Библиотечный каталог авторефератов Украины

Ефективність різних прийомів розміщення і поєднання добрив у сівозміні

Умови ефективного внесення фосфорних добрив у рядки. Припосівне внесення фосфорних добрив – найефективніший і найекономічніший спосіб їх застосування. Дослідженнями встановлено, що сільськогосподарські культури значно відрізняються за розмірами кореневих систем, сформованих за рахунок фосфору насінини. Це, в свою чергу, істотно впливає на позиційну доступність для них фосфору добрив, які вносять як у різних дозах, так і в різні шари під час обробітку ґрунту (рис. 3).  Так,  рядкове  удобрення  фосфором  буде  ефективне  під  цукрові  буряки,  ярий

ячмінь, озиму пшеницю, кукурудзу, горох у разі внесення під оранку на глибину 20 см відповідно менше 180, 95, 75, 45 і 10 кг Р2О5/га суперфосфату гранульованого. При цьому важливе значення має також форма добрив – вміст діючої речовини та маса гранули.

Періодичність застосування фосфорних добрив. Дослідженнями встановлено, що сумарна продуктивність ланки сівозміни (цукрові буряки – ярий ячмінь + конюшина – конюшина – озима пшениця) при щорічному внесенні різних форм фосфорних добрив (суперфосфат гранульований, фоспаль, РКД 10-34-0, фосфоритне борошно) підвищувалась на 5–11%, а під час запасного – на 11–14% порівняно з урожайністю на азотно-калійному фоні. Переваги запасного внесення фосфорних добрив під цикловідкриваючу культуру – цукрові буряки пояснюється стартовим ефектом – приростом урожайності коренеплодів на 32–35 ц/га. Слід також зазначити, що за такого способу внесення нівелюється відмінність між різними формами добрив. Залежно від форм добрив і способів їх застосування енергетична ефективність коливається в межах 2,5–18,8 одиниць. Найменшою вона була у варіантах з РКД 10-34-0 і суперфосфатом гранульованим, найвищою – з фосфоритним борошном, особливо під час запасного його внесення.

Особливості застосування різних форм калійних добрив. Цінність калійних добрив значною мірою залежить від дії супутніх калію іонів, які в них містяться. У досліді з гречкою до схеми ввели варіанти з осіннім та весняним внесенням калію хлористого, а також з добавлянням до нього елементарної сірки в еквівалентній кількості до внесеної у варіанті з сульфатом калію. Контролем був варіант з калійною селітрою.

Дослідженнями встановлено, що хлор, який міститься в калію хлористому, під дією осінньо-зимово-весняних опадів розподіляється по всьому профілю ґрунту (160 см). При цьому більша його частина зосереджується в нижньому шарі грунту (80-160 см). За весняного внесення калію хлористого весь хлор зберігається в шарі ґрунту 0–20 см, де його вміст підвищувався у період сходів гречки від 4,8 до 31,7 мг/кг.

Як відомо, хлор є антагоністом нітратів. Весняне внесення калію хлористого підвищує вміст хлору в рослинах гречки. При цьому у фазу її цвітіння співвідношення N-NO3:Cl становило 1:14, тоді як за осіннього внесення калію хлористого – 1:7, калійної селітри – 1:2.

Дослідженнями встановлено, що на чорноземі опідзоленому гречка досить ефективно реагує на внесення калійних добрив. При внесенні їх під час основного обробітку ґрунту одержано 2–3,5 ц/га приросту врожайності зерна, тоді як весняне внесення калію хлористого не сприяло її підвищенню.

Проведені дослідження свідчать, що застосування хлоровмісних калійних добрив у польовій сівозміні істотно не може впливати на продуктивність типових для неї культур. При цьому виникає питання про подальшу роль хлору в ґрунті, внесеного з добривами. Визначення вмісту в ґрунті хлору після 30-річного застосування калійної солі змішаної в дозі К135 на 1 га сівозмінної площі показало, що хлор добрива після його внесення через деякий час видаляється із фізіологічно активного 1,5-метрового шару. Оскільки супутні елементи живлення калійних добрив істотно впливають на продуктивність сільськогосподарських культур, то з підвищенням культури землеробства під час застосування безбаластних їх форм, інші корисні елементи живлення (сірка, натрій, магній та ін.) потрібно буде вносити в ґрунт у необхідних кількостях додатково.

Обґрунтування потреби застосування сірчаних добрив. У польовій сівозміні баланс сірки різко дефіцитний. Основним джерелом надходження її в ґрунт є опади (6,6 кг/га за рік) і сірковмісні мінеральні добрива. Однак ці дані значно завищені, оскільки у тривалому досліді весь фосфор вноситься у вигляді суперфосфату гранульованого, який містить дуже багато сірки – 11%, тоді як у суперфосфаті подвійному її вміст лише 0,5%, а в термофосфатах – 0,15%.

Для вивчення ефективності сірчаних добрив вибрали озиму пшеницю, яка порівняно мало засвоює сірки. Тому припускали, що вона слабко реагує на нестачу цього елемента живлення в живильному середовищі. У чорноземі опідзоленому вміст рухомих сполук сірки незначний – 7,7 мг/кг. Підвищити її вміст до оптимального рівня (12 мг/кг ґрунту) можна шляхом внесення елементарної сірки у дозі S40 під основний обробіток ґрунту. На фоні оптимального азотного живлення це сприяє підвищенню врожайності зерна озимої пшениці на 2,9-4,4 ц/га та збільшенню вмісту в ньому білка на 0,7-1,1 абс. %. Виходячи з ліміту вмісту рухомих сполук сірки в чорноземі опідзоленому, можна прогнозувати ефективне застосування сірчаних добрив і під інші культури польової сівозміни, насамперед бобові, хрестоцвіті, цукрові буряки. При цьому середньорічне їх внесення на 1 га сівозмінної площі повинно становити S50–60.

Ефективність застосування інгібіторів нітрифікації. Одним із шляхів підвищення ефективності азотних добрив є продовження амонійної фази кругообігу азоту за допомогою синтетичних інгібіторів нітрифікації. У модельному досліді встановлено, що препарат японського виробництва АТС (60%-й водний розчин 4-аміно-1, 2, 4-триазол) гальмує процес нітрифікації амонійного азоту ґрунту за температури 280С протягом 30 діб (ефективність інгібування 65–80%). Після добавляння аміаку водного процес інгібування тривав до 60 діб і значно зростав у холодному ґрунті.

Встановлено, що застосування інгібітора нітрифікації АТС (у кількості 1% від дози азоту добрив за активним інгредієнтом) разом з аміаком водним пізно восени за температури 5–10оС є ефективним і дає змогу скоротити на ¼ дозу азотних добрив під цукрові буряки порівняно з їх внесенням під основний обробіток ґрунту. Оскільки більшість рекомендованих інгібіторів є чужорідними речовинами для ґрунту, то в майбутньому їх застосування не буде конкурувати з традиційними строками і формами азотних добрив у польовій сівозміні на чорноземних ґрунтах Правобережного Лісостепу. Використання інгібіторів нітрифікації може доповнювати прийоми застосування азотних добрив під різні польові культури.

