Рис. 4. Залежність виходу стандартних живців верби п’ятитичинкової
і прутовидної від свіжозрізаної маси одного куща
Отже, у верби п’ятитичинкової, зі збільшенням маси куща до 600-700 г, вихід живців зростає інтенсивно, а потім стабілізується на рівні 45-55 шт. Це пояснюється високою збіжністю прутів даного виду, внаслідок чого основна маса куща концентрується у відносно малій кількості живців з окоренкової частини прутів. Аналогічна залежність у верби прутовидної, прут якої менш збіжистий, наближається до прямолінійної.
Аналіз ефективності основних елементів Агротехніки
і технології створення та вирощування плантацій
Успішність плантаційного лісовирощування залежить від вдалого поєднання грунтово-кліматичних умов, вирощуваної деревної породи і застосованої системи агротехнічних заходів. Особливо важлива роль при цьому належить ґрунтовим умовам, які визначають доцільність використання тієї чи іншої породи і агротехніки.
Вимоги до площ і ґрунтів
В Україні плантаційне лісовирощування передбачається розвивати на експлуатаційній частині лісів державного лісового фонду, де основною категорією лісокультурних площ є зруби (Головчанский И.Н., Гавриленко А.П., Шинкаренко И.Б. и др., 1981; Шутов И.В., Маслакова Е.Л., Маркова И.А. и др., 1984, 1986; Дебринюк Ю.М., 2004). Але, у зв’язку з розкиданістю і невеликими площами зрубів налагодити на них повноцінне плантаційне господарство досить складно. Компактні плантаційні господарства можна створити на сільсько-господарських невгіддях, що передаються під заліснення (староорні землі, пустирі, сінокоси тощо). Перші покоління лісу на них нестійкі і недовговічні, тому тут спочатку доцільно створювати саме плантаційні деревостани зі скороченим обігом рубання (Вакулюк П.Г., Фучило Я.Д., Онищенко В.М., 2004).
На відносно сухих і бідних ґрунтах легкого механічного складу доцільно вирощувати плантації сосни звичайної, хоча найвищої продуктивності її деревостани досягають у свіжій судіброві. Плантаційне лісовирощування ялини, тополі і більшості верб ефективне у багатших і вологіших умовах. Плантації усіх досліджуваних видів позитивно реагують на підвищення дренованості ґрунту, що необхідно враховувати при плануванні заходів з їх створення.
Особливості обробітку ґрунту під плантації
Якісному обробітку ґрунту під плантації на зрубах перешкоджають пеньки. Для ефективного використання техніки їх видаляють або понижують. Встановлено, що корчування пеньків при вирощуванні середніх і грубих хвойних сортиментів недоцільне. Воно, при своїй значній енергоємності, не забезпечує вищої збереженості і продуктивності деревостанів порівняно з пониженням висоти пеньків. Останній захід доцільно проводити ще на етапі звалювання дерев (Ониськів М.І., Фучило Я.Д., Сбитна М.В., 1999, 2000). За необхідності, ефективним способом видалення пеньків є їх корчування одночасно зі звалюванням дерев деревовалами типу ДК-1.
Під плантації, як правило, застосовують суцільний обробіток ґрунту за системою чорного або сидерального пару, що забезпечує інтенсивний ріст саджанців і дозволяє скоротити кількість доглядів. На нелісових землях, після обробітку ґрунту, у рядах майбутніх культур необхідно проводити глибоке безполицеве розпушення ґрунту. Встановлено, що такий захід сприяє інтенсифікації росту саджанців і кращій їх збереженості. Так, створені на поляні у Боярському лісництві Боярської ЛДС 3-річні культури сосни, на глибоко розпушеному ґрунті відзначалися, порівняно зі створеними по борознах, на 10,8% більшою збереженістю і на 33,3% – висоту.
Особливості створення плантаційних культур
Оптимальні терміни садіння плантацій – рання весна і (зважаючи на потепління клімату) – пізня осінь. Кореневі системи садивного матеріалу сосни, для кращої його приживлюваності, доцільно обробляти розчином гумісолу (20%) або гетероауксину (0,01%) з 12-годинною експозицією. Останній варіант можна застосовувати також при висаджуванні ялини. Садіння проводиться садивною машиною, або у ямки (під лопату чи ямобур). Ручне садіння живців виконують під спеціальний садильний штир або меч Колесова. Посадкові щілини під садіння кілків роблять з допомогою спеціального лома.
Оптимальна густота садіння сосни – 2,5–7,5 тис. шт.·га-1, ялини – 2,2–7,5 тис. шт.·га-1, тополі та верби на середні та грубі сортименти – 0,6–3,0 тис. шт.·га-1, і мініротаційних плантацій останніх – більше 10,0 тис. шт.·га-1.
Догляд за ґрунтом плантацій
Для запобігання пошкодженню кореневих систем саджанців, агротехнічні догляди за ґрунтом плантацій слід проводити лише перші 3 роки. Встановлено, що високий лісівничий ефект у культурах сосни на зрубах Полісся забезпечує мінімальна кількість доглядів (3–5 за 3 роки), що підтверджує висновки, зроблені М.І. Гордієнком і С.Б. Ковалевським (1996).
За необхідності проведення доглядів у наступні роки доцільно застосовувати гербіциди. Встановлено, що необережне застосування даного заходу може призвести до значного відпаду саджанців. Так, одночасне внесення симазину (2 кг·га-1) і атразину (4 кг·га-1) в умовах свіжого субору спричинило значний відпад культур сосни, внаслідок чого навіть у віці 26 років вони мають на 19,6% меншу кількість дерев порівняно з контролем.
Вирощування у міжряддях плантацій сільськогосподарських культур
Проведення догляду за ґрунтом у міжряддях плантацій можна замінити на вирощування у них сільськогосподарських культур. Як показало вивчення даного питання на спеціально створених експериментальних об’єктах у соснових культурах Боярського л-ва Боярської ЛДС, вирощування у їх міжряддях протягом перших трьох років с.-г. культур економічно доцільне і не має негативного впливу на збереженість дерев (Бровко Ф.М., Ониськив Н.И., Данильчук А.Ю., 1988). За нашими даними, на варіантах з вирощуванням міжрядних культур до 22-річного віку збереглося більше дерев і кращий з них має на 16,6% більший запас порівняно з контролем (5 доглядів за 3 роки). Значно вищий економічний ефект, завдяки багатшим ґрунтовим умовам, можна одержати при вирощуванні сільськогосподарських культур (особливо – просапних) у міжряддях плантацій тополі, верби і ялини.
Удобрення плантацій
Багатьма вітчизняними та зарубіжними дослідниками відзначається позитивний вплив добрив на лісові екосостеми. Вважається, що за рахунок добрив можна підвищити поточний приріст лісових порід на 10-70% (Пастернак П.С. и др., 1980). За потребою в удобренні різні деревні породи дуже відрізняються.
