|
НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ОБОРОНИ УКРАЇНИ
КОЛОС Руслан Леонідович
УДК: 94 (477):355.233”312”
ПІДГОТОВКА ОФІЦЕРСЬКИХ КАДРІВ
ДЛЯ ЗБРОЙНИХ СИЛ УКРАЇНИ ЗА ДОСВІДОМ
ВІЙСЬКОВО-ІНЖЕНЕРНОГО ІНСТИТУТУ 1991-2000 рр.
20.02.22 - військова історія
Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата історичних наук
Київ – 2004
Дисертацією є рукопис.
Робота виконана кафедрі історії війн та воєнного мистецтва Національної академії оборони України.
Науковий керівник: доктор історичних наук, професор
Рибак Микола Іванович,
Національна академія оборони України, професор кафедри історії війн та воєнного мистецтва.
Офіційні опоненти: доктор історичних наук, професор
Сідак Володимир Степанович,
Національна академія служби безпеки України, проректор академії – директор інституту захисту інформації з обмеженим доступом;
кандидат історичних наук, доцент
Онищук Михайло Іванович,
Національна академія оборони України, доцент кафедри морально-психологічного забезпечення.
Провідна установа: Інститут історії України НАН України, м. Київ.
Захист відбудеться “15” вересня 2004 року о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.709.04. при Національній академії оборони України (03049, м. Київ, Повітрофлотський проспект, 28).
З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Національній академії оборони України (03049, м. Київ, Повітрофлотський проспект, 28).
Автореферат розісланий “21” липня 2004 року.
Учений секретар
спеціалізованої вченої ради,
кандидат історичних наук, доцент
В.В. Корнієнко
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми. У наш час інженерні війська України знаходяться на новому етапі будівництва, що викликано реформуванням Збройних Сил України та продиктовано умовами становлення, розвитку державної незалежності. Потребує й реформування система підготовки фахівців у Військовому інженерному інституті, потреба в яких значно зросла у зв‘язку з необхідністю виконання завдань з розмінування як на території України, так і ведення гуманітарних розмінувань та виконання інших місій, в тому числі й під егідою ООН. Як відомо, після розпаду СРСР на території нашої держави залишилися лише фрагменти колишньої системи військової освіти. У 1991 році самостійної системи підготовки офіцерських кадрів в Україні не існувало. Це створило значні труднощі щодо її трансформації з урахуванням реальних потреб та можливостей Збройних Сил України. Були відсутні військові навчальні заклади з підготовки військових фахівців для інженерних військ. В 1993 було створено Військово-інженерний факультет при Кам’янець-Подільському сільськогосподарському інституті, а в 1998 р. ВВНЗ набув назви - Військово-інженерний інститут при Подільській державній аграрно-технічної академії.
У той же час рівень підготовки випускників Військово-інженерного інституту не повною мірою відповідає завданням, які виконуються Збройними Силами України, зокрема, інженерними військами. Аналіз відгуків, які надійшли з місць служби випускників, свідчить, що частина з них мають слабку практичну підготовку. Ці обставини дозволяють зробити висновок про те, що виникла необхідність дослідження системи підготовки офіцерських кадрів у Військово-інженерному інституті при Подільській державній аграрно-технічній академії для уникнення від можливих помилок та невдач у майбутньому.
Перед інститутом стоять складні завдання, що обумовлені наступними факторами. По-перше, необхідністю забезпечення інженерних військ кваліфікованими, ініціативними кадрами з ґрунтовною теоретичною і практичною підготовкою. По-друге, об'єктивною потребою у якісно новому рівні підготовки офіцерських кадрів, що зумовлено участю випускників інституту в миротворчих місіях Організації Об'єднаних Націй за межами України. По-третє, вимогою формування в молодих фахівців прагнення до безперервної самоосвіти, здатності й готовності постійно оновлювати здобуті у вищому військовому навчальному закладі наукові знання, вміння, швидко адаптуватись до змін та корегувати свою професійну діяльність.
Отже, наукове завдання дослідження полягає у висвітленні історії організації, форм і методів підготовки офіцерських кадрів у Військово-інженерному інституті Подільської державної аграрно-технічної академії.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана в рамках науково-дослідної роботи "Удосконалення системи відбору, підготовки та розподілу офіцерських кадрів Збройних Сил України", шифр "Персонал", що виконувалась у Військово-інженерному інституті у 2004-2007 роках.
Мета і завдання дослідження. Мета дослідження полягає в з'ясуванні суті та змісту процесу розбудови системи підготовки офіцерських кадрів у Військово-інженерному інституті Подільської державної аграрно-технічної академії.
Виходячи з актуальності теми та недостатньої її розробки у воєнно-історичній науці, вітчизняній науковій літературі, автор ставить наступні завдання:
з'ясувати фактори та нормативно-правову і джерельну базу, що зумовили становлення та розвиток інституту в умовах сучасної України;
простежити основні етапи становлення і розвитку Військово-інженерного інституту та охарактеризувати суть інтеграції військової та цивільної освіти;
дослідити зміни у складі науково-педагогічних працівників і системі відбору курсантів (слухачів) та їх вплив на якість підготовки фахівців;
проаналізувати динаміку змін навчально-матеріальної бази та фінансово-матеріального забезпечення інституту;
розкрити напрямки та форми організаційно-управлінської та науково-методичної діяльності навчальних підрозділів інституту щодо забезпечення навчально-виховного процесу;
виробити пропозиції та рекомендації щодо подальшого розвитку інституту та удосконалення системи підготовки військових кадрів.
Об'єктам наукового пошуку є навчання та виховання офіцерських кадрів для Збройних Сил України.
Предметом дослідження є підготовка особового складу для інженерних військ України.
Методи дослідження. Для розв'язання завдань були використані загальнонаукові методи: на теоретичному рівні - аналіз, синтез, індукція, дедукція та статистичні методи дослідження. На емпіричному рівні: прогностичний метод (спостереження, опитування, аналіз результатів навчальної та службової діяльності, аналіз відгуків на випускників).
Хронологічні рамки дисертації охоплюють період з 1991 р., що пов'язаний з згортанням діяльності Кам'янець-Подільського вищого військово-інженерного командного училища. За кінцевий відлік береться створення на його базі Військово-інженерного факультету при Кам’янець-Подільському сільськогосподарському інституті у 1993 р., перетворення його у Військово-інженерний інститут при Подільській державній аграрно-технічній академії у 1998 р. та з 2000 р. підготовка особового складу для ротації 3 окремого інженерного батальйону у Лівані.
