|
НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМIЯ ПРИКОРДОННИХ ВIЙСЬК УКРАїНИ
iмені Б. ХМЕЛЬНИЦЬКОГО
МОРОЗОВ
МИКОЛА ОЛЕКСІЙОВИЧ
УДК 355.233.2+261:351.746.1
ВИХОВАННЯ ВІРУЮЧИХ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ
ПРИКОРДОННИХ ВІЙСЬК УКРАЇНИ
Спеціальність 20.02.02
Військова педагогіка та психологія
Автореферат
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата педагогічних наук
Здобувач Морозов М.О.
Хмельницький - 2000
Дисертацією є рукопис.
Роботу виконано в Національній академії Прикордонних військ України імені Б. Хмельницького, Державний комітет у справах охорони державного кордону України.
Науковий керівник - кандидат філософських наук, доцент Здіорук Сергій Іванович, Національний інститут стратегічних досліджень, Рада національної безпеки і оборони України, відділ політичних і гуманітарних досліджень, завідувач відділу.
Офіційні опоненти:
доктор педагогічних наук, професор Дьомін Анатолій Іванович, Національний аграрний університет, кафедра педагогіки та психології, професор кафедри;
кандидат педагогічних наук, доцент Супрун Микола Олексійович, Київський інститут внутрішніх справ при Національній академії внутрішніх справ України, кафедра правової і соціальної педагогіки, заступник начальника кафедри.
Провідна установа:
Національна академія оборони України, кафедра історії війн і воєнного мистецтва, Міністерство оборони України, м. Київ.
Захист відбудеться 27 вересня 2000 року о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 70.705.02. Національної академії Прикордонних військ України імені Б. Хмельницького (29003, м. Хмельницький - 3, вул. Шевченка, 46).
З дисертацiєю можна ознайомитись у бiблiотецi Національної академiї Прикордонних вiйськ України ім. Богдана Хмельницького, (29003, м. Хмельницький - 3, вул. Шевченка, 46).
Автореферат розiслано 22 серпня 2000 року.
Учений секретар
спеціалізованої вченої ради
кандидат педагогічних наук, доцент Галімов А. В.
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Історія вітчизняної прикордонної охорони від козацьких до сучасних часів зберегла до наших днів певний досвід виховання у прикордонників мужності, хоробрості, лицарства, дисциплінованості, витривалості. Цей досвід, перевірений багатовіковою історією християнства, набув логічного продовження у роки Великої Вітчизняної війни, не втрачає своєї актуальності й сьогодні.
Проте, слід зазначити, що внаслідок цілої низки причин, у радянські часи при формуванні свідомості воїнів такі поняття як духовність, духовне світосприйняття офіційно не застосовувалися у виховній роботі.
Однак на сучасному етапі розвитку української державності з’явилися реальні можливості для більш глибокого розвитку духовності молодого покоління. З урахуванням як наукового, так і практичного значення цих аспектів виховної роботи проведено цілий ряд досліджень, у тому числі в Збройних силах та інших військових формуваннях України.
Так, протягом 90-х років окремі питання виховання духовності у військовослужбовців досліджувались у роботах військових педагогів, таких як В. О. Балашов, О. І. Воронов, Д. В. Іщенко, М. І. Кабачинський, О. Д. Сафін, Д. Г. Сидорук, Ю. І. Сердюк та інших.
У вітчизняній релігієзнавчій і педагогічній науці опрацьовані проблеми, пов’язані з теорією й історією релігії, зокрема у працях А. М. Колодного, Б. О. Лобовика, П. Л. Яроцького, Л. О. Филипович, О. Н. Сагана та багатьох інших учених.
Питання свободи совісті та державно-церковних відносин досліджуються у роботах В. Д. Бондаренка, М. М. Заковича, М. Ю. Бабія, В. Є. Єленського, В. О. Пащенка тощо.
