|
НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ
ІНСТИТУТ ЗООЛОГІЇ ІМ. І. І. ШМАЛЬГАУЗЕНА
ГАВРИЛЮК МАКСИМ НИКАНДРОВИЧ
УДК 598.915.4 (477): 591.5
ОРЛАН-БІЛОХВІСТ В УКРАЇНІ:
СУЧАСНИЙ СТАН, БІОЛОГІЯ ТА ОХОРОНА
03.00.08 – зоологія
Автореферат
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата біологічних наук
КИЇВ – 2002
Дисертацією є рукопис
Робота виконана в Черкаському державному університеті
імені Богдана Хмельницького
Науковий керівник: кандидат біологічних наук, доцент
Нікітченко Ніна Трохимівна,
Черкаський державний університет,
кафедра біології
Офіційні опоненти: доктор біологічних наук, професор
Кошелєв Олександр Іванович,
Мелітопольський державний педагогічний університет, завідувач кафедри зоології та екології
біологічного факультету;
кандидат біологічних наук,
старший науковий співробітник
Пекло Олександр Михайлович,
Зоологічний музей ННПМ НАН України,
науковий куратор фонду птахів
Провідна установа: Одеський державний університет ім. І. І. Мечнікова
Захист відбудеться "_30_" квітня 2002 року о 10 годині на засіданні Спеціалізованої вченої ради Д 26.153.01 при Інституті зоології ім. І. І. Шмальгаузена НАН України за адресою: 01601, м. Київ-30, МСП, вул. Б. Хмельницького, 15
З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту зоології ім. І. І. Шмальгаузена НАН України
(віл. Б. Хмельницького, 15, м. Київ)
Автореферат розісланий "_22_" березня 2002 р.
Вчений секретар
Спеціалізованої вченої ради,
кандидат біологічних наук В. В. Золотов
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми. Головною метою Всесвітньої конвенції про охорону біологічного різноманіття (Ріо-де-Жанейро, 1992) є збереження та збалансоване використання всіх компонентів довкілля (Конвенція..., 1997).
Орлан-білохвіст (Haliaeetus albicilla (L.), Falconiformes, Accipitridae), або сіруватень віднесений до видів, близьких до загрозливого стану у світовому масштабі (Stattersfield, Capper, 2000). Цей вид занесений до Європейського червоного переліку тварин, що знаходяться під загрозою зникнення у світовому масштабі, де класифікований як вразливий, який у найближчому майбутньому може бути віднесений до зникаючих. Білохвіст був занесений до Червоної книги СРСР (1980), до першого (1980) та другого (1994) видань Червоної книги України. В зв'язку з чим сучасний стан орлана-білохвоста потребує особливого вивчення.
В останні десятиліття, через зростання антропогенного впливу на природні ландшафти, розширюється зона контактів людини і хижих птахів, з'являється необхідність об'єктивної оцінки сучасного стану і ролі хижаків в перетворених екосистемах (Галушин, 1982).
В Україні ґрунтовні дослідження біології орлана не проводилися. Останньою узагальнюючою роботою по хижим птахам є публікація В. М. Зубаровського (1977).
Тому сьогодні гостро назріла необхідність детального вивчення особливостей біології орлана-білохвоста в Україні та потреба з'ясування причин, які обмежують його чисельність. На основі цих даних реальним є розроблення та впровадження рекомендацій з охорони і збільшення чисельності даного виду.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота виконана в рамках теми кафедри біології Черкаського державного університету ім. Б. Хмельницького “Зміна фауни Середнього Придніпров'я в зв'язку з зростаючим антропогенним впливом”.
Крім того, розробка планів дій для збереження видів, що знаходяться під загрозою зникнення на європейському рівні, передбачається Всеєвропейською стратегією збереження біологічного та ландшафтного різноманіття (Софія, 1995).
Мета і задачі дослідження. Метою дослідження було встановлення сучасного поширення та чисельності орлана-білохвоста в Україні, комплексне дослідження його біології і визначення факторів, які обмежують його чисельність.
Для досягнення цієї мети були поставлені наступні задачі:
– встановити сучасне поширення виду та його чисельність в Україні;
– з'ясувати фактори, які обмежують чисельність виду;
– дослідити закономірності вибору гніздових біотопів, гніздових дерев та особливості архітектури гнізд;
– провести дослідження шлюбної поведінки орланів;
– вивчити фенологію розмноження та встановити тривалість гніздового сезону;
– дослідити продуктивність виду, успішність розмноження та фактори, що на неї впливають;
– вивчити фенологію, шляхи та інтенсивність міграції виду на території України;
– встановити особливості розміщення білохвоста та його чисельність в зимовий період;
– вивчити спектр живлення білохвоста та способи добування їжі;
– розробити національний план дій зі збереження орлана-білохвоста в Україні.