Наукова новизна одержаних результатів. У роботі на основі широкого кола архівних та опублікованих документів і матеріалів здійснено комплексне дослідження історичного розвитку системи підготовки офіцерських кадрів у Військово-інженерному інституті при Подільській державній аграрно-технічній академії; вперше в такому аспекті здійснено комплексне дослідження системи комплектування змінного та постійного складу Військово-інженерного інституту; досліджено зміни складу науково-педагогічних працівників та системи відбору курсантів (слухачів) щодо впливу на якість підготовки фахівців; визначено тенденції та з'ясовано характер змін в навчально-матеріальній базі інституту; у роботі уточнено напрямки, форми та способи здійснення навчальної, наукової, методичної діяльності навчальних підрозділів інституту стосовно забезпечення навчального процесу; розроблено пропозиції та рекомендації щодо подальшого розвитку системи підготовки офіцерських кадрів у інституті та удосконалення системи підготовки військових кадрів.
Практичне значення одержаних результатів полягає в можливості їх використання в практичній діяльності, в системі підготовки офіцерських кадрів у Збройних Силах України. Рекомендації та пропозиції сформульовані в дисертації, дають змогу удосконалити військово-професійну підготовку курсантів. Результати дослідження впроваджені в навчально-виховний процес Військово-інженерного інституту. Матеріали дослідження можуть бути використані у вищих військових навчальних закладах та на курсах перепідготовки і підвищення кваліфікації офіцерських кадрів.
Особистий внесок здобувача. У дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання, що полягає у висвітленні історії організації, форм і методів підготовки офіцерських кадрів у Військово-інженерному інституті, а також узагальнено досвід підготовки фахівців для миротворчої місії у Лівані. Одержані результати дослідження та публікації у наукових виданнях виконані автором особисто.
Апробація результатів дисертації була проведена на науково-практичній конференції у Військово-інженерному інституті, м. Кам'янець-Подільський, 2003 р.: “Стан виконання програми реформування та розвитку інженерних військ і засобів інженерного озброєння, актуальні проблеми щодо їх реалізації та шляхи вирішення”. Результати дисертаційної роботи обговорювались і схвалені на засіданні науково-дослідного відділу Військово-інженерного інституту. Здобувач прочитав ряд лекцій слухачам і курсантам з досліджуваної проблеми.
Публікації. Основні результати дисертаційної роботи опубліковані у 3 наукових статтях в наукових виданнях, затверджених ВАК України.
Структура дисертації. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел і додатків. Загальний обсяг дисертаційної роботи складає 187 сторінок машинописного тексту, сім аркушів таблиць, 200 найменувань використаних джерел на 13 сторінках, 8 додатків на 13 сторінках.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ
У вступі обґрунтовано актуальність теми, визначено мету і завдання, сформульовано об'єкт, предмет, наукову новизну дослідження, теоретичне і практичне значення, розкрито методологічну основу дослідження, наведені відомості щодо апробації та впровадження результатів роботи у практику.
У першому розділі — “Історіографія, джерельна база та методи дослідження” показано, що особливу групу джерел складають архівні матеріали, які містяться у фондах Галузевого Державного Архіву Міністерства оборони України. У першу чергу це матеріали та документи стосовно діяльності інституту, які знаходяться у фонді 2561.
Ряд важливих документів з даної проблематики знаходяться у архіві інституту, це звітні матеріали стосовно діяльності вищого військового навчального закладу. Такі документи, як справи з протоколами засідань вченої ради інституту, звіти про роботу вузу, програми підготовки фахівців, освітньо-професійні характеристики на випускників, різноманітні плануючі документи стосовно наукової, методичної, роботи та плани підвищення кваліфікації керівного та науково-педагогічного складу, звіти про науково-дослідні роботи тощо.
Так, завдяки розгляду через історичну ретроспективу простежуються військово-інженерні заходи та система підготовки військових кадрів в епоху рабовласницького ладу, феодалізму, імперіалізму та радянській період у праці П.І.Бирюкова. Великого значення набуває розвиток інженерної справи в інженерних військах у праці А.Д. Цирліна, де досліджуеться сучасний розвиток системи підготовки офіцерських кадрів у військових інженерних училищах та академіях. З'ясовано, що проблема підготовки військових інженерів тісно пов'язана з проблемами військової педагогіки.
Для вивчення проблеми підготовки офіцерських кадрів для Збройних Сил України, велике загальнотеоретичне значення мали роботи М.І. Рибака, В.А. Колесника, М.М. Голика, О.Ф. Удовця, А.В.Талімова, М.І. Нещадима та ін.
Розглянутий стан наукової розробки теми дисертації свідчить, що в останні роки до проблем підготовки офіцерських кадрів України зверталось багато авторів. Значна частина питань, пов'язаних із навчанням і вихованням майбутніх офіцерів у системі вищих військових навчальних закладів, знайшла достатньо глибоке відображення в публікаціях фахівців. Зокрема, такі питання, як розвиток та розбудова інженерних частин та підрозділів, навчання та виховання солдат, сержантів, старшин, висвітлені комплексно, проблеми стосовно різноманітних аспектів навчання курсантів, слухачів, студентів військових кафедр інституту розкриті у контексті інших аспектів. Разом з тим проблема підготовка офіцерських кадрів у Військово-інженерному інституті при Подільській державній аграрно-технічній академії не знайшла всебічного розкриття і не була предметом спеціального дослідження.
Питання ролі та змісту тактико-спеціальної підготовки у військових інженерних училищах висвітлюється у праці В.Ф. Тамели. Проблема покращення воєнно-інженерної підготовки загальновійськових офіцерів через майстерність викладацької роботи науково-педагогічних працівників, запровадження системи безперервної підготовки висвітлили у своїх працях А.Г. Малахова, В.С. Ніконова, В.Б.Корнева, А.Ф.Унукова. Природу координації бойовою підготовкою з'єднань та частин, що формуються за новітнім принципом, тобто на контрактній основі та важливості командира підрозділу, який постійно виступає як військовий педагог по відношенню до своїх підлеглих дослідили також М.Г. Столяр та О.В. Торічний
Для вирішення завдань дисертаційного дослідження було враховано положення про особливу роль середовища у розвитку військове-професійних здібностей тих, хто навчається. Найбільш повно це положення розробили Ю.І. Сердюк, О.М. Аксьонова, О.П. Корольов, І.А. Яремчик.
У дослідженні було враховано, що в основу навчальної діяльності лягає контроль. В.Є. Воловник, С.О. Кубицький, А.С. Сіцінський предметом своїх досліджень обрали значення контролю як головного структурного елемента навчання і перевірки якості знань не тільки традиційними методами, а й засобами інформаційних технологій.