Особливо актуальним у даній галузі є дослідження, що стосуються духовно-гуманітарних аспектів діяльності військових формувань України, досвіду душпастирської опіки в іноземних арміях, опрацювання нових форм і методів виховної роботи у військах з віруючими військовослужбовцями. Ці процеси розглядаються у роботах Е. А. Афоніна, С. І. Здіорука, В. А. Мандрагелі, М. В. Цюрупи, В. Д. Яремчука.
Разом з тим, як показує аналіз опублікованої наукової літератури та дисертаційних досліджень, завдання щодо виховання віруючих військовослужбовців на теперішній час у наукових працях не досліджувалися.
Разом з тим на наявність проблем у розвитку духовності військовослужбовців вказують як соціологічні дослідження, опубліковані у пресі, так і аналіз практичного досвіду військ.
Значно впливає на стан духовності військовослужбовців соціальне середовище. Незадовільний стан освіти, науки, культури, охорони здоров’я, високий рівень злочинності в суспільстві, низький рівень матеріального забезпечення військовослужбовців становлять одну з головних причин занепаду морально-психологічного стану. Вихід із цієї ситуації вбачається у спрямуванні виховної роботи на духовно-ціннісні орієнтації військовослужбовців.
Прикордонні війська - це частина нашого суспільства і всі процеси, які відбуваються в ньому, прямо впливають на морально-психологічний стан прикордонників. У війська надходить поповнення, значна частина якого увібрала в себе негативні риси сучасного суспільства і у тій чи іншій мірі схильна до протиправної діяльності.
Актуальність теми. Демократизація українського суспільства, реформування його Збройних сил і Прикордонних військ створили умови для духовного зростання військовослужбовців. У результаті серед особового складу Прикордонних військ України збільшилась кількість віруючих військовослужбовців. Це породило необхідність подальшого вдосконалення виховної роботи, пошуку ефективних форм і методів для досягнення належного рівня організованості і дисципліни.
У сучасних умовах виникають нові підходи до формування у молодих прикордонників національної свідомості, патріотизму, до усвідомлення загально-людських цінностей. Ці та інші чинники вимагають послідовної, цілеспрямованої виховної роботи, яка на засадах національно-історичних традицій народу України зміцнювала б духовний стан захисників Вітчизни.
Актуальність даного питання та його недостатня розробленість i визначили вибір теми дисертаційного дослідження.
Наукове завдання полягає у визначенні та теоретичному обгрунтуванні основних форм і методів виховання віруючих військовослужбовців Прикордонних військ України.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана згідно з планом науково-практичної діяльності Прикордонних військ України на 1998 р. НДР 098-0015-К “Дослідження проблеми регулювання взаємовідносин між військовослужбовцями в підрозділах і частинах Прикордонних військ України” інв. № 225 НДІ ПВУ.
Мета дослідження полягає у визначенні та теоретичному обгрунтуванні основних форм і методів виховання віруючих військовослужбовців Прикордонних військ України.
Для досягнення мети дослідження вирішувалися такі завдання:
1. Проаналізувати основні суперечності, тенденції та особливості виховної роботи з віруючими військовослужбовцями.
2. Розробити і науково обгрунтувати зміст форм та методів виховання віруючих військовослужбовців у Прикордонних військах України.
3. Визначити рівні сформованості вміння у командирів підрозділів організовувати виховну роботу з віруючими військовослужбовцями, основні педагогічні умови підвищення рівня виховання віруючих військовослужбовців.
4. Розробити структурну модель організації виховної роботи з віруючими військовослужбовцями.
Об’єктом дослідження є процес виховання віруючих військовослужбовців Прикордонних військ України.
Предметом дослідження є уточнення змісту форм і методів виховної роботи з віруючими військовослужбовцями Прикордонних військ України.
Гіпотеза дослідження полягає у припущенні, що результативність виховної роботи з віруючими військовослужбовцями підвищиться за умов:
застосування основних форм і методів виховання віруючих військовослужбовців;
сформованності у командирів уміння організувати виховну роботу з віруючими військовослужбовцями, спрямовану на якісне виконання службово-бойових завдань;
організації взаємодії органів виховної роботи Прикордонних військ України з релігійними організаціями шляхом використання різних варіантів нештатного духовно-релігійного обслуговування віруючих військовослужбовців.
