Библиотечный каталог авторефератов Украины

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ДОНЕЦЬКА ДЕРЖАВНА АКАДЕМІЯ УПРАВЛІННЯ

Кірнос Інна Олександрівна

УДК: 354:338.021.4(447)

УДОСКОНАЛЕННЯ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ

ІНВЕСТИЦІЙНОЮ ДІЯЛЬНІСТЮ В РЕГІОНІ

Спеціальність 25.00.04 – Регіональне управління

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата наук з державного управління

Донецьк – 2002

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано в Донецькій держаній академії управління Міністерства освіти і науки України (м.Донецьк).

Науковий керівник –        доктор економічних наук, професор

Дорофієнко Вячеслав Володимирович,

Донецька держана академія управління Міністерства освіти і науки України, завідувач кафедри менеджменту у невиробничій сфері

Офіційні опоненти:        

доктор економічних наук, професор Козаченко Ганна Володимирівна, Східноукраїнський національний університет імені Володимира Даля Міністерства освіти і наук України, завідувач кафедри менеджменту (м. Луганськ);

кандидат економічних наук, доцент Лєтніков Микола Степанович, Донбаська державна академія будівництва і архітектури Міністерства освіти і наук України, доцент кафедри “Менеджмент організацій і право” (м. Макіївка)

Провідна установа – Хмельницький інститут регіонального управління та права (м.Хмельницький), кафедра регіонального та муніципального управління

Захист відбудеться “4” липня о 15 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 11.107.01 Донецької державної академії управління Міністерства освіти і науки України за адресою: 83015, м.Донецьк, вул. Челюскінців, 163 а.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Донецької державної академії управління Міністерства освіти і науки України за адресою: 83015, м.Донецьк, вул. Челюскінців, 163 а.

Автореферат розісланий “31“ травня 2002 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради                                                        Клейнер Я.С.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Низька адаптованість більшос­ті підприємств до нових умов господарювання істотно стримує процеси рест­руктуризації вітчизняної економіки. Необхідність значних капітальних вкла­день для подолання економічної кризи і забезпечення швидкого зростання на­дає особливої ваги питанням, пов'язаним з організацією планування, регулю­вання і управління інвестиційною діяльністю як на загальнодержавному рівні, так і на мікрорівні. Адже саме інвестиції сприяють зростанню бюджетних до­ходів, зниженню рівня залежності від імпорту і розвитку експортного потенціалу країни, прискоренню темпів структурної перебудови економіки, збільшенню рівня комплексного використання сировинних ресурсів, впровадженню сучас­них технологій і "ноу-хау", збільшенню обсягів капіталовкладень і зростанню ефективності їх реалізації, підвищенню адаптації підприємств до умов конку­рентного середовища, зростанню зайнятості і ін.

Теоретичним проблемам  організації інвестиційної діяльності в умовах переходу до ринку та методичним питанням оптимізації інвестиційної діяльності на мікрорівні  присвячено чимало праць.

Водночас масштаби і рівень наукової розробки таких проблем як законо­мірності трансформації економічного змісту інвестиційної діяльності у процесі переходу до ринку, механізми формування інвестиційного потенціалу підпри­ємств і його ефективної реалізації в нових умовах господарювання, організація моніторингу інвестиційної діяльності, на нашу думку, є недостатніми з погляду методологічного забезпечення розвитку інвестиційної діяльності в Україні. Та­кож суперечливими є підходи до реформування політики держави в галузі ін­вестицій і забезпечення її ефективності.

