Використання моделі Т. Бріджеса для оцінки параметрів росту гусей
Вивчення тільки емпіричних показників росту птиці не дає повного уявлення про закономірності формування цієї ознаки, тому нами проведені дослідження з моделювання процесів росту (табл.5).
5. Параметри моделі росту гусей
Порода, Швидкість росту
поєднання кінетична, a експоненційна, m a/m
Велика сіра 0,891 0,256 3,481
Рейнська 1,017 0,185 5,500
Кубанська 0,672 0,350 1,919
Горьковська 0,741 0,288 2,566
Угорська-С 0,915 0,245 3,725
Угорська-В 0,938 0,226 4,150
Рейнська х кубанська 1,027 0,224 4,574
Рейнська х (Р х К) 1,060 0,216 4,900
Найбільш високою кінетичною (початковою) швидкістю росту відзначаються гуси поєднань Р х К, Р х (Р х К) та рейнської породи, найменшою – кубанської і горьковської. Експоненційна швидкість росту (на заключному періоді вирощування) найбільша у кубанських, горьковських, великих сірих. Відношення констант ?/m, яке свідчить про напруженість росту найбільшим було у рейнських і горьковських порід, дво- і трипородних поєднань. Модель досить адекватно описує емпіричні дані. Коефіцієнт множинної регресії перевищує 0,9.
Одержані значення констант росту дозволили вивчити взаємодію різних їх рівнів – вище і нижче середнього по популяції – на показники середньодобових приростів гусей. У великої сірої, горьковської, ліній В та С угорської порід, двопородних гібридів (Р х К) найвищі середньодобові прирости на рівні 15...16 г одержані при поєднанні констант ?+; m–. У поєднання від поглинального схрещування Р х (Р х К), кубанських – при ?+; m+, у рейнських – навпаки – ?–; m+.
Вивчені зв'язки рівня середньодобових приростів до 60-добового віку з живою масою особин в послідуючі вікові періоди. У гусей великої сірої породи значно вищу живу масу у всі вікові періоди мали особини з типом формування + –. Це означає, що вони формувались при високих приростах живої маси за перші 30 діб і менших – за наступні 30. Інший характер формування живої маси у гусей лінії В, рейнських, кубанських. У всі вікові періоди вища жива маса була у особин з типом формування – +.
Отже, виявлені чіткі закономірності процесів росту і розвитку гусей, формування їх живої маси. Виділені породи і міжпородні гібриди з оптимальним поєднанням констант швидкості росту, що дозволяє в ранньому віці прогнозувати рівень середньодобових приростів, застосувати гнучку систему організації годівлі птиці і тим самим значно краще використовувати корми.
Типологічні особливості генофонду гусей
Типологічні особливості гусей вивчались за мірними ознаками: довжиною тулуба, шиі, плесни, обхвату грудей в 12-міс. віці. Найбільшою довжиною тулуба відзначаються гуси великої сірої, горьковської і кубанської порід (41,7; 35,7; 35,9 см відповідно), найменшою – угорської, рейнської, двопородного поєднання (31,8; 32,8; 32,7; 32,5 см відповідно). Різниця статистично достовірна (Р<0,001).Обхват грудей найбільший у великих сірих та лінії С угорської породи. Найменше значення цієї ознаки у кубанських і горьковських (Р<0,01). Найбільш довгошиїми виявились гуси двопородного поєднання Р х К (31,1 см), угорської (30,6 см) та рейнської порід (29,5 см). Значно меншою довжиною шиї характеризуються гуси кубанської і великої сірої (21,0; 25,4 см відповідно). Різниця високодостовірна (Р<0,001).
Дослідження вікових змін мірних ознак (з 10 до 60 діб) показали, що розвиток окремих статей має специфічний профіль. Відносний приріст довжини тулуба до 40-добового віку знаходився на рівні 8,4...9,8%. Починаючи з 40 діб приріст цієї ознаки збільшується (14,6%) досягаючи максимального значення за період 51-60 діб (28,8%). В подальшому ріст тулуба майже припиняється: за період 61...360 діб – 6,4%. Аналогічну закономірність відносного приросту має і обхват грудей. Значний приріст цієї ознаки спостерігається з 40-добового віку, що вірогідно, пов'язано з ростом м'язів і відкладанням жирової тканини. Відносний приріст довжини шиї характеризується значним ростом в перший період життя (21,0%), уповільненням з 21 до 40 діб, а потім активним приростом в період 41...50 діб (20,4%). Однак, на відміну від інших мірних ознак, формування довжини шиї до значення, характерного для дорослих особин, в основному відбувається з 61 до 360 діб (відносний приріст 52,6%).
При оцінці відносної подібності різних генотипів за комплексом мірних ознак найменша трансгресія встановлена між великою сірою і кубанською (0,002), кубанською і лініями В та С угорської (0,003...0,006). Найбільш схожими виявились рейнська і лінії угорської (0,207...0,211), рейнська і двопородне поєднання (0,303), кубанська і горьковська (0,248) породи. На підставі показників генетичних дистанцій проведений кластерний аналіз за відтворними і продуктивними якостями, параметрами кривих несучості і лінійними вимірами гусей (табл. 6).
6. Розподіл порід і поєднань гусей на кластери
Порода, Відтворні якості Показники несучості Параметри кривих несучості Мірні ознаки
поєднання кластер частота, % кластер частота, % кластер частота, % кластер частота, %
Велика сіра 1 33,33 1 33,33 1 11,11 1 12,50
Рейнська 1 2 33,33 3 44,44 3 50,00
Кубанська 2 33,33 3 22,23 2 22,22 2 25,00
Горьковська 3 11,11 4 11,11 3 2
Угорська-С 4 22,23 2 4 22,23 3
Угорська-В 4 2 4 3
Р х К 2 3 2 3
Р х (Р х К) 2 1 3 4 12,50
У х (Р х К) 1 1 3 3
Групування генотипів за відтворними якостями виявило чіткий їх розподіл. Породи, що виділені в перший кластер (велика сіра, рейнська, трипородне поєднання У х (Р х К)) характеризуються невисоким значенням виводимості яєць (71,0...78,6%) і виведенності гусенят (58,1...58,8%). В другий кластер відокремились кубанські дво- та трипородні гібриди за участю цієї породи (РхК; Р х (Р х К)). Окремий кластер займає горьковська порода, яка характеризується середнім значенням заплідненості і виводимості яєць, найменшим – збереженості гусенят до 8-тижневого віку (86,2%).
