Вивчення росту та розвитку молодняку проводили за живою масою, яку визначили за результатами зважувань у наступні вікові періоди: при народженні у 3,6,12 і 18 місяців.
Живу масу корів всіх дослідних груп визначили через контрольні зважування на 2-3 місяці лактації. Тоді ж оцінювали тварин за ознаками екстер′єру та конституції. Взяття промірів здійснювали у точках, описаних у практичних посібниках по зоотехнії за допомогою мірної палиці, стрічки, циркуля.
Індекси будови тіла були розраховані (довгоногості, розтягнутості, тазогрудний, грудний, перерослості, коститості) за загальними зоотехнічними формулами та проведена лінійна оцінка екстер′єру у відповідності до розроблених рекомендацій з лінійної оцінки екстер′єру швіцьких корів (Буркат В.П.,Котенджі Г.П., Ладика В.І., Рубцов І.О.,1994 р.). загальний бал за типу будови тіла (max 100) визначали через відповідне розділення вагою частки серед певних сумарних ознак (об′єм тіла - 20%, форма тулуба - 20%, обмускуленість - 20%, вим′я - 40%).
Оцінку морфологічних ознак вим′я корів проводили у відповідності до методичних вказівок (Москва 1990 р.) через огляд, пальпацію та вимірювання за 1.0 - 1.5 години до наступного доїння на 50 - 60 день після першого отелення.
Функціональні властивості вим′я вивчали з допомогою доїльного обладнання для доїння з окремих чвертей вим′я (ДАЧ - 1) на 50 - 60 день після першого отелення.
Відтворну здатність оцінювали за віком першого отелення, кількості осіменіннь на одне запліднення, відсотку запліднення першого осіменіння, терміну сервіс та міжотельного періодів (МОП).
Недоотриману кількість молока за лактацію в зв ′язку з днями безпліддя розрахували за формулою Вінничука Д.Т., 1991 р..
ступінь інбридингу визначали за методом Пуша та Шапоружа, а коефіцієнт за формулою С. Райта, в модифікації Д.А. Кисловського (1965 р.).
Тип інбредного підбору аналізували згідно методики О.О. Іванової [1969].
Бугаї швіцької породи були розподілені на чотири групи:
1: бугаї австрійської селекції;
2: бугаї німецької селекції;
3: бугаї австрійської репродукції, які отримані у репродукторі швіцької породи;
4: бугаї німецької репродукції, які отримані у репродукторах швіцької породи.
В умовах держплемзаводу “Бездрик” Сумської області, був проведений науково - виробничий дослід по вивченню впливу рівня годівлі у перші шість місяців життя на подальший ріст і розвиток швіцьких ремонтних телиць, молочну продуктивність і тип будови тіла корів. Годівлю телиць групи n = 11 до 6 місячного віку проводили за встановленими нормами (650 кг незбираного молока, 200 кг сіна, 150 кг концкормів), а дослідної групи n = 8 - з більшем рівнем - відповідно 850, 260, 280 кг. Після віку шести місяців у телиць обох груп був однаковий господарський раціон.
Науково - виробничий дослід по визначенню сиропридатності молока бурих корів різних генотипових груп провели в умовах ДПЗ “Михайлівка” Сумської області. Для досліду за принципом збалансованих груп формували чотири групи повновікових корів 1987 - 1990 років народження, по 15 голів з кожної за наступною схемою: 1 група: лебединські; 2 група: швіцькі; 3 група: корови з генотипом 50% Ш 50% Л; 4 група: корови генотипу 75% Ш 25% Л. Контроль якості кожної з 16 партій молока, що постачалась у молокопереробний цех підсобного господарства Сумського НВО ім. Фрунзе для встановлення дослідних зразків твердого сечугового сиру типу “голандський” здійснювали ГОСТ13264 - 88 - молоко коров′яче, що відповідає вимогам молока для сироваріння - ГОСТ 9225 - 84.
Молоко аналізували за такими показниками:
- кислотність фенолфталеїну;
- щільність;
- вміст жиру;
- кількість загального білку;
- вміст сухих речовин;
- кількість сухого знежириного залишку;
- фарікції казеїну.
Переробку молока на сир проводили за допомогою обладнання і технології фірми “Гасконьє метол”(ТУ 05747991, 0175, Технологическая инструкция по производству сыра сычужного “Фрунзенского”).