Необхідність зростання інвестиційної активності в Україні і зокрема в регіонах, підвищення ефективності роботи вітчизняних і іноземних інвесторів потребують пошуку нових шляхів і підходів до формування державної політики з організації управ­ління, планування і регулювання інвестиційною діяльністю, чим і зумовлений вибір теми дисертаційної роботи.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами,  темами. Дисертаційне дослідження виконано у відповідності з тематикою науково-дослідних робіт Донецької державної академії управління, яку затверджено на засіданні Вченої Ради ДонДАУ 28.01.99 р., № 99.06.1 і 99.06.2 (номера держреєстрації 0199U003653 і 0199U003654), а також Договором про наукову і творчу співдружність між кафедрою менеджменту у невиробничій сфері та відділом проблем ефективного використання виробничого потенціалу Інституту економіки промисловості НАН України в 1999-2001 роках. Внесок автора  полягає у визначенні концептуальних підходів  до реформування державної інвестиційної політики, що включає в себе напрямки її структуризації для забезпечення основних  економічних умов активізації інвестиційної діяльності, параметри,  за якими необхідно  здійснювати регулювання інвестиційних процесів в регіонах та заходи,  спрямовані на створення  сприятливого інвестиційного клімату в Україні.

Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційного дослідження є обгрунтування необхідності реформування  державної  інвестиційної політики і можливості ефективної взаємодії (взаємозв`язків) державного та регіонального регулювання інвестиційною діяльністю  у єдиному механізмі управління економікою.

Для досягнення поставленої мети дослідження вирішено такі наукові  і практичні задачі:

проаналізовано сучасну державну політику організації управління і ре­гулювання інвестиційною діяльністю в регіонах України,  на підставі критеріїв задіяності інвестиційного потенціалу підприємств в умовах трансформації економічної системи;

проаналізовано  існуючі підходи до класифікації інвестицій, які б відповідали вимогам сьогодення, і в зв`язку з цим розроблено  класифікаційну схему;

обґрунтовано необхідність структуризації інвестиційної політики для забезпечення основних економічних умов активізації інвестиційної діяльності;

запропоновано параметри, за якими необхідно здійснювати регулювання інвестиційних процесів в регіонах;

запропоновано заходи, спрямовані на створення сприятливого інвестиційного клімату в Україні та її регіонах;

визначено функціональну роль моніторингу в регулюванні інвести­ційної діяльності  і розроблено механізм організації системи моніторингу інвести­ційної діяльності;

запропоновано  пріоритетні регіональні напрямки реалізації інвестиційної політики.

Об’єктом дослідження є державне регулювання інвестиційною діяльністю в регіоні. Предметом дослідження є принципи, методи  і практичні аспекти, щодо реформування державної інвестиційної політики.

Методи дослідження. Теоретичною основою досліджень є  загальнонаукові принципи  проведення  комплексних досліджень. В роботі використано  системний аналіз (при формуванні класифікаційних ознак, які дозволяють охопити найголовніші напрямки реалізації інвестицій, тим самим підводячи до можливості більш глибокого розкриття  економічної суті самої інвестиційної діяльності, як категорії, що характеризує сукупність практичних дій громадян, юридичних осіб і держави, щодо реалізації інвестицій); метод ієрархічної декомпозиції і системно-структурний аналіз (при  формуванні і характеристиці факторів, що визначають інвестиційний клімат в Україні);   функціональний підхід (при розробці схеми контролю  за ходом реалізації інвестиційних проектів  в спеціальних економічних зонах та спеціальному режимі інвестиційної діяльності); метод імітаційного моделювання (при розробці схеми побудови інфраструктурної системи інвестиційної діяльності та механізму організації системи моніторингу інвестиційної діяльності).

Наукова новизна одержаних результатів. Основний науковий результат  дисертаційної роботи полягає в обгрунтуванні заходів щодо удосконалення      державного регулювання інвестиційною діяльністю в регіоні.

Наукова новизна отриманих результатів дослідження полягає в такому:

удосконалено схему класифікації форм інвестицій, яка дозволяє охопити  найголовніші напрямки реалізації інвестицій, тим самим підводячи до можливості більш глибокого розкриття  економічної суті самої інвестиційної діяльності, як категорії;

визначено концептуальні підходи до реформування державної інвес­тиційної політики, що включає в себе напрямки її структуризації для забезпе­чення основних економічних умов активізації інвестиційної діяльності, пара­метри, за якими необхідно здійснювати регулювання інвестиційних процесів в регіонах, заходи, спрямовані на створення сприятливого інвестиційного кліма­ту в Україні;