Результати наших досліджень вказують на низьку ефективність стартового удобрення плантацій сосни у багатих суборових та судібровних умовах і негативні наслідки внесення мінеральних добрив у перший рік у борах та бідних суборах. У останніх ефективне стартове внесення торфу у дозі до 80 т·га-1. Доведена доцільність внесення тут (одночасно з доглядовими рубаннями) калій-них і фосфорних добрив, оскільки вони, на відміну від азоту і кальцію, не повер-таються у ґрунт з опадом до часу їх рубання у 50-60 років (Погребняк П.С., 1969). Ялинові, тополеві і вербові плантації, порівняно з сосновими, поглинають значно більше елементів живлення, ніж повертають з опадом, тому потребують стартового удобрення органічними і мінеральними добривами (NPK), а також – внесення NPK одночасно з доглядовими рубаннями. Кращому засвоєнню поживних речовин на кислих ґрунтах сприяє вапнування останніх.
Кількість поживних речовин, необхідних для відновлення родючості ґрунту мініротаційних плантацій, можна визначити виходячи з вмісту елементів живлення у заготовленій деревній масі. Нами встановлено, що хімічний склад пруту різних видів верб між собою відрізняється незначно. Так, вміст азоту у абсолютно сухій масі різних видів змінюється від 0,51 до 1,09%, фосфору – від 0,18 до 0,32%, калію – від 0,36 до 0,50% і попелу – від 1,32 до 1,61%.
Початкова густота плантацій
Дослідження культур сосни різної початкової густоти, які можуть слугувати прообразом плантаційних деревостанів, вирощуваних у режимі мінімального догляду (Савич Ю.Н., Строчинский А.А,, 1991), вказують на значний вплив початкової густоти на їх таксаційні показники (табл. 5). При її складанні використано також результати попередніх досліджень (Савич Ю.М., Строчинський А.А., Фучило Я.Д., 2001). За наведеними даними, різні варіанти густоти поступово вирівнюються за кількістю дерев, а перевага за запасом переходить до найрідших із них. Між густотою деревостанів і їх середнім діаметром існує тісний зворотній зв’язок (рис. 5).
Рис. 5. Залежність між густотою соснових деревостанів і їх середнім діаметром (Боярська ЛДС, Боярське л-во, кв.80, В2)
Схожу залежність від густоти мають також середня висота, об’ємом середнього дерева і запас, що можна використати при розробці програм формування цільових деревостанів.
Таблиця 5
Хід росту соснових культур різної початкової густоти
(Боярська ЛДС, Боярське лісництво, кв. 80, В2)
У разі створення у свіжих суборах рідких соснових плантацій (2,5 тис. шт.·га-1), до 60-ти років з них формуються деревостани густотою 900–1000 дерев на 1 га і запасом 580–620 м3·га-1, а при садінні 5,0 тис. сіянців на 1 га, у 45 років їх запас становитиме близько 500 м3·га-1 дрібної та середньої деревини (балансів).
У 51-річних соснових культурах різної початкової густоти, створених в умовах сухого бору (Дослідне л-во Степового філіалу УкрНДІЛГА), як і у свіжому суборі, спостерігається тісна обернена залежність між густотою деревостанів і середніми розмірами їх дерев. За запасом рідші варіанти (3,3 і 4,8 тис. шт.·га-1) на час досліджень уже переважали густі (11,1 і 13,3 тис. шт.·га-1). Також у них була краща товарна структура, що вказує на доцільність створювати в умовах сухого бору плантації сосни з початковою густотою 3,3–5,0 тис. шт.·га-1. У 51-річному віці їх запас становить 288–299 м3·га-1. Густіші культури необхідно розрідити до 3,0–4,0 тис. шт.·га-1 – у 10-річному і 1,1–1,8 тис. шт.·га-1 – у 50-річному віці. Одержані результати ставлять під сумнів твердження ряду відомих лісівників (Морозов Г.Ф., 1970; Погребняк П.С., 1955 та ін.) про необхідність створення у сухих борах загущених соснових культур (13 тис. шт.·га-1 і більше).
Зважаючи на існуючі літературні дані (Шутов И.В., Маслакова Е.Л., Маркова И.А. и др., 1984, 1986; Петропавловский В.С., 1970; Питикин А.И., 1984 та ін.) і результати наших досліджень, аналогічну з сосною початкову густоту плантацій на баланси і пиловник можна застосовувати і для ялини. За необхідності одержання грубих соснових і ялинових сортиментів уже у віці 40–45 років, слід створювати дуже рідкі (400–700 шт.·га-1) деревостани з регулярним обрізуванням нижніх гілок їх дерев.
При плантаційному вирощуванні тополь і верб на середню і грубу деревину, застосовують значно меншу початкову густоту. Так, згідно з матеріала-ми міжнародної тополевої комісії ФАО ООН, тополеві плантації з площею живлення одного дерева менше 10 м2 вважаються дуже густими, 10–25 м2 – густими, 25–35 м2 – середньої густоти, 35–45 м2 – нормальної густоти, 45–60 м2 – рідкими і більше 60 м2 – дуже рідкими (Царев А.П., Царева Р.П., Иванников С.П., 1988). Г.І. Редьком (1975) встановлено, що у сприятливих для росту тополі умовах (D3), найбільший запас деревини у 25 років (467 м3·га-1) досягається за початкової густоти 625 шт.·га-1, а у бідніших (С3) – 364 м3·га-1 – при 3,3 тис. шт.·га-1. За нашими даними, запас деревостану тополі Торопогрицького в умовах С3, за початкової густоти 3,0 тис. шт.·га-1, у 24 роки становив 480 м3·га-1. Друга генерація її плантацій уже у 12 років, при густоті від 461 до 1523 шт.·га-1, мала запас від 343 до 584 м3·га-1. Усе це вказує на доцільність вирощування її у більш рідкому режимі. Мініротаційні плантації тополь і верб, як уже відзначалось, створюють з початковою густотою від 20 до 100 тис. шт.·га-1.
Встановлено високу ефективність введення у рідкі плантаційні деревостани деревних і чагарникових ущільнювачів, здатних сприяти кращому росту головної породи, швидшому зімкненню насаджень, підвищенню їх стійкості, зменшенню кількості доглядів та одержанню додаткових прибутків від їх реалізації. У якості ущільнювачів для плантацій сосни доцільно використовувати клен татарський, ялину європейську і сосну звичайну (за умови вирубування останніх до 10 років на новорічні ялинки). Міжряддя також можна використовувати для вирощування декоративного садивного матеріалу.
