РЕПРОДУКТИВНА ЗДАТНІСТЬ
Насіннєве розмноження. В літературних джерелах знаходимо суперечливі відомості щодо способів передпосівної підготовки насіння калин, для деяких інтродуцентів даних немає взагалі.
За Ніколаєвою (1985) насінню більшості видів калин властивий комбінований тип спокою: екзогенний та морфофізіологічний глибокий епікотельний. Для деяких видів роду Viburnum властивий інший тип комбінованого спокою: екзогенний та морфологічний (недорозвинення зародку).
Нами були випробувані різні варіанти теплої та холодної стратифікації, осінній посів свіжозібраним насінням. Встановлено, що види роду Viburnum можна розділити на 2 групи за умовами оптимальної передпосівної підготовки: 1) види, що потребують двоетапної стратифікації змінними температурами; 2) види, що потребують одноетапної стратифікації.
Для видів секцій Lentago та Opulus доцільно застосовувати двоетапну стратифікацію змінними температурами. Перший етап при температурі 20 – 25 °С, другий 5 – 10 °С. Для видів секції Lantana доцільна холодна стратифікація. Можливе застосування тривалої холодної стратифікації для всіх досліджуваних видів, однак для видів першої групи це недоцільно, оскільки неминуче будуть “мертві посіви”, що небажано в розсаднику.
Викладено дані про вивчення початкових етапів онтогенезу видів Viburnum.
Вегетативне розмноження. Випробувано різні способи вегетативного розмноження рослин видів Viburnum: укорінення зелених та здерев’янілих живців із застосуванням різних субстратів, стимуляторів та строків живцювання, розмноження відсадками, поділом куща, кореневими паростками. Найефективнішим для них є зелене живцювання.
За нашими спостереженнями найкращі результати з укорінення зелених живців калин отримані при використанні гетероауксину в концентрації 100 мг/л (табл.2). При цьому у живців розвивається потужніша коренева система, зменшується період коренеутворення на 2 – 5 днів.
Таблиця 2
Обкорінення зелених живців видів роду Viburnum L. при обробці їх стимуляторами росту
При укоріненні здерев’янілих живців значних позитивних результатів ми не отримали, оскільки вихід укорінених живців знаходився на рівні 3 – 8 %.
ОСНОВНІ НАПРЯМКИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ
ВИКОРИСТАННЯ ВИДІВ КАЛИН В КУЛЬТУРІ
Оцінка успішності інтродукції видів роду Viburnum L. в умовах Правобережного Лісостепу України. На територію України в різні роки інтродуковано 24 види та 11 форм калин різного географічного походження, що складає десяту частину світового обсягу роду і представляє майже всі райони природних місцезростань, за винятком Центральної та Південної Америки. Найбільша кількість інтродуцентів – це види із Східноазійської та Атлантично-Північноамериканської флористичних областей (рис. 2).
Рис. 2. Розподіл видового складу Viburnum L. за географічним походженням.
В Правобережному Лісостепу України нами виявлено 11 видів та 5 форм калин. Згідно з інтродукційним районуванням території України (Кохно, Курдюк, 1994) Правобережний Лісостеп належить до Північно-Східного інтродукційного району, Правобережного інтродукційного підрайону. Тут можливі інтродукція та широка культура більшості видів калин із Південно-Східної Азії, північних та центральних частин Атлантичного та Тихоокеанського регіонів Північної Америки. Інтродукційна ємкість складає для калин 0,85.
Визначено акліматизаційне число 11 видів та 5 форм калин. Встановлено, що досліджені види добре акліматизувались в місцевих умовах (А = 83 – 95).
Результати дослідження життєздатності та перспективності інтродукції калин показали, що вони належать до груп цілком перспективних (57,1 %) та перспективних (42,9 %) для впровадження в культуру. Для інтродукційного випробування та поповнення колекції НБС намічений ряд видів та форм, що мають високі декоративні якості.
Використання видів калин у зеленому будівництві. Загальна декоративність калин висока і становить 4 – 5 балів. Найвищі показники у вічнозелених V.buddleifolium та V.rhytidophyllum, також високі декоративні якості мають V.prunifolium, V.sargentii, V.opulus.
Л.І. Рубцов (1977) всі види калин відносить до фізіономічного типу калини звичайної. Ми вважаємо, що доцільно виділити в межах роду Viburnum наступні фізіономічні типи: калини звичайної; калини гордовини; канадської гордовини.
В зеленому будівництві калини можна використовувати для групових посадок, у вигляді солітерів, для створення алей, узлісь, живоплотів, бордюрів та монокультурних садів.