розроблено механізм організації системи моніторингу інвестиційної діяльності, зокрема, вказано шляхи інформаційно-аналітичного забезпечення процесу прийняття інвестиційних рішень на підставі формування інформацій­ного поля, моделювання стратегії розвитку і проведення оперативної оцінки альтернатив інвестиційних рішень і чинників зміни інвестиційного клімату;

запропоновано напрямки раціоналізації масштабів і структури інозем­ного інвестування в Україні, зокрема, визначено комплекс заходів щодо ство­рення конкурентного ринкового середовища, забезпечення позитивного іміджу нашої країни в світі та налагодження ефективного державного регулювання руху і використання закордонних капіталів;

розвинуто механізм оптимізації інвестиційної діяльності підприємства в умовах переходу до ринку на підставі оцінки співвідношення ефективності і ризиковості інвестиційних видатків під час планування інвестицій.

Практичне значення одержаних результатів. Розроблені в дисертації підходи, засоби й отримані  результати  являють собою  методичну базу, щодо   удосконалення  державного регулювання інвестиційною діяльністю в регіоні, яка передбачає напрямки  структуризації  державної інвестиційної політики,  параметри за якими необхідно здійснювати регулювання інвестиційних процесів в регіонах, та заходи спрямовані на створення сприятливого інвестиційного клімату в Україні та її регіонах.

До числа результатів, що мають найбільше практичне значення, належать пропозиції щодо:

обґрунтування і застосування нових класифікаційних форм інвестицій;

структурування  факторів, що визначають інвестиційний клімат в Україні;

розробки схеми  побудови інфраструктурної системи інвестиційної діяльності;

розробки  механізму організації  системи моніторингу інвестиційної діяльності.

Окремі результати та пропозиції стосовно організації системи моніторингу інвестиційної діяльності знайшли практичне застосування у процесі вдосконалення роботи  головного управління економіки Донецької облдержадміністрації. Положення дисертаційної роботи про механі­зми підвищення ефективності організації інвестиційної діяльності в Україні було використано для розробки розділу Програми економічного і соціального розвитку з питань регіональної інвестиційної політики на 2000-2005 роки, формування концепції створення сприятливого інвестиційного клімату у Донецькій області (довідка 15-11/18-211 від 19.12.01 видана Головним управлінням економіки Донецької облдержадміністрації).

Особистий внесок здобувача. Наукові положення, розробки і висновки дисертаційної роботи є результатом  самостійно проведених досліджень автора в області  удосконалення державного регулювання інвестиційною діяльністю в регіоні. Внесок автора в колективно опубліковані роботи конкретизовано у списку публікацій.

Апробація результатів дисертації. Отримані результати наукових досліджень,  висновки і пропозиції доповідалися, обговорювалися і схвалені  на науково-методичній конференції “Інформаційні технології в освіті і управлінні” (м. Нова Каховка, 2000 р.), на науково-практичній конференції “Проблеми планування промислового виробництва в умовах ринкової економіки” (м. Алушта, 2000 р.), на науково-практичній конференції “Роль соціального менеджменту в інтелектуалізації суспільства” (м. Слав’яногірськ, 2001 р.).

Публікації. Основні результати досліджень опубліковано в 12  наукових працях, серед яких  1 навчальний посібник, 4 статті  у наукових журналах, 4 у збірниках наукових праць, 3 публікації у матеріалах наукових конференцій. Загальний обсяг публікацій 17,1 д.а., з яких автору належить 4,5 д.а.

Структура й обсяг роботи.  Дисертаційна робота складається з вступу, трьох розділів, висновку, викладених на 171 сторінках машинописного тексту. Матеріали дисертації містять 19 рисунків, 12 таблиць, які наведено на 32 сторінках. Список використаних джерел із  207 найменувань приведено на 16 сторінках, 9 додатки – на 27 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

У дисертації захищаються  нові теоретичні, методичні та практичні положення щодо удосконалення державного регулювання інвестиційною діяльністю в регіоні.

Розділ 1. Теоретичні основи організації інвестиційної діяльності в умовах зміни економічної системи держави.