Об'єкт дослідження – орлан-білохвіст.
Предмет дослідження – поширення, чисельність та екологія виду.
Наукова новизна. Вперше детально проаналізовано зміну чисельності та поширення орлана-білохвоста в Україні, встановлено сучасний розмір гніздової популяції. Запропонована методика опису розміщення гнізд орланів та на її основі проаналізовано вимоги білохвостів до гніздових біотопів та гніздових дерев. Вперше досліджено фенологію гніздування білохвостів в Середньому Придніпров'ї. Уточнені фази розвитку пташенят та їхні строки. З'ясовано участь самця та самки у турботі про пташенят. Досліджено успішність розмноження виду та встановлено основні причини, що на неї впливають. Вперше детально проаналізовано строки, інтенсивність та хорологію міграцій виду в країні. Уточнена кількість зимуючих орланів в Україні та особливості їхнього розподілу. Вперше на Україні досліджено бюджети часу зимуючих орланів. Уточнено спектр живлення білохвоста та встановлено критерії вибору здобичі. Встановлені природні вороги та несприятливі фактори які впливають на вид в сучасних умовах, що може бути використано для оптимізації заходів його охорони. Досягнутий позитивний результат у приваблюванні орланів на гніздування у штучні гніздівлі. Складено бібліографію, яка нараховує близько 500 публікацій, що містять дані про вид, зібрані на території України.
Практичне значення. В ході роботи були отримані детальні відомості про чисельність та біологію орлана-білохвоста в Україні, які можуть бути використані при написанні наступного видання Червоної книги України. На основі одержаних результатів були визначені необхідні заходи з охорони орлана-білохвоста на місцях гніздування, міграції та зимівлі. Був складений національний план дій зі збереження виду в Україні, що передбачено державними законодавчими актами відповідно до Конвенції про охорону дикої флори і фауни та природних середовищ в Європі (Берн, 1979) (Гаврилюк, 2000). Ряд положень роботи може бути використано в курсах орнітології, етології, зоології та екології ВУЗ-ів.
Особистий внесок здобувача. Участь автора в даній роботі полягала в самостійному обґрунтуванні теми, визначенні завдань та шляхів їх вирішення, організації та безпосередньому проведенні польових та камеральних досліджень, аналізі та узагальненні одержаних результатів.
Апробація результатів дисертації. Результати досліджень були представлені на І та ІІІ конференціях молодих орнітологів України (Луцьк, 1994; Київ, 1998), Конференції “Території, що важливі для збереження птахів в Україні – ІВА програма” (Ніжин, 1995), Конференції “Популяційна екологія хижих птахів та сов” (Галле, Німеччина, 1996), І та ІІ конференціях Європейської орнітологічної спілки (Болонья, Італія, 1997; Гданськ, Польща, 1999), конференції, присвяченій 75-річчю Канівського природного заповідника (Канів, 1998), 7-й Нараді орнітологів Західної України (Івано-Франківськ, 1999), 3-й Євро-Азійській конференції Фонду досліджень хижих птахів (Мікулов, Чехія, 1999), Міжнародній конференції “Орлан-білохвіст 2000” (Стокгольм, Швеція, 2000), ХІ Орнітологічній конференції (Казань, Росія, 2001). Окремі результати доповідалися на засіданнях Черкаського осередку Наукового товариства ім. Т. Г. Шевченка (Черкаси, 1998, 1999, 2001, 2002).
Публікація матеріалів дисертації. За результатами дисертації опубліковано 10 статей у наукових журналах, 4 статті у збірниках наукових праць, 14 повідомлень у матеріалах і тезах конференцій, 1 замітка.
Структура та обсяг дисертації. Дисертація викладена на 241 сторін машинописного тексту. Вона складається із вступу, 10 розділів, висновку, списку літератури (537 найменувань, в тому числі 160 публікацій, написаних мовами, в яких використовується латиниця) та 4 додатків. Результати досліджень представлені в 15 таблицях та ілюстровані 16 рисунками (з них 8 в додатках).
РОЗДІЛ 1. СТУПІНЬ ВИВЧЕНОСТІ ВИДУ В УКРАЇНІ І СВІТІ
В розділі проведено детальний аналіз літературних джерел, присвячених орлану-білохвосту. Відмічається, що в Україні роботи з вивчення виду проводилися в основному в напрямку з'ясування його поширення та визначення чисельності в окремих регіонах на гніздуванні та в місцях зимівлі. Констатується застарілість колишніх даних – узагальнюючими роботами по орлану в Україні є публікації М. В. Шарлеманя (1933) і В. М. Зубаровського (1977). Дані по строкам розмноження, гніздовій біології, успішності розмноження, живленню є уривчастими та розрізненими. У вітчизняній літературі відсутній детальний аналіз змін поширення та чисельності орлана в Європі та в Україні. Попередніми дослідниками спеціально не досліджувалась гніздова поведінка, фенологія розмноження, не робились спроби узагальнити дані по міграціям.
