|
ДОНЕЦЬКА ДЕРЖАВНА АКАДЕМІЯ УПРАВЛІННЯ
УДК 334.72:65.012.8
Гладченко Таісія Миколаївна
НАУКОВО-МЕТОДИЧНІ ОСНОВИ СТВОРЕННЯ МЕХАНІЗМУ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ І РЕГУЛЮВАННЯ СИСТЕМИ БЕЗПЕКИ ПІДПРИЄМНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ: РЕГІОНАЛЬНИЙ АСПЕКТ
Спеціальність 25.00.02 - Механізми державного управління
Автореферат
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата наук з державного управління
Донецьк - 2004
Дисертація є рукопис.
Робота виконана в Донецькій державній академії управління Міністерства освіти і науки України (м. Донецьк).
Науковий керівник: доктор економічних наук, професор
Вісящев Володимир Андрійович,
Донецька державна академія управління
Міністерства освіти і науки України,
професор кафедри “Інноваційного менеджменту
та управління проектами в підприємництві”
Офіційні опоненти:
доктор економічних наук, професор Прокопенко Микола Дмитрович, Інститут економіки промисловості НАН України (м. Донецьк), головний науковий співробітник відділу проблем регіональної економіки;
кандидат наук з державного управління Древицька Ірина Юріївна, Донецький університет економіки та права (м. Донецьк), доцент кафедри інформатики та інформаційних технологій.
Провідна установа – Науково-дослідний економічний інститут Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України (м. Київ), відділ проблем економічної стратегії, прогнозування та регулювання економіки
Захист відбудеться 21 квітня 2004 року о 14.30 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 11.107.01 у Донецькій державній академії управління Міністерства освіти і науки України за адресою: 83015, м. Донецьк, вул.Челюскінців, 163а.
З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Донецької державної академії управління Міністерства освіти і науки України за адресою: 83015, м. Донецьк, вул.Челюскінців, 163а.
Автореферат розісланий 19 березня 2004 року.
Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради Я.С. Клейнер
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми. Проблема економічної безпеки підприємництва є похідною від задач суспільства на кожному ступені його розвитку. Нинішня стадія ринкового реформування багатоукладної економіки України характеризується розмаїтістю формально рівноправних форм власності й умов ведення господарства, у яких здобуває все більшу гостроту проблема правового й організаційного забезпечення економічної безпеки підприємницької діяльності (ЕБПД). Її виникнення обумовлене двома полярними обставинами: по-перше, прискорена ринковими перетвореннями зацікавленість держави і бізнесу в стабільній, прибутковій і безпечній виробничо-господарській діяльності в зв'язку з тим, що стала зовсім очевидною залежність цілей суспільства від стану його продуктивних сил; по-друге, настільки ж очевидна, досить небезпечна і деструктивна стосовно цілей суспільства домінанта, виражена посиленням монополізму, криміналізації суспільства, шахрайства і корупції в структурах суспільства, фактичною незахищеністю бізнесу як від кримінального середовища, так і від державного свавілля. У подоланні цього протиріччя особливо актуальними стали наукові дослідження і розробки щодо створення такого механізму функціонування економічної системи на мікро- і макрорівні, що був би здатний активно протидіяти деструктивній домінанті, створювати і відтворювати стимули до розвитку ефективної і захищеної у всіх аспектах діяльності підприємництва.
Система економічної безпеки підприємницької діяльності повинна гармонійно сполучати як власне підприємницькі, так і державні механізми забезпечення економічної безпеки. У цій системі кожен вищий рівень управління зобов'язаний забезпечувати нижчому рівню відповідну економічну безпеку, що є гарантією забезпечення її для всієї соціально-економічної системи.
