Библиотечный каталог авторефератов Украины

Національна академія Прикордонних військ України

ім. Богдана Хмельницького

Платонов  Ігор  Віталійович

УДК  159.9:355.2

Динаміка психологічної готовності

майбутніх офіцерів внутрішніх військ

до правоохоронної діяльності

Спеціальність 20.02.02 –

військова педагогіка та психологія

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата психологічних наук

Здобувач                       Платонов І. В.

Хмельницький – 2001

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Національній академії Прикордонних  військ  України  ім. Богдана Хмельницького, Державний комітет у справах охорони державного кордону України.

Науковий керівник: доктор психологічних наук, професор Томчук Михайло Іванович, Відкритий міжнародний університет розвитку людини “Україна”, Вінницьке представництво, Перший заступник керівника, заступник керівника з навчально-виховної роботи.

Офіційні опоненти:

доктор психологічних наук, професор Савчин Мирослав Васильович, Дрогобицький державний педагогічний університет ім. Івана Франка, кафедра психології, завідувач кафедри, м. Дрогобич;

кандидат психологічних наук, доцент Тімченко Олександр Володими­рович, Національний університет внутрішніх справ МВС України, кафедра прикладної психології, доцент кафедри, м. Харків.

Провідна установа:

Інститут психології імені Г. С. Костюка АПН України, лабораторія психології особистості, м. Київ.

Захист відбудеться “ 27 ” вересня 2001 року о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 70.705.02 Національної академії Прикордонних військ України ім. Богдана Хмельницького за адресою: 29003, м. Хмельницький, вул. Шевченка, 46.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національної академії Прикордонних військ України ім. Богдана Хмельницького за адресою: 29003, м. Хмельницький, вул. Шевченка, 46.

Автореферат розісланий “ 20 ” серпня 2001 року

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради,

кандидат педагогічних наук,

доцент                                                                                    галімов а. в.

Загальна характеристика роботи

   Актуальність теми. Входження України в світовий правовий простір, розвиток і вдосконалення національного права вимагають відповідної орієнта­ції частини громадян на здійснення професійної правоохоронної діяльності, на забезпечення належного правопорядку в державі. Підготовка фахівців цього профілю здійснюється не лише у вищих цивільних, але й у ряді вищих військо­вих закладів освіти (ВВЗО), серед яких і окремий факультет Внутрішніх військ (ВВ) Національної академії Прикордонних військ України (НАПВУ). Підготов­ка спеціалістів правоохоронного профілю у сьогоднішній складній криміноген­ній обстановці, що склалась в Україні, має важливе державне і соціальне зна­чення, оскільки сприяє стриманню суспільства від хаосу, безладдя, насилля, за­безпечує належні правові відносини між громадянами, створює сприятливі умови для підвищення рівня їх добробуту.

Серед найважливіших функцій правоохоронної діяльності, яку здійсню­ють окрім міліції і Внутрішні війська Міністерства внутрішніх справ України (ВВ МВС України), є забезпечення громадського порядку, охорона особливо важливих державних об’єктів, розшук і затримання правопорушників, особливо небезпечних та озброєних злочинців, припинення групових і масових порушень громадського порядку в населених пунктах тощо. Подібна службово-бойова ді­яльність військовослужбовців ВВ проходить не просто в складних, а переважно в екстремальних умовах і вимагає від особистості високого рівня розвитку пси­хологічної готовності, стійкості, сформованості спеціальних здібностей, якос­тей та властивостей. Військовослужбовці ВВ МВС України, працівники органів внутрішніх справ (спецпідрозділи міліції, патрульно-постові наряди тощо) ви­конують службово-бойові завдання, що постійно пов’язані з ризиком для жит­тя, із застосуванням зброї й ураженням нею іншої людини. Вони характеризую­ться раптовістю, неочікуваністю, масштабністю, що, як об’єктивно, так і суб’єктивно, є джерелом психічної напруженості, і вимагають від особистості достатньо високого рівня розвитку мотиваційної, когнітивної й емоційно-вольової сфер.

