ВИСНОВКИ
1. У дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової задачі, що виявляється в аналізі історії розвитку у часі, з урахуванням перебігу соціально-економічних чинників, заходів і систем обробітку ґрунту протягом XIX – початку XXI століття на прикладі Полтавської області і в кінцевому забезпечує можливість прогнозування особливостей формування окремих ланок систем землеробства у найближчій і подальшій перспективі.
2. Історія розвитку землеробства, зокрема формування у часі його провідної ланки – обробітку ґрунту, відбувається під впливом соціально-економічних процесів, головними з яких є зміни суспільних формацій, розвиток промисловості, урбанізація, демографічні зміни, розвиток внутрішньої та зовнішньої торгівлі. Найбільш помітним проявом цих змін є аграрні реформи, які прискорюють або на певний час гальмують еволюційні зміни в організації, техніці та технологіях сільськогосподарського виробництва.
3. Особливістю досліджуваного історичного періоду на території України (XIX століття – початок XXI століття) були події революції 1917 року, які на досить тривалий час затримали формування капіталістичних відносин в аграрному секторі економіки та обумовили безпрецедентний ідеологічний та адміністративний вплив на формування тематики наукових досліджень і виробничу діяльність сільськогосподарських підприємств, включаючи системи обробітку ґрунту.
4. Обробіток ґрунту, як землеробський захід, знаний з часів раннього неоліту. Він став визначальним чинником у відтворювальній формі господарювання у той час, коли у примітивні знаряддя обробітку землі почали впрягати одомашнену худобу – волів, коней, буйволів. Можливості обробітку ґрунту, як заходу оптимізації ґрунтових умов життя культурних рослин, різко підвищилися при заміні, починаючи з другої половини ХVШ століття, дерев'яних плугів залізними.
5. Переважна більшість авторитетних учених-аграрників Росії XIX століття вважали глибокий обробіток одним з найефективніших заходів підвищення врожайності сільськогосподарських культур та боротьби з посухою. Лише Стебут І.О. та Костичев П.А. мали дещо відмінні погляди на універсальність поглиблення оранки.
6. Першу спробу визначити експериментальним шляхом оптимальну глибину обробітку ґрунту під озимі за умов посушливого клімату на чорноземних ґрунтах Полтавщини було здійснено князем В.О. Кудашевим, який після дванадцятирічного виробничого випробування у своєму мастку в останній чверті XIX століття дійшов до висновку про перевагу мілкого обробітку.
7. Узагальнення у 1924 році сорокарічних результатів досліджень з вивчення обробітку ґрунту Полтавським дослідним полем, заснованим у 1884 році (з 1910 року Полтавська дослідна станція) дало підстави рекомендувати виробництву при вирощуванні озимих і ярих зернових мілкий обробіток – до 13 см за основним принципом його здійснення – мілким, але раніше, ніж глибше, але пізніше. З цими рекомендаціями і результатами дослідів, проведених Полтавською сільськогосподарською дослідною станцією, співпадають дані досліджень, здійснених наприкінці 20-х років минулого століття.
8. На початку 30-х років минулого століття у країні одержали розвиток політичні процеси, що мали суттєвий вплив як на розвиток теорії, так і на формування практики обробітку ґрунту. Це виявилось, зокрема, у офіційному прийнятті державною владою у межах усієї країни наукових поглядів і рекомендацій В.Р. Вільямса. У зв’язку з цим не тільки застосування, але й вивчення заходів обробітку ґрунту на глибину менше 20 см та ще й без обертання скиби розцінювалось як економічне шкідництво з відповідними репресивними санкціями тих часів. Така далека від нормальної ситуація продовжувалась до середини 50-х років.
9. По смерті Сталіна та припинення масових репресій за економічне "шкідництво" рільником колгоспу "Заповіти Леніна" Шадринського району Курганської області Т.С. Мальцевим запропоновано систему безполицевого обробітку у 5-6-пільних у зернопарових сівозмінах з глибоким до 40-45 см розпушуванням раз на 5-6 років у поєднанні з мілким обробітком дисковими знаряддями у 4-5 полях.
10. Дослідження з проблем обробітку ґрунту після майже 30-річної перерви на Полтавській дослідній станції були поновлені у 1957 році. Вони були ініційовані керівництвом держави у плані перевірки на всій території країни способом обробки ґрунту запропонованим Т.С. Мальцевим. Цей період, який тривав до початку 70-х років, засвідчив перевагу поверхневого – на 8-10 см обробітку ґрунту під озимі та можливість застосування безполицевого обробітку ґрунту під ярі без суттєвого зниження їх урожайності. Не дивлячись на це суттєвих змін у практиці землеробства не відбулось у зв’язку з інерцією негативного впливу періоду репресій.