Регулювання густоти плантацій рубками догляду
Вирубування рядів-ущільнювачів, по своїй суті, є лінійними доглядовими рубаннями. Наші дослідження 38-річних культур сосни звичайної з різною інтенсивністю доглядових рубань у кв. 27 Дзвінківського л-ва Боярської ЛДС (дослідний об’єкт професора В.Є. Свириденка) показали, що видалення 50% рядів за два прийоми (у 12 і 16 років), порівняно з одноразовим у 12 років, сприяє вищій збереженості і продуктивності деревостанів. Кращі результати має останній варіант при його застосуванні у молодшому віці, коли саджанці лише закінчили період індивідуального росту.
Класичним прикладом успішного застосування інтенсивних рубань при формуванні плантаційних деревостанів сосни є дослід професора Б.І. Гаврилова, закладений у Балакліївському л-ві Балакліївського ДЛГ Харківської області. У 1932 році 7-річні культури сосни густотою 8,3 тис. шт.·га-1 були розріджені до 4, 2, 1 і 0,5 тис. шт.·га-1. Результати досліджень їх росту неодноразово публікувались (Гаврилов Б.И., 1957; Головчанский И.Н., Рябоконь А.П., 1979; Рябоконь А.П., 1977, 1978; Шинкаренко И.Б. и др., 1988 та ін.). Вони вказують, що при інтенсивному зрідженні соснових молодняків із залишенням до 20–30 річного віку 1,0-1,5 тис. дерев на гектарі, можна суттєво змінити структуру і будову насаджень, сприяючи вирощуванню більшої кількості грубої деревини без значного зниження загальної продуктивності та наявного запасу. Як показали наші дослідження, у трьох найрідших варіантах середні діаметри у 75 років відповідно у 1,3; 1,6 та 1,9 разів перевищують діаметр дерев контролю. Кількість дерев з переважанням грубої деревини (d ≥ 32 см) на контролі становить 3%, а на решті варіантів відповідно 13%, 47%, 85% і 100%. Найбільшим запасом (558 і 540 м3·га-1) відзначалися варіанти з залишенням у 7 років 4,0 і 2,0 тис. дерев на 1 га.
Вирощуючи рідкі плантації, як уже згадувалося, слід систематично обрізують нижні гілки з метою запобігання надмірній сучкуватості деревини. Нами встановлено, що цей захід позитивно впливає на запас деревини.
Проведені дослідження та критичний аналіз спеціальної літератури дали нам можливість скласти приблизну програму формування густоти плантаційних деревостанів сосни і ялини (табл. 6).
Таблиця 6
Програма формування густоти плантаційних культур
сосни звичайної і ялини європейської
Плантації тополі, у зв’язку з їх інтенсивним ростом, за відносно високої початкової густоти (1000 шт.·га-1 і більше), потребують частіших і інтенсивніших доглядових рубань, ніж сосна та ялина. За даними Д.Д. Лавриненка, Г.І. Редька та ін., (1966), при головному рубанні тополі у віці 25-30 років перше зріджування здійснюють у 5 років, друге – 10, третє – 15 і четверте – у 20 років. Коли плантації створюються рідкими (400-500 шт.·га-1), доглядові рубання у них зводяться до видалення хворих екземплярів та догляду за стовбурами.
Інтенсивність рубань вербових плантацій на середні та грубі сортименти залежить від початкової густоти і оптимальної кількості дерев на момент закінчення періоду ротації. У разі вирощування пиловника (у 20-30 років) остання становить 550-600 шт.·га-1, а балансів (у 15-20 років) – 1300-1500 шт.·га-1. На мініротаційних плантаціях лісогосподарський догляд полягає у виконанні “виховного” зрізання надземної частини, яке забезпечує формування у саджанців кущоподібної крони. Інші необхідні заходи проводяться одночасно із заготівлею деревної маси.
Вегетативне поновлення на зрубах плантацій тополь і верб на середню і грубу деревину доцільно використовувати для формування ще однієї-двох генерацій. Недостатньо вивченими залишаються питання формування, росту і продуктивності таких деревостанів. Ця проблема вивчалась нами на дослідній ділянці у Степовому філіалі УкрНДІЛГА (Дослідне л-во, кв. 12 , С2), де у 1981 році було створено плантацію тополі Торопогрицького густотою 1,11тис. шт.·га-1 (3,0х3,0 м). У 1992 році її зрубали, а поросль, що виросла з пеньків, розрідили з залишенням 1, 2, 3 і 5 пагонів на 1 пеньок. Ще один варіант (контроль) не розріджувався. Як показали наші дослідження, за 10 років такі деревостани здатні продукувати значну кількість деревини: від 251 до 461 м3·га-1. У 12 років запаси зросли до 343–584 м3·га-1 при середній зміні запасу 28,6–48,7 м3·га-1 у рік. Зважаючи на високі показники поточної зміни запасу, кількісна стиглість цих деревостанів наступить у 16–18 років.
На час досліджень найвищі показники продуктивності відзначено у варіанту із залишенням 5 пагонів (584 м3·га-1). Але існуюча тенденція зміни поточного приросту вказує, що перевага за запасом у найближчі роки перейде до рідких деревостанів. Варіант із залишенням одного пагона на пеньок відрізняється помітно більшим середнім діаметром і дуже низькою збереженістю. Останній факт свідчить про недоцільність застосування цього варіанта у виробничих умовах. За таких умов необхідно залишати по 2–4 пагони на один пеньок з подальшим розрідженням до одного при вирощуванні грубої і 2–3 – середньої деревини. Подібні заходи доцільно також застосовувати при формуванні порослевих плантацій деревоподібних верб.
Оцінка життєздатності дерев, при відведенні деревостанів у доглядові рубання, проводиться окомірно. Основними ознаками, за якими можна оцінювати фізіологічний стан дерева, є форма і розміри стовбура, крони, зовнішній вигляд листя (хвої), наявність пошкоджень та ін.. Великі розміри стовбура і крони (її діаметр і протяжність) у більшості випадків вказують на високу життєздатність дерев, тому при доглядових рубаннях (за інших рівних показників) доцільно залишати дерева з більшою кроною. Але, як показали наші дослідження у різних регіонах Полісся України, розміри крон дерев (зокрема сосни) тісно корелюють з діаметрами їх стовбурів (рис. 6).
Рис. 6. Залежність між розмірами крон і діаметрами стовбурів у 31-річних культурах сосни (Олевський ДЛГ, Журжевицьке л-во, А3).
Схожа залежність спостерігається також між аналогічними середніми показниками соснових деревостанів.
Тісна пряма залежність існує також між діаметром дерев і протяжністю їх крон (Ткачук, Струтинський, 2003, Рибак, 2004). Тобто, фізіологічний стан дерева значною мірою може характеризувати його діаметр. Але з різних причин ослабленими можуть бути і зовнішньо добре розвинуті екземпляри, тому необхідно мати надійніші критерії оцінки життєздатності дерев, ніж зовнішні ознаки (Криницький Г.Т., 1993, 1997, 1999). Ми пропонуємо у якості одного з таких критеріїв використовувати вологість лубу, яку легко визначити за допомогою спеціальних приладів. Наші дослідження, проведені у Городянському ДЛГ Чернігівської області та Тетерівському ДВДЛГ Київської області за допомогою вологоміра WHT-770 показали, що між вологістю лубу зовнішньо здорових дерев сосни і ялини та їх діаметром, який, у свою чергу, теж є показни-ком життєздатності, існує досить тісна (r= 0,633 – 0,972) залежність (табл. 7).