Реальна практика підготовки офіцерів у ввзо переконує в необхідності суттєвого вдосконалення процесу формування військових фахівців з вищою освітою не лише для виконання функцій із захисту кордонів України, але й для виконання завдань з правоохоронної діяльності. Це стосується не лише офіце­рів-прикордонників, яким часто, згідно службових обов’язків, доводиться забез­печувати правопорядок на території застави, ділянки кордону,  але, у першу чергу, майбутніх офіцерів ВВ, підготовка яких також здійснюється в НАПВУ.

Психологічному аналізу різних аспектів правоохоронної діяльності присвячені числені праці вчених В. Л. Васильєва, Д. О. Кобзіна, М. В. Костицького, О. О. Назарова, В. С. Медведєва, О. В. Тімченка, О. О. Телічкіна, В. Б. Толубка, Г. А. Юхновця, С. І. Яковенка та ін.

Проте, у дослідженнях військових психологів проблема формування пси­хологічної готовності майбутніх офіцерів до зазначеної діяльності ще не стала до сьогодні предметом спеціального наукового вивчення та аналізу і вимагає розробки адекватних умов та засобів покращання процесу професійної підго­товки курсантів факультету ВВ НАПВУ,  як майбутніх працівників правоохо­ронної сфери, і вдосконалення їх фахової майстерності.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана у відповідності до планів науково-дослідних робіт Внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України  і  Прикордонних військ України (НДР № 299-0018 К, НДР № 200-1202 І).

Об’єкт дослідження - процес підготовки майбутніх офіцерів ВВ до право­охоронної діяльності.

Предмет дослідження - динаміка становлення психологічної готовності майбутніх офіцерів ВВ до правоохоронної діяльності.

Мета дослідження полягає в обгрунтуванні структури психологічної го­товності майбутніх офіцерів ВВ до правоохоронної діяльності, виявленні де­термінант її розвитку, вікових та індивідуальних відмінностей у динаміці фор­мування.

Відповідно до мети дослідження вирішувалися такі завдання:

1.        Обгрунтувати структуру психологічної готовності особистості до пра­воохоронної діяльності.

2.        Розробити методики психодіагностики компонентів психологічної го­товності майбутніх офіцерів до вищезазначеної діяльності.

3.        Вивчити особливості динаміки розвитку психологічної готовності до правоохоронної діяльності у старшокласників, курсантів НАПВУ, працівників міліції.

4.        З’ясувати чинники, що детермінують зниження рівня психологічної го­товності особистості курсанта факультету ВВ НАПВУ до правоохоронної дія­льності.

5.        Визначити психолого-педагогічні умови та засоби вдосконалення  про­цесу формування психологічної готовності курсантів окремого факультету ВВ НАПВУ до правоохоронної діяльності.

Гіпотеза дослідження. В основу нашого дослідження було покладено припущення, що психологічна готовність до правоохоронної діяльності являє собою складне психологічне утворення особистості, її інтегральну властивість, єдність мотиваційної, загальної професійної й емоційно-вольової компонент. Максимальне врахування психологічних особливостей сучасної правоохорон­ної діяльності, вікових, індивідуальних особливостей курсантів і створення адекватних їм навчально-виховних умов у ВВЗО сприятиме формуванню ви­сокого рівня психологічної готовності особистості майбутнього офіцера ВВ до професійної правоохоронної діяльності.

Методи дослідження. Методологічною основою дослідження стали психологічні принципи та положення про системний підхід до розуміння осо­бистості (Б. Г. Ананьєв, Г. С. Костюк, К. К. Платонов, Б. Ф. Ломов та ін.); про діяльнісний підхід до розвитку особистості (П. Я. Гальперін, О. М. Леонтьєв, В. В. Давидов, С. Д. Максименко та інші); про закономірності розвитку особис­тості у навчально-виховному процесі (І. Д. Бех, О. Ф. Бондаренко, Л. С. Виготський, Г. С. Костюк, С. Д. Максименко, Н. В. Чепелєва та ін.); про готовність особистості  до військової діяльності  (М. І. Дяченко, Л. О. Кандибович, М. В. Савчин, О. Д. Сафін, М. І. Томчук та ін.); про підго­товку особистості до правоохоронної, юридичної діяльності (В. Л. Васильєв, С. К. Делікатний, Ж. Ю. Половникова, М. В. Костицький, В. С. Медведєв, О. В. Тімченко та ін.).