За показниками несучості в перший кластер виділені гуси великої сірої, дво- та трипородні поєднання Р х (Р х К), У х (Р х К). Вони характеризуються досить високою несучістю на рівні 36...38 яєць і тривалістю продуктивного періоду 108...124 день. До другого кластеру виділились породи з невисоким рівнем показників несучості (15...29 яєць, 52...100 днів) – рейнські і угорські. Розподіл порід і поєднань на кластери за параметрами кривих несучості і мірними ознаками також наведений у дисертації.
Таким чином, проведені дослідження типологічних особливостей гусей показали, що породи і поєднання не однорідні за ступенем мінливості мірних, продуктивних і відтворних ознак, а одержані дані генетичних дистанцій дозволяють прогнозувати репродуктивні якості в ранньому онтогенезі, створювати батьківські стада багатофункціонального призначення, які забезпечують оптимальне поєднання комплексу господарсько корисних ознак, розробляти перспективні плани племінної роботи для тих чи інших популяцій гусей.
Еколого-генетичні параметри яєчної і м'ясної продуктивності гусей
Останнім часом особливого значення у зв'язку з розробкою і оптимізацією програм селекції набуває оцінка еколого-генетичних параметрів – пластичності і стабільності – порід і кросів птиці.
Найвища пластичність за ознакою несучість характерна для гусей дво- та трипородних поєднань, кубанських і великих сірих (табл. 7). Коефіцієнт регресії складає 1,133...1,175. Найменший показник пластичності у ліній угорської породи, найбільший – у рейнської, великої сірої, двопородного поєднання Р х К.
7. Групування порід і поєднань за параметрами пластичності і стабільності
Несучість Жива маса
Порода, поєднання рівень ознаки еколого-генет.парам. Rx/y варі- ансастабіль-ності рівень ознаки еколого-генет.парам. Rx/y варі- ансастабіль-ності
в ?? в ??
Велика сіра +- + + 1,138 1,142 + +- + 1,014 1,040
Рейнська - +- + 0,974 1,039 + + + 1,129 1,160
Кубанська + + +- 1,142 0,977 - - - 0,747 0,772
Горьковська +- + + 1,120 0,928 - - - 0,834 0,853
Угорська-С - - - 0,483 0,766 + +- + 1,049 1,068
Угорська-В - - - 0,294 0,863 + + + 1,080 1,101
Р х К + + + 1,175 1,052 +- +- + 1,050 1,081
Р х (Р х К) + + +- 1,133 0,965 +- + + 1,071 1,092
Примітка: в – пластичність, ???– стабільність, Rx/y – коефіцієнт регресії
Найбільш оптимальним поєднанням еколого-генетичних параметрів відрізняються гуси кубанської породи і трипородні гібриди при співвідношенні висока пластичність, середня стабільність, що забезпечує продуктивність на рівні 38...58 яєць. Поєднання низької пластичності і високої стабільності забезпечує найнижчий рівень продуктивності. Це характерне для гусей угорської породи. Їх несучість становить 16...24 яєць. Поєднання високої пластичності і високої стабільності забезпечує середній рівень несучості. Таким поєднанням еколого-генетичних параметрів характеризується гуси великої сірої, горьковської та двопородних гібридів. На несучку від цих порід і поєднань одержано по 34...38 яєць.
Найбільшу живу масу мали великі сірі, рейнські, угорські, дво- та трипородні гібриди (5,2...5,5 кг) при співвідношеннях висока та середня пластичність, низька стабільність. Це характеризує пластичний тип реакції на коливання зовнішніх умов. Поєднання низької пластичності і високої стабільності забезпечує значно нижчий рівень м'ясної продуктивності. Таке співвідношення еколого-генетичних параметрів характерне для гусей кубанської і горьковської порід. Їх жива маса становила 4,0...4,6 кг.
Отже різниця в типах середовищної чутливості насамперед пов'язана з генетичною неоднорідністю аналізуємих порід і поєднань, а використання даного підходу дає можливість оцінити характер такої реакції і дозволяє здійснювати прогнозування ознак в інших умовах середовища та бути основною для відповідного корегування селекційних програм.
Особливості формування та регенерації пір'я і пуху гусей
Періодичність зажиттєвих обскубувань і перо-пухова продуктивність гусей
Гуси – єдиний вид сільськогосподарської птиці від якої при житті одержують пір'я і пух. Проте в господарствах значна кількість перо-пухової сировини втрачається під час щорічного линяння гусей батьківських стад, після закінчення циклу несучості. Проведення кількох обскубувань в міжпродуктивний період дозволяє одержувати додаткові прибутки і підвищувати рівень рентабельності гусівництва.
За три обскубки найбільше перо-пухової сировини (табл. 8) одержано від великої сірої і горьковської порід. Від рейнських і двопородного поєднання на 16...22 г менше. Найнижчий вихід перо-пухової сировини характерний для кубанських та трипородних гусей (142,8; 147,7). Різниця високодостовірна між великими сірими, кубанськими та поєднаннями Р х (Р х К), Р х К (Р<0,001).
8. Вихід перо-пухової сировини та вміст її компонентів
Порода, в т.ч.
поєднання всього, г пір'я пух
г % г %
Велика сіра 193,2±6,34 120,2±4,29 62,25 66,1±2,91 34,18
Рейнська 176,7±5,92 103,6±3,93 58,56 66,5±3,03 37,63
Кубанська 142,8±4,17*** 89,6±2,17*** 62,76 47,2±2,31*** 33,08
Горьковська 182,7±2,17 119,7±1,98 65,51 57,6±2,18 31,52
Р х К 171,2±5,15** 96,2±2,86** 56,18 70,4±2,96 41,12
Р х (Р х К) 147,7±3,34*** 84,3±2,24*** 57,06 52,5±2,31*** 35,59
За виходом пуху за сумою трьох обскубувань виділяються гуси двопородного поєднання Р х К. Питома вага пуху в загальній кількості перо-пухової сировини становить 41,1%, що на 3,5...8,0% більше ніж у інших порід і поєднань. Різниця за цією ознакою між великим сірими, кубанськими, горьковськими, трипородним поєднанням високодостовірна (Р<0,001).