Виділено основні тенденції вивчення виду в інших країнах. Роботи проводилися головним чином у напрямку дослідження популяційної динаміки, живлення, успішності розмноження та факторів, що на неї впливають (особливо впливу хлорорганічних сполук та важких металів), охорони білохвоста. Матеріал по географічному поширенню та біології виду міститься в окремих монографіях (Willgohs, 1961; Glutz et al., 1971; Cramp, Simmons, 1980; Love, 1983; Fischer, 1995; Mizera, 1999). Акцентовано увагу на питаннях, які досліджені недостатньо.
Обґрунтовується необхідність спеціальних досліджень різних аспектів біології орлана-білохвоста.
РОЗДІЛ 2. МАТЕРІАЛИ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕНЬ
Основний матеріал збирався протягом 1991–2001 рр. Всього здійснено 175 польових виїздів загальною тривалістю 301 день.
Поширення та чисельність орлана-білохвоста досліджувалися шляхом польових виїздів в різні регіони України. Додаткова інформація одержана з аналізу літератури та з особистих повідомлень орнітологів. В цілому отримані дані про вид з 19 областей та АР Крим.
Для аналізу зміни чисельності та поширення білохвоста в Україні були використані літературні джерела (всього опрацьовано понад 700 робіт), а також відомості із зоологічних колекцій музеїв.
Дослідження гніздової біології, поведінки дорослих птахів та пташенят проводилися на 3 основних стаціонарах та 5 додаткових, розташованих у Середньому Придніпров'ї. Нами описано за розробленою схемою 30 гнізд разом з гніздовим деревом, зібрана додаткова інформація ще про 41 гніздо. За стандартною методикою (Михеев, 1975) було здійснено 35 промірів 30 гнізд. Доступність та помітність гнізд визначалася за методикою В. М. Галушина, Є. А. Соскової (1976) у модифікації О. І. Шепеля (1992).
Враховуючи вразливість кладок яєць орлана-білохвоста та його рідкісність, гнізда в період інкубації не відвідувалися. Була узагальнена та статистично оброблена за загальноприйнятими рекомендаціями (Мянд, 1988) інформація про 66 яєць та про розмір 29 кладок орлана, яка стосувалася території України. Строки відкладання яєць встановлені в 58 випадках (з них 24 розраховані за оригінальними даними), зокрема на підставі часу вилуплення пташенят, а також судячи з початку насиджування (за результатами візуальних спостережень за гніздами).
Для вивчення бюджетів часу пташенят у гнізді використовувалася методика В. Р. Дольника (1982). Проведено близько 93 годин спостережень за трьома заселеними гніздами орланів, отримано 156 годин хронометражу поведінки пташенят.
В цілому була отримана інформація про 127 випадків розмноження орлана (з них 50 прослідковано автором особисто).
Живлення орланів вивчалося шляхом збирання залишків їжі та погадок у гніздах та під ними, у місцях відпочинку птахів, а також шляхом візуальних спостережень за гніздами та полюючими птахами. Всього була зібрана інформація про 245 решток живлення орлана.
Міграції досліджувалися на 3 контрольних стаціонарах. Для з'ясування місць зимівлі та кількості зимуючих орланів здійснювалися польові виїзди в райони незамерзаючих ділянок Дніпра та його притоків. У 1996–1999 рр. в районі Канівського заповідника за методикою В. Р. Дольника (1982) проводилися дослідження бюджетів часу зимуючих орланів. Проведено близько 270 годин спостережень, отримано близько 192 годин хронометражу.
Кількісний матеріал був оброблений на ПК ІВМ 486 DX-80 і ІВМ Pentium-233. Для побудови графіків, діаграм, карт, а також для статистичної обробки матеріалу використовувалися програми Word 7.0 і 2000, Exсell 7.0, PhotoShop 4.0.
РОЗДІЛ 3. ЗМІНА ЧИСЕЛЬНОСТІ ТА ПОШИРЕННЯ
І ЇХНІ ПРИЧИНИ
На основі знахідок залишків орланів при вивченні археологічних пам'яток, можна зробити висновок, що вид був звичайним на території України до ХІІ ст.