Для досягнення мети, перевірки робочої гіпотези та вирішення поставле­них завдань був застосований комплекс методів:

загальнонаукові методи теоретичного рівня (аналіз,  синтез, порівнян­ня, систематизація, класифікація, узагальнення науково-теоретичних і дослід­них даних);

методи емпіричного дослідження (спостереження, бесіди, інтерв’ю, ан­кетування, тестування, метод узагальнення незалежних характеристик, аналіз результатів діяльності особистості, експеримент та ін.).

З метою обробки результатів дослідження та перевірки їх достовірності використовувались методи математичної статистики (факторний, кореляційний і варіаційний аналіз).

Організація та експериментальна база дослідження. Дослідження про­водилось протягом 1998-2001 років і передбачало декілька етапів наукового пошуку.

На першому етапі (1998-1999 рр.)  –  проводилось  вивчення стану розроб­ки наукової проблеми на теоретичному та прикладному рівнях, планувались програми дослідження.

На другому етапі (1999-2000 рр.) – розроблялась модель психологічної готовності особистості до правоохоронної діяльності,  проводився констатую­чий експеримент з вивчення динаміки й особливостей розвитку психологічної готовності учнів, курсантів вищого військового навчального закладу, працівни­ків міліції до охорони громадського порядку, захисту прав і свобод громадян.

На третьому етапі (2000-2001 рр.) - перевірялась гіпотеза дослідження, здійснювався пошук психолого-педагогічних умов, засобів удосконалення про­цесу формування психологічної готовності курсантів окремого факультету ВВ НАПВУ до правоохоронної діяльності.

Дослідження проводилось на базі Національної академії Прикордонних військ  України,   м. Хмельницький,  середніх  загальноосвітніх  шкіл  №  10, 12  м. Хмельницького, органів внутрішніх справ Управління МВС України по Хмель­ницькій області, Вінницького училища професійної підготовки працівників державної служби охорони ГУДСО при МВС України. Дослідженням було охоплено 150 старшокласників, 58 курсантів училища державної служби охо­рони, 369 курсантів НАПВУ, 59 офіцерів – молодих спеціалістів органів МВС України.

Наукова новизна одержаних результатів:

- уперше: розроблено й апробовано модель психологічної готовності осо­бистості до правоохоронної діяльності; виявлено та обгрунтовано принципи, умови, шляхи вдосконалення процесу формування психологічної готовності курсантів окремого факультету ВВ НАПВУ до правоохоронної діяльності;

- уточнено: зміст понять “правоохоронна діяльність”, “мотивація особистості до правоохоронної діяльності”, структуру мотивації особистос­ті до правоохо­рон­ної діяльності; виявлено чинники та психологічні закономірності її розвитку у старшокласників, майбутніх офіцерів ВВ, працівників міліції;

- набули подальшого розвитку:  зміст  і структура концептуальних поло­жень, які поглиблюють розуміння сутності психологічної готовності особистос­ті до правоохоронної діяльності; психологічні механізми переходу особистості із об’єкта в суб’єкт правоохоронної діяльності.

