Библиотечный каталог авторефератов Украины

Рис. 4. Коефіцієнт використання ФАР сортами капусти білоголової в фазі      

                                                        технічної стиглості

  1 – Віоланта   2 – Харківська зимова  3 – Княгиня   4 – Яна

Вміст важких металів у продукції капусти білоголової залежно від якості поливної води, рівня і джерел забруднення грунту в різних природних зонах її вирощування. Вивчення і пошук заходів, спрямованих на зменшення вмісту важких металів (ВМ) у грунті, поливній воді та добривах є актуальним, тому що овочеві рослини здатні накопичувати їх у продукції, яка переважно використовується в їжу в свіжому вигляді. У зв’язку з цим нами проведено дослідження з вивчення хімічного складу поливної води, забруднення важкими металами грунтів, добрив і продукції пізньостиглих сортів капусти білоголової.

       В результаті досліджень установлено, що поливна вода була обмежено придатною. Сума ВМ у ній в середньому за 1996-1998 рр. складала 0,227-0,265 мг/л і не перевищувала ГДК. Проте вміст їх у поливній воді був вищим у 2,8-3,3 рази, ніж в середньому в річках світу. Сума ВМ у річках світу - 0,080 мг/л (Дж. Дривер, 1985).

       Досліджувані грунти за вмістом рухомих форм ВМ відносились до помірно небезпечної категорії. Так, сумарний показник забруднення грунтів ВМ на Донецькій дослідній станції ІОБ УААН (Донецька ДС ІОБ УААН) складав Zс = 27,7, в Інституті овочівництва та баштанництва УААН (ІОБ УААН) Zс = 29,8, а на Київській дослідній станції ІОБ УААН (Київська ДС ІОБ УААН) Zс = 25,5. Традиційні органічні і мінеральні добрива містили незначну кількість ВМ. Нами також встановлено, що вміст ВМ у грунті значною мірою залежав, як від джерел забруднення, так і від їх віддаленості. Найбільш потужними забруднювачами грунтів ВМ були підприємства чорної металургії та ДРЕС. Збільшення відстані з 0,3-1,5 до 2,0-3,0 км від підприємства чорної металургії Донецької області (в середньому за 1996-1998 рр.) зменшувало інтенсивність забруднення ВМ шару грунту 0-30 см Fe на 47,5%, Zn – на 48,2, Pb – на 33,4, Cd –  на 28,8, Cr – на 42,1%. Накопичення Ni в грунті не підлягало цій залежності. Відмічено, що у посушливий рік ВМ розносилися і осідали на більшій відстані від джерела забруднення, ніж у дощовий.

       Найбільше накопичення ВМ у шарі грунту 0-30 см нами встановлено на відстані 14 кілометрів від Старобишівської ДРЕС Донецької області. Починаючи від 5 до 14 км накопичення ВМ у шарі грунту 0-30 см збільшувалось (%) Fe – на 9,9, Cu – на 29,2, Zn – на 17,8, Pb – на 10,2, Cr – на 15,4 і Ni – на 8,4. На відстані 28-35 км від джерела забруднення вміст зазначених елементів зменшився відповідно на 17,6%; 31,2; 18,4; 12,2; 16,6 і 20,5% порівняно з відстанню 14 км.

       Отже найбільш інтенсивне атмосферне забруднення орного шару грунту від підприємств чорної металургії (в середньому за 1996-1998 рр.) відбувалося в 1,5 кілометровій, а від ДРЕС – в 14 кілометровій зонах. Збільшення відстані із 1,5 до 2,0-3,0 км від підприємства чорної металургії зменшувало інтенсивність забруднення грунту ВМ на 28,8-48,2%. При збільшенні відстані до 28-35 км від ДРЕС вміст ВМ у грунті зменшувався на 12,2-31,2% відповідно.

       Дослідження у взаємопов’язаній системі “вода – грунт – рослина” показали, що за вирощування капусти білоголової на чорноземах типовому і звичайному карбонатному та сірих лісових грунтах з помірно небезпечною категорією забруднення ВМ (Zc=25,5-29,8) і використанні для зрошення води другого класу якості (вміст ВМ – 0,227-0,265 мг/л) не встановлено накопичення в головках ВМ понад ГДК (табл. 6).

Таблиця 6

Вміст важких металів у головках капусти білоголової

сорту Харківська зимова

*     – не визначали

**   – 1991-1995 рр.

*** – 1996-1998 рр.

У сортовому аспекті нами не встановлено закономірностей щодо нагромадження ВМ у продукції. В окремі роки в головках капусти сорту Амагер 611 містилася підвищена кількість ВМ порівняно із сортом Харківська зимова, в інші – навпаки. Це заохочує продовжувати інтенсивні пошуки у цьому напрямку з метою відбору необхідних сортів.

ЗБЕРІГАННЯ КАПУСТИ БІЛОГОЛОВОЇ

Лежкість головок капусти у свіжому вигляді залежала від температури зберігання та ступеня їх стиглості. В середньому за 1992-1995 рр. найвища активність ферменту каталази (6,6-9,4 мл О2) була у грудні, в січні - вона зменшувалась (табл. 7). Кількість пероксидази поступово збільшувалась з листопада до квітня місяця від 0,4-0,7 мл до 2,2-2,0 мл 0,01N розчину йоду. На цей період припадає і стабілізація в інтенсивності дихання головок.

Таблиця 7

Інтенсивність дихання, виділення тепла і вологи та активність ферментів  залежно  від  температурного режиму зберігання капусти  для продовольчих цілей  (середнє за 1992-1995 рр.)

На початку зберігання відбувалось активне випаровування вологи – 750 г на тонну головок, в середині періоду – воно знижувалось до 550 г, а в кінці зберігання знову підвищувалось до 650 г/т за добу. Загальний вміст цукрів поступово зменшувався внаслідок витрати їх на дихання. Спостерігалось зниження кількості глюкози та сахарози, тоді як вміст фруктози підвищувався. Загальна кількість пектинових речовин при цьому змінювалась мало.

Зберігання капусти білоголової за температури 00С знижувало інтенсивність клітинного метаболізму та дихання, зменшувало витрати запасних речовин і вологи та діяльність мікроорганізмів. Збільшення температури зберігання від 0 0С до 4-6 0С сприяло підвищенню активності ферментів і збільшенню дихального коефіцієнту в 2,0 рази. При цьому кількість тепла, виділеного головками, зростала на 34,8-52,2% протягом першого місяця та на 78,3-100% відповідно – через шість місяців зберігання.

Найкраща лежкість головок капусти сорту Харківська зимова спостерігалась за температури зберігання 0 0С. Така температура через шість місяців зберігання забезпечувала вихід стандартної продукції 78,0-79,5% за збирання капусти у фазі технічної стиглості. Підвищення температури зберігання до 6 0С сприяло зменшенню виходу стандартної продукції на 16,0 і 10,5% та збільшенню загальних втрат до 38,0 і 31,0% відповідно.

Нами також встановлено, що за зберігання маточників капусти білоголової ефективним було застосування консерванту “Полікар”, в дозі 10-15 кг/т. Обробка маточників цим препаратом знижувала їх ураженість сірою та білою гнилями в 1,4 рази, порівняно з контролем. Це сприяло підвищенню врожайності насіння капусти до 730 кг/га, що на 152 кг/га перевищувало контроль та на 40-70 кг/га – варіанти з обробкою вапном і крейдою. Енергія проростання та схожість насіння в цьому варіанті підвищувалися відповідно до 82 і 83%, маса 1000 насінин складала 4,1 г, тоді як у контрольному варіанті ці показники становили 70 і 71% та 3,28 г.

