Библиотечный каталог авторефератов Украины

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ

ПРИ ПРЕЗИДЕНТОВІ УКРАЇНИ

ТКАЧЕНКО Анатолій Миколайович

УДК 339.13.025

ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ

У СФЕРІ ТРАНСПОРТНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ  ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ  УКРАЇНИ

25.00.02 - механізми державного управління

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора наук з державного управління

КИЇВ – 2005

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Національній академії державного управління при Президентові України.

Захист відбудеться 2 березня 2005 р. о 14.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.810.01 у Національній академії державного управління при Президентові України за адресою: 03057, м. Київ, вул. Ежена Потьє, 20, к. 201.

Із дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національної академії
державного управління при Президентові України за адресою: 03057, м. Київ,
вул. Ежена Потьє, 20.

Автореферат розісланий 1 лютого 2005 р.

           Учений секретар

            спеціалізованої вченої ради                                                       В.К.Майборода

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Розв’язання пріоритетних завдань зовнішньо­економічної стратегії щодо забезпечення відповідно до світових стандартів та критеріїв оптимальних параметрів відкритості й прозорості вітчизняної економіки, інтегрування України у світовий економічний простір, поглиб­лення її співпраці з іншими державами пов’язане з відповідним транспортним забезпеченням.

       Використання геостратегічного потенціалу України в умовах розвитку глоба­лізаційних процесів сприятиме розширенню обміну товарами, послу­гами, інформацією, технологіями та капіталом, взаємодії в гуманітарній сфері, духовному збагаченню особистості, а також створенню реальних передумов вирішення основного геополітичного завдання нашої держави – вступу України до ЄС. Система державного регулювання має бути спрямо­вана на розв’язання ключових завдань щодо вдосконалення законодавчої й організаційної бази реструктуризації, прискореного розвитку транспортної інфраструктури, створення національної мережі міжнародних транспортних коридорів, її інтегрування в транспортні системи Європи та Азії, Балтійського й Чорноморського регіонів відповідно до міжнародних стандартів.

       Основними причинами, що стримують розвиток транспортного забезпечення у сфері зовнішньоекономічної діяльності України, є: невпоряд­ко­ваність системи державного регулювання щодо контролю на кордоні та справляння зборів; висока вартість послуг, що надаються митними брокерами, контрольними службами й транспортними терміналами; численні бюрократичні перепони при оформленні міжнародних перевезень; низька швидкість доставки пасажирів та вантажів; несприятлива криміногенна обстановка; брак комплексного, у тому числі інформаційного, обслуго­ву­вання на шляху здійснення міжнародних перевезень; недостатність, а на окремих напрямах і відсутність комплексу нормативно-правових актів, що регулюють міжнародні перевезення та їх обслуговування.

Постановка проблеми вдосконалення державного регулювання у сфері транспортного забезпечення зовнішньоекономічної діяльності в організа­ційно-правовому аспекті з позиції об’єктив­ного аналізу є актуальною для усунення недоліків нинішнього й попередніх етапів її дослідження. Водночас вирішення цієї проблеми важливе для формування державної політики й з погляду потреб теорії та практики державного регулювання, які необхідно збагатити системою наукових принципів, методів і форм розв’язання ключових завдань розвитку й удосконалення системи та узагальнення наявного досвіду.

Важливе значення для дослідження проблеми підвищення ефективності державного регулювання у сфері транспортного забезпечення зовнішньо­економічної діяльності мають наукові праці В.Б.Авер’янова, В.Ф.Андресюка, Л.М.Артюшина, Г.В.Атаманчука, В.Д.Бакуменка, А.С.Гальчинського, Б.Гурне, Ж.Зітера, В.М.Князєва, В.В.Лісничого, В.І.Лугового, В.К.Майбороди, С.В.Майбороди, Н.Р.Нижник, О.Ю.Оболенського, В.Ф.Опришка, М.В.Они­щу­ка, І.М.Пахомова, Г.Райта, В.А.Ребкала, В.М.Рижих, І.В.Розпутенка, А.Г.Сав­чен­ка, В.Г.Саламатова, В.А.Скуратівського, В.В.Токовенко, В.П.Троня, В.В.Цвєт­кова, В.В.Юрчишина та ін.

