|
НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ
Центральний ботанічний сад імені М.М. Гришка
СКИБА ЮРІЙ АНДРІЙОВИЧ
УДК 581.9. 632.51 (477)
СИНАНТРОПНА ФЛОРА ВЕРХНЬОЇ ТЕЧІЇ БАСЕЙНУ ДНІСТРА (УКРАЇНА)
03.00.05 – ботаніка
Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата біологічних наук
Київ - 1999
Дисертацією є рукопис
Робота виконана в Національному педагогічному університеті ім. М.П. Драгоманова, Міністерство освіти України
Науковий керівник: кандидат сільськогосподарських наук, професор,
Гришко - Богменко Борис Костянтинович
Національний педагогічний університет ім. М.П. Драгоманова, декан природничо-географічного факультету
Офіційні опоненти: доктор біологічних наук, професор Чопик
Володимир Іванович, Національний університет
ім. Тараса Шевченка, професор кафедри
ботаніки
кандидат біологічних наук Мосякін Сергій
Леонідович, Інституту ботаніки
ім. М.Г. Холодного НАН України, завідуючий
відділом систематики вищих рослин
Провідна установа: Львівський державний університет ім. Івана
Франка, Міністерство освіти України, кафедра
ботаніки, м. Львів
Захист відбудеться «_19__» _березня___ 1999 р. о 10_ годині на засіданні Спеціалізованої вченої ради К. 26.215.01 Центрального ботанічного саду ім. М.М.Гришка НАН України за адресою: 252014, м. Київ, вул. Тімірязєвська, 1.
З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Центрального ботанічного саду ім. М.М. Гришка НАН України за адресою: 252014, м. Київ, вул. Тімірязєвська, 1.
Автореферат розісланий ________18 лютого 1999 р.____
Вчений секретар
Спеціалізованої вченої ради ________ Музичук Г.М.
Вступ
Актуальність теми. Значення знань про флору посилюються в аспекті положень Міжнародної конвенції про збереження біорізноманітності (м. Ріо–де–Жанейро, 1992) та резолюції Міжнародної конференції Planta Europa (м. Їєр (Франція), 1995). Зміни в біосфері призводять до зменшення кількості видів рослин та втрати цінного генофонду флори. Швидкі темпи розвитку суспільства і посилення впливу людини на природний рослинний покрив спричинюють синантропізацію аборигенної флори та рослинності. Тому, одним з головних наукових завдань є вивчення сучасного стану флори та його змін внаслідок антропічного впливу.
Початок всебічному вивченню синантропної флори України покладено працями М.І. Котова, В.В. Протопопової та ін. Дотепер проведено регіональні дослідження синантропної флори Київського Полісся (С.Л. Мосякін), Півдня України (Р.І. Бурда, В.М. Тохтарь, С.В.Петрик, Т.В. Васильєва–Немерцалова), Закарпаття (Б.Г. Проць). Ми досліджували північно–західну частину Прикарпатського флористичного округу.
Флору досліджуваної території почали вивчати з ХІХ ст. угорські, польські та українські дослідники: Ф. Гербіх, Е. Гюккель, Дж. Кнап, Е. Турчинський, С. Кульчинський, В. Павловський, М.І.Котов, В.І. Чопик, Ю.Р. Шеляг-Сосонко, С.М. Стойко, А.Т.Зеленчук, В.П. Ткачик та ін. Проте спеціальні дослідження синантропних видів рослин цього регіону не проводилися, були візуальними і фрагментарними.
Регіональні дослідження синантропної флори сприятимуть уточненню її видового складу, а всебічний аналіз – виявленню закономірностей її формування, що є цінним матеріалом для розробки прогнозу розвитку флори під впливом антропічного чинника, як на локальному, так і на планетарному рівнях, що на сучасному етапі і обумовлює розробку теми дисертаційної роботи: «Синантропна флора верхньої течії басейну Дністра».
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана на кафедрі ботаніки НПУ ім. М.П.Драгоманова у 1995-1998 рр. і пов’язана з планом науково–дослідної роботи кафедри за темою «Зміст освіти: форми, методи і засоби підготовки вчителів».
Мета і завдання дослідження. Подати повний конспект синантропної флори регіону, визначити сучасний стан флори та провести її аналіз. Простежити історію формування синантропної флори і виявити можливі тенденції її трансформації під дією абіотичних, біотичних та історичних факторів.
