|
КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА
Мележик Ольга Вікторівна
УДК 581.5:581.9:712.42](477-25)
Структура та динаміка рослинних угруповань
дернових покриттів м. Києва
03.00.05 – ботаніка
Автореферат
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата біологічних наук
Київ – 2006
Дисертацією є рукопис
Робота виконана у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка, м. Київ
Науковий керівник: доктор біологічних наук, професор
Соломаха Володимир Андрійович,
Київський національний університет
імені Тараса Шевченка,
професор кафедри ботаніки
Офіційні опоненти: доктор біологічних наук, професор, академік
Української Технологічної Академії
Гревцова Ганна Терентіївна,
Ботанічний сад ім. акад. О.В. Фоміна
Київського національного університету
імені Тараса Шевченка,
провідний науковий співробітник
відділу природної флори
кандидат біологічних наук, доцент
Костильов Олександр Васильович,
Національний медичний університет
ім. О.О. Богомольця, доцент кафедри біології
Провідна установа: Національний ботанічний сад ім. М.М. Гришка
НАН України, м. Київ
Захист відбудеться „13”червня 2006 р. о 12.00 годині на засіданні спеціалізованої Вченої ради Д 26.001.14 Київського національного університету імені Тараса Шевченка за адресою: 03127, Київ, просп. акад. Глушкова, 2/12, конференцзал.
З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці кафедри ботаніки Київського національного університету імені Тараса Шевченка:01033, Київ-33, вул. Володимирська, 58.
Автореферат розісланий „13” травня 2006 р.
Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради
кандидат біологічних наук Молчанець О.В.
Загальна характеристика роботи
Актуальність теми: Останнім часом масштаби антропогенних забруднень середовища, особливо у великих міських конгломераціях, настільки великі, що природні компенсаторні процеси не в змозі нейтралізувати шкідливий вплив забруднень на стан та якісні характеристики урбоекосистем. У зв’язку з цим виникла гостра необхідність вирішення цих питань з позицій урбоекології та біогеоценології шляхом рекультивації порушених ландшафтів, ландшафтної архітектури та фітомеліорації. За цих умов актуальною є розробка еколого-біологічних стандартів створення стабільного рослинного покриву в сучасному місті (урболандшафті) (Лаптєв, 1983; Лаптєв, 1991; Мицик, Лихолат, 1997; Лихолат 1992, 1999; Марутяк, 2002 та ін.).
Газон, як фонове тіло будь-якої ландшафтно-архітектурної композиції, відіграє незамінну роль в озелененні урбоекосистеми (врівноваження всіх компонентів зеленого ансамблю, незаперечне санітарно-гігієнічне значення: утримання від переміщення значних мас пилу; звукоруйнівний екран, підвищення відносної вологості повітря, фітонцидні властивості). Формуючи стійкі фітоценози, дерниноутворюючі трави перешкоджають розповсюдженню алергенних бур’янів та поширенню в населених містах рудеральної рослинності (Абрамашвили, 1970; Лаптєв, 1983; Мицик, 1989; Горишина, 1991; Анищенко, 1995; Лихолат, 1999; Воскресенський, Сенчило, 2004 та ін.).
Газонні покриття, як один з важливих компонентів рослинного покриву міст, є ключовою ланкою у формуванні стабільного екологічного стану урбоекосистеми, а саме тому актуальним є цілеспрямований його розвиток із застосуванням науково обґрунтованих технологій. Виходячи з цього, важливим на сьогодні є флористичне та фітоценотичне вивчення дернових покриттів урбанізованих територій, оцінка їх якісних характеристик, екологічних особливостей формування та розвитку культурфітоценозів для оптимізації середовища великих міст, оскільки на сьогодні створення газонних культурфітоценозів здіснюється без застосування необхідних еколого-біоморфологічних знань про газонні трави та їх угруповання.