Таблиця 7
Залежність між діаметром дерев ялини та сосни і вологістю їх лубу
Таким чином, при відведенні деревостанів у доглядові рубання, крім відсталих у рості дерев, до частини, що видаляється можна відносити і дерева, вологість лубу яких нижча за вологість лубу середнього дерева. У випадку із сосною – з вологістю 72% і нижче. У ослаблених і дуже ослаблених дерев сосни вологість лубу знаходиться на рівні 67–68 %. Вологість лубу здорових дерев ялини вища, ніж у сосни, і становить 86-90%, а ослаблених – 81% і менше. Близькі до ялини показники вологості луба має також осики. Простежується тенденція, що вологість лубу дерев ялини зростає із збільшенням віку (діаметру).
Отже, спосіб визначення життєздатності дерев за вологістю їх лубу, при його удосконаленні, може знайти застосування як у практиці лісівництва, так і в лісівничій науці.
Вік рубання плантацій
На основі аналізу ходу росту нормальних деревостанів досліджуваних порід з високою початковою густотою (10 тис. шт·га-1 для хвойних порід і 5 тис. шт.·га-1 для листяних) і розроблених математичних моделей їх росту, встановлено, що оптимальний вік головного рубання на одержання максимальної кількості балансової деревини і пиловника, у залежності від класів бонітету, складає за цими сортиментами відповідно: для сосни – 36–49 і 54–90 років, ялини 37–43 і 73–83 роки, тополь – 13–25 і 17–27 років, для деревоподібних верб – 20–30 і 28–38 років.
Вік кількісної стиглості і технічної стиглості можна регулювати густотою деревостанів, що підтверджують результати наших досліджень соснових культур різної початкової густоти у кв. 80 Боярського л-ва Боярської ЛДС (табл. 8).
Таблиця 8
Оптимальний вік проведення головного рубання плантацій
сосни звичайної різної початкової густоти
Отже, вік технічної стиглості рідших деревостанів настає раніше. Кількісна стиглість для більшості варіантів становить 46 років. Вік рубань при вирощуванні балансів для усіх варіантів відповідає віку кількісної стиглості. Рідші варіанти, за меншого віку головного рубання, відзначаються вищими показниками запасу.
Вік рубання плантацій чагарникових верб на фітомасу для хімічної пере-робки становить 4–6 років, одержання пруту – 1 рік і меблевої палиці – 1–3 роки.
З метою ефективного використання відведеної під плантації площі протягом значного періоду часу, необхідно організувати ротаційну схему зміни порід з листяних на хвойні і навпаки, що дуже важливо з екологічної точки зору і сприяє високій продуктивності та біологічній стійкості плантаційних насаджень.
Особливості ведення лісового господарства на староорних землях
Специфічні ґрунтові умови, які сформувались на староорних землях, не сприяють росту на них довговічних лісових насаджень. Тут коріння дерев зосереджується, в основному, у верхньому, орному шарі ґрунту і не проникає глибше 30–40 см. У посушливі періоди цей шар швидко втрачає вологу, внаслідок чого деревостани дуже ослаблюються і пошкоджуються кореневими хворобами, зокрема кореневою губкою (Heterobazidion annosum (Fr.) Bref.) та пов’язаним з нею комплексом ентомошкідників.
Для успішного заліснення таких земель, на них спочатку доцільно вирощувати кілька поколінь плантацій сосни з оборотом рубань 35–40 років і подальшим переходом (після формування повноцінного лісового середовища) до традиційних методів ведення лісового господарства. При проведенні у 35–40 років головного рубання таких деревостанів, можна одержати 200–370 м3·га-1 дрібної та середньої деревини. Вирощування соснових плантацій у рідкому режимі (1,25–2,0 тис. шт.·га-1) дозволяє до 45-50 років отримати деревостани, що практично не відрізняються від стиглих (80-річних) за товарною структурою і мають запас 340–370 м3·га-1. Кількісної стиглості (9 м3·га-1 на рік) такі насадження досягають у віці 40–45 років, після чого середня зміна запасу починає інтенсивно знижуватися внаслідок їх ослаблення і ураження кореневою губкою.
На багатих відмінах староорних земель можливе також вирощування тополі, коріння якої інтенсивніше руйнує тверді горизонти ґрунту і сприяє зменшенню його щільності.
Підвищенню продуктивності і стійкості плантаційних деревостанів на староорних землях сприяє внесення у ґрунт подрібненої деревини гілок (ПДГ), яка значно поліпшує агрохімічні характеристики таких ґрунтів (Lemieux G., 1995; Червонний А.Є., Фучило Я.Д. та ін., 2001). Як засвідчили наші дослідження особливостей росту саджанців сосни на площі, де за рік до їх садіння у ґрунт було внесено 300 м3 (нещільних) суміші ПДГ листяних порід (дуба, осики, клена та ін.), позитивний вплив ПДГ починає проявлятися з другого вегетаційного періоду: середня висота саджанців, при вищій збереженості (на 14,5%), виявилася на 17,4% більшою (t=3,85), ніж на контролі (рис. 7).
Рис. 7. Вплив внесення у ґрунт ПДГ на ріст саджанців сосни звичайної
Після третього року вирощування середня висота цих саджанців переважала контроль на 12,6 см, або на 23,5% (t=10,49).
Внесення у ґрунт подрібненої деревини гілок, особливо при додаванні лісового ґрунту (150 кг на 1 га), дозволяє швидше трансформувати ґрунт староорних земель у характерний для лісового середовища і зменшити таким чином ймовірність виникнення тут вогнищ кореневих хвороб.
Проведені нами дослідження підтвердили високу ефективність застосу-вання при створенні культур сосни на староорних землях глибокого безполице-вого розпушування ґрунту, рідкого розміщення посадкових місць головної породи і удобрення ґрунту. Для швидшого зімкнення насаджень і підвищення їх стійкості до кореневої губки, слід вводити чагарники (Фучило Я.Д., 2004; Фучило Я.Д., Онищенко В.М., 2004; Вакулюк П.Г., Фучило Я.Д., Онищенко В.М., 2004).
