|
НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ
ІНСТИТУТ БІОЛОГІЇ ПІВДЕННИХ МОРІВ
ім. О.О. КОВАЛЕВСЬКОГО
ЛИСИЦЬКА
ОЛЕНА ВАСИЛІВНА
УДК 574.583 (262.5)
МЕРОПЛАНКТОН ПРИБЕРЕЖНИХ ВОД КРИМУ
(ЧОРНОМОРСЬКИЙ СЕКТОР)
03.00.17 – гідробіологія
Автореферат
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата біологічних наук
Севастополь – 2005
Дисертацією є рукопис
Робота виконана в Інституті біології південних морів
ім. О.О. Ковалевського НАН України, м. Севастополь
Науковий керівник: доктор біологічних наук, професор
Муріна Ванцетті Василівна,
Інститут біології південних морів
НАН України,
провідний науковий співробітник
Офіційні опоненти: доктор біологічних наук,
старший науковий співробітник
Александров Борис Георгійович,
Одеська філія Інституту біології південних морів
НАН України,
керівник ОФ ІнБПМ НАН України
кандидат біологічних наук,
старший науковий співробітник
Кисельова Галина Олександрівна,
доцент кафедри екології й раціонального
природокористування Таврійського національного
університету ім. В.І. Вернадського, м. Сімферополь
Провідна організація: Інститут зоології ім. І.І. Шмальгаузена НАН України, м. Київ.
Захист дисертації відбудеться 21.12. 2005 р. о _14__ годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 50.214.01 при Інституті біології південних морів НАН України за адресою: 99011, м. Севастополь, пр. Нахімова, 2
З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Інституту біології південних морів
НАН України за адресою: 99011, м. Севастополь, пр. Нахімова, 2
Автореферат розісланий 18.11. 2005 р.
Учений секретар
спеціалізованої ради Д 50.214.01
доктор біологічних наук,
професор А.В. Гаєвська
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми. Меропланктон - тимчасовий компонент зоопланктону, представлений пелагічними личинками донних безхребетних. У планктоні прибережних вод Криму він відіграє важливу роль, оскільки становить більше половини від загального числа видів зоопланктону та є кормом для багатьох гідробіонтів (Загородня, 2004). Пелагічну стадію у розвитку мають усі види двостулкових молюсків, десятиногих та вусоногих раків, приблизно половина видів черевоногих молюсків й одна третина багатощетинкових червів. По чисельності личинок у планктоні можна побічно судити про строки нересту багатьох видів донних безхребетних. Структура меропланктону відображає стан бентосних співтовариств (Заїка, 1992). Моніторинг видового складу й чисельності пелагічних личинок донних безхребетних є важливим напрямком у дослідженні біологічного різноманіття фауни прибережних вод Криму. Актуальність теми обумовлена й відсутністю даних про стан меропланктону деяких районів Криму, зокрема, акваторії Балаклавської бухти. В теперішній час все актуальнішою стає проблема вселення в Чорне море нових видів (Александров, 2004). Дослідження меропланктону дають можливість відслідковувати поширення бентосних організмів, що вселяються на стадії пелагічної личинки, а також прогнозувати можливості занесення нових видів, у тому числі, з баластовими водами.
Наприкінці ХХ сторіччя в Україні почала інтенсивно розвиватися марикультура двостулкових молюсків – мідій і устриць, що підвищило зацікавленість до досліджень меропланктону. Вивчання сезонної динаміки чисельності личинок донних безхребетних у прибережних водах Криму дозволяє прогнозувати строки їхнього осідання на природні й штучні субстрати; видовий склад меропланктону необхідно враховувати при виборі акваторій, перспективних для організації маригосподарств, а також при оцінці впливу гідротехнічних робіт на прибережні біоценози.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана у відділі марикультури і прикладної океанології Інституту біології південних морів НАН України у рамках планових досліджень з бюджетних тем: “Фізіолого-біохімічні основи продукування речовини для створення сучасної марикультури” № держ. реєстрації 0187.0012496 (1990 - 1996); “Вивчити загальні еколого-продукційні процеси меліорації середовища й марикультури в прибережних районах Чорного моря” № держ. реєстрації 0196U022106 (1996 - 1999); “Структурно-функціональні основи биорізноманіття морських співтовариств” № держ. реєстрації 0199U001388 (1999 - 2002); “Розробка наукових основ біотехнологій відтворення й використання морських ресурсів” № держ. реєстрації 0101U001448 (2001 - 2005); по темі ГКНТ: “Розробити й здійснити комплекс біотехнічних заходів щодо вирощування чорноморських водоростей (філофора), молюсків (мідій, устриць) і риб (камбали-калкана): визначити наукові основи створення фермерських господарств для їхнього культивування” 03.04.07/020-92; 03.04.00/022до-95 (1992 - 1996). Автор брала участь у виконанні перерахованих тем як виконавець.
