4.2. 2. A r b u t u s a n d r a c h n e L. Зав'язь у Arbutus andrachne верхня, 5-гніздова. Сім’язародок анатропний, тенуінуцелятний, унітегмальний.
Зародковий мішок моноспоричний, формується за Polygonum-типом. Зрілий зародковий мішок 8-ядерний, 7-клітинний, видовжений, з розширеною мікропілярною частиною. З боків зародковий мішок оточений шаром таблітчатих клітин інтегументального тапетума. В халазальній частині сім’язародка в період дозрівання зіготи формується гіпостаза.
4.2. 3. P i s t a c i a m u t i c a Fisch. et Mey. Зав'язь у Pistacia mutiса верхня, маточка має 1-3 плодолисточки, два з яких дегенерують. Сім’язародок красинуцелятний, до часу запліднення анатропний, унітегмальний.
Потім в процесі формування зародка і ендосперма положення його змінюється, і він стає спочатку кампілотропним, а далі цирцинотропним, або амфітропним (за класифікацією Bouman, 1984, 1990). Викривлення зародкового мішка, на думку Bouman, носить вторинний характер і має певні переваги: зародок може бути вдвічі довший насінини.
Інколи внаслідок розщеплення верхівки початково закладеного єдиного інтегумента у Pistacia mutica утворюється другий інтегумент. Аналогічну картину спостерігали Grundwag (1976) у Pistacia atlantica, Pistacia lentiscus і Pistacia saportae та Copeland (1961) - у Anacardium occidentale. Нуцелус міцний і зберігається майже до повної диференціації зародка. Фунікулус довгий, зігнутий, є фунікулярний обтуратор і гіпостаза. Зародковий мішок Polygonum-типу. Зрілий зародковий мішок великий, 8 - ядерний, 7-клітинний.
4.2. 4. Z i z y p h u s j u j u b a Mill. Зав'язь у Zizyphus jujuba верхня, двогніздова, з двома сім’язародками (по одному в кожному гнізді), розвивається найчастіше один. Сім’язародок анатропний, красинуцелятний, бітегмальний. Внутрішній інтегумент складається з двох шарів, зовнішній - з 6-8. Нуцелус сім’язародка представлений широким бугорцем, який швидко росте, активно розділяючись. Внаслідок періклинальних поділень клітин епідерміса нуцелуса формується багатошаровий нуцелярний ковпачок, який набуває дзьобоподібну форму. Цей "дзьобик" впроваджується в мікропіле, виходить за межі інтегументів, наближаючись до обтуратора. Судинний пучок доходить до зовнішнього інтегумента. Формується гіпостаза.
Археспоріальних клітин найчастіше декілька, але розвивається, як правило, одна. Зародковий мішок біспоричий, Allium-типу, зрілий - 8-ядерний, 7-клітинний. Можливий розвиток додаткових зародкових мішків, як за рахунок розвитку декількох археспоріальних клітин, так і за рахунок функціонування обох клітин діади мегаспор.
4.2. 5. D a v i d i a i n v o l u c r a t a Baill. Зав'язь у Davidia involucrata нижня, 6-9-гніздова, з одним сім’язародком в кожному гнізді. Сім’язародок анатропний, висячий, на дуже короткому фунікулусі, красинуцелятний, унітегмальний. Внутрішній епідерміс інтегумента диференціюється в інтегументальний тапетум. Мікропіле довге і пряме. Нуцелус добре розвинутий, в мікропілярній частині утворює нуцелярний ковпачок. Археспорій одноклітинний, рідше 2-або багатоклітинний (Horne, 1909). Зародковий мішок моноспоричний, розвивається за Polygonum-типом. Зрілий зародковий мішок довгий і вузький, 8-ядерний, 7-клітинний. На випадок багатоклітинного археспорія в сім’язародку утворюються декілька тетрад мегаспор і декілька зародкових мішків, але нормального розвитку найчастіше всього досягає тільки один, інші з 2-4-ядерної стадії дегенерують.
4.2. 6. O l e a e u r o p a e a L. Зав'язь у Olea europaea верхня, 2-гніздова, з двома сім’язародками в кожному гнізді, але розвивається тільки один. Сім’язародок анатропний, на короткому фунікулусі, тенуінуцелятний, унітегмальний. Нуцелус одношаровий в мікропілярній частині і багатошаровий - в халазальній. Внутрішній епідерміс інтегумента диференціюється в інтегументальний тапетум, що складається з густоплазмових, великих, таблітчатих клітин. Мікропіле пряме, коротке. Провідний пучок входить в інтегумент. Археспорій одноклітинний, перетворюється в мегаспороцит. Зародковий мішок біспоричний, формується з халазальної мегаспори за Allium-типом, мікропілярна мегаспора зберігається довго, потім дегенерує.
Зрілий зародковий мішок довгий і вузький, дещо розширений в мікропілярній частині, 8-ядерний, 7-клітинний. Розвивається гіпостаза.
4.2. 7. О б г о в о р е н н я. Відомо, що типи сім’язародків можуть служити досить надійною таксономічною ознакою, проте при цьому необхідно враховувати і особливості розвитку і будови елементів сім’язародка (тип археспорія, наявність або відсутність парієтальних клітин, нуцелярного ковпачка, інтегументального тапетума та ін.).
Зрівнюючи сім’язародки вивчених нами представників підкласу Rosidae (Pistacia mutica, Zizyphus jujuba, Davidia invoucrata) можна відзначити, що для них характерний один тип - анатропний. У Zizyphus jujuba сім’язародок красинуцелятний, бітегмальний, у Davidia involucrata - красинуцелятний, унітегмальний. Що ж стосується Pistacia mutica, то в неї сім’язародок також красинуцелятний, але інтегумент закладається один, який інколи на верхівці розщеплюється і утворює невеликий другий інтегумент. Хоча для деяких інших представників родини Anacardiaceae, як наприклад для Rhus coriaria, формування двох інтегументів є типовим (Alimova, Zhinkina 1992). Мабуть, такий тип формування інтегумента, який ми спостерігаємо у Pistacia (Наумова, Александровский, 1985; Шевченко, 1994), в еволюційному плані є перехідним від бі - до унітегмальності. Судинний пучок у Pistacia mutica та Davidia involucrata доходить до халази, а в Zizyphus jujuba - входить в зовнішній інтегумент (рис. 2).
У Olea europaea сім’язародок має в основному просунуті ознаки (тенуінуцелятність, унітегмальність), але судинний пучок його проходить в інтегумент, що є показником примітивності сім’язародка.
Слід підкреслити, що у трьох вище вказаних видів археспорій диференціюється в субепідермальному шарі і, поділяючись періклинально, утворює парієтальну і спорогенну клітини. З парієтальної розвивається багатошаровий парієтальний шар, а спорогенна клітина диференціюється в мегаспороцит. І якщо у Pistacia mutica і Davidia involucrata археспорій одноклітинний, то у Zizyphus jujuba він частіше 2-3-клітинний. У Pistacia mutica і Davidia involucrata зародковий мішок моноспоричний Polygonum-типу, у Zizyphus jujuba він біспоричний, Allium-типу.
Для Arbutus andrachne і для Olea europaea характерний анатропний, тенуінуцелятний, унітегмальний сім’язародок і 1-2-клітинний археспорій. Але у Arbutus andrachne зародковий мішок моноспоричний Polygonum-типу, а у Olea europaea він, як і у Zizyphus jujuba, біспоричний, Allium-типу.
