Библиотечный каталог авторефератов Украины

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ

ПРИ ПРЕЗИДЕНТОВІ УКРАЇНИ

СКЛЯРЕНКО Володимир Євгенович

УДК [35.078 :: 303.444 + 332.14] (351.77)

ПРОГНОЗУВАННЯ ВПЛИВУ ЧИННИКІВ СОЦІАЛЬНОЇ ДИНАМІКИ

НА ДЕРЖАВНЕ УПРАВЛІННЯ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯМ НАСЕЛЕННЯ УКРАЇНИ ЛІКАРСЬКИМИ ЗАСОБАМИ

25.00.02 – механізми державного управління

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата наук з державного управління

КИЇВ – 2006

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Національній академії державного управління при Президентові України.

Захист відбудеться 11 травня 2006 р. о 16 годині на засіданні спеціалізо­ва­ної вченої ради Д 26.810.01 в Національній академії державного управління при Президентові України за адресою: 03057, м. Київ, вул. Ежена Потьє, 20, к. 212.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національної академії державного управління при Президентові України (03057, м. Київ, вул. Ежена Потьє, 20).

Автореферат розісланий 10 квітня 2006 р.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради                                                       В.К. Майборода

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Нові політичні стратегії, технологічні, економічні та соціальні нововведення в галузі охорони здоров’я зумовлюють необхідність певних змін для суспільства. Аналіз історичних подій у світі та в Україні свідчить, що навіть обґрунтовані державні заходи щодо реформування галузі охорони здоров’я взагалі й забезпечення населення лікарськими засобами зокрема часто призводять до непередбачуваних негативних наслідків, які гальмують економічний, соціальний і культурний розвиток країни. Це спричи­няє погіршення стану здоров’я нації.

У Плані дій, затвердженому Указом Президента України “Про не­від­кладні заходи щодо реформування системи охорони здоров’я населення” від 6 грудня 2005 р. № 1694/2005, встановлено необхідність розробки та ухвалення Національного переліку основних лікарських засобів. Питання про по­кра­щання забезпечення населення України лікарськими засобами розглядалося на Дні Уряду України у Верховній Раді України з порядком денним “Про інформацію Кабінету Міністрів України про стан справ у вітчизняній системі охорони здоров’я” (жовтень, 2002 р.), на слуханнях у Комітеті Верховної Ради України з питань охорони здоров’я, материнства та дитинства на тему “Проблеми у сфері забезпечення охорони здоров’я і медичного обслуговування громадян та шляхи їх розв’язання” (липень, 2005 р.), на засіданні колегії Міністерства охорони здоров’я України, присвяченому підсумкам роботи галузі охорони здоров’я України у І півріччі 2005 р. (липень, 2005 р.).

Необхідно вирішити проблему недосконалості процедури інтегрованої оцінки впливу медико-соціальних чинників на потреби населення в лікарських засобах та прогнозування їх виробництва. Президентом України визначений курс на вдосконалення системи управління галуззю, розробку й впровадження в діяльність закладів охорони здоров’я стандартів медичної допомоги, раціона­лізацію використання ресурсів у цій сфері, складовою якого є ефективне за­безпе­чення потреб населення в лікарських засобах. Зважаючи на це для розвитку науки й практики державного управління доцільно провести наукове дослідження щодо вдосконалення технології державного прогнозування забезпечення лікарськими засобами населення України.

Теоретичну основу дисертації становлять наукові дослідження сутності державного управління, раціональної фармацевтичної політики й прогнозу­вання соціального та економічного розвитку України, зокрема в галузі охорони здоров’я, що містяться в працях українських вчених А.А.Бабського, В.Д.Баку­менка, М.М.Білинської, В.І.Дячишиної, В.М.Князєва, С.М.Коваленка, Т.І.Ниже­радзе, Н.Р.Нижник, С.Г.Радченка, В.М.Рудого, Ю.П.Сурміна, Я.Г.Тимошенка, ро­сій­ських науковців, зокрема А.М.Абалкіна.