Проблему спілкування курсантів, функціонування мовної системи у навчальному процесі в умовах вищих військових навчальних закладів та специфіку мовних відношень у період тактико-спеціальних навчань, соціальної адаптації під час запровадження модульної системи навчання дослідили в своїх працях С.П. Шумовецька, Ю.М, Широбоков, Ю.В.Кудінов, Л.В. Шефан.
Аналіз літератури з питань мотивації навчання, навчально-пізнавальної діяльності та досягнення навчальної мети курсантами у відповідності до особистих чинників проаналізували Л.М. Дунець, Т.І.Олійник, В.Б. Шапар, М.П. Шилов, М.М. Тарнавський.
Серед тих, хто навчається у вищих військових навчальних закладах, є офіцери запасу. Природно, що шляхи підвищення ефективності їх навчання були предметом зацікавленості таких вчених, як І.О. Хорєва, В.П. Чабаненка, В.С. Добровольського. Історіографічний огляд наукової літератури засвідчив, що підготовка офіцерів у Військово-інженерному інституті при Подільській державній аграрно-технічній академії поки що не набула системного дослідження і не висвітлена. Відсутня література, у якій би було відтворено найважливіші аспекти підготовки курсантів Військово-інженерного інституту Подільської державної аграрно-технічної академії. Разом з тим, останнім часом нагромаджено чимало матеріалу, який дає змогу проникнути в суть навчання і виховання офіцерських кадрів.
Для розв'язання поставлених завдань була використана сукупність методів які дозволили вивчити історичну реальність, узагальнити та класифікувати історичні факти для того, щоб реально відобразити події, процеси та явища, а саме аналіз, синтез, індукція, дедукція та статистичні методи дослідження. На емпіричному рівні було використано прогностичний метод (спостереження, опитування, аналіз результатів навчальної та службової діяльності, аналіз відгуків на випускників).
У другому розділі - "Розвиток, комплектування штатів та матеріально-технічне забезпечення Військово-інженерного інституту" простежено взаємозв'язок між становленням і структурними змінами інституту з його кадровим забезпеченням та зміцненням навчально-матеріальної бази.
Проаналізовано та виявлено причини створення та модернізації Військово-інженерного інституту, з'ясовано наслідки структурних змін в організаційно-штатній структурі інституту, з моменту створення у січні 1967 р. Кам'янець-Подільського військово-інженерного училища, де була розпочата на початковому етапі підготовка двох інженерно-саперних та одного дорожнього батальйону.
Показано, що становлення елементів навчальної системи вищого військового навчального закладу тісно пов'язане зі створенням і функціонуванням підрозділів, покликаних для забезпечення навчального процесу. Робота в цьому відношенні розпочиналась у 1968 р. із визначенням та реалізацією курсу на посилення кафедр кваліфікованими науково-педагогічними працівниками та формування нових кафедр, покликаних забезпечувати загальноосвітню та спеціальну підготовку майбутніх офіцерів. Як показали дослідження, у 1974 р., враховуючи потребу держави у кваліфікованих офіцерах запасу були створені курси перепідготовки офіцерських кадрів запасу. Для повноцінного забезпечення навчального процесу у 1975 р. були вжиті заходи щодо доповнення навчальної системи та створення кафедри фізичної підготовки та спорту. Тоді ж на визнання високої якості та ефективності підготовки військових фахівців училищу присвоєне ім'я маршала інженерних військ Харченка В.К.
Відправними документами, щодо створення Збройних Сил України, у тому числі інженерних військ, стали: Акт проголошення Незалежності України, Комюніке про переговори між делегаціями Російської Радянської Федеративної Соціалістичної Республіки і України за участю делегацій Верховної Ради СРСР від 28-29 серпня 1991 року та Заяви про без'ядерний статус України від 24 серпня 1991 року. Зокрема, у третьому пункті Комюніке підтверджувалась особлива значимість воєнно-стратегічних проблем і необхідність здійснення реформ Збройних Сил СРСР. Першим державним документом на цьому шляху виступила Концепція згоди, що складалася з комплексу заходів по захисту національних інтересів молодої держави. У третьому її пункті було однозначно заявлено, що Україна будуватиме свої збройні сили і республіканську гвардію з урахуванням політичних реалій.
У 1993 р. були визначені напрямки формування механізмів безпеки на двосторонньому, регіональному і глобальному рівнях. На цій основі Україна стала розвивати широке співробітництво з іншими державами та організаціями, в т.ч. військово-політичними. їх метою виступили: підвищення передбачуваності й довіри, взаєморозуміння і партнерства, побудови всеохоплюючих і ефективних механізмів регіональної безпеки в Європі та удосконалення існуючих в рамках Організації Об'єднаних Націй механізмів глобальної безпеки.
З цією метою у серпні 1993 р. був сформований Військово-інженерний факультет при Кам'янець-Подільському сільськогосподарському інституті на базі Кам'янець-Подільського вищого військово-інженерного командного училища. Для повноцінного функціонування факультету та забезпечення навчально-виховного процесу, до моменту розформування Кам'янець-Подільського вищого військово-інженерного командного училища, активно залучався науково-педагогічний склад училища. Визначальною на цьому етапі стала та обставина, що становлення нового військового вищого навчального закладу почалося з активної співпраці з цивільним вищим навчальним закладом і залучення до навчального процесу науково-педагогічних працівників Кам'янець-Подільського сільськогосподарського інституту.
Істотні зміни в структурі Військово-інженерного факультету відбулись у травні 1998 р., коли було створено факультет цивільної оборони для підготовки офіцерів Міністерства з надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, а також факультет з підготовки офіцерів для Міністерства оборони України. Становлення елементів Військово-інженерного факультету у відповідності із загальнодержавними вимогами до вищої освіти та рівня підготовки майбутніх офіцерів дало змогу у квітні 2003 р. переформувати його у вищий військових навчальний заклад - Військово-інженерний інститут Подільської державної аграрно-технічної академії. Спектр підготовки військових кадрів складався з навчання офіцерів оперативно-тактичного рівня за спеціальністю "Організація бойового та оперативного забезпечення військ (сил)" - для Міністерство України з надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи; офіцерів тактичного рівня підготовки за двома спеціальностями: "Озброєння та техніка інженерних військ", "Бойове застосування та управління діями підрозділів, частин, з'єднань Сухопутних військ" для Міністерства Оборони України, Міністерство України з надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, Міністерства внутрішніх справ України, Комітету з захисту державного кордону України та інших силових структур держави; офіцерів-ад'юнктів за спеціальностями "Воєнне мистецтво", "Інженерне обладнання театрів воєнних дій", "Озброєння і військова техніка", офіцерів запасу, іноземних військовослужбовців усіх категорій за спеціальностями офіцерів тактичного рівня підготовки, спеціалістів з розмінування першого і другого рівнів.