Частота зустрічаємості алей капа - казеїну та його генотипових поєднань вивчена на поголів′ї корів держплемзаводу “Михайлівка” (100 голів лебединської та 100 голів помісей з часткою спадковості поліпшуючої швіцької породи 50 - 75 %). Дослідження молока проведено у молочній лабораторії вищої сільськогосподарської школи “Вайєнштефан” Німеччини за методикою Краузе (1993) з використанням електрофорезу. Економічну ефективність застосування окремих селекційних прийомів і методів підвищення продуктивності визначали за методикою “Определения экономической эфективности использования в сельском хозяйстве результатов научно - иследовательских и опытно - консрукторских работ, новой техники, изобретаний и рационализаторских предложений”, (М.: ВАСХНИЛ, 1980).
Біотермічне опрацювання всіх отриманих даних досліджень, включаючи експерементальні, проведено методом варіаційної статистики за методами К.К. Меркурьєвої (1970). Повторюваність та поєднуваність між кількісними ознаками розрахували через коефіцієнт кореляції (r). Вплив окремих факторів і їх сполучення визначили через однофакторний та двохфакторний дисперсійний аналіз для нерівномірних статистичних комплексів.
Величину критерія вірогідності визначали за таких умов теоритичної ймовірності: P. > 0.95; P > 0.99; P > 0.999. Математичне опрацювання даних проводили на ЕОМ ІВМ PС/АТ - 486 DX з використанням програмного забезпечення фірми “Microsoft”.
РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕНЬ.
Характеристика вихідної популяції лебединської худоби. Високої прогнозованої молочної продуктивності неможливо досягти без доброго розвитку, міцного здоров′я корів, що має певне вираження в таких ознаках як лінійні проміри тіла тварин, індекси будови тіла, жива маса.
За висотою в холці найбільш розвиненими є корови, які належать до таких ліній лебединської породи як Балкона 1799, Роскошного 825, Двигуна 12, Бравого 1510. Їх абсолютні показники лежать в межах 127 - 129 см., що вище від середніх значень по всіх групах на 0.6 - 0.9 см. і вони вірогідно перевищують тварин з ліній Ранета 584 на 1.71 - 2.14 см. (Р>0.95).
Найбільшу глибину грудей мають корови з ліній Двигуна 12, Балкона 1799, Мінуса 370. За цією ознакою вони мають перевагу над тваринами з ліній Макета 4307, Ранета 584 на 4,1 - 1,6 см. при статистично вірогідній різниці (Р>0,95). Дещо менша різниця між групами по ширині грудей, більшість абсолютних показників наближається до середньої величини - 46,5 см. Коса довжини тулуба була найбільшою серед корів з генеалогічних одиниць лебединської породи Двигуна 12, Розкошного 825, Мінуса 370 - 156 - 157 см.. Вцілому слід констатувати об′єктивно низькі показники лінійних промірів корів ліній Ранета 884 та Макета 584. Аналіз ліній Мінуса 370, показав низьку висоту в холці, ширину грудей та ухват п′ястка при відносно великій глибини грудей, що характеризує її як худобу комбінованого типу з ухилом в м′ясний тип.
Найбільш глибокогрудними, масивними є корови зі старих ліній лебединської породи Двигуна 12 та Мінуса 370, що щє раз підтверджує висновки за лінійними промірами тіла.
За рівнем надою за першу лактацію серед корів, що належать до дев′яти ліній, є певні відмінності. Найбільш продуктивними за цією ознакою тварини з ліній Макета 4307, які вірогідно перевищують всі інші групи на 782 - 1366 кг, при Р>0.999. Достатньо високі показники мають також корови ліній Бравого 1510 та Розкошного 825. В тойже час надій корів з інших шести ліній лежить в межах 3200 - 3445 кг, і статистично вірогідної різниці між ними не спостерігається. Аналіз роздою корів з віком, в період другої та третьої лактації показав, що спроможність до підвищення продуктивності в більшості лініях обумовлена дією загальнобіологічного закону - руху до середніх величин. Розгяд відмінностей за середнім вмістом жиру в молоці між коровами різної лінійної належності показав, що вони незначні і вірогідної різниці у жодному з випадків не встановлено.