Обґрунтування потреби застосування мікроелементів. За тривалого застосування добрив у польовій сівозміні, порівняно з перелогом, відбувається збіднення ґрунту на рухомі форми цинку – з 3,6 до 0,8–1,0 мг/кг та деяке збагачення на рухомі форми заліза і марганцю – відповідно з 15 до 33–55 і з 20 до 22–55 мг/кг залежно від варіанту досліду. При цьому нагромадження в ґрунті рухомих форм кадмію, кобальту, хрому і свинцю не спостерігалося. Розрахунки балансу мікроелементів у ґрунті показують, що істотним джерелом покриття їх виносу врожаями є гній. Уже при дозі 9 т/га сівозмінної площі інтенсивність їх балансу становить 44–100%, а при дозі 13,5 т/га практично компенсується їх винос урожаями культур. Враховуючи ліміти вмісту рухомих форм мікроелементів, встановлених для польових культур на чорноземних ґрунтах, та дані наших досліджень на чорноземі опідзоленому, особливо за низького рівня насиченості органічними добривами (менш як 9 т/га сівозмінної площі), ефективним буде додаткове внесення цинку, міді, кобальту.

Теоретичне обґрунтування та аналіз розробленої системи удобрення. Різноманітні ґрунтово-кліматичні умови України потребують диференційованого підходу до застосування добрив з урахуванням спеціалізації і рівня продуктивності сівозміни, властивостей і родючості ґрунту, особливостей клімату та інших факторів, які прямо чи побічно впливають на ефективність внесених добрив.

Запропонована інтегрована система удобрення в польовій сівозміні повніше, ніж в існуючих рекомендаціях, відображає трансформацію і баланс елементів живлення в ґрунті, особливості їх засвоєння рослинами, параметри показників родючості ґрунту і базується на основі диференціації видів, форм, доз, строків і способів внесення добрив, біологічних препаратів та діагностики живлення рослин (табл. 8). Вона розрахована на рівень продуктивності сівозміни 65 ц/га і більше у перерахунку на зернові одиниці. У кожному випадку передбачається індивідуальний підхід до кожної земельної ділянки з урахуванням сучасного та прогнозного стану агрохімічних показників родючості ґрунту. Обґрунтована доцільність весняного внесення азотних добрив і запропоновані методики розрахунку оптимальних їх доз під основні польові культури. Розроблена раціональна динамічна система застосування фосфорних добрив на основі середньорічного балансу фосфору за ротацію сівозміни та вмісту рухомих фосфатів у ґрунті. За вмісту в ґрунті менше 200 мг/кг рухомих фосфатів перейти до рекомендованої насиченості польової сівозміни фосфорними добривами (60 кг Р2О5/га) можна лише через період, який визначається за розробленою нами формулою:

Т = 0,1(200 – В) П : (Д – Н),

де Т – період, необхідний для досягнення верхньої межі оптимального вмісту рухомих фосфатів у ґрунті, років;

200 – верхня межа оптимального вмісту рухомих фосфатів у ґрунті, мг/кг;

В – фактичний вміст рухомих фосфатів у ґрунті, мг/кг;

П – доза фосфору добрив (кг/га д. р.), яка сприяє підвищенню вмісту рухомих фосфатів на 10 мг/кг ґрунту;

Д – запланована насиченість фосфорними добривами, кг Р2О5/га сівозмінної площі;

Н – середньорічне відчуження фосфору запланованим урожаєм з 1 га сівозмінної площі, кг.

Варіюючи дози добрив, можна обчислити скільки знадобиться часу для досягнення верхньої межі оптимального вмісту рухомих фосфатів у ґрунті. При цьому методи інтенсифікації і засоби досягнення поставленої мети мають узгоджуватися з еколого-біологічними особливостями культур сівозміни і за силою антропогенного впливу не виходити за екологічно допустимі межі.

Екологічно безпечна насиченість фосфорними добривами за низького рівня вмісту рухомих фосфатів у ґрунті не повинна перевищувати 150 кг Р2О5/га сівозмінної площі, середнього – 120, підвищеного – 90 кг Р2О5/га.

Система застосування калійних добрив на чорноземі опідзоленому Правобережного Лісостепу повинна бути з урівноваженим балансом. На земельних ділянках з підвищеним вмістом рухомого калію насиченість калійними добривами у польовій сівозміні може бути тимчасово знижена до 100 кг К2О/га сівозмінної площі, а на ділянках з високим вмістом – до 80 кг К2О/га.

Врахування цих факторів дає змогу знизити насиченість добривами 1 га сівозмінної площі до 300 кг NPK при орієнтовно нормативних величинах за існуючими рекомендаціями – 345–422 кг. Це відповідає сучасним природоохоронним технологіям, забезпечує високу біопродуктивність сівозміни та стійкий відновлювальний ефект родючості ґрунту.

Розроблена інтегрована система удобрення передбачає підвищення продуктивності сівозміни на 14% (до 65 ц з. од./га і більше) за одночасного зниження грошових витрат на застосування добрив на 30–40%.

Енергетична, економічна та агрохімічна ефективність

застосування добрив

Рівень розвитку сучасного землеробства характеризується постійним збільшенням споживання техногенної енергії. Особливо великі її витрати на застосування добрив залежно від варіанту досліду вони становили 15,1–37,3 ГДж/га на рік. Щорічний приріст вмісту енергії в основній і нетоварній частині врожаю становив 103–204 ГДж/га залежно від систем і рівнів удобрення в сівозміні. Навіть після 30-річного застосування добрив показник енергетичної ефективності становить 5,3–7,4 одиниці.

Складність розрахунків економічної ефективності застосування добрив полягає у диспаритеті і нестабільності цін на сільськогосподарську та промислову продукцію, а також неможливості врахування післядії добрив у наступних ротаціях сівозміни. Розрахунки показують, що найбільшу частину витрат, пов’язаних із застосуванням добрив, становить вартість їх придбання – 83–89% за мінеральної, 46–50 за органічної і 69–79% за органо-мінеральної систем удобрення. Витрати на вантаження, перевезення і внесення добрив становлять 8–24% від загальних витрат на застосування. Окупність 1 т гною за органічної системи удобрення становить 14–17 грн залежно від насичення ним сівозміни, тоді як витрати, пов’язані з його застосуванням – близько 12 грн/т.