Рис. 4.2 Схеми будови сімязародків Asimina triloba (a) - геміанатропний, Zizyphus
jujuba (б) - анатропний, Pistacia mutica (в) - кампілотропний, Arbutus andrachne (г) - анатропний, Davidia involucrata (д) – анатропний, Olea europaea (е ) – анатропний.
Зіставляючи особливості розвитку і будови сім’язародка у видів Arbutus, Pistacia, Davidia, Zizyphus, Olea з такими у Asimina, слід відзначити риси і схожості і різниці, оскільки останній властиві красинуцелятний, бітегмальний сім’язародок, багатоклітинний археспорій і моноспоричний Polygоnum-типу зародковий мішок.
Основуючись на критеріях філогенетичної оцінки особливостей сім’язародка вивчених нами видів, необхідно відзначити, що всім їм притаманні риси і примітивності і просування, проте в різній мірі. Так, якщо у Asimina triloba спостерігаються практично всі примітивні ознаки сім’язародка (красинуцелятність, бітегмальність, відсутність інтегументального тапетума, наявність судинного пучка в інтегументі, багатоклітинний археспорій), то для інших видів характерне поєднання примітивності і просування, що свідчить про гетерохронність еволюційних процесів елементів сім’язародка і наявність явища гетеробатмії у вивчених видів рослин.
4.3. ЗАПИЛЕННЯ І ЗАПЛІДНЕННЯ
4.3. 1. A s i m i n a t r i l o b a (L.) Dunal. В Криму Asimina triloba цвіте в кінці травня при середньодобовій температурі повітря 15-18°С. Квітки її великі, до 5 см в діаметрі, червоно-коричневі, з неприємним запахом, що
принаджує комах (мух і жуків). Незважаючи на те, що в процесі розвитку чоловічі генеративні структури дещо випереджають жіночі, приймочка готова до сприйняття пилку раніше, ніж розкриваються пиляки, що сприяє здійсненню аллогамії (гейтоно - і ксеногамії). Проте будова квітки Asimina triloba допускає і аутогамію, при відсутності комах в кінці цвітіння.
Пилок Asimina triloba, що попадає на приймочку маточки, найчастіше складний, тетраїдний. Але буває, що тетраїдний пилок ще в мікроспорангії втрачає екзину і розпадається на окремі пилкові зерна, покриті тільки інтиною. Пилкові зерна без екзини також можуть брати участь в запиленні, але тільки в самозапиленні, приклеюючись до липкої приймочки при опаданні пиляків. Сперміогенез відбувається в пилковій трубці. Запліднення порогамне, премітотичного типу.
4.3. 2. A r b u t u s a n d r a c h n e L. Arbutus andrachne цвіте в квітні при середньодобовій температурі повітря 7-10°С. Будова квітки, тичинок і пилку сприяють аллогамії і перешкоджають аутогамії. Бокаловидна квітка має нектарний диск і тичинки з виростами, які досягають віночка і при відвідуванні комахами служать плечиками важеля, що сприяє висипанню з них пилку. Пилок висипається через пори. Триклітинні пилкові зерна за допомогою висцинових ниток об'єднані в тетради. Всі чотири пилкових зерна тетради при попаданні на приймочку маточки можуть утворювати пилкові трубки. Входження пилкової трубки порогамне, тип запліднення премітотичний.
4.3. 3. P i s t a c i a m u t i c a Fisch. et Mey. Рistacia mutica цвіте в Криму в кінці травня при середньодобовій температурі повітря 17-20°С. Pistacia mutica - рослина дводомна, хоча зустрічаються дерева однієї статі, на яких є пагони з суцвіттями протилежної статі. Квітки окремостатеві, зібрані у волотисті суцвіття. Найчастіше чоловічі квітки зацвітають на 3-5 днів раніше жіночих, цвітіння і чоловічих і жіночих дерев триває протягом 10-12 днів. Для Pistacia mutica характерна анемофілія. Пилкове зерно, потрапивши на приймочку маточки, проростає. Пилкова трубка з тканин маточки через порожнину зав’язі досягає фунікулуса, росте вздовж провідного пучка до халази, потім по тканині нуцелуса обгинає зародковий мішок, доходить до його мікропілярного кінця і, пройшовши через нитковий апарат в синергіду, виливає свій вміст. Тобто, у Pistacia mutica спостерігаємо халазогамію. Один із сперміїв зливається з ядром центральної клітини, сингамія настає пізніше, коли в центральній клітини є 2-4 ядра ендосперму. Тип запліднення проміжний.
4.3. 4. Z i z y p h u s j u j u b a Mill. В Криму Zizyphus jujuba цвіте в червні-липні при середньодобовій температурі повітря +19-22°С, пилок переноситься комахами (бджолами, інколи мухами), принадженими сильним приємним запахом і нектаром, що збирається на навколоматочковому нектарному диску. Пилкові зерна покриті поленкітом, завдяки чому вони склеюються в грудочки, приклеюються до комах і переносяться з квітки на квітку. Слід підкреслити, що у Zizyphus jujuba, як і в Zizyphus spina-christi (Galil, Zeroni, 1967), має місце особливий механізм цвітіння і запилення, що виражається в наявності двох типів обидвостатевих квіток і різночасових їх функціях. Квітки першого типу розкриваються вранці і функціонують, як чоловічі, а під вечір - як жіночі; квітки другого типу розкриваються увечері і вечором функціонують як чоловічі, а вранці - як жіночі. Морфобіологічні особливості маточки і тичинок, а також характер цвітіння сприяють гейтоно-і ксеногамії і виключають аутогамію. Цей механізм різночасових функцій обидвостатевої квітки перестає "працювати" в кінці цвітіння і може розглядатися як свого роду адаптація.
Приймочка готова до сприйняття пилку тільки через 13-17 годин після розкриття квітки. Вже через 1 годину після нанесення пилку на приймочку маточки ми спостерігали злиття спермія з одним з полярних ядер. Сингамія завершується дещо пізніше, коли в центральній клітині вже відбулося потрійне злиття. Таким чином, Zizyphus jujuba властива порогамія, тип запліднення проміжний.
4.3. 5. D a v i d i a i n v o l u c r a t a Baill. В Криму Davidia involucrata цвіте в травні при середньодобовій температурі повітря 12-14°С.. Будова обидвостатевої квітки виключає аутогамію - тичинки з дуже короткими тичинковими нитками, майже сидячі, розташовані в основі маточки. Пилок Davidia переноситься вітром. Пилкові зерна дрібні, легкі, одиночні, 2-клітинні. Запліднення порогамне, премітотичного типу. Спостерігалося входження додаткової пилкової трубки в зародковий мішок, при цьому руйнувалась друга синергіда, а спермії знаходились в щілині між яйцеклітиною і центральною клітиною або в центральній клітині біля вже заплідненого ядра.
4.3. 6. O l e a e u r o p a e a L. Olea europaea в Криму цвіте в червні при середньодобовій температурі повітря 17-20°С. Більшість дослідників відносять Olea europaea до анемофільних рослин. Проте, на думку Pacini і Casadoro (1981), в такому разі незрозуміла роль виявленого ними на екзині пилкових зерен Olea europaea поленкіта, що, як відомо (Knoll, 1930, 1936; Hesslop-Harrison, 1968; Hesse, 1977-1980; і ін.) слугує для прикріплення пилкових зерен до лапок комах, а також запобігає дегідратації пилку і мутагенного ефекту УФ радіації (Linskens, Knor, 1967). За нашими спостереженнями, пилок Olea europaea на початку цвітіння може переноситися комахами, в період масового цвітіння він підсихає, і запилення здійснюється вітром.
