Библиотечный каталог авторефератов Украины

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ

ПРИ ПРЕЗИДЕНТОВІ УКРАЇНИ

КОЗЛОВСЬКИЙ Володимир Олександрович

УДК 35.08:316.6:174

МОРАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНИЙ ПОТЕНЦІАЛ

ДЕРЖАВНИХ СЛУЖБОВЦІВ

(ОРГАНІЗАЦІЙНО-УПРАВЛІНСЬКИЙ АСПЕКТ)

25.00.03 – державна служба

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата наук з державного управління

Київ – 2005

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Національній академії державного управління при Президентові України.

Захист відбудеться 12 січня 2006 р. о 14 годині на засіданні спе­ціа­лі­зованої вченої ради Д 26.810.01 в Національній академії державного управ­ління при Президентові України за адресою: 03057, м. Київ-57, вул. Ежена Потьє, 20, к. 201.

Із дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національної академії дер­жавного  управління  при  Президентові України за адресою: 03057, м. Київ-57, вул. Ежена Потьє, 20.

Автореферат розісланий 11 грудня  2005  р.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради                                              В.К.Майборода

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження визначається насамперед історичним і морально-психологічним контекстом, у якому розвивається українське сус­пільство. Україна утворилась після розпаду СРСР, населення якого перебувало під тотальним ідеологічним тиском соціалістичних догм, пропаганди марксистсько-ленінської моралі. З часу проголошення незалежності відбулися певні зміни ціннісних орієнтацій, але загалом вони ще не стали переконливими. На розвиток держави значною мірою впливають стереотипи минулого, які глибоко коріняться в суспільній свідомості.

Неодмінним атрибутом демократичної держави виступає громадянське суспільство, становлення якого в Україні пов’язано з тим, що воно формується за наявності в Конституції заборони на визнання державою будь-якої ідеології обов’язковою. Залишається невирішеним питання, як формуватиметься управ­лінська еліта, зважаючи на те, що етика державних службовців, закріплена нормами права, може не збігатися з нормами моралі, що утворюються в громадянському суспільстві. До того ж становлення Української держави відбувається в умовах загострення інформаційно-психологічного протиборства між розвинутими державами та іншим світом, внаслідок чого виникає проблема захисту морально-психологічного потенціалу в разі застосування проти України інформаційно-психологічних операцій.

Суттєві зміни в суспільстві впливають на розвиток державної служби. Відповідно до Стратегії реформування системи державної служби в Україні (Указ Президента України від 14 квітня 2000 р. № 599/2000) основною метою її реформування визначено вдосконалення кадрового потенціалу, становлення професійної, політично нейтральної та авторитетної державної служби. Проте в процесі реалізації Стратегії залишалась невирішеною низка питань. Зокрема, Концепцією розвитку законодавства про державну службу (Указ Президента України від 5 січня 2005 р. № 1/2005) визначено актуальні проблеми у сфері державної служби: недодержання політичної нейтральності державних службовців, наявність конфлікту їх особистих інтересів та незаконного впливу на них. Серед засад удосконалення правового врегулювання визначені: патріотизм державних службовців, дотримання ними етичних норм і правил поведінки, а серед проблем правового характеру – необхідність забезпечити відповідний рівень професійних, морально-етичних якостей. Передбачається посилення значення атестацій та оцінювання роботи, розроблення методик оцінювання. З огляду на стан суспільства велике значення у розв’язанні цих проблем мають саме морально-психологічні аспекти державної служби.

Морально-психологічний потенціал особистості був предметом розгляду філософів з давніх часів. Це питання залишається актуальним і в сучасних дослідженнях вітчизняних та зарубіжних учених. Філософські засади діяльності державних службовців розглядали В.П.Андрущенко, І.В.Бойченко, В.Д.Гвоз­де­цький, В.М.Князєв, І.Ф.Надольний, Ю.К.Павленко, Ю.М.Пахомов, Є.М.Приче­пій, В.П.Розумний, Л.А.Чекаль та ін. Етиці управління приділяли увагу Т.Г.Або­ліна, Т.Е.Василевська, В.В.Єфименко, О.М.Лінчук, В.А.Малахов, М.І.Пі­рен. Психологію особистості як чинник діяльності досліджували С.П.Бан­дур­ка, С.П.Бочарова, Є.В.Землянська, В.Г.Казаков, Л.Л.Кондратьєва, М.Н.Корнєв, О.В.Киричук, П.А.М’ясоїд, Л.Є.Орбан-Лембрик, В.А.Роменець, Т.Ф.Цигульська та ін. Педагогічний аспект формування морально-психо­ло­гічного потенціалу розглядали Ю.К.Бабанський, Н.П.Волкова, В.К.Майборода, Т.В.Мотренко, В.О.Сластенін, М.А.Сорокін, М.М.Фіцула та ін. Комплексному вив­ченню особистості як системи морально-психологічних компонентів при­свя­тили свої роботи В.І.Алещенко, А.В.Боєнко, О.Ф.Бондаренко, М.Й.Варій, М.І.Дяченко, В.В.Журавльов, Л.І.Котляр, С.М.Максименко, О.Д.Сафін, Л.В.Чер­касов та ін. Серед дослідників у галузі державного управління проблемі люд­ського чинника приділили увагу Г.В.Атаманчук, В.Д.Бакуменко, Н.Т.Гон­ча­рук, Д.І.Дзвінчук, С.Д.Дубенко, В.С.Колтун, О.Д.Крупчан, В.І.Луговий, Я.В.Немирівський, Н.Р.Нижник, В.М.Олуйко, Л.І.Плаксій, А.П.Рачинський, П.М.Ткачук, В.В.Цвєтков, П.А.Цегольник та ін.