Ефективне функціонування регіональної економіки, забезпечення високих темпів її розвитку  в умовах  ринкової трансформації методів управління  в значній мірі визначено  рівнем та діапазоном інвестиційної діяльності в державі. Перехід на ринкові методи господарювання істотно змінює теоретичні підходи та практичні шляхи вирішення  народногосподарських проблем, а значить й тих з них, які стосуються інвестиційної діяльності.

Тому дослідження економічного змісту інвестиційної діяльності продиктоване необхідністю створення ефективного механізму її організації відповідно до но­вих умов господарювання і, зрозуміло, вимагає теоретичного осмислення суті та специфічного змісту ключової категорії "інвестиції" в перехідний період.

Аналізуючи структуру категорії "інвестиційна діяльність" в умовах ста­новлення ринкової економіки, в дослідженні зроблено висновок, що інвестиції вже не центрально регульовані, які базуються на суспільній формі власності, але і не ринкові, саморегульовані, що стимулюються приватним інтересом підприємців. Сутність інвестицій як реальних і фінансових вкладень доходу, що заощаджує­ться для забезпечення безперервного функціонування виробництва і одержання у майбутньому очікуваного економічного і соціального ефекту, виявляється в поточний момент через складну взаємодію відмираючих і народжуваних форм господарювання, що сприяють та протидіють цьому процесу. В цілому, економічний зміст інвестиційної діяльності в перехідний період визначає вплив як елементів планової, так і ринкової економіки. Для більш глибокого розкриття характеру і структури цієї категорії необхідно розширення сфери конкуренції, вдосконалення засобів оцінки величини інвестицій і аналізу їх ефективності у вартісній формі, наявність різноманітних джерел інвестиційного капіталу.

В роботі показано, що посилення ре­гулюючого впливу ринкових важелів на фінансово-господарську діяльність підприємств зумовлює ситуацію, коли при організації інвестиційної діяльності особливого значення набуває процес прийняття інвестиційних рішень, не­від'ємною частиною якого є якісна оцінка інвестицій. Будь-яка схема такої оцінки повинна базуватись на класифікації типів інвестицій. Існує декілька підходів щодо ознак і способів їх класифікації, але кожен з підходів повно не розкриває економічну суть інвестицій, не дозволяючи тим самим виявити системний зв'язок, який є між ними та іншими вартісними категоріями — грошима, фінансами, креди­том, прибутком (доходами) і цінами. У цьому зв`язку у дисертації запропоновано систему класифікаційних ознак, яка дозволяє охопити  найголовніші напрямки реалізації інвестицій, тим самим  підводячи до можливості  більш глибокого розкриття  економічної суті самої інвестиційної  діяльності як  категорії, що характеризує сукупність практичних дій  громадян, юридичних осіб і держави щодо реалізації інвестицій (рис.1).

Рис. 1. Класифікація форм інвестицій

Кожна форма, в свою чергу, передбачає об'єднання інвестицій в окремі групи. При такій системі класифікаційних ознак розкриваються стимули, які спонукають до вкладення капіталу (мета інвестування), чого не розглядається у жодній із проаналізованих форм класифікації інвестицій. Крім того, стає можливим проведення аналізу ефективності інвестицій відносно поставленої мети і функціональних завдань простого чи розширеного відтворення фондів. Запропонована система класифікації форм інвестицій  значно розширює  поняття джерел походження інвестиційного капіталу, оскільки основну увагу зосереджено  саме на каналах його надходження, а не просто на формі власності.

Зрозуміло, що даний підхід до класифікації інвестицій не є універсаль­ним, а тому може бути безліч інших способів їх групування.

В дослідженні запропоновано формування  оптимальної  програми інвестиційної діяльності підприємства на основі принципу ранжування  проектів  за критеріями ефективності, ризику або їх поєднання. Оптимальна інвестиційна програма в цьому випадку  буде визначена як сукупність упорядкованих  інвестиційних проектів,  накопичені інвестиційні  затрати яких не  перевищують наявних  грошових засобів.