Мета й завдання дослідження. Мета роботи – вивчити таксономічний склад, динаміку чисельності та просторове розподілення меропланктону в прибережних водах Криму (чорноморському секторі). Для досягнення наміченої мети були поставлені наступні завдання:
- визначити видовий склад пелагічних личинок донних безхребетних прибережних вод
Криму (чорноморського сектору);
- вивчити сезонну динаміку чисельності меропланктону у чорноморському секторі
кримського узбережжя;
- простежити просторовий розподіл личинок донних безхребетних у напівзамкнутих
акваторіях Криму на прикладі Балаклавської бухти;
- проаналізувати зміни якісного й кількісного складу меропланктону досліджуваних районів
під впливом деяких абіотичних і антропогенних факторів;
- представити практичні рекомендації з вибору районів розміщення маригосподарств у
прибережних водах Криму, які ґрунтуються на даних по видовому складу та динаміці чисельності меропланктону.
Об'єкт дослідження – меропланктон - тимчасовий компонент зоопланктону, представлений пелагічними личинками донних безхребетних прибережних вод Криму.
Предмет дослідження - сезонні й багаторічні зміни видового складу й чисельності меропланктону в чорноморському секторі прибережних вод Криму.
Метод дослідження - мікроскопування личинок донних безхребетних для ідентифікації видів, експериментальна робота з пелагічними личинками донних безхребетних, натурні спостереження.
Наукова новизна отриманих результатів. У чорноморському секторі прибережних вод Криму вперше виконаний багаторічний моніторинг видового складу й чисельності пелагічних личинок донних безхребетних, що охоплює весь таксономічний комплекс меропланктону. У районах досліджень вивчені сезонні й річні зміни таксономічної структури меропланктону. Вперше вивчений видовий склад і сезонна динаміка чисельності личинок донних безхребетних у Балаклавській бухті й представлений список таксономічного складу меропланктону, що включає личинок 57 видів безхребетних, які відносяться до 38 родин; визначені домінуючі види. Уперше досліджено просторовий розподіл личинок донних безхребетних у Балаклавській бухті. Виявлено розходження в структурі меропланктону кутової та відкритої частин бухти. Уперше проаналізований вплив згінно-нагінних явищ, а також наслідків гідротехнічних робіт на чисельність і видовий склад меропланктону Балаклавської бухти. Досліджено поширення у чорноморському секторі прибережних вод Криму ряду видів пелагічних личинок бентосних організмів, які є вселенцями у Чорне море.
Практичне значення отриманих результатів. Якісні й кількісні характеристики меропланктону можуть використовуватися при контролі екологічного стану кримського узмор'я, у тому числі при спостереженні за появою й поширенням у водах Криму нових видів. Регулярні дослідження меропланктону в районі Карадагського природного заповідника підтвердили доцільність і необхідність дотримання заповідного режиму в акваторії Карадагу для збереження біорізноманіття фауни України. Дані про стан меропланктону Балаклавської бухти використані при складанні одного з розділів “Стратегічного плану розвитку навколишнього середовища в Балаклаві”. У Балаклавську районну держадміністрацію представлене наукове обґрунтування необхідності проведення екологічної експертизи стану Балаклавської бухти, що включає моніторинг меропланктону. З обліком якісних і кількісних характеристик меропланктону розроблені рекомендації з вибору у прибережних районах Криму, у тому числі й у Балаклавській бухті, акваторій, перспективних для організації маригосподарств. Запропоновано профілактичні міри, що дозволяють знизити рівень поразки раковин культивованих молюсків поліхетою-перфоратором Polydora ciliata у функціонуючому при ІнБПМ НАН України експериментальному мідійно-устричному господарстві.