Охорона і захист плантацій
Охорона плантацій від пожеж – один із найважливіших заходів для забезпечення ефективності плантаційного вирощування хвойних порід. Для листяних, особливо за інтенсивного догляду за ґрунтом, пожежі не являють великої загрози. Протипожежні заходи у плантаційних насадженнях проектуються з метою зменшення ризику виникнення пожеж, своєчасного їх виявлення і гасіння у найкоротші строки. Для цього, у межах плантаційних лісових підприємств має бути налагоджена густа сітка доріг і проїздів до кожного дендрополя. Останні повинні бути відділені одне від одного протипожежними розривами з кулісами із листяних деревних порід (Шутов И.В., Маслакова Е.Л., Маркова И.А. и др., 1986).
Основою системи захисту плантаційних лісових насаджень від шкідників та збудників хвороб є лісогосподарські заходи. У разі необхідності передбачається також застосування біологічних, хімічних та інших заходів. Успішний захист плантаційних насаджень можливий лише за своєчасного виявлення вогнищ шкідників і хвороб (Падий Н.Н., Цилюрик А.В., 1980; Червоний А.Є., Рибак В.О., Фучило Я.Д., 1998).
Економічні та екологічні основи плантаційного лісовирощування в україні
Економічні основи плантаційного лісовирощування
Україна – малолісна, лісодефіцитна держава. Загальна площа земель, наданих для ведення лісового господарства становить 10,78 млн. га, з яких лісовою рослинністю вкрито 9,40 млн. га, або 15,6% території країни. За своїм призначенням ліси України виконують переважно водоохоронні, ґрунтозахисні, санітарно-гігієнічні та оздоровчі функції і мають обмежене експлуатаційне значення. У той же час, потреба у деревині з року в рік зростає і вирішення її стає проблемою не лише економічною, а й політичною. Тому плантаційне лісовирощу-вання, за умови його широкого впровадження, може забезпечити значний економічний ефект. Особливо важливе значення може мати вирощена на плантаціях деревина для целюлозно-паперової, вугільної, меблевої та інших галузей промисловості. Аналогічна продукція (баланси) користується високим попитом на міжнародному ринку деревини і її доцільно експортувати.
Плантаційні деревостани можна створювати не тільки на отримання цільових сортиментів, а й для реалізації вирощеної деревини на корені, після досягнення максимальної її вартості. Нами встановлено, що за різної початкової густоти соснових деревостанів і слабкої інтенсивності рубок догляду, оптимальний вік рубки за вартістю деревини на корені настає: за початкової густоти 11,5 тис. шт·га-1 – у 51 рік (7,5 тис. грн·га-1), 7,5 – у 52 роки (9,2 тис. грн·га-1), 5,0 - у 58 років (10,8 тис. грн·га-1) і за 2,5 тис. шт.·га-1 – у 60 років (12,9 тис. грн·га-1). Це вказує на економічну доцільність вирощування рідких плантацій сосни.
У період вирощування плантацій, враховуючи ряд організаційних і агротехнічних аспектів, можна досягти зниження собівартості вирощуваної деревини. Основними факторами, що сприяють підвищенню економічної ефективності плантаційних культур, є їх розміщення поблизу центрів переробки деревини і транспортних шляхів, максимальна механізація усіх виробничих процесів, проведення рубок головного користування у економічно доцільні строки і реалізація продукції проміжного користування та міжрядних культур. Найефективнішим з останніх заходів є вирощування у міжряддях плантацій хвойних ущільнювачів на новорічні ялинки. Встановлено, що кошти від їх реалізації у 6-річному віці перекривають витрати на створення і вирощування плантацій сосни до цього віку на 173,8 %.
Екологічні основи плантаційного лісовирощування
Двома важливими, взаємопов’язаними між собою, негативними моментами у екологічній ситуації, що склалася в Україні, на фоні високого промислового забруднення (Левон Ф.М., 2004; Юхновський В.Ю., 2003 та ін.) є дуже висока розораність території і низька лісистість. Дані проблеми можуть бути вирішені за рахунок заліснення сільськогосподарських невгідь (ярів, пісків, крутосхилів тощо) та еродованих угідь, площа яких в Україні становить відповідно 1,5 і 3,0 млн. га. З них під заліснення заплановано понад 180 тис. га (Постанова Кабінету Міністрів України № 189 від 28.02.2001 р.). На переважній більшості таких земель, як уже згадувалося, на перших етапах доцільно вирощувати саме плантаційні насадження, до формування на них лісового середовища і подальшим переходом до традиційного лісового господарства.
Плантаційне лісовирощування дозволить зняти значну частину промисло-вого навантаження з решти лісових насаджень, які зможуть більш повно виконувати ряд інших, не менш важливих функцій, властивих лісу (захисних, соціальних, кліматорегулюючих та інших), що є важливою умовою виконання принципів міжнародних систем сертифікації лісів (Кравець П.В., 1999).
Крім того, ми вважаємо, що екологічна ефективність плантаційного лісовирощування може бути значно підвищена при його застосуванні для пом’якшення екологічного навантаження на довкілля з боку шкідливих виробництв (рекультивація, заліснення територій, що зазнають впливу шкідливих викидів, очищення стічних вод, зупинення ерозії ґрунтів, поглинання шкідливих сполук тощо). Інтенсивний ріст плантаційних деревостанів супроводжується поглинанням і депонуванням у органічній масі великої кількості атмосферного вуглецю та виділенням кисню, що може стати важливим чинником у реалізації положень Кіотського протоколу про зміну клімату.
Загальне уявлення про місце плантаційного лісовирощування у народно-господарському комплексі України дає схема, зображена на рис. 8
ВИСНОВКИ І РЕКОМЕНДАЦІЇ
У дисертації наведені теоретичні узагальнення та експериментальні обґрунтування проблеми плантаційного лісовирощування сосни звичайної, ялини європейської та ряду видів тополь і верб. Визначено потенційну продуктивність плантаційних деревостанів у різних грунтово-кліматичних умовах і основні чинники, що визначають їх ріст, розвиток і товарну структуру. Досліджені можливості підвищення продуктивності плантацій методами лісової селекції. Виділено кілька перспективних форм. Оцінено ефективність основних елементів агротехніки і технології створення та вирощування плантацій. Виявлено ряд залежностей між густотою деревостанів і їх морфометричними показниками, а також між основними параметрами вербового пруту. Одержано математичні моделі росту деревостанів досліджуваних порід за запасом і середньою зміною останнього. Обґрунтовано вік проведення рубок головного користування. Проаналізована економічна і екологічна ефективність плантаційного лісовирощування.
1. Плантаційне лісовирощування – це спеціалізоване лісогосподарське виробництво, спрямоване на одержання певного виду деревної сировини у більшій кількості та у коротші строки, ніж при традиційному лісовирощуванні, за рахунок застосування спеціального садивного матеріалу та раціональної системи агротехнічних, лісівничих і лісозахисних заходів.