Практичне значення одержаних результатів полягає: у розкритті ди­наміки становлення психологічної готовності курсантів НАПВУ до правоохо­ронної діяльності та чинників, що її детермінують; у розробці методик псиході­агностики мотиваційного, загального професійного й емоційно-вольового ком­понентів зазначеної готовності; у розробці рекомендацій, які дозволяють викладачам факультету ВВ НАПВУ,  інших вищих військових навчальних за­кладів, що готують офіцерів для правоохоронних органів, керівному складу об­ласних управлінь  МВС України вдосконалити процес підготовки особистості до правоохоронної діяльності.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дослідження до­повідались й обговорювалися на міжвузівських науково-теоретичних конфе­ренціях у НАПВУ (Хмельницький, 2000, 2001 рр.); науково-практичних семінарах працівників районних відділів МВС України (Хмельницький, 1998-2001 рр.); наукових семінарах психологів районних відділів УМВС України (Хмельниць­кий, 1999-2001 рр.); на засіданнях кафедри педагогіки та психології НАПВУ (Хмельницький, 1998-2001 рр.); у статтях збірників наукових праць Націо­нального педагогічного університету ім. М. П. Драгоманова, НАПВУ, Прикар­патського державного університету ім. Василя Стефаника. Результати дослі­дження впроваджено  у НАПВУ.

Публікації. Основні теоретичні положення і висновки дисертації знайшли своє відображення у чотирьох авторських статтях, із них три - у фахових нау­кових збірниках.

Структура та обсяг дисетрації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів,  висновків, списку використаних джерел з 205 найменувань і 7 додат­­ків.­ Основний зміст роботи викладено на 158 сторінках. Текст містить 11 таб­лиць, 5 рисунків.

Основний зміст ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обгрунтовується актуальність обраної теми, визначаються об’єкт, предмет,  мета,  завдання,  методи дослідження та основні етапи експери­ментальної роботи, розкривається наукова новизна, практична значущість ди­сертації, наводяться відомості про апробацію і впровадження результатів дослі­дження, описана структура дисертації.

Перший розділ “Готовність військовослужбовців до правоохоронної діяльності як проблема психології” присвячено вивченню наукових дослі­джень з  обраної  проблеми.  У ньому  на  основі  аналізу  широкого  спектру  психо­лого-педагогічної,  військової,  юридичної  літератури  зроблено  спробу  дати  со­ціально-психологічну характеристику служби у ВВ України, проведено психо­логічний аналіз сучасної правоохоронної діяльності, на основі чого  запропоновано професіограму особистості офіцера ВВ. Теоретично обгрунто­вано й експериментально перевірено структуру психологічної готовності осо­бистості до правоохоронної діяльності.

У роботі зроблено спробу визначення категорій “служба у Внутрішніх військах”, “служба в міліції” і розкриття їх змістовного психологічного напов­нення.

Військова служба у ВВ подається як специфічний суспільно значущий вид діяльності,  який   охоплює  навчальну  та  службово-бойову  діяльності.  Остан­ня  характеризується  такими  типовими функціями як: організаційно-управлінська, прогностично-дослідницька, навчально-виховна, а також склад­ними умовами протікання, які закономірно відображаються на психічному рівні в особистості у вигляді тривожності, страхів, стресів тощо. У числі чинників, що детермінують їх появу, виділяються: раптовість; несподіваність виникнення різних ситуацій та їх швидкоплинність; можлива загроза нормальній життєдія­льності і здоров’ю індивіда; невизначеність обстановки; дефіцит часу; високий рівень відповідальності за результати діяльності тощо.

Правоохоронна діяльність, служба в міліції визначається нами як життє­діяльність людини в особливих, екстремальних умовах, які характеризуються достатньо високим рівнем нормованості, регламентованості та контрольованос­ті. Вона проходить за певних моральних, часових, просторових та інших обме­жень і тим самим може бути ототожнена, у певній мірі,  зі службою у  підрозді­­лах ВВ МВС України. Серед об’єктивних соціально-психологічних чинників, які в значній мірі детермінують власне суб’єктивну психологічну готовність особистості до правоохоронної діяльності, називаються такі: 1) висока соціаль­на та державна значущість правоохоронної діяльності; 2) значна фізична, інте­лектуальна  й емоційна напруженість, високий темп і динаміка її проходження; 3) більш жорстка, у порівнянні з іншими професіями, регламентація та правове регулювання взаємовідносин між її учасниками; 4) висока ступінь колективнос­ті діяльності; 5) часта зміна одних видів діяльності, дій на інші, що може бути зумовлено різною оперативною обстановкою; 6) високий рівень організації вза­ємин по вертикалі і по горизонталі та інші.