Дані по морфології й фенології личинок донних безхребетних можуть бути використані в курсах лекцій по зоології безхребетних і гідробіології для студентів вузів.
Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійним науковим дослідженням. Автором організовано комплексний моніторинг вод Балаклавської бухти й прилягаючої акваторії від м. Фіолент до м. Айя, а також розпочато дослідження меропланктону в акваторії заповідника “Мис Мартьян” (ПБК). Проби меропланктону в акваторії Севастопольської бухти (1996 - 1997 рр.), Балаклавської бухти (2000 - 2004 рр.), Карадагського природного заповідника (2002 - 2004 рр.) зібрані й оброблені автором самостійно. Автором оброблені проби, відібрані М. М. Шевченко у 1994 - 1996 рр. й 2002 - 2004 рр. на зовнішньому рейді Севастопольської бухти; А. І. Безвушко у 1998 - 2000 рр. в акваторії Карадагу; М. О. Поповим у 2004 р. в районі Південного берегу Криму. Автором самостійно виконана експериментальна робота та проведена ідентифікація видів меропланктону. У роботах, опублікованих у співавторстві, вклад здобувача полягав в обміркуванні методичних проблем досліджень, в аналізі обробленого матеріалу й узагальнені отриманих результатів. Зі статей, опублікованих у співавторстві, у дисертації використані дані, отримані автором. Права співавторів публікацій не порушені.
Апробація роботи. Результати досліджень були представлені на: симпозіумі "Metamorphosis of marine invertebrata" (Plymouth, 1996); II Гідроекологічному з'їзді (Київ, 1997); I (2000 р.), II (2001 р.) і III (2003 р.) конференціях молодих вчених "Понт Евксинський" (Севастополь); III Гідроекологічному з'їзді (Тернопіль, 2001); науковій конференції "Водні екосистеми й організми - 4" (Москва, 2002); "Ломоносовських читаннях - 2003" (Севастополь, 2003); науковій конференції “Екосистема Чорного й Азовського морів на рубежі тисячоріч” (Одеса, 2004); наукових семінарах відділу марикультури і прикладної океанології ІнБПМ НАНУ.
Публікації. По темі дисертації опубліковано 22 роботи (три без співавторів), з них 10 статей у спеціалізованих наукових виданнях, рекомендованих ВАК України, 12 робіт - у наукових збірниках, матеріалах і тезах національних і міжнародних конференцій.
Структура й обсяг дисертації. Дисертація викладена на 152 сторінках машинописного тексту; складається із введення, шести розділів, висновків, списку використаної літератури, що включає 175 найменувань. Текст дисертації містить 12 таблиць та 54 малюнка.
СТИСЛА ІСТОРІЯ ВИВЧЕННЯ МЕРОПЛАНКТОНУ
ПРИБЕРЕЖНИХ ВОД ЧОРНОГО МОРЯ
Історія вивчення меропланктону Чорного моря бере початок з кінця XIX сторіччя. У середині XX віку великий внесок у дослідження видового складу й фенології пелагічних личинок донних безхребетних прибережних вод внесли вчені трьох біологічних станцій – Севастопольської, Карадагської й Одеської. Результати цих досліджень представлені в наукових працях К. А. Виноградова, М. І. Кисельової (Polychaeta); К. О. Захваткіної (Bivalvia), Г. О. Кисельової (Bivalvia, Gastropoda, Polychaeta), В. Д. Чухчина (Gastropoda); Г. Б. Зевіної (Cirripedia), М. А. Долгопольскої, Ю. М. Макарова (Decapoda). Наприкінці XX сторіччя меропланктон кримського узбережжя був предметом пильної уваги В. В. Муріної, Є. В. Павлової, М. К. Ревкова, І. І. Казанкової, Я. М. Артем'євої, А. І. Безвушко та ін. Особливості розвитку та розподілу меропланктону в північно-західній частині Чорного моря детально вивчені Б. Г. Александровим.