З економічної точки зору в сучасних умовах найефективнішою є органо-мінеральна система удобрення з невисокими дозами добрив (N45P45K45). Максимальне внесення елементів живлення у вигляді гною, як власного засобу виробництва, значно підвищує ефективність системи удобрення. Слід зазначити, що проведені за такою методикою економічні розрахунки дають досить занижені результати ефективності застосування добрив, оскільки неможливо зробити прогноз їх післядії у часі. Крім того, як було показано агрохімічними дослідженнями і балансовими розрахунками, в ґрунті деяких варіантів досліду досягнута верхня межа оптимального вмісту

Таблиця 8 – Запропонована система удобрення в польовій сівозміні на чорноземі опідзоленому

Правобережного Лісостепу України

Примітка. Дози добрив треба коригувати: азотних* – за вмістом мінерального азоту в ґрунті, фосфорних –за вмістом рухомих фосфатів у ґрунті з метою доведення їх вмісту до верхньої оптимальної межі – 200 мг Р2О5/кг.

рухомих форм окремих елементів живлення та відбувається, в прямому розумінні, запасне внесення добрив.

Найбільш інтегральну оцінку ефективності добрив дає розрахунок агрохімічної ефективності. Особливо цінна інформація, одержана у тривалих дослідах, де їх дія накладається в часі. Розрахунки показали, що окупність 1 кг NРК за середньорічного внесення на 1 га сівозмінної площі N45Р45К45 становить 7,3 кг кормових одиниць за мінеральної системи удобрення і 8,3 – за органо-мінеральної, а при внесенні N135Р135К135 – відповідно 4,2 і 4,6 кг. Окупність 1 т гною за органо-мінеральної системи удобрення при його середньорічному внесенні відповідно 9 і 13,5 т/га – 104 кг продукції в перерахунку на кормові одиниці.

Витрати добрив на 1 ц кормових одиниць приросту урожаю за середньорічного внесення N45P45K45 за органо-мінеральної системи удобрення становлять 12 кг NPK, тоді як в інших варіантах досліду з органо-мінеральною і мінеральною системами удобрення з середньорічним внесенням на 1 га сівозмінної площі N90-135Р90-135К90-135 (варіанти 2NPK, 3NPK, 2Гн + NPK, 3Гн + NPK) збільшуються до 18–23 кг. За органічної системи удобрення на 1 ц кормових одиниць приросту врожаю культур польової сівозміни витрати становлять 1–1,2 т гною.

У цілому необхідно зазначити, що агрохімічну ефективність добрив можна значно підвищити удосконаленням системи удобрення. Про це свідчать дані, одержані за органо-мінеральної системи удобрення з середньорічним внесенням N45P45K45 і N135P135K135, де відповідно насиченість добривами вища у 3 рази, а їх окупність – нижча лише в 1,8 рази.

ВИСНОВКИ

У дисертації наведене теоретичне узагальнення і нове вирішення проблеми відтворення і підвищення родючості чорнозему опідзоленого у польовій сівозміні Правобережного Лісостепу України, що виявляється в розробці та експериментальному обґрунтуванні концепції інтегрованої системи удобрення, яка базується на всебічному врахуванні особливостей тривалого взаємовпливу на ґрунт біологічних і антропогенних факторів і спрямована на створення ґрунту з оптимальними параметрами показників родючості для забезпечення високої продуктивності культур з належною якістю продукції та допустимим проявом екологічної післядії, що виявляється в наступному:

1. Чорноземні ґрунти Правобережного Лісостепу України, які використовують для вирощування польових культур, є одним з найвразливіших компонентів природно-антропогенних ландшафтів. Сучасний низький рівень застосування добрив є однією з причин прояву деградаційних процесів у еволюції ґрунтового покриву. Аналіз наукових даних дає змогу зробити висновок, що теорія родючості ґрунту та застосування добрив потребує подальшого розвитку на основі переусвідомлення багатьох усталених положень, вирішення складних і спірних питань на основі найновіших досягнень науки з метою розробки механізмів, які б забезпечували підвищення родючості ґрунту і вирішення проблем екологічної стійкості агроекосистем щодо здатності протягом усього часу експлуатації зберігати біопродуктивність за високої якості вирощеної продукції.
2. За тривалого вирощування польових культур на чорноземі опідзоленому порушується механізм біогенно-акумулятивного процесу ґрунтоутворення. Лише застосування високих доз гною (9–13,5 т/га сівозмінної площі) у поєднанні з мінеральними добривами дає змогу зберегти вміст гумусу в шарі ґрунту 0-20 см на рівні 83–85% порівняно з перелогом. Зниження вмісту гумусу здебільшого відбувається за рахунок розкладання детриту, тоді як вміст власне гумусових речовин у варіантах досліду знижувався лише на 10–18%.
3. Кислотність ґрунту – один з найчутливіших показників, який показує ступінь змін його колоїдно-хімічних властивостей під впливом добрив та інших техногенних факторів. Не зважаючи на те, що на шляху підкислюючих факторів чорнозем опідзолений має такий ефективний геохімічний бар’єр, як нейтральні і лужні підорні шари ґрунту, питання застосування вапняних добрив слід насамперед розглядати як захід компенсації відчуження кальцію за межі орного шару ґрунту.
4. Під час землекористування вміст азоту в шарі ґрунту 0–160 см значно знижується, особливо на ділянках без удобрення. При цьому вміст лужногідролізованого азоту в шарі ґрунту 0–20 см знизився до 85–110 мг/кг (за вмісту на перелозі 204 мг/кг). Лише за середньорічного внесення на 1 га сівозмінної площі 13,5 т/га гною і мінеральних добрив у дозі N68P101K54 його вміст зберігся на рівні 153 мг/кг. У розподілі азоту за фракціями кислотного гідролізу відбуваються лише незначні зміни з тенденцією до збільшення тих його сполук, що не гідролізуються.

За мінеральної системи удобрення при позитивному балансі азоту в польовій сівозміні і внесенні азотних добрив під час основного обробітку ґрунту міграція нітратів відбувається за межі 10-метрової товщі ґрунту та підґрунтя.

5. Фосфатний режим чорнозему опідзоленого досить добре піддається регулюванню. Після покриття виносу фосфору врожаями для підвищення вмісту рухомих фосфатів на 10 мг/кг витрати фосфорних добрив за мінеральної і органо-мінеральної систем удобрення відповідно становлять 81 і 61 кг Р2О5/га, а верхня межа оптимального вмісту рухомих фосфатів для польової сівозміни дорівнює 200 мг/кг ґрунту.
6. Чорнозем опідзолений має механізми фіксації надлишково внесеного калію в необмінній, але потенційно доступній для рослин формі, що запобігає його міграції по профілю ґрунту. Верхня межа оптимального вмісту рухомих форм калію у цьому ґрунті для культур польової сівозміни знаходиться на рівні його вмісту під перелогом (160 мг/кг). Тому система застосування калійних добрив у польовій сівозміні повинна бути підтримуючою.
7. У польовій сівозміні, особливо за мінеральної системи удобрення, порівняно з перелогом, спостерігається погіршення агрофізичних властивостей ґрунту – підвищується щільність його складення та диференціація по профілю, знижується вміст структурних окремостей з 94 до 60–80% за рахунок збільшення глинистих часточок, відбувається значне (30% і більше) руйнування вихідної водостійкої структури. Тому можлива негативна дія мінеральних добрив обов’язково повинна компенсуватися застосуванням органічних добрив і кальцію, як меліоративних компонентів.
8. У Правобережному Лісостепу України погодні умови поруч з добривами є одним із досить важливих факторів формування врожаю культур та ефективності добрив. Так, за 30 років досліджень урожайність зерна озимої пшениці на ділянках без удобрення була в межах 24–49,6 ц/га, ярого ячменю – 11–36,2, коренеплодів цукрових буряків – 146–413 ц/га.