ПІДВИЩЕННЯ НАСІННЄВОЇ ПРОДУКТИВНОСТІ ТА ЯКОСТІ НАСІННЯ  КАПУСТИ БІЛОГОЛОВОЇ

Протягом 1990-1996 рр. на дослідній станції „Маяк” нами вивчено вплив передпосівної обробки насіння і строків його сівби та способів вирощування розсади на врожай, вихід стандартних маточників, насіннєву продуктивність рослин та якість насіння капусти білоголової. Для стимуляції процесів життєздатності насіння капусти сорту Амагер 611 перед сівбою  намочували у воді за температури 18-200 С (контроль -1), обробляли Тірамом (контроль -2), розчином мікроелементів, ВОПОСом, В35, ЗВЧ, інкрустували, барботували та піддавали гідротермічній обробці. Серед способів обробки найкраще стимулювали життєздатність насіння  ЗВЧ+інкрустація, ЗВЧ+ мікроелементи, ЗВЧ+барботування, ВОПОС+ В35 та гідроотермічна обробка. Так, в середньому за 1990-1991 рр. польова схожість насіння капусти 1-класу за передпосівної обробки його ЗВЧ+інкрустація та барботування складала 82,7 і 81,0%, що на 2,7-9,7% більше, порівняно з контролем. Застосування гідротермічної обробки, ЗВЧ + мікроелементи для передпосівної обробки насіння П класу сприяло підвищенню польової схожості насіння на 7,2-8,0% порівняно з контролем – 1 та на 15,2-16,0% - з контролем – 2. Найвищу врожайність стандартних маточників 54,8 і 50,7 т/га одержано за передпосівної обробки насіння  ВОПОСом + В35  і ЗВЧ + барботування. Це на 15,6 і 11,5 т/га більше, порівняно з контролем – 1 та на 7,9 і 3,8 т/га – з контролем – 2. Товарність капусти при цьому була високою і складала 94,5 і 87,6% відповідно.

Вихід насіння з одного насіннєвого куща був найбільшим (32,8 г) за передпосівної обробки насіння І класу ЗВЧ + барботування, а для насіння ІІ класу (31,8 і 32,0 г) – ЗВЧ + барботування і барботування + інкрустація. Врожайність насіння з одиниці площі була також найвищою і складала 930 і 880-910 кг/га, що на 60-80 і 20-50 кг/га перевищувала контроль. При цьому посівна якість насіння знаходилась на рівні контролю.

Одним із основних методів отримання високоякісних маточників капусти є вивчення строків сівби насіння з урахуванням біологічних особливостей сорту. Насіння сорту Амагер 611 для одержання розсади висівали у шість строків, з 15 квітня до 30 червня, а за безрозсадного способу – з 30 квітня до 15 липня, з інтервалом між строками 15 днів.

Експериментальними дослідженнями встановлено, що  у зоні Полісся за розсадного способу вирощування найбільший вихід стандартних маточників (86,5 т/га) в середньому за 1990-1991 рр. було отримано за сівби насіння в розсадник 30 квітня. Це на 9,2 т/га вище порівняно із більш ранніми (15.04) та на 27,3 т/га – з більш пізніми (15.05) строками сівби. Врожайність насіння за такого строку підвищилась до 670 кг/га, що на 150 і 130 кг/га більше, порівняно із його сівбою 15 квітня та 15 травня. Маса 1000 насінин при цьому збільшилась на 14,2-14,4%, схожість – на 3,7-5,1, а енергія проростання – на 1,9-4,6% відповідно. За безрозсадного способу вирощування найбільший вихід стандартних маточників (77,5 т/га) нами отримано за сівби насіння 15 травня, що на 3,1 т/га більше, порівняно з більш ранніми (30.04) та на 5,1 і 65,0 т/га – з більш пізніми (30.05 і 30.06) строками сівби. Врожайність насіння при цьому підвищувалась до 830 кг/га, що на 270 і 20 кг/га більше, порівняно із строками сівби 30 квітня та 30 травня. Найвища посівна якість насіння та продуктивність однієї рослини встановлені за строків сівби 15 і 30 травня.

У 1993-1996 рр. вивчали вплив строків сівби та способів вирощування розсади капусти білоголової на вихід здорових маточників,  насіннєву продуктивність рослин та якість насіння. Сівбу насіння сорту Ліка проводили у п’ять строків з 30 квітня до 10 червня. В дослідження включали касетний спосіб, порівняно з традиційними – розсадним і безрозсадним. Встановлено, що маточники одержані від перших трьох строків сівби (30.04, 10 і 20.05) забезпечили практично однакову врожайність – 88,4 – 84,3 т/га, але найвищу товарність – 94,5% отримано за сівби насіння 20 травня. У цьому варіанті недорозвинені маточники складали 2,2%, пошкоджені – 2,5, хворі – 0,8%. За сівби насіння на розсаду в більш пізні строки 30.05 і 10.06 зменшувалась урожайність маточників на 28,9 і 58,1 т/га і товарність – на 2,7 і 3,3%. В період сівби насіння 30 квітня – 10 травня ураженість рослин слизовим бактеріозом складала 5,4 і 2,6%, а судинним – 1,0 і 0,2%. За більш пізніх строків сівби (20 і 30.05) ураженість рослин слизовим бактеріозом зменшувалась і складала лише 0,8 і 0,7%, а за сівби 10 червня – симптомів ураження не виявлено. Крім того, за сівби насіння 20, 30.05 і 10.06, рослини капусти в період вегетації судинним бактеріозом не уражувались. За зберігання маточників також спостерігали чітку тенденцію до зниження ураженості хворобами стадійно молодих рослин у 2,5 – 4,7 рази – слизовим і  в 1,5 – 3,7 рази судинним бактеріозом. Внаслідок кращого галуження насінників, вирощених з маточників від оптимального строку сівби (20.05) зростала їх продуктивність та посівна якість насіння. Так, в середньому за два роки, найвища врожайність насіння (770 кг/га) одержана за сівби його 20 травня. За більш пізнього строку сівби (10.06) урожайність насіння знижувалась на 220 кг/га, лабораторна схожість – на 13,3%, енергія проростання – на 7,9%, маса 1000 насінин – на 0,6 г, а крупна фракція насіння (>2,0 мм) – на 6,5% (табл.8).

Таблиця 8

Урожайність та посівна якість насіння  залежно від строків сівби

(середнє за 1994-1995 рр.)

Нами також встановлено, що застосування касетного способу вирощування розсади, в середньому за 1993-1995 рр. сприяло підвищенню врожайності маточників до 90,4 т/га, при їх товарності 90,1%, що на 10,2 т/га та 6,8% більше, порівняно з контролем (розсада вирощена в холодному розсаднику). При цьому, в період вегетації, ураженість рослин слизовим бактеріозом знизилась у 1,8, а судинним – у 1,4 рази, порівняно з контролем і в 1,6 та 1,9 рази – з безрозсадним способом. За період зберігання ураженість маточників, вирощених з касетної розсади, слизовим бактеріозом знизилась у 1,4 рази, порівняно з контролем та знаходилась на рівні безрозсадного способу, а судинним – знизилась відповідно у 1,5 і 1,3 рази. Маточники, розсаду яких вирощували в касетах, сприяли одержанню більш здорових насінників із ураженням хворобами 9,8% проти 15,2% у контролі. Це сприяло зменшенню випадів у 1,6 рази та підвищенню насіннєвої продуктивності рослин і якості насіння. Урожайність насіння при цьому на 60,0 кг/га перевищувала контроль. Отже строки сівби та садіння розсади і способи вирощування її суттєво впливали на вихід стандартних маточників, їх ураженість хворобами та насіннєву продуктивність рослин і якість насіння. Найбільш здорові маточники з максимальною насіннєвою продуктивністю рослин та високою якістю насіння капусти сорту Ліка нами одержано за сівби його у зоні Полісся 20 травня, садіння розсади – 27 червня і застосуванні касетного способу вирощування.