Аналіз літератури показує, що в ХІ–ХІХ ст. орлан був поширений не тільки біля великих водойм, а й на вододілах. Важливим компонентом живлення в таких місцях були гризуни, зокрема ховрахи. На нашу думку, вирубування лісів, розорювання степів у ХVІІ–ХІХ ст. призвели до першого значного скорочення чисельності білохвоста в Україні. Це було пов'язано з зменшенням чисельності гризунів та копитних, рештки останніх споживали орлани в зимовий період. Але у ХІХ ст. вид залишався широко поширеним в країні.
У першій чверті ХХ ст. чисельність птахів знову скоротилася, в першу чергу у місцях, де були відсутні великі водойми. У другій чверті ХХ ст. чисельність орлана в Україні, на відміну від більшості країн Європи, продовжувала швидко зменшуватися. На основі літературних даних вдалося встановити, що в той час в Україні гніздилося 80–100 пар орланів. Тому не можна погодитися з тогочасними оцінками розміру популяції виду, які наводить М. В. Шарлемань – 10–15 пар (1933) та Г. П. Дементьєв – 2 пари (1951). Враховуючи недостатню дослідженість території України та гніздопридатну площу, чисельність орлана в першій половині ХХ ст. можна оцінити не менше ніж у 120–150 пар. В той час значне скорочення виду відмічено на р. Сіверський Донець, орлан зникає на Закарпатті. Основними причинами скорочення чисельності в цей період були: масовий відстріл птахів, вирубування старих лісів, збільшення площі сільськогосподарських земель.
У 1955–1956 рр., на основі літературних даних, відомо про гніздування в Україні 29–33 пар орланів, а популяція виду в цілому може бути оцінена принаймні у 35–40 пар. Вже через 10 років, в середині 1960-х, відмічено гніздування лише близько 15 пар орланів. На нашу думку, в цей час в Україні гніздилося 20–30 пар: тільки одна пара існувала на Поліссі, всі інші були зосереджені вздовж Дніпра. Така чисельність виду зберігалася до кінця 1970-х рр.
Головними причинами катастрофічного зменшення чисельності орлана у 1950–1960-х рр. були, як і в попередній період, масовий відстріл і вирубування старих лісів, яке посилилося у зв'язку зі створенням на Дніпрі каскаду водосховищ. Використання пестицидів не було головним фактором депресії популяції, про що свідчить аналіз успішності гніздування орланів.
У другій половині 1970-х рр. чисельність виду на Середньому Дніпрі стала поступово збільшуватися, а на півдні продовжувався процес зменшення.
На протязі 1980-х рр. чисельність орлана поступово збільшувалася по всій країні, у 1990-х цей процес відбувався швидшими темпами. Станом на 1989 р. популяція оцінювалася принаймні в 30–40 пар (Грищенко и др., 1992). До того ж, І. М. Горбань станом на 1991 р. оцінює чисельність виду в 45–50 (Brewka et al., 1993) та 40–45 пар (Tomialojc, Folkestad, 1994). На нашу думку, в цей час на Україні гніздилося вже 50–60 пар орланів.
Основними чинниками відновлення чисельності орлана в Україні були: пристосування птахів до існування в антропогенних умовах, заборона у 1969 р. відстрілу хижих птахів, створення мережі рибних господарств та, можливо, заборона широкого використання пестицидів.
РОЗДІЛ 4. СУЧАСНИЙ СТАН ВИДУ
На протязі 1991–2000 рр. гніздова популяція білохвоста в Україні збільшилася майже вдвічі. Всього за цей період нам відомо про 85 місць гніздування, станом на 2000 р. достовірно відомо про щонайменше 78 місць гніздування. На основі аналізу площі гніздопридатних біотопів сучасну чисельність виду можна оцінити у 80–100 пар. Чисельність виду в 20–22 пари, яка наведена у Червоній книзі України (Клєстов, 1994) є заниженою, так само як і оцінка популяції наприкінці 1990-х рр. І. М. Горбанем із співавторами у 45–50 (Горбань та ін, 1999) або 60–70 пар (Gorban et al, 1999).
На зону Полісся припадає гніздування близько 9 % популяції, на Лісостеп – близько 41 %, на степову зону – близько 50 %. Близько 70 % білохвостів зосереджені в басейні Дніпра. Проникнення білохвостів в сучасний період на р. Сіверський Донець, ймовірно, відбулося з Дону (Белик и др., 1993).