Формування рослинних комплексів як природних, так і штучно створених у міських конгломераціях відбувається під значним впливом антропогенного фактору. Швидкі темпи розвитку урбоекосистем, зокрема м. Києва, зумовлюють актуальність проведення наукових досліджень з визначення стану довкілля у міських конгломераціях за видовим складом рослинних комплексів та напрямків його оптимізації засобами озеленення. Для досягнення цієї мети необхідним є постійний моніторинг флори та рослинності конкретних урболандшафтів. З іншого боку, міста є постійними джерелами розповсюдження адвентивних видів рослин, центром концентрації бур’янів та рослинних угруповань, котрі виникають під впливом діяльності людини. Відповідно до цього, постійно зростає зацікавленість в поглибленому вивченні адвентивних видів та власне флористичних комплексів, що виникають за їх участі.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана відповідно до наукової тематики кафедри ботаніки Київського національного університету імені Тараса Шевченка в межах державних програм – №97092 “Вивчити структурно-типологічні особливості формування фітобіорізноманіття природних та урбанізованих територій України” та №01БП036-04 „Молекулярно-генетичні маркери в систематиці, еволюції та сортовій ідентифікації”.
Мета та завдання дослідження. Метою роботи було вивчення структури та з’ясування закономірностей динаміки антропогенних фітосистем – дернових покриттів (на прикладі газонів м. Києва) для практичного розв’язання задач зі створення та підтримання їх у належному функціональному стані та оптимізації газонних покриттів великих міст України. На основі еколого-біоморфологічного та фітоценотичного аналізів обгрунтувати та запропонувати принципи прогнозування розвитку дернових покриттів в системі урбанізованого середовища, оптимізації їхньої структури та поліпшення декоративної якості травостою.
Відповідно до мети поставлено наступні завдання:
- дослідити флористичний склад та структуру газонних культурфітоценозів різних типів м. Києва;
- визначити еколого-біоморфологічну та синтаксономічну структури рослинного покриву газонів м. Києва, з’ясувати еколого-біологічні особливості їх розвитку;
- обгрунтувати та запропонувати з еколого-ценотичних позицій принципи прогнозування розвитку дернових покриттів в системі урбанізованого середовища, оптимізації їхньої структури та поліпшення декоративної якості травостою;
- оцінити якісні показники рослинних угруповань газонів;
- встановити характер формування дернових покриттів залежно від дії різних чинників навколишнього середовища;
- дати екологічну оцінку існуючих культурфітоценозів м. Києва.
Об’єктом досліджень були дернові покриття різних типів та на різних стадіях розвитку в м. Києві.
Предметом досліджень - видовий склад газонних угруповань м. Києва та динамічні процеси в них.
Наукова новизна отриманих результатів. Вперше для м. Києва досліджено особливості формування дернових покриттів залежно від комплексу екологічних та антропогенних чинників. Встановлено повний флористичний склад дернових покриттів різних типів на території м. Києва; визначено місце дернових покриттів у синтаксономічній схемі рослинності України; вперше в Україні складено синтаксономічну схему та наведено еколого-фітоценотичні особливості виділених синтаксонів рослинності даного типу згідно з принципами еколого-флористичної класифікації за Ж. Браун-Бланке. Визначено якісні характеристики культурфітоценозів даного типу та подано загальну оцінку їх декоративності на території урбосистеми. Проведено діагностування дигресійно-демутаційних стадій газонних фітоценозів, по яких раніше були відсутні дослідження цих комплексів в умовах густонаселених міст; наведено практичні рекомендації щодо покращення стану дернових покриттів різного видового складу на території м. Києва.
Наукове та практичне значення роботи. Наукове значення роботи полягає у детальному дослідженні культурфітоценозів як малодосліджуваних об’єктів на території України, адаптації загальних геоботанічних методів для використання їх при дослідженні культурної рослинності.
Практичне значення роботи полягає у прогнозуванні розвитку газонних культурфітоценозів з метою створення високоякісних довговічних газонних покриттів та в наданні рекомендацій з діагностики стадій дигресії трав’яного покриву і шляхів його відновлення, з наступним використанням в практиці зеленого будівництва. Складена синтаксономічна схема рослинності дернових покриттів м. Києва та детальна еколого-фітоценотична характеристика виділених синтаксонів дозволяє встановлювати певні стадії порушеності та динаміки певних рослинних угруповань та відповідним чином впливати на них, формувати стійкі довговічні декоративні травнисті покриття належного рівня якості.
Проведений аналіз рослинності даного типу дає уявлення про стан поширеності рудеральних видів рослин, зокрема експансивних та карантинних бур’янів, на території великого міста.
Дослідження такого типу можуть виконуватись в ході моніторингу рослинності урбанізованих територій з метою екологічної оцінки, а також для контролю поширення експансивних видів, особливо карантинних бур’янів, на території як міста в цілому, так і у складі його природоохоронних об’єктів (парків, скверів тощо).