Вивчення підходів різних наук показало, що проблема забезпечення ефективності управління значною мірою перебуває в площині морально-психологічних характеристик державних службовців. Разом з тим вплив морально-психологічного потенціалу державних службовців на ефективність державного управління як комплексна проблема є маловивченим, а чинники та механізми його формування недостатньо розкриті. З огляду на це постає завдання створити дієві механізми реалізації морально-психологічного потенціалу державних службовців при виконанні завдань державного управління.

Мета та завдання дослідження. Метою дослідження є розкриття сутності та науково-теоретичне обґрунтування організаційних засад урахування морально-психологічного потенціалу державних службовців як важливого фактора державного управління на сучасному етапі розвитку Української держави, забезпечення ефективності використання людських ресурсів.

Для досягнення мети поставлено такі завдання:

• узагальнити праці вітчизняних та зарубіжних науковців, присвячені дослідженню місця та ролі людського чинника в здійсненні державного управління, його впливу на забезпечення ефективності;
• з’ясувати зміст та розкрити загальні (основні) характеристики морально-психологічного потенціалу державних службовців, уточнити його дефініцію;
• визначити систему чинників та механізмів формування морально-психологічного потенціалу державних службовців у процесі державного управління;
• розробити модель співвідношення потенціалу управління та його морально-психологічного компонента;
• з’ясувати ступінь впливу морально-психологічного стану державних службовців, їх морально-психологічних якостей на ефективність управлінської діяльності, стан урахування морально-психологічного компонента в діяльності кадрових підрозділів органів виконавчої влади;
• запропонувати систему організаційних заходів щодо формування та реалізації морально-психологічного потенціалу державних службовців в органах виконавчої влади;
• обґрунтувати можливості застосування елементів системи морально-психологічного забезпечення діяльності Збройних Сил України, інших військо­вих формувань для формування та реалізації морально-психологічного потенціалу державних службовців в органах виконавчої влади.

Об’єктом дослідження є людський чинник державного управління.

Предмет дослідження – організаційно-управлінський аспект формування та реалізації морально-психологічного потенціалу державних службовців.

Гіпотеза дослідження ґрунтується на припущенні, що морально-психо­логічний потенціал державних службовців, розв’язання проблеми щодо його форму­вання, захисту та раціональної реалізації є важливим чинником забезпе­чення ефективності державного управління.

Методи дослідження. Теоретико-методологічною основою дослідження слугували, насамперед, загальнонаукові методи: аналіз і синтез, індукція й дедукція, абстрагування, ідеалізація, аналогія, метод сходження від абстракт­ного до конкретного. Крім того, у роботі застосовані спеціальні методи, зокрема порівняльний аналіз, історичний аналіз, структурно-генетичний аналіз і синтез.

Розроблення методик дослідження ступеня впливу морально-психо­ло­гічного стану державних службовців на ефективність управлінської діяльності, визначення морально-психологічних якостей, необхідних для результативної управлінської діяльності, та стану врахування морально-психологічного компонента в діяльності кадрових підрозділів органів виконавчої влади було проведено з використанням методології функціонального аналізу.

Робота виконана на основі системного підходу, що дало змогу розглянути взаємопов’язаний вплив на ефективність управління моральних та психологічних чинників діяльності державних службовців.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в системному дослідженні організаційно-управлінського аспекту морально-психологічного потенціалу державних службовців. Зокрема:

уперше:

• створено модель співвідношення потенціалу управління та його морально-психологічного компонента, що дало змогу сформувати низку базових тверджень для оцінювання морально-психологічного стану державних службовців як показника визначення ефективності виконання завдань управління;
• сформовано методичну базу оцінювання морально-психологічного стану державних службовців, його впливу на ефективність управлінської діяльності та визначення морально-психологічних якостей, необхідних посадовим особам для результативної управлінської діяльності, зокрема розроблено методику оцінки ефективності управлінської діяльності структурних підрозділів органу виконавчої влади та методику визначення морально-психологічних якостей, необхідних для успішної управлінської діяльності;

удосконалено:

• термінологічний апарат системи державного управління, зокрема уточнено визначення морально-психологічного потенціалу державних службовців та поняття кадрового моніторингу ефективності діяльності посадових осіб і структурних підрозділів органів виконавчої влади;
• виділення та впорядкування чинників і механізмів формування морально-психологічного потенціалу державних службовців у процесі здійснення державного управління;
• систему кадрового моніторингу ефективності діяльності посадових осіб та структурних підрозділів органів виконавчої влади як складової системи заходів щодо формування та реалізації морально-психологічного потенціалу державних службовців;

дістали подальшого розвитку:

• визначення основних характеристик морально-психологічного потен­ціалу державних службовців;
• розгляд питань застосування елементів системи морально-психо­ло­гічного забезпечення діяльності Збройних Сил України для формування та реалізації морально-психологічного потенціалу державних службовців, у тому числі: інформаційне та психологічне забезпечення, соціальна та культурно-виховна робота, інформаційно-психологічна протидія.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що теоретичні положення, висновки та рекомендації роботи можуть бути використані:

• у нормотворчій сфері: для створення нормативно-правових доку­ментів з організації кадрового моніторингу ефективності діяльності посадових осіб та структурних підрозділів органів виконавчої влади, запровадження системи морально-психологічного забезпечення діяльності державних служ­бовців, удосконалення діяльності кадрових підрозділів органів виконавчої влади;
• у прикладній сфері: для вдосконалення системи оцінювання ефек­тив­ності діяльності посадових осіб та структурних підрозділів органів виконавчої влади під час проведення функціонального обстеження; розроблення морально-психологічного блоку професійно-кваліфікаційних характеристик посад державних службовців; формування морально-психологічних вимог до кан­дидатів на заміщення вакантних посад у системі державної служби; складання посадових інструкцій; оцінки морально-психологічних якостей державних службовців у процесі виконання завдань державного управління; розробки морально-психологічних стандартів надання управлінських послуг;
• у сфері підготовки державних службовців: для навчання керівного складу морально-психологічних аспектів діяльності державних службовців, вироблення у них уміння формувати, реалізовувати та захищати морально-психологічний потенціал державних службовців, ефективно застосовувати морально-психологічний компонент потенціалу державного управління, впливати на морально-психологічний стан підлеглих з метою забезпечення виконання ними завдань діяльності;
• у науковій сфері: для розроблення теорії морально-психологічного забез­печення ефективності діяльності органів влади з виконання функцій державного управління; моделі ефективного управлінця відповідно до завдань та рівня діяльності; дослідження морально-психологічних аспектів організації взаємодії органів управління різних рівнів, органів управління з об’єктами управління.

Теоретичні положення, висновки й рекомендації дисертації можуть бути покладені в основу розробки світоглядно-теоретичних і методологічних державно-управлінських рішень у законодавчій та інформаційній сферах, застосовуватись при виробленні рекомендацій органам державної влади й управління.

Основні положення дисертаційного дослідження були впроваджені:

Державним комітетом у справах охорони державного кордону України в процесі розроблення:

• концепції роботи з кадрами у Прикордонних військах України (довідка про впровадження від 4 грудня 2002 р. № 26/144);
• інструкції про порядок застосування у Прикордонних військах України Положення про проходження військової служби особами офіцерського складу, прапорщиками (мічманами) Збройних Сил України (довідка про впровадження від 4 листопада 2002 р. № 26/125);

Адміністрацією Державної прикордонної служби України під час:

• розробки концепції комплектування та підготовки Державної при­кордонної служби України на період до 2015 р. (довідка про впровадження від 14 лютого 2005 р. № 32/115);
• підготовки навчально-методичного посібника “Організація роботи з осо­бовим складом прикордонної застави, відділення прикордонного контролю, при­кордонної комендатури” (довідка про впровадження від 3 лютого 2005 р. № 32/56);

Національною академією Прикордонних військ України при підготовці навчального курсу “Виховна робота в Прикордонних військах України” (довідка про впровадження від 11 грудня 2002 р. № 3216).

Наукові результати роботи рекомендується використовувати шляхом організації кадрового моніторингу ефективності діяльності структурних під­розділів та посадових осіб, а також системи морально-психологічного забез­пе­чення виконання завдань державної служби в центральних та місцевих органах виконавчої влади.

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійним дослідженням автора. У дисертації не використовувалися ідеї або розробки, що належать співавторам, разом з якими були опубліковані окремі наукові праці.

Апробація результатів дисертації. Результати дисертаційного дослі­дження обговорювалися на засіданнях кафедри державного управління та менеджменту Національної академії державного управління при Президентові України. Основні положення дисертації викладені в наукових доповідях на науково-практичних конференціях за міжнародною участю: “Суспільні реформи та становлення громадянського суспільства в Україні” (Київ, 2001); “Державне управління в умовах інтеграції України у Європейський Союз” (Київ, 2002); “Ефективність державного управління в контексті глобалізації та євроінтеграції” (Київ, 2003); “Актуальні теоретико-методологічні та органі­заційно-практичні проблеми державного управління” (Київ, 2004); “Внутрішня політика держави: сутність, принципи, методологія” (Львів, 2005).

Публікації. Основні результати дисертаційного дослідження викладені в дев’яти наукових працях, з них п’ять опубліковано в наукових фахових виданнях за спеціальністю державне управління.

Структура та обсяг дисертації. Робота складається зі вступу, трьох роз­­ділів, висновків, списку використаних джерел та додатків. Повний обсяг ди­сертації становить 208 сторінок, з них 190 сторінок основного тексту, 3 додатки розміщені на 18 сторінках, 6 рисунків – на шести сторінках. Список ви­користаних джерел на 16 сторінках містить 176 найменувань.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, визначено об’єкт, предмет, гіпотезу, завдання і методи дослідження, наукову новизну, висвітлено зв’язок роботи з науковими програмами, темами, розкрито теоретичне та практичне значення дослідження.

У першому розділі –“Теоретико-методологічні засади дослідження морально-психологічного потенціалу державних службовців” – розглянуто морально-психологічний потенціал державних службовців як предмет наукового дослідження.