Сперміогенез найчастіше відбувається в пилковій трубці в тканинах стовпчика, але мали місце випадки формування сперміїв і в пилковому зерні на приймочці маточки. Запліднення порогамне, постмітотичного типу. Сингамія здійснюється дещо пізніше, ніж потрійне злиття.
4.3.7. О б г о в о р е н н я. Порівняльне вивчення процесу запилення у досліджених нами видів виявило наявність різноманітних адаптивних пристосувань, що забезпечують максимальне попадання пилку на приймочку маточки. Так, у ентомофільних Asimina triloba, Arbutus andrachne та Zizyphus jujuba є специфічні пристосування для перенесення пилку комахами. У Asimina triloba – це складний, великий (понад 300 мкм в діаметрі) пилок з товстою екзиною, що має сітчасту скульптуру, і неприємний запах квіток для принадження мух і жуків. У Arbutus andrachne - складний пилок, з 3-клітинними пилковими зернами, значно меншими за розмірами (30 - 40 мкм). Але наявність тонких вісцинових ниток, що відходять від дистальної поверхні кожного з 4-х пилкових зерен, забезпечує зв'язування пилкових зерен один з одним і прикріплення пилку до комах. При попаданні на приймочку маточки будь-яке з 4-х пилкових зерен тетраїдного пилку або всі чотири відразу здатні прорости і дати пилкову трубку. Zizyphus jujuba має свої особливості запилення: принаджуванням для комах слугує великий (у порівнянні з квіткою) навколоматочковий диск з ароматним нектаром, а пилок прикріплюється до комах з допомогою поленкіта, яким дрібні (20 - 25 мкм) пилкові зерна склеюються в грудочки.
В анемофільних Pistacia mutica та Davidia involucrata пилок дрібний (15-20 мкм - у Pistacia mutica і 30-35 мкм - у Davidia involucrata), легкий, поверхня екзини рівна, товщина її незначна, що полегшує перенесення пилку вітром.
Olea europaea також має свої пристосування для забезпечення процесу запилення. Зрілий пилок її дрібний (25 - 30 мкм), екзина тонка, з простим рельєфом і покрита незначним шаром поленкіта, який дозволяє йому прикріпитися до комах. Проте внаслідок того, що поленкіт на поверхні пилкових зерен піддається ферментативному розщепленню (Резникова, 1982, 1984; Hesse, 1979 a, b), незабаром пилок Olea europaea підсихає, стає сипкий і може легко переноситися вітром. Цвітіння Olea europaea триває протягом декількох днів, тому вказані пристосування забезпечують цей процес.
Є також певні пристосування для більш швидкого проникнення пилкової трубки в зародковий мішок, наприклад, фунікулярний обтуратор у Pistacia mutica, у Zizyphus jujuba - фунікулярний обтуратор і нуцелярний дзьобик, що досягає обтуратора, нуцелярний ковпачок у Asimina triloba, Arbutus andrachne, Davidia involucrata.
Таким чином, описані пристосування в процесі запилення, специфічні для кожного вивченого нами виду, свідчать про біологічну пластичність і надійність систем відтворення цих видів і різні способи їхнього прояву, і надійність запилення забезпечується як системами несумісності, так і структурними особливостями квітки, що має безсумнівне адаптивне значення.
4.4. ЕМБРІО - І ЕНДОСПЕРМОГЕНЕЗ
4.4. 1. A s i m i n a t r i l o b a (L.) Dunal. Зігота починає ділитися, коли ендосперм представлений двома або чотирма клітинами. Ембріогенез характеризується закладненням поперечної перегородки при діленні зіготи і формуванням чотирьохклітинного Т-подібного проембріо. Заодок формується в основному апікальною клітиною двоклітинного проембріо, а гіпофізіс та суспензор є похідними базальної клітини:
ca: pco+pvt+phy+icc
cb: iec+co+s,
де pco - область сім’ядолей, pvt - верхівка пагона, phy, icc - гіпокотиль; iec - кора коріння, co - кореневий чохлик, s - cуспензор.
Таким чином, вклад базальної клітини в побудову власне зародка неістотний, що притаманне Onagrad - типу ембріогенезу.
Зрілий зародок прямий, диференційований на сім’ядолі, дуже маленький (1/16) у порівнянні з ендоспермом, безхлорофільний. Ендосперм целюлярний. Внаслідок злиття спермія з ядром центральної клітини утворюється первинне ядро ендосперму, яке відразу ж приступає до поділу. При першому діленні закладається поперечна перегородка і формуються дві клітини, які також діляться з утворенням поперечних перегородок. При наступних діленнях перегородки можуть закладатися в різних напрямках.
Зріле насіння має ариллуси і румінований ендосперм. Румінований стан ендоспермальної тканини Asimina triloba відбувається внаслідок неоднакового росту в різних ділянках насінної шкірки і самого ендосперму. Клітини інтегументів, здовжуючись в різних напрямках без будь-якої закономірності, формують вирости насінної шкірки. Румінація у Asimina triloba може бути віднесена до типу справжньої румінації (за класифікацією Тамамшян, 1951), або Annona - типу (за класифікацією Periasamy, 1962), коли складчастість ендосперму виникає незалежно від стінок зав'язі і плоду, а при участі інтегументів.
4.4. 2. A r b u t u s a n d r a c h n e L. Утворена після злиття спермія з яйцеклітиною зігота Arbutus andrachne перед поділом значно видовжується, потім починає ділитися. Arbutus andrachne властивий Solanad-тип ембріогенезу, коли здійснюється лінейна тетрада чотирьохклітинного проембріо. зародок в основному формується апікальною клітиною двоклітинного проембріо, а похідні базальної клітини утворюють суспензор і гіпофізіс:
ca: pco+pvt+phy+icc+iec
cb: co+s
Зрілий зародок невеликий, прямий, з двома сім’ядолями і гіпокотилем стеблового типу, безхлорофільний. Ендосперм целюлярний. Первинне ядро ендосперму ділиться з утворенням двох дочірніх клітин (перегородка поперечна по відношенню до осі центральної клітини зародкового мішка). Наступні поділи дочірніх клітин також поперечні, дальші - в різних напрямках. В зрілому насінні ендосперм оточує маленький (1/10) зародок з усіх боків.
4.4. 3. P i s t a c i a m u t i c a Fisch. et Mey. У Pistacia mutica зігота протягом 2-3-х діб перебуває в стані спокою. Більша частина власне зародка є похідним апікальної клітини, а гіпофізіс відбувається з базальної:
ca: pco+pvt+phy+icc
cb: iec+co+s,
що відповідає Onagrad-типу ембріогенезу. Мали місце випадки істинної поліембріонії, коли розвивалися додаткові зародки нуцелярного походження. Ендосперм у Pistacia mutica нуклеарний, починає розвиватися значно раніше зіготи. На початкових етапах його ядра концентруються в основному в мікропілярній частині центральної клітини. Пізніше вони розміщуються в щільній цитоплазмі по периферії центральної клітини, середина якої заповнена вакуоллю. Цитокінез найчастіше починається в мікропілярній частині, як і в Anacardium occidentale та Pistacia vera (Copeland, 1961), на стадії багатоклітинного зародка. Ендосперм цілком використовується ростучим зародком і в зрілому насінні відсутній.