Отримані результати можуть бути залучені до навчальних спецкурсів „Садово-паркове мистецтво та фітодизайн”, „Фітоценологія”, „Рослинність України”. Також отримані результати будуть використані при написанні відповідних томів видання „Рослинність України. Синантропна рослинність” та „Екофлора України”.
Особистий внесок здобувача. Всі дослідження, що викладено в дисертаційній роботі виконано автором особисто. В ході роботи складено понад 730 повних геоботанічних описів, після обробки яких встановлено синтаксономічні категорії та складено синтаксономічну схему дернових покриттів м. Києва. Автором зібрано близько 200 гербарних аркушів видів рослин, що зустрічаються у газонних культурфітоценозах міста.
Із трьох робіт, опублікованих у фахових виданнях, всі виконані автором особисто.
У роботі Воскресенський Б.М., Сенчило О.О. Футбольне поле: створення, догляд та вимоги до футбольних полів України: Навч. посіб. – К.: Фітосоціоцентр, 2004. – 264 с. дисертантом написано главу „Біоморфологічна та екологічна характеристика основних видів газоноутворюючих трав”.
Апробація результатів дослідження. Результати досліджень доповідались на дев’яти конференціях та на наукових семінарах кафедри ботаніки:
Всеукраїнській студентській науково-практичній конференції „Академік В.І. Вернадський і світ у третьому тисячолітті”, Полтава, 2003; Міжнародній науково-теоретичній конференції молодих вчених „Молодь і досягнення науки у вирішенні проблем сучасності”, Чернівці, 2003; IV Всеукраїнській науковій конференції студентів та аспірантів „Біологічні дослідження молодих вчених на Україні”, Київ, 2004; IV міжнародній конференції молодих вчених-ботаніків „Актуальні проблеми ботаніки та екології”, Канів, 2004; Всеукраїнській науково-практичній конференції „Сучасні проблеми фізіології та інтродукції рослин”, Дніпропетровськ, 2005; IV Міжнародній науковій конференції „Фальцфейнівські читання”, Херсон, 2005; V Міжнародній науковій конференції молодих дослідників „Теоретичні та прикладні аспекти інтродукції рослин та зеленого будівництва”, Київ, 2005; V Міжнародній конференції молодих вчених ботаніків „Актуальні проблеми ботаніки та екології”, Умань, 2005; V Всеукраїнській науковій конференції студентів та аспірантів „Біологічні дослідження молодих вчених на Україні”, Київ, 2005; на двох наукових семінарах кафедри ботаніки Київського національного університету імені Тараса Шевченка.
Публікації. За результатами досліджень опубліковано 5 наукових праць, з них 4 статті та 1 монографія.
Структура та обсяг дисертації. Дисертаційна робота складається зі вступу, 7 розділів, списку використаної літератури та 5 додатків. Обсяг основного тексту складає 225 сторінок, додатки займають 68 сторінок, окремим виданням додано практичні рекомендації. Робота містить 42 таблиці, 4 графіки та 2 рисунки. Список використаних літературних джерел містить 213 найменувань.
Основний зміст роботи
Місце та значення газонних культурфітоценозів
в системі сучасного міста
Подано аналіз літературних джерел стосовно питання функціональної ролі дернових покриттів в системі міста та їх класифікації, представлено історичний нарис вивчення газонів та проблем газонництва в Україні та у світовій практиці.
Геоботанічні аспекти вивчення рослинності дернових покриттів урбанізованих територій в Україні мали фрагментарний характер та не знайшли наукового узагальнення та практичного застосування (Берестеннікова, 1975; Кучерявий, 1999; Осипенко, 1999; Марутяк, 2002).
нарис природних умов регіону досліджень
Подано опис особливостей географічного положення, рельєфу та геоморфологічної структури м. Києва (Барщевський, Купраш, Швидкий, 1989; Екологічний атлас Києва, 2003; Природні умови Київщини, 2002; Київ як екологічна система..., 2001). Наведено характеристику та кліматичні умови регіону досліджень (Клімат Києва, 1995; Київ як екологічна система..., 2001). Подано огляд природного рослинного покриву території міста.
Своєрідність міста, інтенсивний розвиток господарського та житлового будівництва, невпинне зростання кількості населення зумовлюють наявність значної кількості площ, створення стійких високоякісних газонних покриттів на яких є необхідною умовою для формування належного екологічного рівня середовища існування людини.