У науці державного управління з початку її становлення досліджуються проблеми людського чинника управління. Практично в усіх наукових роботах так чи інакше наголошується на необхідності активізації цього чинника для забезпечення ефективності державного управління.

Проблема вивчення особистості є традиційною для досліджень у різних наукових галузях. Вона й на сьогодні є актуальною. Про важливість цієї проблеми свідчить те, що останнім часом виникли навіть нові наукові напрями, наприклад акмеологія. Теоретичні та методологічні підходи до дослідження потенціалу особистості, розроблені у філософії, соціології, етиці, педагогіці, психології тощо. Результати проведених досліджень дають змогу розв’язувати проблеми в рамках об’єкта та предмета цих наук. Філософія дозволяє дослідити загальні тенденції стану та впливу зовнішнього середовища на суб’єктний чинник державного управління, етика – визначити моральні аспекти суб’єк­тивного чинника ефективності державного управління. Соціологія важлива з позиції дослідження проявів суб’єктивного чинника ефективності управління через соціальні виміри. У свою чергу, структури особистості, розроблені психологією, відповідають завданням, які ставились перед відповідним її напрямом, та дають змогу їх виконувати. Виняткову увагу суб’єктивному чиннику діяльності як предмету дослідження приділяє військова наука, що пояснюється особливостями професійної діяльності військових, яка полягає, з одного боку, у наявності суперечностей між деякими загальнолюдськими моральними цінностями та цінностями, властивими військовій діяльності, а з другого – в екстремальному характері військової служби.

Вивчення різних підходів дослідників до проблем активізації людського чинника управлінської діяльності підтверджує наші припущення стосовно того, що розв’язання проблеми ефективної державної служби значною мірою перебуває в площині морально-психологічних характеристик державних службовців. Саме державне управління як інтегральна, міжпредметна наука на основі результатів, досягнутих у різних галузях знань, має розробити свою концептуальну модель суб’єктивного чинника ефективності державного управління.

На підставі узагальнення теоретико-методологічних підходів різних наук до дослідження морально-психологічного потенціалу особистості пропонується сформулювати визначення морально-психологічного потенціалу державних службовців як інтегральної, системної сукупності моральних та психологічних можливостей (здібностей).

Морально-психологічний потенціал державних службовців має ситуа­тивну структуру, основними взаємопов’язаними підсистемами якої є моральна та психологічна.

Моральна підсистема цілісно проявляється в сукупності політичних, ідеологічних, моральних поглядів, які формуються протягом життя особистості під впливом суспільної свідомості та надають якісну характеристику моральним можливостям. У цій підсистемі морально-психологічного потен­ціа­лу як особливого прояву суспільної свідомості відображаються ідеологічні та національні компоненти духовності, в яких виявляється ставлення до Батьківщини і народу, до політики держави та її політичного керівництва.

Психологічна підсистема відображає можливості емоційно-чуттєвої сфери психіки, психологічних властивостей та утворень, психічних пізна­вальних процесів, які притаманні особистості, та впливає на формування співпереживань, настроїв, почуттів, а також внутрішньої мобілізованості, налаштованості, рішучості й готовності активно діяти для досягнення мети діяльності.

Морально-психологічний потенціал державних службовців як інтеграль­не і визначальне утворення, що відображає ступінь готовності органу, окремого державного службовця до реалізації мети діяльності під впливом зовнішнього і внутрішнього середовища, виконує когнітивну, регулятивну, оціночно-від­носну, організаційну, мотиваційну, комунікаційну, мобілізаційну та іденти­фікаційну функції.

У другому розділі – “Формування морально-психологічного потенціалу державних службовців” – досліджується система чинників та механізмів фор­му­вання морально-психологічного потенціалу державних службовців.

Основними чинниками, що впливають на формування морально-психо­логічного потенціалу державних службовців України, виступають моральний потенціал суспільства та інформаційно-психологічний вплив зовнішнього середовища діяльності.

Показано, що моральний потенціал суспільства на сучасному етапі розвитку держави не сприяє формуванню необхідного для професійної діяльності морально-психологічного потенціалу державних службовців, оскіль­ки він сформований за часів домінування відносин, які реформуються. Водно­час інформаційно-психологічний вплив зовнішнього середовища управлінської діяльності є постійно діючим чинником, який має ситуативний та динамічний характер. Він може бути як стихійним, так і цілеспрямованим, як позитивним, так і таким, що негативно впливає на актуалізовану частину морально-психологічного потенціалу, якою є морально-психологічний стан державних службовців.

Основними механізмами формування морально-психологічного потен­ціалу державних службовців визначено виховання та систему саморегуляції соціальної групи.

Незважаючи на відсутність серед функцій демократичної держави виховної, вона як механізм формування морально-психологічного потенціалу особистості на сучасному етапі розвитку України має застосовуватися для забезпечення морально-психологічних якостей державних службовців, необхідних для ефективного здійснення державного управління.

Механізм саморегуляції соціальної поведінки державних службовців України як особливої соціальної спільноти, морально-психологічні характе­ристики яких визначаються вимогами діяльності, має вирішальне значення для закріплення їх девіантності (відповідно до корпоративних норм та цінностей) на сучасному етапі державотворення. Ця морально-психологічна девіантність має стати одним із чинників забезпечення становлення цивілізованого громадянського суспільства, утвердження в ньому європейських цінностей та соціальних норм.