Робиться спроба уявити умови, за яких структура об’єктивної правоохо­ронної діяльності трансформується у власне структуру суб’єктивної психологі­чної готовності до неї. Вказується, що цей процес відбувається у випадку спів­падання суспільно значущої мети і значення діяльності та особистісного смислу служби в правоохоронних органах. В останні роки служба в окремих підрозді­лах МВС України почала дещо втрачати у молоді певний особистісний смисл, знизився і рівень її соціально значущої мотивації. Вказується, що це детерміно­вано складними економічними та соціально-психологічними процесами, які відбуваються в суспільстві.

На основі розкритих В. Л. Васильєвим, Ю. В. Чуфаровським сторін, особ­ливостей діяльності спеціаліста юридичного профілю автор виділив і проран­жирував за вагомістю у структурі професійної правоохоронної діяльності осо­бистості офіцера ВВ такі її компоненти: 1) організаційну діяльність; 2) комуні­кативну  діяльність;   3) пошукову  діяльність;   4) реконструктивну діяльність;  5) посвідчувальну та 6) соціальну діяльності. Розкрито сутність та особливості кожної з них. У структурі професіограми офіцера ВВ, яка, на нашу думку, являє собою систему професійно сформованих, соціально значущих індивідуально-психологічних властивостей особистості, окрім умов діяльності,  виділяються  такі її складові:

1) професійна мотивація:  переконання  у вірному виборі професії; по­чуття професійного обов’язку та відповідальності, упевненості в своїх силах; готовність до самопожертви заради спасіння інших людей;  чесність,  поряд­ність, почуття поваги, справедливості до людей; наявність ідеалу, прикладу людини-професіонала, гідної наслідування; інтерес до підвищення свого фахо­вого рівня; бажання служити в правоохоронних органах тощо;

2) професійний досвід: необхідні для правоохоронної діяльності знання та навички;  професійна спостережливість;  добра  просторова  орієнтація;  висо­кий рівень розподілу та переключення уваги; винахідливість; швидкість і плас­тичність мислення; неординарність у прийнятті рішень; високий рівень розвит­ку комунікативних і перцептивних здібностей; професійна пам’ять; фізичні на­вички, які дозволяють забезпечити не лише особисту безпеку, але й безпеку громадян; звички до дотримання дисципліни; уміле володіння зброєю,  техні­­кою, пристроями, необхідними для успішного виконання  функцій  правоохо­ронної діяльності;

3) якості, властивості емоційно-вольової сфери: емоційна стійкість; здатність до психічної саморегуляції; готовність до професійного ризику; орга­нізованість; сміливість; рішучість; цілеспрямованість у досягненні поставленої мети; здатність переносити тривалі фізичні і психічні навантаження тощо;

4) якості, властивості сенсомоторної сфери:  здатність  до  координації рухів, до формування складних сенсомоторних комплексів; швидка реакція на зорові, слухові, тактильні, рухові та інші подразники; точність рухів і здатність до швидких дій в умовах дефіциту часу тощо.