Дослідження показало, що спрямованість і пошук ефективної реалізації системи підготовки офіцерських кадрів в інституті супроводжувалося безперервним удосконаленням організаційно-штатної структури. В 1993 р. у складі Кам'янець-Подільського вищого військово-інженерного училища налічувалось чотири курсантські батальйони та п'ять кафедр. У наступному році в своєму складі Військово-інженерного факультету створено один навчальний курс, відділення оперативно-тактичної підготовки, курси з підготовки офіцерів запасу, а для забезпечення навчального процесу - 12 кафедр та підрозділи забезпечення. У зв'язку з такою модернізацією в 1996 р., інститут було переведено на новий штат. Передусім були створені дві кафедри, зокрема, оперативного мистецтва та цивільної оборони. З наступним перетворенням інститут у 1998 р. збільшив основні підрозділи, які складалися з інженерного та спеціального факультету, віддалення підготовки (оперативно-тактичних дисциплін), курсів підготовки офіцерів запасу.
Основну частину тих, хто навчається в інституті, становлять курсанти. Неоднорідним з'ясувався кількісний розподіл абітурієнтів як за роками вступу, так і за соціальним та освітнім рівнем.
Впродовж 1991-2000 рр. зменшувалася доля вихідців із робітників селян і, навпаки, збільшувалась частка молоді із середовища службовців. Водночас зростала питома вага абітурієнтів із загальною середньою освітою, що супроводжувалася їх порівняно меншою підготовленістю до навчання у вищому військовому навчальному закладі. Слід вказати і на відмінності у освітній підготовці кандидатів до вступу. На початку 90-х рр. із середньою спеціальною освітою кандидатів у курсанти нараховувалось 66, то в 2000 р, лише 9, або у 7 разів менше. Ще гірший цей показник з урахуванням абітурієнтів із середньою технічною освітою,оскількив1991 р. їх було 47%, а у 2000 р. - тільки трохи більше 9%. В останні роки також зменшилась кількість тих, хто вступив у інститут безпосередньо із Збройних Сил України. За 10 років їх кількість скоротилась майже в 5 разів, тобто у 2,4 рази від загальної кількості тих, хто вступив. Категорія випускників військових ліцеїв в кількісному відношенні майже не змінилась, але в структурі абітурієнтів їх кількість збільшилась майже в 2,5 рази. Серед абітурієнтів незначно змінилось кількість цивільної молоді, тобто у 1991 р. було 91%, а в 2000 р. - 92,2%.
Практика показує, що надходження цивільної молоді відбулося з усіх регіонів України і частково із-за кордону. Найбільш активно вступали курсанти з Хмельницької, Чернівецької, Вінницької, Київської областей та Києва. Разом з тим, тенденція до надходження курсантів із-за кордону, у порівняні з 1991 р., у наступних роках значно зменшилась, хоча за міждержавними домовленостями періодично проводилася підготовка військових фахівців з республік Туркменістан, Молдова та ін.
Безпосередньо Військово-інженерний інститут почав підготовку офіцерів запасу за 10 спеціальностями з 1994 р. Навчання майбутніх офіцерів здійснювалось із числа студентів Подільської державної аграрно-технічної академії. При цьому найбільша чисельність їх припадає на 1991 р., тобто 268 фахівців з поступовим зменшенням їх кількості до 156 осіб у 2000 р.
Враховуючи той факт, що проблема підготовки педагогічних кадрів зумовлює пошук ефективних шляхів, поповнення навчального процесу кваліфікованими науково-педагогічними працівниками, завдяки чому у 1999 р. було створено ад'юнктуру, яка на першому етапі поповнилась на шість осіб з числа офіцерів інституту, а в 2000 р. на 4 офіцери.
Для підготовки офіцерського складу оперативно-тактичної ланки з організації інженерного забезпечення в операціях і бойових діях на Військово-інженерному факультеті був здійснений набір 9 слухачів в 1996 р. Підготовка тривала до 1998 р. за спеціальністю “Організація інженерного забезпечення бойових дій військ (сил)”. Підготовка слухачів показала, що на факультеті не було досвідчених офіцерів для проведення занять з таких дисциплін, як оперативне мистецтво і тактика застосування частин (з'єднань) інженерних військ. Враховуючи це, у 1998 р. підготовку офіцерського складу оперативно-тактичної ланки для інженерних військ було передано Національній академії оборони України, де підготовка здійснювалась на базі кафедри інженерного забезпечення, яка мала в своєму складі досвідчених фахівців - військових інженерів та відомих вчених фахівців. У 1998 р. на базі Національної академії оборони України була набрана перша група офіцерів інженерних військ. Одночасно на базі заочного факультету було започатковано навчання офіцерів-заочників.
Враховуючи те, що підготовка офіцерських кадрів оперативно-тактичної ланки для інженерних військ проводилась в цей період в Національній Академії Оборони України і, враховуючи масштабність, роль і значимість підготовки військових інженерів тактичної ланки, автор дисертаційної роботи зупинився на вивчені досвіду підготовки фахівців у Військово-інженерному інституті.
За досліджуваний період вуз зробив шість наборів слухачів та провів п'ять випусків офіцерів загальною кількістю 88 чоловік для Міністерства оборони України та 5 чоловік для Міністерства з надзвичайних справ та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи.
Важливим завданням інституту була підготовка з 2000 р. миротворчого контингенту для місії Організації Об'єднаних Націй у Лівані. Після проведення п'яти ротацій загалом підготовлено 1650 фахівців. Особливістю організації навчання став короткий проміжок часу, що відведений для підготовки, тобто від 118 годин у 2000 р. до 228 годин у 2003 р., розподіл на окремі групи за ознаками майбутньої військово-професійної діяльності, тобто тринадцять груп (спеціальностей). Після з'ясування найбільш характерних завдань, що виконувались миротворцями, після першої ротації було проведено доповнення навчальних планів. Тобто збільшено на 69% кількість навчального матеріалу у порівнянні з 2000-2003 роками. Це в свою чергу покращило рівень фахової підготовки фахівців, а також призвело до підвищення якості виконання завдань по розмінуванню місцевості у Лівані.
Важливу роль у забезпеченні повноцінності навчання відіграє навчально-матеріальна база інституту. Одним із складників її є технічні засоби навчання, що в свою чергу у вищому військовому навчальному закладі представлені технічними засобами передачі інформації, технічними засобами тренажу, технічними засобами контролю знань та технічними засобами самонавчання. Важливу групу становить техніка, яка знаходиться у інституті і використовується для практичного навчання. При цьому на одного курсанта у 1991р. умовно припадало півтори одиниці техніки, а у 2000 р. вже три з половиною одиниці.