Виділені та проаналізовані чинники й механізми формування морально-психологічного потенціалу державних службовців становлять систему взаємо­пов’язаних елементів. У цій системі моральний потенціал суспільства, сформо­ваний вихованням та втіленням цінностей попередньої епохи, проявляє “живучість” завдяки системі саморегуляції та постійно перебуває під інформа­ційно-психологічним впливом. Такий вплив може виступати чинником зовнішнього середовища та механізмом у разі перебування суб’єкта впливу всередині системи.

Запропоновано модель співвідношення рівнів потенціалу управління та його морально-психологічної складової, яка характеризує морально-психо­логічний стан суб’єкта управління як актуалізованої частини морально-психологічного потенціалу в конкретних умовах діяльності та часу.

У графічному вигляді співвідношення потенціалу управління та його морально-психологічної складової може бути зображено у вигляді потенційного поля суб’єкта управління (див. рисунок), де перетин осей потенціалів А відображає критичний рівень для здатності та для готовності до управлінської діяльності.

Аналіз потенційного поля суб’єкта управління показує, що якщо співвідношення рівнів потенціалу управління та його морально-психологічної складової міститься в третій чверті координатної площини, то здійснення управління є недоцільним. Якщо морально-психологічний стан суб’єкта управління міститься в другій та четвертій чвертях координатної площини, управління характеризується як критичне. Ефективне виконання завдань управління може бути забезпечене в разі відповідності рівня стану суб’єкта управління вимогам перебування у першій чверті потенційного поля.

       Потенціал управління

Здатний (може)

                                      Діяльність за призначенням

     2                                       1

                              А        Морально-психологічний потенціал управління

Не готовий (не    хоче)                                    Готовий (хоче)

     3                                       4

Не здатний (не   може)

Потенційне поле суб’єкта управління

Як відомо, управлінські ресурси та людські можливості обмежені, тому потенціал управління є величиною скінченою, що вказує на обернену залежність у співвідношенні між потенціалом управління та його морально-психологічною складовою, а складність та динамічність морально-психо­логічного стану суб’єкта – на його нелінійну природу.

Доведено, що коефіцієнт нелінійності, що являє собою співвідношення потенціалу управління і його морально-психологічного компонента, може використовуватись як опосередкована оцінка морально-психологічного стану носія потенціалу управління та бути розрахована.

Використання такої моделі дає змогу оцінити морально-психологічний стан носія потенціалу управління в конкретних умовах його функціонування, а також за заздалегідь заданим рівнем необхідного морально-психологічного стану цього носія, спланувати заходи щодо формування необхідного потенціалу управління або посилення його морально-психологічної складової.

На підставі аналізу моделі співвідношення потенціалу управління та його морально-психологічного компонента можна сформулювати низку тверджень для використання при оцінюванні морально-психологічного стану суб’єкта управління та визначення показників ефективності управління. Зокрема, існують такі мінімально допустимі рівні потенціалу носія чи його морально-психологічного компонента, при зниженні яких управління стає неефективним навіть за умови максимальної реалізації морально-психо­логічного компонента або максимального використання всіх наявних ресурсів управління.

Для перевірки правильності гіпотези дослідження та верифікації теоре­тичних результатів проведено експериментальне дослідження, в якому засто­совувались спеціально розроблені методики експертної оцінки ефективності управлінської діяльності структурних підрозділів, визначення морально-психологічних якостей, необхідних для управлінської діяльності, та ступеня врахування цих якостей у роботі кадрових органів.

Результати експериментального дослідження підтвердили, що морально-психо­логічний потенціал державних службовців є одним з головних компо­нентів потенціалу управління, сформованість якого забезпечує ефективність виконання управлінських функцій. Водночас цей чинник фактично не вико­ристовується на практиці. Відсутні офіційні вимоги до морально-психологічних якостей осіб, які обіймають посади в органах виконавчої влади. Урахування професійно необхідних морально-психологічних якостей державних служ­бовців, їх зміни протягом діяльності, як правило, є інтуїтивним та суб’єктивним або вони зовсім не враховуються при оцінці відповідності посадової особи займаній посаді.

У роботі доведено, що рівень та структура морально-психологічних характеристик, притаманних державним службовцям, і їх динаміка можуть бути досить точно визначені та об’єктивно оцінені. Тому пропонується за результатами такої оцінки планувати та вживати заходів щодо формування або розвитку відповідних морально-психологічних характеристик державних службовців.

У третьому розділі – “Організаційні умови реалізації морально-психо­логічного потенціалу державних службовців” – розглядається система заходів з організації ефективної реалізації морально-психологічного потенціалу держав­них службовців.

У розділі пропонуються як складові цієї системи запровадити кадровий моніторинг ефективності діяльності посадових осіб і структурних підрозділів органів виконавчої влади, з одного боку, та систему морально-психологічного забезпечення діяльності державних службовців в органах державної влади – з другого.

На нашу думку, рішення уряду про перенесення термінів реалізації технологій моніторингу ефективності діяльності державних органів та їх посадових осіб з 2004 р. на 2005-2007 рр. пов’язано не лише з обмеженням фінансування на здійснення наукових розробок та складністю поставлених завдань, а й з відсутністю єдиних підходів до розуміння відповідних процесів.