Зрілий зародок Pistacia mutica зігнутий, диференційований на сім’ядолі, корінчик і брунечку, містить хлорофіл. Сім’ядолі бувають розсічені.
4.4. 4. Z i z y p h u s j u j u b a Mill. Зігота у Zizyphus jujubа починає ділитися, коли навколо неї в густій цитоплазмі можна спостерігати 4 або 8 ядер ендосперму. Zizyphus jujuba властивий Solanad-тип ембріогенезу, при якому зародок в основному формується з апікальної клітини двоклітинного проембріо, а похідні базальної клітини в побудові самого зародка участі не приймають:
ca: pco+pvt+phy+icc+iec
cb: co+s
Слід особливо відзначити, що Zizyphus jujuba властиві різні типи поліембріонії: істинна, адвентивна і апогаметія. Ендосперм Zizyphus jujuba нуклеарний. Клітинні перегородки з'являються досить пізно - на стадії кулястого зародка або на стадії сердечка, в напрямку від мікропілярного до халазального кінця зародкового мішка. В халазальній частині ендосперм так і лишається нуклеарним, виконуючи функцію гаусторія.
Зрілий зародок прямий, з двома сім’ядолями, має брунечку, гіпокотиль і корінчик, безхлорофільний і хлорофіловмісний. З літератури відомо, що здатність зародка синтезувати хлорофіл, як і відсутність цієї здатності, властиві частіше всього великим таксономічним одиницям - підродинам, родинам і навіть порядкам (Яковлєв, Жукова, 1973). Ми спостерігали у сортів і гібридів унабі, що відносяться до одного виду Zizyphus jujuba, різниці за цією ознакою. Наприклад, для унабі сорту Мардакянський характерно розвиток хлорофілоносних зародків. Це свідчить про значні потенційні можливості зародків Zizyphus jujuba до дальшого самостійного розвитку.
4.4. 5. D a v i d i a i n v o l u c r a t a Baill. Зігота Davidia involucrata перебуває в стані спокою тривалий час - до трьох тижнів, значно видовжуючись за цей час. Перший її поділ поперечний з утворенням апікальної і базальної клітин. Апікальна клітина ділиться подовжньо, базальна - поперечно, внаслідок чого формується Т-видна тетрада. Далі з клітин - похідних базальної, розвивається багатоклітинний суспензор, базальна клітина якого стає міхуроподібною. Ендосперм Davidia involucrata целюлярний. Перші перегородки закладаються поперечно осі зародкового мішка, наступні - в різних напрямках. В зрілому насінні ендосперм зберігається, вміщує запасний крохмаль.
Зрілий зародок прямий, диференційований, з довгастими сім’ядолями і циліндричним гіпокотилем. Займає більшу частину насіння. Лейкоембріофіт.
4.4. 6. O l e a e u r o p a e a L. Зігота Olea europaea знаходиться в стані спокою до трьох тижнів, значно збільшуючись за цей час і висовуючись всередину центральної клітини зародкового мішка. Перший поділ зіготи поперечний, відбувається через 3 - 4 тижні після запліднення. Багатоклітинний проембріо має довгий дво - або багаторядний суспензор. Ембріогенез у Olea europaea Solanad-типу:
са: pco+pvt+phy+icc+co
сb: s
Спостерігалися випадки розвитку нуцелярних зародків. Ендосперм у Olea europaea целюлярний. При перших трьох поділах закладання перегородок поперечне, наступні можуть бути в різних напрямках. Клітини ендосперму гетерогенні: в мікропілярній частині густоплазмові, великих розмірів, в халазальній частині дрібніші, вакуолізовані, з дрібними ядрами.
Зрілий зародок прямий, диференційований на сім’ядолі, корінчик і брунечку, займає 1/4 частину насіння, безхлорофільний.
4.4.7. О б г о в о р е н н я. Відомо, що зігота деякий час, специфічний для виду, перебуває в стані спокою, продовжуючи активно розвиватися і рости. Для Olea europaea, Arbutus andrachne та Davidia involucrata результатом цього є її значне видовження, як і для деяких інших видів квіткових, наприклад для Cypripedium insign (Poddubnaya-Arnoldi, 1967), Jasione montana (Erdelska, Klasova, 1978). В інших представників квіткових спостерігається скорочення об’єму зіготи: Gossypium (Jensen, 1968; Kapil, Bhatnagar, 1981), Nicotiana tabacum (Mogense, Shuthar, 1979). Припускається, що скорочення об’єму зіготи може бути зумовлено зміною осмотичного балансу між зіготою та ендоспермом, а видовження - це особливий механізм, за допомогою якого майбутній ембріональний полюс переноситься в більш сприятливі трофічні умови (Natesh, Rau, 1984). Вивченим нами видам квіткових властиві два типи ембріогенезу: Onagrad-тип (Asimina triloba і Pistacia mutica) і Solаnad-тип (Arbutus andrachne, Davidia involucrata, Zizyphus jujuba і Olea europaea).
З одного боку, ембріогенез Asimina triloba, як і решта ембріологічних ознак, відрізняється від ембріогенезу майже всіх нами вивчених видів, і в той же час такий же, як у виду Pistacia mutica, що дуже від нього відрізняється: у Asimina triloba зародок маленький, особливо у порівнянні з ендоспермом, лейкоембріофіт, а у Pistacia mutica зародок великий, хлорофілоносний, в зрілому насінні ендосперм відсутній. Інші види розрізняються між собою і за положенням в філогенетичній системі і за багатьма морфологічними ознаками, але тип ембріогенезу у них один.
Не менш важливе значення для розвитку зародка має суспензор, який тривалий час вважали органом з єдиною функцією - винести зародок в сприятливе для нього середовище - ендосперм. Проте результати останніх досліджень дозволяють заключити, що суспензор відіграє важливу роль в постачанні зародка живильними речовинами (Schulz, Jensen, 1969; Marinos, 1970; Newcomb, Fowke, 1974) і в регуляції його росту, що здійснюється за допомогою фітогормонів (Ponzi, Pizzolongo, 1972; Alpi, Lorenzi, Cionini, Bennici, D'Amoto, 1979; Yeung, Sussek, 1979). Серед вивчених нами видів суспензор особливо дуже розвинений у Olea europaea та Arbutus andrachne.
У вивчених нами видів ендосперм двох типів: целюлярний (у Asimina triloba, Arbutus andrachne, Davidia involucrata) і нуклеарний (у Pistacia mutica, Zizyphus jujuba, Olea europaea). У Pistacia mutica ендосперм, що розвивається, є джерелом живлення ростучого зародка і в зрілому насінні відсутній. У Asimina triloba внаслідок неоднакової активності росту інтегументів і самого ендосперму формується румінований ендосперм.
Що стосується зрілого насіння, більшість дослідників (Martin, 1946; Грушвицкий, 1961; Николаева, 1967, 1977; Николаева, Разумова, Гладкова, 1985; і ін.) вважають наявність дрібних недиференційованих зародків в великому насінні з щедрим ендоспермом ознакою примітивною. На думку Martin, визначеною філогенетичною ознакою насіння є час настання періоду спокою: у примітивних стародавніх груп рослин період спокою настає на досить ранніх етапах розвитку зародка, до початку його інтенсивного росту, тоді коли у просунутих форм - пізніше, коли зародок сформований і займає більшу частину насінини. Виходячи з цих позицій, серед нами вивчених видів найбільш примітивними є велике насіння Asimina triloba з дрібним зародком, потужним румінованим ендоспермом і арілоїдом, а найбільш просунутим можна вважати насіння Pistacia mutica з великим хлорофілоносним зародком без ендосперму. Очевидно, так само як і деякі інші ознаки Asimina triloba (наявність судинного пучка в інтегументі, відсутність інтегуметального тапетума, великий ендосперм в зрілому насінні), румінований ендосперм є анцестральною ознакою, яка відзначена в насінні представників примітивних родин багатьма авторами (Алимова, 1981; Камелина, 1981; Коробова, 1981; Маметьева, Камелина, 1981).