Першочергові завдання були такими:
- встановити видовий склад синантропної флори досліджуваної території;
- провести систематичний, географічний, біоекологічний аналіз;
- встановити час, способи міграції та ступінь натуралізації адвентивних рослин, що зростають в районі дослідження;
- виявити закономірності екотопологічної приуроченості синантропних рослин до певних трансформованих екотопів;
- скласти конспект синантропної флори на основі результатів власних досліджень, гербарних матеріалів та літературних відомостей;
- розробити прогноз можливих змін рослинного покриву під антропогенним впливом.
Наукова новизна одержаних результатів. Вперше встановлено видовий склад синантропної флори досліджуваної території та складено її критичний конспект. Подано розгорнуту характеристику кожного виду.
Виявлені нові для флори західних областей України місцезнаходження низки адвентивних видів. Зокрема, вперше в районі дослідження знайдено карантинні види Ambrosia artemisiifolia L., Solanum cornutum Lam., Centaurea diffusa Lam.
Вперше проведено всебічний аналіз синантропної флори району досліджень та виявлено її структурні особливості.
Висвітлено історію появи і розселення низки адвентивних рослин на території України та складено карти їх ареалів.
Виявлено екотопологічну приуроченість синантропних рослин до трансформованих екотопів.
Складено прогноз можливих змін флори під впливом господарської діяльності.
Практичне значення одержаних результатів. Практичне значення мають матеріали з видового складу синантропної флори, які можна буде використати при підготовці різних флористичних, хорологічних або узагальнюючих праць, присвячених синантропній флорі України або Європи.
Матеріали дисертації є одним з джерел встановлення сучасних тенденцій розвитку флори на території України під впливом антропічних факторів.
Виявлено відносно стійкі до різних форм і тривалості впливу антропічних прес–факторів види, які можуть бути біоіндикаторами загальних змін довкілля, придатні для використання при проведенні екологічної експертизи і моніторингу загального стану рослинного покриву.
Матеріали дисертації використовуються в навчальному процесі: під час проведення лабораторних занять, польових практик, виконання курсових робіт.
Особистий внесок здобувача. На всіх етапах робота виконувалася дисертантом самостійно із застосуванням відповідних методик.
Апробація результатів дисертації. Результати досліджень викладено на наукових конференціях «Теорія і практика вивчення природничих дисциплін у вищій та середній школі» (Умань, 1997); «Міжнародні аспекти вивчення та охорони біорізноманіття Карпат» (Рахів, 1997); «Питання біоіндикації та екології» (Запоріжжя, 1998); «Промислова ботаніка» (Донецьк, 1998); «Навашинські читання» (Київ, 1998) та науково-практичних конференціях викладачів НПУ ім. М.П. Драгоманова. Крім того, результати дисертаційного дослідження використано під час проведення занять та спецкурсів зі студентами природничо–географічного факультету НПУ ім. М.П.Драгоманова.
Публікації. Основні результати дисертації відображені у 8 друкованих наукових працях.
Структура та обсяг роботи. Дисертація викладена на 201 сторінках машинописного тексту, містить 6 таблиць, 33 рисунки. Складається зі вступу, 7 розділів, висновків, списку літератури. Бібліографія включає 187 праць, зокрема 43 – іншомовні джерела.
ЗМІСТ РОБОТИ
РОЗДІЛ І
Фізико–географічна характеристика
району дослідження
Районом дослідження була правобережна частина верхньої течії басейну р. Дністер. Його площа становить близько 1600 км2. Північно–західна межа регіону збігається з руслом верхів'я Дністра, південна – з нижньою смугою гірського лісового поясу, а східна – проходить по руслу р. Стрий.
Об’єктом дослідження була синантропна флора верхньої течії басейну Дністра. Флору досліджували у 1994-1998 рр., під час маршрутно-флористичного обстеження території. В основу покладено порівняльний морфолого-еколого-географічний метод дослідження. Для порівняння використано гербарні матеріали з гербаріїв Львівського університету ім. І.Франка (LW), Інституту екології Карпат НАН України (LWE) та Інституту ботаніки ім. М.Г.Холодного НАН України (KW), Дрогобицького та Стрийського краєзнавчих музеїв, а також описи видів, опубліковані у 1866–1996 рр. Латинські назви таксонів уточнено за С.К. Черепановим.