Не применшуючи вагомості й значущості наукового доробку названих учених, слід зауважити, що досліджувана тема розкрита ними лише частково й не була предметом комплексного наукового аналізу, що й зумовило її вибір.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Ди­сертаційну роботу виконано в межах планового проекту Національної академії державного управління при Президентові України “Державне управління та місцеве самоврядування” (ДР-ОК № 0201U004833) і відповідно до тематики Міжнародного науково-навчального центру інформаційних технологій та систем Національної Академії наук України при вивченні розвитку системи охорони здоров’я України на основі математичного моделювання.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є науково-теоретичне обґрунтування пріоритетного впливу чинників медико-соціальної динаміки на організаційні й економічні механізми державного управління забезпеченням населення України лікарськими засобами та розробка інноваційної моделі регіонального моніторингу цього процесу як складової ефективного прогнозування обсягу виробництва ліків для підви­щення якості й доступності медичної допомоги.

Для досягнення мети дослідження було поставлено такі завдання:

• здійснити аналіз наукової літератури й відповідної нормативно-пра­вової бази з теми дослідження і на підставі цього визначити його основні напрями;
• уточнити сутність механізмів державного управління забезпеченням населення лікарськими засобами, удосконаливши дефініцію поняття “державне прогнозування забезпечення населення лікарськими засобами”;
• визначити та охарактеризувати основні медико-соціальні чинники як науково-практичні джерела щодо складання державного соціального й еконо­мічного прогнозу забезпечення населення лікарськими засобами;
• розробити й надати практичні рекомендації щодо впровадження інно­ваційної моделі державного регіонального моніторингу забезпечення населення України лікарськими засобами, що орієнтована на реальні потреби пацієнтів і водночас на ефективне використання ресурсів системи охорони здоров’я.

Об’єкт дослідження – державне управління забезпеченням населення України лікарськими засобами.

Предмет дослідження – державне прогнозування впливу медико-соціаль­них чинників на забезпечення лікарськими засобами населення України.

Гіпотеза дослідження базується на припущенні, що запровадження заснованої на поєднанні економічного й соціального державного прогнозування процедури на його початкових стадіях (планування і проектування) сприятиме позитивному вирішенню проблеми гарантованого законодавством забезпечення лікарськими засобами населення й ефективного використання ресурсів галузі охорони здоров’я України.

Методи дослідження. У дисертації використовувалися загальнонаукові і спеціальні методи досліджень, що ґрунтуються на сучасних наукових засадах державного управління, математичної, медичної, фармацевтичної й спо­ріднених з ними наук. Це, зокрема, такі методи: наукової ідентифікації та зіставно-порівняльного аналізу – при опрацюванні літературних джерел і дослідженні еволюції проблеми, що вивчається, та ступеня її розв’язання; абстрактно-логічний – для теоретичного узагальнення, визначення сутності, місця й ролі державного прогнозування в управлінні забезпеченням лікарськими засобами та формулювання висновків; економіко-математичний аналіз і системний підхід – при моделюванні та логічному узагальненні принципів і алгоритмів прогнозу обсягів виробництва лікарських засобів; системно-аналітичний – для розробки концеп­туаль­них положень і заходів щодо впровадження запропонованих організаційно-правових механізмів державного регіонального моніторингу забезпечення лікарськими засобами в галузі охорони здоров’я України. Згадані методи і становлять методологічну основу роботи

Наукова новизна отриманих результатів полягає в тому, що в дисертації

уперше:

• проведено комплексний аналіз чинної нормативно-правової бази, вітчизняних та зарубіжних наукових джерел за темою дослідження й визначено його основні напрями;
• запропоновано інноваційну модель державного регіонального моніто­рингу забезпечення населення України лікарськими засобами, орієнтовану на реальні потреби пацієнтів і водночас на ефективне використання ресурсів системи охорони здоров’я;

удосконалено:

• дефініцію терміна категорійно-понятійного апарату державного управ­ління “дер­­жав­не прогнозування забезпечення населення лікарськими засобами” як науково обґрунтоване передбачення напрямів розвитку сфери охорони здо­ров’я, окремих галузей економіки, що пов’язані з виробництвом лікарських засобів, можливого стану економіки та соціальної сфери в майбутньому;
• підходи до державного регіонального моніторингу забезпечення лікар­ськими засобами населення (сис­тем­ність аналізу всієї сукупності об’єктів моні­торингу при унікальності кожного об’єкта спостереження, неупе­редженість інтерпретації та оцінювання, синтез якісно-кількісної інтерпретації результатів) на сучасному етапі реформування галузі охорони здоров’я України;
• етапи очікуваної оцінки впливу чинників медико-соціальної динаміки на забезпечення ліками населення України, зокрема визначення критеріїв і методів оцінки, проведення перевірки у співпраці з цільовими групами, встановлення того, чи збільшують/зменшують правові інструменти тиск на його цільові групи; підготовка документації результатів оцінки і змін.