У перехідний період дослідження проблем державного управління і регулювання економіки вирішували велике коло питань, але в ньому ще не знайшли потрібного висвітлення теоретико-практичні аспекти економічної безпеки підприємництва в Україні: регулювання системи встановлення і вдосконалення законодавчого поля підприємницької діяльності; створення ефективної системи контролю органами управління всіх рівнів якості виконання законодавства України з питань безпеки підприємницької діяльності; забезпечення захисту економічних інтересів підприємництва засобами законодавчої, виконавчої та судової влади; формування фінансової, інформаційної і кадрової політики, що передбачає відповідні форми підтримки підприємництва тощо. Звідси – перевага емпіричних спроб органів державного управління і підприємницьких структур знайти рівноважні позиції в цій системі. Однак без наукового обґрунтування ці спроби обертаються втратами часу, темпів розвитку, уявлень про дійсну пріоритетність дій. Саме цим пояснюється загальновідомий факт, що внаслідок незахищеності підприємництва як у правовому, так і в економічному відношенні, наша країна дотепер не досягла тих параметрів його розвитку, які необхідні державі і суспільству. Варто вважати аксіомою, що поліпшення або погіршення фінансового й економічного стану підприємницьких структур є базою економічного благополуччя або неблагополуччя території, на якій вони розташовані, і джерелом позитивних впливів або погроз економічній безпеці території більш високого рівня (області, держави).
Негативні тенденції, які є наслідком недостатнього захисту державою економічних інтересів підприємництва та потреби їх подолання визначили актуальність і пріоритетність цього напряму наукових досліджень.
Активізація наукових досліджень із проблем економічної безпеки підприємницької діяльності обумовила формування самостійного наукового напряму, який передбачає створення механізму державного управління і регулювання системи безпеки підприємницької діяльності. Вирішенню саме цих питань і присвячене проведене наукове дослідження.
Зв'язок роботи з науковими планами, програмами, темами. У дисертаційній роботі відображено результати наукових і прикладних досліджень, що проводились автором при виконанні теми “Формування зовнішнього і внутрішнього середовища в регіоні для розвитку ефективного підприємництва” (номер держреєстрації 0100U003073) на кафедрі “Управління проектами в підприємництві” Донецької державної академії управління. Особистий внесок автора полягає в науково-методичній і практичній розробці питань державного управління та регулювання економічною діяльністю з метою створення умов безпечного підприємництва в регіоні.
Мета і задачі дослідження. Мета роботи – формування наукових основ державного регулювання системи безпеки підприємницької діяльності і механізму їх реалізації, що підвищить рівень економічної безпеки суб'єктів господарювання в регіоні і в державі.
Для досягнення поставленої мети вирішувалися наступні задачі:
систематизовано та критично узагальнено стан наукової розробки питань економічної безпеки підприємницької діяльності (ЕБПД) в поєднанні з економічною безпекою регіону і держави;
еволюційно відстежено формування поняття “економічна безпека підприємницької діяльності”, визначено його сучасний зміст та виявлено структуру і місце ЕБПД в системі національної безпеки;
розроблено науково-методичні основи державного регулювання економічної безпеки господарчої діяльності підприємств;
обґрунтовано функціональні складові ЕБПД та по кожній з них розкрито зміст та структуру погроз, а також критерії їх оцінки, запропоновано методи якісної та кількісної оцінки рішень і заходів, спрямованих на підвищення рівня економічної безпеки підприємницької діяльності;
створено державний механізм регулювання ЕБПД, який згідно з новою роллю органів місцевого самоврядування всіх рівнів влади забезпечить більш сприятливі умови розвитку підприємництва.
Об'єктом дослідження є сфери економічної діяльності підприємницьких структур України в цілому і Донецького регіону.
Предметом дослідження є методологічні та методичні питання державного управління і регулювання економічної безпеки підприємницької діяльності, вирішення яких буде сприяти ефективному розвитку економіки.