З метою визначення впливу повторних обскубувань на кількість і склад перо-пухової сировини проведені розрахунки відносної їх зміни. Встановлено, що кількість пір'я і пуху за друге обскубування в порівнянні з першим збільшується на 103...135%. Значно більше одержано перо-пухової сировини від горьковських (128%) та трипородного поєднання (135%), найменше – від кубанських і двопородних гусей (2...3%). Кількість сировини за третє обскубування по відношенню до першого збільшується у всіх без винятку досліджуваних порід і поєднань. Зокрема, від горьковських на 169%, великих сірих – 152%, рейнських – 139%. Однак, кількість пуху в загальному обсязі перо-пухової сировини за друге обскубування по відношенню до першого зменшується у більшості досліджуваних порід і поєднань. Різко зменшилась кількість пуху у гусей кубанської (на 35%), великої сірої (на 16%), двопородного поєднання (на 15%). Проте за третє обскубування по відношенню до другого у всіх без винятку генотипів кількість пуху в перо-пуховій сировині знову суттєво збільшується (на 121...178%). Ці зміни, очевидно, пов'язані з біологічними особливостями гусей. В літній період, при високих температурах повітря кількість пуху, як основного теплоізолюючого компоненту дещо зменшується, і навпаки, із зниженням зовнішньої температури, підвищується питома вага пуху в загальній кількості перо-пухової сировини. Встановлені кореляційні зв'язки загальної маси перо-пухової сировини з живою масою і мірними ознаками гусей (довжиною тулуба, шиї, 4-го махового пера, обхватом грудей). З живою масою ознака, що вивчалась в основному корелює позитивно. Проте загальною закономірністю є те, що за першим і другим обскубуванням коефіцієнти високі і позитивні (0,542...0996), за третім – низькі і навіть від'ємні (0,053...0,153 та – 0,527...-0,606). Кореляційні взаємозв'язки маси перо-пухової сировини з обхватом грудей мають деякі особливості в залежності від генотипу. У горьковської і двопородного поєднання (Р х К) за перше і друге обскубування – позитивні, за третє – від'ємні, у великих сірих за перше і третє – від'ємні, за друге – позитивні, у трипородного поєднання – за усі три обскубки – коефіцієнти від'ємні.
Дисперсійним аналізом встановлено, що сила впливу організованих в експерименті і випадкових факторів на кількість перо-пухової сировини майже однакова (h2=50,76 та 49,24%). При диференціації організованих факторів на складові (генотипи, обскубка) сила впливу становила 19,53 та 17,11%. Їх взаємодія (h2 = 14,12%) дозволяє розраховувати на отримання високих показників кількості перо-пухової сировини.
Регенерація пір'я і пуху після обскубування
Для обгрунтування можливостей проведення повторних обскубок вивчена відносна швидкість відростання пір'я і пуху у гусей різних порід і поєднань в тому числі в залежності і від місця його розташування (спина, черево). В перші 10 днів після чергового обскубування значно інтенсивніше відростало пір'я на спині, пух – на череві, що, очевидно обумовлено біологічними видовими особливостями водоплавної птиці. За період 20...30 днів відносна швидкість росту пір'я і на спині і на череві досягає максимального значення, проте на череві воно відростає значно швидше (53...62% проти 42...47% на спині). В цей період пух на череві відростає значно швидше ніж на спині (36...47% проти 23...26%). В подальшому (30...40 днів) інтенсивніше відростає пір'я і пух на спині (27...42 і 28...38% проти 10...42 і 20...25% відповідно). В період остаточного формування перо-пухового покриву (40...50 днів) відносна швидкість росту пір'я і пуху зменшується до мінімального значення.
Встановлена генотипова різниця в швидкості відростання пір'я і пуху. За період 1...10 днів після обскубування найбільшою інтенсивністю регенерації перо-пухового покрову на спині і на череві відрізняються гуси поєднання Рх(РхК) – 21,0 та 14,1 мм; 19,1 та 11,8 мм відповідно. За цей період у рейнських гусей довжина пір'я на спині і череві на 1,5; 1,4 та 22,2; 22,4% менше ніж у дво- і трипородних гібридів (Р<0,01). За періоди 20, 30, 40 днів після обскубування за довжиною пір'я і пуху переважали гуси двопородного поєднання. Проте в наступний період (40...50 днів) інтенсивність регенерації пір'я на спині у гусей цього поєднання дещо уповільнилось, а зросла у рейнських і двопородного поєднання Р х К. У всіх досліджуваних порід і поєднань через 50 днів після чергового обскубування довжина пір'я становила 57...60, пуху 28...32 мм, що відповідає вимірами до початку линяння.
Мінливість мірних ознак перо-пухової сировини
Розрахунки відносної зміни (в %) довжини пір'я показали, що у деяких генотипів вона збільшується від обскубування до обскубування. У горьковських, дво- і трипородних поєднань довжина пір'я за друге обскубування по відношенню до першого збільшувалась на 1,1...6,6%, за третє – у відношенні до другого – на 0,1...2,2%. Однак у кубанських гусей лінійні виміри пір'я дещо зменшувались з наступними обскубками.
Стимулюючу дію здійснюють зажиттєві обскубки і на довжину пуху. В усіх досліджуваних порід (за винятком кубанської) довжина пуху збільшується за друге і третє обскубування відносно першого (на 2,3...13,1%). Діаметр очину пір'я має значну мінливість за обскубками, при цьому функціювання залоз по різному реагує на примусове обскубування. У великих сірих, рейнських, кубанських гусей діаметр очину пір'я збільшувався від обскубки до обскубки, у горьковських, дво- та трипородних поєднань навпаки – зменшувався (81,4; 75,7; 32,9).
Встановлені кореляційні взаємозв'язки маси перо-пухової сировини з її мірними ознаками. У кубанських гусей за усіма трьома обскубками спостерігалась висока позитивна кореляційна залежність (r=0,501; 0,666; 0,750 відповідно) між масою перо-пухової сировини і довжиною пір'я, у горьковських лише за третю обскубку (r=0,981), у трипородного поєднання – за першу (r=0,755). У інших порід і поєднань позитивного зв'язку не встановлено, навпаки, у великих сірих за усіма трьома обскубками існує негативна кореляція.
Взаємозв'язки маси перо-пухової сировини з довжиною пуху не мають постійного напрямку. У горьковських гусей за друге і третє обскубування відмічена позитивна кореляція (r=0,940; 0,830), у великих сірих і кубанських за перше – негативна (r=-0,799; -0,415 відповідно).
Взаємозв'язки маси перо-пухової сировини з діаметром очину пір'я має різне значення і напрямок. У двопородного поєднання за усіма трьома обскубуваням вони від'ємні (r=-0,750; 0,629; 0,148).
Дисперсійним аналізом встановлено, що найбільший вплив на довжину пір'я і пуху здійснює генотип птиці (h2 = 13,66; 32,14%) (Р<0,01), сила впливу числа обскубок теж високодостовірна (Р<0,001).