На підставі аналізу фізико-географічних умов району дослідження встановлено, що вони є гетерогенними та значно зміненими під впливом людини.
РОЗДІЛ 2
Нарис флорогенезу та сучасного стану
рослинного покриву
Питанням флорогенезу на території західних областей України займалася низка дослідників (Щекіна, Ільїнська [134, 43]; Сябряй, Щекіна [93]; Шварева [125]; Сіренко, Турло [83]; Шафер [174], Артюшенко та ін. [7]; Безусько, Кліманов [8]). Встановлено, що від давнього голоцену до нашого часу змінювався клімат, що, в свою чергу, спричинювало до зміни видового складу флори і рослинності. Внаслідок цих гетерохронних процесів у флорі регіону виявлено представників кожної з епох.
В цілому природний рослинний покрив району досліджень досить неоднорідний, тут виділяється кілька типів природної рослинності, а саме: широколистяні та мішані ліси, луки і болота, що мають свої характерні флористичні особливості. Процес формування синантропної флори тісно пов’язаний зі змінами природної флори, бо значна кількість адвентивних видів адаптується до трансформованих екотопів.
Відповідно до флористичного районування Українських Карпат, [120], якої ми дотримуємося, район дослідження розташований в межах Східнокарпатської підпровінції Прикарпатського флористичного району.
РОЗДІЛ 3
Нарис історії вивчення флори району досліджень
В історії вивчення флори району досліджень залежно від історичних подій, ми виділяємо три періоди, в які дослідницька робота була найбільш активною. У перший період (ХІХ ст.) флору досліджували переважно австро-угорські дослідники. У другому періоді (початок ХХ ст.) велику роботу в цьому напрямку проводили польські вчені, бо до 1939 р. ця територія була адміністративно підпорядкована Польщі. Останній період починається у післявоєнні 40-ові роки ХХ ст. і триває до цього часу.
У роботі проведено аналіз найпоширеніших класифікацій синантропних видів рослин, розроблених А. Теллунгом [176, 177], Н.С.Камишевим [46], Й. Голубом, В. Їрасеком [149], Я. Корнасем [156, 157], Ф. Шредером [169], Є.В. Дорогостайською [36, 37], В.С. Яброва–Колаковською [138], Н.А. В'юковою [24], А.В. Чічевим [116], В.В.Протопоповою [77, 79] та іншими науковцями. Проте на даний момент немає загальноприйнятої класифікації, яка б відповідала меті комплексної оцінки флори.
Зважуючи на високий ступінь антропогенізації ландшафту, для апофітної фракції ми пропонуємо використати класифікацію В.В.Протопопової [79], в основу якої покладено можливість та ступінь адаптації рослин до трансформованих екотопів, а для адвентивної – систему Ф. Шредера [169], дещо модифіковану відповідно до завдань дослідження. Тому ми пропонуємо свою, дещо модифіковану класифікацію. При цьому, по можливості, ми використали вже існуючі терміни.
Синантропи
Адвенти Апофіти
А. За часом іміграції: А. Ступінь адаптації
1) археофіти 1) евапофіти
2) кенофіти 2) геміапофіти
Б. За способами іміграції: 3) нестійкі апофіти
1) ксенофіти
2) ергазіофіти
В.За ступенем натуралізації:
1) агріофіти
2) епекофіти
3) ефемерофіти
4) колонофіти
Рис. 3.1. Система класифікації синантропної флори
Розділ 4
Конспект синантропної флори
Конспект синантропної флори досліджуваного району складений за результатами власних трирічних польових досліджень та на основі опрацювання гербарних колекцій Дрогобицького краєзнавчого музею, Львівського університету ім. І. Франка (LW), Інституту екології Карпат НАН України (LWE), Інституту ботаніки ім. М. Г. Холодного НАН України (KW) і літературних данних.
До «Конспекту…» включено 365 видів з 54 родин та 213 родів, виявлених нами на території дослідження. Сюди включена і значна кількість культурних рослин, які дичавіють. Подано розгорнуту характеристику кожного виду.
Під час польових досліджень нами були виявлені місцезнаходження шести видів адвентивних рослин, нових для західних областей України, зокрема: Heracleum mantegazzianum S. et L., Lactuca tatarica (L.) C.A.Mey., Commelina communis L., Solanum cornutum Lam., Centaurea diffusa Lam., Physalis ixocarpa Brot. ex Hornem.