Методи дослідження. Методологічну основу дослідження складають загальні положення економічної теорії, теорії державного управління, праці українських вчених - В.Н. Амітана, А.В. Базилюка, В.Ф. Беседіна, І.Ф. Бінька, В.А. Вісящева , О.С. Власюка, В.М. Геєця, Г.К. Губерної, І.Ю. Древицької, В.В. Дорофієнка, Я.А. Жаліли, Б.С. Кваснюка, В.І. Мунтіяна, О.Ф. Новікової, Г.А. Пастернак-Таранущенка, С.Ф. Поважного, Р.В. Покотиленка, М.Д. Прокопенка, П.Я. Пригунова, А.С. Сосніна, А.І. Сухорукова, В.Т. Шлемка. Також російських та білоруських вчених - Л.І. Абалкіна, В.Н. Єрмашкевича, Д.В. Зубіка, Є.А. Олейникова, Р.С. Седегова, В.К. Сенчагова. При вирішенні поставлених задач було використано комплексний підхід, застосовувалися методи порівняльного економічного аналізу, логічного узагальнення результатів, графічний метод, а також метод інтерв'ю і експертних оцінок та інші.
Дослідження засновано на методах системного аналізу економічних явищ. Теоретичною і методологічною основою дослідження послужили методи наукового пізнання: метод аналізу, синтезу, індукції, дедукції, історичний і логічний методи.
При визначенні питомої ваги функціональних складових ЕБПД використовувався метод експертних оцінок. Даний метод також покладено в основу методики оцінювання рівня ЕБПД.
На підставі системного методу розроблявся і механізм реалізації теорії, в якому обґрунтовані задачі і функції органів місцевого самоврядування всіх рівнів влади в забезпеченні найсприятливіших умов розвитку підприємництва.
Наукова новизна одержаних результатів. На основі здійсненого автором комплексу наукових досліджень отримані наступні результати, які можна кваліфікувати як нові наукові положення.
Уперше:
розроблені науково-методичні основи формування системи безпеки підприємницької діяльності і державний механізм їх реалізації, який дозволяє забезпечувати умови безпечної підприємницької діяльності в регіоні і регулювати розвиток його ділової активності відповідно до інтересів як самих підприємців, так і держави, окремого регіону і суспільства в цілому;
запропоновано науково методичні положення експертної оцінки функціональних складових ЕБПД, що дозволяє визначати рівень економічної безпеки підприємства в реальних умовах його господарювання і прогнозувати цей рівень;
розраховані аналітичні таблиці визначення ефективного рівня ЕБПД, які встановлюють показники ЕБПД на стадіях створення підприємницької структури, в процесі її діяльності, а також при зміні параметрів зовнішнього або внутрішнього середовища підприємства.
Удосконалено:
методологію розрахунку сукупного критерію ЕБПД, розроблено підстави для врахування найважливіших чинників, що впливають на зміну питомої ваги функціональних складових (розміру, віку підприємства, форми його власності, галузі діяльності);
систему критеріїв оцінювання функціональних складових ЕБПД, що дозволило науково обґрунтувати їх коло стосовно різноманітних умов підприємницької діяльності і об’єктивізувати їх кількісне вимірювання;
структуру і зміст погроз ЕБПД по кожній функціональній складовій, що забезпечує можливість прогнозування обставин виникнення погроз, їхні наслідки для підприємницької структури і розробляти попереджуючі сценарії її поведінки.
Дістало подальший розвиток:
поняття економічної безпеки підприємницької діяльності як особливої керованої категорії, що визначається конкретними критеріями, функціональними складовими, а також може бути кількісно виміряна і мати мінімально допустимий рівень;
теоретична основа, понятійний апарат ЕБПД, що дозволяє розглядати його як продукт діяльності державних органів управління, їх регулюючого впливу на формування ефективних і безпечних умов діяльності підприємства;
уточнено зміст, структуру та співвідношення категорій “національна безпека держави”, “економічна безпека регіону” і “економічна безпека підприємницької діяльності”, що дозволяє врахувати причинно-слідчий зв'язок між ними.