Теоретичною основою дослідження є положення Воєнної доктрини України; Концепція виховної роботи в Збройних Силах України та інших військових формуваннях України, закони України “Про державний кордон України”, “Про Прикордоннi вiйська України”, вказівки Держкомкордону щодо організації оперативно-службової діяльності, морально-психологічного забезпечення прикордонної служби у військах, положення iнших керiвних документiв.
Методи дослідження. Були використані такі методи дослiдження: аналіз психолого-педагогічної літератури та документів з виховної роботи Прикордонних військ України, бесіда, спостереження, анкетування, метод експертних оцінок, педагогічний експеримент.
Наукова новизна одержаних результатів дослідження полягає в:
уперше розроблено та науково обгрунтовано зміст форм і методів виховання віруючих військовослужбовців;
визначено рівні сформованості вміння командирів підрозділів організовувати виховну роботу з віруючими військовослужбовцями;
розроблено модель організації виховної роботи з віруючими військовослужбовцями.
Практичне значення одержаних результатів дослідження полягає у розробці рекомендацій щодо вдосконалення виховання віруючих військовослужбовців Прикордонних військ України та його методичного забезпечення, а саме: методичних рекомендацій щодо оцінки деструктивності, конструктивності, нейтральності релігійних груп; методичних рекомендацій щодо використання форм і методів виховання віруючих військовослужбовців. Результати дослідження впроваджені у підрозділах Прикордонних військ України, навчальному процесі Національної академії Прикордонних військ України імені Б. Хмельницького та Київської Духовної Академії і Семінарії. Акти реалізації від Державного комітету у справах охорони Державного кордону України № 26/1302 від 16 лютого 2000 р.; від НАПВУ імені Б. Хмельницького № 24 від 20 січня 2000 р.; від Української Православної Церкви № 87 від 18 січня 2000 р.; від Української Греко-Католицької Церкви від 26 лютого 2000 р.
Матеріали дослідження можуть бути використані у навчально-виховному процесі вищих військових навчальних закладів, а також на курсах підвищення кваліфікації та перепідготовки офіцерських кадрів.
Апробація результатів дисертації.
Основні положення та результати дослідження обговорювалися:
на міжнародній науково-практичній конференції “Практика формування особи військовослужбовців та створення умов успішного виконання військового обов`язку: християнський досвід” (м. Київ, 1999 р.);
на науково-практичній конференції “Перспективи і основи взаємодії між Державним комітетом у справах охорони державного кордону України та Церквами” (м. Хмельницький, 1998 р).
Узагальнені теоретичнi положення i практичнi рекомендацiї впроваджувалися дисертантом протягом усiєї дослiдно-експериментальної роботи. Окремi положення дослiдження увiйшли до методичних рекомендацiй управління виховної роботи Державного комітету у справах охорони державного кордону; використовуються при проведеннi занять з вiйськової психологiї, педагогiки, соціології та методики виховної роботи в Національній академії Прикордонних військ України.
Публiкацiї. За матерiалами дослiдження автором опубліковано п’ять наукових статей у фахових наукових виданнях, рекомендованих ВАК України.
Структура дисертацiї. Дисертацiя складається зі вступу, трьох роздiлiв, висновкiв, списку використаної лiтератури та додатків. Рукопис мiстить 153 сторiнки машинописного тексту. Iлюстративний матерiал подано в 3 таблицях, 6 рисунках та 9 додатках. Бiблiографiя мiстить 174 найменування.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ
У вступi обгрунтовано актуальнiсть теми дослiдження; визначено об'єкт, предмет, мету, завдання дослiдження; сформульовано гiпотезу, розкрито наукову новизну, теоретичне та практичне значення роботи; викладено основнi положення і наукові результати, що виносяться на захист.
У першому розділі - “ Взаємовідносини держави і військових формувань з релігійними організаціями” проаналізовано історичний закордонний та вітчизняний досвід i сучасний стан виховання віруючих військовослужбовців. Аналіз історичного минулого показав, що процес задоволення релігійних потреб віруючих військовослужбовців є складним i суперечливим.