Набули подальшого розвитку підходи до обґрунтування положень щодо прийняття рішень при формуванні регуляторної політики в дослідженнях Р.Акоффа, Й.Ансоффа, О.О.Бакаєва, В.Г.Бодрова, В.А.Гаєвського, Р.Джон­сона, М.К.Орлатого, Б.Й.Макаренка, Г.Г.Почепцова, застосування методів логіки – В.Ф.Асмуса, Л.Б.Баженова, С.А.Васильєва, А.І.Введенського, С.Н.Ви­но­гра­дова, А.С.Конверського, М.І.Кондакова, А.Ф.Кузьміна, Г.А.Левіна, К.П.Руденка, М.С.Строговича, а також методологічного супроводу – Дж. Бокса, Г.Дженкінса, О.С.Вентцель, О.О.Воронкова, О.С.Ігнатенка, П.Р.Левковця, В.І.Нечипоренка, А.М.Новікової, А.М. Редзюка та інших.

Незважаючи на активізацію дослідницьких зусиль у згаданих галузях науки, слід зазначити, що проблеми державного регулювання у сфері транспортного забезпечення зовнішньоекономічної діяльності України ще не були до цього часу предметом комплексного наукового аналізу.

Вибір теми та її дослідження зумовлені:

• об’єктивними соціально-економічними умовами не­обхідності впливу держави на розвиток зовнішньоекономічної системи, спрямованого на досягнення цілей її державної політики;
• потребою вдосконалення форм державного управління транспортом для досягнення високого ступеня зовнішньоекономічної рівноваги за постійного економічного зростання;
• наявністю суперечливих тенденцій у вирішенні пи­тань установлення меж господарювання, використання тих чи інших механізмів державного регуляторного впливу, необхідністю спрощення процедур забезпечення зовнішньоекономічної діяльності.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження виконувалися згідно з комплексним науковим проектом “Державне управління та місцеве самоврядування” Національної академії державного управління при Президентові України за темами “Основні напрями вдосконалення територіальної організації влади в контексті прове­дення Адміністративної реформи в Україні” (ДР № 0199U002827) й “Визначення соціально-економічних передумов та розробка механізмів залучен­ня територіальних громад до розвитку туризму в Україні” (ДР № 0103U006818); у рамках науково-дослідної роботи ДП “Державтотрансндіпроект” “Концепція державної політики в галузі пасажирських перевезень автомобільного транспорту” (ДР № 0100U006215), у розробці яких здобувач брав безпо­середню участь.

Об’єкт дослідження – механізми державного регулювання транспорт­ного забезпечення зовнішньоекономічної діяльності.

Предмет дослідження – сукупність теоретичних, методологічних і прикладних аспектів державного регулювання у сфері транспортного забезпечення зовнішньоекономічної діяльності на загальнодержавному та регіональному рівнях в умовах інтеграційних процесів.

Гіпотеза дослідження базується на припущенні, що державна регуляторна політика у сфері транспортного забезпечення зовнішньо­економічної діяльності буде ефектив­ною за умови реалізації способів досягнення мети логістичного державного регулювання й механізмів вирішення проблеми, розроблених із використанням запропонованих принципів, методів і форм та з урахуванням вітчизняного й зарубіж­ного досвіду, особливостей су­часного стану та тенденцій розвитку системи державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності в Україні.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є розробка й поглиблення теоретико-методологічних засад державного регулювання у галузі транспортного забезпечення зовнішньоекономічної діяльності, а також наукове об­грунтування напрямів, методів, форм запровадження та вдоско­налення державної регуляторної політики в цій сфері, спрямованої на розвиток правового регулювання адміністративно-господарських відносин, недопущення прийняття економічно неефективних регуляторних рішень, усунення перешкод для реалізації геостратегічного потенціалу України в умовах розвитку глобалізаційних процесів і ключової стратегії орієнтації України на інтеграцію в ЄС.

Відповідно до зазначеної мети й гіпотези дослідження визначені такі завдання:

• проаналізувати теоретично-методологічні аспекти державного регулювання у сфері транспортного забезпечення зовнішньоекономічної діяльності та стан висвітлення пробле­ми у вітчизняній і зарубіжній літературі;
• уточнити понятійний апарат щодо категорії “логістичне державне регулювання у сфері зовнішньоекономічної діяльності”;

• розкрити підходи до реалізації законів та методів логіки при визначенні структури, змісту та формуванні державних регуляторних актів у сфері транспортного забезпечення зовнішньоекономічної діяльності;

• виявити й охарактеризувати провідні чинники глобалізації на сучасному етапі розвитку державного регулювання у сфері транспортного забезпечення зовнішньоекономічної діяльності;
• визначити структуру й склад системи логістичного державного регулювання у сфері транспортного забезпечення зовнішньоекономічної діяльності;
• дослідити особливості моделювання системи державного регулю­вання, процесів регуляторної діяльності стосовно адміністративних і господарських відносин у сфері транспортного забезпечення зовнішньо­економічної діяльності;
• систематизувати методико-математичний інструментарій державного регулювання у сфері транспортного забезпечення зовнішньоекономічної діяльності;

• обґрунтувати концептуальні підходи до розвитку державної регуляторної політики у сфері транспортного забезпечення зовнішньо­еконо­мічної діяльності;
• розробити інтегровані в єдиний комплекс форми та засоби держав­ного регулювання у сфері транспортного забезпечення зовнішньоекономічної діяльності України.