ГЛАВА 5
ПОРІВНЯЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ЕМБРІОЛОГІЧНИХ ОСОБЛИВОСТЕЙ ВИВЧЕНИХ ВИДІВ РОСЛИН
Згідно з розробленими В. А. Поддубною-Арнольди (1958), G.L. Dаvis (1966) та А. Л. Тахтаджяном (1966) критеріями, вивченим нами видам властиві ознаки і примітивності і просунення, хоча і в різній мірі. Так, у Arbutus andrachne при наявності таких примітивних рис, як доцентровий тип формування стінки мікроспорангія, симультанний тип утворення тетрад мікроспор, целюлярний ендосперм, спостерігаються і прогресивні риси: 3-клітинні пилкові зерна, тенуінуцелятний, унітегмальний сім’язародок. Для Pistacia mutica характерні також і примітивні ознаки (доцентровий тип формування стінки мікроспорангія, симультанний тип утворення тетрад мікроспор, секреторний тапетум, 2-клітинні пилкові зерна, анатропний, красинуцелятний сім’язародок, моноспоричний зародковий мішок) і просунуті (унітегмальність сім’язародка, халазогамія, нуклеарний ендосперм, хлорофілоносний зрілий зародок без ендосперму). Те ж слід сказати і про Zizyphus jujuba та Davidia involucrata, яким властиво поєднання примітивних і просунутих ознак. У Olea еuropaea спостерігається деяке переважання просунутих ознак і тільки окремі з них примітивні (cекреторний тапетум, симультанний тип утворення тетрад мікроспор, 2-клітинні пилкові зерна, порогамія і целюлярний ендосперм).
Особливо сильно відрізняється від інших видів Asimina triloba, в якої більшість ембріологічних ознак примітивні: доцентровий тип формування стінки мікроспорангія, секреторний тапетум, спорогенна тканина як деріват тапетума, симультанний тип утворення тетрад мікроспор, великий тетраїдний пилок з 2-клітинними пилковими зернами, красинуцелятний, бітегмальний сім’язародок, багатоклітинний археспорій, целюлярний ендосперм, велике насіння з маленьким зародком і потужним румінованим ендоспермом. За більшістю ембріологічних ознак Asimina triloba схожа з іншими представниками родини Annonaceae та порядків Annonales (Sastri, 1957; Parulekar, 1970; Алимова, 1981; Коробова, 1981; Маметьева, Камелина, 1981) і Magnoliales (Фрейберг, Камелина, 1981). Враховуючи багаточисельні риси подібності ембріологічних особливостей поряд з іншими морфологічними ознаками ці порядки багатьма дослідниками об'єднувалися в один Magnoliales (Annonales) (Козо-Полянский, 1922, 1947; Гроссгейм, 1945; Тахтаджян, 1948). Проте дослідження останніх десятиріч дозволили встановити ряд важливих відмінностей між родинами цього порядку, внаслідок чого поряд з іншими був виділений самостійний порядок Annonales. Наші ембріологічні дані не суперечать цьому.
В літературі також дискутувалося питання про систематичне положення роду Davidia. Ряд дослідників (Cronquist, 1981; Thorne, 1983) рід Davidia як підродини Davidioideae включали в родину Nyssaceae порядку Cornales. За рядом ознак рід Davidia зближували з родинами Alangiaceae (Horne, 1909), Nyssaceae і Cornaceae (Eyde, 1967; Takhtajan, 1980). Але багато авторів рід Davidia виділяють в ранг самостійної родини Davidiaceae порядку Cornales (Тахтаджян, 1966, 1987; Dahlgren, 1980, 1983; Takhtajan, 1980, 1986). Наші дослідження (Шевченко, Камелина, 1987; Камелина, Шевченко, 1988) показали значні відмінності за ембріологічними характеристиками з вказаними родинами і підтвердили самостійність родини Davidiaceae в порядку Cornales.
На закінчення необхідно підкреслити, що незважаючи на різне положення в філогенетичній системі, вивченим нами видам властиво явище гетеробатмії, яке свідчить про те, що еволюційні перетворення їхніх генеративних структур відбуваються гетерохронно і не завжди співпадають з темпами еволюції інших морфологічних ознак. Проте явно прослідковується тенденція до прогресивної еволюції комплексу ознак репродуктивної сфери вивчених видів в міру їхнього віддалення від основи філогенетичної системи (таблиця 5.1).
ГЛАВА 6
МЕТОДИ ПІДВИЩЕННЯ НАСІННЄВОЇ ПРОДУКТИВНОСТІ ARBUTUS ANDRACHNE I PISTACIA MUTICA ТА ЕФЕКТИВНОСТІ ГІБРИДИЗАЦІЇ ZIZYPHUS JUJUBA І OLEA EUROPAEA
6.1. РЕПРОДУКТИВНА БІОЛОГІЯ ZIZYPHUS JUJUBA І
OLEA EUROPAEA В ЗВ'ЯЗКУ З ЗАВДАННЯМ ЇХНЬОЇ СЕЛЕКЦІЇ
Відомо, що ембріологічні дослідження мають велике значення для проведення генетико-селекційних робот, оскільки вони поглиблюють знання по біології квітення, запилення, запліднення та плодо- і насіння утворення. В Нікітському ботанічному саду створена багата колекція сортозразків цінної субтропічної плодової культури Zizyphus jujuba, на базі якої ведеться велика селекційна робота (Синько, 1990; Синько, Литвинова, 1996), яка, одначе, ускладнена деякими особливостями Ії біології цвітіння. Як уже було сказано вище, Zizyphus jujuba властиві явища протерандрії та
геркогамії. Інтервал між статевими функціями квітки становить 13-17 годин. Коли мине цей час, лопаті приймочки розкриваються, нектарний диск покривається великою краплею нектару. При запиленні квіток такого стану зав’язування плодів становило 5-7%, тоді коли запилення квіток, які тільки що розкрилися, результатів практично не дало. Це можна пояснити тим, що зародковий мішок в цей час ще недиференційований, а пилкові зерна на недорозвиненій приймочці не проростали (рис.6.1). Одержані дані дозволили запропонувати в якості маркерів для штучного запилення стан приймочки маточки і нектарного диска.
Рис. 6.1. Схема формування чоловічої і жіночої генеративної
сфери Zizyphus jujuba
Труднощі cелекційної роботи з Olea europaea зумовлені тривалим періодом проростання насіння (2-3 роки), пізнім вступом рослин в плодоносіння, а також тим, що гібридне насіння має недорозвинені зародки, внаслідок чого воно або не проростає зовсім, або проростає дуже поволі. Згідно з класифікацією М. Г. Міколаєвої (1967, 1985), насіння Olea europaea володіє і екзогенним і ендогенним спокоєм. Нами розроблено спосіб прискореного одержання гібридних проростків, при якому внаслідок поєднання метода скарифікації і метода культури in vitro проростки одержано в 4-5 разів швидше, ніж при звичайній сівбі насіння. Гібридне насіння виділяли з кісточок, поміщали в стерильні чашки Петрі на вату і фільтрувальний папір, змочені стерильною водою, і тримали в термостаті при температурі +25°С протягом 36 годин. За цей час насіння бубнявіло, що дозволило виділити з нього зародки непошкодженими. Потім останні висаджували на живильне середовище, і приблизно через 2.5-3 місяці з них розвивались маленькі проростки з двома парами справжніх листків, які висаджували в горшки з землею для подальшого їхнього росту і розвитку.