дістали подальшого розвитку:

• організаційно-економічні механізми державного управління забезпе­чен­ням населення лікарськими засобами: розрахунки витрат внаслідок засто­сування різних підходів до реалізації політики в цій сфері, надання інформації про вплив заходів на громадськість та приватний сектор, кількісне вимірювання впливу цих заходів на національний бюджет;
• заходи, яких необхідно вжити щодо вдосконалення інформаційно-програмної бази з питань державного прогнозування потреб населення України в лікарських засобах.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що:

• висновки й рекомендації за виконаним дослідженням використані при розробці функціональної моделі державного регіонального моніторингу забезпе­чення населення України лікарськими засобами;
• запропоновано етапи очікуваної оцінки впливу чинників медико-соціальної динаміки на забезпечення ліками населення України.

Результати дисертаційної роботи застосовані:

• Міжнародним науково-навчальним центром інформаційних технологій та систем Національної академії наук України та Міністерства освіти та науки України (акт про впровадження від 4 січня 2006 р. № 82/7-1);
• Інститутом ендокринології та обміну речовин ім. В.П.Комісаренка Академії медичних наук України (акт про впровадження від 27 грудня 2005 р. № 898);
• науково-технічним Комплексом статистичних досліджень Держком­стату України (акт про впровадження від 20 січня 2006 р. № 24-3/09);
• Науково-дослідним економічним інститутом Міністерства економіки України (акт про впровадження від 24 січня 2006 р. № 1/22).

Апробація результатів дослідження. Основні теоретичні положення й практичні результати дисертаційного дослідження доповідалися та обгово­рювалися на Ювілейному VIII з’їзді Всеукраїнського лікарського товариства, присвяченого 15-річчю ВУЛТ (Івано-Франківськ, 2005); Всеукраїнській науко­во-практичній конференції “Медична інформатика 2005” (Тернопіль, 2005); 59-й Міжнародній Атлантичній конференції “Конкуренція в фармацевтичній промисловості” (Лондон, Великобританія, 2005); науково-практичній конфе­ренції за міжнародною участю “Актуальні проблеми реформування державного управління в Україні” (Львів, 2006); на засіданні кафедри управління охороною здоров’я Національної академії державного управління при Президентові України.

Публікації. Основні наукові результати здобувача за темою дисертації опубліковані в шести працях, у тому числі в трьох статтях у наукових фахових виданнях.

Структура та обсяг роботи. Дисертаційне дослідження складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел і додатків. Повний обсяг дисертації становить 199 сторінок, обсяг основного тексту – 147 сторінок, список використаних джерел складається із 174 найменувань. Дисертація містить 24 таблиці, 11 рисунків, 2 додатки на 35 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми, вказано на зв’язок роботи з науковими напрямами досліджень Національної академії державного управ­ління при Президентові України; висвітлено ступінь наукової розробленості проблеми, що вивчається, визначено мету, завдання, об’єкт, предмет і гіпотезу дослідження; охарактеризовано ступінь наукової новизни одержаних результатів, їх теоретичне й практичне значення та особистий внесок здобувача; наведено дані щодо апробації результатів дослідження та публікації за темою.

У першому розділі – “Методологічні аспекти дослідження державного прогнозування забезпечення лікарськими засобами” – на основі огляду науко­вих та нормативно-правових джерел розглянуто найважливіші принципи державного прогнозування соціального та економічного розвитку, специфіку забезпечення лікарськими засобами населення України, а також досвід запровадження державного прогнозування та оцінки впливів в системах охорони здоров’я зарубіжних країн.

Як показав всебічний аналіз наукових джерел, значна частина лікарських засобів залишається малодоступною для населення України внаслідок кризо­вого становища економіки та низького прожиткового рівня населення.