В подальшому особливої уваги заслуговують такі види: V.carlesii, V.prunifolium, V.rhytidophyllum, V.buddleifolium.
Використання видів калин у народному господарстві. Традиційно як плодову і лікарську рослину культивують калину звичайну. У той же час є ще кілька видів калин, які мають їстівні плоди і перспективні як плодові рослини: V.sargentii, V.burejaeticum, V.lentago, V.buddleifolium, V.prunifolium, V.trilobum.
Таким чином, види калин становлять інтерес для народного господарства перш за все як декоративні, а також як плодові і лікарські рослини.
ВИСНОВКИ
В дисертації відображено актуальні питання біології розвитку інтродукованих в Правобережний Лісостеп України видів роду Viburnum L., які є декоративними, стійкими до несприятливих факторів середовища рослинами, узагальнено досвід їх використання, визначені перспективи подальшої інтродукції.
1. В результаті аналізу місця та обсягу роду Viburnum L. в сучасних системах вищих рослин та їх історичного становлення приймається точка зору А.Л. Тахтаджяна (1987, 1997), який виділяє рід Viburnum в самостійну родину Viburnaceae, порядок Viburnales. Об’єм роду приймається за Д. Егольфом (1962), як такий, що містить 250 видів. На основі аналізу літературних даних з морфологічних, цитологічних та анатомічних досліджень видів роду Viburnum L. вважаємо обґрунтованим поділ роду на 9 секцій, запропонований А. Редером (1949).
2. На територію України інтродуковано 24 види та 11 форм калин різного географічного походження, що складає лише десяту частину світового обсягу родини. Найбільша кількість інтродуцентів – це види із Східноазійської (14) та Атлантично-Північноамериканської (8) флористичних областей. В Правобережному Лісостепу України культивується 11 видів та 5 форм калин. У міських насадженнях використовується переважно Viburnum lantana, рідше культивується V.opulus та V.op. ’Roseum’, поодиноко V.lentago.
3. Терміни і тривалість фенофаз інтродукованих калин корегуються погодними умовами. Тривалість вегетаційного періоду коливається від 180 (у Viburnum opulus) до 225 днів (у Viburnum burejaeticum). Встановлено, що фенофази більшості інтродукованих видів характеризуються стабільністю і в цілому узгоджуються з погодно-кліматичними умовами району інтродукції.
4. У видів кожної з секцій (Opulus, Lantana, Lentago) особливості структури бруньок багато в чому визначають структуру пагонів. Інтенсивний приріст пагонів всіх досліджуваних видів припадає на травень – середину червня. Об’єкти дослідження за тривалістю росту пагонів можна розподілити на 2 групи: з коротким періодом росту (65–75 днів); з тривалим періодом росту (100 та більше днів).
5. За строками початку цвітіння калини поділяються на 3 групи: рослини, що рано зацвітають (20 – 25. 04), пізно зацвітають (15 – 21. 05) та середніх строків цвітіння. Тривалість декоративної фази становить від 10 (V.lantana, V.burejaeticum) до 23 днів (V.opulus ’Roseum’, V.sargentii). У видів секції Lantana період диференціації (ІІІ – V етапи органогенезу) відбувається за один вегетаційний період, що передує цвітінню, у інших досліджуваних видів – протягом двох вегетаційних періодів.
6. Достигання плодів відмічено з середини серпня до кінця жовтня. Ранні строки початку достигання плодів характерні для азійських інтродуцентів V.rhytidophyllum  та V.burejaeticum  , найпізніші – для північноамериканських V.rufidulum  та V.prunifolium  . Більшість видів роду Viburnum плодоносить щорічно, рясність плодоношення висока (середній бал – 4,38). Якість насіння та його розміри не залежать від погодних умов, із року в рік суттєво не змінюються. Оптимальний термін зберігання насіння – до 2 років.
7. Відмічено високу екологічну пластичність видів родини Viburnaceae. Зимостійкість більшості видів висока (1 бал), лише у V.buddleifolium та V.vietchii вона оцінюється 1–2 балами. Посухостійкість калин також цілком задовільна. V.opulus та V.opulus ’Roseum’ досить часто пошкоджуються калиновим листоїдом та калиновою попелицею. Встановлено, що інтродуковані види майже не пошкоджуються шкідниками, на відміну від аборигенних.