Практичне значення одержаних результатів:
розроблено функціональну систему діяльності органів державної влади, яка мотивовано регулює заходи щодо забезпечення необхідного рівня ЕБПД в регіоні;
розроблено механізм реалізації теорії, обґрунтовані задачі і функції органів місцевого самоврядування всіх рівнів влади в забезпеченні найбільш сприятливих і безпечних умов розвитку підприємництва.
Результати дисертаційного дослідження, висновки і конкретні пропозиції були використані структурними підрозділами Донецької облдержадміністрації (лист 2-6-1184 від 16.12.2003р.), Донецькою міською радою (лист 01/23-5462 від 16.12.2003р.), а також підприємствами Донецької області (6.2-12-5-1/471 від 15.12.2003р.).
Положення роботи використовуються в навчальному процесі Донецької державної академії управління при викладанні лекційних курсів “Управління проектами економічної безпеки підприємницької діяльності”, “Контролінг”, “Організація підприємництва”.
Особистий внесок здобувача. Сформульовані в дисертації наукові результати, висновки, рекомендації і пропозиції належать особисто автору і є його науковим доробком.
Дисертація є самостійно виконаною науковою працею, в якій дисертантом особисто розроблено наукові положення, методичні підходи та практичні рекомендації щодо створення і функціонування в Україні і її регіонах механізму забезпечення економічної безпеки підприємницької діяльності.
Особистий внесок автора у спільних роботах наведено у переліку публікацій.
Апробація результатів дисертації. Про теоретичні положення, висновки і пропозиції дисертаційної роботи доповідалося на наукових семінарах Донецької державної академії управління, на конференціях професорсько-викладацького складу за результатами науково-дослідної роботи в 2000р., 2001р., 2002р., 2003р., на VIII міжнародній науково-теоретичній конференції “Економічна безпека в стратегії ринкових реформ (приклад України)” (м. Київ, 2000р.), на регіональній науково-практичній конференції “Місто і підприємство: досвід і перспективи розвитку” (м. Донецьк, 2001р.)
Публікації. Основні положення і результати дослідження опубліковані в 9 роботах, з яких 6 статей у наукових журналах, 2 у збірниках наукових праць, 1 публікація в матеріалах конференцій. Загальний обсяг публікацій 4,1 д.а., з яких авторові належить 3,9 д.а.
Структура й обсяг роботи. Дисертаційна робота складається з вступу, трьох розділів, висновків, додатків, обсягом 198 сторінок, в тому числі 13 рисунків, 29 таблиць, використаних джерел 156 найменувань на 16 сторінках, 2 додатки - на 28 сторінках.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ
Розділ 1. Економічна безпека підприємницької діяльності як об’єкт державного управління.
На підставі аналізу теоретичних положень, відбитих у літературі, і власних розробок досліджено економіко-історичну еволюцію поняття “безпека” (рис. 1), яке демонструє, що з самого початку виникнення цей термін являє собою керовану категорію, яка лежить у площині державного управління. Становлення економічної безпеки України розпочалося ще у складі колишнього СРСР. Вона окремо не визначалася у концептуальних, законодавчих та програмних документах та забезпечувалась за рахунок розвитку економічного потенціалу країни в цілому, через проведення централізованої планової державної політики. Правові передумови формування економічної безпеки України було закладено Декларацією про державний суверенітет України, Законом УРСР “Про економічну самостійність України”, Конституцією України, Концепцією (основами державної політики) національної безпеки України, а в 2003 році прийняттям Закону України “Про основи національної безпеки України”.