11. Наступний етап розвитку систем обробітку ґрунту на Полтавщині формувався під впливом ідей і практики ґрунтозахисного обробітку ґрунту, набутої при освоєнні цілинних і перелогових земель Казахстану та західного Сибіру. Він проявився у відомому широкомасштабному експерименті з вивчення і запровадження у Полтавській області, починаючи з 1973 року, заходів безполицевого обробітку ґрунту, очоленому бувшим цілинником, першим секретарем Полтавського обкому КПРС Ф.Т. Моргуном.
12. Докорінні зміни, що відбулись у 70-80-х роках у Полтавській області у системі основного обробітку ґрунту під польові культури, забезпечили організаційні переваги щодо можливості здійснення заходів основного обробітку ґрунту в оптимальні агротехнічні строки, позитивно вплинули на продуктивність посівів, забезпечили економію паливно-мастильних матеріалів, трудових ресурсів та надійніше захистили ґрунт від ерозії та інших чинників антропогенної деградації.
13. Широкомасштабний Полтавський експеримент із застосування нової системи заходів обробітку ґрунту, наслідком якої було суттєве підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва у регіоні, забезпечив психологічний злам у середовищі науковців та практиків і мав вагомий вплив на запровадження окремих заходів та систем безполицевого обробітку ґрунту в Україні і на території Європейської частини колишнього Радянського Союзу. Нині ґрунтозахисний, різноглибинний обробіток ґрунту в Україні знаходить своє місце у системі основного обробітку не тільки за посушливих умов Степу і частини Лісостепу, а і у західному Лісостепу та в Поліссі.
14. За сучасного історичного періоду перебіг соціально-економічних процесів полягає у капіталізації сільськогосподарського виробництва з активним проявом конкурентних відносин між окремими виробниками, що спонукає до зменшення витрат часу і капіталу на одиницю виробленої рослинницької продукції. Одночасно відбувається закономірне скорочення трудових ресурсів в землеробстві, подорожчання енергоносіїв, мобільних енергетичних засобів, ґрунтообробних знарядь, деградація орних земель. Зазначені процеси обумовлюють подальший розвиток систем обробітку ґрунту у напрямку зменшення виробничих витрат за рахунок запровадження мінімального обробітку ґрунту шляхом широкого використання заходів безполицевого розпушування ґрунту, зменшення глибини, кратності обробітку та площі оброблюваної зони на окремому полі.
РЕКОМЕНДАЦІЇ ВИРОБНИЦТВУ
На підставі аналізу і узагальнення майже 120-річного вивчення ефективності глибини і способів основного обробітку ґрунту на Полтавщині та результатів широкого практичного їх застосування протягом останньої чверті минулого сторіччя, сучасної соціально-економічної ситуації на селі, які викладені у дисертаційній роботі, виробництву на ближчу перспективу пропонується така загальна схема системи основного обробітку ґрунту під провідні сільськогосподарські культури області.
Основним напрямом удосконалення системи обробітку ґрунту є його мінімалізація.
Підготовка ґрунту під озимі культури. Незалежно від попередників, термінів проведення обробітку, ущільнення та зволоження ґрунту, наявності пожнивних решток, необхідності внесення органічних і мінеральних добрив, під озимі застосовується лише мілкий (поверхневий) обробіток.
За звичайних умов він здійснюється на глибину 8-12 см. Сухий та переущільнений ґрунт обробляється на меншу глибину (близько 8 см).
Основний обробіток під просапні культури (цукровий буряк, кукурудза на зерно та силос, картопля, соняшник). Під просапні культури основний обробіток, як правило, проводиться глибоко: під цукрові буряки – на 27-30 см; під решту культур – на 25-27 см. Просапні, частіше всього, розміщуються після озимих, збирання яких завершується у середині серпня. Зяблевий обробіток протягом осені ведеться по типу напівпару.
Основним обробітком під просапні культури також повинен бути ґрунтозахисний, без обертання скиби. Але можна застосовувати і полиневу оранку слід застосовувати у тих випадках, коли після збирання попередника пізні, післяжнивні бур’яни встигають обсіменитися і дуже засмітити верхній шар ґрунту.