Проблему психологічної готовності курсантів ВВЗО до правоохоронної діяльності з наукової точки зору в психології майже не розроблено. У дослід­женнях  психологічної готовності до діяльності взагалі немає єдності в розу­мінні її сутності й особливостей. Одні психологи розглядають її на функціо­нальному рівні, з урахуванням стану психічних функцій людини: інтелектуаль­них, вольових, емоційно-почуттєвих тощо (А. Д. Ганюшкін, А. А. Генкін, М. Д. Левітов, А. С. Нерсесян та ін.); інші, яких значно менше, - на особистіс­ному рівні (М. І. Дяченко, Л. О. Кандибович, М. І. Томчук та ін.). На нашу дум­ку, готовність особистості до правоохоронної діяльності не може розглядатись відокремлено від розуміння сутності понять “особистість”, “правоохоронна ді­яльність”, поза самим навчально-виховним процесом у ВВЗО. Саме тому з по­зицій системно-структурного аналізу, на важливість використання якого в нау­кових дослідженнях вказує цілий ряд учених (І. Д. Бех, М. Й. Боришевський, Б. Ф. Ломов, С. Д. Максименко, В. Д. Шадриков та ін.), на початковому етапі дослідження було висунуто гіпотезу про те, що психологічна готовність особи­стості до правоохоронної діяльності являє собою складну, інтегральну власти­вість людини, яка характеризує її придатність до виконання загальних вимог професійної правоохоронної діяльності. У дисертаційному дослідженні визна­чено, що структуру зазначеної готовності складають такі три взаємопов’язані компоненти: мотиваційна готовність, загальна професійна й емоційно-вольова готовності.

Мотиваційна готовність до правоохоронної діяльності характеризується складною системою мотивів, які скеровують, посилюють та обумовлюють ак­тивність індивіда щодо зазначеної діяльності. Загальна професійна готовність характеризується рівнем розвитку професійних знань, навичок і вмінь, що не­обхідні молодому спеціалісту на початковому етапі професійної діяльності та сформованістю його психічних пізнавальних процесів, які сприяють результа­тивності діяльності працівника правоохоронних органів. Емоційно-вольова го­товність до правоохоронної діяльності характеризується здатністю особистості до свідомої регуляції своєї поведінки, дій у будь-яких ситуаціях зазначеної дія­льності у відповідності до законів і вимог суспільства.

Згідно прийнятої нами моделі психологічної готовності особистості до правоохоронної діяльності, у першому розділі дисертації подано результати її експериментальної перевірки на вибірці молодих офіцерів-працівників право­охоронних органів. З цією метою використовувались спеціальні психодіагнос­тичні методики, результати опитування офіцерів-правоохоронців звірялись з оцінками експертів, для змістовного аналізу та перевірки достовірності нашої гіпотези про можливість виділення трьох компонентів готовності використо­ву­вались методи кореляційного та факторного аналізу (за Спірменом). За його ре­зультатами підтверджено правомірність існування запропонованої структури психологічної готовності особистості до правоохоронної діяльності на рівні значущості р < 0,05 і встановлено, що у відсотках від загальної психологічної готовності її компоненти складають: мотиваційна готовність – 48,1 %; загальна професійна готовність - 30,2 %; емоційно-вольова – 21,7 %. Розрахунки серед­ньостатистичних значень показників, які виявились у межах р < 0,05, давали нам повне право за результатами експериментального вивчення психологічної готовності курсантів факультету ВВ НАПВУ до правоохоронної діяльності у певній мірі судити про готовність до неї курсантів інших ВВЗО зазначеного профілю.

У другому розділі “Розвиток компонентів психологічної готовності майбутніх офіцерів Внутрішніх військ до правоохоронної діяльності” розкриваються особливості становлення психологічної готовності особистості до правоохоронної діяльності в межах такої фази онтогенезу як “рання юність - пізня юність – дорослість (молодість)”.

З урахуванням основних методологічних принципів психологічної науки розкриваються авторські або адаптовані ним психологічні методики на дослі­дження кожного з трьох компонентів психологічної готовності особистості до правоохоронної діяльності; описується процедура їх перевірки на валідність, надійність. 

У процесі дослідження визначено структуру мотивації особистості до правоохоронної діяльності, в якій виділено десять груп мотивів: 1) соціально значущі мотиви діяльності; 2) мрії про юридичну професію, ідеали людини правоохоронця; 3) професійні інтереси, прагнення; 4) мотиви розвитку та само­вдосконалення особистості у правоохоронній діяльності; 5) мотиви, що зумов­лені змістом правоохоронної діяльності, служби в органах внутрішніх справ; 6) мотиви, що сформовані в умовах попередньої життєдіяльності особистості (під час служби у ВВ, Збройних Силах України, роботи, навчання тощо); 7) мо­тиви матеріального характеру; 8) соціальні гарантії та пільги як мотиви вибору професії правоохоронця; 9) мотиви престижності професії; 10) мотиви утилі­тарного характеру.