Сформовано пропозиції щодо  виправлення негативних тенденцій у проблемі стимулювання іноземного інвестування  в економіку України.

Розділ 2.  Дослідження   передумов    формування     інвестиційного клімату в регіоні.

Теоретичні дослідження змісту і економічної суті інвестиційної діяльнос­ті і механізмів її організації в умовах ринкової трансформації економіки дозво­лили підійти до аналізу інвестиційних процесів, які відбуваються в Україні, і  вже на його основі спробувати виробити оптимальні шляхи виходу із інвестиційної кризи. Звертаючись до світового досвіду, можна констатувати той факт, що інвестиційна активність на ринку знаходиться у прямій залежнос­ті від інвестиційного клімату в країні.

В дослідженні визначено чим визначається інвестиційний клімат. Проаналізовано ряд факторів, які засвідчують значний  інвестиційний потенціал України. Перед усім це наявність високого природно-ресурсного потенціалу, насиченість та різноманітність якого створює базу для широкої інвестиційної діяльності в Україні.  Не менш привабливими є рекреаційні ресурси, демографічні  фактори, рівень освіти. За рівнем розвитку промислового виробництва Україна посідає одне із провідних місць у світі, зокрема, за видобутком залізної руди і виробництвом сталі. З часів колишнього Союзу наша країна володіє величезним економічним потенціалом у галузях ВПК, де криється можливість для розвитку інвестицій­ного співробітництва у конверсійному напрямку. Перспективними є чорна і кольорова металургія, які становлять майже чверть усього промислового виробництва, 75% якого зосереджено у Дніпропе­тровському та Донецькому регіонах. Таку ж частку у виробничому секторі пос­ідають підприємства машинобудування. Великі можливості мають підприємст­ва хімічного та нафтохімічного комплексу, легкої промисловості, будівельних матеріалів. Проте зрозуміло, що для реалізації цього інвестиційного потенціалу нео­бхідні відповідні економічні умови, які включають в себе фінансову стабілізацію, розвинутість фондового ринку, стабільну і гнучку систему комерційного законодавства, ефективну податкову систему тощо. Продовжує залиша­тись цілий ряд факторів, вплив яких негативно позначається на інвестиційному кліматі України, що породжує цілу низку соціально-економічних та політичних проблем. Загострення економічної кризи супроводжується постійним погіршенням макроекономічних показників.

Аналізуючи основні недоліки фінансово-кредитної системи, визначено, що до сьогоднішнього дня в Україні не створено ефективного механізму акумулювання вільних грошових коштів. І навіть таке позитивне рішення Кабінету Міністрів як випуск державних облігацій для продажу фі­зичним особам так і не дало бажаних результатів, оскільки не забезпечено їх високу дохідність і надійність. Те ж саме стосується і інших фінансових вкла­день населення і юридичних осіб. Необдуманість кредитної політики держави також суттєво знижує ефективність фінансово-кредитної системи. Фактором, що викликає серйозне занепокоєння, є система за­конодавства. Як і сім років назад їй притаманна риса повної непередбаченості  через непостійність законів і нормативних актів, які приймає Верховна Рада України. Яскравим прикладом може бути хронологія законодавчого  регулювання іноземних інвестицій. Непостійність законодавства доповнено його недосконалістю. Тут мова йде про відсутність податкової реформи, неврегульованість питань пла­тежів, законодавство про амортизацію основних фондів підприємств, яке не відповідає  вимогам часу і т. ін.

Питання податкової реформи сьогодні посідає головне місце серед пріо­ритетів економічної політики держави. Аналіз податкової системи в Україні пе­реконує в тому, що ставки податків встановлюють переважно емпіричним методом на базі забезпеченості державних видатків. У розвинутих економіках, як правило, застосовують метод економіко-математичного моделювання, який орієнтований на виявлення впливу розміру податку на поведінку платників, тим самим забезпечуючи постійне зростання ефективності діяльності бізнесу у майбутньому.