8. Насінню калин властивий комбінований тип органічного спокою. Види роду Viburnum можна розділити на дві групи за умовами оптимальної передпосівної підготовки: види, що потребують двоетапної стратифікації змінними температурами (секції Lentago, Opulus); види, що потребують холодної стратифікації (секція Lantana). Найефективніший спосіб вегетативного розмноження – зелене живцювання з використанням гетероауксину як стимулятора ризогенезу.
9. Види роду Viburnum належать до груп цілком перспективних (57,1 %) та перспективних (42,9 %) для впровадження в культуру. Визначено акліматизаційне число об’єктів дослідження. Встановлено, що усі досліджувані види добре акліматизувались в місцевих умовах (А = 83 – 95) і надалі можуть бути використані для впровадження в культуру.
10. Загальна декоративність калин висока (4–5 балів). Найвищі показники у вічнозелених видів, а також у V.prunifolium та V.sargentii. В межах роду Viburnum виділені такі фізіономічні типи: калини звичайної, калини гордовини, канадської гордовини. Види роду Viburnum придатні для всебічного використання в зеленому будівництві.
11. Правобережний Лісостеп належить до зони відносно широкої інтродукції видів роду Viburnum. Інтродукційна ємкість складає для калин 0,85. Досвід успішної інтродукції калин свідчить про можливість значного розширення асортименту калин. Для подальшої інтродукційної роботи та використання в регіоні пропонується асортимент з 22 видів та 7 форм калин, поширений в країнах Західної Європи.
ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ
1. Насінням доцільно розмножувати наступні види калин: V.lantana, V.prunifolium, V.rufidulum,V.lentago, V.vietchii, V.burejaeticum, V.opulus. Свіжозібране насіння потребує 1-2-етапної стратифікації у вологому піску. Глибина висіву 2-3 см. У фазі1-2 справжніх листків сіянці потребують пікіровки. Висаджувати на постійне місце можна з 3- річного віку.
2. При вегетативному розмножені доцільніше використовувати зелені живці з 1-2 міжвузлями. Кращій термін живцювання – ІІ-ІІІ декади червня, субстрат – суміш піску і торфу. Ефективна обробка живців гетероауксином в концентрації 100 мг/л. Вегетативно доцільно розмножувати: V.opulus, V.op. ’Roseum’, V.op. ’Nanum’, V.lantana ’Aureum’, V.l. ’Variegatum’ V.buddleifolium, V.sargentii, V.s. ’Flavum’, V.carlesii, V.rhytidophyllum.
3. Для боротьби з калиновим листоїдом слід застосовувати такі агротехнічні заходи: обрізка пошкоджених гілок калин восени, взимку і рано навесні та їх знищення; перекопування ґрунту під кущами та його ущільнення; обробка уражених рослин хімічними препаратами.
4. У зеленому будівництві в якості солітерів придатні: V.lantana ’Aureum’, V.l.’Variegatum’, V. opulus ’Roseum’, V.carlesii, V.rhytidophyllum, V.buddleifolium; для створення живоплотів – V.opulus, V.lantana, V.tinus; для створення бордюрів використовуються: V.opulus ’Nanum’, V.tinus, V.utile. Для створення алей інтерес становлять штамбові форми V.opulus ’Roseum’, V.carlesii, V.tinus.
СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ
1. Демченко О.О. Сучасний стан видів роду калина (Viburnum L.) в умовах колекційних і паркових насаджень Києва //Інтродукція рослин. – 2000. – № 1. – С.75– 78.
2. Демченко О.О. Перспективи використання видів роду Viburnum L. в зеленому будівництві в Поліссі та Лісостепу України //Науковий вісник Укр ДЛТУ. – Львів, 2001. – Вип.11.5. – С. 273-276.
3. Демченко О.О. Підсумки інтродукції видів роду Viburnum L. в Правобережному Лісостепу України //Науковий вісник Чернівецького ун-ту. – Чернівці, 2002. – Вип.144: Біологія. – С. 110-114.
4. Демченко О.О. До характеристики морфологічних ознак видів роду Viburnum L. //Інтродукція рослин. – 2002. – № 2. – С. 69-75.
5. Демченко О.О. Інтродукція видів роду калина (Viburnum L.) в Правобережному Лісостепу України //Матер. ХІ з’їзду Укр. ботан. тов. – Харків, 2001. – С. 117 – 118.
6. Демченко О.О. Декоративні особливості видів роду Viburnum L. //Матер. ІІ Міжнарод. конф.Теоретичні та прикладні аспекти інтродукції рослин і зеленого будівництва. – Умань, 2002. – С. 87 -89.