РОЗДІЛ 5. ГНІЗДОВИЙ ПЕРІОД
5.1. Місця гніздування. Зараз гніздування орланів в Україні пов'язане виключно з водоймами. Пари білохвостів (n=20) селяться на відстані 0,5–6 км від найближчої кормової водойми (в середньому 1,7±0,2 км). Із 71 пари білохвостів 42 % трофічно пов'язані з дніпровськими водосховищами (27 % з цих пар в межах кормових ділянок мають рибні ставки), 23 % в якості кормових стацій використовують заплави річок, які не перетворених на водосховища, для 20 % пар основним місцем пошуку їжі є рибні ставки, 15 % шукають їжу в переважно долинах річок. Таким чином, з рибними ставками на гніздуванні в більшому чи меншому ступені пов'язані близько третини пар орланів в Україні.
Білохвости демонструють досить широкі межі екологічної пластичності у виборі стацій для гніздування. Із 23 пар, для яких виявлені місця розташування гнізд, найбільша кількість оселялася у різноманітних заплавних лісах – 43 % (в тому числі: в осокорових – 19 %, в вільхових – 17 %, в вербових – 7 %), у суборах оселяються 26 % пар, по 9,5 % гніздових територій розміщені у борах і дібровах. Крім того, 12 % пар гніздяться у насаджених соснових лісах.
В останні десятиліття спостерігається тенденція пристосування білохвоста до гніздування у змінених природних умовах. Це проявляється у гніздуванні в острівних залишках лісових масивів, у невеликих групах дерев серед вирубок або на їх узліссі, серед молодого деревостану.
Білохвости досить терпимі до нерегулярних джерел непокою. Відстань від гнізд до них складає 0,1–1,5 км (в середньому 0,56±0,11 км). Від постійних джерел непокою орлани гніздяться в середньому на відстані 2,38±0,32 км (lim 0,8–6,5). Віддаленість розміщення гнізд від міст – в середньому 11,60±1,19 км (lim 1,5–22).
Важливим критерієм у виборі місця гніздування для орлана є наявність зручного підльоту. Із 48 гнізд 7 % розміщувалися на поодиноких деревах. Досить зручними для влаштування гнізд орланів є розріджені ліси з низькою зімкненістю крон (9 % гнізд). Найчастіше гнізда розташовуються на деревах, які дещо вищі за оточуючі, чим також досягається зручний підліт (38 % гнізд). У лісах, які мають високу зімкненість, гнізда часто будуються на узліссі (29 %). Це можуть бути такі екотони: ліс – болото, ліс – вирубка, ліс – галявина або ліс – водойма. Майже всі випадки гніздування на узліссі спостерігаються у молодих лісах.
5.2. Характеристика гнізд. Із 71 відомого гнізда 36 (50,7 %) були влаштовані на соснах звичайних (Pinus sylvestris), 12 (16,9 %) – на тополях чорних (Populus nigra), 10 (14,1 %) – на вільхах клейких (Alnus glutinosa), по 5 (7,0 %) – на тополях сріблястих (Populus alba) та на вербах (Salix sp.), 2 (2,8 %) – на дубах черешчатих (Quercus robur), 1 (1,4 %) – на осиці (Populus tremula). Крім того, В. М. Зубаровському (1977) були відомі гнізда на березах (Betula sp.).
Аналіз літератури показує, що у порівнянні з періодом до 1950-х рр. нині збільшився вдвічі відсоток гнізд на соснах та вільхах. Дуби та верби стали використовуватися в 5 разів рідше, тополі чорні – в 2 рази рідше. Причиною зміни у використанні гніздових дерев є вирубування дубових і заплавних лісів, а також збільшення площі соснових насаджень.
На 20 досліджених нами гніздових територіях в теперішній час виявлено 33 гнізда. На 11 територіях було по 1 гнізду, на 5 – по 2 гнізда, та 4 – по 3 гнізда. В середньому на одній території було 1,65±0,17 гнізда. Хоча реальна кількість побудованих птахами гнізд більша, оскільки частина старих гнізд руйнується. Із 11 відомих нам пар, які мали більше одного гнізда, відстань між гніздами складала 20–4000 м, в середньому 762±184 м (n=34).
Середній діаметр стовбура гніздових дерев складав 58,7±2,0 см (lim 42–85, n=30), середня їх висота – 21,7±0,7 м (lim 15–30, n=31). Висота розміщення гнізд в середньому становила 16,2±0,8 м (lim 6–28, n=38).
У середній третині крони було розміщено 14 гнізд (46,7 %), у верхній третині крони – 8 (26,7 %), на верхівці дерев – 5 (16,6 %) та 3 (10,0 %) – у нижній третині крони. Відстань від основи гнізда до верхівки дерева коливалася від 1 до 10 м, в середньому складала 4,5±0,4 м (n=35).
Із 37 гнізд 22 (59,5 %) було влаштовано впритул до стовбуру на бічних гілках та 25 (40,5 %) – у розвилці стовбура.