Релігія, яка за тривалий період існування нагромадила багато різноманітних способів осмислення природних і соціальних явищ, безумовно, є одним із фундаментальних джерел цінностей та орієнтирів для людини. Релігія сприяє діалектичній єдності в культурі. Зберігаючи існування одних елементів культури і перериваючи існування інших, релігія на терені українського життя виявила себе специфічним фактором відбору та відтворення культурних цінностей.
Аналіз психолого-педагогічної літератури дозволив автору зробити висновок, що “релігійна війна”, яка дісталася незалежній Україні у спадок від колишнього СРСР, була розпалена за активної участі державного апарату на обласному та республіканському рівнях. Відносини держави і Церкви визначалися переважно ідеологічними установками, що проголошували форсоване “відмирання” релігії, дозволяли припускати протизаконні адміністративні дії у відношенні Церкви й ігнорувати деякі норми права.
Факт наявності військово-релігійних служб у багатьох країнах і характер виконуваних ними завдань говорить про те, що вони не тільки займаються задоволенням релігійних потреб, але і включені в систему ідеологічного впливу на весь особовий склад, незалежно від світоглядної орієнтації кожного. Добровільність відвідувань богослужінь, толерантне становлення до всіх конфесій, показують, що релігійна свобода військовослужбовців ФРН, США забезпечується відповідно до проголошених принципів свободи віросповідання і совісті. Релігійне виховання, включене в систему морально-бойової і психологічної підготовки військовослужбовців, підпорядковане основному завданню - підтриманню високого духовного потенціалу військ.
Аналіз системи організації душпастирської роботи у військових формуваннях різних країн світу необхідний для організації духовної опіки у військових формуваннях України з урахуванням історичного досвіду, традиційних вірувань і культури українського народу.
Релігійну ситуацію в Україні характеризує наявність міжконфесійних конфліктів, їх гострота і динамізм, що за певних умов може набувати форм політичної боротьби та міждержавного протистояння. Маючи комплексний характер і будучи деструктивним явищем, вони гальмують становлення державності, моральні засади і національну ментальність.
Нова релігійна ситуація, що склалася на сучасному етапі в цілому по країні, а також наявність у Прикордонних військах України відповідної кількості віруючих військовослужбовців потребують від військових керівників застосування додаткових знань у галузі державно-церковних відносин та основ віровчень конфесій, що діють у відповідних регіонах; урахування релігійного чинника під час прийняття деяких управлінських рішень; удосконалення форм і методів організації взаємодії з релігійними об'єднаннями в інтересах Прикордонних військ України; внесення коректив в організацію та проведення виховної роботи, морально-психологічного забезпечення службово-бойової діяльності.
Аналіз психолого-педагогічної літератури дозволив автору виявити тенденцiї розвитку процесу пiдготовки командирiв пiдроздiлiв щодо вдосконалення виховання віруючих військовослужбовців.
У дисертації проаналiзовано сучасний стан задоволення релігійних потреб віруючих військовослужбовців Прикордонних військ України.
У другому розділі - "Експериментальна перевірка ефективності виховного процесу з віруючими військовослужбовцями Прикордонних військ України" розкривається процес організації експериментального дослідження та його результати.
Планування спільних заходів дослідно-експериментальної роботи здійснювалось за погодженою з командирами частин тематикою і проводилось на добровільних засадах, за бажанням віруючих військовослужбовців у підрозділах Північно-Західного напряму Прикордонних військ України.
План дослідно-експериментальної роботи обговорювався з командуванням Прикордонних військ України та був складений з таким розрахунком, що його зміст не виходив за рамки планів і програм оперативно-службової діяльності, не порушував ритму навчально-виховного процесу і не потребував залучення додаткових сил і засобів.
Згідно з планом роботи на засіданні Синоду Української Православної Церкви були визначені уповноважені священнослужителі для організації душпастирської роботи з особовим складом.
Проведення дослідно-експериментальної роботи здійснювалося в 3 етапи.