7. Демченко О.О. Деякі особливості насіннєвого розмноження видів роду Viburnum L. при інтродукції вЛісостепу України //Матер. ІІІ Міжнар. конф. Теоретичні та прикладні аспекти інтродукції рослин і зеленого будівництва. – Біла Церква, 2003. – С. 92-94.
8. Демченко Е.А. История интродукции видов Viburnaceae Dumort. в Украине //Биологическое разнообразие. Интродукция растений.(Матер. Третьей Международ. науч. конф.). – Санкт – Петербург, 2003. – С. 192-194.
9. Трофименко Н.М., Демченко О.О. Біорізноманіття красивоквітучих деревних рослин в Поліссі та Лісостепу України //Роль ботанічних садів та дендропарків в науково-просвітницькій діяльності. – Запоріжжя, 2003. – С.116-120.
10. Демченко О.О. Родина Viburnaceae Dumort. – Калинові //Каталог видів, різновидів, форм, сортів деревних та кущових рослин. Ч.ІІІ. Красивоквітучі дерева та кущі (Полісся та Лісостеп України). / За ред. С.І. Кузнєцова – К.: Фітосоціоцентр, 2003. – С. 22.
11. Демченко О.О. Родина Viburnaceae Dumort. – Калинові //Методичні рекомендації з розмноження деревних та кущових рослин. Ч. ІІІ. Покритонасінні (листопадні дерева, кущі, ліани) /За ред. С.І. Кузнецова – К.: Фітосоціоцентр, 2004. – С. 35-36.
Демченко О.О. Біологічні особливості видів роду Viburnum L. в зв’язку з інтродукцією в Правобережному Лісостепу України. – Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата біологічних наук за спеціальністю 03.00.05 – ботаніка. – Національний ботанічний сад ім. М.М. Гришка НАН України, Київ, 2004.
Дисертація присвячена дослідженню біологічних особливостей 11 видів та 5 форм роду Viburnum L. в Правобережному Лісостепу України. Вивчено ритми розвитку, особливості росту пагонів, цвітіння та плодоношення видів Viburnaceae. Встановлено, що в умовах Лісостепу України фенофази більшості досліджених видів характеризуються стабільністю і узгоджуються з погодно-кліматичними умовами району інтродукції. Висвітлено питання стійкості видів Viburnum до несприятливих факторів оточуючого середовища, відмічено їх високу екологічну пластичність, зимостійкість та посухостійкість. Проаналізовано особливості насіннєвого та вегетативного розмноження, запропоновано ефективні методи розмноження.
Підведено підсумки інтродукції та зроблено оцінку успішності акліматизації досліджуваних видів та форм роду Viburnum в Правобережному Лісостепу України.
Проведено оцінку декоративних якостей об’єктів дослідження, запропоновано 3 фізіономічні типи калин. Розроблено приклади композиційних рішень і дано рекомендації з практичного використання калин в основних композиційних елементах озеленення.
Ключові слова: Viburnum L., ритми розвитку, цвітіння та плодоношення, стійкість, інтродукція, перспективність, декоративність.
Демченко Е.А. Биологические особенности видов рода Viburnum L. в связи с интродукцией в Правобережной Лесостепи Украины. – Рукопись.
Диссертация на соискание ученой степени кандидата биологических наук по специальности 03.00.05 – ботаника. – Национальный ботанический сад им. Н.Н. Гришко НАН Украины, Киев, 2004.
Диссертация посвящена исследованию биологических особенностей 11 видов и 5 форм рода Viburnum L. в Правобережной Лесостепи Украины.
Проанализированы результаты исследований, направленных на выяснение систематического положения и объёма рода рода Viburnum.
На Украину интродуцировано 24 вида и 11 форм калин различного географического происхождения. Большинство интродуцентов – виды из Восточно-Азиатской (14) и Атлантично-Североамериканской (8) флористических областей. Наибольшее количество таксонов представлено в коллекциях Никитского ботанического сада – Национального научного центра (15 видов и 8 форм) и Национального ботанического сада им. Н.Н. Гришко НАНУ (16 видов и 6 форм). Изложена история интродукции видов рода Viburnum в Украину.
Изучены ритмы их роста и развития, особенности роста побегов, цветения и плодоношения. Установлено, что в условиях Лесостепи Украины фенофазы большинства исследованных видов характеризуются стабильностью и согласуются с погодно-климатическими условиями района интродукции. Длительность вегетационного периода колеблется от 180 (у V.opulus) до 225 дней (у V.burejaeticum).
Прослеживается четкая зависимость между особенностями строения побегов калин и их систематическим положением. Особенности строения почек во многом определяют структуру побегов. Интенсивный прирост побегов исследованных видов приходится на май – середину июня. По продолжительности роста побегов калины разделены на две группы: с коротким периодом роста (65 – 75 дней); с длительным периодом роста (100 и более дней).