Крім того, виявлено нові місцезнаходження таких адвентивних видів, як Veronica arvensis L., Rudbeckia laciniata L., Ipomaea purpurea (L.) Roth., Echinocystis lobata (Michx.) Torr. ex Gray, Tragopogon dubium Scop., Verbena officinalis L., Bryonia dioica Jacq., Ambrosia artemisiifolia L.та ін.
РОЗДІЛ 5
АНАЛІЗ СИНАНТРОПНОЇ ФЛОРИ
За результатами досліджень проведено аналіз систематичної, географічної, екологічної, біоморфологічної структури та життєвих форм видів, наведених у «Конспекті…».
Виявлено такі особливості систематичної структури синантропної флори регіону досліджень. Загальний видовий склад становить 365 видів з 54 родин та 213 родів. Десять провідних родин включають 240 видів (66%) флори району. Найбільшу кількість видів включають родини Asteraceae (63 види, 17,2%), Poaceae (32, 8,49%), Fabaceae (27, 7,39%), Brassicaceae (23, 6,30%), Scrophulariaceae (19, 5,20%), Caryophyllaceae (18, 4,93%), Lamiaceae (17, 4,65%), Rosaceae (16, 4,65%), Chenopodiaceae (13, 3,56%), Polygonaceae (12 видів, 3,28%). До наступних десяти родин належить 70 видів (19%), що утричі менше від попереднього показника. В середньому на одну родину припадає сім видів, більше половини родин (34 або 62%) представлені одним – трьома видами. Низька видова насиченістю, свідчить проте, що флора територій розвивається в екстремальних умовах.
У родовому спектрі синантропної флори переважають такі роди: Veronica – 9 видів, Vicia та Polygonum по 6, Malva, Chenopodium, Geranium, Euphorbia та Potentilla по 5, Poa, Trifolium та Atriplex по 4. Висока насиченість видами роду Veronica є ознакою ксерофільності, характерної для середземноморської флори.
Основні кількісні показники систематичного спектру свідчать про те, що під впливом діяльності людини відбувається трансформація флори та збільшення ролі родин і родів, характерних для ксеричних областей Середземномор’я.
Географічний аналіз даної флори свідчить про те, що за типом ареалу синантропні види рослин району досліджень належать до 26 груп. Найширше представленими ареалогічними групами є голарктична – 107 видів, євроазійська – 64, групи космополітів – 50 та гемікосмополітів – 35, європейсько–середземноморська – 27, європейсько–середземноморсько–східноазіатська – 15, європейсько–північноамериканська – 9 видів. Інші групи представлені 1-3 видами.
Чотири типи ареалів (голарктичний, євроазійський, космополіти та гемікосмополіти), переважають у структурі синантропної флори верхньої течії басейну Дністра. Значне місце серед апофітів займають широкоареальні голарктичні та євроазійські види із мезофільних угруповань. Серед адвентивних видів переважають космополіти та гемікосмополіти, які є представниками ксерофільних угруповань.
У синантропній флорі регіону дослідження ми виявили 178 видів адвентивних рослин, які належать до 127 родів та 42 родин. За результатами флорогенетичного аналізу вихідних ареалів, основними компонентами синантропної флори досліджуваного регіону є представники Давнього Середземномор’я – 117 видів (32%), значною є кількість рослини, що мають північноамериканське походження (25, 7,1%). Численну групу – 15 видів (4,1%) – у флорі району складають види європейського походження. З Азії та Південної Америки походить по 6 видів (1,6%). Інші вихідні ареали у флорі району представлені 1-3 видами. Проте через недостатність необхідних матеріалів нам не вдалося встановити походження 8 видів.
Для аналізу адвентивної фракції ми використали три незалежні один від одного показники: час іміграції, спосіб іміграції та ступінь натуралізації, які запропоновані Ф. Шредером [169] та використовуються багатьма дослідниками. До групи археофітів ми віднесли 92 види (25,2%), кенофітів – 86 видів (23,5%) рослин. Велику роль у поширенні адвентивних рослин відіграє спосіб іміграції. Залежно від способу іміграції ми визначили дві групи: переважну більшість (37,2%) у районі становлять ксенофіти, на долю ергазіофітів припадає 11,8%. Залежно від ступеня натуралізації адвентивні рослини, виявлені у регіоні, поділено на чотири групи: агріофіти – 11 видів (3%), епекофіти – 145 (39,7%), ефемерофіти – 15 (4,1%) та колонофіти – 7 видів (1,9%).