У розділі доводиться, що досі не розроблено економічно обґрунтовану державну політику щодо забезпечення населення та установ охорони здоров’я лікарськими засобами і саме це перешкоджає реалізації конституційних прав громадян на одержання необхідних лікарських засобів, у тому числі на без­оплатній та пільговій основі. Отже, проблема забезпечення хворих якісними, безпечними та доступними ліками потребує невідкладного вирішення. Її актуальність підвищується через дефіцит бюджетних асигнувань на охорону здоров’я, невизначеність механізму позабюджетних джерел фінансування, недостатнє нормативно-правове регулювання процесів виробництва та реалі­зації вітчизняних лікарських засобів.

Акцентовано увагу на тому, що розгляд проблеми єдності медичної допомоги й забезпечення хворих лікарськими засобами з позицій системного підходу базувався на положенні, згідно з яким підсистема забезпечення хворих лікарськими засобами складається із суб’єктів, які перебувають у тісних взаємовідносинах і створюють відповідну цілісність та єдність з іншими підсистемами системи державного управління охороною здоров’я.

У розділі наголошується на тому, що на сьогодні тільки близько 10% від загального бюджету системи охорони здоров’я відводиться на придбання ліків. Таким чином, більшу частину медикаментів пацієнти змушені купувати за власні кошти. Доводиться, що вирішення цієї проблеми лежить у трьох площинах. Це передбачає:

• повне забезпечення ліками громадян з окремими захворюваннями та певних соціальних груп населення згідно з чинним законодавством;

• доступність медикаментів для населення в роздрібній торгівлі, наявність широкої мережі аптек, перш за все в сільській місцевості, з доступними цінами на ліки;
• достатнє забезпечення лікарськими препаратами всіх державних та комунальних закладів охорони здоров’я на основі державного прогно­зування.

У розділі аналізується чинна процедура державного прогнозування, що визначається Законом України “Про державне прогнозування та розроблення програм економічного і соціального розвитку України” від 23 березня 2000 р. № 1602-ІІІ. Зазначається, що затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 15 вересня 2005 р. № 927 Прогноз економічного і соціального розвитку України на 2006 рік у жодній з десяти складових свого змісту не визначає прогноз щодо стану суспільного здоров’я взагалі та забезпечення лікар­ськими засобами зокрема.

Обґрунтовано основні принципи державного прогнозування та розроб­лення програм економічного і соціального розвитку України: цілісності, об’єк­тив­ності, науковості, гласності, самостійності, рівності. Правовою основою державного прогнозування та розроблення програм економічного й соціального розвитку України є Конституція України (254к/96-ВР), інші закони України та підзаконні нормативно-правові акти, прийняті на їх виконання.

Аналіз літературних джерел (Г.Атаманчук, В.Д.Бакуменко, В.М.Князєв, Ю.П.Сурмін) свідчить, що практика державного будівництва висуває завдання, які дуже складно вирішити, застосовуючи колишні методологічні підходи. Саме до таких завдань можна віднести й державне управління забезпеченням населення лікарськими засобами, складовою якого є державне прогнозування у сфері охорони здоров’я.

Доведено, що управління процесами і трансформаціями в системі держав­ного прогнозування потреб населення в лікарських засобах та впливу медико-соціальних чинників на цей процес як у структурному, так і у функціональному плані є частиною загального управлінського поля і разом з тим має внутрішні галузеві функціональні структури.

Науково обґрунтована необхідність дотримання в соціальному прогно­зуванні принципів системності, узгодженості, варіантності, неперервності, верифікації та рентабельності. Доводиться доцільність застосування як науко­вої методики для дисертаційного дослідження нормативного прогнозування, оскільки воно дає можливість визначити шляхи і строки досягнення певних станів об’єкта прогнозування в майбутньому за допомогою активного впливу суб’єкта управління, а також оцінити можливі потреби в ресурсах і організаційних заходах для цього.

Доводиться необхідність урахування всіх суспільних потреб і чинників, що впливають на прогнозування вироблення певного обсягу лікарських засобів, отримання повного уявлення про медико-соціальні проблеми з метою ефективного управління забезпеченням населення України лікарськими засобами з урахуванням його реальних потреб.

Аналіз наукових джерел дав змогу визначити основні соціальні чинники, що значно впливають на державне прогнозування забезпечення лікарськими засобами.