2. Грунтово-кліматичні умови України сприятливі для плантаційного лісовирощування. Встановлено, що теоретичний запас деревостанів сосни і ялини (у 100 років) становить відповідно 890–1200 і 1190–1360 м3·га-1, а осики (у 50 років) – 490–570 м3·га-1. Модальні штучні деревостани сосни звичайної в умовах свіжої судіброви досягають у 43-річному віці запасу 500 м3·га-1, ялинові – у вологій судіброві – 575 м3·га-1 у віці 42 роки, деревостани чорних тополь – у заплавах річок – до 990 м3·га-1 у віці 27 років, верба біла – 292 м3·га-1 у віці 18 років, а чагарникові верби – 40 т·га-1 свіжозрізаної маси щорічно. Максимальної продуктивності плантаційні деревостани можуть досягти лише за оптимального поєднання комплексу кліматичних та едафічних чинників. Невідповідність реальних умов оптимальним необхідно нівелювати застосуванням меліоративних, агротехнічних та інших заходів.
3. При селекції деревних порід на швидкість росту ефективний індивідуальний відбір цінних форм з подальшим їх вегетативним (рідше насінним) розмноженням. Для створення плантацій доцільно використовувати виділені за нашою участю перспективні форми, такі як: сосна звичайна “Боярська-1” і верба прутовидна “Тернопільська”, що внесені у реєстр сортів рослин України, а також – високопродуктивний клон ялини європейської (№ 53). Як показали дослідження 18-ти форм тополь, крім відомих культиварів, таких як robusta, marilandica, serotina, І-214, перспективними для плантаційного вирощування в Україні є dorskamp, blanc de Poitou, heidemij, I-45/51. Особливої уваги заслуговує тополя Торопогрицького – вітчизняний гібрид тополь дельтовидної і пірамідальної.
4. Кращим садивним матеріалом при вирощуванні середньої і грубої деревини є: 4–5-річні саджанці (2+2, 2+3) для ялини, 3–4-річні (1+2, 1+3) для сосни і 1–2-річні (живцеві) – для тополь і верб. Досить часто застосовують також 1–2-річні сіянці сосни. Виявлено позитивний вплив 12-годинної обробки коріння сіянців сосни і ялини перед садінням 20%-м розчином гумісолу та 0,01%-м гетероауксину на розміри їх трирічних саджанців. Встановлено, що вищої приживлюваності останніх можна досягти при обрізуванні у них бокових гілок. Мініротаційні плантації верб доцільно створювати однорічними зимовими живцями завдовжки 20–30 см.
5. Встановлено, що маточні плантації верб при густоті 66,7 тис. кущів на 1 га, уже на третій рік досягають максимального виходу стандартних живців – 2,5–2,6 млн. шт.·га-1. Виявлено наявність тісних кореляційних зв’язків між виходом живців і свіжозрізаною масою кущів, а також між масою прутів, їх довжиною і діаметром. Одержано відповідні математичні моделі.
6. Лісокультурний фонд під плантаційне лісовирощування, як правило, пов’язаний зі зрубами лісів другої групи. Важливий резерв для цього являють собою також сільськогосподарські невгіддя. Підготовка зрубів під плантації полягає у пониженні висоти пеньків до 10–13 см, що дозволяє ефективно застосувати засоби механізації. Досягається це шляхом звалювання дерев з мінімальною висотою пеньків або їх пониження. Встановлено, що корчування зрубів під плантації хвойних порід недоцільне. Оптимальний обробіток ґрунту під плантації – суцільний, на глибину гумусового горизонту, за системою чорного або сидерального пару. На площах без пнів необхідно проводити глибоке безполицеве розпушення ґрунту в рядах культур.
7. Сприятливі строки для створення плантацій – рання весна і пізня осінь. Оптимальна густота садіння сосни – 2,5–7,5 тис. шт.·га-1, ялини – 2,2–7,5 тис. шт.·га-1, тополі та верби на середні та грубі сортименти – 0,6–3,0 тис. шт.·га-1, і мініротаційних плантацій останніх – більше 10,0 тис. шт.·га-1. Встановлено високу ефективність введення у рідкі плантаційні деревостани деревних ущільнювачів, здатних сприяти кращому росту головної породи, швидшому зімкненню насаджень, підвищенню їх стійкості, зменшенню кількості доглядів та одержанню додаткових прибутків від їх реалізації. У якості ущільнювачів для плантацій сосни доцільно використовувати клен татарський, ялину європейську і сосну звичайну (за умови вирубування останніх до 10 років на новорічні ялинки). Міжряддя також можна використовувати у перші роки для вирощування сільсько-господарських культур, садивного матеріалу декоративних деревних порід тощо.
8. Для запобігання пошкодженню кореневих систем саджанців, агро-технічні догляди за ґрунтом плантацій слід проводити лише перші 3 роки. Виявлено, що високий лісівничий ефект у культурах сосни на зрубах має мінімальна кількість доглядів (3–5 протягом 3-х років). За необхідності проведен-ня доглядів у наступні роки, слід застосовувати гербіциди. Встановлено, що пору-шення технології їх застосування може призвести до значного відпаду саджанців.
9. Виявлено низьку ефективність стартового удобрення плантацій сосни у багатих суборових і судібровних умовах і негативні наслідки внесення мінеральних добрив у перший рік в борах і бідних суборах. У останніх ефективне стартове внесення торфу у дозі до 80 т·га-1 і підживлення калійними та фосфорними добривами одночасно з проведенням доглядових рубань. Ялинові, тополеві і вербові плантації, порівняно з сосновими, поглинають значно більше елементів живлення, ніж повертають з опадом, тому потребують стартового удобрення органічними і мінеральними добривами (NPK), а також – внесення NPK одночасно з доглядовими рубаннями. Кращому засвоєнню поживних речовин на кислих ґрунтах сприяє вапнування останніх.
10. Дослідження деревостанів різної густоти показують, що спочатку перевага за запасом і загальною продуктивністю належить густішим варіантам, але з часом вона переходить до рідких. Це відбувається завдяки тенденції до вирівнювання з віком кількості дерев на 1 га і більшим розмірам дерев у рідких варіантах. Для певного віку і деревної породи існують максимальні показники запасу, в межах якого, змінюючи густоту деревостанів, можна істотно змінювати їх товарну структуру.
11. На основі одержаних математичних залежностей таксаційних показників деревостанів сосни від їхньої густоти і літературних даних, розроблені програми формування плантацій сосни і ялини на баланси і пиловник за різної інтенсивності розріджень. За слабкої інтенсивності, ще на етапі створення плантацій формують рідкі деревостани: близько 2,5 тис. шт.·га-1 – на пиловник і 5,0 тис. шт.·га-1 – на баланси. Доведена можливість формування соснових і ялинових плантацій з початковою густотою 400 шт.·га-1 і одержанням грубої деревини уже у 35–40 років. При інтенсивних доглядових рубаннях густота сосни і ялини підтримується на рівні 1,5–3,5 тис. шт.·га-1 – у віці 12–15 років, 1,0–2,5 тис. шт.·га-1 – у 25 років і 0,7–1,5 тис. шт.·га-1 – у 37–40 років.