РАЙОНИ ДОСЛІДЖЕНЬ, МАТЕРІАЛ І МЕТОДИ
Райони досліджень. Вивчення меропланктону проводили у чорноморському секторі прибережних вод Криму з 1994 по 2004 рр. При виборі районів дослідження враховували, що на зовнішньому рейді Севастопольської бухти розташоване експериментальне мідійно-устричне господарство ІнБПМ НАНУ, отже, вивчення меропланктону цього району має практичне значення у зв’язку з розвитком марикультури двостулкових молюсків в Україні. Два інших райони є контрастними - відкрита й відносно “чиста” акваторія Карадагського природного заповідника й напівзамкнута, піддана тривалому антропогенному впливу Балаклавська бухта (мал. 1). З 2004 р. дослідження розширилися за рахунок прилягаючих до Балаклавської бухти акваторій від мису Фіолент до мису Айя, які розглядаються як перспективні для розвитку марикультури у чорноморському секторі кримського узбережжя. Влітку 2004 р. почато дослідження видового складу меропланктону у прибережних водах Південного берегу Криму (Блакитна затока, акваторія заповідника “Мис Мартьян”, с. Микита).
 
Мал. 1. Схеми районів досліджень:
А - акваторія Севастопольської бухти
1- зовнішній рейд, експериментальне
мідійно-устричне господарство,
2 - Артилерійська бухта;
Б - акваторія Балаклавської бухти:
1 - кутова частина, 2 - відкрита
частина, ст. 3 - 3а – створ бухти,
4 - зовнішній рейд бухти;
В – акваторія Карадагського
природного заповідника
Методи обробки проб та експериментальних досліджень. Проби меропланктону відбирали з горизонту 10 - 0 м сіткою Джеді (діаметр вхідного отвору 36 см, розмір вічка мірошницького газу 135 мкм) з періодичністю 1 - 2 рази на місяць. Температуру води визначали поверхневим термометром, на глибині - за допомогою глибоководних перекидних термометрів. Координати станцій обчислювали за допомогою супутникової навігаційної системи - GPS-12, GARMIN. Переважні глибини на станціях відбору проб - 10 - 13 м. Попередню обробку проб меропланктону проводили на живому матеріалі (тотальний підрахунок у камері Богорова під бінокуляром МБС-9). Для подальшої обробки проби фіксували 4 % розчином формаліну, для уточнення видової належності личинок використовували світловий мікроскоп МБІ - 3. Усього оброблено 886 проб (табл. 1).
Таблиця 1
Обсяг обробленого матеріалу
При вивченні таксономічної структури меропланктону використовували дані про число видів, чисельність окремих видів, сумарна чисельність великих таксонів меропланктону, загальна чисельність меропланктону. Личинок донних безхребетних, ідентифікація яких була ускладнена, підрощували в лабораторних умовах для подальшого визначення. Личинок поміщали в кристалізатори обсягом 50 мл з фільтрованою морською водою. Воду міняли через 1 - 2 доби, а після осідання личинок - 2 рази на тиждень. Корм для личинок складався із суміші морських водоростей: Monochrysis lutheri, Isochrysis galbana, Chaetoceros calcitrans, Dunaliella viridis, Phaeodactylum tricornutum, наданих Л.В. Ладигіною. Додатково проведені експериментальні дослідження з вивчення періоду нересту черевоногого молюска Mutiturboella inconspicua. Для фотографування підрощених личинок використовували “10XMF Microscope Digital Camera”.
З метою виявлення залежності між чисельністю в планктоні личинок поліхети Polydora ciliata – перфоратора раковин молюсків й ураженістю стулок устриць Crassostrea gigas, була виконана експериментальна робота разом з к.б.н. Г.В. Пірковою. Об'єктом дослідження послужили устриці C. gigas у віці 1,5 року, вирощені на експериментальній мідійно-устричній фермі. Кош із молюсками перебував протягом листопада - грудня 2002 р. на дні (глибина 11 м), як контроль використовували устриць, підвішених у садках у товщі води (глибина 5 м). Ураженість раковин устриць полідорою фіксували після їхнього розкриття (по 10 - 20 екз. з інтервалом 2 тижні протягом січня – березня 2003 р.). Блістери (утворені поліхетою камери) промивали фільтрованою морською водою, фільтрат переглядали під мікроскопом. Одночасно проводили спостереження за спатом гігантської устриці, виставленому в море в садках на дорощування (глибина 3 м). З поверхні садків та устриць змивали первинні трубки, збудовані поліхетою P. ciliata. Дорослих полідор поміщали в кристалізатори з морською водою (температура води 20 - 220 С), на дні якого були розкладені раковини устриць і мідій. На початку листопада молодих поліхет P. ciliata витягали з трубок і під мікроскопом визначали їх стать.