Гістологічна будова шкіри і її зв'язок з перо-пуховою
продуктивністю гусей
Проведені гістологічні дослідження виявили деякі особливості будови шкіри, характерні для водоплавної птиці: це – значні пучки м'язових волокон біля перових фолікул і дрібні пучки колагенових і еластичних волокон та шару жирових клітин біля пухових фолікул. Така будова шкіри дозволяє птиці змінювати розташування контурного пір'я і підтримувати постійно високу температуру тіла в різних умовах зовнішнього середовища.
Складові ознаки перо-пухової продуктивності у гусей під час індивідуального розвитку знаходяться під безпосередньою дією різних факторів, які або стимулюють, або гальмують ріст і диференціацію фолікулів. На обсяги і якість перо-пухової сировини, крім мірних ознак (довжина пір'я і пуху, діаметр очину пір'я) значний вплив має кількість (густота) пір'їн і пушинок на одиницю площі шкіри. Густота фолікул, діаметр перових і пухових фолікул наведені в таблиці 9.
9. Мірні ознаки фолікул і їх зв'язок з масою перо-пухової сировини, 
Порода, поєднання Густота фолікул, шт/см2 Діаметр Коефіцієнт кореляції з
фолікул, мкм густотою діаметром фолікул
перових пухових фолікул перових пухових
Велика сіра 24,7±0,18 343±13,7 119±2,7 0,950*** 0,991*** 0,962***
Рейнська 23,7±0,21 318±14,3 114±3,3 0,967*** 0,965*** 0,819***
Кубанська 22,3±0,33 307±15,3 120±3,5 0,944*** 0,972*** 0,962***
Горьковська 24,7±0,36 337±20,4 123±3,9 0,937*** 0,988*** 0,991***
Р х К 23,9±0,22 300±17,1 112±2,9 0,947*** 0,978*** 0,962***
Р х (Р х К) 22,5±0,47 298±18,4 119±3,6 0,931*** 0,988*** 0,973***
Найменша густота фолікул відмічена у зразках шкіри гусей кубанської породи (22,3 шт./см2) і поєднання Р х (Р х К) (22,5 шт/см2). Більше від наведених значень розміщено фолікул у зразках шкіри гусей велико ї сірої (24,7 шт/см2), горьковської (24,7 шт/см2) порід, поєднання рейнські х кубанські (23,9 шт/см2).
Деяку мінливість в залежності від генотипу має діаметр перових фолікул. Найменше значення ознаки, що вивчалась, в порівнянні з іншими генотипами, встановлено у шкірі гусей двопородного поєднання (300 мкм). У гусей великої сірої, горьковської порід цей показник становив 318...343 мкм.
Деякі міжпородні і топографічні відмінності виявлені і за діаметром пухових фолікул: вони в 2,5...3,0 рази менше діаметру перових (112...123 мкм), в більшості досліджуваних порід і поєднань різниця за цією ознакою як на спині так і на череві незначна і невірогідна.
Коефіцієнти кореляції маси перо-пухової сировини з показниками густоти, діаметра перових і пухових фолікул високі і позитивні (r=0,947...0,991). Виявлені взаємозв'язки дозволяють з високою ймовірністю прогнозувати рівень і якість перо-пухової сировини гусей, розробляти програми селекції на підвищення вмісту її компонентів.
Таким чином, проведені дослідження особливостей формування та регенерації пір'я і пуху у гусей показали, що породи і поєднання відрізняються як за кількістю одержаної перо-пухової сировини так і за вмістом в ній компонентів. Встановлено, що кількість пір'я і пуху збільшується від обскубки до обскубки, а час повного відростання (регенерації) перо-пухового покриву після чергового обскубування складає не більше 50 днів, що дає підставу стверджувати про можливість проведення трьох прижиттєвих обскубувань в міжпродуктивний період. Виявлені закономірності формування перо-пухової сировини можуть бути використані для розробки технологічних параметрів її виробництва.
Біохімічні показники сироватки крові як передумова раннього
визначення продуктивності гусей
Мінливість активності біохімічних показників в залежності від віку гусей
В св'язку з перебудовою обміну речовин на різних стадіях росту і розвитку гусей вивчена мінливість ферментів сироватки крові. Динаміка вмісту білків і білкових фракцій, активності амінотрансфераз і лужної фосфатази наведена в табл. 10.
Встановлено, що вміст загального білку і концентрація глобулінів поступово підвищується (від 21,2 до 44,0 г/л та 40,1 до 50,1% відповідно), вміст альбумінів – зменшується (від 61,1 до 49,9%).
10. Активність амінотрансфераз, вміст білку і білкових фракцій в сироватці крові гусей поєднання Р х (Р х К)
Біохімічні Вік, діб
показники 20 50 70 90
АСТ, ммоль/год/л 0,21±0,01 0,35±0,01** 0,33±0,03*** 0,43±0,01
АЛТ, ммоль/год/л 0,19±0,01 0,24±0,01*** 0,21±0,01** 0,30±0,02***
Лужна фосфатаза, ммоль/год/л 28,1±0,68 25,1±0,22*** 22,0±0,23** 22,1±0,83***
Примітка. Вірогідно по відношенню до 20-добового віку
Різниця між показниками вмісту альбумінів і глобулінів гусенят 20-добового віку статистично вірогідна лише у віці 70 і 90 діб (Р<0,001). Коефіцієнти мінливості вмісту загального білку знаходились в межах 5,7...17,8, альбумінів – 1,3...8,5, глобулінів – 1,2...8,3%.
Певні закономірности встановлені і в процесах переамінування: на початку онтогенезу активність АСТ і АЛТ незначна (0,21±0,01 та 0,19±0,01 ммоль/год/л), проте в наступні вікові періоди (50...90 діб) відбуваються більш інтенсивні процеси обміну (АЛТ – 0,24...0,30; АСТ – 0,35...0,43 ммоль/год/л) Активність аспартат-амінотрансферази у всі періоди росту значно перевищує активність аланінамінотрансферази. Різниця активності АСТ високодостовірна у всі вікові періоди (Р<0,001), АЛТ – з 50-добового віку. Коефіцієнт мінливості активності АСТ коливається в межах 3,9...16,5%, АЛТ – 2,5...14,9%. Поступове підвищення активності амінотрансфераз і вмісту загального білку, може свідчити не тільки про активізацію процесів синтезу загального білку, а і його розпаду в процесі вуглеводного та ліпідного обміну.