Об’єкти і методи досліджень
Об’єктом досліджень були дернові покриття м. Києва, різного функціонального призначення та на різних стадіях свого розвитку.
Дослідження проводились протягом 2002-2005 рр. на території м. Києва класичними методами – рекогносцирувальним та окомірного еколого-ценотичного профілювання (Зимбалевская,1984; Миркин, 1987; Программа и методика биогеоценотических исследований, 1974; Юнатов, 1985 та ін.].
Геоботанічні описи були виконані за методикою Ж.Браун-Бланке. Площі пробних ділянок для геоботанічних описів знаходились у різних адміністративних районах міста. Через фрагментарність і розчленованість їхні розміри коливались від 4 до 100 м2 та.
Еколого-ценотичні профілі закладали з метою вивчення змін рослинності. При цьому використовувалися підходи та методики А.А. Юнатова, Я.П. Дідуха, Л.Г. Раменського. Закладання еколого-ценотичних профілів здійснювали методом екологічних рядів з урахуванням впливу на рослинність певних типологічних умов та екологічних факторів.
Латинські назви видів подано за “Определитель высших растений Украины” (1987) та уточнено за зведенням “Vascular Plants Of Ukraine: A Nomenclatural Checklist” (1999). Для введення українських та латинських назв рослин використано інформаційно-пошукову систему “Ботанік”, розроблену львівськими дослідниками (Кульчицький, Третяк, 1995).
Еколого-біоморфологічий аналіз видового складу проведений на основі власних польових досліджень та літературних даних [Серебрякова, 1971; Голубев, 1965; Алев,1986; Работнов, 1987; Лаптєв, 1983; Марутяк, 2002 та ін.). В основу поділу біоморф за розетковістю видів покладено класифікацію Т.І. Серебрякової.
Для хорологічного аналізу флори застосований метод класифікації типів ареалів за Мойзелем (Meusel, Jдger, Weinert, 1965). Формули регіонально-географічних типів ареалів видів рослин подано за Мойзелем, а також складено автором самостійно (у списку видів позначені *) на основі літературних даних про географічне розповсюдження видів (Базилевич, 1986; Флора европейской части СССР, 1974-1994; Флора УРСР, 1936-1965 та ін.). Еколого-ценотичні типи ареалів визначено за зведеннями “Флора УРСР” та “Определитель сосудистых растений Северо-Западной России”.
Розподіл видів за походженням у флорі України визначений за В.В.Протопоповою, аналіз ступеня антропогенної трансформації флори проведений за критерієм оцінки синантропних видів Й. Корнася.
Встановлення видового проективного покриття оцінювалось за асиметричною шкалою Б.М. Міркіна. Обробка геоботанічних описів проводилася на основі методу перетворення фітоценотичних таблиць (пакет програм FICEN) [Косман, Сіренко та ін., 1991; Sirenko, 1996). Встановлення та ідентифікація рослинних угруповань здійснювались за працями ряду українських [Соломаха, Костильов, Шеляг-Сосонко, 1991; Соломаха, Шеляг-Сосонко, Дідух, 1995; Соломаха, 1996; Левон, 1996-1997; Осипенко, 1999-2001; Куземко, 2003 та ін.) та зарубіжних [Анищенко, 1989-1991; Moraveи, 1995; Borhidi, 1996; Dierschke, 1997; Matuszkiewicz, 2001; Chytrэ, Tichэ. 2003] дослідників.
Екологічну характеристику синтаксонів за провідними едафічними факторами отримано методом синфітоіндикації (Дідух, 1990; Дідух, Плюта, 1994). Для отримання результатів використано базу даних еколого-фітоценотичної та флористичної інформації, що створена у відділі екології фітосистем Інституту ботаніки ім. М.Г. Холодного НАН України. Згідно з даною програмою, для синтаксонів розраховується числове значення за кожним едафо-кліматичним фактором, на основі яких і проводиться екологічна інтерпретація синтаксономічних одиниць.
Для розрахунку деяких показників екологічних факторів було використано оригінальні шкали ряду дослідників: кислотність та освітленість – Ellenberg H. ; засоленість грунтів – Borhidi A. (за Scherfose V.); вміст гумусу та гранулометричний склад грунту – за Landolt E.), гемеробність та урбанітет - Frank D., Klotz S. Розрахунки наведених показників виконані з допомогою к.б.н. Гончаренка І.В.