Аналіз урожайності культур на ділянках без добрив за 30 років показав, що з деякою часткою наближення вона може бути апроксимована прямою лінією. Добрива підвищують продуктивність сівозміни у третій ротації в 1,2–1,5 рази залежно від рівня і системи їх застосування. Найвищу продуктивність сівозміни (78–85 ц корм. од./га) забезпечує органо-мінеральна система удобрення з середньорічним внесенням 9–13,5 т/га гною і мінеральних добрив, що становить N90–135Р90–135Р90–135 на 1 га сівозмінної площі. Найчутливішими до удобрення є кукурудза на силос, озима пшениця, цукрові буряки, врожайність яких підвищилася відповідно на 82, 65 і 60%.

9. Теоретичною і практичною основою регулювання кругообігу речовин у системі ґрунт – добриво – рослина є баланс поживних речовин. Встановлено, що врівноважений баланс азоту, фосфору і калію у сівозміні зерно-бурякового типу залежно від системи удобрення забезпечує середньорічне внесення на 1 га сівозмінної площі N100–115Р38–43К100–115.
10. Відсутність проведення ранньовесняного підживлення озимої пшениці азотними добривами призводить до зниження врожайності зерна. Ефективність цього строку підживлення підсилювало внесення гербіциду гродил – врожайність підвищувалась на 3,1–5,1 ц/га залежно від дози азотних добрив. Позакореневе підживлення озимої пшениці 15–20%-м розчином КАС поступається підживленню карбамідом як за впливом на якість зерна, так і з економічної точки зору.
11. Найвищу продуктивність ярого ячменю забезпечував мінеральний азот, вміст якого в шарі ґрунту 0–60 см перед сівбою становив 160–180 кг/га (з урахуванням азоту добрив, внесених під передпосівну культивацію). Локальне внесення добрив під передпосівну культивацію дає змогу знизити їх дозу на 1/3, тобто до N40Р40К40. Змінюючи норму висіву покривного ячменю та удобрення, можна регулювати продуктивність культур сівозмінної ланки ярий ячмінь + конюшина – конюшина залежно від потреби отримання продукції – зерна чи зеленої маси конюшини в різному співвідношенні.
12. Дозу азотних добрив, на відміну від існуючих технологій вирощування гороху, пропонується знизити до N25 з внесенням їх під час сівби, що компенсується обробкою насіння ризоторфіном та молібденом, проведенням вапнування, що додатково підвищує урожайність зерна на 5,3 ц/га. При цьому рівень використання азоту з повітря може досягати 65% від потреби, що становить 4 кг на 1 ц зерна. Підживлення посівів гороху 30%-м розчином карбаміду у дозі N25 у період формування бобів підвищує якість зерна, пригнічує розвиток бур’янів та поліпшує умови збирання врожаю.
13. Застосування азотних добрив під цукрові буряки напровесні рівноцінне внесенню під зяб у серпні. Внесення їх під час сівби не поступалось серпневому, однак слід зазначити, що за час досліджень у чотирьох вегетаційних періодах із шести кількість опадів перевищувала середньобагаторічне значення.
14. Весняне застосування азотних добрив під кукурудзу на силос не поступається осінньому. Дозу азотних добрив для одержання запланованої врожайності необхідно розраховувати за виведеною нами формулою:

Д = 2,5(В – 0,4N),

де Д – доза азотних добрив, кг/ га; 2,5 – витрати азоту добрив на формування 1 ц сухої речовини врожаю, кг; В – запланова врожайність сухої речовини, ц/ га; 0,4 – окупність 1 кг мінерального азоту ґрунту, ц (сухої речовини врожаю кукурудзи); N – запаси мінерального азоту в шарі ґрунту 0-100 см перед сівбою, кг/ га.

15. Ефективність внесення фосфорних добрив у рядки визначається просторовою їх доступністю для рослин, яка залежить від довжини кореневої системи, сформованої за рахунок фосфору насінини, дози, форми добрива та товщини шару ґрунту, в який воно було внесено під час основного обробітку. Особливу увагу на цей агрозахід потрібно звертати під час вирощування цукрових буряків.
16. Запасне внесення фосфорних добрив у дозі Р300 в ланці сівозміни цукрові буряки – ярий ячмінь + конюшина – конюшина – озима пшениця за ефективністю прирівнюється до щорічного. Слід також зазначити, що при цьому нівелюється відмінність між формами добрив (суперфосфат гранульований, фоспаль, фосфоритне борошно, РКД 10-34-0).

Фоспаль є ефективним джерелом фосфору на чорноземі опідзоленому. Застосування його під горох і цукрові буряки у дозах відповідно Р45 і Р120 підвищувало врожайність зерна на 2,4 ц/ га, а збір цукру – на 5,4 ц/га, що не поступається суперфосфату гранульованому. Найперспективнішим є грануляція фоспалю з карбамідом.

17. Різні форми калійних добрив (калійна селітра, сульфат калію, калій хлористий) під час осіннього внесення мають практично однаковий вплив на продуктивність гречки, тому застосування хлоровмісних калійних добрив у польовій сівозміні істотно не може впливати на формування врожаю і інших типових для неї культур.
18. У польовій сівозміні складається різко дефіцитний баланс сірки. Крім того, чорнозем опідзолений має низький вміст рухомих форм сірки – 7,7 мг/кг. На фоні оптимального азотного живлення внесення сірки сприяє підвищенню врожайності зерна озимої пшениці на 2,9–4,4 ц/га та вмісту в ньому білка на 0,7–1,1 абс. %, тому застосування сірчаних добрив може бути ефективним і під інші культури польової сівозміни.
19. Зниження температури ґрунту від 28 до 70С підвищує ступінь пригнічення процесу нітрифікації АТС при внесенні в ґрунт аміаку водного на 90-й день компостування з 3 до 77%. Застосування їх пізно восени за температури ґрунту 5–100С дає змогу скоротити на ¼ дозу азотних добрив (до N90) під цукрові буряки і перенести строк їх внесення на більш зручний час.
20. Тривале землекористування в польовій сівозміні, порівняно з перелогом, знижувало у шарі ґрунту 0–20 см вміст рухомих форм цинку з 3,6 до 0,8–1,0 мг/кг, проте підвищувало вміст нікелю з 1,0 до 1,3–1,5, марганцю з 20,0 до 21,5–55,5, заліза з 15,0 до 30,0–70,0 мг/кг. При цьому рухомих форм кадмію, кобальту, свинцю і хрому у витяжці з ґрунту ацетато-амонійним буферним розчином з рН = 4,8 не виявлено. Враховуючи встановлені для польових культур ліміти вмісту в ґрунті мікроелементів, на чорноземі опідзоленому можна прогнозувати ефективне застосування цинку, міді і кобальту, особливо за низького рівня застосування органічних добрив (менш як 9 т/га сівозмінної площі).
21. Енергетична та агрохімічна ефективність 30-річного застосування добрив у польовій сівозміні досить висока. Коефіцієнт енергетичної ефективності залежно від доз добрив і систем удобрення становить 5,3–7,4 одиниці, а окупність 1 кг NPK добрив – 4,2–8,3 кг, 1 т гною – 81–104 кг продукції в перерахунку на кормові одиниці.