Види безпеки за змістом
Рівні безпеки
Рис. 1. Економіко-історична еволюція поняття “безпека”
Вони сприяли значній активізації наукових досліджень вітчизняних фахівців з проблем економічної безпеки. Але проведений аналіз еволюції понять вказує на те, що в державному законодавстві економічні аспекти безпеки підприємницької діяльності не тільки не розроблені концептуально, але навіть не згадуються, що свідчить про актуальність спеціального дослідження проблеми, бо “apriory” в законодавчих актах стверджується тільки ідея абсолютного пріоритету економічних інтересів держави та права захищати свої інтереси. Об’єктивно виходить, що інтереси суб’єктів підприємницької діяльності є вторинними, і їх захист є справою самих суб’єктів. Це змушує підприємців вдаватися до чисто суб'єктивних, тобто емпіричних рішень питання безпеки свого бізнесу. Таким чином, у дисертації обґрунтовано, що розробка методології аналізу й оцінки необхідного рівня ЕБПД залишаються актуальними науковими задачами.
У трактовці поняття економічної безпеки підприємницької діяльності дослідники особливо виділяють стан стійкості підприємства і його здатність до розвитку, що досягається діями адміністрації і колективу підприємства шляхом реалізації системи заходів правового, економічного, організаційного, інженерно-технічного і соціально-психологічного характеру при ефективному використанні ресурсів і запобіганні погроз в даний час і в майбутньому. В дисертації доведено, що це визначення достатньо об'єктивне, бо, по-перше, воно акцентує, що стійкість і здатність до розвитку носять динамічний характер; по-друге, стверджує, що система економічної безпеки підприємницької діяльності повинна взаємодіяти на правовій основі з державною системою забезпечення економічної безпеки.
Економічна безпека підприємницької діяльності характеризується сукупністю якісних і кількісних показників. У роботі встановлено, що для економічної безпеки важливе значення мають не стільки самі показники, скільки їхні граничні значення, і що найвищий ступінь економічної безпеки досягається за умови, що весь комплекс показників знаходитися в межах припустимих граничних показників, а граничні значення одного показника досягаються не за рахунок інших. Рівень ЕБПД – це оцінка стану стійкості і здатності до розвитку шляхом аналізу всього комплексу кількісних і якісних показників кожної функціональної складової. Економічна безпека особистості, підприємства, регіону, країни мають єдину методологічну систему оцінки її досягнення і єдині параметри: поріг чутливості, поріг вразливості, поріг розпаду, стан спокою. Функціональні складові ЕБПД – це сукупність основних напрямків забезпечення економічної безпеки, що істотно відрізняються один від одного за своїм змістом. Точка зору автора збігається з думкою інших дослідників відносно того, що структура функціональних складових ЕБПД має включати фінансову, інтелектуальну і кадрову, техніко-технологічну, політико-правову, екологічну, інформаційну і силову складові.
Кожна складова характеризується власним змістом, набором функціональних критеріїв і способами забезпечення, й у залежності від віку підприємства, галузі, в якій воно працює, а також з урахуванням характеру власності і розміру бізнесу питома вага значимості функціональної складової буде змінюватися.
Втім, у відомих працях не знайшла чіткого відбиття думка про те, що поліпшення або погіршення фінансового й економічного стану підприємницьких структур є базою економічного благополуччя або неблагополуччя території, на якій вони розташовані, і джерелом позитивних впливів або погроз економічній безпеці території більш високого рівня (області, держави).
Дослідження показали, що для забезпечення економічної безпеки вищого рівня доцільно використовувати шлях, коли економічна безпека регіону досягається на основі високої безпеки всіх легітимних підприємницьких структур. У таких умовах повнота реалізації державних інтересів буде залежати від економічного стану суб'єктів господарювання, а соціально-політична ситуація в країні і регіонах буде мати найвищий рівень демократизму.
У цьому зв'язку обґрунтовано тезу, що проектування рівня економічної безпеки підприємства – це задача, у вирішенні якої повинні брати участь не тільки самі підприємницькі структури, але й органи місцевого самоврядування.
Розділ 2. Науково-методичні основи державного регулювання економічної безпеки господарської діяльності підприємства.
Рівень ЕБПД базується на тому, наскільки ефективно службам конкретного підприємства вдається вирішувати задачі виявлення, запобігання, нейтралізації, припинення, локалізації і ліквідації загроз, а також усунення збитків від негативних впливів на різні аспекти його економічної безпеки. Очевидно, що всі перераховані задачі повинні стати параметрами проекту ЕБПД, а безумовна їхня реалізація – перманентним продуктом такого проекту.