У розділі концептуально розглянуто поняття “кадровий моніторинг ефективності діяльності структурних підрозділів та посадових осіб”, визначено його роль та місце в системі кадрового забезпечення, зміст, принципи та структуру. З точки зору системного підходу кадровий моніторинг покликаний забезпечити зворотний зв’язок у системі управління кадровими ресурсами.

Запропоновано розглядати ефективність управлінської діяльності з позиції кадрового забезпечення як співвідношення величин витрат кадрового ресурсу, задіяного для вирішення завдань, та витрат кадрового ресурсу, необхідного для досягнення запланованого кінцевого або поточного результату. Під кадровим ресурсом державної служби слід розуміти наявних державних службовців, а також кандидатів на заміщення вакантних посад, а під кадровим потенціалом – здатність кадрового ресурсу забезпечити діяльність за призначенням.

Визначено реальний стан кадрового ресурсу як частин кадрового потенціалу, що використовується при виконанні поставлених завдань у конкретний час і в конкретних умовах, а номінальний стан кадрового ресурсу - як частину кадрового потенціалу, необхідну для досягнення результату при виконанні конкретних завдань (тобто це вимоги діяльності до кадрового ресурсу). Таким чином, рівень ефективності може бути виміряний як співвідношення між реальним та номінальним станами кадрового ресурсу.

Основним змістом кадрового моніторингу є визначення та прогно­зування граничних станів кадрового ресурсу, вихід за межі яких може призвести до невиконання завдань діяльності або до необґрунтованих витрат ресурсів, а також вироблення пропозицій щодо управлінських рішень стосовно застережних заходів з недопущення досягнення таких рівнів. Управління кадровим моніторингом пропонується здійснювати керівникам органів держав­ної влади та територіальних органів управління.

Аналіз системи чинників та механізмів формування морально-психо­ло­гічного потенціалу державних службовців свідчить про очевидну недостатність застосування лише кадрового моніторингу ефективності діяльності посадових осіб та структурних підрозділів органів виконавчої влади для реалізації їх морально-психологічного потенціалу.

На нашу думку, доцільно враховувати досвід, набутий при організації морально-психологічного забезпечення діяльності особового складу Збройних Сил України та інших військових формувань шляхом адаптації його положень до умов професійної діяльності державних службовців під час здійснення державного управління та поширити ці положення на новий вид системи – державну службу як важливу умову формування, захисту та раціональної реалізації морально-психологічного потенціалу державних службовців.

Пропонується морально-психологічне забезпечення діяльності держав­них службовців в органах виконавчої влади вважати одним із видів забезпечення, метою якого є підготовка свідомості і психіки державних службовців до стійкого, надійного й адекватного функціонування в будь-яких умовах службової діяльності та можливого цілеспрямованого інформаційно-психологічного впливу, досягнення та збереження в них такого морально-психологічного стану, який сприяв би ефективному виконанню ними завдань та функцій державного управління.

Виходячи з цього основними організаційними формами морально-психологічного забезпечення діяльності державних службовців в органах державної влади слід вважати: інформаційне забезпечення, психологічне забезпечення, соціальну роботу, культурно-виховну роботу, інформаційно-психологічну протидію.

ВИСНОВКИ

У дисертаційній роботі на теоретичному рівні вирішено актуальне завдання, що має важливе значення для забезпечення ефективності діяльності державних службовців на сучасному етапі суспільного розвитку, здійснено узагальнення й досягнуто наукової мети, яка полягає в розкритті сутності та науково-теоретичному обґрунтуванні організаційних засад урахування морально-психологічного потенціалу державних службовців як важливого чинника державного управління, забезпечення ефективності використання людських ресурсів, а також розроблено відповідні практичні рекомендації. Результати дослідження підтверджують гіпотезу, покладену в його основу, та дають підстави зробити такі висновки.

1. Узагальнення праць вітчизняних та зарубіжних науковців, в яких досліджуються місце та роль людського чинника у здійсненні державного управління, його вплив на забезпечення ефективності показує, що практично в усіх наукових роботах так чи інакше підкреслюється необхідність активізації людського чинника для підвищення ефективності державного управління. Разом з тим, хоча суб’єктивний чинник у забезпеченні ефективності управління дослідниками визначається як один з головних, проблематику, пов’язану з цим чинником, більшість учених відносить до сфери філософії, соціології, психології, етики, педагогіки тощо. Проблема особистості є традиційною для дослідження різними науками, її значення й на сьогодні зберігає свою актуальність. Теоретико-методологічні підходи до дослідження морально-психологічного потенціалу особистості, розроблені філософією, соціологією, етикою, педагогікою, психологією тощо, дають змогу розв’язувати зазначену проблему в рамках об’єкта та предмета цих наук. Особливу увагу суб’єктивному чиннику діяльності приділяє військова наука, що пояснюється особливостями професійної діяльності військовослужбовців, яка полягає в наявності суперечностей між деякими загальнолюдськими моральними цінностями та цінностями, притаманними військовій сфері, а також у екстремальному характері військової служби. Разом з тим бракує робіт узагальнюючого, теоретико-методологічного характеру, зокрема присвячених системному розгляду морально-психологічного потенціалу державних службовців. Поза увагою дослідників залишилася система чинників та механізмів формування морально-психологічного потенціалу державних службовців у сучасних умовах, не опрацьовані організаційні заходи щодо розв’язання проблем формування та реалізації досліджуваного потенціалу державних службовців в органах виконавчої влади.