В екологічному спектрі синантропної флори за відношенням до вологи на першому місці є група ксеромезофітів – 178 видів (48,7%), на другому – мезофітів 143 види (39,4%), третє місце займають мезоксерофітів – 23 види (6,3%). Найменш численними є групи гігрофітів, ксерофітів та гідрофітів – відповідно, 9 (2,5%), 8 (2,1%) та 4 види (1%). Висока частка ксеромезофітів в екологічному спектрі свідчить про аридизацію території та ксерофітизацію рослинного покриву під впливом антропічного фактора.
За ступенем пристосування до інтенсивності освітлення найчисленнішою є група геліофітів – 240 видів (65,8%), друге місце займають сціогеліофіти – 118 видів (32,3%), третє – сціофіти – 7 видів (1,9%).
На основі аналізу життєвих форм встановлено, що до терофітів у районі дослідження належать 185 видів (50,8%). На другому місці знаходяться гемікриптофіти – 157 видів (43%), група фанерофітів налічує 12 видів (3,3%), хамефітів – 7 видів (1,9%) і 4 види (1%) належать до групи криптофітів. Таким чином, домінуючою життєвою формою у синантропній флорі району є терофіти, що пояснюється їх високою адаптацією до антропогенних екотопів.
Під час досліджень біоморфологічної структури синантропних видів, виявлено, що переважають трав’янисті рослини – 346 видів, або 94,8% від загальної їх кількості. Дерева та кущі нечисленні – 6 та 13 видів відповідно, або 1,6 та 3,6%, це переважно здичавілі культивовані види рослин.
Аналіз способів поширення синантропних рослин свідчить про те, що 156 видів належать до анемохорного типу. Велику роль у перенесенні діаспор відіграють і тварини, бо у дослідженій флорі виявлено 150 зоохорів. Антропохорів налічується 80 видів. У 89 видів відзначена висока здатність до поліхорії. Значна кількість – 66 видів, за характером поширення є барохорами. Найменш представлені у синантропній флорі автохори – 10 видів. Спосіб поширення більшості рослин визначається наявністю (відсутністю) перешкод у ландшафті та впливом людини.
На основі власних спостережень кількісного (об’ємного) поширення окремих видів в межах району у рослинному покриві виявлено такі закономірності: звичайно (масово) поширено по всій території 72 види (19,7%), часто – 145 (40%), спорадично – 74 (20,2%), зрідка - 43 (11,7), дуже рідко - 31 (8,4%).
РОЗДІЛ 6
Історія формування та деградації рослинного покриву під дією антропічного факторА
Для відтворення історії появи та розселення адвентивних рослин на території регіону досліджень ми провели порівняльний аналіз флористичного складу регіону за останні 150 років.
Перші грунтовні флористичні дослідження верхньої течії басейну Дністра проводилися у 1850-1870 рр. угорськими та польськими дослідниками. Найповніші відомості про флору регіону знаходимо у праці Е. Гюккеля [150], який для регіону досліджень наводить 988 видів, зокрема – 97 адвентивних.
1898 року проф. М. Коцюбою [155] опублікований додаток до флори Дрогобича за зборами Е. Турчинського, що містить 24 нових адвентивних види.
На початку ХХ ст. у флорі Прикарпаття нові адвентивні види були виявлені польськими дослідниками.
У ХХ ст. українські дослідники на території Прикарпаття знайшли ще низку нових адвентивних видів рослин [30, 39, 52, 89, 99, 120, 126, 130 та ін.].
Аналіз літературних джерел, що містять результати інвентаризації флори, та власні дослідження дозволили нам відтворити історію появи та розселення ряду адвентивних рослин, що трапляються в регіоні досліджень звичайно (масово) (Amaranthus retroflexus L., Galinsoga parviflora Cav., G. ciliata (Rafin.) Blake, Chamomilla suaveolens (Putsh) Rydb., Erigeron canadensis L., Juncus tenuis Willd., Impatiens parviflora DC.) або зрідка (Ambrosia artemisiifolia, Carduus nutans L., Commelina communis, Centaurea diffusa, Cyclachaena xanthifolia (Nutt.) Fresen., Echinocystis lobata, Impatiens glandulifera Royle, Solanum cornutum, Xanthoxalis dillenii (Jacq.) Holub та ін.).