Методи дослідження. У процесі дослідження використано комплекс взаємо­доповнюючих методів:

• загальнонаукові методи діалектики, що дали змогу розкрити динаміку проце­сів, які підлягають державному регулюванню, зв’язок науки з практикою, становлення й розвиток державної політики у сфері транспорт­ного забезпечення зовнішньоекономічної діяльності в Україні та в зарубіжних країнах;
• метод системного аналізу, за допомогою якого розглядалися досліджувані явища в сукупності соціальних зв’язків, визначення цілого та його частин, вивчалися окремі елементи в цілісній системі державного регулювання та специфічні форми господарських і адміністративних взаємо­зв’язків щодо забезпечення цілісності систе­ми;
• метод функціонального аналізу – для проникнення в організаційно-правову природу регуляторних процесів, розкриття їх обсягу, характеру й змісту;
• історичний метод дослідження – для узагальненого вивчення в історичному аспекті притаманних суспільству деформацій та протиріч, досліджувалися закономірності й тен­денції розвитку, а також конкретні міжнародні інститути та норми міжнародного права у сфері транспорту з позицій сучасності;
• методи логіки, що зумовлені природою державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, використовувались для забезпечення впо­ряд­кованості людського мислення, послідовного й несуперечливого форму­вання категорійно-понятійного апарату, а також обгрунтованого вирі­шення питань щодо структури та змісту регуляторних актів і концепцій реалізації регуляторної політики;
• метод ста­тистичного аналізу – для оцінки результативності регуля­торних актів, дослідження структури макрологістичної системи, кількісних показників щодо форми зв’язку між її складовими, динаміки якісних характеристик функціонування;
• кібернетичний метод – для дос­лідження кількісних зв’язків і спів­відно­шення в процесах управлін­ня, через які можна підійти до аналізу якісних змін у досліджуваних процесах для розробки оптимальних систем регуляторного впливу;
• методи маркетингу – для дослідження ринку зовнішньоекономічної діяльності, вивчення факторів, які впливають на вибір альтернативних способів досягнення цілей державного регулювання, визначення механізмів вирішення проблеми та відповідних заходів.

Наукова новизна одержаних результатів полягає, насамперед, у тому, що дисертаційна робота є першим комплексним дослідженням, у якому розроблено науково обгрунтовану цілісну методологічну концепцію державного регулювання у сфері транспортного забезпечення зовнішньо­економічної діяльності.

На основі одержаних результатів у дисертації вперше:

• розкрито доцільність побудови системи державного регулювання у сфері транспортного забезпечення зовнішньоекономічної діяльності на основі логістичного підходу, який передбачає формування регуляторної політики, виходячи із складу та структури матеріальних потоків і потоків послуг, а також супутніх фінансових та інформаційних потоків, для сприяння просуванню яких застосовуються механізми державного регулювання;
• запропоновано використання законів та методів логіки для побудови структури й визначення змісту концептуальних підходів і реалізації механізмів державного регулювання у сфері транспортного забезпечення зовнішньоекономічної діяльності, що сприяє формуванню логічно правильних регуляторних актів, свідомій побудові послідовних міркувань, уникненню логічних помилок, умілому й ефективному обгрунтовуванню та переконливому захисту істинності напрямів регуляторної політики;
• виявлені провідні чинники глобалізації на сучасному етапі розвитку державного регулювання у сфері транспортного забезпечення зовнішньо­економічної діяльності, за якими стратегія нового етапу має підпорядкову­ватися ідеї європейської інтеграції, використанню таких її форм та механізмів, які дадуть змогу повніше й ефективніше використовувати потенціал взаємозв’язків України з розвиненими країнами світу;
• досліджені особливості моделювання системи державного регулю­вання, процесів регуляторної діяльності стосовно адміністративних і господарських відносин у сфері транспортного забезпечення зовнішньо­економічної діяльності, що відрізняється спрямованістю на досягнення продуктивної синергетики між регуляторними органами та суб’єктами господарювання;