При екологічному аналізі досліджуваних рослинних угруповань, з урахуванням видового складу виділених союзів, було використано підхід з виділенням екологічних маргіналів (видів у складі фітоценозу), котрі суттєво відрізняються за своєю екологічною амплітудою від екологічного центра фітоценона в цілому.
Для інтерпретації отриманих екологічних показників стосовно рослинних угруповань використано метод одномірної ординації (градієнтний аналіз), при якому впорядкування синтаксонів здійснюється вздовж конкретних осей екологічних факторів і відображає закономірний характер їх змін (Дідух, Плюта, 1994; Миркин, Наумова, Соломещ, 2001; Ишбирдин, Миркин, 1988).
Оцінка загальної декоративності травостою та його основних якісних показників здійснювалась за загальноприйнятими методиками (Галактионов, Силина, 1964; Лаптев, 1983; Серебрякова, 1988) та шкалами декоративності О.О. Лаптєва. Серед параметрів, що підлягали визначенню як найбільш характерні, нами було виділено продуктивність пагоноутворення (кількість пагонів на одиницю площі), коефіцієнт кущіння, загальна декоративність травостою.
У зв’язку з неоднорідністю та малою площею газонних покриттів в місті, для визначення якісних показників дернових покриттів було закладено пробні ділянки не менше 15 м2 (Доспехов, 1968) . Визначення морфометричних показників здійснювалось за загальноприйнятими методиками у 15-кратній повторності, їхня статистична обробка проводилася з використанням пакету програм Microsoft Excel’2000.
Синморфологічний аналіз досліджуваних культурфітоценозів включав визначення меж рослинних угруповань, горизонтальну будову, оцінку гомогенності фітоценозу.
Напрямки трансформації та динаміки рослинних угруповань дернових покриттів визначались опосередкованими методами: шляхом встановлення сукцесійних рядів рослинних комплексів на основі екологічних і фітоценотичних рядів угруповань (континуумів) (Миркин, Наумова, Соломещ, 2001) та з’ясування флористичних зв’язків з іншими синтаксонами.
Основі результати та їх обговорення
Видовий склад рослинних угруповань
газонних культурфітоценозів
Систематична структура
Видовий склад рослинних комплексів газонних покриттів м. Києва представлений 198 видами вищих судинних рослин, які належать до 38 родин та 132 родів. Серед них 197 видів відноситься до відділу Magnoliophyta: до класу Magnoliopsida належать 161 вид з 34 родин (81,73%), до класу Liliopsida - 36 видів з 3 родин (18,27%) та 1 вид до відділу Equisetophyta (0,51%). Найбільшими за чисельністю таксонів є родини Asteraceae (42 види з 29 родів), Poaceae (33 види з 19 родів), Fabaceae (17 видів з 7 родів), Brassicaceae (15 видів з 12 родів), Rosaceae (10 видів з 6 родів). Систематичний розподіл видів наведено у таблиці 1.
Таблиця 1
Систематичний розподіл видів рослинних угруповань газонних покриттів
Понад 50%, а саме 59,1% видового різноманіття складають види з 5 родин: Asteraceae, Poaceae, Fabaceae, Brassicaceae, Rosaceae. Це свідчить про флористичну неповночленність дернових фітоценозів, оскільки вони є нестійкими рослинними угрупованнями. Без систематичного агротехнічного догляду ці комплекси розвиваються під впливом факторів зовнішнього середовища та відбувається їх поступове відновлення до природної рослинності того чи іншого екотопу. Переважання родини Asteraceae за кількістю видів та значна частка видів з родин Fabaceae та Brassicaceae свідчать про те, що газонні покриття Києва є напівнатуралізованими рослинними угрупованнями, які в процесі демутації наближаються до природних трав’яних угруповань.
Географічна структура
Географічну структуру видового складу газонних культурфітоценозів ми визначаємо як кількісне співвідношення видів, що на них зустрічаються, отримане на основі їх розподілу за типами ареалів (Дидух, 1992). Також розглядаються види дернових покриттів залежно від їх походження, ступеню адаптації до антропогенних чинників, часу та способу занесення та ступеню натуралізації у флорі України (рис. 1).
Найбільш поширеною групою є космополітна, оскільки більшість видів є евритопними та мають дуже широкий ареал поширення.
За походженням видів у флорі регіону дослідження, як і у флорі України взагалі, автохтонними є 135 видів (апофіти) та алохтонними 63 види (антропофіти).