Так, разом з насінним матеріалом 1886 року до Європи з Північної Америки випадково потрапив Solanum cornutum Lam. В Україні вид виявлено 1928 року Д.К. Ларіоновим у посівах зернових культур на Київщині. У післявоєнні роки спорадично зустрічався в лісостепових та степових районах України [110]. Зростає переважно на баштанах, серед люцерни, у садах, на виноградниках, біля будівель. За 40 років значні колонії сформувалися у Кіровоградській, Дніпропетровській, Запорізькій, Одеській, Миколаївській, Херсонській, Луганській та Донецькій областях. Спорадично зростає у степовій зоні Криму та Вінницькій області [17]. Нині вид продовжує розселяться у північно-західні райони Лісостепу. Ми вперше виявили на залізничній колії у м.Стрий (Львівська обл.).
Solanum cornutum – кенофіт північноамериканського походження з європейсько–середземноморсько–північноамерикансь-ким ареалом. На території України північна межа його поширення проходить через степову зону та Крим. Крім того, у Східній Європі поширений у Нижньоволзькому районі.
Вид зростає в посівах, садах, на городах та вздовж залізниць.
Загальне поширення: Мексика і південно-західна частина США, а також Середня Європа та Середземномор'я [109].
Як бачимо, антропогенізація території сприяє поширенню багатьох адвентивних видів рослин, насамперед тих, що мають високу екологічну пластичність та життєвість. А густа мережа шляхів сполучення в районі дослідження сприяє утворенню міграційних коридорів для адвентів та їх поширенню в нові регіони.
Склад і структура специфічних типів місцезростань визначаються умовами певного екотопу і в значній мірі відрізняються походженням і напрямком розвитку під впливом антропічних факторів. Типовими формами антропогенізованого ландшафту є агроценози, автомобільні та залізничні шляхи, смітники, вулиці, газони, клумби, будівельні майданчики та селитебні території – тобто ділянки, на яких природний покрив істотно порушений або повністю знищений. Їх видовий склад при всій різноманітності має багато спільного. Це пояснюється широкою екологічною пластичністю більшості бур'янів, насамперед адвентивних, і тим, що в урбанізованому середовищі спектр екологічних факторів значно вужчий, ніж у природних умовах. В процесі мікроеволюції на трансформованих екотопах, подібних за едафічними умовами та видом антропічного впливу, формуються дуже близькі за складом рослинні угруповання, які можуть бути біоіндикаторами змін у довкіллі.
РОЗДІЛ 7
Прогноз можливих змін рослинного покриву під впливом антропогенних факторів
На основі проведених аналізів та виявлених особливостей синантропної флори ми розробили прогноз можливих змін рослинного покриву під дією антропічних факторів.
Внаслідок синантропізації регіональна флора в подальшому збагатиться на адвентивні види, що обумовить зміну систематичної, географічної, екологічної структури та спектра життєвих форм. Розширяться флорогенетичні зв’язки флори регіону дослідження з флорою ксеричних областей Євразії та інших континентів.
На основі аналізу спектра систематичної структури можна передбачати, що кількість синантропних видів переважно буде збільшуватися за рахунок представників родин Asteraceae, Poaceae, Brassicaceae, Chenopodiaceae, бо саме ці родини найбільше представлені в регіональній флорі. Посилення ролі синантропних видів у подальшій трансформації флори спричинює суттєві зміни на всіх рівнях – популяційному, видовому, ценотичному та екосистемному.
Адвентивна фракція може поповнитися видами із родів Chenopodium, Amaranthus, Malva, Veronica, Geranium, Euphorbia, що вже представлені значною кількістю видів у флорі регіону. Із апофітної фракції до синантропної флори увійдуть рослини із родів Potentilla, Silene, Polygonum, Rumex, Cirsium, Poa, Verbascum, що мають високу екологічну пластичність і легко адаптуються до нових умов існування.
В майбутньому спостерігатиметься тенденція до збільшення у флористичному спектрі регіону геліофітів, ксеромезофітів, терофітів. Такі рослини мають більшу екологічну пластичність та швидше адаптуються до змінених умов.
| 
