезу і продуктивності, що послугувало за основу для рекомендацій більш продуктивних культур і сумішок.

Ключові слова: агрофітоценози, біоенергетична та економічна ефективність, одновидовий посів, проміжні, післяукісні, поживність, продуктивність, сумішки, удобрення, урожайність, якість корму.

АННОТАЦИЯ

Коваленко В.П. “Усовершенствование технологии выращивания поукосных посевов кормовых культур в Правобережной Лесостепи     Украины” – рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата сельскохозяйственных наук по специальности 06.01.12. кормопроизводство и луговодство. – Винницкий государственный аграрный университет. – Винница, 2004.

В диссертационной работе представлены результаты исследований по подбору однолетних кормовых культур и их смесей для выращивания в поукосных и озимых промежуточных посевах с целью обеспечения непрерывного поступления высококачественных кормов в ранневесенний, летний и частично осенний периоды.

Исследованиями, проводимыми в севообороте кафедры кормопроизводства Агрономической опытной станции Национального аграрного университета в течение 2000–2003 гг. на чернозёмах типичных малогумусных установлено, что на рост и развитие кормовых растений как в весенних, так и в повторных посевах, существенно влияют погодные условия.

Вследствие сокращения продолжительности межфазных периодов роста и развития культур поукосные посевы в сравнении с весенними отличаются более кратким периодом вегетации, что приводит к уменьшению длины стеблей поукосных культур и масы растений.

Питательный режим почвы в поукосных посевах вследствие выноса питательных веществ и, в первую очередь азота, ухудшается.

Наиболее продуктивными были посевы кукурузы с редькой масличной (303 ц/га) и горохом высеваемым по всходам кукурузы (297 ц/га; при урожайности одновидового посева кукурузы 248 ц/га).

Внесение удобрений в норме N90P60K60 по сравнению с вариантом без удобрений способствовало росту урожайности кукурузы и её смесей с другими культурами на 15–30%; повышалось содержание сырого протеина, фосфора и калия при снижении содержания клетчатки.

В работе обобщён материал по фенологии, водному и питательному режиму почвы, динамике формирования урожая вегетативной масы, морфоструктуры растений, фотосинтезу, продуктивности. На этой основе рекомендованы более продуктивные культуры и смеси.

Ключевые слова: агрофитоценоз, биоэнергетическая и экономическая эффективность, одновидовой посев, промежуточные, поукосные, питателность смеси, удобрение, урожайность, качество корма.

ANNOTATION

V.P. Kovalenko. “Improvement of technology in post-harvest sowings growing in the right-bank Forest-steppe zone of Ukraine” – manuscript.

Dissertation for obtaining the degree of candidate of agricultural science in the specialty 06.01.12. – feed production and grass farming. – Vinnytsa State Agricultural University. – Vinnytsa, 2004.

In the dissertation work, there are shown results from the research into selection of annual fodder crops and their mixtures, for the growing in post-harvest and winter interim sowings in order to provide the continuous supply of high quality feeds in early spring, summer and parts of autumn periods.

Comparison of mixtures’ productivity is conducted; peculiarities of growing and development of their components in the links of green conveyor are studied. Influence of experiment factors on biochemical composition and sustenance of feeds from joint sowings is analyzed. Energy and economic evaluation of mixtures’ growing of annual feed crops is made.

It is recommended to put in the links of green conveyor mixtures with participation of cabbage crops and legumes, mainly corn with oil radish and corn with peas, sowing of which took place at young crops of the first crop and what provided yields in post-harvest sowings respectively 42,8 and 48,3 centers per ha of fodder units.

Key words: agrophytocenosis, bio energy and economic efficiency, one-way sowing, intermediate, post-harvest, sustenance, productivity, mixture, fertilizer, yield, feed quality.