Основний обробіток під ярі зернові та зернобобові культури (ячмінь, овес, просо, гречка, горох). Попередниками цих культур найчастіше бувають цукрові буряки, кукурудза на зерно, соняшник, а також зернові – озимі та ярі. Технологія основного обробітку залежить від строків збирання попередника, міри забур’яненості, наявності на поверхні ґрунту пожнивних решток.
У залежності від цих чинників застосовується плоскорізне розпушування, або оранка на 18-20 см а також мілкий поверхневий обробіток без обертання скиби на 8-14 см.
Основний обробіток ґрунту навесні. Останні роки на значних площах основний обробіток доводиться виконувати навесні. Основні вимоги до такого обробітку наступні. Він повинен бути проведений в якомога ранні і стислі строки. Його технологія не повинна зумовлювати надмірних, непродуктивних втрат вологи з ґрунту. Ці вимоги більш повно реалізуються тоді, коли обробіток ведеться не глибоко, а мілко – на 10-12 см, не плугами, а плоскорізними знаряддями.
ПУБЛІКАЦІЇ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ
- Браженко І.П., Чекрізов І.О. Шлях в 116 років // Збірник наукових праць Інституту землеробства УААН. – 2000. – № 3-4. – С. 112-120.
- Чекрізов І.О. Обробіток ґрунту в травопільній системі землеробства академіка В.Р. Вільямса // Вісник ХНАУ. Серія "Рослинництво, селекція і насінництво, овочівництво". – 2002. – №6. – С. 243-347.
- Чекрізов І.О. Князь Кудашев в історії землеробства Полтавщини // Історія української науки на межі тисячоліть: Зб. наук. праць / Відп. редактор О.Я. Пилипчук. Вип. 9.
– К., 2002. – С. 229-233.
4. Чекрізов І.О. "Нова система землеробства" І. Овсінського на Полтавському дослідному полі // Історія української науки на межі тисячоліть: Зб. наук. праць / Відп. редактор О.Я. Пилипчук. Вип. 10. – К., 2002. – С. 210-212.
- Чекрізов І.О. Витоки мілкого обробітку ґрунту Полтавщини: історичний та функціональний аспекти // Вісник Полтавської державної аграрної академії, 2003.
– № 6. – С. 77-79.
- Гангу В.В., Браженко І.П., Чекрізов І.О. Вплив глибини та способів основного обробітку ґрунту на зернову продуктивність кукурудзи // Бюлетень Інституту зернового господарства (науково-методичний центр з проблем зернового господарства) / УААН. – Дніпропетровськ, 2003. – С. 59-62.
- Чекрізов І.О. Концепція мілкого обробітку ґрунту князя Кудашева // Матеріали ІІ науково-практичного семінару "Актуальні проблеми аграрної науки та освіти України: регіональний аспект". – К., 2003. – С. 63-65.
- Чекрізов І.О. Вивчення обробітку ґрунту на Полтавщині наприкінці XIX століття // Матеріали восьмої конференції молодих істориків освіти, науки і техніки. – К., 2003. – С. 225-229.
АНОТАЦІЯ
Чекрізов І.О. Історичний аспект розвитку основного обробітку ґрунту на Полтавщині – Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата сільськогосподарських наук за спеціальністю 06.04.01. – історія сільськогосподарських наук. – Інститут землеробства УААН,
м. Київ, 2004.
Вивчення впливу глибини оранки під озимі та ярі зернові, інші культури на Україні започатковано в останній чверті ХІХ сторіччя на Полтавщині. У 1878 р. князь Кудашев В.О. у своєму маєтку (с. Кірьяківка Кременчуцького повіту) виділив під дослідне поле 141 га орної землі та заклав там довготривалий дослід по вивченню глибини оранки під озиму пшеницю. У ці ж роки Полтавське сільськогосподарське Товариство засновує Полтавське дослідне поле (1884 р.), перші результати досліджень одержано в 1886 р. У програмі діяльності Полтавського дослідного поля, значне місце займала тематика по вивченню обробітку ґрунту.
Підсумки сорокарічних досліджень по обробітку ґрунту (1924 р.) дослідного поля, а пізніше Полтавської сільськогосподарської дослідної станції, дали підстави рекомендувати виробництву основний обробіток ґрунту під озимі і ярі зернові культури вести не глибше 13 см. Подальше вивчення обробітку ґрунту на станції (кінець 20-тих років, середина 50-тих – середина 70-тих років минулого століття) повністю узгоджувалися з рекомендаціями 1924 р. Широкомасштабне запровадження в господарствах області (70-ті – 80-ті роки минулого століття) ґрунтозахисних, вологозберігаючих, ресурсоощадливих способів обробітку ґрунту, мілкого і різноглибинного без обертання скиби, в значній мірі базувалося на наукових розробках майже сторічної тривалості як наукових установ Полтавщини, так і інших закладів України.