12. Плантації тополь і деревовидних верб створюють переважно низької густоти (400–600 шт.·га-1), тому лісівничі заходи у них зводяться до видалення хворих екземплярів і догляду за формою стовбурів. З вегетативного поновлення на зрубах плантацій тополь і верб на грубу деревину доцільно формувати наступні їх покоління. Середня зміна запасу таких дерево- станів тополі Торопогрицького у 12 років досягає 48,7 м3·га-1. Лісівничі догляди у мініротаційних плантаціях верб проводяться одночасно із заготівлею пруту.
13. Встановлено, що ознаками вищої життєздатності дерев, при відведенні їх у доглядові рубання та при селекційних дослідженнях, можуть слугувати більші розміри крони і вища вологість лубу. Виявлено тісну прямолінійну залежність між діаметрами стовбура і крони середньовікових і стиглих соснових деревостанів Полісся ІІІ–Іb бонітетів.
14. Оптимальний вік головного рубання на одержання балансової деревини і пиловника, залежно від класу бонітету, становить відповідно: для сосни – 36–49 і 54–90 років, ялини – 37–43 і 73–83 роки, тополь – 13–25 і 17–27 років, для деревоподібних верб – 20–30 і 28–38 років. Вік настання кількісної і технічної стиглості можна регулювати густотою деревостанів. Період ротації плантацій чагарникових верб на фітомасу для хімічної переробки становить 4–6 років, одержання пруту – 1 рік і меблевої палиці – 1–3 роки.
15. Специфічні ґрунтові умови староорних земель не сприяють формуван-ню на них довговічних лісових насаджень. Тут доцільно вирощувати спочатку 1–2 покоління соснових плантацій з ротаційним періодом 35–40 років і наступним переходом до традиційних методів ведення лісового господарства. Вирощування соснових плантацій у рідкому режимі (1,25–2,0 тис. шт.·га-1) дозволяє до 45–50 років отримати деревостани, що за товарною структурою і запасом не відрізняються від стиглих. На багатих відмінах староорних земель можливе також вирощування тополі, коріння якої інтенсивніше руйнує тверді горизонти ґрунту і сприяє зменшенню його щільності. Підвищенню продуктивності та стійкості плантаційних деревостанів на староорних землях сприяє внесення у ґрунт подрібненої деревини гілок, глибоке безполицеве розпушення ґрунту, рідке розміщення дерев головної породи, введення ущільнювачів тощо.
16. Плантаційне лісовирощування, за умови його широкого запровадження в Україні, може стати важливим засобом вирішення ряду екологічних і економічних проблем. Воно дозволить зняти значну частину промислового навантаження з решти лісових насаджень, які зможуть більш повно виконувати захисні, рекреаційні та інші функції. Вагоме місце плантаційні деревостани можуть зайняти у вирішенні проблеми ефективного використання земель, порушених промисловістю і сільським господарством (рекультивація, заліснення зон шкідливих викидів, використання плантацій в системі лісоаграр-них ландшафтів, біологічна консервація земель тощо). Інтенсивний ріст плантаційних деревостанів супроводжується депонуванням у їх деревині великої кількості атмосферного вуглецю і виділенням кисню, а їх масове вирощування може стати важливим чинником у реалізації положень Кіотського протоколу.
17. Основними факторами, які сприяють підвищенню економічної ефективності плантаційних культур, є їх розміщення поблизу центрів переробки деревини і транспортних шляхів, максимальна механізація усіх виробничих процесів, своєчасне проведення рубок головного користування і реалізація продукції проміжного користування та міжрядних культур. Найефективнішим з останніх заходів є вирощування у міжряддях плантацій хвойних ущільнювачів на новорічні ялинки.
Список основних праць, опублікованих за темою дисертації:
Монографія:
1. Гордієнко М.І., Фучило Я.Д., Гойчук А.Ф. Чагарникові верби рівнинної частини України. – К.: ІАЕ УААН, 2002. – 174 с. (автором проведені польові дослідження та написано 60% монографії).
Брошура:
2. Ониськів М.І., Фучило Я.Д., Сбитна М.В., Логгінов В.Б., Бобко А.М. Плантаційне вирощування деревної сировини для потреб целюлозно-паперової та інших галузей промисловості. Методичні рекомендації. – К.: ВЦ НАУ, 2003. – 53 с. (автором проведені 40% польових досліджень та написано 50% брошури).
Статті у збірниках наукових праць:
3. Бабенко В.В., Фучило Я.Д. Влияние чистых и смешанных насаждений на почву в свежих суборях Восточного Полесья УССР //Науч. тр. УСХА. – К.: Изд-во УСХА, 1987. – С. 73–76 (автором проведені польові дослідження та написано 50% статті).
4. Фучило Я.Д. Вплив умов місцезростання на ріст чагарникових верб у культурі //Наук. вісн. УкрДЛТУ. – 1996. – Вип. 5. – С. 270–272.
5. Фучило Я.Д. Цвітуть верби //Лісове і мисливське господарство. – 1997. – № 1. – С. 29.
6. Фучило Я.Д., Рибак В.О., Радчук М.Ф., Червонний А.Є., Свириденко В.І. Природне поновлення лісів Київського Полісся // Вісн. аграрн. науки. – 1997. – № 11. – С. 46–49 (автором зібрано польовий матеріал та написано 50% статті).
7. Фучило Я.Д. Без верби та калини нема України //Лісове і мисливське господарство. – 1998. – № 1. – С. 27.
8. Червоний А.Є., Рибак В.О., Фучило Я.Д. Всихання лісів Боярської ЛДС та його причини //Наук. вісн. НАУ. – 1998. – Вип. 8. – С. 162–167 (автором проведено 30% польових досліджень та написано 30% статті).
9. Червонний А.Є, Рибак В.О., Фучило Я.Д. Сосновий ліс. Роль патологічних факторів у всиханні на Київському Поліссі //Захист рослин. – 1998. – № 12. – С. 21–23 (автором проведено 40% польових досліджень та написано 40% статті).
10. Ониськів М.І., Фучило Я.Д., Сбитна М.В. Боротьба з кореневою губкою в культурах сосни звичайної Полісся //Наук. вісн. НАУ. – 1999. – Вип. 13. – С. 281–287 (автором написано 40% статті).
11. Фучило Я.Д. Верба – важливий ранньовесняний медонос // Пасіка. – 1999. – № 3. – С. 24–25.
12. Фучило Я.Д. Види роду Salix L. в Україні та їхнє використання //Наук. вісн. НАУ. – 1999. – Вип. 17. – С. 348–351.
13. Гордієнко М.І., Фучило Я.Д. Морфометричні параметри та посівні якості насіння деяких представників роду Salix L. в умовах Полісся України //Наук. вісн. УкрДЛТУ. – 1999. – Вип. 9,10. – С. 56–58 (автором проведені польові дослідження та написано 50% статті).