Діаметр гнізд з віком мало змінюється. Це пояснюється тим, що він визначається площею основи, на якій влаштовується гніздо. Висота гнізд з роками має досить стійку тенденцію до збільшення (табл. 5.1).
Таблиця 5.1
Розміри гнізд орлана-білохвоста в Україні
Вік гнізда, роки n Діаметр гнізда Висота гнізда
lim, см середній, см lim, см середня, см
1 10 145 – 170 156±7,6 33 – 130 80±8,9
2 – 3 5 130 – 200 160±11,7 70 – 190 121±21,9
4 – 5 8 150 – 200 172±7,8 110 – 200 142±14,2
5 – 10 3 130 – 205 172±22,0 120 – 240 168±36,5
> 10 3 175 – 180 178±1,7 140 – 310 187±62,3
Невідомий 6 130 – 250 178±22,8 100 – 175 123±15,4
В цілому 35 130 – 250 169,4±5,1 33 – 310 126,1±10,5
Із 30 гнізд важкодоступними були 54 %, по 23 % гнізд належали до середньо- та легкодоступних. Добре помітними були 40 % гнізд, 37 % – помітні відносно добре та 23 % – дуже погано.
5.3. Гніздовий період. 5.3.1. Будування гнізд та шлюбна поведінка. Білохвости, які не зимують на власній гніздовій території, будують нове гніздо або оновлюють старе відразу після весняного прильоту. Пари, які втратили кладку, в окремих випадках можуть приступати до будування нового гнізда вже у червні. Нерідко нові гнізда з'являються у вересні – листопаді. В цей же час відмічається токування.
Шлюбна поведінка орлана включає повітряні демонстрації та різноманітну голосову активність. Повітряна активність проявляється у кружлянні одного птаха або пари на значній висоті та у повітряних іграх. Крики частіше починають подаватися з грудня, демонстраційні кружляння – з січня, коли частина пар ще знаходиться на місцях зимівлі. Шлюбна поведінка майже повністю згасає з часу відкладання яєць.
5.3.2. Насиджування кладки. В Україні відкладання яєць орланами відбувається з кінця першої декади лютого до початку першої декади квітня. Середня дата відкладання першого яйця – 7.03. Головним фактором, який визначає строки відкладання яєць білохвостами, є тривалість світлової частини доби. Безпосередній вплив на ці строки має наявність їжі в районі гніздування, метеоумови, а також індивідуальні особливості окремих пар.
Довжина яєць орланів в Україні в середньому складає 75,89 мм (lim 69,5–80,1), ширина – 58,83 мм (53,5–62,0) мм, вага яєць – 139,3 г (lim 128,0–151,5), вага шкаралупи – 13,09±0,34 г (lim 9,16–151,5), об'єм – 125,48±1,7 см3 (lim 103,4–142,8), індекс форми – 78,18±0,65 (lim 72,1–84,2).
Середній розмір кладки – 2,24±0,11 яйця. Частка кладок з 1 яйцем – 7 %, з 2 яйцями – 62 %, з 3 яйцями – 31 %.
5.3.3. Турбота про пташенят та бюджети часу. Вилуплення перших пташенят у орланів в Україні відбувається з середини березня до середини травня, звичайно з середини першої декади квітня до кінці другої декади місяця (середня дата 14.04). Найранній розрахований строк вилуплення 15–16.03.
Наводиться детальний опис вбрання пташенят, висвітлено етапи їхнього розвитку. Досліджена гніздова поведінка дорослих та молодих птахів. Проаналізовано бюджети часу пташенят різного віку. Виявлено відмінності у бюджетах часу пташенят різного віку та у пташенят одного віку в гніздах з 1 і 3 молодими птахами.
Перші польоти пташенят відбувається з кінця третьої декади травня до кінця липня, найчастіше – у третій декаді червня.
5.4. Продуктивність виду та фактори, які на неї впливають. У 1988–2000 рр. успішність гніздування виду склала 74,0 %, Середня кількість пташенят на пару, що гніздилася успішно, становить 1,48±0,07, середня кількість пташенят на пару, що брала участь у розмноженні, – 1,09±0,06. Із 94 випадків, коли білохвости гніздилися успішно, у 55 (58,5 %) із гнізд вилітало по 1 пташеняті, у 35 випадках – по 2 пташеняти (37,2 %), у 4 випадках – по 3 пташеняти (4,3 %).
Найвищі показники продуктивності спостерігаються у пар, які гніздяться поруч з рибними ставками. Найголовнішою причиною, що зменшуює продуктивність орлана в Україні, нині є загибель кладок через турбування з боку людини.