Особливе місце у інституті займають навчально-методичні матеріали, тобто книжковий фонд навчальної, наукової та спеціальної літератури. Слід зазначити, що великий внесок в склад навчально-матеріальної бази інституту роблять відповідні складники з боку Подільської державної аграрно-технічної академії. В першу чергу це стосується навчальних приміщень, наочностей, обладнання, технічних засобів передачі інформації. При цьому слід відзначити, що науково-педагогічні працівники Подільської державної аграрно-технічної академії забезпечують набуття курсантами (слухачами) високоякісних знань із загальносуспільних, загальнонаукових дисциплін.
Таким чином, підсумовуючи етапи розвитку інституту, у поєднанні з комплектуванням постійним та змінним складом та навчально-матеріальною базою 1991 -2000 рр., можна сказати, що інститут переживав процес становлення, пошуку нових форм організації системи підготовки з підкріпленням відповідними складовими навчально-матеріальної бази інституту.
У третьому розділі - "Організація та науково-методичне забезпечення навчально-виховного процесу" наголошується, що навчальний процес в інституті має ряд організаційних та методичних особливостей завдяки військовій направленості навчання. Загальносуспільні та загально-інженерні дисципліни своїм змістом забезпечують глибоке та міцне засвоєння тактичних, військово-спеціальних, спеціально-технічних та інших профілюючих дисциплін.
Порівняльна характеристика навчальних планів, за якими здійснювалась підготовка у Кам'янець-Подільському вищому військово-інженерному командному училищі з 1986 до 1995 р. та навчальних планів Військово-інженерного факультету при Подільській державній аграрно-технічній академії дало змогу з'ясувати їх істотні особливості, перш за все спрямовані на напрямок підготовки, тобто науково-педагогічні працівники інституту здійснювали навчання крім командного профілю, як у Кам'янець-Подільському вищому військово-інженерному командному училищі, почали підготовку фахівців технічного профілю.
Важливим завданням системи контролю знань є оцінка знань та вмінь курсантів (слухачів). Слід відмітити, що дана система має ряд складових: вхідне, поточне, заключне оцінювання. На різних етапах підготовки офіцерських кадрів така система дає змогу здійснювати оперативний контроль та вносити відповідні корективи, що видно з покращення якості навчання з підсумкової перевірки знань під час державних іспитів та захисту кваліфікаційних робіт. Результати державних іспитів, за якими перевірялись випускники Кам'янець-Подільського вищого військово-інженерного командного училища у 1991 — 1995 рр. свідчать про те, що переважна більшість курсантів складала державні іспити на "відмінно" і "добре", їх частина становила у 1991 р. - 67,1%, у 1992 р. - 70,1%, у 1993 р. - 53,8%, 1994 р. - 78,7% та в 1995 р. -65,8%. Але державне атестувати випускників інституту у 1997 та 1998 рр. свідчить, що відмінні й добрі показники не переважали відповідно 55,8% та 58,5%. У 1999 та 2000 рр. їх частка зросла до 66,5% і 69, 1 %, що дало можливість твердити, що багаторазові зміни навчальних планів та програм за короткий проміжок часу не призводили до покращення якості підготовки фахівців.
В основу виховної роботи у 1991-2000 р. у інституті було покладено комплексні заходи щодо посилення виховного процесу, зміцнення військової дисципліни під час командирської підготовки та навчального процесу. Метою цих заходів було: згуртування особового складу навколо ідеї державної незалежності; вивчення і розуміння кожним військовослужбовцем закономірностей істеричного процесу становлення Української державності, відданості військовому обов'язку та присязі народу України; підтримання високого рівня інформованості, оперативне та об'єктивне доведення соціально-політичної обстановки з усіх джерел інформації; формування правової свідомості.
Однією із складових виховної роботи виступає морально-психологічне забезпечення бойової і мобілізаційної готовності військ (сил), бойового чергування, бойової служби, оперативної та бойової підготовки специфічної діяльності військових формувань. Формування відповідних якостей у особового складу інституту досягається під час психологічної підготовки у період навчання та виховання, протягом всієї військової служби. При навчанні особового складу створюються умови, що вимагають від нього морального і фізичного напруження, ініціативи та винахідливості. Для цього заняття проводяться з використанням бойових вибухових речовин та засобів підривання до них, щоб кожен мав можливість самостійно проводити підрив окремих елементів конструкцій, ґрунту та різноманітних об'єктів.
Методична робота в інституті спрямована на вирішення завдань удосконалення навчально-виховного процесу та підвищення майстерності викладацького складу. З цією метою на початковому етапі створення інституту здійснювались заходи стосовно оцінки підготовленості викладачів, які прийшли у вищий військовий навчальний заклад, з психолого-педагогічної ерудованості, методичних навиків та практичних вмінь фахові знання. Для підвищення рівня підготовленості науково-педагогічних працівників використовувались різноманітні форми та засоби. Серед них важливе місце займало стажування у військах на командних, інженерних, тилових та інших посадах за фахом. При цьому за період з 1991 по 2000 рр. пройшли стажування понад 60% викладачів та навчання на курсах підвищення кваліфікації майже 40% від запланованих.
Іншим напрямком удосконалення підготовки науково-педагогічних кадрів в інституті було проведення методичних зборів та методичних занять. Неабияким напрямком в галузі передачі багатого педагогічного досвіду провідних фахівців стала розробка навчальних посібників, лекційного фонду, методичних порад, наочних посібників, комп'ютерних навчальних і контролюючих програм. Серед даного методичного матеріалу найбільш трудомісткого була розробка лекційного фонду, що склало понад 60%.
Важливим напрямком удосконалення військово-професійних знань стало функціонування системи командирської підготовки. За період з 1991 по 2000 рр. навчальні програми неодноразово змінювалися у відповідності до сучасних вимог, що призвело до збільшення кількості навчальної інформації та дисциплін. При цьому велика увага зверталась на самостійне опрацювання матеріалу. Розглядаючи змістовне наповнення навчальних програм системи командирської підготовки за період 1990-2000 рр., слід відмітити, що було зменшено загальну кількість часу на період навчання в 2,4 рази для офіцерів управління, кафедр, начальників служб, і в 2,1 рази - для командирів та офіцерів підрозділів, прапорщиків. З іншого боку, відбулося подрібнення навчального матеріалу, що зумовило збільшення кількості навчальних предметів у 1,7. При цьому кількість навчальних занять зросла з 92 до 105, тобто у 1,1 рази.