Передзбиральне підрізання кореневої системи маточників, застосування десикантів і регуляторів росту в насінництві капусти білоголової. У Поліссі на дослідній станції „Маяк” протягом 1997-2000 рр. досліджено вплив передзбирального підрізання маточників на їх урожай, товарність, лежкість і насіннєву продуктивність та якість насіння капусти білоголової. Встановлено, що підрізання кореневої системи на глибині 12-14 см за 30 днів до збирання капусти зменшувало масу рослин на 0,2 кг, за 20 – на 0,5, а за 10 днів – на 0,4 кг, порівняно з контролем і сприяло формуванню маточників середніх розмірів (1,5-1,8 кг). Аналогічні дані одержані нами за підрізання кореневої системи на глибині 16-18 см. Маса головки маточників змінювалась в основному за рахунок зменшення їх діаметру, висота – залишалася такою ж або навіть збільшувалася. Збільшення середньої маси рослин  і діаметра головок капусти сприяло отриманню найвищої – 64,9 – 71,6 т/га врожайності маточників у контролі (без підрізання кореневої системи). Застосування передзбирального підрізання зменшувало врожайність маточників залежно від терміну його проведення: за 30 днів – на 7,0 – 10,2 т/га, за 20 – на 10,1-12,2 і за 10 днів – на 7,5 -8,5 т/га відповідно. Вихід стандартних маточників складав 80,3 – 80,8%, у контролі – 86,7%. За період зберігання краще за інших (90,2% проти 86,6% у контролі) зберігались маточники кореневу систему яких підрізали на глибині 16-18 см за 10 днів до їх збирання.

       Урожайність насіння різко коливалася за роками вирощування. Найбільш сприятливим був 1999 рік. Максимальна врожайність (16,2 ц/га) отримана нами за підрізання кореневої системи маточників за 10 днів до їх збирання на глибині 16-18 см (приріст до контролю – 32,8%). За несприятливих погодних умов 2000 року таке підрізання кореневої системи маточників сприяло підвищенню врожайності насіння капусти на  17,1%, порівняно з контролем. Середня врожайність насіння за 1998-2000 рр. у контролі становила 720 кг/га. За підрізання кореневої системи маточників на глибині 12-14 і 16-18 см за 30 днів до їх збирання врожайність насіння змінювалась не суттєво і знаходилась на рівні контролю, за 20 – збільшувалась на 50 і 100, а за 10 днів – підвищувалась на 140 і 170 кг/га відповідно, порівняно з контролем. Збільшення врожайності насіння капусти, за підрізання кореневої системи маточників за 10 днів до їх збирання, очевидно, зв’язано з підвищенням їх лежкості (на 3,6%) та покращанням умов для приживлення, росту і розвитку рослин. Так, на час збирання врожаю, кількість насінників що випали, зменшилась на 2,2 – 2,7 тис. шт/га, або на 8,4 -10,3%, а насінин у стручку і насіннєва продуктивність однієї рослини підвищувались  відповідно на 1,6 – 1,7 штук і 1,8 – 3,1 грамів, порівняно з контролем. При цьому формувалась найбільша кількість насіння (60,4%) середньої фракції (1,6-2,0 мм), у контролі – 56,7% та були найвищими лабораторна схожість – 87,6% і енергія проростання 83,3%, проти 82,6 і 78,6 % - у контролі. Маса 1000 насінин складала 4,0 г і знаходилась на рівні контролю.

Таким чином, враховуючи формування маточників середнього розміру, за рахунок зменшення їх маси на 20-25%, високий вихід (90,2%) після зберігання, зменшення на 10% кількості насінників, що випали, кореневу систему маточних рослин доцільно підрізати на глибині 16-18 см за 10 днів до збирання, оскільки це забезпечує підвищення врожайності насіння на 25% покращує фракційний склад і посівну якість його, порівняно з контролем та іншими строками.

Дослідження ефективності десикантів на насінниках капусти сорту Амагер 611 проводили на дослідній станції „Маяк” у 1988-1990 рр. Вивчали препарат едил у дозі 2, 3, 4 і 5 кг/га, порівнюючи його з реглоном (1 кг/га) та з контролем – 1 (без обробки) і контролем – 2 при скошуванні насінників у валки. Рослини обприскували на початку повної стиглості насіння за загальної його вологості 35%. Встановлено, що на 10 день після обприскування насіннєвих рослин едилом у дозі 4,0 кг/га вологість стебел знижувалась з 72,1 до 20,2%, стручків – з  44,3 до 16,5, а насіння - з 34,5 до 11,6% і знаходилась на рівні контролю – 2. Це сприяло також підвищенню посівної якості насіння: лабораторної схожості та енергії проростання в 1,2 рази, а маси 1000 насінин на 12,8% порівняно з контролем – 2. Урожайність насіння при цьому підвищувалась не суттєво і складала 511-546 кг/га, проти 471 кг/га у контролі. Протягом 1999-2002 рр. нами вивчено вплив регуляторів росту на насіннєву продуктивність і якість насіння капусти білоголової. Встановлено, що застосування різних строків і способів пінцирування обумовлює формування неоднакових за продуктивністю насінників. Так, проведення ручного пінцирування насінників на 5-й день після їх масового цвітіння істотно не впливало на насіннєву продуктивність і якість насіння капусти білоголової. Ручне пінцирування на 10-й день сприяло підвищенню врожайності насіння капусти на 130 кг/га, порівняно з контролем. При цьому кількість насіння понад 2,0 мм збільшувалась на 1,5%, а середньої фракції (1,6-2,0 мм) – зменшувалась на 2,1%. Спостерігалась тенденція до підвищення дрібної фракції (1,2-1,5 мм) і зниження енергії проростання та лабораторної схожості насіння, порівняно з контролем. Ручне пінцирування насінників на 15-й день після їх масового цвітіння підвищувало врожайність насіння не істотно (на 90,0 кг/га) порівняно з контролем і знижувало на 40,0 кг/га, порівняно з урожайністю насінників, на яких пінцирування проводили на 10-й день. По якості насіння спостерігалась аналогічна закономірність, як і при проведенні ручного пінцирування на 10-й день після масового цвітіння насінників. Хімічне пінцирування насінників сприяло підвищенню насіннєвої продуктивності рослин капусти білоголової. Проте, істотний приріст урожаю (150 кг/га) порівняно з контролем, одержано лише при проведенні його на 10-й день після масового  цвітіння насінників, з дозою витрати препарату гідрозид малеїнової кислоти (ГМК) 80 г/га. За посівними якостями насіння відповідало вимогам ДСТУ 2240-93. Енергія проростання становила 80,3% (на рівні контролю), а лабораторна схожість – 82,0%, що на 1,4% перевищувала його. У цьому варіанті досліду формувалось найбільше (10,8%) насіння діаметром понад 2,0 мм і найменше – дрібного (1,2-1,5 мм). За збільшення дози  ГМК з 80 до 100 г/га спостерігалось зниження насіннєвої продуктивності та якості насіння капусти білоголової. Розроблені нами технологічні заходи включені до Національного стандарту України „Вирощування насіння капусти білоголової. Типовий технологічний процес”.