РОЗДІЛ 6. СЕЗОННІ ПЕРЕМІЩЕННЯ
Більшість пар білохвостів в Україні цілий рік живе в районі свого гнізда. Поряд з цим спостерігається міграція птахів інших популяцій. В Україні білохвіст є рідкісним мігруючим видом.
Сезонні переміщення орланів мають досить складний характер. Вони розпочинаються у птахів усіх вікових категорій у серпні – на початку вересня і пов'язані із пошуком поживи. У другій половині вересня розпочинається міграція молодих птахів з регіонів, де орлани не залишаються зимувати. Згодом починається міграція дорослих білохвостів, яка пов'язана із замерзанням водойм і може розтягуватися до грудня. Найбільш інтенсивною міграція проходить скрізь протягом жовтня.
Відліт птахів з місць зимівлі на півдні країни відбувається з середини лютого до кінця квітня, найчастіше з кінця лютого до початку третьої декади березня. В інших регіонах України міграція звичайно триває з середини березня до середини квітня, окремі особини мігрують до кінця цього місяця.
РОЗДІЛ 7. ПЕРІОД ЗИМІВЛІ
7.1. Місця зимівлі та чисельність птахів на них. Найважливішими місцями зимівлі виду в Україні є узбережжя Чорного і Азовського морів, також Дніпро. Взимку білохвости тримаються переважно біля незамерзаючих ділянок морів та річок. Частина птахів зимує на гніздових ділянках, які віддалені від незамерзаючих водойм, поблизу скотомогильників та в степу. У Північно-Західному Причорномор'ї, Північному Приазов'ї і Сиваші зимує до 140–160 орланів (Андрющенко и др., 1998; Русев и др., 1998). На Дніпрі, не враховуючи його гирла, зимує до 100–150 особин. Всього в 1996–2001 рр. в Україні зимувало в різні роки 260–370 орланів.
7.2. Особливості поведінки на зимівлі та бюджети часу. Дослідження бюджетів часу показало, що взимку більшу частину світлової частини доби орлани проводять відпочиваючи (табл. 7.1).
Таблиця 7.1
Середній денний бюджет часу орлана-білохвоста на зимівлі в районі Канівського заповідника (за 192 год. хронометражу)
Види активності Середній відсоток часу, %
Відпочинок 82,19
Політ 11,66
Комфортна поведінка 4,88
Поїдання здобичі 1,03
Клекіт (сидячі) 0,13
Педальні переміщення 0,11
Відсоток часу, що витрачається на політ, досить високий, але лише 38 % цього часу – це активний політ, а 48 % – ширяння та 14 % – сковзання.
В більшості випадків на місцях зимівлі білохвости утворюють спільні ночівлі, які використовуються цими птахами на протязі багатьох років. Такі місця розташовуються неподалік від основного району пошуку здобичі, вони максимально недосяжні для людей.
РОЗДІЛ 8. ТРОФІЧНІ ЗВ'ЯЗКИ ТА МІСЦЕ В ЕКОСИСТЕМІ
8.1. Кормова поведінка. В залежності від виду здобичі білохвости використовують різні способи полювання. Рибу найчастіше орлани видивляються з повітря, облітаючи кормові угіддя. Полювання при цьому може здійснюватися з малої (2–10 м), середньої (11–80 м) або великої (більше 80 м) висот, найчастіше з висоти 30–50 м. Рідше білохвости видивляються рибу, сидячи на присаді або бродячи по мілководдю. На птахів орлани полюють, хапаючи їх у повітрі. Пірнаючі види птахів найчастіше вихоплюються з поверхні води. Подібно до цього відловлюється ондатра (Ondatra zibethiсa) та водяна полівка (Arvicolla terrestris). Одним із способів полювання білохвостів є внутрішньовидовий та міжвидовий клептопаразитизм. На Середньому Дніпрі цей вид поведінки мало властивий білохвостам.
8.2. Живлення. Спектр живлення орлана має регіональні, сезонні, вікові та індивідуальні відмінності. У Середньому Придніпров'ї риба складає близько 80 % об'єктів живлення виду (табл 8.1). Птахи мають другорядне значення, частка ссавців у раціоні незначна, плазуни трапляються випадково.