За результатами констатуючого експерименту виділено центральні, прові­дні та менш вагомі, супідрядні мотиви правоохоронної діяльності. Як видно з табл. 1, до провідних мотивів у всіх експериментальних групах належать соці­ально значущі мотиви. Найбільшу вагомість вони мають у молодих спеціалістів – офіцерів правоохоронних органів, дещо нижча вагомість зазначеної групи мо­тивів - у майбутніх офіцерів ВВ.

У структуру провідних мотивів входять і мотиви розвитку та  вдоскона­лення особистості. Більшість старшокласників, курсантів окремого факультету ВВ НАПВУ розглядають правоохоронну діяльність, навчання в НАПВУ як пе­ріод для свого подальшого інтелектуального, фізичного, вольового розвитку та професійного вдосконалення.

У старшокласників і в курсантів молодших курсів НАПВУ в групу прові­дних мотивів попадають також і мотиви матеріального характеру.  Це зумовле­но, на нашу думку, нинішньою складною соціально-економічною ситуацією та дещо сильнішим, ніж у курсантів старших курсів та офіцерів органів МВС України, практицизмом щодо вибору професії, значно вищими матеріальними запитами  і, одночасно, неадекватними уявленнями окремих з юнаків про служ­­бу в органах міліції як засіб особистого збагачення й отримання матеріальної вигоди.

У групу менш вагомих, супідрядних мотивів входять утилітарні мотиви, мотиви престижності професії правоохоронця серед населення, молоді.  Біль­шість курсантів НАПВУ не стимулюють до правоохоронної діяльності  соціаль­ні гарантії, винагороди та пільги за результати її виконання. Аналізуючи від­мінності в структурі соціально значущих мотивів правоохоронної діяльності, нами виявлено, що їх вагомість у майбутніх офіцерів НАПВУ всіх профілів від курсу до  курсу  дещо  знижується.  Це  зумовлено  як  складними  соціально-політичними, економічними процесами, що відбуваються сьогодні в суспільст­ві, так і недостатньою проорієнтаційною роботою серед молоді. Це вимагає, безперечно, певного посилення корекції виховної роботи саме серед курсантів факультету ВВ НАПВУ.

Таблиця 1

Динаміка мотивації особистості до правоохоронної діяльності

У дослідженні вивчався рівень розвитку моральної культури майбутніх працівників міліції, офіцерів ВВ. Виявлено, що дещо слабше сформованими у курсантів молодших курсів факультету ВВ НАПВУ, ніж у молодих офіцерів, є такі моральні якості особистості як гуманізм, людяність, які найперше потрібні працівникам правоохоронних органів.

Під час експерименту проведено вивчення й аналіз рівнів розвитку у кур­сантів і молодих офіцерів загальної професійної підготовленості до правоохо­ронної діяльності (табл. 2). Визначено, що найкраще сформованими у курсантів факультету ВВ НАПВУ є фізичні якості і значно гірше – психологічні якості та властивості особистості.

Серед психічних сфер, які вважають найкраще сформованими у себе кур­санти молодших курсів факультету ВВ НАПВУ, є інтелектуальні та вольові якості особистості. Це зумовлено, напевне, тим, що у порівнянні зі старшокурсниками, вони  ще  не  здатні  адекватно  оцінити  рівень  їх розвитку в себе. На аде­кватність оцінки психічних якостей курсантами четвертих курсів позитивно впливають  їх стажування, участь у реальній правоохоронній діяльності, служба у ВВ МВС України тощо.