Селекція худоби в невеликих популяціях, подібних лебединській, може мати проблему недостатньої мінливості через обмеженність використання генетичного матеріалу інших споріднених популяцій, як це було до початку восьмидесятих років. Подібні висловлювання зустрічаються в доповідях, наукових працях селекціонерів бурої худоби західної Європи.
Проведений аналіз мінливості селекційних ознак свідчить, що в популяції лебединської худоби, яка розводилась без “прилиття крові” більш тридцяти років, збереглася лише певна можливість добору тварин за основними ознаками. Так, дані таблиці 1 показують наявність серед представників різних ліній коливань щодо коефіцієнта варіації. По висоті в холці ця величина лежить в межах 2.8 - 4.5% при середній по всій популяції 3.7%. Достатньо висока варіабельність просліджується по глибині грудей, але в групах корів, які походять з ліній Макета 4307, Двигуна 12, Мінуса 370 вона нижча, ніж в середньому, на 2.6 - 2.7%. За такими промірами варіабельність без значного коливання серед ліній. Дещо менший показник мінливості косої довжини тулуба, обхвату грудей та обхвату п′ястка. Він нижче на 1,0 - 1,6% від попередніх ознак.
Таблиця 1.
Фенотипова мінливість промірів тіла та живої маси корів основних ліній лебединської породи, CV,%
Фенотипова мінливість молочної продуктивності корів - первісток лебединської породи близька до оптимальних показників і навіть деякі з груп (лінія Лака) перевищують межу допустимого відхилення на 1.8%. Найменша варіація виявлена в групі корів, які належать до заводської. Макета 4307, де показник нижче від середнього на 5.7% по другій лактації спостерігається зменьшення мінливості на 6.3% вцілому. По найвищій лактації виявлено значне зниження цього показника до гранично низьких величин, особливо у лініях Двигуна 12, Балкона 1799, Мінуса 370. Аналіз за вмістом жиру в молоці показав наявність слабкої мінливості як корів першого отелу, так і старого віку. При цьому слід відзначити тенденцію зниження показника варіації з віком. Особливо низька мінливість середнього вмісту жиру в молоці корів з ліній Чуткого 4281 (2.0 - 3.5), Ранета 584 (1.5 - 2.3), Розкошного 825 (1.3 - 4.2).
Адаптаційна спроможність та продуктивні якості швіцької худоби. Жива маса великої рогатої худоби є однією з важливих ознак адаптації до нових технлогічних умов. В ході акліматизації швіцької худоби австрійської селекції в умовах держплемзаводу “Михайлівка” встановлено, що жива маса корів була різною в залежності від породної належності. Більшу живу масу мали швіцькі чістопорідні корови, завезені з Австрії. За даними першої лактації вони перевищують ровесниць лебединської породи на 50.4 кг або 9.3% при Р>0.999. З віком жива маса тварин в обох групах поступово збільшується, і вірогідно перевага швіцької худоби мала місце в кожній з лактацій, дещо зменшуючись від плюс 44 кг по другій (Р>0.999) до плюс по п′ятій (Р>0.99).
Нами встановлені відносні в продуктивності нащадків від імпортних тварин, які лактували в умовах племзаводу “Михайлівка”. Дочки та онуки імпортних тварин, які виросли в умовах господарства, поступались за молочною продуктивністю своїм матерям по всіх лактаціях включно.
Таблиця 2.
Молочна продуктивність нащадків імпортованих швіцьких корів
австрійської селекції, М ± m
Так, дочки австрійських корів, які виросли в господарстві (перша репродукція від запліднення в Австрії) поступалися матерям за надоєм на 871 кг (17.5%, Р>0.999) і за вмістом жиру в молоці - на 0.1% (Р>0.999).
Друга репродукція корів від запліднення в племзаводі “Михайлівка” за молочною продуктивністю поступались тваринам попередніх поколінь. Їх надій становив 3542 кг молока із вмістом жиру 3.85%. А в другу лактацію надій збільшився на 643 кг (15.4%, Р>0.95), але зменшився вміст жиру в молоці на 0.059% (Р>0.95). Зі збільшенням удою за другу лактацію знизився коефіцієнт варіації (Cv =16.6%).