6.2. ОСОБЛИВОСТІ ВІДТВОРЕННЯ І ЗБЕРЕЖЕННЯ
ARBUTUS ANDRACHNE І PISTACIA MUTICA В КРИМУ
Дані про стан і характер формування репродуктивної сфери набувають великого значення для розробки методів збереження біологічного різноманіття рослин. Проведений аналіз причин слабкого природного відтворення Arbutus andrachne в Криму показав, що причиною цього є низька його насінна продуктивність, що зумовлена наступними причинами: 1. невеликою кількістю морфологічно нормальних пилкових зерен - 15-20%; 2. відсутністю процесу запліднення або загибеллю зародка на різних стадіях ембріогенезу (в зрілих плодах формується лише 8-12 насінин, хоча закладається 60 сім’язародків); 3. значним опаданням квіток (суцвіття складається з 18-22 квіток, плодів же утворюється в середньому 3-5). Таким чином, реалізується тільки 1-2% сім’язародків. Проведення додаткового запилення квіток рослин однієї популяції пилком квіток з рослин іншої популяції призводило до збільшення зав’язування насіння у три рази.
Вищеописані явища можна пояснити наявністю інбредної депресії у Arbutus andrachne, оскільки це третичний релікт, росте в Криму невеликими групами, тривалість життя особини може досягати 1000 років, що призводить до постійного близькородинного запилення, наслідком якого в кінцевому рахунку і є інбредна депресія.
Вивчення насінної продуктивності і аналіз насіння Pistacia mutica показав, що їй властива порожнистість насіння (табл. 6.2.1.).
Таблиця 6.2.1
Зав’язування насіння Pistacia mutica (%, ДНБС)
Встановлено, що відсутній процес запліднення (в силу різночасового цвітіння чоловічих і жіночих особин) і дегенерація зародка на ранніх етапах ембріогенезу призводять до зниження насінної продуктивності до 80-85%. Але насіння, в якому нормально розвивалися зародки, виявилось пошкоджене фісташковим насіннєїдом - Megastigmus pistaciae Wlk. (Васильева, 1989; Шевченко, Васильева, 1990, 1991). Його личинки, розвиваючись всередині плоду, з'їдають зародок частково або цілком. Порожні плоди легко відрізнити від повноцінних - вони рожевіють або жовтіють, в той час як здорові забарвлені в бірюзовий колір. Випробувані нами разом з Є. А. Васильєвою різні способи захисту від насіннєїда (механічна перекопка підстилки, обробка отрутохімікатами і ін.) показали, що кращі результати можна одержати, використовуючи екологічно чистий метод – ізоляцію гілок насінних рослин з допомогою б’язевих мішків в кінці червня на період льоту шкідників: липень - вересень (Васильева, 1989; Шевченко, Васильева, 1990, 1991). Цей метод дає можливість одержувати до 80% здорового виповненого насіння і рекомендований для підвищення насінної продуктивності Pistacia mutica.
ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ
1. Для підвищення насінної продуктивності Arbutus andrachne в 2-3 рази рекомендується запилювати квітки особин однієї популяції пилком з дерев іншої популяції. Для збільшення чисельності популяцій в Криму рекомендується розроблений нами метод одержання молодих рослин в культурі in vitro і висаджування їх в природні умови.
2. Для одержання життєздатного виповненого насіння Pistacia mutica рекомендовано екологічно чистий метод боротьби з фісташковим насіннєїдом, що полягає в ізоляції б’язевими ізоляторами насінних пагонів на період льоту комах.
3. Враховуючи встановлені нами особливості будови квітки та біології цвітіння Zizyphus jujuba, для одержання повноцінного насіння запилення слід проводити через 13-17 годин після розкриття квітки, орінтуючись при цьому на стан приймочки маточки і навколоматочкового нектарного диска.
4. Беручи до уваги той факт, що насіння Olea europaea має твердий ендокарп і в умовах інтродукції на південному березі Криму - недорозвинені зародки і проростають тільки на 2-3-й рік після сівби, з метою прискорення селекційного процесу і одержання гібридного потомства рекомендується комплексне використання скарифікації насіння і методу культури ізольованих зародків, що дозволило нам одержати понад 500 міжсортових гібридних сіянців, які нині плодоносять.
ВИСНОВКИ
1. На основі ембріологічних і ант екологічних досліджень вперше представлено повну характеристику репродуктивної сфери представників місцевої флори, охоронюваних видів Arbutus andrachne і Pistacia mutica, та інтродукованої Davidia involucrata, а також значно доповнено відомості з репродуктивної ьіології інтродукованих в Крим цінних субтропічних плодових рослин Asimina triloba, Zizyphus jujuba та Olea europaea.
2. В результаті порівняльного дослідження ембріологічних особливостей вивчених видів встановлені риси їхньої схожості (секреторний тапетум, анатропний сім’язародок, наявність гіпостази) і відмінності (тип формування стінки мікроспорангія, тип пилку, тип археспорія, тип зародкового мішка, типи ембріо - і ендоспермогенезу), а також виявлено ознаки примітивності і просунення, тобто наявність явища гетеробатмії в репродуктивної сфері, що свідчить про те, що еволюційні перетворення генеративних структур відбуваються гетерохронно і не завжди співпадають з темпами еволюції інших морфологічних ознак, хоча і явно прослідковується тенденція до прогресивної еволюції комплексу ознак системи репродукції.
3. Виявлено, що тапетум може бути похідним не лише парієтального шару стінки пиляка і меристеми зв’язника, але й спорогенної тканини, і на цій підставі доведена гіпотеза можливості подвійного шляху спорогенної тканини і здатності диференціації її як в мікроспороцити, так і в тапетум. В даному випадку слід говорити про відсутність у частини клітин спорогенної тканини диференціації в мікроспороцити, а не про їхню "стерилізацію". Крім того, ці дані є додатковим показником трофічної ролі тапетума для формування мікроспор і пилкових зерен.
4. В результаті вивчення особливостей біології цвітіння встановлено специфічні для кожного з вивчених видів пристосування, що забезпечують перехресне запилення (гетеростилія у Arbutus andrachne, протогінія у Asimina triloba, протерандрія і геркогамія у Zizyphus jujuba, протерандрія у Olea europaea). Показано взаємозв’язок між способом запилення і морфологією пилкових зерен - великий з товстою екзиною і покритий поленкітом пилок у ентомофільної Asimina triloba, покритий поленкітом пилок у Zizyphus jujuba, що склеюється в грудочки, пилок з вісциновими нитками у Arbutus andrachne і дрібний легкий пилок в анемофільних Pistacia mutica і Davidia involucrata, дрібний покритий поенкітом на початку цвітіння пилок у Olea europaea, для якої характерний змішаний спосіб перенесення пилку.