Рис. 1. Характеристика видового складу дернових покриттів
за походженням у флорі України
Біоморфологічна структура
Згідно з узагальненим визначенням поняття “газон”, види, що його формують, повинні мати певні еколого-біоморфологічні характеристики. Ознаками, що особливо важливі при створенні покриття певного призначення, є характер кущіння, тип кореневої системи, наявність і тип підземних органів вегетативного відновлення, характер вегетативного відновлення, тип надземних пагонів, відношення видів до вологості та рівня освітленості, тривалість життя та вегетації.
Біоморфологічний аналіз проведено з використанням лінійної системи життєвих форм В.М. Голубєва, де будь-які біоморфологічні ознаки видів розглядаються незалежно. Такий підхід дає можливість провести порівняння кожної окремої групи, не пов’язуючи їх життєві форми з певним таксономічним рангом. При проведенні біоморфологічного аналізу до уваги були взяті вищезгадані ознаки, наявність яких є важливою для видів, що використовуються з метою створення декоративних покриттів різного функціонального призначення. Це дозволяє виявити закономірності формування газонних покриттів в умовах великого міста та в загальному оцінити якість нині існуючих газонних культурфітоценозів на території м. Києва.
За результатами досліджень у видовому складі дернових покриттів м. Києва переважаючою групою є гемікриптофіти (59,09% від загальної кількості видів), дещо менше терофітів (32,32%). Переважання рослин зі стрижневою кореневою системою (близько 64%), що у переважній більшості є поодиноко ростучими видами, вказує на високий ступінь рудералізації газонних покриттів та відповідно їх низькі функціональні показники. Значна кількість видів з нещільнокущовим типом кущіння (22 види), більша частина яких є видами-газоноутворювачами (13 видів). За типом розетковості переважаючою групою є безрозеткова (94 види), види якої у переважній більшості є рослинами з поодинокими пагонами, що ще раз підтверджує низьку якість існуючих дернових покриттів та їх невідповідність функціональному призначенню.
Еколого-ценотична структура
Серед екологічних характеристик навколишнього середовища найважливішими для газоноутворювачів є рівні зволоження та освітлення, оскільки саме ці фактори, передусім, беруться до уваги при створенні газонного покриття в певних едафо-кліматичних умовах. Правильне поєднання асортименту видів та кліматичних умов місцезростання забезпечує розвиток довговічного та високо декоративного культурфітоценозу. Розподіл видів за цими параметрами наведено в таблиці 2.
Таблиця 2
Розподіл видового складу газонних покриттів за екоморфами
Екоморфи Кількість видів у загальній групі Відносна частка від загальної кількості видів, (%) Кількість видів-газоноутворювачів у даній групі
Тип гігроморфи
Мезогігрофіти (MsHg) 2 1,01 -
Гігромезофіти (HgMs) 9 4,55 4
Мезофіти (Ms) 78 39,39 16
Ксеромезофіти (KsMs) 74 37,37 2
Мезоксерофіти (MsKs) 28 14,14 7
Ксерофіти (Ks) 7 3,54 1
Тип геліоморфи
Геліофіти (He) 115 58,08 17
Сціогеліофіти (ScHe) 58 29,29 10
Геліосціофіти (HeSc) 18 9,09 -
Сціофіти (Sc) 7 3,54 3
Всього 198 - 30
За визначенням В.Г. Горишиної, газон – це різновидність штучно створеної людиною лучної рослинності, угруповання багаторічних трав-мезофітів, що формують у надземній частині густий зімкнутий травостій, а у підземній – дернину. На відміну від луків, у них повністю відсутня ярусність травостою та значно більшою є густота стояння рослин. В ході дослідження культурфітоценозів, окрім видів-пратантів, нами було зареєстровано значну кількість видів з іншими ценоморфами (табл. 3).
Таблиця 3
Розподіл видового складу газонних покриттів за ценоморфами
Тип ценоморфи Кількість видів
у загальному списку Відносна частка від загальної кількості видів, (%) Кількість видів-газоноутворювачів у даній групі
Пратанти (Pr) 72 36,36 25
Степанти (St) 9 4,55 3
Сильванти (Sil) 15 7,58 2
Палюданти (Pal) 2 1,01 -
Рудерали (Rud) 92 46,46 -
Псамофіти (Psam) 8 4,04 -
Всього видів 198 - 30
| 