З риб найчастіше у раціоні білохвостів на Середньому Дніпрі зустрічається лящ (Abramia brama) – 25 %, друге місце за частотою зустрічей займає судак (Lucioperca lucioperca) – 14 %, третє місце посідає сазан (Cyprynus carpio) – 6 %. Здебільшого орлани здобувають травмованих або хворих риб. Довжина тіла риб, знайдених нами в гніздах, коливалася від 12 (густера (Blicca bjoerkna) до 70 см (судак), в середньому вона становила 32,8±0,95 см (n=125). Достовірна відмінність у довжині тіла 6 основних видів риб в раціоні орлана була виявлена між щукою (Esox lucius) і пліткою (Rutilus rutilus) (p<0,05), а також між щукою і карасем (Carassius sp.) (p<0,05). Маса риб в здобичі орлана коливалася від 0,15 (краснопірка (Scardinius erythrophtalmus) до 4,4 кг (судак), в середньому складала 0,94±0,09 кг (n=75). Достовірною різниця в масі здобутих орланом риб виявилася між пліткою і лящем (p<0,05), а також між пліткою і щукою (p<0,05). Вік риб в раціоні становив від 1 до 8 повних років, середнє значення 3,4±0,19 років (n=77). Аналогічно із вагою вік різних видів риб, здобутих орланами, був неоднаковим. Це пояснюється досягненням певного розміру різними видами риб у неоднаковому віці. Достовірно відрізнявся вік наступних видів риб у живленні білохвоста: судака та карася між собою (p<0,001) та цих риб з лящем, сазаном, пліткою та щукою (p<0,05).
Таблиця 8.1
Співвідношення між класами хребетних в живленні
орлана-білохвоста в Середньому Придніпров'ї
Об'єкт Спосіб дослідження
живлення Візуальні спостереження Залишки в гніздах Погадки В цілому
n % n % n % n %
Риба 29 78,4 155 84,7 7 28,0 191 78,0
Птахи 5 13,5 23 12,6 9 36,0 37 15,1
Ссавці 3 8,1 5 2,7 8 32,0 16 6,5
Плазуни - - - - 1 4,0 1 0,4
Всього 37 100 183 100 25 100 245 100
Таким чином, вирішальним фактором у виборі риби як здобичі для білохвоста є її розміри.
Серед птахів найбільшу частку в живленні орлана на Середньому Дніпрі займає крижень (Anas platyrhynchos) (40 %) – найчисельніший водоплавний птах досліджуваного регіону в усі пори року.
Серед ссавців, через їхню низьку частоту зустрічей у живленні білохвоста, не можна виділити домінуючий вид. Більшість видів здобуваються у вигляді падлини.
Одного разу в погадці орлана було виявлено залишки ящірки (Lacerta sp.).
Сезонні варіації у живленні орлана в Середньому Придніпров'ї виражені слабо. Це пов'язано, на нашу думку, з доступністю протягом усього року основної здобичі білохвостів – риби. А на півдні України зимуючі білохвости живляться переважно саме водоплавними птахами (Ардамацкая, 1991; Лысенко, Сиохин, 1991; Пилюга, 1991; Пирогов, 1995; Рыбачук, 2000 та інші). Це пояснюється високою чисельністю цієї здобичі в регіоні.
Частка падлини в живленні орлана на протязі року неоднакова. Близько 80 % випадків її споживання припадає на період з вересня до березня.
Всього на основі оригінальних даних і літературних джерел нам відомо про наявність в раціоні орлана в Україні 36 видів птахів, 24 видів ссавців, 20 видів риб і не менше ніж 2 видів плазунів.
РОЗДІЛ 9. ВОРОГИ ТА НЕСПРИЯТЛИВІ ФАКТОРИ
Як було показано нами вище (див. розд. 3), однією з головних причин скорочення чисельності орлана в Україні було перетворення людиною місць гніздування.
Одним з головних факторів, які стримують зростання чисельності орлана в Україні, на сьогодні залишається фізичне винищення птахів. На протязі 1973–2001 рр. нам відомо про 25 випадків загибелі орланів в Україні, з яких 20 припадає на відстріл.
На основі аналізу літератури нами було встановлено, що протягом ХХ ст. катастрофічного зменшення успішності розмноження білохвостів в Україні не спостерігалося. Отже, ми можемо припускати, що вплив хлорорганічних сполук на популяцію орланів був незначним у порівнянні із Прибалтійським регіоном. Сьогодні цей фактор також не має серйозного впливу на птахів.
Вкрай актуальною є проблема накопичення орланами важких металів, особливо свинцю та ртуті. В Україні білохвости нерідко живляться підранками гусеподібних, тому вони здатні накопичувати критичні дози свинцю в тканинах. Важливою проблемою є турбування білохвостів людьми в гніздовий період (лісогосподарська діяльність та неконтрольований туризм). Певну небезбеку становить вилучення пташенят з гнізд, нам відомо три таких випадки.
До потенційно небезпечних факторів можна віднести загибель на лініях електромереж, радіоактивне забруднення та збіднення кормової бази.
Конфліктні ситуації з вороновими птахами можуть заважати білохвостам у споживанні їжі та у виборі місця гніздування.
| 