Ключові слова: Полтавщина, плуг, глибина оранки, озимі та ярі зернові, орний шар, обробіток ґрунту, ґрунтозахисний, вологозберігаючі та ресурсоощадливі способи.
АННОТАЦИЯ
Чекризов И.А. Исторический аспект развития основной обработки почвы на Полтавщине. – Рукопись.
Диссертация на соискание научной степени кандидата сельскохозяйственных наук по специальности 0706.04.01. – история сельскохозяйственных наук. – Институт земледелия УААН, г. Киев, 2004.
Полтавщине, как исконно земледельческому региону, принадлежит особая роль в научной разработке теоретических и практических вопросов обработки почвы.
Вплоть до конца семидесятых годов ХІХ столетия научной оценки влияния глубины вспашки на урожайность сельскохозяйственных культур в Российском государстве не проводилось. Общепринятым считалось, на основании рекомендаций западноевропейской науки, что глубокая вспашка является одним из самых эффективных земледельческих приёмов.
Изучение влияния глубины вспашки под озимые и ярые зерновые, и другие культуры, начато в последней четверти XIX столетия на Украине, на Полтавщине. У 1978 г. князь Кудашев В.О. в своем имении (с. Кирьяковка, Кременчугского уезда) выделил под опытное поле 141 га пахотных земель и заложил, по сути, стационарный опыт, который длился двенадцать лет – до 1890 г. В опыте изучалось влияние на озимую пшеницу трёх факторов: глубины вспашки паров, время вспашки паров и удобрения паров навозом.
В эти же годы при Полтавском сельскохозяйственном Обществе начинает функционировать Полтавское опытное поле (1884 г.), первые результаты получены в 1886 г. В программе деятельности Поля значительное место отводилось вопросам обработки почвы. Итоги 40-летних исследований по обработке почвы сначала Опытного поля, а позже станции, дают основание в 1924 г. рекомендовать производству основную обработку почвы проводить под озимые и яровые зерновые не глубже 13 см.
Однако мелкая обработка почвы после известных директивных постановлений 30-х годов запрещена, её применение расценивалось как экономическое “вредительство”.
Широкомасштабное применение хозяйствами области (70-тые – 80-тые годы прошлого столетия) бесплужной обработки почвы по инициативе Ф.Т. Моргуна, по сути, базировались на результатах научных разработок станции почти столетней длительности.
Ключевые слова: Полтавщина, плуг, глубина вспашки, озимые и ярые зерновые, пахотный слой, обработка почвы, почвозащитный, влаго- и ресурсосберегающие способы.
ABSTRACT
Chekrizov I.O. The historical aspect of development of fundamental soil cultivation in Poltava region. Manuscript.
Thesis for a candidate's scientific degree by specialty 06.04.01 – History of agricultural science. – Institute of Agriculture of the UAAS. Kyiv, 2004.
The study of influence of the depth of ploughing for winter and spring cereal and other crops in Ukraine began in the latest quarter of the 19th century Poltava region. In 1878 the prince Kudashev V.O. in his estate (village of Kiriakovka, Kremenchuk district) gave as a research field 141 hectares of arable land and started his continual research of the depth of ploughing for winter wheat. In these years the Poltava agricultural society founded the Poltava research field (1884). The first results of the research were achieved in 1886. In the society’s activity program the themes of soil cultivation studies took an important place.
The results of the 40-year research into soil cultivation (1924) of the research field, later on the Poltava agricultural research station, gave the ground for recommending farms to fundamentally cultivation soil for winter and spring cereals not deeper than 13 centimeters. In following study of soil cultivation at the station (the end of the 1920s, the middle of the 1950s through the middle of 1970s) fully coincided with the recommendations of 1924. Wide-scale introduction of soil protecting, water and resource saving methods of plough free soil cultivation (shallow and diversely deep) in the regional farms (in the 1970-1980s) was mainly based on the almost hundred-year research achievements of both scientific establishment of Poltava region and other institution of Ukraine.
Key words: Poltava region, plough, depth of ploughing, winter and spring cereals, arable land, soil cultivation, soil protection, water and resource saving methods.
| 