Активність лужної фосфатази з віком поступово знижується (від 28,1 до 22,1 ммоль/год/л. Найбільший коефіцієнт мінливості лужної фосфатази спостерігається в період 70...80 діб (12,2...13,2%). Це, очевидно, пояснюється посиленим процесом остеогенезу, тому, що крім участі в синтезі фібрілярних білків, активність лужної фосфатази визначає також швидкість формування скелету гусей.
Фізіологічний стан гусей і його вплив на біохімічні
показники сироватки крові
Вивчався склад сироватки крові в залежності від фізіологічного стану: в період підготовки батьківського стада до циклу яйцекладки, в продуктивний період, та під час линяння після припинення несучості.
Дослідженнями встановлено, що в продуктивний період в порівнянні з періодом підготовки родинного стада до циклу несучості активність АЛТ, АСТ, лужної фосфатази, вміст загального білку і глобулінів зростає (на 33...40% та 20...22%). Одночасно вміст альбумінів дещо зменшується, що зумовлено переходом їх в овобілки інкубаційних яєць.
Під час періодичного (дефінітивного) линяння активність АСТ і АЛТ в порівнянні з продуктивним періодом зменшується на 23...27%, 21...32% відповідно. Аналогічні зміни відбуваються і в активності лужної фосфатази, вмістом загального білку і глобулінів. Однак, вміст альбумінів під час линяння підвищується і досягає рівня періоду підготовки до циклу яйцекладки (53,1...55,1 проти 49,9...51,1% в продуктивний).
Дисперсійним аналізом встановлено, що на величину АСТ і загального білку суттєвий вплив чинять організовані фактори (h2 = 68,0; 32,9%) – генотип, на активність АЛТ, лужної фосфатази, вміст альбумінів і глобулінів – випадкові фактори, а доля впливу генотипу складає 8,2; 19,1; 1,4; 2,8%.
Фізіологічний стан здійснює достовірний вплив на вміст загального білку, активність АСТ, АЛТ і лужної фосфатази (Р<0,001). За іншими біохімічними показниками – вплив недостовірний. Взаємодія вивчених факторів (генотип х фізіологічний стан) біла статистично ймовірна по АСТ, для решти інтер'єрних показників недостовірна, що свідчить про відокремлену їх дію.
Породна мінливість активності сироваткових ферментів
Активність сироваткових амінотрансфераз, вміст загального білку і білкових фракцій вивчалась у чотирьох порід (велика сіра, рейнська, кубанська, горьковська) та двох міжпородних поєднань (Р х К; Р х (Р х К)).
У горьковської породи вміст загального білку в сироватці крові становив 42,5 г/л, що на 7...8% менше, ніж у інших порід. Різниця достовірна тільки між великими сірими і горьковськими (Р<0,001). Дещо підвищеним рівнем загального білку серед міжпородних гібридів виділяються гуси поєднання рейнські х кубанські (Р<0,05). Генетичні відмінності за вмістом альбумінів незначні і недостовірні. За концентрацією глобулінів породи і поєднання, що вивчались, теж не мали значних відмінностей. Лише невисоку (P<0,05) достовірну різницю встановлено за цією ознакою між кубанською і горьковською породами.
Генотипова різниця активності АСТ виявлена тільки між великими сірими і поєднанням Р х (Р х К) (Р<0,001), АЛТ – різниця зовсім не встановлена.
Деякі відмінності за активністю лужної фосфатази виявлені у гусей рейнської породи. Цей показник у них становив 21,4 ммоль/год/л, тоді як у великої сірої, горьковської, двопородного поєднання на 7,0...7,5% менше.
Дисперсійним аналізом встановлено, що на активінсть біохімичних показників доля впливу організованих (генотип) і неорганізованих факторів майже однаково (43,21 та 56,79% відповідно).
Таким чином, проведені дослідження не виявили сут?євих генотипових відмінностей майже за усіма біохімічними показниками. Активність лужної фосфатази мала більше значення у порі і поєднань з більшою живою масою.
Статева мінливість активності біохімічних
показників сироватки крові
Різниця активності АСТ у самців і самок мала місце тільки у кубанської і рейнської порід (Р<0,01 та Р<0,05), АЛТ – у кубанської і поєднання Р х (Р х К) (Р<0,05).
Статеві відмінності за вмістом загального білку виявлені у трьох із шести досліджуваних генотипів. При цьому, як правило, активність у самців вища ніж у самок (на 0,9...5,8%). Вміст в сироватці крові альбумінів і глобулінів у самців і самок суттєво не відрізняється. Різниця становить 0,2...0,7%. Активність лужної фосфатази у гусаків і гусок знаходиться майже на одному рівні. Незначна достовірна різниця (Р<0,05) встановлена між великими сірими і поєднанням Р х (Р х К). Проведений дисперсійний аналіз підтверджує виявлені закономірності. Сила впливу статі на рівень біохімічних показників становить 0,05%, неорганізованих факторів – 91,05%, взаємодія "генотип х стать" – 0,25%.
Отже різниця активності ферментів за статтю несуттева, що може полегшити використання амінотрансфераз для прогнозування енергії росту і м'ясних якостей гусей на відгодівлі, так як не потребує обліку статевих особливостей в проявленні активності ферментів.
Кореляційно-регресійний зв'язок інтер'єрних показників
з продуктивними ознаками гусей
Основною метою вивчення інтер'єрних показників тварин є встановлення залежностей між ними і продуктивними ознаками. Тому одним із головних завдань дисертаційної роботи було встановлення таких взаємозв'язків і розробка програм прогнозування рівня майбутньої продуктивності.
Характер кореляційних і регресійних зв'язків вивчався як в межах окремих порід і поєднань, так і в залежності від статі особин. Встановлена висока позитивна кореляція активності АСТ і лужної фосфатази з живою масою і обхватом грудей у великих сірих (r=0,93; 0,69; 0,86; 0,76), рейнських (r=0,96; 0,89; 0,77; 0,71); від'ємна – з живою масою у великих сірих (r=-0,62), кубанських (r=-0,74), поєднання Р х К (r=-0,91), з довжиною тулуба – у всіх без винятку досліджуваних груп птиці.
Коефіцієнти регресії за показниками загального білку і лужної фосфатази досить значні відносно живої маси, що дозволяє вести масовий вібдір особин за рівнем вказаних ферментів і може сприяти підвищенню живої маси гусей. Значно менший кореляційний зв'язок встановлено з показниками вмісту альбумінів і глобілунів, тому в практичній роботі можна обмежитись трьома основними інтер'єрними тестами: двома ферментами переамінування (АСТ і АЛТ) і лужної фосфатази.