На першому етапі були розроблені анкети, а також інші матеріали, необхідні для дослідження, здійснювався вибір груп для проведення дослідно-експериментальної роботи; вивчалися особливості релігійних вірувань та рівень релігійності військовослужбовців Північно-Західного напряму Прикордонних військ України, ступінь релігійності окремих військовослужбовців; досвід впливу на віруючих військовослужбовців командирів різних категорій; аналізувався ступінь впливу релігії на стан оперативно-службової діяльності, ефективність навчально-виховного процесу, стан військової дисципліни й морально-психологічної атмосфери; виявлялися характерні особливості поведінки представників різноманітних конфесій.
Другий етап включав у себе реалізацію комплексу організаційних і змістовних заходів, передбачених планом. З метою вивчення найбільш характерних тенденцій в організації і проведенні виховання віруючих військовослужбовців у підрозділах Північно-Західного напряму Прикордонних військ України було проведено анкетування особового складу.
На даному етапі шляхом використання різноманітних форм і засобів здійснювалося практичне втілення в життя результатів дослідно-експериментальної роботи за такими напрямами:
озброєння командирів різноманітних категорій методичними рекомендаціями щодо організації виховної роботи з віруючими військовослужбовцями;
формування у командирів знань, умінь і навичок у проведенні виховної роботи з віруючими військовослужбовцями.
Третій етап включав всебічну перевірку проведеної роботи шляхом порівняння вихідних і кінцевих матеріалів дослідження, опрацювання отриманих результатів та їх узагальнення; формування теоретичних висновків і практичних рекомендацій.
У ході дослідження були уточнені форми і методи виховної роботи з віруючими військовослужбовцями за допомогою методу групових експертних оцінок (рис. 1.).
Результати дослідження свідчать, що основні форми і методи вихованого процесу з віруючими військовослужбовцями, наведені на рис. 1, є ефективними.
Згідно з метою дослідження було розроблено і запроваджено комплекс заходів з командирами підрозділів, спрямованих на підвищення рівня їх знань, умінь і навичок в організації виховної роботи з віруючими військовослужбовцями.
Рис. 1. Структурна модель виховної роботи з віруючими військовослужбовцями
в Прикордонних військах України.
У дослідженні автор виділяє три категорії релігійних груп, які відповідно до обгрунтованих критеріїв можуть бути конструктивними (позитивними), деструктивними (негативними) або нейтральними.
Більше уваги надається дослідженню деструктивності релігійних груп. Деструктивність має багатоплановий характер:
повна непокора державній владі і неприйняття необхідної охорони державного кордону;
деструктивність і опозиційність стосовно інших конфесій, і суперечності, що переростають у конфлікти на релігійному грунті, що не сприяє оперативно-службовій діяльності щодо охорони державного кордону України;
деструктивність і опозиційність стосовно світських поглядів і суперечності, що виростають із них;
конфлікти, що створюють додаткові проблеми під час організації і несення служби на державному кордоні тощо.
У дисертації автором розроблені й експериментально перевірені положення методичних рекомендацій щодо роботи командування з віруючими військовослужбовцями.
Відповідно до Конституції України, Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей” командування з`єднань та частин не має права перешкоджати задоволенню військовослужбовцями своїх релігійних потреб. Військовослужбовцям строкової служби, за їх індивідуальним бажанням, командири (начальники) повинні надавати час для задоволення релігійних потреб у дні і часи, встановлені для звільнення з розташування військової частини.
У випадках, коли у військовослужбовців такої можливості немає, командування військових частин і підрозділів, на прохання особового складу, може сприяти у запрошенні священнослужителів. Це відноситься, в першу чергу, до прикордонних загонів і прикордонних застав, на території яких не має культових споруд.
Відвідування священнослужителями підрозділу дозволяється здійснювати у визначений командиром (начальником) час, з урахуванням специфіки й особливостей військової служби;
Враховуючи вимоги ст. 5 Закону України “Про свободу совісті і релігійні організації”, в якій визначено, що встановлення будь-яких переваг або обмежень однієї релігії, віросповідання або релігійної організації відносно до іншої не допускається, релігійні основи виключені з регламентації службово-бойової і навчально-виховної діяльності з`єднань та частин.