14. Фучило Я.Д. Особливості заготівлі і посадки зимових живців верб (Salix L.) //Наук. вісн. НАУ. – 1999. – Вип. 19. – С. 249–252.
15. Ониськів М.І., Фучило Я.Д., Сбитна М.В. Особливості створення плантацій швидкорослих деревних порід //Наук. вісн. НАУ. – 1999. – Вип. 20. – С. 81–87 (автором проведено 40% польових досліджень та написано 40% статті).
16. Ониськів М.І., Рибак В.О., Фучило Я.Д., Сбитна М.В. Селекція сосни звичайної на стійкість проти ураження кореневою губкою //Наук. вісн. НАУ. – 1999. – Вип. 24. – С. 242–247 (автором написано 30% статті).
17. Ониськів М.І., Рибак В.О., Фучило Я.Д., Сбитна М.В. Підвищення продуктивності та біологічної стійкості лісових насаджень (75-річний досвід Боярської ЛДС) //Наук. вісн. НАУ. – 2000. – Вип. 25. – С. 188–196 (автором написано 30% статті).
18. Ониськів М.І., Фучило Я.Д., Сбитна М.В. Плантаційне вирощування деревини для потреб целюлозно-паперової промисловості //Наук. вісн. УкрДЛТУ. – 2000. – Вип. 10.1. – С.147–153 (автором проведено 40% польових досліджень та написано 40% статті).
19. Савич Ю.М., Строчинський А.А., Фучило Я.Д. Особливості росту соснових культур різної початкової густоти //Наук. вісн. НАУ. – 2001. – Вип. 39. – С. 245–252 (автором проведені польові дослідження та написано 40% статті).
20. Червонний А.Є., Фучило Я.Д., Радчук М.Ф., Танцюра Б.Ф. Вплив внесення в ґрунт подрібненої деревини гілок з листям на його агрохімічні властивості //Аграрна наука і освіта. – 2001. – № 3,4. – Т. 2. – С. 93–97 (автором проведено 30% польових досліджень та написано 30% статті).
21. Ониськів М.І., Мусієнко С.І., Фучило Я.Д., Сбитна М.В. Ялина звичайна у південній частині Лівобережного Лісостепу України //Наук. вісн. НАУ. – 2002. – Вип. 50. – С. 247–255 (автором написано 30% статті).
22. Ониськів М.І., Фучило Я.Д., Сбитна М.В. Ялинові насадження Прикарпаття і їх господарське використання //Наук. пр. ЛАНУ. – Л.: Львівська політехніка, 2002. – Вип. 1. - С. 96–98 (автором написано 40% статті).
23. Фучило Я.Д., Бабенко В.В., Ониськів М.І., Червонний А.Є., Сбитна М.В. Верба козяча та її господарське значення //Аграрна наука і освіта. – 2002. – № 1–2. – Т. 3. – С. 79–82 (автором зібрано матеріал та написано 30% статті).
24. Фучило Я.Д., Сбитна М.В., Пилипенко І.О., Ониськів М.І. Особливості росту географічних культур сосни звичайної у Боярській ЛДС //Наук. вісн. НАУ. - 2003. – Вип. 63. – С. 249–253 (автором проведено 50% польових досліджень та написано 50% статті)
- Пилипенко І.О., Сбитна М.В., Чендей В.Д., Фучило Я.Д. Вплив гумісолу та біогумусу на схожість поліпшеного селекцією насіння сосни звичайної та ріст її сіянців // Аграрна наука і освіта. – 2003. – № 1,2. – Т. 4. – С. 99–103 (автором проведено 20% польових досліджень та написано 30% статті).
- Ониськів М.І., Сандул Т.Р., Сбитна М.В., Фучило Я.Д. До проблеми залісення піщаних неугідь Полісся // Наук. вісн. УкрДЛТУ. – 2003. – Вип. 13.3. – С. 183–190 (автором здійснено 30% польових досліджень та написано 30% статті).
- Ониськів М.І., Рибак В.О., Фучило Я.Д., Сбитна М.В. Досвід підвищення продуктивності і якості лісів //Наук. пр. ЛАНУ. – Л.: Львівська політехніка, 2003. – Вип. 2. – С. 53–57 (автором написано 25 % статті).
- Фучило Я.Д. Деякі аспекти плантаційного вирощування сосни звичайної // Наук. вісн. НАУ. – 2004. – Вип. 70. – С. 193–203.
- Фучило Я.Д., Онищенко В.М. Вплив добрив на ріст культур сосни звичайної на староорних землях // Наук. вісн. НАУ. – 2004. – Вип. 71. – С. 176–180 (автором проведено 50% польових досліджень та написано 50% статті).
- Фучило Я.Д., Онищенко В.М., Сбитна М.В. До проблеми підвищення ефективності ведення лісового господарства на староорних землях // Наук. вісн. НАУ. – 2004. – Вип. 72. – С. 261–267 (автором проведено 50% польових досліджень та написано 50% статті).
- Ониськів М.І., Сандул Т.Р., Сбитна М.В., Фучило Я.Д. Особливості заліснення староорних земель Полісся // Аграрна наука і освіта. – 2004. – № 3–4 –Т. 5. – С. 137–141 (автором зібрано 30% матеріалів та написано 30% статті).
Авторські свідоцтва:
- А.с. на сорт рослин № 0341. Україна. Назва сорту: Боярська-1, ботанічний таксон: сосна звичайна (Pіnus sylvestris L.) / М.І. Ониськів, М.В. Сбитна, Я.Д. Фучило, Г.А. Шлончак (Україна). Заявка № 01277001. Дата держ. реєстрації: 12.02.2003 р., № 043.
- А.с. на сорт рослин № 04194. Україна. Назва сорту: Тернопільська, ботанічний таксон: верба прутовидна (Salix viminalis L.) / Я.Д. Фучило (Україна). Заявка № 03404001. Дата держ. реєстрації: 26.12.2003 р., № 04308.
Матеріали (доповіді, тези) конгресів, конференцій:
34. Фучило Я.Д. Вплив едафічних умов на ріст живцевих саджанців верб в умовах посиленого радіаційного контролю //Проблеми індустріальних регіонів: менеджмент і екологія: Матер. міжн. конф., м. Запоріжжя 23–27 березня 1998 р. – Запоріжжя, 1998. – С. 103–105.
- Ониськів М.І., Рибак В.О., Юр М.В., Фучило Я.Д., Сбитна М.В. Біологічно-екологічні та технологічні основи вирощування соснових насаджень з оптимальним поживним режимом // Тези доп. міжн. наук.-пр. конф., м. Львів 14–16 квітня 1999 р. – Львів, 1999. – С. 94–95 (автором написано 20% тез).
|