У розділі зазначається, що виробництво лікарських засобів – галузь, яка має суттєві особливості, що утруднюють стимулювання її розвитку з боку держави.

Запропоновано структуру алгоритму управлінської діяльності з оцінки впливу соціальних чинників на забезпечення населення лікарськими засобами (див. рисунок), основою якого є кумулятивні прогнозування й передбачення потенційних впливів, стратегії розвитку державної політики щодо надання доступної та якісної медичної допомоги.

Алгоритм управлінської діяльності щодо оцінки впливу соціальних чинників на забезпечення населення лікарськими засобами

Як свідчить аналіз наукової літератури з досліджуваної теми, мето­дологічні й практичні проблеми запровадження державного прогнозування впливу медико-соціальних чинників на забезпечення лікарськими засобами в Україні науковцями вивчалися побіжно, тому поза їх увагою залишилися деякі складові. З огляду на це визначено основні напрями наукового дослідження:

• інформаційна база даних та методів державного прогнозування;
• науково-практичні засади державного управління забезпеченням насе­лення лікарськими засобами;
• основні медико-соціальні чинники як науково-практичні джерела щодо складання державного прогнозу забезпечення населення лікарськими засобами;
• інформаційно-програмне забезпечення прийняття управлінських рішень щодо задоволення потреб населення в лікарських засобах;
• обґрунтування й розробка моделі державного регіонального моніто­рингу забезпечення населення України лікарськими засобами, орієнто­ваної на реальні потреби пацієнтів і водночас на ефективне вико­ристання ресурсів системи охорони здоров’я.

У другому розділі – “Інформаційна база даних та методів прогно­зування як інноваційна стратегія контролю витрат і ефективного розподілу ресурсів в системі охорони здоров’я України” – узагальнено результати аналізу нормативно-правових основ і стану інформаційно-аналітичного забезпечення державного управління та прогнозування обсягу виробництва ліків, висвітлено та критично оцінено досвід формування регульованого фармацевтичного ринку для задоволення потреб населення в ліках.

У розділі визначено, що надзвичайно високі вимоги до якості державного прогнозування в галузі охорони здоров’я зумовлені унікальністю здоров’я людини як суспільного і разом з тим особистого блага. З огляду на це здоров’я людини стає одним з найбільш ефективних інструментів управління в цій галузі Виявлено, що підвищення доступності та якості медичної допомоги на основі впровадження науково обґрунтованої системи забезпечення населення України лікарськими засобами сприятиме досягненню оптимальної якості його життя, що, зрештою, є стратегічною метою перетворень в економічній, політичній та соціальній сферах життєдіяльності суспільства.

Якщо відповідно до законів системного аналізу галузь охорони здоров’я та сферу виробництва й розподілу медикаментів вважати внутрішнім сере­довищем щодо державного управління забезпеченням населення лікар­ськими засобами, то суспільство, державне й громадське управління життє­забез­печенням населення утворить зовнішнє середовище цієї кластерної системи. Суспільство є багатовимірною системою, а його функціонування можна вважати важкопрогнозованим процесом.

Аналіз літературних джерел свідчить про необхідність удосконалення в практиці державного управління такого терміна категорійно-понятійного апарату, як “державне прогнозування забезпечення населення лікарськими засобами”.

Результати семантичного аналізу визначення вищезазначеного поняття, а також урахування методологічних підходів до його трактування вітчизняними науковцями (В.М.Князєв, 2002; В.Бакуменко, 1999 та ін.) стали основою для якісного вдосконалення його теоретичного трактування та уточнення сутності.

Це дало змогу запропонувати більш точне тлумачення поняття “державне прогнозування забезпечення населення лікарськими засобами” як науково обґрунтованого передбачення напрямів розвитку сфери охорони здоров’я. Цей прогноз є засобом обґрунтування вибору тієї чи іншої стратегії й прийняття конкретних рішень органами законодавчої та виконавчої влади, органами місцевого самоврядування щодо регулювання процесу забезпечення лікарськи­ми засобами населення України.