МЕРОПЛАНКТОН ПРИБЕРЕЖНИХ ВОД КРИМУ (ЧОРНОМОРСЬКИЙ СЕКТОР)
Таксономічний склад. Більшість видів пелагічних личинок, виявлених у чорноморському секторі прибережних вод Криму, відносилися до класів Polychaeta, Bivalvia, Gastropoda; рядів Cirripedia й Decapoda. Крім того, виявлені планули класу Hydrozoa (Coelenterata) та личинки актинотрохи Phoronis (Tentaculata: Phoronidea).
Тип Annelida, клас Polychaeta. В 1994 - 2004 рр. у районах досліджень виявлені пелагічні личинки 21 виду багатощетинкових червів, що відносяться до 13 родин. По числу видів у меропланктоні найбільш широко представлені родини Spionidae (8 видів) і Nereidae (5 видів). Масовими у планктоні були личинки Polydora ciliata й Microspio mecznikowianus (Spionidae), Neanthes succinea (Nereidae), Harmothoe reticulata (Polynoidae). Личинки поліхети Lagisca extenuate (Polynoidae) - виду, що зустрічається рідко, знайдені тільки у водах Карадагського природного заповідника.
Клас Crustacea, ряд Cirripedia. У прибережних водах Криму виявлені пелагічні личинки усіх 6 видів (3 родин) вусоногих раків, відзначених для Чорного моря (Зевіна, Полтаруха, 1999). У планктоні домінували личинки Balanus improvisus (Balanidae) - еврібіонтного, масового в обростанні виду. Пелагічні личинки Balanus eburneus (Balanidae) виявлені тільки у Балаклавській бухті. Личинки Verruca spengleri (Verrucidae) і трьох видів вусоногих раків родини Chthamalidae у планктоні були відзначені лише влітку.
Клас Crustacea, ряд Decapoda. В період досліджень виявлені личинки 15 видів 11 родин десятиногих раків. Найбільш масовими в планктоні були личинки Upogebia pusilla ( Callianassidae) й Hippolyte longirostris (Hippolytidae). Личинкові стадії креветки Crangon crangon (Crangonidae) на відміну від личинок інших видів Decapoda, типових для теплого періоду року, у літні місяці не попадалися. У планктоні вони зустрічалися в квітні - травні й наприкінці вересня – початку жовтня, що дає підставу припустити наявність двох генерацій цього виду - весняної й раннє-осінньої. У літньому планктоні найчастіше відзначалися личинки масових видів бентоса - Diogenes pugilator (Paguridae), Pisidia longimana (Porcellanidae). Личинки Brachyura - Carcinus aestuarii, Eriphia verrucosa, Pilumnus hirtellus, Pachygrapsus marmoratus - видів, занесених в “Червону книгу України”, були відзначені одинично.
Тип Mollusca, клас Bivalvia. Личинки Bivalvia були одним із постійних компонентів меропланктону прибережних вод Криму й зустрічалися на протязі року. У досліджуваний період нами визначені личинки 12 видів 8 родин Bivalvia. Найбільше масово представлені в меропланктоні двостулкові молюски родини Mytilidae - в осінньо-весняний період домінували личинки мідії Mytilus galloprovincialis, а влітку - мітілястера Mytilaster lineatus. Протягом року в незначній кількості відзначалися веліконхи Modiolus sp. Масовими в літньо-осінньому планктоні були личинки Chamelea gallina (Veneridae), навесні збільшувалася кількість личинок родини Cardiidae. З липня до грудня у планктоні одинично зустрічалися личинки Teredo navalis (Teredenidae) - молюска, не зазначеного у складених списках видів зообентосу кримського узбережжя (Ревков, 2003). У районах досліджень виявлені личинки двостулкових молюсків Anadara inaequivalvis та Mya arenaria, які є вселенцями у Чорне море.
Тип Mollusca, клас Gastropoda. У період досліджень виявлені личинки 19 видів черевоногих молюсків, що відносяться до 14 родин. Масовими були личинки Bittium reticulatum (Bittiidae), Tricolia pulla (Phasianellidae), та представники родини Rissoidae. У теплий період року зустрічалися й личинки молюска-вселенця Rapana thomasiana thomasiana. З видів, не зазначених у складених для кримського узбережжя списках (Ревков, 2003), у планктоні знайдені личинки Stiliger bellulus, Limapontia capitata, Tergipes tergipes.