Об'єктивність впливу зазначених факторів була підсилена досить незнач­ною увагою держави на початкових етапах трансформації економіки України до питань створення цивілізованого фондового ринку, що зумовило різке від­ставання його формування, істотно знизило інвестиційну активність привати­зації. Тому на практиці ми маємо ситуацію, коли з усього обсягу іноземних ка­піталів, які поступають на наш ринок, лише 2 % йде на купівлю пакету акцій українських підприємств.

Враховуючи все це, в дисертації зроблено висновок, що інвестиційна політика держави в галузі реструктуризації промислово-технічної бази еконо­міки не виконує своєї функції адаптації господарських суб'єктів до роботи в ринкових умовах, тим самим значно знижуючи інвестиційний потенціал усього промислового комплексу, що також істотно впливає на погіршення інвестицій­ного клімату в Україні.

В дослідженні запропоновано таблицю факторів оцінки інвестиційного клімату  в Україні  (табл. 1).

В дисертації проведено також дослідження передумов формування інвестиційного клімату в регіоні (на прикладі Донецької області). Обґрунтовано, що вирішення найбільш актуальних соціально-економічних проблем в області в значній мірі буде залежати від розвитку інвестиційних процесів. Залучення зовнішніх інвестицій в область - необхідна пере­думова для реконструкції та технічного переозброєння підприємств всіх галузей народного господарства, вирішення проблем зайнятості, розробки та розширення випуску конкурентоспроможної продукції.

З метою залучення зовнішніх інвестицій в регіон  пе­редбачається законодавчим шляхом надати статус територій пріоритетного розвитку містам і селищам, де відбувається ліквідація вугільних шахт або скорочується виробництво інших містоутворюючих галузей.

В роботі проведено також дослідження інвестування в умовах дії Закону України “Про спеціальні  економічні зони та спеціальний режим інвестиційної діяльності в Донецькій області”.

Таблиця 1

Фактори, що визначають інвестиційний клімат в Україні і їх

характеристика

Розділ 3. Удосконалення   державного   регулювання інвестиційною   діяльністю   в   регіоні.

Проведений аналіз інвестиційного клімату в Україні та її регіонах  і  сам процес розвит­ку інвестиційної діяльності підтверджують той факт, що сучасна політика дер­жави не забезпечує ефективного механізму організації інвестиційної діяльнос­ті. Це зумовлює необхідність вироблення нових підходів до формування дер­жавної інвестиційної політики. У зв`язку з цим проведено  уточнення основних її прин­ципів. Враховуючи особливу важливість подолання подальшого падіння виро­бництва і нарощування інвестиційного потенціалу української економіки, в дисертаційному дослідженні запропоновано будувати  інвестиційну політику за наступними принципа­ми:

послідовна децентралізація інвестиційного процесу шляхом розвитку різноманітних форм власності, підвищення ролі внутрішніх (власних) джерел нагромаджень підприємств для фінансування їх інвестиційних проектів;

державна підтримка підприємств за рахунок централізованих інвести­цій при перенесенні центру ваги із безповоротного бюджетного фінансування на кредитування на поворотній і платній основі. Збереження безповоротного бюджетного фінансування переважно для соціально-важливих об'єктів, які ма­ють некомерційний (неприбутковий) характер і не володіють власними джере­лами фінансування;

розміщення обмежених централізованих капітальних вкладень і дер­жавне фінансування інвестиційних проектів виробничого призначення здійс­нювати строго у відповідності із прийнятими державними цільовими програ­мами і виключно на конкурсній основі, відмовившись від практики пріоритету "чужих" перед "своїми". Обов'язковою умовою прийняття рішень про фінансу­вання повинна стати попередня експертиза кожної інвестиційної програми (проекту) на предмет її відповідності цілям і пріоритетам соціальної економіч­ної політики, окупності централізованих капітальних вкладень;

посилення державного контролю за цільовим витрачанням засобів державного бюджету, які направляються на інвестиції у формі безповоротного фінансування і кредитування;

значне розширення практики спільного (дольового) державно-комерційного фінансування інвестиційних проектів, в тому числі, із залучен­ням капіталів із країн СНД і приватного бізнесу. Така практика повинна сприя­ти заміщенню недостатності централізованих засобів для виконання державних програм капітального будівництва;

використання частини централізованих інвестиційних (кредитних) за­собів на реалізацію високо ефективних і швидко окупних інвестиційних проек­тів і об'єктів малого бізнесу, особливо у стратегічних галузях для прискорення структурно-технологічної перебудови виробництва;

вдосконалення нормативної бази з метою покращення інвестиційного клімату і створення ефективної ринкової інфраструктури.