Обґрунтовано, що найбільш правильно оцінювати рівень ЕБПД за допомогою сукупного критерія (формула 1), який розраховується експертним методом за окремими функціональними критеріями ЕБПД, які необхідно розраховувати за індикаторами рівня забезпечення кожної складової. Уніфікація індикаторів, визначення їхніх граничних значень і формування системи переведення якісних показників у кількісні виробляються експертним методом. При цьому обов'язкове урахування галузевої специфіки, тому що зміни питомої ваги функціональних критеріїв (наприклад, фінансової або екологічної складової) будуть різними у важкій, легкій промисловості, у сфері послуг тощо. Впливає також форма власності підприємства, термін його діяльності або період роботи після зміни організаційно-правової форми (до 5 років чи більше 5 років), а також розмір бізнесу (великий, середній, малий).
 , (1)
де СКЕБ – сукупний критерій економічної безпеки підприємницької
діяльності;
кi – значення окремих функціональних критеріїв ЕБПД;
di – питома вага значимості функціональних складових ЕБПД;
причому  .
Сукупний критерій ЕБПД найбільш повно оцінюється з урахуванням параметрів: порогу чутливості, порогу вразливості, порогу розпаду, стану спокою.
У роботі доведено, що єдиної системи індикаторів немає і не може бути в зв'язку з індивідуальністю кожного підприємства й особливостями ведення ним підприємницької діяльності. Тобто кожне підприємство повинно прийняти свою систему індикаторів, які б відображали його стан безпеки. Групи індикаторів кожної складової, котрі можуть бути використані при визначенні системи для конкретного підприємства, при оцінюванні рівня ЕБПД незалежно від складової повинні відповідати визначеним вимогам:
- Всі коефіцієнти повинні мати однакову спрямованість (позитивну кореляцію, коли ріст коефіцієнта означає поліпшення рівня ЕБПД), тобто відповідати принципові монотонності (одновимірності).
- Всі індикатори і їхні граничні значення повинні відповідати принципові одноманітності.
- Всі індикатори повинні бути безрозмірними, тобто відносними.
- Для всіх показників повинні бути зазначені числові нормативи мінімального задовільного рівня або діапазони змін, тобто вони повинні відповідати принципові нормування.
- Всі коефіцієнти повинні давати можливість проводити рейтингову оцінку підприємства як у просторі (тобто в порівнянні з іншими підприємствами), так і в часі (за ряд періодів), тобто відповідати принципові універсальності.
Індикатори кожної складової підприємство може уніфікувати самостійно, для чого створюється робоча група. Після встановлення переліку індикаторів кожної складової ЕБПД карта аналізу функціональної складової буде виглядати так (табл. 1).
Таблиця 1
Карта аналізу i- й функціональної складової
Тоді значення окремого функціонального критерія ЕБПД прийме вигляд:
 (2)
де Ki* - значення i-й функціональної складової;
Rij - значення індикатора;
Rijmax - максимальне значення індикатора;
Ni – кількість індикаторів для i – ої складової;
крім того  .
Значення i-х функціональних складових можуть бути розміщені на шкалі інтервалів (табл.2).
Таблиця 2
Шкала інтервалів рівня економічної безпеки i-й функціональної складової
де якщо : Ki = 5, то це рівень надійної складової (не ризикований);
Ki = 4, то це рівень складової з мінімальним ризиком;
Ki = 3, то це рівень складової із середнім ризиком;
Ki =2, то це рівень складової з високим ризиком;
Ki =1, то це рівень критичної складової.
Значення сукупного критерія економічної безпеки підприємницької діяльності також може бути представлено на шкалі інтервалів (табл. 3).