2. На основі узагальнення теоретико-методологічних підходів до до­слідження морально-психологічного потенціалу особистості пропонується визначити морально-психологічний потенціал державних службовців як інтегральну, системну сукупність моральних та психологічних можливостей (здібностей) посадових осіб державних органів та їх апаратів, які практично виконують завдання і функції держави, що має ситуативну структуру, яка включає взаємопов’язані складні підсистеми: моральну та психологічну.

Моральна підсистема базується на цілісному прояві сукупності політичних, ідеологічних, моральних поглядів, сформованих протягом життя особистості під впливом суспільної свідомості, які надають якісну характеристику моральним можливостям. У цій підсистемі морально-психо­логічного потенціалу як особливому прояві суспільної свідомості відобра­жаються ідеологічні та ідейно-національні компоненти духовності, в яких виявляється ставлення до Батьківщини й народу політики керівництва держави тощо.

Психологічна підсистема відображає можливості емоційно-чуттєвої сфери психіки, психологічних утворень та властивостей, психічних пізнавальних процесів, притаманних державному службовцю. Вона впливає на формування співпереживань, настроїв, почуттів, внутрішньої мобілізованості, налаштованості, рішучості й готовності активно діяти для досягнення мети.

Показано, що морально-психологічний потенціал державних службовців є інтегральним і визначальним утворенням, який характеризує готовність органу управління, окремого державного службовця до реалізації мети професійної діяльності під впливом чинників зовнішнього і внутрішнього середовища. Він виконує специфічні функції: когнітивну, регулятивну, оціночно-відносну, організаційну, мотиваційну, комунікаційну, мобілізаційну та ідентифікаційну.

3. Доведено, що основними чинниками, пов’язаними з формуванням морально-психологічного потенціалу державних службовців в Україні, є моральний потенціал суспільства та інформаційно-психологічний вплив зовнішнього середовища управлінської діяльності. Моральний потенціал суспільства на сучасному етапі розвитку держави недостатньо сприяє формуванню необхідного для діяльності державних службовців морально-психологічного потенціалу, оскільки він сформувався за часів соціальних відносин, які реформуються. Інформаційно-психологічний вплив зовнішнього середовища має ситуативний, динамічний характер. Він є постійно діючим чинником, який може мати як стихійний, так і цілеспрямований характер, бути як позитивним, так і негативним щодо морально-психологічного стану державних службовців.

До механізмів формування морально-психологічного потенціалу державних службовців пропонується віднести виховання та систему саморегуляції соціальної групи. Незважаючи на те, що серед функцій демократичної держави відсутнє виховання як засіб формування морально-психологічного потенціалу особистості, воно має застосовуватися на сучасному етапі розвитку суспільства для формування професійно необхідних морально-психологічних якостей державних службовців. Механізм саморегуляції поведінки відіграє значну роль у формуванні морально-психологічного потенціалу державних службовців у будь-якій країні. З урахуванням особли­востей морального потенціалу нашого суспільства вважається необхідним формування морально-психологічного потенціалу державних службовців як особливої соціальної спільноти. При цьому морально-психологічні характеристики державних службовців мають визначатися виходячи з вимог професійної діяльності, а їх девіативність на сучасному етапі має формуватися й захищатися державою, стати одним із чинників забезпечення становлення цивілізованого громадянського суспільства, утвердження в суспільстві моральних цінностей та європейських соціальних норм.

Чинники та механізми формування морально-психологічного потенціалу державних службовців утворюють систему взаємопов’язаних та взаємо­доповнюючих елементів, у якій моральний потенціал суспільства, сформований на цінностях попередньої епохи, проявляє свою стійкість через механізм саморегуляції та перебуває під безперервним інформаційно-психологічним впливом. Останній залежно від походження може виступати як чинник, якщо його джерелом є зовнішнє середовище, та як механізм у разі застосування впливу суб’єктом, який перебуває всередині системи.

4. Запропонована модель співвідношення потенціалу управління та його морально-психологічного компонента дає змогу сформулювати низку тверджень, що можуть бути використані при оцінюванні морально-психо­логічного стану суб’єкта управління, зокрема для визначення показників ефективності виконання завдань управління:

• існує такий мінімально допустимий рівень потенціалу носія управ­ління, при зниженні якого управління стає неефективним навіть за умови максимальної реалізації морально-психологічного компонента цього по­тенціалу;
• існує такий мінімально допустимий рівень морально-психологічного потенціалу носія управління, при зниженні якого управління стає не­ефективним навіть за умови максимального використання всіх наявних ресурсів управління;
• при одночасному зниженні величини потенціалу носія управління та його морально-психологічної складової нижче від їх мінімально допустимих рівнів виконання завдань управління стає неможливим та недоцільним;
• у разі виконання вимог щодо досягнення величини потенціалу управління та його морально-психологічної складової вище від мінімально допустимого рівня їх співвідношення має обернено пропорційний характер. Неможливість нарощування потенціалу управління може компенсуватись збільшенням його морально-психологічного компонента, і навпаки, неможли­вість підтримання достатнього рівня морально-психологічного потенціалу суб’єкта управління потребує збільшення використання ресурсів для ефективного виконання завдань діяльності останнього;
• морально-психологічний потенціал носія потенціалу управління, питома вага морально-психологічного компонента у структурі потенціалу управління, величини їх мінімально допустимих рівнів детерміновані характе­ристиками об’єкта управління.