5. Встановлено морфогенетичні кореляції і поєднання генезису чоловічих і жіночих генеративних структур, що зумовлюють їхню високу спеціалізацію та системний характер. Показано, що пластичність і надійність системи репродукції у вивчених видів проявляється в різних, специфічних для кожного з них, особливостях: а) гетерогенність пилку, що полягає в різній здатності морфологічно нормальних пилкових зерен до проростання і утворення пилкових трубок; б) можливість росту пилкових трубок з усіх чотирьох пилкових зерен тетраїдного пилку (Asimina triloba, Arbutus andrachne); в) можливість розвитку додаткових зародків внаслідок істинної поліембріонії (функціонування двох мегаспороцитів у Zizyphus jujuba, в окремі роки у зізіфуса сорту Китайський-60 до 50% насіння вміщують два зародки, розвиток нуцелярних зародків у Zizyphus jujuba, Olea europaea і Pistacia mutica), адвентивної поліембріонії (Zizyphus jujuba), апогаметії (Zizyphus jujuba); г) різні типи запилення у одного і того ж виду (аллогамія і аутогамія у Asimina triloba); д) різні способи запилення (ентомофілія і анемофілія у Olea europaea).
6. На основі порівняльного вивчення генеративної сфери у Davidia involucrate і представників родин Alangiaceae, Nyssaceae, Cornaceae виявлено ряд ембріологічних ознак, що підтвердили самостійність родини Davidiaceae в порядку Cornales.
7. Порівняльний аналіз ембріологічних особливостей представників порядку Magnoliales підтвердив доцільність виділення самостійного порядку Annonales.
8. Встановленo причини слабкого природного відновлення Arbutus andrachne і Pistacia mutica в кримських популяціях, що пояснюється низькою насінною продуктивністю. У Arbutus andrachne вона зумовлена відсутністю процесу запліднення і загином зародків на різних стадіях розвитку внаслідок інбредної депресії в його малочисельних популяціях. У Pistacia mutica поряд з порушеннями або відсутністю процесу запліднення і загином зародків пустонасінність зумовлена сильним пошкодженням насіння фісташковим насіннєїдом.
9. На основі вивчення особливостей ембріології, біології цвітіння і встановлених причин порожьонасінності розроблено способи підвищення насінної продуктивності Arbutus andrachne і Pistacia mutica, а також ефективності гібридизації Zizyphus jujuba та Olea europaea.
Основні публікації по темі дисертації:
1. Шевченко С.В. Археспорий // Эмбриология цветковых растений. Терминология и концепции. (Том 1. Пыльник. Семязачаток). - Санкт-Петербург: Мир и семья, 1994. - С. 68-69.
2. Шевченко С.В. Спорогенная ткань // Эмбриология цветковых растений. Терминология и концепции. (Том 1. Пыльник. Семязачаток). Санкт-Петербург: Мир и семья, 1994. - С. 69.
3. Шевченко С.В. Микроспороцит // Эмбриология цветковых растений. Терминология и концепции. (Том 1. Пыльник. Семязачаток.). Санкт-Петербург: Мир и семья, 1994. - С. 69-70.
4. Шевченко С.В., Камелина О.П. Семейство Davidiaceae // Сравнительная эмбриология цветковых. Л.: Наука, 1987. - С. 7-12.
5. Шевченко С.В. Семейство Cannaceae // Сравнительная эмбриология цветковых. Л.: Наука, 1990. - С. 245-247.
6. Синько Л.Т., Литвинова Т.В., Шевченко С.В. Селекция зизифуса. // Интенсификация селекции плодовых культур: Сборник научных трудов. - Ялта, 1999. - С. 78-83.
7. Шевченко С.В. К вопросу о получении гаплоидных растений в культуре пыльников Nicotiana tabacum L. // Бот. журн. - 1977. - Т.62, № 8. - С. 1176-1179.
8. Шевченко С.В. Особенности морфогенеза растений лилий и табака, полученных в культуре пыльников // Бюл. Никит. ботан. сада. - 1978. - 1(35) - С. 67-70.
9. Феофилова Г.Ф., Шевченко С.В. Особенности формообразования у отдаленных гибридов канны // Труды Гос. Никит. ботан. сада. - 1981. - Т.85. - С. 95-104.
10. Шевченко С.В., Елманова Т.С. Влияние фенольных соединений на прорастание пыльцевых зерен // Бюл. Никит. ботан. сада.- 1981. - 2(45). - С. 66-69.
11. Феофилова Г.Ф., Шевченко С.В. О жизнеспособности пыльцы канны отдаленных гибридов канны и их исходных форм // Бюл. Никит. ботан. сада. - 1981. - 3 (46). - С. 94-97.
12. Шевченко С.В., Елманова Т.С. Морфофизиологические особенности пыльцы Persica vulgaris и Nicotiana tabacum // Ботан. журн. - 1982. - Т.67, № 3. - С. 330-333.
13. Шевченко С.В. Некоторые особенности эмбриологии Arbutus andrachne L.(сем. Ericaceae) // Труды Никит. ботан. сада. - 1983.- Т.91. - С. 54-62.
14. Шевченко С.В., Елманова Т.С. Реакция мужского гаметофита на действие фенольных соединений // Бюл. Никит. ботан. сада. - 1985. - Вып.56. - С. 73-77.
15. Шевченко С.В., Ругузов И.А., Ефремова Л.М. Методика окраски постоянных препаратов метиловым зеленым и пиронином // Бюл. Никит. ботан. сада. - 1986. - Вып.60. - С. 99-101.
16. Шевченко С.В., Елманова Т.С. Влияние флавонона нарингенина на прорастание пыльцы персика и табака // Раст. рес. - 1986. - Т.22, Вып.2. - С. 238-242.
17. Шевченко С.В. Особенности развития мужского гаметофита некоторых покрытосеменных растений // Ботан. журн. - 1986.- Т.71, № 11.- С. 1512- 1516.
18. Шевченко С.В. К эмбриологии Davidia involucrata Baill. // Ботан. журн. -1988. - Т.73, №2. - С. 203-213.
19. Шевченко С.В. Особенности эмбриологии некоторых цветковых растений в связи с их плодо-и семеношением // Бюл. Никит. ботан. сада. - 1988. - Вып. 66. - С. 99-103.
20. Шевченко С.В., Чеботарь А.А. Особенности эмбриологии маслины европейской (Olea europaea L.) // Труды Никит. ботан. сада. - 1992. - Т.113. - С. 52-61.
21. Шевченко С.В., Васильева Е.А. Особенности воспроизведения и сохранения Pistacia mutica Fisch. et Mey. в Крыму // Труды Гос. Никит. ботан. сада. - 1992.- Т.113. - С. 45-51.
22. Шевченко С.В. К эмбриологии Pistacia mutica F. et M. // Ботан. журн. -1994. - Т.79, №4. - С. 52-62.
23. Ерохина Н.С., Шевченко С.В. К эмбриологии Melilotus albus Medik. // Ботан. журн. - 1995. - Т.80, №11. - С. 59-65.
24. Лагутова О.И., Назаров В.В., Шевченко С.В. Семенное воспроизведение Dactylorhiza romana Soo' в Крыму // Ботан. журн. - 1996. - Т.81, №5. - С. 56-70.
25. Шевченко С.В. Некоторые биологические особенности Davidia involucrata Baill. (Davidiaceae) // Бюл. Никит. ботан. сада. - 2000. - Вып. - С.
26. Шевченко С.В. К вопросу об особенностях адаптации репродуктивной системы некоторых субтропических культур // Бюл. Никит. ботан. сада. - 2000. - Вып. - С.
27. Ругузов И.А., Шевченко С.В., Молчанов Е.Ф. Методические рекомендации по проведению цитоэмбриологического анализа растений для оценки загрязненности воздуха ( в связи с проблемой охраны окружающей среды). – Ялта - 1979. - 25 с.