Діяльність інституту нерозривно пов'язана з науковою і науково-технічною діяльністю у Збройних Силах України. Особливість науково-дослідної роботи інституту полягає в тому, що крім організації фундаментальних і прикладних досліджень в ній забезпечується нерозривний зв'язок освіти і науки та цілеспрямовано ведеться підготовка наукових кадрів. Становлення і розвиток науково-дослідної роботи інституту можна умовно поділити на два періоди. Перший охопив 1991-1993 роки і був пов'язаний із згортанням Кам'янець-Подільського вищого військово-інженерного командного училища та створенням на його базі Військово-інженерного факультету при Кам'янець-Подільському сільськогосподарському інституті, що супроводжувалось різким зменшенням кадрового потенціалу науковців, скороченням обсягів наукових досліджень. Другий етап розпочався з утворенням на базі інженерного факультету Військово-інженерного інституту. Він характеризувався зростанням всіх показників науково-дослідної роботи та формуванням системи наукової діяльності. За період з 1990 по 2000 роки проведено досліджень з понад 40 робіт, при цьому замовний характер мали більше 80% досліджень.
Наукова діяльність була зосереджена у науково-дослідному відділі, на кафедрах, як основних ланках науково-дослідної роботи, а також в ад'юнктурі. В 1993 р. створено науково-дослідний відділ, до складу якого входило дві лабораторії. З проведенням реорганізації організаційно-штатної структури Військово-інженерного інституту при Подільській державній аграрно-технічній академії було змінено структуру науково-дослідного відділу та в його складі стало налічуватись п'ять науково-дослідних лабораторій з вісімнадцятьма науковцями.
Слід відзначити, що за 1990-2000 рр. було проведено дослідження з понад сорока робіт серед яких в ініціативному порядку започатковано вісім досліджень, що становило 20% від загальної кількості робіт. Решта науково-дослідних робіт мала замовний характер. Серед замовників наукової продукції інституту за період, що розглядається, найбільшу частку займає Управління начальника інженерних військ (Начальник інженерних військ Міністерства оборони СРСР за часів функціонування Кам'янець-Подільського вищого військово-інженерного командного училища), що склало 62,5%; Управління військової освіти Міністерства оборони України — 5%; Центральне військово-медичне управління Міністерства оборони СРСР - 2,5%; Штаб Сухопутних військ Міністерства оборони СРСР - 2,5%; Центр наукових досліджень інституту озброєння і військової техніки -2,5%; Міністерство оборони України - 5%. Самостійно силами професорсько-викладацького складу інституту здійснені дослідження з більшої частини науково-дослідних робіт, що склало 77,5% тобто 31 робота. У співпраці з іншими науково-дослідними та навчальними установами виконано 22,5%, що склало 9 робіт. Однак, розподіляючи воєнно-наукову продукцію за основними формами наукової і науково-технічної діяльності у Збройних Силах України видно, що до досліджень, які здійснювались у воєнно-теоретичній галузі, слід віднести одинадцять робіт, спрямованих на вирішення проблем військового навчання і виховання. Серед фундаментальних наукових досліджень у галузі військового мистецтва, будівництва й управління збройними силами налічувалось вісім робіт. Чотири роботи були пов'язані з розробкою підручників (посібників), методичних рекомендацій.
Одним із завдань, які виконує інститут, є також і підготовка науково-педагогічних кадрів. З цією метою у 1998 р. створено ад'юнктуру. Важливою формою підготовки висококваліфікованих фахівців є пошукування. Значні можливості для організації підготовки наукових кадрів забезпечує та обставина, що інститут функціонує у структурі Подільської державної аграрно-технічної академії, досвід якої складає понад вісімдесят років. Навчання ад'юнктів цілком покладається на її науково-педагогічних працівників. Також вона надає можливість підготовки та перевірки знань з кандидатського мінімуму з філософії та іноземної мови.
Зрештою, наукова діяльність, що здійснюється в інституті дозволяє вдосконалювати професійні знання курсантів через їх роботу військово-наукових товариствах, що функціонують на кожній кафедрі. Також система наукової роботи з курсантами здійснюється у два етапи. На першому етапі (підготовчий) перший та другий курси здобувають певний мінімум знань з питань проведення досліджень, а під час стажування набувають окремі практичні вміння проведення фрагментів наукового пошуку, зокрема спостереження, аналізу та осмислювання проблеми, здійснювати експериментальну роботу на невеликих вибірках, проводити діагностування та ін. На другому етапі не тільки продовжують навчатись проведенню як інформаційного, так і експериментального наукового пошуку, але вже працюють над роботою з глибоким аналітичним спрямуванням та узагальненням даних реальних наукових досліджень.
Аналіз відзивів на випускників інституту показав, що спостерігається погіршення практичної направленості навчання, завдяки відставанню рівня підготовки тих, хто навчається, від постійно зростаючих вимог щодо підготовленості в сучасних умовах. Зміст навчального матеріалу є одним з основних засобів впливу навчального процесу на курсантів, при цьому цей зміст повинен відповідати як загальноосвітнім, так і специфічним критеріям. Зокрема, було з'ясовано, що базою для формування практичних навичок та командирських якостей курсантів (слухачів) є глибокі теоретичні знання, що набуваються під час лекційних, семінарських, групових, практичних занять, а також під час самостійної роботи з навчальною літературою. Наголошено, що організація та дотримання мети групової вправи дозволяє ґрунтовно засвоювати знання та безпосереднє впливає на вироблення вмінь та навичок. Для більш успішного опанування вміннями, які в свою чергу потребують чіткого самоконтролю та вимагають визначеного обсягу знань, необхідно більш раціонально здійснювати поділ навчальних взводів на декілька навчальних груп — навчальних відділень з призначенням керівника групи з середовища курсантів. При цьому з керівниками груп під керівництвом викладача завчасно проводиться підготовка до занять та здійснюється пробне проведення заняття.
Особливе значення в зміцненні теоретичних знань та набутті практичних навичок відіграє військове стажування. В свою чергу виникає необхідність збалансування підготовки курсантів на третьому курсі з метою збільшення навичок та вмінь з тактичних та тактико-спеціальних дисциплін на противагу експлуатаційній практиці з технічних дисциплін.
ВИСНОВКИ
В дисертаційній роботі отримана сукупність нових результатів, зокрема, встановлено, що на підготовку інженерних кадрів та розвиток Військово-інженерного інституту при Подільській державній аграрно-технічній академії з 1991 р. по 2000 р. вплинуло:
потреба Збройних Сил України в командно-інженерних кадрах;.