Розрахунок економічної ефективності за існуючими методами значно знижує ефективність добрив, оскільки неможливо зробити прогноз їх ефективності в часі. Водночас у деяких випадках відбулося неефективне (за азотом при внесенні N135 на 1 га сівозмінної площі) або в прямому розумінні запасне (за фосфором і калієм при внесені Р135К135) внесення добрив, коли було досягнуто їх позитивний баланс, а також верхня межа оптимального вмісту рухомих фосфатів у грунті. У сучасних умовах з економічної точки зору ефективнішою є органо-мінеральна система удобрення з невисокими дозами добрив (N45P45K45 на 1 га сівозмінної площі). Використання гною, як власного засобу виробництва, значно підвищує її ефективність.

22. Для досягнення високої окупності добрив і підвищення родючості ґрунту та збереження в чистоті навколишнього природного середовища під час розробки системи застосування добрив у польовій сівозміні на чорноземі опідзоленому Правобережного Лісостепу України необхідний комплексний і системний підхід до створення оптимального вмісту в ґрунті рухомих форм елементів живлення, підтримання сприятливих біологічних, агрофізичних та фізико-хімічних його властивостей. Для цього під час розробки системи удобрення сільськогосподарських  культур необхідно враховувати такі фактори:

а) для збереження вмісту гумусу в грунті та підтримання на оптимальному рівні його агрофізичних і біологічних показників доцільно вносити 9 т органічних добрив на 1 га сівозмінної площі;

б) обчислення загальної потреби сівозміни в елементах живлення слід проводити на основі балансу з врахуванням усіх можливих статей надходження (симбіотична фіксація азоту, насінний матеріал, опади) і відчуження (винос запланованим урожаєм, втрати від ерозії) та досягнення оптимального вмісту їх рухомих форм у ґрунті з урахуванням динаміки змін доз внесення різних видів добрив;

в) нормування азотних добрив необхідно проводити з урахуванням наявних запасів мінерального азоту в ґрунті (оптимальний його вміст для озимої пшениці у фазу інтенсивного кущіння у шарі ґрунту 0–60 см 110–130 кг/га, перед сівбою ярого ячменю – 160–180 кг/га з урахуванням азоту добрив, цукрових буряків – 400 кг/га у шарі ґрунту 0–150 см). Дозу азотних добрив під кукурудзу на силос також необхідно розраховувати за даними аналізу ґрунту і запланованим урожаєм, використовуючи запропоновану нами формулу;

г) верхня межа оптимального вмісту рухомих форм фосфору і калію (за методом Чирікова) на чорноземі опідзоленому для культур польової сівозміни відповідно становить 200 і 160 мг/кг ґрунту. Для підвищення вмісту рухомих фосфатів на 10 мг/кг ґрунту доза фосфорних добрив становить 60–80 кг/га понад винос фосфору врожаями. У зв’язку зі значними запасами калію у чорноземі опідзоленому система застосування калійних добрив повинна бути підтримуючою;

д) дотримуватися диференційованого підходу до удобрення окремих культур на основі підбору форм, оптимальних строків і способів внесення добрив, біологічних препаратів і мікроелементів, комплексного їх застосування з іншими засобами хімізації.

Застосуванням системи удобрення в польовій сівозміні треба підтримувати на оптимальних рівнях увесь комплекс показників родючості ґрунту, який для орного шару чорнозему опідзоленого важкосуглинкового відповідає таким параметрам: рНKCl = 5,4...6,0, ступінь насиченості основами – 85–90%, вміст гумусу – 3,3–3,7%, об’ємна маса – 1,25–1,3 г/см3, пористість загальна – 50–55% і некапілярна – 20%, водостійкість структурних агрегатів 5–7 мм у діаметрі – не менше 60%, лужногідролізованого азоту (за методом Корнфілда) – 150 мг/кг, рухомих форм фосфору і калію (за методом Чирікова) – відповідно 200 і 160 мг/кг. Це досягається середньорічним внесенням мінімально-оптимальних доз мінеральних добрив і максимального використання гною (9 т/га) та інших ресурсів, або N120P60K120 на 1 га сівозмінної площі.

Запровадженні інтегрованої системи удобрення і створення родючості ґрунту відповідно до рівня цієї моделі забезпечить досягнення продуктивності сівозміни 65 ц/га і більше основної продукції у перерахунку на зернові одиниці.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