Перехід на ці принципи формування інвестиційної політики вимагатиме посилення державного регулювання інвестиційною діяльністю. При цьому осно­вну увагу слід зосередити на ринкових регуляторах, таких як податковий (зниження податків, податкові пільги, норми прискореної амортизації, її індек­сація), фінансово-кредитний (регулювання облікової і кредитних ставок бан­ків), ціновий (зниження цін на енергоносії і зменшення транспортних тарифів) і митний (ліцензування імпортно-експортних операцій, зниження митних збо­рів). Уряд повинен відрегулювати динаміку співвідношення таких найважли­віших макроекономічних показників як обсяги і структура ВВП з обсягом і структурою грошей і цінних паперів в економічному обороті. Це — одна із першочергових функцій держави, без чого взагалі неможлива економічна ста­білізація в умовах переходу до ринку.

Посилення державного регулювання інвестиційною діяльністю повинно передбачати введення тимчасового режиму інвестиційного контролю в держа­вному і недержавному секторах економіки, який би був спрямований на підви­щення норми накопичення за рахунок відповідної капіталізації господарсь­ких доходів і національного доходу та повного використання фінансових ре­сурсів, що залишаються у розпорядженні підприємств від зменшення податків (інвестиційний кредит, амортизація і т.п.) на визначені цілі — інвестиції, попо­внення оборотних коштів, збільшення заробітної плати і т. ін.

Врахо­вуючи результати дослідження сучасного стану інвестиційного клімату в Україні та досвід організації інвестиційної діяльності за кордоном, запропоновано зосередитись, в першу чер­гу, на реформуванні інфраструктурного комплексу і системи законодавства.

При здійсненні інституційної реформи особливе місце повинно займати створення інфраструктурної системи інвестиційної діяльності, основу якої складатимуть два елементи: інституційні комплекси інвестиційного менедж­менту і ринкового механізму (див. рис. 2).

В основу побудови системи покладено принцип комплексного поєднання нормативного, фінансового та інформаційно-аналітичного забезпе­чення інвестиційного процесу. В свою чергу, інституційний комплекс інвести­ційного менеджменту запропоновано створити на основі моделі із трьох елемен­тів. Основу першого елементу спадатимуть державні законодавчі і виконавчі інститути (Верховна Рада України, Кабінет Міністрів, Палата незалежних екс­пертів з питань іноземних інвестицій при Президенті України і деякі інші).

Другим елементом інституційного комплексу інвестиційного менедж­менту повинні стати банки довгострокового фінансування. Вони повинні вико­нувати  функцію обслуговування інвестицій без здійснення деяких традиційних банківських операцій (торгівельне фінансування, розрахунки і платежі, обслуговування кредитних карток і т.ін.).

Третій елемент будуть складати структури, які формувати­муть потужну сітку консалтингових та інформаційних структур.

Рис.2. Схема побудови інфраструктурної системи інвестиційної

діяльності

Ефективна організація інвестиційної діяльності в країні неможлива без наявної точної інформації про стан інвестиційного ринку, характер процесів, що відбуваються на ньому, про чинники інвестиційного клімату, які безпосередньо визначають напрямки розвитку інвестиційної діяльності і динаміку їх впливу. Тому при переході до ринкової економіки виникає потреба у організа­ції системи моніторингу інвестиційної діяльності.

В дисертації запропоновано механізм організації системи моніторингу інвестиційної діяльності (рис.3). В основу цього механізму покладено: інформаційне поле,  моделювання стратегії розвитку та оперативний моніторинг.