Підготовка до правоохоронної діяльності вимагає формування здатності особистості до саморегуляції негативних психічних станів (тривожності, стра­хів тощо) в умовах екстремальних ситуацій, які для неї характерні. Проведений нами аналіз дозволив констатувати,  що  найбільш  репрезентативним  показ­ником рівня розвитку емоційно-вольової готовності особистості до правоохорон­ної діяльності є так звана соціально-ситуаційна тривожність. Її сутність розкри­то в  цілому  ряді  досліджень  учених  (О. Кондаш,  А. М. Прихожан, М. І. Томчук та ін.). Виявлено, що чинниками, які детермінують розвиток ситуаційної три­вожності в курсантів НАПВУ та молодих офіцерів, є зміст і складність право­охоронної діяльності та уявлення курсантів про свою готовність до майбутньої служби в ролі офіцера. Результати експериментального вивчення рівнів її роз­витку подано в табл. 3.

Таблиця 2

Рівні розвитку у курсантів факультету ВВ НАПВУ та

офіцерів МВС України професійно значущих якостей особистості

Виявлено, що тривожність, яка зумовлена змістом і складністю правоохо­ронної діяльності, у майбутніх офіцерів дещо нижча (кожен п’ятий має має ви­соку та дуже високу тривожність), ніж тривожність, що є результатом уявлень юнаків про себе як працівника міліції, самооцінки рівня своєї готовності до неї (кожен четвертий з опитаних має високий та дуже високий її рівень). Це є свід­ченням особливої потреби курсантів у власному самовдосконаленні та у  пошу­ку резервів з формування навичок психічної саморегуляції у  навчально-виховному процесі в НАПВУ. Встановлено, що у майбутніх офіцерів ВВ рівень зазначеної тривожності є значно вищим, ніж в їх старших колег - молодих офі­церів-працівників органів МВС України. Найбільш емоціогенними для кур­сантів окремого факультету ВВ НАПВУ є ситуації служби, в яких відбувається приниження особистості (про це заявило 58,6 % з усього загалу опитаних), коли командири наказують або примушують виконувати розпорядження, які не сумі­сні з їх службовими обов’язками (висловилось 43,7 % опитаних) та ін.

Оцінюючи загалом рівень розвитку емоційно-вольової готовності особис­тості до правоохоронної діяльності у майбутніх офіцерів ВВ робиться  висно­вок, що вона у них майже вдвічі нижча у порівнянні з їх ровесниками,  які  бу­­дуть у майбутньому служити на офіцерських посадах у Прикордонних військах України. Високий рівень соціально-ситуаційної тривожності є характерним для кожного чотирнадцятого офіцера МВС України. Це зумовило необхідність ці­леспрямованого формування емоційно-вольової готовності до правоохоронної діяльності у курсантів окремого факультету ВВ НАПВУ.

Третій розділ “Формування психологічної готовності майбутніх офі­церів Внутрішніх військ до правоохоронної діяльності” присвячено опису умов, шляхів і методів формування мотиваційної й емоційно-вольової готовно­стей курсантів окремого факультету ВВ НАПВУ до правоохоронної дія­льності.

Одним із засобів подолання протиріч у мотивації до правоохоронної дія­льності, які виникають здебільшого на основі суперечностей між соціально значущими та вузько особистісними потребами, стало залучення курсантів у процесі навчання в НАПВУ до активної творчо-перетворюючої діяльності. Ба­зовою основою для формування в юнаків позитивних соціально значущих мо­тивів служби стало широке залучення їх до всіх форм суспільно-корисної, пат­ріотичної, громадської діяльності, трансформації в окремих з них негативного, індиферентного ставлення до правоохоронної діяльності у позитивне, відпові­дальне ставлення. Створення, з урахуванням вікових, індивідуальних особливо­стей курсантів, відповідних умов, системи адекватних виховних заходів ефек­тивно впливало на зміну їх внутрішньої позиції щодо майбутньої професійної правоохоронної діяльності.

Таблиця 3

Тривожність курсантів НАПВУ та офіцерів органів МВС України,

що детермінована уявленнями про правоохоронну діяльність