Деякі закономірності взаємозв'язків рівня інтер'єрних показників з продуктивними онаками встановлено серед гусаків і гусок. Жива маса гусаків і гусок має високі коефіцієнти кореляції з активністю лужної фосфатази (r=0,81; 0,82). Активність АСТ в переважній більшості має незначний позитивний або від'ємний зв'язок з даною ознакою. Довжина тулуба гусаків і гусок має від'ємний зв'язок з активністю АСТ, АЛТ, концентрацією загального білку і альбумінів. Активність АЛТ негативно корелює з обхватом грудей у гусаків (r=-0,61), з живою масою (r=-0,79), довжиною шиї (r=-0,97) і довжиною плесни (r=-0,74) у гусок.
Отримані результати відрізняються від даних ознак у ссавців у яких в період синтезу м'язових тканин активність АЛТ і АСТ позитивно корелює з живою масою.
Таким чином,проведений аналіз показав, що інтер'єрні показники мають в окремих випадках досить високу кореляційну залежність з господарсько корисними ознаками птиці, тому їх доцільно використовувати для відбору найбільш високопродуктивних особин.
Внесок інтер'єрних показників в формування живої маси і
мірних ознак гусей
Вивчення тільки кореляційних залежностей основних ознак росту і розвитку гусей з інтер'єрними показниками не дає чіткого уявлення про їх взаємозв'язок і взаємообумовленність. Це пояснюється тим, що прості парні коефіцієнти кореляції не розкривають причинні залежності між ознаками і дію на них інших ознак і властивостей, а тільки показують середній взаємозв'язок. З використанням множинного регресійного аналізу нами вивчені залежності основних господарсько корисних ознак від рівня біохімічних тестів, при цьому встановлено відносний внесок кожного біохімічного показника в формування загальної величини ознаки.
На початку постембріонального періоду (20 діб) найбільший внесок в реалізацію функції жива маса здійснює активність лужної фосфатази (52,2%), вміст загального білку (18,9%) та активність АЛТ (14,0%). З віком структурний внесок дещо змінюється. В 40-добовому віці підвищується вклад b – глобулінів (51,0%) та аланінамінотронсферази (24,8%), в 50-діб – альбумінів, лужної фосфатази і ? – глобулінів. З віком поступово підвищується внесок аспартатамінотрансферази (з 0,1 до 52,0%) і зменшується – загального білку.
В реалізацію функції "обхват грудей" в ранньому віці гусенят найбільший внесок здійснює активність лужної фосфатази, вміст ? – глобулінів (66,7; 58,2% відповідно). Проте вже в 40-добовому віці значну питому вагу в формуванні показника обхвату грудей набуває активність АЛТ і лужної фосфатази (46,5; 23,7%). В подальший період онтогенезу (60...80 діб) значно зростає внесок активності АСТ (22,1; 49,8%), загального білку і ? – глобулінів.
Таким чином, вперше отримані дані про співвідносний вплив окремих інтер'єрних показників на рівень живої маси і мірних ознак гусей. При цьому в кожному віковому періоді чітко проявляються генотипові відмінності в питомій вазі вкладу того чи іншого біохімічного фактору. Це вказує на можливість практичного використання цих тестів для прогнозування продуктивних і відтворних ознак. В цілому на підставі проведених досліджень встановлено, що використання інтер'єрних тестів дозволяє вести відбір високопродуктивних особин, визначати найбільш інформативні тести з досить різноманітного арсеналу фізіолого-біохімічних показників і тим самим забезпечити підвищення ефективності селекційної роботи.
ВИСНОВКИ
1. Розроблені і теоретично обгрунтовані прийоми підвищення продуктивних якостей гусей шляхом вибору ефективних методів розведення порід та прогнозування в ранньому онтогенезі розвитку господарсько корисних ознак з використанням типологічних і інтер'єрних тестів. Оцінка удосконалених методів на реалізованій селекції гусей показала, що впровадження їх на практиці дає змогу підвищити темпи генетичного поліпшення несучості на 3...5 яєць на 1 гол. родинного стада, живої маси гусенят на 150...200 г або в 1,5...2 рази більш в порівнянні з досягнутим ефектом відбору.
2. Збільшення виробництва продукції гусівництва, покрашення її якості можливе за рахунок оцінки і раціонального використання існуючого генофонду гусей та комплексного отримання поряд з молодняком для відгодівлі також перо-пухової сировини при зажиттєвому обскубуванні родинного поголів'я в міжпродуктивний період, використанням схрещувань кубанських гусей з спеціалізованими породами для одержання високої живої маси в ранньому віці.
3.Встановлені значні генотипові відмінності за показниками заплідненості яєць і виведеності гусенят. Двопородні (Р х К) та трипородні (Р х (Р х К)) гібриди мали виведеність значно вищу ніж трипородні з участю угорських гусей (У х (Р х К)).
4. Породи і міжпородні поєднання суттєво відрізняються за строками настання статевої зрілості. Різниця за цією ознакою між рейнськими та кубанськими, горьковськими, поєднаннями рейнські х кубанські, рейнські х (Р х К), угорськими становить 67...97 днів. Встановлено, що пізньостиглі породи (угорська, рейнська) за більш короткий час нарощували інтенсивність несучості до 50%, (15...25 днів проти 40...46 днів у ранньостиглих). За показниками несучості встановлено значну перевагу гусей кубанської породи (58,3 шт яєць).
5. За другий рік використання зменшували несучість в порівнянні з першим породи і поєднання, продуктивність яких за перший становила 34...58 яєць. На 13,6% зменшилась продуктивність кубанських, на 16,1% – горьковських, на 7...8% – поєднань Р х К; Р х (Р х К). Навпаки, збільшували продуктивність лінії В і С угорської, трипородне поєднання У х (Р х К), несучість яких за перший становила 15,7...29,9 яєць. Коефіцієнти кореляції між несучістю і тривалістю несучості становлять 0,625...0,997.
6. Моделювання кривих несучості дозволяє виявити чіткі відмінності в показниках норми її збільшення і зменшення. Найвища норма збільшення несучості характерна для кривих горьковської, рейнської та лінії В угорської порід. Вперше встановлено, що на відміну від курей яєчних і м'ясних порід, кросів і ліній, де головним фактором одержання високої продуктивності є підвищення норми наростання несучості, для гусей більш ефективним виявися вплив норми зменшення на загальний рівень несучості.
7. Доведено, що найбільшу живу масу в 60-добовому віці серед порід мали гуси великої сірої та угорської (3,20; 3,43 кг), найнижчу – кубанської і горьковської. Суттєвої різниці в живій масі двопородних і трипородних гусенят в даному віці не виявлено. Гусенята великої сірої, лінії С угорської переважали аналогів кубанської і рейнської порід в 90-добовому віці на 0,65...0,86 кг. Ця різниця зберігається до 210-добового віку.