В зависимости от сроков начала цветения выделены фенологические группы: раннезацветающие, среднезацветающие, позднезацветающие. Цветение отмечено при суме эффективных температур 180 – 640 °С. Продолжительность декоративной фазы цветения от 10 (V.lantana, V.burejaeticum) до 23 дней (V.opulus ’Roseum’, V.sargentii).
Созревание плодов отмечено с середины августа до конца октября. Ранние сроки созревания характерны для азиатских интродуцентов V.rhytidophyllum, V.burejaeticum, аборигенных V.lantana, V.opulus, более поздние – для североамериканских видов. Большинство видов рода Viburnum плодоносит ежегодно, интенсивность плодоношения высокая – 4 – 5 балов. Качество семян и их размеры не зависят от погодных условий вегетационного периода, из года в год существенно не меняются. Определены оптимальные сроки хранения семян.
В результате исследования устойчивости видов Viburnum к неблагоприятным факторам внешней среды отмечена их высокая экологическая пластичность, зимостойкость и засухоустойчивость. Несколько ниже зимостойкость у V.vietchii и V.buddleifolium – 2 бала. Установлено, что V.opulus и V.op. ’Roseum’ часто повреждаются калиновым листоедом и калиновой тлей. Интродуценты почти не повреждаются вредителями, в отличие от аборигенных видов.
Проанализированы особенности семенного и вегетативного размножения калин, предложены эффективные способы размножения. Виды рода Viburnum можно разделить на 2 группы по оптимальным условиям предпосевной подготовки семян: виды требующие двухэтапной стратификации переменными температурами; виды требующие холодной стратификации. Наиболее эффективный способ вегетативного размножения – зелёное черенкование с использованием гетероауксина в качестве стимулятора ризогенеза.
Подведены итоги интродукции исследованных видов и форм в Правобережной Лесостепи Украины. Определено акклиматизационное число 11 видов и 5 форм калин. Установлено, что исследованные виды хорошо акклиматизировались в данных условиях (А = 83 – 95). Исследования перспективности интродукции показали, что объекты исследований являются полностью перспективными (57,1 %) и достаточно перспективными (42,9 %), в дальнейшем могут быть использованы для введения в культуру. Интродукционная ёмкость составляет для калин 0,85. Значительный современный культурный ареал и опыт успешной интродукции калин свидетельствуют о возможности значительного расширения ассортимента калин. Для дальнейшей интродукционной работы и перспектив использования в регионе предлагается ассортимент из 22 видов и 7 форм калин, распространённый в странах Западной Европы.
Проведена оценка декоративности объектов исследования, предложено 3 физиономических типа. Разработаны примеры композиционных решений и даны рекомендации по практическому использованию калин в основных композиционных элементах озеленения.
Ключевые слова: Viburnum L., ритмы развития, цветение и плодоношение, стойкость, интродукция, перспективность, декоративность.
O.O. Demchenko. Biological features of the species Viburnum L. with regard of their introduction in the Right-bank Forest-Steppe in Ukraine. – Manuscript.
Thesis for the degree of a Candidate of biological sciences on the speciality 03.00.05 – Botany. – National Botanical Garden named after M.M. Gryshko, NAS of Ukraine, Kyiv, 2004.
The purpose of this thesis is investigation of 11 species and 5 forms of Viburnum L. in the Right-bank Forest-Steppe of Ukraine. It was studied the rhythms of development, specific features of the growth of sprouts, blossoming and fruiting of Viburnaceae species. It was established that under conditions of Forest-Steppe of Ukraine the phenophases of the most of the species studied are characterized as stable and conform to the climatic conditions of the region of introduction. The thesis covers the questions of resistance of Viburnum species to unfavourable environmental factors and marks their high ecological plasticity, winter and drought resistance. It was also analyzed the peculiarities of seed and vegetative reproduction and some effective methods of reproduction were suggested. In this thesis the results of introduction were reviewed and it was assessed the successfulness of acclimatization of the Viburnum species studied in the Right-bank Forest-Steppe of Ukraine.
The ornamental qualities of the subjects of investigation were assessed and 3 physiognomic types of guelder roses were suggested. The examples of composition solutions were developed and some recommendations on the practical use of guelder roses in basic composition elements in planting of greenery were given.
Keywords: Viburnum L., rhythms of development, blossoming and fruiting, resistance, introduction, perspective, ornamental.
| 