Таким чином, з 1994 по 2004 рр. у прибережних водах чорноморського сектору Криму виявлені та ідентифіковані пелагічні личинки 74 видів 50 родин донних безхребетних. Найбільш повно представлені родини Spionidae й Nereidae (Polychaeta), Mytilidae (Bivalvia), Rissoidae (Gastropoda). Суттєвих відмінностей у таксономічному складі меропланктону різних районів чорноморського узбережжя Криму не виявлено. Слід зазначити, що меропланктон Карадагського природного заповідника відрізнявся більшою видовою різноманітністю за рахунок наявності личинок рідких видів Polychaeta і Decapoda.
Сезонні й міжрічні зміни видового складу й чисельності меропланктону. У планктоні чорноморського сектору кримського узбережжя личинки донних безхребетних зустрічалися на протязі усього року. Узимку, при температурі води 6,9 – 8,8 0 С, видове різноманіття меропланктону було мінімальним. Крім переважаючих у планктоні личинок мідії M. galloprovincialis, зустрічалися також веліконхи мітіліди Modiolus sp. і личинки родини Cardiidae. Одинично відзначалися личинки на ранніх стадіях розвитку - трохофори поліхети H. reticulata, велігери черевоногого молюска L. capitata і наупліуси вусоногого рака B. improvisus. Личинки десятиногих раків у зимових зборах були відсутні.
Навесні, при температурі води в морі 9 – 12 0 С, основну частину в меропланктоні становили личинки M. galloprovincialis. При прогріві води до 13 – 15 0 С видове різноманіття і чисельність меропланктону зростали за рахунок личинок двостулкових (Cardiidae) і черевоногих (Rissoidae) молюсків, а також вусоногого рака B. improvisus. Підвищувалася й чисельність личинок поліхет - ранніх трьохсегментних нектохет N. succinea і нектохет P. ciliata й M. mecznikowianus на пізніх стадіях розвитку.
У літній сезон при температурі води 19 – 23 0 С у пробах меропланктону одночасно зустрічалося до 40 видів личинок донних безхребетних. Відзначалися піки чисельності личинок двостулкового молюска M. lineatus та черевоногого молюска B. retiсulatum. У планктоні з'являлися личинки багатьох видів десятиногих раків й вусоногого рака V. spengleri.
Осінній меропланктон характеризувався значним видовим різноманіттям, хоча, у порівнянні з літнім сезоном, число видів личинок десятиногих раків і черевоногих молюсків знизилося. У великій кількості відзначалися веліконхи двостулкових молюсків Ch. gallina і вида-вселенця Anadara inaequivalvis (Arcidae). При зниженні температури води до 16° С структура меропланктону змінювалася - частина личинок Bivalvia знижувалася, у планктоні домінували наупліуси вусоногого рака B. improvisus. Наприкінці осіні меропланктон був представлений личинками мідії осіннього нересту.
Відзначено, що в планктоні чорноморського сектору прибережних вод Криму масовими є личинки стійких до негативних впливів видів - вусоногого рака B. improvisus і двостулкових молюсків - мітілід M. galloprovincialis й M. lineatus.
На прикладі акваторії Карадагського природного заповідника простежені зміни, що відбулися у видовому складі меропланктону чорноморського сектору прибережних вод Криму. Відзначено, що в середині минулого сторіччя личинки поліхети P. ciliata зустрічалися одинично, у цей період вони є масовою формою й відзначені у великій кількості в місцях, підвержених антропогенному впливу (М.І. Кисельова, 2004). Личинки даного виду зустрічалися по всій акваторії Карадагського природного заповідника чисельністю до 22 екз./м3 (мал. 2).
Мал. 2. Чисельність (екз./м3)
личинок Polydora ciliata
в акваторії Карадагу (2004 р.)
Широко поширився ще один вид поліхет - Neanthes succinea. У 80-х роках ХХ сторіччя личинки нереіса зустрічалися одинично (Муріна, 1991). З 1999 р. чисельність личинок N. succinea у водах Карадагу досягала 14 екз./м3, а у 2004 р. - 76 екз./м3. Більшість личинок донних безхребетних осідає поблизу поселень особин свого виду (Г.О. Кисельова, 1967). Отримані дані дозволяють припустити, що у бентосі Карадагського заповідника збільшилася чисельність дорослих поліхет цих видів.