Досліджено необхідність модернізації інформаційно-програмної підтрим­ки прийняття управлінських рішень при формуванні ринку фармацевтичних послуг. Застосування економетричних методів при прогнозуванні обсягів виробництва ліків дає змогу надавати інформацію через певні проміжки часу у встановленій формі, проводити діагностику і контроль моніторингу, забезпе­чувати постійне підвищення кваліфікації персоналу, успішно функціонувати локальним довідково-керуючим системам з метою оптимізації стратегічних рішень, маркетингових пошуків, формування ефективних управлінських рішень тощо. Система інформування має забезпечити необхідною інформацією органи державного управління охороною здоров’я для розробки рішень відносно виробництва ліків і лікарських засобів в Україні й закупівлі медичних препаратів за кордоном.

Наголошується на тому, що створення інформаційних систем, інформа­ційних технологій – це глобальний процес, пов’язаний з кардинальними змінами структури й характеру світового соціально-економічного розвитку. Світова історія доводить, що інформатизація – це об’єктивний і закономірний стан, що має бути характерним для будь-якого суспільство, якщо воно стало на шлях інтенсивного розвитку. І тому в Україні вже розробляються варіанти концепції інформатизації.

У процесі дослідження визначено складові державної політики щодо ефек­тивної інформаційної підтримки процесу державного управління забезпе­ченням лікарськими засобами:

• введення правових і господарських норм для функціонування системи інформування;
• розробка й затвердження базових стандартів, які регламентують форму подання й способи збирання, обробки та передачі інформації;
• надання комп’ютерної освіти фахівцям у галузі охорони здоров’я;
• створення відповідної інфраструктури для функціонування інформа­цій­них систем у сфері охорони здоров’я;
• розробка й формування ринку інформаційних продуктів щодо дер­жав­ного управління забезпеченням лікарськими засобами;
• використання всіх видів управління й вільного ринку з метою створення умов для розвитку інформаційних технологій;
• задоволення потреб споживачів в інформації щодо інформаційних систем;
• забезпечення взаємодії міжнародної мережі зв’язку з інформативними системами;
• широке використання нових систем масового інформаційного обслу­говування (електронне урядування);

• формування конкурентного середовища для розробки й отримання кращих інформаційних систем.

Показано, що використання принципів Європейського Союзу в практиці державного регулювання фармацевтичного сектора сприяє прискоренню інтегрування України в європейський ринок, підвищенню якості й конкуренто­спроможності української продукції, що відображено в Постанові Кабінету Міністрів України від 19 березня 1997 р. № 244 “Про заходи щодо поетапного запровадження в Україні вимог директив Європейського Союзу, санітарних, екологічних, ветеринарних, фітосанітарних норм, міжнародних та Європей­ських стандартів”.

Установлено, що основними причинами незадовільного стану забезпечення населення України лікарськими засобами і гальмування реформи національної системи охорони здоров’я є:

• наявні в чинному законодавстві численні колізії, а саме підхід до законодавчого врегулювання такої важливої стратегії контролю за витратами в секторі медичного обслуговування, як визначення базового пакету медичних послуг, що мають надаватися громадянам безоплатно за рахунок публічних джерел фінансування:

• несприяння процесу пріоритизації та послідовності в розробці дер­жавної політики в галузі охорони здоров’я, що базується на acquis commu­nautairе;
• відсутність розрахунків витрат унаслідок застосування різних підходів до реалізації раціональної фармацевтичної політики, що мають слугувати аргументами, необхідними уряду для прийняття політичних рішень;
• брак інформації про вплив заходів на громадськість та приватний сектор щодо необхідних змін у медичних інституціях, управлінні та вироб­ничих процедурах фармацевтичного сектора;
• відсутність кількісного вимірювання впливу соціальних чинників на бюджетні витрати на охорону здоров’я щодо забезпечення лікарськими засобами (або відповідні регіональні й місцеві бюджети), а також фінансування потреб фармацевтичних компаній.

У третьому розділі – “Державний регіональний моніторинг чинників соціальної динаміки – базис прогнозування забезпечення лікарськими засобами населення України” – доведено необхідність розвитку технологій державного моніторингу впливу соціальних чинників на стан забезпечення лікарськими засобами для здійснення якісних перетворень у системі державного управління охороною здоров’я в Україні. Виявлено й розкрито основні принципи розробки моніторингу забезпечення потреб населення в лікарських засобах, запропо­новано удосконалити нормативно-правові засади та оптимізувати механізми управління цим процесом, обґрунтовано концептуальний підхід до запро­вадження комплексної моделі державного регіонального моніторингу забезпечення населення України лікарськими засобами з урахуванням чинників соціальної динаміки.