Таблиця 3
Шкала інтервалів значень сукупного критерія економічної безпеки підприємницької діяльності
Визначення питомої ваги значимості функціональної складової ЕБПД запропоновано здійснювати методом експертних оцінок. У зв'язку з тим, що поки що не існує науково адаптованих до розв’язання задач оцінювання ЕБПД методів експертних оцінок і рекомендацій з їх застосування, запропоновано добірку методів, найбільш зручних у застосуванні.
Розділ 3. Формування регіонально орієнтованого механізму державного регулювання системи безпеки підприємницької діяльності.
Об’єктами економічної безпеки регіону є територія регіону та все, що відноситься до її економіки та розташоване на даній території. Тому діяльність будь-якої підприємницької структури напряму впливає на безпеку регіону.
В цьому зв'язку необхідно застосовувати механізм державного управління і регулювання системи безпеки підприємницької діяльності. Відповідно до основних форм державної управлінської діяльності вони повинні носити організаційний і правовий характер. Згідно характеру чинників, що впливають на ЕБПД, механізм державного управління і регулювання повинен комплексно використовувати систему економічних, політичних, організаційних, соціальних і правових способів цілеспрямованого впливу органів державного управління.
Формування комплексного механізму державного управління і регулювання ЕБПД повинно включати: економічний механізм (посилення дієздатності держави і регіону в створенні умов для здійснення підприємницької діяльності); організаційний механізм (проведення адміністративних перетворень шляхом створення Управління економічної безпеки на регіональному рівні); управлінський механізм (затвердження критичної маси ринкових перетворень); організаційно-правовий механізм (ухвалення регіональної програми економічної безпеки підприємницької діяльності).
Це дозволить реалізувати теорію з урахуванням нової ролі органів місцевого самоврядування на всіх рівнях влади в забезпеченні найбільш сприятливих умов розвитку підприємництва, бо, згідно до Закону України “Про основи національної безпеки України”, суб’єктом забезпечення національної безпеки є державні адміністрації, а серед їхніх основних функцій є “постійний моніторинг впливу на національну безпеку процесів, що відбуваються в політичній, соціальній, економічній, екологічній, науково-технологічній, інформаційній, воєнній та інших сферах, релігійному середовищі, міжетнічних стосунках; прогнозування змін, що відбуваються в них, та потенційних загроз національній безпеці”.
Для реалізації цієї функції пропонується прийняти програму ЕБПД на обласному рівні, що дозволить забезпечити високий рівень економічної безпеки діючого підприємництва і привести його ділову активність у відповідність з інтересами як самих підприємців, так і держави, окремого регіону і суспільства в цілому. Програма має складатися з 5 частин: 1) - має бути установлено наявність ресурсів та резервів області; 2) – проаналізовано економічний та політичний стан, а також визначено місце регіону в державі та загальносвітовій системі; 3) – мають бути вказані дані про залежність регіону від надходжень з держбюджету та ресурсів, яких в регіоні не достатньо; 4) – дані про залежність регіону від поставок із-за кордону, а також відомості про вивезення ресурсів з регіону; 5) – план організаційно-економічних та правових заходів.
Також обґрунтовано створення Обласного управління економічної безпеки, яке доцільно створити в Головному управлінні економіки облдержадміністрації шляхом перерозподілу повноважень між його структурами. Структура Обласного управління представлена на рис. 2.
На першому етапі своєї діяльності Обласне управління економічної безпеки розробляє систему індикаторів для функціональних складових, їхні граничні значення і питому вагу для всіх галузей. На другому етапі розробляється Програма економічної безпеки регіону.
У дисертації розроблено окремі напрями діяльності Обласного управління економічної безпеки. Зокрема, йому треба надати право залучати до виконання робіт фахівців будь-яких рівнів на підставі договорів. У разі потреби воно може оголосити конкурс серед установ, ВНЗ, підприємств на участь у програмі за принципом так званих соціальних контрактів. У своїй діяльності Обласне управління економічної безпеки повинно мати тісний зв'язок з органами статистики.
| 