5. У процесі експериментального дослідження доведено, що морально-психологічний потенціал державних службовців є одним із важливих компонентів потенціалу управління, сформованість якого є обов’язковою умовою забезпечення ефективності виконання управлінських функцій, досягнення позитивних результатів діяльності. Водночас відсутні офіційні вимоги до морально-психологічних якостей осіб, які обіймають ту чи іншу посаду в органах виконавчої влади. Врахування необхідних морально-психологічних якостей державних службовців, їх зміна у процесі діяльності є суб’єктивними або вони зовсім не враховуються при встановленні відповідності посадової особи займаній посаді. Разом з тим структура морально-психологічних характеристик державних службовців, їх рівень та динаміка можуть бути точно визначені та об’єктивно оцінені. За результатами такого оцінювання мають плануватися та вживатися заходи щодо формування або відновлення відповідних морально-психологічних якостей конкретного державного службовця.

6. Запропоновано систему організаційних заходів щодо формування та реалізації морально-психологічного потенціалу державних службовців в органах виконавчої влади, розкрито можливості застосування елементів системи морально-психологічного забезпечення діяльності Збройних Сил України, інших військових формувань для формування, захисту та реалізації морально-психологічного потенціалу державних службовців.

До організаційних умов реалізації морально-психологічного потенціалу державних службовців, спрямованих на забезпечення ефективності державного управління, пропонується віднести: організацію кадрового моніторингу ефективності діяльності структурних підрозділів і посадових осіб органів виконавчої влади та вжиття заходів щодо морально-психологічного забезпечення діяльності державних службовців в органах виконавчої влади.

7. З’ясовано, що основним змістом кадрового моніторингу ефективності діяльності структурних підрозділів та посадових осіб органів виконавчої влади є: прогнозування та визначення граничних станів кадрового ресурсу, вихід за межі яких може призвести до невиконання завдань діяльності або до необґрунтованих витрат ресурсів, а також розроблення пропозицій стосовно управлінських рішень щодо застережних заходів з недопущення досягнення таких рівнів. Для його здійснення пропонується розробити вимоги до морально-психологічних якостей для кожної посади або групи однорідних посад, наявність яких дає змогу посадовій особі ефективно здійснювати діяльність та внести доповнення до типових професійно-кваліфікаційних характеристик посад державних службовців.

8. З огляду на особливості системи чинників та механізмів формування морально-психологічного потенціалу державних службовців на сучасному етапі розвитку суспільства доцільно врахувати досвід, набутий у процесі організації морально-психологічного забезпечення діяльності особового складу Збройних Сил України та інших військових формувань шляхом адаптації опрацьованих положень цього виду забезпечення до умов професійної діяльності державних службовців.

9. На підставі проведеного в дисертаційній роботі аналізу можна сфор­мулювати рекомендації та практичні пропозиції з основних напрямів забезпечення ефективності діяльності державних службовців:

• запровадити систему кадрового моніторингу ефективності діяльності структурних підрозділів та посадових осіб, управління якою доцільно покласти на керівників органів державної влади та територіальних органів управління. Відповідні керівники мають нести відповідальність за забезпечення ефек­тивності діяльності структурних підрозділів та посадових осіб. Безпосередніми організаторами кадрового моніторингу ефективності діяльності мають бути керівники кадрових служб та підрозділів відповідних органів управління. Планування заходів кадрового моніторингу доцільно здійснювати у рамках загальної системи планування кадрового забезпечення діяльності об’єктів управління за призначенням;

• органами управління кадрового моніторингу ефективності діяльності мають стати: для керівництва органів державної влади – Головне управління державної служби; для структурних підрозділів та посадових осіб цих органів – відповідні кадрові служби та підрозділи;

• на кожну посаду або групу однорідних посад потрібно скласти професіограми та на їх основі розробити доповнення до типових професійно-кваліфікаційних характеристик у частині, що стосується вимог до морально-психологічних якостей, наявність яких дасть змогу посадовій особі ефективно здійснювати професійну діяльність за посадою. Морально-психологічні вимоги до державних службовців мають використовуватись при складанні посадових інструкцій, здійсненні щорічної оцінки ефективності їх діяльності, а також під час проведення планового атестування. Крім того, професійно необхідні морально-психологічні якості слід брати до уваги під час проведення конкурсів на заміщення вакантних посад державних службовців, вивчатися та удосконалюватися під час перебування в кадровому резерві;
• запровадити систему морально-психологічного забезпечення діяльності державних службовців як важливу умову формування, захисту та раціональної реалізації їх морально-психологічного потенціалу. Органами управління морально-психологічного забезпечення професійної діяльності державних службовців мають стати: Головне управління державної служби України; структурні підрозділи міністерств, відомств та державних адміністрацій, на які покладається здіснення морально-психологічного забезпечення професійної діяльності державних службовців; кадрові підрозділи органів виконавчої влади.