СТАТТІ У НАУКОВИХ ВИДАННЯХ

1. Господаренко Г.Н. Приемы оптимизации азотного питания сахарной свеклы на черноземе оподзоленном // Агрохимия.–991.–№1.–С. 3–11.
2. Господаренко Г.М. Реакція гороху на різні форми фосфорних добрив // Шляхи підвищення родючості грунту і врожайності зернових культур: Зб. наук. пр. Уманського сільськогосподарського інституту.–К.: Вид-во УСГА, 1992.–С. 123–128.
3. Господаренко Г.М. Продуктивність ярого ячменю залежно від особливостей удобрення // Корми і кормовиробництво: Міжвід. тем. наук. зб. / УААН.-К.: Аграрна наука, 1995.–С. 16-23.
4. Господаренко Г.Н. Оптимизация азотного питания кукурудзы на силос // Кукурудза и сорго.–1997.–№3.–С. 6–8.
5. Господаренко Г.М. Вплив сенікації на врожайність і якість зерна озимої пшениці // Сучасні проблеми рослинництва і кормовиробництва: Зб. наук. пр. Уманської сільськогосподарської академії.–Умань, 1998.–Ч. І.–С. 40–44.
6. Господаренко Г.М. Доцільність застосування мікроелементів залежно від системи удобрення в польовій сівозміні // Фактори родючості грунту та їх ефективність: Зб. наук. пр. Уманської сільськогосподарської академії.–Умань,1998.–С. 66–71.
7. Господаренко Г.М. Зміна кислотно-основних властивостей чорнозему опідзоленого при тривалому застосуванні різних систем удобрення // Зб. наук. пр. Уманської сільськогосподарської академії.– Умань, 1998.–С. 24–30.
8. Господаренко Г.М. Ефективність запасного внесення різних форм фосфорних добрив // Агрохімія і грунтознавство: Зб. наук. пр.–Х., 1998.–№59.–С. 150-160.
9. Господаренко Г.М. Ефективність ранньовесняного підживлення озимої пшениці азотом // Зб. наук. пр. Уманської сільськогосподарської академії.–Умань, 1999.–С. 126–131.
10. Господаренко Г.М. Агроекономічне обгрунтування рівня застосування добрив у польовій сівозміні // Вісник Білоцерківського державного аграрного університету: Зб. наук. пр.–Біла Церква, 1999.–Вип. 8.-Ч. 3.–С. 77–82.
11. Господаренко Г.М. Ефективність позакореневого підживлення озимої пшениці розчином карбамід-аміачної селітри // Науковий вісник Національного аграрного університету.–1999.–№19.–С. 73–76.
12. Господаренко Г.М. Вплив тривалого застосування добрив на продуктивність цукрових буряків // Цукрові буряки.–2000.–№1(13).–С. 11–12.
13. Господаренко Г.М. Озима пшениця: вплив гербіциду гродил на ефективність підживлення посівів азотними добривами // Захист рослин.–2000.–№6.–С. 4.
14. Карасюк І.М., Господаренко Г.М., Невлад В.І. Ефективність ризоторфіну при вирощуванні гороху на чорноземі опідзоленому // Степове землеробство: Респ. міжвід. тем. наук. зб.–К.: Урожай, 1992.–Вип. 26.–С. 29–34. (Розроблена програма і методика досліджень, закладка польового досліду, написання статті, формулювання висновків).
15. Карасюк І.М., Господаренко Г.М., Мартинюк А.Т. Підвищення продуктивності цукрових буряків на основі вдосконалення системи застосування добрив // Технологія вирощування технічних і кормових культур у зоні Лісостепу: Зб. наук. пр. Уманського сільськогосподарського інституту.–К.: Вид-во УСГА, 1992.–С. 14–25. (Проведення та узагальнення досліджень, формування статті та висновків).
16. Василенко О.П., Господаренко Г.М. Формування врожаю озимої пшениці залежно від дії сірки на фоні різного рівня азотного живлення // Біолого-екологічні основи вирощування сільськогосподарських культур в умовах Лісостепу України: Зб. наук. пр. Уманської сільськогосподарської академії.–К.: Сільгоспосвіта, 1994.–С. 139–144. (Розробка схеми досліду і програми досліджень, формування статті та висновків).
17. Олійник О.О., Господаренко Г.М. Продуктивність гречки на чорноземі опідзоленому залежно від форм калійних добрив // Там же.–С. 147–152. (Розробка програми досліджень, проведення польового досліду, формування статті і висновків).
18. Карасюк І.М., Олійник О.О., Черно О.Д., Господаренко Г.М. Термодинамічні показники калійного фонду чорнозему опідзоленого залежно від рівня застосування добрив у сівозміні // Вісник аграрної науки.–1996.–№10.–С. 5-8. (Розроблена програма досліджень).
19. Карасюк І.М., Господаренко Г.М., Сухомуд О.Г., Білан І.А. Зміна природного фосфорно-цинкового співвідношення у тривало удобрюваному грунті // Зб. наук. пр. Уманської сільськогосподарської академії.–К.: Норапрінт, 1997.–С. 78–80. (Розроблена методика досліджень, визначений вміст цинку в грунті).
20. Господаренко Г.М., Невлад В.І., Цигода В.С. До питання встановлення екологічно безпечних норм добрив у польовій сівозміні // Там же.–С. 115–117. (Проведені дослідження, підготовка статті, формування висновків).
21. Черно О.Д., Господаренко Г.М., Олійник О.О., Бардіж Н.І. Агроекологічні аспекти застосування калійних добрив // Там же.-С. 213-216. (Розробка програми досліджень).
22. Господаренко Г.М., Коларьков Ю.В., Мартинюк А.Т. Проблеми і перспективи застосування добрив в альтернативному землеробстві // Там же.-С. 103-105. (Розробка програми досліджень, їх проведення, формування статті та висновків).
23. Господаренко Г.М., Білоножко В.Я. Строки внесення калійних добрив і продуктивність гречки // Аграрна наука – селу: Міжвід. наук. зб. Подільської державної агротехнічної академії.-Чернівці: Буковина, 1997.–Вип. 3.–Т. 1.–С. 198–202. (Розробка програми досліджень і їх проведення, написання статті).
24. Господаренко Г.М., Сухомуд О.Г. Доцільність внесення фосфору в рядки // Агрохімія і грунтознавство (Спец. випуск до V з’їзду УТГА): Зб. наук. пр.–К.: Аграрна наука, 1998.–Ч. 2.–С. 138–139. (Розробка програми досліджень, участь у їх проведенні, формування статті і висновків).
25. Василенко О.П., Господаренко Г.М. Необхідність застосування сірчаних добрив у польовій сівозміні // Фактори родючості грунту та їх ефективність: Зб. наук. пр. Уманської сільськогосподарської академії.–Умань,1998.–С. 60–66. (Розробка програми досліджень, участь у їх проведенні, проведення розрахунку балансу сірки, формування статті і висновків).
26. Мартинюк А.Т., Господаренко Г.М., Перибитюк А.С., Цигода В.С., Чорна Л.В. Продуктивність цукрових буряків залежно від удобрення в сівозміні та погодних умов // Там же.-С. 71-76. (Розробка програми досліджень, формування статті та висновків).
27. Господаренко Г.М., Черно О.Д., Сухомуд О.Г. До питання оптимального вмісту рухомих форм фосфору і калію в чорноземі опідзоленому для культур польової сівозміни // Там же.–С. 94–98. (Розробка програми досліджень, участь у їх проведенні, формування статті та висновків).
28. Карасюк І.М., Господаренко Г.М., Чорна Л.В. Зміна водостійкості структури грунту залежно від системи удобрення // Зб. наук. пр. Уманської сільськогосподарської академії.-Умань, 1998.–С. 21–24. (Розроблена програма досліджень, участь у їх проведенні, формування висновків).
29. Господаренко Г.М., Черно О.Д. Винос калію культурами польової сівозміни та його баланс за тривалого застосування добрив // Вісник аграрної науки (спецвипуск).–Вересень, 1999.–С. 21–24. (Розробка програми досліджень, розрахунок балансу калію, формування статті та висновків).
30. Господаренко Г.М., Чорна Л.В. Агрофізичні параметри чорнозему опідзоленого при різних системах удобрення в польовій сівозміні // Науковий вісник Національного аграрного університету.–К., 1999.–№13.–С. 107–111. (Розробка програми досліджень, участь у їх проведенні, формування статті та висновків).
31. Господаренко Г.М., Сухомуд О.Г. Шляхи оптимізації фосфатного режиму чорнозему опідзоленого в польовій сівозміні // Вісник аграрної науки Причорномор’я.–1999.–№7.–С. 106–108. (Проведення польових та лабораториних досліджень, формування статті та висновків).
32. Господаренко Г.М., Кравець І.С. Зміна біологічних властивостей чорнозему опідзоленого під впливом удобрення // Зб. наук. пр. Уманської сільськогосподарської академії.-Умань, 2000.–С. 95–100. (Розроблена методика досліджень, участь у проведенні польового досліду, формування статті та висновків).
33. Господаренко Г.М., Сухомуд О.Г. Система застосування фосфорних добрив у польовій сівозміні // Там же.–С. 111–117. (Розроблена методика досліджень, участь у їх проведенні, формування статті та висновків).
34. Сухомуд О.Г., Господаренко Г.М. Вплив тривалого застосування добрив на запаси і форми мінеральних фосфатів у чорноземі опідзоленому // Вісник Білоцерківського державного аграрного університету.–Біла Церква, 2000.–Вип. 10.–С. 249–253. (Ведення польового досліду, формування статті та висновків).
35. Господаренко Г.М., Кравець І.С. Вплив землекористування на вміст і якість гумусу в чорноземі опідзоленому Правобережного Лісостепу України // Науковий вісник Національного аграрного університету.–К., 2000.–№24.–С. 122–127. (Ведення польового досліду, участь у проведенні лабораторних досліджень, формуванні статті та висновків).
36. Господаренко Г.М., Невлад В.І. Шляхи оптимізації азотного живлення гороху на чорноземі опідзоленому // Науковий вісник Національного аграрного університету.–К., 2000.–№26.–С. 213-218. (Розробка програми досліджень, участь у їх проведенні, формування статті та висновків).
37. Кравець І.С., Господаренко Г.М. Вплив тривалого удобрення на винос азоту культурами польової сівозміни // Вісник державної агроекологічної академії України (спецвипуск).–Жовтень 2000 р.–С. 95–96. (Розробка програми досліджень, участь у їх проведенні).
38. Прокопчук І.В., Господаренко Г.М. Зміна кислотності ґрунту під впливом тривалого застосування добрив у польовій сівозміні // Там же. С. 123–124. (Розробка програми досліджень, участь у їх проведенні).
39. Господаренко Г.М., Кравець І.С. Трансформація азотного фонду чорнозему опідзоленого в польовій сівозміні під впливом удобрення // Зб. наук. пр. Вінницького державного аграрного університету.–Вінниця, 2000.–Вип. 7.–С. 68–72. (Розроблена методика досліджень, участь у підготовці статті).
40. Кравець І.С., Господаренко Г.М. Винос азоту врожаями культур та його баланс у грунті за тривалого застосування добрив // Зб. наук. пр. Подільської агротехнічної академії. –Кам’янець Подільський, 2000.–Вип. 8.–С. 29–32. (Участь у розробці програми досліджень, їх проведенні та підготовці статті до друку).