28. Шевченко С.В. Методические рекомендации по культуре изолированных пыльников и микроспор - Ялта. - 1981. - 21 с.
29. Шевченко С.В. Сравнительная характеристика процессов формирования микроспорангия некоторых представителей подкласса Rosidae // Депон. Минск, 1992. - № 186. - 18 с.
30. Шевченко С.В., Елманова Т.С. Физиологические особенности зрелой пыльцы некоторых цветковых растений // Депон. ВИНИТИ. М.,1987. - №311.- Б87. - 31 с.
31. Shevchenko S.V. Coenocytes and multicellular structures in anther of higher plants // Embryology of crop plants. - Indo-Soviet Symposium, August 23-26 1977. - Delhi, 1978. - P. 30-31.
32. Никифоров Ю.Л., Шевченко С.В. Цитологический анализ развития пыльцевых зерен некоторых цветковых растений (в связи с проблемой гаплоидии) // Апомиксис и цитоэмбриология растений. - Изд-во Саратовск. ун-та, 1979. - Вып.4. - С. 85-86.
33. Шевченко С.В. Получение каллуса и гаплоидных проростков в культуре пыльников некоторых покрытосеменных // Мат. Всес. конф. по культуре клеток. - Абовян. - 1979. - С. 157-158.
34. Шевченко С.В. Культура in vitro зародышей и пыльников маслины и возможности ускорения процесса ее селекции // Мат. IV съезда ВОГиС “Генетические основы селекции растений и животных на Украине”. - Киев: Наукова думка, 1982. - С. 87-88.
35. Шевченко С.В. Особенности развития мужского гаметофита земляничника мелкоплодного в условиях южного берега Крыма // Тез. докл. ХY11 съезда УБО. - Киев: Наукова думка, 1982. - С. 112-113.
36. Елманова Т.С., Шевченко С.В., Паламарчук Л.Р., Литвинова О.Н. К вопросу о содержании хлорогеновой кислоты в генеративных почках персика и ее роли в процессах опыления и оплодотворения // Всес. конф. по опылению и оплодотворению растений. - Ялта, 1982. - С. 165-167.
37. Шевченко С.В., Шолохова В.А. Характеристика зрелой пыльцы некоторых межсортовых гибридов маслины и эффект опыления ею // Всес. конф. по опылению и оплодотворению раст. - Ялта, 1982. - С. 354-356.
38. Шолохова В.А., Шевченко С.В. Половая продуктивность некоторых сортов и гибридов маслины в связи с использованием их в гибридизации // Продуктивность субтропических культур. - Махарадзе-Анасеули, 1983. - С. 145-146.
39. Шевченко С.В. К эмбриологии земляничника мелкоплодного Arbutus andrachne L. (сем.Ericaceae) // Мат. YШ Всес. сов. по эмбриологии раст. Ташкент, 1983. - С. 151-152.
40. Шевченко С.В. Пыльца растений как индикатор загрязнения воздуха // Развитие мужской генеративной сферы растений (морфо-физиол. аспекты).- Симферополь, 1983. - С. 94-95.
41. Шевченко С.В. Гаметогенез у маслины европейской // Тез. докл. 1Х Всес. сов. по эмбриологии раст. - Кишинев: Штиинца, 1986. - С. 130-131.
42. Шевченко С.В. Формирование семян и семенная продуктивность земляничника мелкоплодного в Крыму // Тез. докл. YШ съезда УБО. - Киев: Наукова думка, 1987. - С. 199.
43. Шевченко С.В. О половом воспроизведении земляничника мелкоплодного в Крыму // Роль ботанических садов в охране и обогащении растительного мира. – Т.1. - Киев: Наукова думка, 1989. - С. 89.
44. Shevchenko S.V. Special features of reproductive process of Pistacia mutica in the Crimea // Abstr. XI Intern. symp. "Embryology and seed reproduction". Leningrad: Nauka, 1990. - P. 154.
45. Шевченко С.В., Васильева Е.А. К вопросу о сохранении Pistacia mutica Fisch. et Mey. в Крыму // Промышленная ботаника: состояние и перспективы развития. - Донецк, 1990. - С. 96.
46. Шевченко С.В. Особенности половой репродукции Olea europaea L. в условиях южного берега Крыма // Тез. докл. 1Х Всес. сов. по семеноведению интродуцентов. - Киев, 1991. - С. 235.
47. Шевченко С.В. Особенности состемы полового воспроизведения Davidia involucrata в условиях интродукции на южном берегу Крыма // Изучение онтогенеза интродуцированных видов природных флор в ботанических садах (теоретические и методические аспекты, результаты изучения). - Киев, 1992. - С. 217-218.
48. Шевченко С.В. Характеристика системы полового воспроизведения Pistacia mutica F. et M. в Крыму // Проблемы рационального использования и воспроизводства рекреационных лесов. - М, 1992. - С. 177-179.
49. Shevchenko S.V. Reproductive process of Pistacia mutica in the Crimea // Proc. X1 Intern. symp. "Embryology and seed reproduction ". - Leningrad, July 3-7 1990. - St.-Petersburg: Nauka, 1992. - P. 505-506.
50. Shevchenko S.V. Special features of male and female gametophyte differentiation in Zizyphus jujuba Mill. in the Crimea // XII International congress in sexual plant reproduction. - Columbus, 1992. - P. 63.
51. Шевченко С.В. Особенности формирования микроспорангия у Zizyphus jujuba Mill. на южном берегу Крыма // Изучение онтогенеза растений природных и культурной флор в ботанических садах Евразии. - Киев, 1993. - С. 208-209.
52. Shevchenko S.V. Flowering, pollination and fertilization in Zizyphus jujuba in south coast of the Crimea // Abstr. 13-th Intern. Congr. on Sexual Plant Reproduction. - Vienna, 1994. - P. 155.
53. Mitrofanova I.V., Mitrofanova O.V., Shevchenko S.V. Obtaining of plants from somatic embryos of Zizyphus // Abstracts Intern. Symp. "Plant Biotechnology and Genetic Engineering". - Kiev, 1994. - P. 100.
54. Шевченко С.В. Репродуктивная биология некоторых субтропических плодовых культур // Биологическое разнообразие. Интродукция растений. - Санкт-Петербург, 1995. - С. 192.
55. Шевченко С.В. Особенности эмбриологии Asimina triloba (L.) Dun. (сем. Annonaceae) // Проблемы репродуктивной биологии. - Пермь, 1996. - С. 231-233.
56. Шевченко С.В. Особенности цветения и опыления Asimina triloba (Annonaceae) // Нетрадиционное растениеводство, экология и здоровье. - Симферополь, 1997. - С. 544.
57. Шевченко С.В. Особенности репродуктивной биологии Asimina triloba (L.) Dun. (сем. Annonaceae) // Труды Международной конференции по анатомии и морфологии растений. - Санкт- Петербург, 2 - 6 июня 1997. - Санкт-Петербург, 1997. - С. 375-377.
58. Шевченко С.В. Особенности опыления у Asimina triloba и Olea europaea. // Биологическое разнообразие. Интродукция растений. - Санкт-Петербург, 1999. - С. 329-331.
59. Шевченко С.В., Литвинова Т.В. Биология цветения и плодоношения Zizyphus jujuba // Биологическое разнообразие. Интродукция растений. - Санкт-Петербург, 1999. - С. 331-332.
|