наявність і стан навчально-матеріальної бази;
планування, забезпечення і виконання комплектування навчального закладу постійним та змінним складом;
організація навчальної, методичної, наукової та виховної робіт.
У роботі визначено, що на якість підготовки офіцерських кадрів особливо впливала частота змін навчальних планів і програм, а також підготовка науково-педагогічних працівників.
Виявлено, що історичний процес створення навчального закладу з підготовки офіцерських кадрів для інженерних військ має п'ять етапів розвитку. Особливо значущим є третій етап розвитку, що пов'язаний з проголошенням незалежності України, в ході якого відбулась інтеграція військового та цивільного навчального закладу, що в цілому підтвердило концепцію підготовки офіцерських кадрів для Збройних Сил України при цивільних навчальних закладах. На наступних етапах відбулось удосконалення військового навчального закладу, який остаточно набув статусу Військово-інженерного інституту Подільської державної аграрно-технічної академії. Це сприяло суттєвому підвищенню якості загальноосвітньої та спеціальної підготовки військових кадрів.
Встановлено, що інтеграція військової та цивільної освіти суттєво вплинула на якісні зміни в складі науково-педагогічних працівників, а саме: збільшилась кількість кандидатів та докторів наук, які приймали участь у навчальному процесі по загальноосвітній та технічній підготовці і зменшилась доля науковців, які проводили заняття із спеціальної підготовки.
Разом з тим, слід відзначити, що в процесі набору курсантів якісно зросли показники, які характеризували освітній і соціальний стани. Це, в свою чергу, призвело до підвищення якості підготовки офіцерських кадрів.
Одним із важливих етапів розвитку Військово-інженерного інституту стала підготовка фахівців третього окремого інженерно-саперного батальйону миротворчих сил у Південному Лівані.
В процесі здійснення миротворчої місії у Лівані визначено, що якість підготовки миротворчого контингенту була високою. В процесі виконання завдань по розмінуванню значної території втрат особового складу не було і особовий склад повністю виконав покладені на них завдання.
Особливе місце в підготовці офіцерських кадрів займала навчально-матеріальна база. Виявилась тенденція збільшення ПЕОМ і, навпаки, доля традиційних засобів забезпечення навчального процесу, таких як кіноустановки, кадропроектори, діапроектори, автоматизованих навчаючих систем зменшилась, що не є позитивним для навчального закладу, оскільки роль і місце останніх в навчальному процесі не зменшилась.
Значне місце в практичній підготовці курсантів і слухачів відіграла техніка і озброєння, які в достатній кількості знаходились в інституті. Торкаючись фінансового забезпечення, слід відзначити, що воно постійно відставало від реальних потреб для забезпечення навчально-виховного процесу.
Організація навчально-виховного процесу та наукової діяльності навчального закладу була спрямована в цілому на підвищення якості підготовки офіцерського складу. Вона включала планування навчальної, методичної, виховної роботи та підвищення кваліфікації науково-педагогічних кадрів. В процесі дослідження виявлено, що навчальні плани і програми змінювались щорічно, що вплинуло на методичну і наукову роботу постійного складу інститут. Підстав для частої зміни плануючих документів не було, оскільки не мінявся напрямок підготовки і терміни підготовки фахівців. При цьому форми і методи навчально-виховної роботи залишились традиційними, властивими для військово-навчального закладу. Організація управління підготовкою кадрів здійснювалось на рівнях командування інституту, факультетів, кафедр. В процесі дослідження підтвердилось старе положення, що основна роль в підготовці кадрів належить кафедрам.
В ході дисертаційного дослідження шляхом використання методів ретроспективного аналізу та прогностичного методу визначено пропозиції та рекомендації, а саме:
доцільність поділу навчальних взводів на навчальні відділення при проведенні практичних та групових вправ, при чому слід призначати керівником не штатного, а весь час іншого курсанта для набуття ним навичок керування підлеглими;
для проходження стажування кожному слухачу та курсанту повинні бути завчасно визначені цільові настанови та перелік питань, що необхідно практично відпрацювати.
на третьому курсі курсантам, які навчаються за спеціальністю "Озброєння та техніка інженерних військ" крім експлуатаційної практики, необхідно запровадити польовий вихід за рахунок часу, що відводиться на дисципліни тактико-спеціального напрямку, що дасть можливість набути навички управління підрозділами, виконання завдань інженерного забезпечення бою. Для цього необхідно більш повно використовувати навчальний центр інституту;
для проходження стажування кожному слухачу та курсанту повинні бути завчасно визначені цільові настанови та перелік питань, які необхідно практично відпрацювати.
В пропозиціях зазначено:
1. Провести дослідження підготовки рядового, старшинського та офіцерського складу в інституті для участі в миротворчих місіях під егідою Організації Об‘єднаних Націй.
2. Виконати дослідження по розробці моделі діяльності фахівців тактичної ланки інженерно-технічного складу.
3. Підготовити навчальний посібник з історії підготовки і використання випускників інституту в сучасних умовах.
Отже, за роки незалежності України колектив Військово-інженерного інституту при Подільській держаній аграрно-технічній академії пройшов ряд важливих етапів розвитку, в ході яких вдалося здійснити модернізаційний "прорив" і забезпечити становлення інституту як особливого освітнього, наукового та інженерного комплексу вищої військової освіти України.
На цих етапах були проведені важливі структурні зміни, відриті та адаптовано нові спеціальності воєнно-інженерного профілю з урахуванням вимог Військової доктрини, спрямованої на створення та функціонування мобільної модерної армії, оснащення її сучасними видами зброї та забезпечення надійної оборони України.
Водночас були оновлені або створені заново навчальні плани, типові й робочі програми, впроваджена в навчальний процес низка сучасних підручників, навчальних посібників, методичних розробок і методик навчання.
СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ АВТОРОМ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ
1. Колос Р.Л. До історії підготовки офіцерських кадрів (запасу) у цивільних вищих навчальних закладах освіти України // Труди Академії. - Київ: НАОУ, 2001. -№ 31- С. 98-101.
2. Колос Р.Л. Миротворців готує Військова-інженерний інститут Подільської державної аграрно-технічної академії // Збірник наукових праць. - Кам'янець-Подільський: Кам'янець-Подільський державний університет, інформаційно-видавничий відділ, 2004. - С. 110-112.
3. Колос Р.Л. Науково-дослідна робота - пріоритетний напрямок діяльності Військово-інженерного інституту при ПДАТА. // Збірник наукових праць. - Кам'янець-Подільський: Кам'янець-Подільський державний університет, інформаційно-видавничий відділ, 2004. - С. 83-86.