Інші публікації

41. Господаренко Г.Н. Применение ингибиторов нитрификации при выращивании сахарной свеклы в условиях неустойчивого увлажнения // Тр. Всес. конф. молодых ученых “Актуальные вопросы интенсификации сельского хозяйства”.–Новосибирск, 1989.–С. 22.
42. Господаренко Г.Н. Оценка способов замедления нитрификации азотных удобрений в почве // Тр. Всес. сов. “Проблемы азота в интенсивном земледелии”.-Новосибирск, 1990.–С. 251-253.
43. Господаренко Г.М., Карасюк І.М. Ефективність застосування фоспалю і комплексних добрив на його основі під цукрові буряки на чорноземі опідзоленому // Пр. регіон. конф. “Соціально-економічні і ресурсні фактори розвитку Черкаської і Кіровоградської областей”.–Умань, 1990.–С. 33. (Проведені дослідження, формування статті та висновків).
44. Хомчак М.Е., Господаренко Г.Н., Невлад В.И. Приемы повышения продуктивности гороха на черноземе оподзоленном // Тр. Респ. конф. “Интенсификация и рациональное использование земель”.–Волгоград, 1990.–С. 76–77. (Розробка методики досліджень, участь у їх проведенні, формування тексту та висновків).
45. Господаренко Г.М., Коларьков Ю.В. Точність результатів аналізу грунту // Пр. Респ. конф. “Наукове забезпечення агропромислового комплексу УРСР”.-Біла Церква, 1990.–Ч. ІІ.–С. 32–33. (Проведені дослідження, сформований текст).
46. Господаренко Г.М. Визначення доступності рослинам фосфору добрив при їх розкидному внесенні // Пр. Міжнар. конф. “Сучасні методи досліджень в агрономії”.–Умань, 1993.–С. 63–64.
47. Василенко О.П., Господаренко Г.М. До методики розрахунку балансу сірки в чорноземних грунтах // Там же.–С. 66. (Розроблена методика, проведені розрахунки, формування тексту і висновків).
48. Карасюк І.М., Господаренко Г.М., Білан І.А., Черно О.Д., Сухомуд О.Г. Вплив тривалого застосування добрив у сівозміні на вміст металів у грунті // Пр. Міжнар. конф. “Екологія і освіта: проблеми теорії і практики”.–Умань. 1994.–Т. 2.–С. 66-68. (Розроблена методика досліджень, формування тексту і висновків).
49. Карасюк І.М., Господаренко Г.М., Невлад В.І., Черно О.Д., Сухомуд О.Г. Диференційована система удобрення в сівозміні // Пр. ІV з’їзду агрохіміків і грунтознавців України.–Секція агрохімії.–Х., 1994.–С. 35–36. (Формування тексту та висновків).
50. Господаренко Г.М., Невлад В.І. Ефективність некореневого підживлення гороху азотом // Пр. Першої всеукр. (міжнар.) конф. “Корми і кормовий білок”.-Вінниця, 1994.–С. 188–189. (Розробка методики, проведення досліджень, формування тексту).
51. Карасюк И.М., Господаренко Г.Н., Сухомуд О.Г. Еффективность запасного внесения фосфорных удобрений // Тр. Междунар. конф. “Резервы повышения плодородия почв и эффективности удобрений”.–Горки: Изд-во БСХА, 1996.–С. 33–34. (Проведені дослідження).
52. Господаренко Г.М., Білоножко В.Я. Вплив форм калійних добрив на продуктивність гречки // Матеріали Міжнар. конф. “Селекція, насінництво і технологія вирощування польових культур”.–Чернівці: Буковина, 1996.–С. 125–126. (Проведені дослідження, сформований текст).
53. Білоножко В.Я., Господаренко Г.М. Вплив іонів хлору на врожайність гречки // Там же.–С. 132. (Проведені дослідження, сформований текст).
54. Господаренко Г.М. Еколого-агрохімічні аспекти застосування добрив у польовій сівозміні // Тр. Межгосуд. науч. конф. “Современные проблемы охраны земель”.-К.: СОПС, 1997.–С. 135–137.
55. Господаренко Г.М. Шляхи оптимізації системи удобрення в польовій сівозміні // Матеріали Міжнар. конф. “Землеробство ХХІ століття – проблеми та шляхи вирішення”.–Київ – Чабани, 1999.–С. 115–117.
56. Господаренко Г.М., Кравець І.С. Вплив тривалого застосування різних рівнів та систем удобрення в польовій сівозміні на міграцію нітратного азоту по профілю ґрунту і підгрунтя // Матеріали наук.-вироб. конф. “Оптимізація структури агроландшафтів і раціональне використання грунтових ресурсів”.–К.: ДІА, 2000.–С. 135-136. (Розроблена методика досліджень, участь у підготовці тексту).
57. Господаренко Г.М. Проблеми і перспективи застосування добрив на чорноземах Лісостепу // Міжвід. тем. зб. наук. пр. “Проблеми АПК Черкаської області, резерви стабілізації та розвиток”.–К.: Аграрна наука, 2000.–Вип. 1.–С. 27–31.
58. Господаренко Г.М. Продуктивність польової сівозміни за тривалого застосування добрив на чорноземі опідзоленому Правобережного Лісостепу України // Матеріали наук.-пр. конф. “Землеробство України в ХХІ столітті”.–Київ – Чабани, 2000.–С. 31–32.