БІОЕНЕРГЕТИЧНА ОЦІНКА ТА ЕКОНОМІЧНА ЕФЕКТИВНІСТЬ

ТЕХНОЛОГІЧНИХ ЗАХОДІВ

       Про доцільність впровадження у виробництво розроблених технологічних заходів вирощування капусти білоголової для продовольчих і насіннєвих цілей можна судити, виходячи з розрахунків економічної ефективності. Доведено, що для підвищення продуктивності рослин, слід вирощувати нові вітчизняні, високоадаптивні сорти капусти білоголової ранньостиглої: Веснянка та Димерська-7, середньостиглий – Росава і пізньостиглі сорти: у Поліссі – Харківська зимова, у Лісостепу – Яна, Харківська зимова, Княгиня, які забезпечують приріст урожайності від 7,0 до 30,0 т/га і дохід – 2,5 -10,0 тис. грн./га. Дохід від кращої ланки сівозміни овес – капуста; горох – капуста; ячмінь – капуста становив 5779 грн./га, від кращих попередників: вико-овес, горох-3817 грн./га, від смугового внесення добрив у дозі N90P90K60 – 3440 грн./га та від застосування ППР-5,4 у період догляду за посівами – 1525 грн./га (табл.9). Дослідженнями також встановлено, що найбільш ефективним є краплинне зрошення капусти за передполивної вологості грунту 80% НВ. Застосування його сприяє зменшенню зрошувальної норми на 25,5%, а коефіцієнту водоспоживання на 29,7% порівняно із дощуванням за 80% НВ (контроль). При цьому дохід складав 5400 грн./га. За вирощування насіння визначено оптимальний строк сівби його в касети – 20 травня, який забезпечував підвищення врожайності – 110 кг/га і найвищий дохід – 4080 грн./га, порівняно з контролем, а також встановлено переваги касетного способу вирощування розсади з метою одержання здорових маточників. При цьому врожайність насіння підвищувалась на 60 кг/га, а дохід від заходу становив 1140 грн./га (табл.10). Підрізання кореневої системи маточників за 10 днів до їх збирання на глибині 16-18 см забезпечувало приріст урожайності насіння 170 кг/га і дохід – 5350 грн./га, а застосування едилу в дозі 4,0 кг/га відповідно 44 кг/га і 1260 грн./га, порівняно з контролем. Економічно вигідним було  і застосування хімічного пінцирування гідрозид малеїновою кислотою в дозі 80 г/га, на 10-й день після масового цвітіння насінників. Це забезпечувало приріст урожайності насіння 150 кг/га і дохід від заходу 7450 грн./га, порівняно з контролем. Всі розроблені та удосконалені нами елементи технології характеризувались підвищеним коефіцієнтом біоенергетичної ефективності від 1,1 до 11,9.

Таблиця 9

Економічна і біоенергетична ефективність застосування розроблених елементів технології вирощування

капусти білоголової в Лісостепу та Поліссі (1985-2002 рр.)

Таблиця 10

Економічна ефективність  елементів технології вирощування насіння капусти білоголової  в Поліссі (1988-2002 рр.)

ВИСНОВКИ

У дисертаційній роботі теоретично обґрунтовано,  експериментально розроблено і узагальнено шляхи підвищення продуктивності та покращання якості продукції вітчизняних сортів капусти білоголової в умовах Лісостепу та Полісся України. Це дозволяє зробити наступні висновки:

1. Виявлено закономірності та методичні підходи, які є науковою системою щодо визначення дії еколого-географічних факторів на біологічний і адаптивний потенціал рослин, основою агробіологічного обґрунтування технологічних заходів вирощування капусти білоголової для продовольчих і насіннєвих цілей. Уточнено тривалість етапів органогенезу, фази і стадії розвитку рослин капусти в умовах Лісостепу та Полісся. На основі визначення статистичних показників температурного фактору, вологості грунту та повітря розраховано коефіцієнти еластичності.

          2.  Встановлено, що товарна продукція капусти білоголової з високими показниками якості формується в умовах Лісостепу і Полісся в межах суми ефективних температур 2970-3700 0С.  Величина врожайності мала пряму залежність з кількістю опадів  і, особливо, з відносною вологістю повітря. Збільшення суми опадів на 1 мм забезпечувало приріст урожайності на 10,8 кг/га,  підвищення відносної вологості повітря на 1% – на 276 кг, а підвищення суми температури повітря на 1ОС спричиняло зниження врожайності на 7,4 кг/га.

Розраховано коефіцієнт стабільності (Kst) врожаю капусти білоголової за період досліджень 1985-2000 рр., який становив 93,8%, при середній врожайності в Україні 16,4 т/га і варіабельності 24,8%.

Коефіцієнт агрономічної стабільності врожайності залежно від погодних умов року коливався від 33,3 до 78,6%.

3. Стабільний врожай капусти на рівні 90,0 т/га пізньостиглих та 25,0 т/га – ранньостиглих сортів можна одержати за дотримання розроблених нами елементів технології: при вирощуванні в короткоротаційній сівозміні за кращими попередниками: вико-овес на сіно, горох, люпин на силос;  застосування ефективних способів внесення добрив у Лісостепу зменшеної дози на 1/3            (N90P90K60 внесеної смугою, проти  N120P120K90 внесеної врозкид). У Поліссі – 40-60 т/га гною та N120P120К140, внесених врозкид під зяблеву оранку. Раціонально орати грунт на зяб на глибину 18-20 см, з періодичним поглибленням до 23-25 см, першу весняну культивацію проводити на глибину 8-10 см, другу – 10-12, а на зрошувальних землях – на 14-18 см. Оптимальний строк садіння розсади ранньостиглих сортів у кінці березня – першій декаді квітня, а пізньостиглих – у останній декаді травня – першій декаді червня, з густотою  40,8-47,6 і 28,6-31,7 тис/га, що забезпечує площу живлення рослин 0,21-0,24 і 0,31-0,35 м2 відповідно. Доцільно застосовувати краплинне зрошення за передполивної вологості грунту 80% НВ та використовувати робочі органи ППР-5,4 в період догляду за рослинами.

4. Доведено, що оптимальні умови для інтенсивного росту і розвитку рослин капусти створювалися при застосуванні розроблених нами технологічних заходів. Фотосинтетичний потенціал у фазі розетки листків збільшувався на 2,4 тис. м2-днів/га, у фазі зав’язування головки – на 78 і перед збиранням врожаю – на 140 тис. м2-днів/га, порівняно із рекомендованою технологією (контроль). Відмічена тенденція до підвищення чистої продуктивності фотосинтезу (ЧПФ) та коефіцієнту використання фотосинтетично активної радіації (ФАР). При цьому біологічний врожай підвищувався на 11,1 т/га, а господарський – на 7,7 т/га, порівняно із контролем.

5. Дослідження у взаємопов’язаній системі “вода – грунт – рослина” показали, що грунти дослідних полів характеризувалися помірно-небезпечною категорією забруднення рухомими формами важких металів (ВМ), що зумовлено локальним техногенним атмосферним забрудненням унаслідок викидів підприємств чорної металургії та ДРЕС. Найбільш інтенсивне забруднення орного шару грунту від підприємств чорної металургії в середньому за 1996-1998 рр. відбувалося в 1,5 кілометровій, а від ДРЕС – в 14-кілометровій зонах. Збільшення відстані з 1,5 до 2,0-3,0 км від підприємства чорної металургії зменшувало інтенсивність забруднення грунту ВМ на 28,8-48,2%. За збільшення відстані до 28-35 км від ДРЕС вміст ВМ у грунті зменшувався на 12,2-31,2% відповідно. Традиційні органічні та мінеральні добрива містили незначну кількість ВМ.