АНОТАЦІЯ
Колос Р.Л. Підготовка офіцерських кадрів для Збройних Сил України за досвідом Військово-інженерного інституту 1991-2000 рр. - Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 20.02.22 — військова історія. — Національна Академія Оборони України, Київ, 2004.
Дисертація присвячена питанням становлення в Україні системи підготовки офіцерських кадрів для інженерних військ у Військово-інженерному інституті Подільської державної аграрно-технічної академії 1991 -2000 рр. Основну увагу при-
ділено з'ясуванню характеру змін в структурі інституту з 1991-2000 рр. Визначено шляхи та напрямки підготовки та комплектування інституту постійним і змінним складом. Досліджено внутрішні механізми навчально-виховного процесу через уточнення специфіки функціонування методичної науково-дослідної та навчальної роботи.
Запропоновані методичні рекомендації щодо шляхів поліпшення практичної направленості навчання.
Основні теоретичні положення та методичні рекомендації дисертації можуть використовуватись в процесі удосконалення системи підготовки офіцерських кадрів у Військово-інженерному інституті Подільської державної аграрно-технічної академії.
Ключові слова: інженерні війська, система підготовки офіцерських кадрів, науково-дослідна робота, науково-педагогічні працівники.
АННОТАЦИЯ
Колос Р.Л. Подготовка офицерских кадров для Вооруженных Сил Украины по опыту Военно-инженерного института 1991-2000 годах. - Рукопись.
Диссертация на соискание научной степени кандидата исторических наук по специальности 20.02.22 - военная история. - Национальная Академия Оборони Украины, Киев, 2004.
Диссертация посвящена вопросам становления в Украине системы подготовки офицерских кадров инженерных войск в Военно-инженерном институте Подольской государственной аграрно-технической академии в 1991-2000 годах. Реформирование системы военного образования, которое происходит в Украине, требует большого внимания к содержанию подготовки офицерских кадров, переходу к внедрению передовых педагогических технологий. Удачное проведение этих мероприятий находится в прямой зависимости от уровня изучения исследования организации учебно-воспитательного процесса, который предшествовал внедрению более современной системы подготовки офицерских кадров.
Основное внимание сосредоточено на определении характера изменений в структуре учебно-воспитательного процесса института с 1991 по 2000 годи. Выявлено, что на подготовку инженерных кадров и развитие Военно-инженерного института с 1991 г. по 2000 г. воздействовали следующие факторы: потребность Вооруженных Сил Украины в инженерных кадрах; наличие и состояние учебно-материальной базы института; планирование, обеспечение и выполнение комплектования института постоянным и переменным составом; организация учебной, методической, научной и воспитательной работ. Определены направления и способы комплектования института постоянным и переменным составом. Исследованы внутренние механизмы учебно-воспитательного процесса через уточнение специфики функционирования методической, научно-исследовательской и учебной деятельности. Предложены методические рекомендации относительно направлений улучшения практической направленности обучения.
В работе определено, что на качество подготовки офицерских кадров особенно воздействовала частота изменения учебных планов и прогарам, а также уровень подготовки научно-педагогических работников.
Выявлено, что исторический процесс создания института по подготовке офицерских кадров для инженерных войск Вооруженных Сил Украины имеет пять этапов развития института. Особое место занимает третий этап развития института, который связан с интеграцией военного и гражданского учебного заведения, что в целом подтвердило целесообразность концепции подготовки офицерских кадров для Вооруженных Сил Украины при гражданских учебных заведениях.
На следующих этапах произошло усовершенствование структуры военного учебного заведения, которое окончательно приобрело статус Военно-инженерного института Подольской государственной аграрно-технической академии. Это содействовало существенному повышению качества общеобразовательной и специальной подготовки военных кадров в институте.
Выявлено, что интеграция военного и гражданского учебного заведения оказала существенное влияние на качественные изменения в составе научно-педагогических работников через увеличение количества кандидатов и докторов наук, которые принимают непосредственное участие в учебно-воспитательном процессе по общеобразовательным и техническим дисциплинам, а также уменьшилась доля специалистов, которые привлекались к дисциплинам по специальной подготовке.
Вместе с тем следует отметить, что в процессе набора курсантов на обучение возросли показатели их образовательного уровня. Это, в свою очередь, стало одной из причин повышения качества подготовки офицерских кадров в институте.
Одним из важных этапов развития института стала подготовка специалистов третьего отдельного инженерно-саперного батальона миротворческих сил в Ливане. В процессе осуществления миротворческой миссии в Ливане определено, что качество подготовки миротворческого контингента била на высоком уровне. В процессе выполнения задач по разминированию значительной территории Ливана потерь от разминирования личного состава не било, личный состав полностью выполнил возложенную на него задачу
Организация учебно-воспитательного процесса и научной деятельности учебного заведения была направлена в целом на повышение качества подготовки офицерских кадров. Она включает планирование учебной, методической, воспитательной работ и повышения квалификации научно-педагогических кадров. В процессе исследования выявлено, что учебные планы и программы изменялись каждый год, а это, в свою очередь, повлияло на методическую и научную работу научно-педагогических работников института. Оснований для таких изменений планирующих документов не было, так как не менялось направление подготовки специалистов. При этом формы и методы учебно-воспитательной работы остались традиционными, характерными для данного учебного заведения. Организация управления подготовкой научно-педагогических кадров осуществлялась на уровне командования института, факультетов, кафедр. В процессе исследования подтвердилось положение о том, что основная роль в подготовке кадров принадлежит кафедрам.
Ключевые слова: инженерные войска, система подготовки офицерских кадров, научно-исследовательская работа, научно-педагогические работники.
ANNOTATION
Kolos R.L. Officer's training for Ukrainian Armed Forces in the Military-Engineer Institute (1991-2000) - Manuscript.
The dissertation for scientific degree of a Candidate of Historical Sciences, specialty 20,02.22 - military history. - The National Defense Academy of the Ukraine, Kiev, 2004.
The dissertation is devoted to the questions of the officer's training system formation in the Ukraine for the engineer troops in the Military-Engineer Institute by the Podil State agrarian-technical academy (1991 -2000). The main attention has been given to the character of changes in the institute structure from 1991 till 2000, The ways and directions of the institute staff training and bringing up to strength have been determined. The inner mechanisms of educational process have been investigated by closer definitions of the specific features of research and educational work functioning.
Methodical recommendations concerning ways of practical purposefulness of study improvement have been proposed.
The main theoretical principles and recommendations of this dissertation may be used in the process of the officer's training system improvement in the Military-Engineer Institute.
Key words: Engineer troops, officer's training system, research work, scientific-pedagogical staff.
| 