Господаренко Г.М. Розробка та обґрунтування інтегрованої системи удобрення в польовій сівозміні на чорноземі опідзоленому Правобережного Лісостепу України.-Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора сільськогосподарських наук за спеціальністю 06.01.04 - агрохімія. – Національний аграрний університет, Київ, 2001.

Дисертація присвячена питанням розробки інтегрованої системи удобрення на прикладі чорнозему опідзоленого Правобережного Лісостепу у сівозміні зерно-бурякового типу, а також удосконалення систем удобрення основних польових культур на основі форм, оптимальних строків і способів застосування органічних і мінеральних добрив та біологічних препаратів. В роботі розроблений новий напрямок у проектуванні системи удобрення, який ґрунтується на прогресуючому підвищенні родючості ґрунту і вирішенні екологічних проблем. Встановлено, що в основу розробки системи удобрення повинен бути покладений баланс поживних речовин, який у динаміці дає змогу здійснювати гнучкий процес коригування доз різних видів добрив. Запропоновано шляхи удосконалення систем удобрення основних польових культур, висока ефективність яких обґрунтована теоретично і підтверджена практично. Основні результати праці знайшли практичне впровадження під час проектування системи застосування добрив в агропромислових формуваннях регіону.

Ключові слова: система удобрення, родючість чорнозему опідзоленого, продуктивність сівозміни, удобрення культур, урожайність, форми добрив, строки внесення добрив.

Господаренко Г.Н. Разработка и обоснование интегрированной системы удобрения в полевом севообороте на черноземе оподзоленном Правобережной Лесостепи Украины.– Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени доктора сельскохозяйственных наук по специальности 06.01.04 – агрохимия.– Национальный аграрный университет, Киев, 2001.

Диссертация посвящена вопросам разработки интегрированной системы применения удобрений на примере полевого севооборота зерносвекловичного типа на черноземе оподзоленном обыкновенном тяжелосуглинистом на лессе Правобережной Лесостепи Украины по результатам длительного (34 года) и краткосрочных полевых, вегетационного и модельных опытов.

В работе разработано новое направление в проектировании системы удобрения, которая базируется на концепции прогрессирующего повышения продуктивности культур и плодородия почвы с учетом экологического последействия. Углублены исследования характера и направления длительного действия различных уровней и систем удобрения на тенденцию изменения агрохимических параметров (показателей плодородия почвы, баланса и трансформации элементов питания) в процессе окультуривания и деградации чернозема оподзоленного, региональные особенности содержания, абсолютного и относительного выноса главных элементов питания основных полевых культур. Установлено, что в основу разработки системы удобрения должен быть положен баланс питательных веществ, который в динамике позволяет осуществлять гибкий процесс корректирования доз разных видов удобрений. Особое внимание должно быть уделено системе применения азотных удобрений. Показано, что при осенних строках внесения азотных удобрений в дозах, превышающих вынос азота урожаями, происходит миграция нитратов за пределы 10-метрового слоя почвы и подпочвы. Значительным резервом повышения плодородия черноземных почв является оптимизация их фосфатного режима. В результате проведенных исследований выявлены показатели состояния почвы, разной степени лабильности и стойкости к техногенному влиянию. Разработаны рекомендации оценки и управления питательным режимом и другими параметрами плодородия почвы и прогнозирование уровня их применения. Предложены пути усовершенствования системы удобрений основных полевых культур на основании дифференцированного применения различных форм, сроков и способов внесения удобрений, сочетания их применения с другими средствами химизации. Показана необходимость учета запасов минерального азота в профиле почвы вначале весенней вегетации для расчета необходимого количества его внесения при выращивании запланированных урожаев. Установлены оптимальные уровни его содержания для основных культур.

Обоснована целесообразность, усовершенствованы и уточнены условия эффективного применения рядкового и запасного внесения различных  форм фосфорных удобрений, различных форм калийных удобрений, серы, ингибиторов нитрификации, микроэлементов и биологических препаратов, диагностики питания растений. Изучена эффективность новых и перспективных форм удобрений.

Проведены эколого-биоэнергетическая и хозяйственно-экономическая оценки разработанной системы удобрения в современных условиях хозяйствования.

Основные результаты труда нашли практическое внедрение у сельскохозяйственных формированиях региона при проектировании системы применения удобрений.

Ключевые слова: система удобрения, плодородие чернозема оподзоленного, продуктивность севооборота, удобрение культур, урожайность, формы удобрений, строки внесения удобрений.

Hospodarenko H.M. Development and grounding of the integrated system in field crop rotation on podzolized chernozem of the Right-Bank Forest-Steppe Zone of Ukraine. – A Manuscript.

Thesis for the Scientific Degree of Doctor of Agricultural Sciences in speciality 06.01.04 – Agrochemistry.– National Agrarian University of Ukraine, Kyiv, 2001.

The thesis is devoted to the development of an integrated system of fertilization applied for podzolized chernozem of the Right-Bank Forest-Steppe Zone of Ukraine in the rotation of grain-and-beet type. It also deals with the improvement of the fertilization system of the main field crops on the basis of forms, optimum terms, and ways of applying organic and mineral fertilizers and biological preparations. A new trend in the planning of the fertilization system based on the progressive increase of soil fertility and solving environmental problems is worked out. It is found that the balanced content of nutritive substances which permits of the dynamic flexible procedure of correcting the doses of different fertilizers is to form the foundation of a fertilization system. The ways of improving the fertilization system of the main crops the high efficiency of which is given theoretical and practical testing are suggested. The main results of the work were put practice at planning the fertilization system for agro-industrial formations of the region.

Key words: fertilization system, fertility of podzolized chernozem, crop fertilization, productivity, forms of fertilizers, terms fertilizing.