6. При вирощуванні капусти білоголової на чорноземах типовому і звичайному карбонатному та сірих лісових грунтах з помірно небезпечною категорією забруднення ВМ і використанні для зрошення води другого класу якості (обмежено придатна) не встановлено накопичення ВМ понад ГДК.

7. За тривалого зберігання капусти білоголової активність ферментів: каталази, пероксидази і частково поліфенолоксидази, інтенсивність дихання та тепловологовиділення головок визначалися їх ступенем визрівання та умовами зберігання. Залежно від метаболізму клітин капусти процес зберігання головок умовно можна поділити на три періоди: перший – максимальна інтенсивність дихання, другий – різкий спад в грудні та посилення інтенсивності дихання в лютому, третій – посилення інтенсивності дихання, пов’язаний з пробудженням верхівкових бруньок.

8. Встановлено, що оптимальною температурою зберігання капусти білоголової сорту Харківська зимова для продовольчих цілей є 00С. За такої температури зберігання головки переходили в стан вимушеного спокою, який тривав до квітня місяця. Вихід стандартної продукції через шість місяців зберігання складав 78,0-79,5% при збиранні капусти у фазі технічної стиглості. Зберігання капусти за температури 4-6 0С приводило до зниження вмісту хімічних речовин з січня місяця і зменшенню тривалості вимушеного спокою до 2-4 місяців. При цьому підвищувалася активність ферментів, збільшувалося виділення головками тепла на 78,3-100%, вологи – на 16,7-33,3%, а дихальний коефіцієнт зріс у 1,5-2,0 рази. Вихід стандартної продукції зменшився на 16,0 і 10,5%, а загальні втрати збільшилися до 38,0 і 31,0% відповідно.

9. За зберігання маточників капусти ефективним було застосування препарату “Полікар” у дозі 10,0-15,0 кг/т. “Полікар” підсушував верхні листки капусти, сприяв зменшенню в 1,4 рази розвитку сірої та білої гнилей і збільшенню виходу якісних маточників, що забезпечувало кращу приживлюваність їх у полі і як результат вищу на 152 кг/га врожайність насіння. Енергія проростання та схожість насіння в цьому варіанті підвищувалися на 12,0%, а маса 1000 насінин – на 25,0 % порівняно з контролем.

10. Серед способів обробки насіння найкраще стимулювали його життєздатність ЗВЧ + барботування, ЗВЧ + мікроелементи, ВОПОС + В35 та гідротермічна обробка. Застосування гідротермічної обробки та ЗВЧ + мікроелементи сприяло підвищенню польової схожості насіння ІІ класу на 8,0-16,0% порівняно з контролем. Найвищу врожайність стандартних маточників 54,8 і 50,7 т/га одержано за передпосівної обробки насіння ВОПОСом + В35 і ЗВЧ + барботування, що на 15,6 і 11,5 т/га більше, порівняно з контролем. Товарність маточників при цьому була високою і складала 94,5 %. Обробка насіння І і ІІ класу ЗВЧ + барботування сприяла також збільшенню продуктивності однієї рослини до 32,8 і 31,8 грамів і врожайності до 930 і 880 кг/га, що на 60 і 20 кг/га більше контролю. При цьому посівна якість насіння знаходилась на рівні контролю.

11. Виявлено, що в умовах Полісся отримання високоякісного маточного матеріалу забезпечував касетний спосіб вирощування розсади. Застосування його сприяло підвищенню врожайності маточників до 90,4 т/га, при їх товарності – 90,1%, проти 80,2 т/га і 83,3% в контролі. При цьому рослини були морфологічно виріняні і в період вегетації в 1,4-1,9, а за зберігання – в 1,3-1,5 рази менше уражувалися судинним і слизовим бактеріозами. Це забезпечило отримання більш здорових насінників і як результат зменшувало випади у 1,6 рази та підвищувало насіннєву продуктивність на 60,0 кг/га і покращувало якість насіння, порівняно із контролем.

12. Встановлено, що найкращим строком сівби насіння в касети з метою отримання здорового посадкового матеріалу є 20 травня. Цей строк сівби забезпечував високу врожайність маточників 84,3 т/га, найвищу їх товарність – 94,5% та незначне (0,8%) ураження слизовим і відсутнє – судинним бактеріозами. Внаслідок кращого галуження насінників вирощених з маточників цього строку сівби врожайність насіння підвищувалась на 110 кг/га, а маса 1000 насінин – на 0,5 г, порівняно з контролем. Оптимальним строком садіння розсади капусти маточників у зоні Полісся є третя декада червня. Більш ранні строки призводили до розтріскування головок, пізніші – стримували ріст рослин, а при липневих – рослини не встигали сформувати головку.

13. Доведено, що кореневу систему маточників сорту Ліка в умовах Полісся доцільно підрізати на глибині 16-18 см, за 10 днів до їх збирання. Це забезпечувало формування маточників середнього розміру, за рахунок зменшення їх маси на 20,0-25,0%, високий (90,2%) вихід після їх зберігання, зменшення на 10,0% кількості насінників, які випали і  як результат підвищення врожайності насіння на 25,0%, покращання фракційного складу і посівної якості його, порівняно з контролем та іншими строками.

14. Суттєвому зниженню вологості стебел, стручків і насіння сприяло застосування едилу в дозі 4,0 кг/га. Так, на 10-й день після обприскування насіннєвих рослин вологість стебел знижувалась з 72,1 до 20,2%, стручків - з 44,3 до 16,5, а насіння - з 34,5 до 11,6% і знаходилась на рівні контролю (скошування насінників у валки). Це сприяло також підвищенню лабораторної схожості та енергії проростання насіння в 1,2 рази, а маси 1000 насінин – на 12,8%, порівняно з контролем. Урожайність насіння при цьому підвищувалася несуттєво і складала 514 кг/га, проти 471 кг/га  у контролі.

15. Встановлено, що застосування різних строків і способів пінцирування обумовлює формування неоднакових за продуктивністю насінників. Істотний приріст урожаю насіння (150 кг/га), порівняно з контролем, одержано лише за хімічного пінцирування на 10-й день після масового цвітіння насінників, з дозою витрати гідрозиду малеїнової кислоти (ГМК) 80 г/га. За посівними якостями насіння відповідало вимогам ДСТУ 2240-93.

16. Розроблені елементи технології вирощування капусти білоголової для продовольчих і насіннєвих цілей економічно вигідні, пройшли виробничу перевірку і впроваджені в господарствах різних форм власності та забезпечили дохід від 1140 до 7450 грн./га. Біоенергетична ефективність рекомендованих елементів технології була високою, її коефіцієнти складали 1,1-11,9.