Узагальнення результатів системного аналізу літературних джерел та набутого практичного досвіду свідчить про необхідність оновлення технологій державного моніторингу відповідно до Міжгалузевої комплексної програми “Здоров’я нації” на 2002-2011 роки, оскільки існуюча технологічна база не може бути визнана досконалою.

Зазначається, що національна система моніторингу забезпечення населення України лікарськими засобами може бути визначена як одна з ключових складових підсистем Державної служби лікарських засобів і виробів медичного призначення, що впливає на формування та реалізацію державної політики у сфері виробництва, державного регулювання та контролю виробництва лікарських засобів. Але моніторинг впливу соціальних чинників на стан забезпечення лікарськими засобами в Україні можна вважати основою новітньої політики ефективного використання ресурсів Української держави. Створення державної системи моніторингу впливу соціальних чинників на стан забезпечення лікарськими засобами вже розпочалося. Законом України “Про лікарські засоби” від 4 квітня 1996 р. чітко визначено системну організацію національної фармацевтичної галузі та сфери споживання лікарських засобів, її правові засади, технології оцінювання, національні й галузеві стандарти. Цей законодавчий акт втілив ідеї Конституції України та інших нормативно-правових актів України, в яких визначено якість і безпеку лікарських засобів як один з пріоритетних напрямів державної політики в галузі охорони здоров’я і складову національної безпеки країни.

У розділі акцентується увага на тому, що з точки зору еволюції систем охорони здоров’я актуальним стає розвиток концепції самостійного лікування в країнах Центральної і Східної Європи. Національні системи охорони здоров’я, як і все суспільне життя, в цих країнах перебували під впливом загальної орієнтації політичної системи, що панувала в цьому регіоні до кінця 80-х рр. ХХ ст. Провідна роль держави в системі соціального забезпечення була характерною для країн соціалістичного табору. Це означало, що держава піклувалася про здоров’я кожної людини й надавала медичну допомогу в разі хвороби. Хоча на практиці поряд з державною системою в цих країнах, в тому числі і в Україні, існувала практика самостійного лікування й піклування пацієнтів про власне здоров’я, офіційно роль індивіда у вирішенні проблем, пов’язаних зі здоров’ям, не визнавалася.

Таким чином, споживачі 90-х рр. поступово звикають до змін у соціальному забезпеченні, що запроваджуються урядами, в тому числі українським. З точки зору органів охорони здоров’я сприйняття концепції самостійного лікування й піклування про власне здоров’я відповідає не тільки бажанню громади “управляти” власним здоров’ям, а й необхідності утримувати видатки на суспільні потреби на раціональному рівні. У цілому для держави важливо уникнути необов’язкового фінансового тиску й зосередитись на вирішенні більш невідкладних проблем охорони здоров’я.

Усе це в широких масштабах стимулювало впровадження інноваційних медичних технологій, зміцнення організаційних основ здійснення фарма­цевтичної діяльності, розвиток нових технологій оцінки впливу соціальних чинників на стан забезпечення лікарськими засобами. Актуальність наведених проблем значно підвищилася внаслідок інформатизації, комп’ютеризації вітчизняних закладів охорони здоров’я. Це привело до змін саме управлінської та технологічної складових забезпечення лікарськими засобами, ефективного державного моніторингу цього процесу.

Необхідність технологізації моніторингу впливу соціальних чинників на стан забезпечення лікарськими засобами зумовлена також демократизацією управління галуззю охорони здоров’я, набуттям нею суспільно-державного характеру, переходом від адміністративного управління працівниками сфери забезпечення лікарськими засобами до управління змістом та якістю системи забезпечення лікарськими засобами, регулювання правових основ саморозвитку цієї галузі медичної діяльності в Україні.

Установлено, що технологізації моніторингу впливу соціальних чинників на стан забезпечення лікарськими засобами передували зміни завдань діяльності закладів охорони здоров’я в Україні, широка диференціація медичних послуг, що орієнтовані на попит.