В процесі адаптації організму швіцької худоби до умов племзаводу “Михайлівка” у тварин відзначалось незначне збільшення індексів збитості і грудного (відповідно на 4.5, 3.0 і 2.7%). Це свідчить про кращий розвиток м′язів передньої і задньої частини тулуба. Однак, такий індекс будови тіла тварин першого отелення як широтний, у дочок знизився на 3.1%, але у онук він знову збільшився на 3.5%.
Селекційний прогрес у молочному скотарстві нерозривно пов′язаний із розвитком нових зональних високопородуктивних типів худоби, які проявляють високий генетичний потенціал молочної і м′ясної продуктивності.
Нами було проведено розподілення надою в залежності від сумарного балу при класифікації за типом будови тіла.
Серед імпортованої худоби (матері) має місце лише тенденція переваги корів з сумарним балом за тип 81 - 90 балів над тваринами з показником 61 - 70 балів на 434 кг без статистичного підтвердження вірогідності. Серед поголів′я дочок має місце вірогідна різниця за надоєм - на 828 кг при Р>0.095 між групами з різним сумарним балом за тип будови тіла. Серед онучатого покоління виявлено лише тенденція росту продуктивності з підвищенням оціночного показника. Тип будови тіла лебединської худоби в наших дослідженнях не мав чіткого зв′язку з рівнем надою.
Таблиця 3.
Залежність надою бурих корів різних генотипів від типу
будови тіла, M ± m
Швіцька порода має значний потенціал молочної продуктивності. Її величина залежить від генетичного потенціалу, методів розведення, рівня технологічних процесів утримання та збалансування годівлі тварин.
В таблиці 4 наведені дані надою та складових молока корів швіцької породи німецької селекції різних вікових груп та генерацій ДПЗ “Бездрик”. З неї видно, що з віком має місце тенденція підвищення надою, яке до другої лактації склало 651 кг або 13% (Р>0.01), до третьої лактації - 976 кг (20%, Р>0.001). В той же час між надоєм за другу та третю лактацію різниця значно менша - 325 кг, 11% при Р>0.01. Цілеспрямоване вирощування та роздій корів першого отелення, вирощених в умовах України, дав позитивний результат, який знайшов відображення в надої + 477 в порівнянні з матерями, Р>0.05.
Певна залежність прослідковується і по таких показниках молочної продуктивності, як середній вміст жиру в молоці, де ріст від першої до повновікової лактації склав 0.26%. Подібну тенденцію встановлено і по середньому вмісту білку в молоці.
Таблиця 4.
Мочна продуктивність корів швіцької породи різних
лактацій, M± m
Темпи селекційного удосконалення бурих порід відрізняються і це використовують при доборі бугаїв - плідників. Перш за все йдеться про популяцію бурої худоби Північної Америки (США, Канада), яка визнана поліпшуючою для європейської при виведенні тварин молочного типу. Частка крові BS є важливим критерієм оцінки стану конкретних стад разом з вивченням типу будови тіла та рівнем надою. Проведений нами аналіз показав наявність відмінностей серед дослідних груп (рис. 2).
Рис.2 Молочна продуктивність корів швіцької породи
різних генотипів BS.
За даними першої лактації за рівнем надою виявлена тенденція росту показника з підвищенням частки крові поліпшуючої породи BS, різниця склала 218 кг без статистичного підтверження вірогідності. Група корів з найбільшою часткою BS має перевагу над іншими за середнім вмістом жиру (від + 0.02 до + 0.03%) та білку в молоці (від + 0.11 до + 0.20%).
Дані за другу лактацію наведені в цій же таблиці, повторюють наявну залежність по надою за період, але при цьому різниця між групами наближається до статистично вірогідної (td=1.64). Аналіз складових молока показав негативну тенденцію, але також без статистичного підтвердження вірогідності. Група з часткою BS до 25% мала на 0.08% більший вміст жиру та на 0.01 - 0.02 білку в молоці. Статистично вірогідну позитивну перевагу по кількості молочного білку мають корови з найбільшою часткою BS (+ 18 кг при Р>0.99).
В загальній проблемі адаптаційних спроможностей швіцької худоби відтворна здатність корів посідає важливе місце. Нами проведено дослідження серед корів, які лактували в племзаводі в різні роки, відповідно до термінів постачання тварин з Німеччини та отриманих в умовах господарства. Наявна тенденція зменьшення міжотельного та сервіс - періоду, хоч найменший з них вище оптимального на 20 - 30 днів. Виявлено покращення коефіцієнта відтворної здатності на 0.13 та виходу телят на 8%, зменшився індекс запліднення корів з 2.4 до 2.0. Слід відзначити вирощування телиць у господарстві, про що говорить значне зменшення ( на 140 днів) віку першого отелу, який склав 802 дні.