Релігійні переконання військовослужбовців не повинні впливати на визначення розпорядку дня в підрозділі, порядок і черговість несення служби.
Командирам підрозділів потрібно: створювати умови для задоволення релігійних потреб віруючих військовослужбовців; не допускати будь-якого примусу для залучення до релігійної діяльності, виконання релігійних обрядів невіруючих воїнів; не надавати переваг військовослужбовцям однієї або іншої конфесії, у всіх аспектах життєдіяльності підрозділів врахувувати рівні права віруючих релігійних організацій.
У сучасних умовах співпраця між релігійними організаціями і Прикордонними військами України відбувається на таких засадах:
врахування вимог законодавства України, особливостей та специфіки прикордонної служби при суворому дотриманні вимог службових і військових статутів щодо збереження здоров'я військовослужбовців;
організація участі в роботі з особовим складом релігійних організацій з урахуванням особливостей українських традицій, менталітету та духовно-історичних надбань української нації;
поступове, згідно з розвитком правової бази, включення церков у духовно-патріотичне виховання особового складу Прикордонних військ України.
Для проведення дослідження використовувалась розроблена автором модель організації взаємодії органів виховної роботи Прикордонних військ України з релігійними організаціями, з якими підписані спільні угоди (рис. 2.).
Аналіз показує, що в найближчі роки з ряду економічних, соціальних, політичних, правових і моральних причин створення інституту військових священиків у державі і зокрема у Прикордонних військах України неможливий. Найпершою причиною цього є те, що відсутні: законодавча основа і кваліфіковані кадри. Разом з тим суворе дотримання діючих правових норм має забезпечити свободу совісті військовослужбовців Прикордонних військ України. Результати дослідження стану виховання віруючих військовослужбовців, динаміки й специфіки його вдосконалення дозволило визначити основні педагогічні умови, що дозволять помітно підвищити рівень виховання віруючих військовослужбовців Прикордонних військ України.
Такими умовами визначені:
обгрунтованість мети і завдань виховання віруючих військовослужбовців;
правильне розуміння командирами сутності та змісту виховання віруючих військовослужбовців з урахуванням специфіки служби у підрозділах Прикордонних військ;
систематичне вивчення особового складу;
всебічне урахування особливостей представників різних конфесій та різних ступенів віри військовослужбовців;
цілісне розуміння мети й завдань виховання віруючих військовослужбовців представниками різних церков;
наявність в офіцерів необхідних знань, умінь і навичок використання форм задоволення релігійних потреб віруючих військовослужбовців;
використання цих знань для ефективного керівництва виховною роботою;
вчасне задоволення релігійних потреб віруючих військовослужбовців;
статутний внутрішній порядок і організація служби військ у підрозділі.
У роботі обгрунтовано, що під час організації роботи священнослужителів, командирам (начальникам) потрібно:
своєчасно інформувати командування частин (підрозділу) про план заняття (заходу);
заходи щодо задоволення релігійних потреб відповідно до культових вимог здійснювати тільки з віруючими військовослужбовцями конфесії , до якої вони належать;
дотримуватись невтручання представників конфесій у військові справи та діяльність командирів підрозділів;
подавати посильну допомогу в забезпеченні бібліотек з’єднань, частин, підрозділів духовною літературою, відео та аудіо матеріалами духовно-просвітницького характеру за узгодженням з командуванням.
Виходячи з права кожного громадянина на свободу совісті та здійснюючи це право відповідно до Конституції і законів України, керуючись захистом законних прав громадян України незалежно від їх ставлення до релігії, доцільно встановлювати партнерські взаємини між релігійними організаціями і Прикордонними військами України на засадах взаємоповаги, визначення взаємних обов'язків і відповідальності сторін. Це є кроком у гарантуванні прав людини для громадян військовослужбовців, незалежно від їх світогляду чи віровизнання.
|