У розділі наголошується на тому, що зміна статусу суб’єктів медичної діяльності стала додатковим стимулом дослідження актуальності технологізації моніторингу впливу соціальних чинників на стан забезпечення лікарськими засобами. Поряд з державними у 1990-х рр. почали активно діяти недержавні фармацевтичні заклади на асоціативних, кооперативних засадах. Державна система забезпечення лікарськими засобами має доповнюватись системою моніторингу забезпечення лікарськими засобами, що підтримується громад­ськими організаціями, політичними партіями, вітчизняними та іноземними фондами.

З огляду на викладене з’ясовано, що в цілому вибір технології моніторингу впливу чинників соціальної динаміки зумовлюється системністю аналізу всієї сукупності об’єктів моніторингу при унікальності кожного з них; об’єктивністю інтерпретації та оцінювання; визначеністю заданої періодич­ності спостереження; синтезом якісно-кількісної інтерпретації результатів моніто­рингу; єдністю зовнішнього та внутрішнього аспектів моніторингу; посту­пальністю та збільшенням обсягів прогнозування.

Запропоновано використовувати в державному моніторингу забезпечення лікарськими засобами такі інноваційні технології: маркетингу; проекту­ван­ня стратегій, цілей, завдань, очікуваних результатів та процедур їх діагно­сту­вання; проектування, розробки, апробації та стандартизації засобів контрольно-оцінної діяльності; моніторингу, аналізу, інтерпретації, прогнозу та надання реко­мендацій, а також технологію наскрізного аналізу, прогнозу та управлін­ня в рамках державної системи управління якістю.

Ставиться акцент на тому, що на регіональному рівні фокусуються всі проб­леми, що є загальними для охорони здоров’я в Україні. У зв’язку з цим до­цільно покласти вирішення основних завдань моніторингу впливу соціальних чин­ників на забезпечення лікарськими засобами саме на місцеві органи ви­ко­навчої влади та органи місцевого самоврядування, оскільки відповідно до чин­ного законо­давства саме вони здійснюють державну політику у сфері забез­пе­чен­ня лікарськими засобами і контроль за нею, а також за дотриманням нор­ма­тивно-правових актів про забезпечення лікарськими засобами населення не­за­леж­но від форми власності і підпорядкування закладів охорони здоров’я та аптек.

У розділі всебічно обгрунтовується модель збирання та обробки даних для регіонального моніторингу впливу соціальних чинників на стан забезпе­чення лікарськими засобами, зосереджується увага на таких важливих заходах:

• вибираються регіональні центри, в яких узагальнюється інформація згідно з економічними зонами та укладаються договори на виконання роботи;
• на ім’я голів держадміністрацій розсилаються однакові опитувальники із супровідним листом Міністра охорони здоров’я або його заступників;
• у листі вказується регіональний центр обробки інформації, куди має бути направлений заповнений опитувальник на паперовому та магнітному носіях, та терміни подання інформації;
• на основі поданих матеріалів готується аналітична міжрегіональна доповідь згідно з економічними зонами (наприклад Східний регіон, Західний регіон, окремі області тощо);
• МОЗ ініціює соціологічне дослідження з наведених проблем, резуль­тати якого включаються в національну доповідь.

У результаті дослідження виявлено, що однією з головних характеристик мо­ніто­рингу впливу соціальних чинників на забезпечення лікарськими засобами має стати постійно діючий режим його функціонування, коли інформацію щодо фактичного забезпечення ліками кожного громадянина України можна буде отримати в будь-який момент часу. Це дасть змогу підвищити об’єктивність контролю якості дотримання державних та галузевих стандартів щодо забезпечення лікарськими засобами на різних рівнях надання медичної допомоги. Органи управління охороною здоров’я матимуть додаткові засоби та організаційні механізми, за допомогою яких можна буде отримати необхідну інформацію щодо якості та ефективності діяльності медичних і фарма­цевтичних закладів, здійснити її аналіз та визначити відповідні управлінські рішення й впливи, які сприятимуть прискоренню реформування галузі охорони здоров’я в Україні.

Результати наукового дослідження дали змогу визначити напрями удоско­налення організаційного та економічного механізмів державного управ­ління забезпеченням населення України лікарськими засобами та запропо­нувати для їх реалізації дієві організаційні й законодавчі заходи.