Проведено порівняльний аналіз просторого розподілу меропланктону від бухти Лисья до м. Мальчін (мал. 3). Відзначено збільшення чисельності личинок вусоногого рака у найбільш забрудненому районі Карадагу (ст. 3 - Очисні спорудження). Тут же спостерігалася найбільша кількість мертвого меропланктону (Павлова, Муріна, 2004). У травні 2004 р. відзначене зниження чисельності личинок донних безхребетних у районі від очисних споруджень (ст. 3) до скелі Іван-Розбійник (ст. 6). За отриманими даними можна припустити, що стічні води с. Курортне негативно впливають на фауну акваторії Карадагського природного заповідника. З огляду на те, що антропогенне навантаження у цьому районі постійно збільшується, необхідно продовження комплексного екологічного моніторингу в морській акваторії заповідника.
Мал. 3. Сезонна динаміка
чисельності (екз./м3)
меропланктону в акваторії
Карадагу (2004 р.)
В останні роки в літньо-осінній період у прибережних водах Криму відзначене збільшення чисельності личинок двостулкового молюска Chamelea gallina, що дозволяє припустити розширення бентосних поселень даного виду. Навпроти, личинки деяких раніше масових молюсків, таких як чорноморська устриця Ostrea edulis і чорноморський гребінець Flexopecten ponticus, у наших зборах, починаючи з 90-х років, жодного разу не були виявлені, що може свідчити про суттєве зниження чисельності цих видів у бентосі кримського узбережжя.
МЕРОПЛАНКТОН НАПІВЗАМКНУТИХ АКВАТОРІЙ КРИМУ
НА ПРИКЛАДІ БАЛАКЛАВСЬКОЇ БУХТИ
Таксономічна структура меропланктону Балаклавської бухти. У 2000 - 2004 рр. у Балаклавській бухті виявлено 57 видів пелагічних личинок донних безхребетних, які відносяться до 38 родин. По таксонам вони розподілені таким чином: клас Bivalvia - 11 видів 7 родин, клас Gastropoda - 12 видів 10 родин, клас Рolychaeta - 15 видів 9 родин, ряд Cirripedia - 6 видів 3 родин; ряд Decapoda - 11 видів 8 родин, клас Phoronidea – 1 вид, клас Hydrozoa – планули до виду не визначені. Уперше представлений список видового складу меропланктону Балаклавської бухти (табл. 2).
Таблиця 2
Видовий склад меропланктону Балаклавської бухти (2000 - 2004 рр.)
У Балаклавській бухті найбільше число видів личинок донних безхребетних було відзначено при температурі від 15 до 230 С (мал. 4). Домінували в планктоні личинки еврібіонтних видів: мідії M. galloprovincialis і мітілястера M. lineatus, черевоногого молюска B. reticulatum, вусоногого рака B. improvisus та поліхети P. ciliata.
Мал. 4. Зміни температури води (Т0 С) та числа видів личинок донних безхребетних у Балаклавській бухті (2001 р.)
Динаміка чисельності та просторовий розподіл пелагічних личинок донних безхребетних в акваторії Балаклавської бухти. Пелагічні личинки донних безхребетних зустрічалися в Балаклавській бухті на протязі ріку, чисельність їх змінювалася по сезонах і відрізнялася в різних ділянках бухти.
Зимовий меропланктон в усі роки був бідний як по числу видів, так і по їхній чисельності. Так, у лютому 2001 р. чисельність личинок донних безхребетних у планктоні Балаклавської бухти не перевищувала 102 екз./м3 ; в 2002 р. вона досягала 164 екз./м3 за рахунок присутніх у планктоні планул Hydrozoa, що становили біля третини усього меропланктону. В 2003 р. чисельність меропланктону в лютому місяці збільшилася до 330 екз./м3 за рахунок личинок M. galloprovincialis на стадії веліконхи з глазком, що становили практично увесь меропланктон.