РЕКОМЕНДАЦІЇ  ВИРОБНИЦТВУ

Для щорічного забезпечення одержання високих і сталих урожаїв капусти білоголової для продовольчих цілей в Лісостепу і Поліссі України доцільно застосовувати енергозберігаючу технологію вирощування, яка передбачає: використання сортів вітчизняної селекції – ранньостиглих: Веснянка та Димерська-7, середньостиглого – Росава і пізньостиглих: Харківська зимова, Яна, Княгиня, Ліка, Леся, Віоланта, Ярославна, які необхідно вирощувати за такими попередниками: вико-овес на сіно, горох, люпин на силос; періодично змінювати глибину оранки на зяб з 18-20 до 23-25 см; своєчасно проводити весняні боронування в 1-2 сліди, за діагоналлю поля і культивації: першу на глибину 8-10, другу – 10-12, а на зрошувальних землях – 14-18 см; ефективно застосовувати добрива у Лісостепу N90P90K60 - смугою, у Поліссі – 40-60 т/га гною та N120P120K140 - врозкид під оранку на зяб. Розсаду ранньостиглих сортів висаджувати у кінці березня – першій декаді квітня, а пізньостиглих – в останній декаді травня – першій декаді червня, з густотою 40,8-47,6 і 28,6-31,7 тис./га, що забезпечує оптимальну площу живлення рослин 0,21-0,24 і 0,31-0,35 м2 відповідно. Застосовувати краплинне зрошення за передполивної вологості грунту 80 % НВ та використовувати робочі органи ППР-5,4 в період догляду за рослинами. Розміщувати посівні площі під капустою не ближче 15-18 км від великих промислових підприємств.  За зберігання капусти підтримувати температуру – 00С, відносну вологість повітря – 90%, вміст СО2 у повітрі – 0,3-0,5%.

Технологія вирощування насіння повинна враховувати такі особливості: зберігання маточників за температури 0-20С, а з кінця лютого – 3-40С, а також обробка їх препаратом „Полікар”, в дозі 10-15 кг/т. Стимуляцію процесів життєздатності проводити шляхом обробки насіння зверхвисокою частотою одночасно з барботуванням, ВОПОСом + В35 та гідротермічним способом, а оздоровлення рослин у Поліссі із застосуванням касетного способу вирощування розсади, з сівбою насіння в касети 20 травня та садінням розсади в третій декаді червня. Кореневу систему маточників підрізати на глибині 16-18 см за 10 днів до їх збирання. Пінцирування насінників проводити на 10-й день їх масового цвітіння гідрозид малеїновою кислотою в дозі 80 г/га, а десикацію - едилом в дозі 4,0 кг/га.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ за темою дисертації:

Монографії, книги

1. Хареба В.В. Наукові основи виробництва капусти білоголової в Україні.- Харків: ВАТ "Харківська друкарня №2", 2004.-224 с.
2. Горова Т.К., Гаврилюк М.М., Ходєєва Л.П., Хареба В.В. та інші. Насінництво й насіннєзнавство овочевих і баштанних культур.- К.: Аграрна наука, 2003.-328 с. (Особистий внесок здобувача складає 30%. Ним представлений матеріал по капусті білоголовій.).
3. Хареба В.В. Схемы размещения белокочанной капусты и томата при интенсивной технологии выращивания.- К.: Издательство МСХП, 1991.-224 с.
4. Барабаш О.Ю., Хареба В.В., Гутиря С.Т. Розсада овочевих культур.- К.: Вища школа, 2002.- 55 с. (Особистий внесок – 70%, розроблені технологічні прийоми вирощування розсади овочевих культур.).
5. Хареба В.В. Капуста.- К.:Аграрна наука, 2000.-23 с.  
6. Барабаш О.Ю., Хареба В.В. Плодові і овочеві культури.- К.: Аграрна наука, 1995. -103 с. (Частка здобувача – 90%. Розроблено і описано технологічні прийоми вирощування овочевих культур.).
7. Барабаш О.Ю.,  Хареба В.В. Вирощування розсади.- К.: Знання, 1991.- 48 с. (Особистий внесок здобувача 90%, ним розроблена технологія вирощування розсади капусти.).

Методики і рекомендації

8. Лаврик О.М., Пасічник П.К., Хареба В.В. та інші. Овочі України-2004. Галузева комплексна програма. - К.: МАП, 2004. – 42 с. (Особистий внесок здобувача 30%., представлено матеріал по капусті білоголовій).
9. Бондаренко Г.Л., Горова Т.К., Яковенко К.І., Хареба В.В. та інші. Методика дослідної справи в овочівництві і баштанництві.- Харків.: Основа, 2001.- 369 с. (Особистий внесок – 20%. Уніфікація агроприйомів і суміщених операцій, агротехнічні досліди по вивченню технологічних варіантів вирощування овочевих і баштанних культур.).
10. Горова Т.К., Яковенко К.І., Бондаренко Г.Л., Хареба В.В. Сучасні методи селекції овочевих і баштанних культур.- Харків.: Основа, 2001. - 642 с. (Особистий внесок здобувача 20%. Представлено матеріал по капусті білоголовій).
11. Хареба В.В., Чернишенко Т.В., Яковенко К.І. та інші. Методика державного сортовипробування сільськогосподарських культур /Картопля, овочеві та баштанні культури. - К.: 2001. - Вип. 4.-102 с. (Частка здобувача 30%. Визначена адаптивність сортів капусти до грунтово-кліматичних умов.).
12. Горова Т.К., Жук О.Я., Хареба В.В. та ін. Інструкція з апробації насінницьких посівів овочевих, баштанних культур та кормових коренеплодів.- Харків.: Сканер, 2001. - 67с. (Особистий внесок здобувача 30%. Ним розроблена інструкція з апробації насінницьких посівів капусти.).
13. Горова Т.К., Жук О.Я., Хареба В.В. Положення про виробництво оригінального та елітного насіння овочевих і баштанних культур, кормових коренеплодів, кормової капусти.- Харків, 2001. - 28 с. (Частка здобувача 30%. Представлено результати досліджень.).
14. Гончаров О.М., Болотських О.С., Хареба В.В. Дослідження по уніфікації агроприйомів і суміщених операцій// Методика дослідної справи в овочівництві і баштанництві.- Харків.: Основа, 2001.- С.118-123. (Особистий внесок - 30%.).
15. Сич З.Д., Барабаш О.Ю., Шеметун В.І., Хареба В.В. Овочівництво. Робоча програма, методичні вказівки і завдання студентам зі спеціальності 1504 “Захист рослин”. - Київ.: НАУ, 2003.-26 с. (Частка здобувача 70%. Участь у написанні з використанням результатів досліджень.).
16. Сич З.Д., Барабаш О.Ю., Хареба В.В. Овочівництво. Робоча програма, методичні вказівки і завдання студентам зі спеціальності 6.130100 “Агрономія”. – К.: НАУ, 2003. – 24 с. (Частка здобувача 70%. Участь у написанні за результатами досліджень).
17. Хареба В.В., Несін В.М. Вплив пінцеровки на урожайність насінників капусти пізньостиглої в умовах Полісся України.- Чернігів, ЦНТЕІ, 2002. - 3с. (Частка здобувача 90%. Проведення досліджень, підготовка до друку).
18. Горова Т.К., Скляревський М.О., Яковенко К.І., Хареба В.В. Овочівництво і баштанництво на 2002-2005 роки.- Харків, 2002. -92 с. (Особистий внесок здобувача 40%. Участь у написанні з використанням результатів досліджень).
19. Гончаров О.М., Болотських О.С., Яковенко К.І., Хареба В.В. Агротехнічні досліди по вивченню технологічних варіантів вирощування овочевих і баштанних культур// Методика дослідної справи в овочівництві і баштанництві.- Харків.: Основа, 2001.-С.123-130. (Особистий внесок здобувача 30%. Проведення дослідів з капустою білоголовою).
20. Жук О.Я., Чернишенко Т.В., Янчук Н.І., Хареба В.В., Яковенко К.І. Капуста білоголова // Сучасні методи селекції овочевих і баштанних культур.- Харків.2001. -С.189-205. (Частка здобувача в проведенні досліджень, створенні методик складає 30%.).
21. Барабаш О.Ю., Жук О.Я., Хареба В.В. та інші. Овочівництво. Методичний посібник для студентів з спеціальності 7.130103-Плодоовочівництво і виноградарство.- К.:НАУ, 2000.-73 с. (Особистий внесок здобувача 50%.).
22. Гарбуз Е.В., Яковенко К.И., Хареба В.В. и др. Рекомендации. Применение препарата "Поликар" для борьбы с гнилями при хранении маточников овощных культур и семенного картофеля. – Харьков.: Полиграфкнига, 2000.-19 с. (Частка здобувача 50%. Проведені досліди по застосуванню препарату “Полікар” при зберіганні маточників капусти.).
23. Барабаш О.Ю., Шеметун В.І., Хареба В.В. Овочівництво. Робоча програма, методичні вказівки і завдання студентам по спеціальності 1502 “Агрономія”.- К.:УДАУ, 1993.- 29 с. (Частка здобувача у проведенні досліджень для написання складає 80%.).
24. Барабаш О.Ю., Шеметун В.І., Хареба В.В. Овочівництво. Робоча програма, методичні вказівки і завдання студентам по спеціальності 1502 “Агрохімія і грунтознавство”.- К.:УДАУ, 1993.- 26 с. (Частка здобувача у проведенні досліджень для написання складає 80%.).
25. Хареба В.В., Барабаш О.Ю., Лещук Н.В. Интенсивная технология выращивания белокочанной капусты раннеспелых сортов: Рекомендации.- К.: КВНТИП, 1992.-11 с. (Частка здобувача 90%. Строки, схеми розміщення рослин).
26.   Барабаш О.Ю., Шеметун В.І., Хареба В.В. Овочівництво.- К.:УДАУ, 1992.- 26 с. (Частка здобувача у проведенні досліджень та написанні складає 90%.).
27. Барабаш О.Ю., Котюк Н.В., Хареба В.В. Рекомендации. Технология выращивания капусты.– К.: Васта, 1992.- 8 с. (Частка здобувача у проведенні досліджень і написанні 70%).
28. Хареба В.В. Интенсивная технология выращивания позднеспелых сортов белокочанной капусты. Рекомендации.– К.: МСГП, 1992.– 7 с.