8. Моделюванням процесів росту встановлено, що найбільша кінетична швидкість властива особинам рейнської, угорської порід, дво- та трипородних поєднань (Р х К; Р х (Р х К)). Значно меншою швидкістю росту на початковому періоді онтогенезу характеризуються гуси кубанської і горьковської порід. Окремі поєднання параметрів кінетичної і експоненційної констант підвищують середньодобові прирости. У великої сірої, угорської порід, двопородних гібридів рейнські х кубанські поєднання констант a+; m– забезпечує середньодобові прирости живої маси на рівні 15,2...15,9 г. У кубанських, трипородних гібридів Р х (Р х К) найвищі середньодобові прирости (16,4; 13,4 відповідно для цих генотипів) одержані при поєднанні констант a+; m+, у рейнських – a–; m+.
Експериментально доведено переважне значення в формуванні середньодобових приростів величини кінетичної швидкості росту.
Використання моделі росту дозволяє в ранньому віці прогнозувати рівень середньодобових приростів, застосовувати гнучку систему організації годівлі птиці і значно краще використовувати корми.
9. Найвища пластичність за ознакою несучість характерна для гусей кубанської, великої сірої, дво- та трипородних поєднань (Р х К); Р х (Р х К), найменша – у лінії В та С угорської породи. Найвищим значенням варіанси стабільності характеризується рейнські, великі сірі, двопородне поєднання (Р х К), найнижчим – гуси лінії В та С угорської породи. Встановлено, що співвідношення високої пластичності, низької та середньої стабільності забезпечує найвищий рівень несучості (38,6...58,3 яєць).
10. Оцінкою еколого-генетичних параметрів за м'ясною продуктивністю (жива маса) встановлено оптимальне їх співвідношення: висока та середня пластичність, низька стабільність. Таке співвідношення еколого-генетичних показників характерне для великих сірих, рейнських, угорських, дво- та трипородних гібридів. Воно забезпечує м'ясну продуктивність на рівні 5,18...5,53 кг.
11. Важливим невикористаним резервом підвищення ефективності гусівництва є застосування прижиттєвого обскубування гусей родинного стада в міжпродуктивній період. За результатами трьох обскубувань найбільшу кількість сировини мали великі сірі і горьковські (193,2 та 182,7 г відповідно), найменшу – кубанські і поєднання рейнські х (Р х К) (142,8 та 147,7 г відповідно). За виходом пуху за сумою трьох обскубок виділяються гуси двопородного поєднання (Р х К). Питома вага пуху в загальній кількості перо-пухової сировини становила 41,1%, що на 8,0...3,5% більше ніж у інших генотипів.
12. Встановлені високі кореляційні зв'язки маси перо-пухової сировини з довжиною пір'я і пуху, діаметром очину пір'я. Використання запропонованих коефіцієнтів дає можливість прогнозувати рівень перо-пухової продуктивності на основі попереднього вивчення їх мірних ознак.
13. Між густотою фолікул і масою перо-пухової сировини встановлені високі коефіцієнти парної кореляції (r=0,991...0,993). Виявлені зв'язки з високою ймовірністю прогнозують рівень і якість перо-пухової продуктивності, дозволяють розробляти програми селекції на їх підвищення вмісту. Даний підхід може бути використаний в якості експрес-методу масової оцінки і відбору особин.
14. Дослідженнями виявлено значну вікову мінливість на різних етапах онтогенезу вмісту білків і білкових фракцій, активності амінотрансфераз і лужної фосфатази сироватки крові гусей. Активність АСТ, АЛТ, лужної фосфатази вміст загального білку і глобулінів зростає в продуктивний період у відношенні до періоду підготовки родинного стада до циклу яйцекладки. Зниження репродуктивних функцій в період дефінітивної линьки обумовлює зменшення і активності ферментів сироватки крові.
15. Заствосування шляхового аналізу дозволяє встановити внесок інтер'єрних факторів в реалізацію лінійних і вагових показників. На початковому етапі постембріонального розвитку (20 діб) найбільший внесок в реалізацію функції жива маса здійснює рівень активності лужної фосфатази (52,2%), вміст в сироватці крові загального білку (18,9) та активність АЛТ (14,0%). З віком структурний внесок інтер'єрних тестів змінюється. У віці 40 і 60 діб найбільший внесок в реалізацію цієї функції здійснюють концентрація глобулінів та активність АЛТ (51,0; 30,9 та 23,9; 34,2%).
16. Застосування відбору особин з високою нормою збільшення і низькою нормою зменшення несучості забезпечує додаткові надходження коштів в сумі 62,1 грн. в розрахунку на 1 гол. родинного стада. Впровадження трьох зажиттєвих обскубувань батьківського поголів'я в міжпродуктивний період підвищує приріст перо-пухової сировини на 50,5...72,8%, економічний ефект в розрахунку на 1000 гол. становить 657...1117 грн.
17. Для підвищення конкурентоспроможності галузі гусівництва в ринкових умовах пропонується селекційно-генетичним центрам, племзаводам при розробці і удосконалені селекційних програм, створенні нових порід і ліній гусей проводити відбір особин за компонентами кривих несучості.
Для підвищення вмісту пуху в загальній кількості перо-пухових сировини в товарних господарствах проводити промислове схрещування рейнської і кубанської порід.
З метою підвищення ефективності гусівництва доцільно проводити прижиттєву обскубку гусей родинного стада в міжпродуктивний період. В господарствах південного регіону України кількість обскубок повинно бути не менше трьох.
СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ
1. Дєбров В.В. Вікові зміни несучості гусей різних порід і поєднань //Таврійський науковий вісник. – Херсон. – Вип.1. – ч.1 – 1996. – С. 74-76.
2. Дєбров В.В. Типи формування живої маси гусей // Таврійський науковий вісник. – Херсон. – Вип.1 – ч.1. – 1996. – С. 77-79.
3. Дєбров В. В. Яєчна продуктивність гусей різних порід і поєднань //Таврійський науковий вісник. – Херсон. – Вип.1. – ч.1 – 1996. – С. 80-82.
4. Дєбров В.В., Гуменна Л.Д. Перспективна продукція гусівництва //Тваринництво України. – Київ. – 1996. – №11. – С. 13-14.