Весною, при температурі води 90 - 110 С, основну частину в меропланктоні становили личинки мідії, що перебували на стадіях велігера й веліконхи без очка. У відкритій частині бухти їх максимальна чисельність - 1200 екз./м3 відзначена у квітні 2001 р.. В 2002 р. чисельність меропланктону коливалася від 415 екз./м3 до 676 екз./м3, в 2003 р. не перевищувала 432 екз./м3. У травні структура меропланктону мінялася, знижувалася чисельність личинок мідії, тоді як чисельність личинок Polychaeta збільшувалася за рахунок ранніх нектохет N. succinea і пізніх нектохет P. ciliata.
На початку червня, при температурі води 16 - 18° С, у планктоні переважали личинки вусоногого рака B. improvisus, а при підвищенні температури до 19 - 21° С з'явилися наупліуси інших видів вусоногих (V. spengleri і род. Chthamalidae). Личинки B. eburneus виявлені у серпні при температурі води вище 26° С, їх чисельність не перевищувала 70 екз./м3. Максимальна чисельність веліконх двостулкового молюска M. lineatus відзначалася у відкритій частині бухти при температурі води 24 - 25° С. Личинки мідії в Балаклавській бухті в літні місяці зустрічалися одинично. По зростанню концентрації личинок черевоногих молюсків можна побічно судити про масовий нерест цих видів. Так, у липні, при температурі води 23, 60 С, чисельність пелагічних личинок B. reticulatum збільшилася до 200 екз./м3, а в серпні, при температурі води 25,4° С, концентрація велігеров T. pulla досягала 120 екз./м3. Чисельність личинок інших видів Gastropoda у цей період не перевищувала 20 екз./м3. З десятиногих раків найбільшої чисельності досягали личинки трьох видів – Palaemon elegans (20 екз./м3), Rhithropanopeus harrisi tridentata (18 екз./м3) і Upogebia pusilla (30 екз./м3).
Осінній меропланктон характеризувався значним видовим різноманіттям, але уступав літньому, тому що зменшилося число видів личинок Decapoda й Gastropoda. У планктоні з'явилися личинки двостулкових молюсків – Chamelea gallina й Anadara inaequivalvis. До кінця вересня їх чисельність досягала 110 - 170 екз./м3. Зі зниженням температури до 16° С частка личинок Bivalvia знизилася, в планктоні почали переважати наупліуси вусоногого рака B. improvisus.
Вивчено просторовий розподіл меропланктону в Балаклавській бухті. Виявлено розходження в структурі меропланктону кутової й відкритої частин бухти. У найбільш забрудненій кутовій частині бухти відзначені максимальні значення чисельності личинок вусоногого рака B. improvisus і поліхет родин Spionidae й Nereidae. Личинки двостулкових молюсків концентрувалися переважно у відкритій частині бухти. Там же було відзначено найбільше видове різноманіття меропланктону за рахунок деяких рідкотрапляючих личинок – поліхети Magelona rosea і декапод Eriphia verrucosa та Xantho poressa. Нерівномірний розподіл пелагічних личинок донних безхребетних у Балаклавській бухті можна пояснити розселенням дорослих форм цих видів й особливостями циркуляції води в бухті. Щорічно максимальна чисельність личинок M. galloprovincialis на стадії “веліконхи з очком” і мінімальна кількість личинок P. ciliata - перфоратора стулок мідій, реєструвались у південній, відкритій частині Балаклавської бухти.
Вплив деяких абіотичних і антропогенних факторів на чисельність й розподіл меропланктону в Балаклавській бухті. Відзначено істотний вплив згінно-нагінних явищ на розподіл і чисельність меропланктону в Балаклавській бухті. При згоні чисельність меропланктону різко знижувалася (до 30 – 40 екз./м3), що було пов'язане з надходженням у бухту глибинних вод і виносом личинок донних безхребетних з поверхневими водами у відкрите море. При нагінних вітрах південних напрямків чисельність меропланктону збільшувалася до 1700 екз./м3.
Зафіксовано негативний вплив на стан меропланктону господарської діяльності людини, зокрема, гідротехнічних робіт. У ході гідробудівельних робіт у 2004 р. відбулося руйнування місць розташування донних безхребетних, що привело до зниження чисельності їх личинок у планктоні (мал.5).
Мал. 5. Динаміка
чисельності (екз./м3)
меропланктону
у Балаклавській бухті
(2000 - 2004 рр.)
| 