Статті в наукових виданнях

29. Хареба В.В., Барабаш О.Ю. Інтенсивна технологія вирощування екологічно чистої овочевої продукції //Наука і освіта: Збірник наук. праць АН ВШУ.- К., 1997. - Кн.2.-С.1-8. (Особистий внесок 80%. Проведено дослідження, виявлена адаптивність сортів до умов вирощування, підготовка до друку).
30. Хареба В.В. Кращі сорти овочевих культур районовані в Україні. //Сільські обрії. - 1998. №1. - С.20-21.
31. Хареба В.В. Науковий центр вітамінів //Сад, виноград і вино України.– К., № 2, 1997.– С. 11.
32. Хареба В.В., Несін В.М. Вплив строків висіву насіння пізньостиглої білоголової капусти на насіннєву продуктивність у Поліссі України //Овочівництво і баштанництво. - К., 1999. - № 43. - С.100-103. (Особистий внесок здобувача 80%. Визначено оптимальні строки сівби насіння і вплив їх на насіннєву продуктивність капусти).
33. Хареба В.В., Барабаш О.Ю. Сортимент і особливості вирощування овочевих культур в Україні. // Матеріали українсько-бельгійського семінару з підготовки консультантів для фермерів та власників особистих підсобних господарств громадян. 29.03-2.04.99.-С.40-41. (Особистий внесок здобувача 90%. Оцінка адаптації сортів капусти білоголової, публікація матеріалів).
34. Хареба В.В., Горова Т.К., Скляревський М.О., Яковенко К.І. Екологічні та грунтово-кліматичні адаптивні параметри нових сортів та гібридів F1 овочевих і баштанних рослин //Землеробство ХХ1 століття - проблеми та шляхи вирішення. Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції. 8-10 червня 1999.- Київ, Чабани.- С.202-203. (Частка здобувача 40%. Проведення досліджень та аналіз матеріалів).
35. Хареба В.В. Інтенсивна технологія вирощування капусти білоголової    //Аграрна наука виробництву. - К.: Аграрна наука, 2000. - № 4. - С.13.
36. Хареба В.В.,  Адамень Ф.Ф., Кравченко В.А. Стан і перспективи селекції овочевих та баштанних культур в Україні //Вісник аграрної науки.- 2000.- № 3. - С.38-39 (Частка здобувача 70%, приведено вивчення взаємодії: генотип – середовище).
37. Хареба В.В., Адамень Ф.Ф., Горова Т.К., Яковенко К.І. Напрями селекції овочевих культур //Вісник аграрної науки.- К.: 2000, № 12. - С.59-61. (Особистий внесок 70%. Показано проблеми оцінок генотипів, їх стабільності, пластичності).
38. Хареба В.В.,  Яковенко К.І., Вітанов О.Д. Овочівництво //Землеробство в умовах недостатнього зволоження /наукові та практичні висновки/.- К.: Аграрна наука, 2000. -С.70-73. (Особистий внесок здобувача 50%. Визначення урожайності капусти білоголової за недостатнього зволоження).
39. Хареба В.В. Інтенсивність дихання та тепловологовиділення капусти білоголової при зберіганні. //Овочівництво і баштанництво.- Харків.: ІОБ, 2001. - Вип. 46. - С.226-229.
40. Хареба В.В., Дяченко І.І., Несін В.М. Застосування передзбирального підрізання маточників капусти с. Ліка в умовах Полісся України. //Овочівництво і баштанництво. – Харків, 2001. - Вип.45. - С.229-231. (Особистий внесок здобувача 90%. Проведення польових дослідів по підрізанню маточників, аналіз результатів.).
41. Хареба В.В., Горова Т.К., Скляревський М.О. Екологічні та грунтово-кліматичні адаптивні параметри нових сортів та гібридів F1 овочевих і баштанних рослин // Генетика і селекція в Україні на межі тисячоліть.- К., 2001.-Т.3.-С.378-380. (Частка здобувача в проведенні досліджень і написанні -70%.).
42. Ковбасенко В.М., Михаліна І.Г., Хареба В.В. та інші. Юноміл МЦ на овочевих культурах // Науковий вісник НАУ.- К., 2001.-Вип.34.-С.98-101. (Особистий внесок здобувача при проведенні дослідів 50%.).
43. Ковбасенко В.М., Третяк С.В., Хареба В.В.Застосування Татту на овочевих культурах // Науковий вісник НАУ. – К., 2002. - Вип. 47.- С. 160-163. (Частка            здобувача в проведенні досліджень і написанні – 70%.).
44. Хареба В.В. Формування врожаю капусти білоголової залежно від водного режиму. // Науковий вісник НАУ.- К., 2002. В. 50 С. 76-85.
45. Хареба В.В. До біологічного обгрунтування адаптивних зональних технологій вирощування капусти білоголової // Науковий вісник НАУ.- К., 2002. В.57- С.112-114.
46. Хареба В.В. Мінливість урожайності капусти білоголової залежно від температурного фактору //Овочівництво і баштанництво.- Харків, 2002, В.47.- С.152-160.
47. Хареба В.В. Вплив строків і способів пінцирування на насіннєву продуктивність і якість насіння капусти білоголової. //Вісник аграрної науки.- К., №3, 2002.-С.31-33.
48. Хареба В.В. Наукові принципи зональних технологій вирощування капусти білоголової //Агрохімія і грунтознавство: Харків, 2002.- С.301-303.
49. Барабаш О.Ю., Хареба В.В. За чисту овочеву продукцію в Україні//Науковий вісник НАУ.- К., 2002.- Вип.47.-С.132-134. (Частка здобувача у проведенні досліджень і написанні – 70%.).
50. Хареба В.В. Хімічна пінцировка - один із способів підвищення урожайності насінників капусти білоголової// Захист рослин. - К., 2002.- №3 -С.9-10.
51. Хареба В.В., Ходєєва Л.П., Гончаренко В.Ю. Удобрення капусти білоголової в Лісостепу України// Агрохімія і ґрунтознавство. - Харків, 2002.-№63.-С.78-83. (Особистий внесок здобувача – 70%. Ним визначені оптимальні дози добрив під капусту білоголову).
52. Горова Т.К., Хареба В.В., Дрокін М.Д. та інші. Науково-технічна програма з насіннєзнавства і насінництва овочевих і баштанних культур на 2002-2005 рр.- Харків.: ІОБ, 2002.-181 с. (Частка здобувача у підготовці програми і проведенні досліджень  – 60%).
53. Горова Т.К., Хареба В.В., Скляревський М.О., Ящук А.І., Коняєва В.О. Основні селекційні розробки науковців для використання агроформуваннями різних форм власності. // Овочівництво і баштанництво, № 48.- Харків, 2003.- С.144-160. (Особистий внесок здобувача – 40%. Подано характеристику сортів).
54. Хареба В.В., Касян О.І., Несін В.М. Шляхи підвищення насіннєвої продуктивності  та якості насіння капусти білоголової в зоні Полісся України // Овочівництво і баштанництво № 48. – Харків, 2003. - С.136-140. (Частка здобувача 80%. Ним визначені оптимальні строки сівби насіння капусти).
55. Хареба В.В., Ходєєва Л.П., Гончаренко В.Ю. Підходи до наукового обґрунтування факторів забруднення важкими металами ґрунтів та продукції капусти білоголової пізньостиглої в Україні // Овочівництво і баштанництво Харків, 2003 - Вип. 48.- С.292-300. (Особистий внесок здобувача 60%. Ним проведено польові досліди по визначенню вмісту важких металів у грунті і рослинах капусти).
56. Сич З.Д., Хареба В.В. Можливості українського овочівництва в умовах глобалізації // Овочівництво і баштанництво. - 2004.- Вип. 49.- С.3-11. (Особистий внесок здобувача у написанні складає 50%.)
57. Хареба В.В. Особливості вирощування овочів за інтенсивними технологіями //Наукове забезпечення сталого розвитку сільського господарства в Поліссі України. – К.: Алефа, 2004. – Т.1. – С. 538-541.