Прослідковується тенденція деякого погіршення показників відтворної здатності з підвищенням надою. Так вірогідно більший міжотельний період мали корови з надоєм 5000 кг і більше в порівнянні з групою до 4000 кг (+ 47, Р>0.99). Аналіз терміну сервіс - періоду показав, що найменшим (126 днів) він у корів, надій яких склав менше 4000 кг за 305 днів лактації. У всіх інших групах він вище на 24 - 31 день без статистичної вірогідності різниці. Підвищення надою понад 4000 кг молока не призводить до збільшення сервіс- періоду.
Ріст ремонтного молодняку бурої худоби. Максимальний прояв генетичного потенціалу можливе лише при створенні оптимальних умов утримання, годівлі в період онтогенезу з урахуванням майбутнього напрямку продуктивності. Особливо актуальна ця проблема щодо до помісних тварин, серед яких проводиться інтенсивний добір за ознаками продуктивності та типу будови тіла.
Динаміка росту молодняка бурої худоби, наведена в таблиці 5. З неї видно, що за живою масою при народжені відсутня тенденція росту показника від збільшення відсотка поліпшуючої породи. Слід відзначити відставання чистопорідної лебединської групи та помісних телиць з найбільшою часткою поліпшуючої породи від швіцької при статистично вірогідній різниці. В старших вікових періодах має місце позитивна залежність збільшення живої маси телиць до досягнення 50.0% крові поліпшуючої породи, при цьому вірогідна різниця відзначена напівкровними тваринами. Починаючи з віку одного року, має місце чітка залежність показника від відсотку крові швіцької породи. Різниця на користь напівкровних телиць склала 10.9 кг, швіцьких чистопорідних 21.9 кг (Р>0.999). Аналогічна ситуація склалась у віці 18 місяців, вірогідна різниця виявлена, починаючи з груп напівкровних тварин (+ 16.5 кг при Р>0.99). Тварини з найбільшим вмістом крові поліпшуючої породи в генотипі мали перевагу на 4.6 - 40.6 кг при Р>0.999.
Таблиця 5.
Показники росту телиць бурої худоби різних генотипів, M ± m
На основі даних виробничого досліду в ДПЗ “Бездрик” був вивчений вплив підвищеного рівня годівлі телиць у перші шість місяців життя на їх подальший ріст і розвиток, і ознаки молочної продуктивності.
Різниця у рівні годівлі ремонтних швіцьких телиць вірогідно вплинула на їх ріст і розвиток. Незважаючи на те, що телиці піддослідних груп мали однакову живу масу при народжені, починаючи з 3 - місячного віку телиці дослідної групи за живою масою до 18 місяців включно перевершували тварин контрольної групи.
У 18 місяців жива маса телиць дослідної групи склала 468,9 кг, контрольної - 426.6 кг. Вцілому за період вирощування до 18 - місячного віку телиці дослідної групи мали середньодобовий приріст 793 г, контрольної - 715 г. Показники живої маси телиць обох груп в період осіменіння були оптимальні (420 - 440 кг). Телиць дослідної групи запліднили у 17 місяців, контрольної у 18. Жива маса корів - первісток обох груп на 2 - 3 місяцях після отелення була практично однакова (541 кг).
За рівнем молочної продуктивності корови - первістки дослідної групи мали перевагу перед контрольною, незважаючи на те, що вони були на один місяць молодшими (таблиця 6). Так, перевершення за надоєм склала 475 кг, вмістом жиру в молоці - 0.06%. При цьому слід відмітити, що корови дослідної групи перевершували своїх матерів за надоєм по першій лактації на 349 кг, контрольної - лише на 193 кг.
Корови - первістки швіцької породи, які були інтенсивно вирощені, мали добру відтворну здатність. Вік першого отелення корів дослідної групи склав 802.1 день, контрольної - 827.0 днів, а індекс осіменіння відповідно - 1.8 та 2.1.
Таблиця 6.
Молочна продуктивність швіцьких корів - первістків різних
груп в ДПЗ “Бездрик”, M ± m
| 