5. Дєбров В.В., Гуменна Л. Д. Генотипові особливості перо-пухової продуктивності гусей //Таврійський науковий вісник.– Херсон. – 1996. – Вип.1. – ч.3. – С 24-26.
6. Дєбров В.В., Вогнівенко Л.П. Оцінка відтворювальної і продуктивної здатності гусей за різних методів розведення // Вісник аграрної науки. – Київ. – 1997. – № 4. – С. 63-65.
7. Дєбров В.В.М'ясна продуктивність гусей // Тваринництво України. – Київ. – 1997. – №5. – С. 20-21.
8. Дєбров В.В. Гуменна Л. Д. Перо-пухова продуктивність гусей // Тваринництво України. – Київ. – 1997. – №5. – С. 20-21.
9. Дєбров В.В. Вікові зміни несучості гусей різних порід і поєднань // Тваринництво України. – Київ. – 1997. – № 5. – С. 21-22.
10. Дєбров В.В., Вогнівенко Л.П. Вплив віку на біохімічні показники сироватки крові гусей // Тваринництво України. – Київ. – 1997. – № 5. – С. 22-23.
11. Дєбров В.В., Вогнівенко Л.П. Оцінка відтворних і продуктивних якостей гусей // Тваринництво України. – Київ. – 1997. – №5. – С. 23-24.
12. Дєбров В.В., Гуменна Л.Д. Гістологічна будова шкіри і її зв'язок з перо-пуховою продуктивністю гусей // Таврійський науковий вісник. – Херсон. – Вип.2. – 1997. – С. 83-87.
13. Дєбров В.В. Оцінка параметрів кривих росту гусей // Таврійський науковий вісник. – Херсон. – Вип.4. – 1998. – С. 67-70.
14. Дєбров В.В. Паратипова і генетична мінливість інтер'єрних показників гусей // Таврійський науковий вісник. – Херсон. – Вип.4. – 1998. – С. 61-67.
15. Дєбров В.В. Еколого-генетичні параметри яєчної і м'ясної продуктивності гусей // Таврійський науковий вісник. – Херсон. – Вип.4. – 1998. – С. 71-75.
16. Дєбров В.В. Мінливість мірних ознак гусей в ранньому онтогенезі // Таврійський науковий вісник. – Херсон. – Вип. 11. – Ч.1. – 1999. – С.132-135.
17. Дєбров В.В. Теоретичне обгрунтування і практична реалізація програм підвищення і прогнозування продуктивних якостей гусей // Таврійський науковий вісник. – Херсон. – Вип.12. – 1999. – С.96-101.
18. Дєбров В.В. Онтогенетична і генетична мінливість ознак перо-пухової сировини гусей при зажиттєвих обскубуваннях // Аграрний вісник Причорномор'я. – Одеса. – Вип.3 (6). – Ч.ІІІ. – 1999. – С.123-126.
19. Дєбров В.В. Прогнозування продуктивних і мірних ознак гусей за інтер'єрними показниками // Аграрний вісник Причорномор'я. – Одеса. – Вип.3 (6). – Ч.ІІІ. – 1999. – С.204-207.
20. Дєбров В.В. Вплив онтогенетичних і генотипових факторів на масу і форму яєць гусей // Вісник аграрної науки Причорномор'я. – Миколаїв. – Вип.2 (7). – 1999. – С.129-132.
21. Дєбров В.В. Оцінка дискретності генофонду гусей різного напрямку продуктивності з використання кластерного аналізу//Вісник Сумського державного аграрного університету. – Суми. – Вип. 4. – 2000. – С. 171-175.
22. Дєбров В.В. Моделювання процесу росту молодняку гусей різного напряму продуктивності//Вісник Полтавського державного сільськогосподарського інституту. – Полтава. – 2. – 2000. – С. 48-50.
23. Дєбров В.В. Використання метода шляхового аналіза для визначення взаємозв'язку основних господарсько корисних ознак з інтер'єрними показниками гусей//Таврійський науковий вісник. – Херсон. – Вип. 13. – 2000. – С. 83-85.
24. Дєбров В.В. Зв'язок естер'єрно-конституціональних та типологічних особливостей з господарсько корисними ознаками гусей // Вісник Сумського державного аграрного університету. – Суми. – Вип. 5. – 2000. – С. 48-52.
25. Дєбров В.В. Вплив мірних ознак перо-пухової сировини на її масу при зажиттєвому обскубуванні//Проблеми зооінженерії та ветеринарної медицини. – Харків. – Ч.1. – Вип.6 (30). – 2000. – С.179-183.
26. Дєбров В.В. Особливості екстер'єру та його зв'язок з господарсько корисними ознаками гусей//Таврійський науковий вісник. – Херсон. – Вип. 14. – 2000. – С. 53-56.
27. Дєбров В.В. Використання моделі Мак Міллана для оцінки закономірностей кривих несучості гусей різних генотипів//Вісник Миколаївської аграрної академії. – Вип. 6. – 2000. – С. 51-54.
28. Дєбров В.В. Визначення закономірностей росту гусей різних генотипів в ранньому онтогенезі для прогнозування їх м'ясної продуктивності//Таврійський науковий вісник. – Херсон. – Вип. 16. – 2000. – С. 62-65.
29. Заявка на винахід. Інститут промислової власності, № 2000042040 від 10.04.2000 “Спосіб визначення перо-пухової продуктивності гусей при зажиттєвому обскубуванні”.
30. Заявка на винахід. Інститут промислової власності № 2000095141 від 4.09.2000 “Спосіб відбору птиці за живою масою”.
31. Дебров В.В. Биологические предпосылки селекции гусей по комплексу признаков// Тематика научных исследований и их результативность в первые годы независимости государства. – Херсон. – 1994. – ч.2. – С. 57-58.
32. Дебров В.В. Типологические особенности гусей различных генотипов//Тематика научных исследований и их результативность в первые годы независимости государства. – Херсон. – 1994. – ч.2. – С. 59-60.
33. Дебров В.В., Гуменная Л. Д Сравнительная характеристика гусей различных генотипов по пухо-перовому сырью // Тематика научных исследований и их результативность в первые годы независимости государства. – Херсон, 1994. – ч. 2. – С. 61-62.
34. Дебров В.В. Типологические особенности гусей по экстерьерно-конституциональным признакам // Матер. науково-вироб. конф. Нові методи селекції і відтворення високопродуктивних порід і типів тварин. – Київ. – 1996. – С. 288-289.
35. Дєбров В.В. Оцінка генофонду гусей півдня України і перспективи його використання в селекційних програмах // ІІ Українська конференція з птахівництва. – Борки. – 1996. – С. 15-16.
| 