       Хареба В.В. Агробіологічне обґрунтування виробництва капусти білоголової для продовольчих і насіннєвих цілей  в Лісостепу і Поліссі України – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора сільськогосподарських наук за спеціальністю 06.01.06 – овочівництво. Національний аграрний університет, Київ, 2005.

Розглянуто наукові підходи до використання біологічного потенціалу рослин капусти білоголової. Наведено параметри адаптивності сортів, мінливості господарсько-цінних ознак залежно від температурного фактору, вологозабезпечення, розроблено прогнозування врожайності. Вивчено технологічні заходи: сівозміни, система удобрення, зрошення та обробіток ґрунту. Удосконалено елементи технології вирощування капусти білоголової: строки садіння і сівби, густота стояння, схеми розміщення і узгодженість їх з механізованим доглядом за рослинами. Встановлена ефективність застосування мульчуючих матеріалів і робочих органів ППР-5,4 для обробітку ґрунту в період догляду за посівами.

Розроблено агрозаходи для підвищення насіннєвої продуктивності рослин, зокрема: встановлено оптимальні строки сівби насіння та садіння розсади, способи вирощування розсади для отримання оздоровлених маточників і насінників. Встановлено оптимальні температурні режими зберігання маточників та застосування препарату “Полікар”. Виявлено найкращі способи обробки насіння та строки і глибина підрізання кореневої системи маточників, а також оптимальні строки і способи пінцирування і десикації насінників.

Ключові слова: капуста білоголова, сорт, біологічний потенціал, технологія, маточники, зберігання, насіння, врожайність, якість.

Хареба В.В. Агробиологическое обоснование производства капусты белокочанной для продовольственных и семеноводческих целей в Лесостепи и Полесье Украины.– Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени доктора сельскохозяйственных наук по специальности 06.01.06 – овощеводство. Национальный аграрный университет, Киев, 2005.

В диссертации рассмотрены новые подходы к использованию биологического потенциала растений капусты белокочанной, уточнены этапы органогенеза, фазы и стадии развития растений. Выявлены параметры адаптивности сортов, разработаны современные теоретические подходы обеспеченности сортовой чистоты и стабильности генотипов по урожайности и товарности для капусты белокочанной селекции Института овощеводства и бахчеводства УААН и Киевской опытной станции (ИОБ УААН), изменчивости хозяйственно-ценных признаков в зависимости от температурного фактора и влагообеспеченности. Разработана методика прогнозирования урожайности для почвенно-климатических условий Лесостепи и Полесья.

Изучены севообороты, лучшие предшественники, системы удобрения, орошения, обработки почвы. Усовершенствованы элементы технологии выращивания капусты белокочанной: сроки посадки и посева, густота стояния, схемы размещения, согласованность их с механизированным уходом за растениями. Выяснена эффективность применения мульчирующих материалов и рабочих органов ППР-5,4 для обработки почвы, уменьшения защитной зоны рядка. Изучено влияние разработанных технологических приемов на ассимиляционную площадь листьев, фотосинтетический потенциал посевов, чистую продуктивность фотосинтеза, коэффициент использования фотосинтетически активной радиации, биологический и хозяйственный урожай.

Разработаны агроприемы повышения семенной продуктивности растений: определены оптимальные сроки высева семян и высаживания рассады, а также лучшие способы выращивания рассады для получения здоровых маточников и семенников. Установлены оптимальные температурные режимы хранения маточников и применение препарата "Поликар".

Выявлены лучшие способы обработки семян, сроки и глубина подрезания корневой системы маточников, а также оптимальные сроки и способы пинцировки и десикации семенников. Проведены биоэнергетическая и экономическая оценки технологических приемов.

Ключевые слова: капуста белокочанная, сорт, биологический потенциал, технология, маточники, хранение, семена, урожайность, качество.

Khareba V. Agrobiological Substantiation of White Cabbage Production for Food and Seed Purposes in the Forest-Steppe and Forest Zones of Ukraine – Manuscript.

Thesis for a Doctor of Agriculture degree on the speciality 06.01.06 – vegetable growing, National Agricultural University, Kyiv, 2005.

Scientific approaches to the use of the biological potential of white cabbage plants are considered. Parameters are given for adaptability of varieties, variability of economically - valuable features depending on the temperature factor and moisture provision; the yield forecasting is worked out.

Technological measures – crop rotations, fertilization system, irrigation, and tillage – are studied.

Components of the white cab­bage growing technology were improved: planting and seeding terms, plant stand density, plant placement schemes and their compliance with mechanized care for plants). There were established efficiency of mulching materials and movable operating elements of the PWD-5.4 plant weeding device for soil cultivation in the crop care period.

Agricultural practices were developed for increasing seed productivity of plants; in particular, the best terms for seeding and planting of seedlings were found out as well as methods of growing seedlings to obtain disease-free mother plants and seed plants. The optimum temperature regimes were revealed for storage of mother plants and use of the PoliCar preparation.

There were found out the best seed treatment methods, terms and depth of cutting of mother plant rootage, as well as the best terms and methods of pinching and desiccation of seed plants. Bio-energetic and economical evaluation of the technological measures was made.

       Key words: white cabbage, variety, biological potential, technology, mother plants, storage, seed, productivity, quality