• розроблено критерії ефективності державної регуляторної політики, які є екстремальним значенням показників (цільової функції) і передбачають порівняння результатів логістичного державного регулювання з витратами на їх одержання за умови єдності функцій та структури системи в процесі досягнення глобальної мети державного регулювання;
• визначена категорія “логістичне державне регулювання у сфері зовнішньоекономічної діяльності” як вихідна основа розробки нового напряму науки - теорії логістичного державного регулювання у сфері транспортного забезпечення зовнішньоекономічної діяльності;

удосконалено:

• підходи до визначення структури та складу системи логістичного державного регулювання у сфері транспортного забезпечення зовнішньо­економічної діяльності, які відрізняються врахуванням форм та засобів управління матеріальними потоками чи потоками послуг і супутніми їм потоками;

• класифікації ознак відстеження результативності регуляторних актів у сфері транспортного забезпечення зовнішньоекономічної діяльності, метрик реалізації регуляторної політики залежно від цілей державного регулювання та показників зовнішнього середовища в частині впливу на логістичну стратегію державного регулювання;

• підходи до розподілу завдань за рівнями й ланками логістичної системи державного регулювання, які відрізняються спрямованістю на максимізацію ефекту логістичного управління й досягнення стратегічної мети функціонування макрологістичної системи з урахуванням обмежень на ресурси;
• методико-математичний інструментарій наукового аналізу відсте­ження результативності регуляторного акта й контролю, який передбачає процедури вимірювання результатів рішень, прийнятих розробниками регуляторного акта, що є необхідною умовою ефективності державного регулювання;
• методичні підходи до застосування інформаційно-комп’ютерних технологій у частині визначення проблеми, яку передбачається вирішити шляхом державного регулювання, цілей державного регулювання та оцінки прийнятних альтернативних способів для їх досягнення;

дістали подальшого розвитку:

• систематизація методів прогнозування кількісних та якісних показ­ників результативності державного регулювання з урахуванням особливостей використання в процесі реалізації регуляторного впливу;
• концептуальні підходи щодо реформування транспортного сектора економіки України, які відрізняються спрямованістю на реалізацію макро­логістичної природи системи з використанням досягнень сучасної логіки;
• методичні положення щодо визначення напрямів інтеграційної полі­тики входження України в спільний транспортний простір СНД в умовах єдиного економічного простору;
• положення стосовно приєднання до міжнародних угод і конвенцій щодо автомобільних перевезень, які спрямовані насамперед на забезпечення підвищення рівня транспортного обслуговування та ефективне використання всіх видів ресурсів макрологістичної системи зовнішньоекономічної діяль­ності України;
• механізми підвищення ефективності функціонування транспортних систем України й Російської Федерації в нових економічних умовах, спрямовані на зростання їх конкурентоспроможності на світовому ринку транспортних послуг;
• обгрунтування пріоритетних напрямів адаптації законодавства України в галузі транспорту до законодавства ЄС, що є необхідною умовою приєднання України до СОТ та інтеграції з європейською транспортною системою.

Практичне значення одержаних результатів визначається тим, що висновки та рекомендації за виконаними дослідженнями використані при підготовці проектів законів України “Про автомобільний транспорт”, “Про Комплексну програму утвердження України як транзитної держави у 2002-2010 роках”, “Про ратифікацію Конвенції про міжнародні автомобільні пасажирські перевезення”, документів, затверджених на рівні виконавчих органів Співдружності Незалежних Держав, – “Угоди про принципи формування спільного транспортного простору і взаємодії держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі транспортної політики”, “Концепції приєднання України та держав – учасниць СНД до міжнародних конвенцій і угод у сфері автомобільних перевезень” , “Концепції узгодженої транспортної політики держав – учасниць СНД на період до 2010 року”, “Міждержавної програми розвитку міжнародних автотранспортних послуг держав - учасниць СНД”, постанов Кабінету Міністрів України “Про затвердження Концепції створення та функціонування національної мережі міжнародних транспортних коридорів в Україні” від 4 серпня 1997 р. № 821, “Про затвердження Програми створення та функціонування національної мережі міжнародних транспортних коридорів в Україні” від 20 березня 1998 р. № 346, “Про затвердження Концепції реформування транспортного сектора економіки” від 9 листопада 2000 р. № 1684, “Про внесення змін до Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту” від 29 січня 2003 р. № 141, а також при підготовці проектів низки міжурядових угод щодо здійснення автомобільних перевезень із країнами Європи та Азії і нормативно-правових актів Мінтрансзв’язку України й Укравтотрансу.

Результати дослідження щодо вдосконалення механізмів державного регулювання у сфері транспортного забезпечення зовнішньоекономічної діяльності впроваджені:

• Комітетом з питань будівництва, транспорту, житлово-комунального господарства і зв’язку Верховної Ради України в процесі підготовки законо­проектів щодо функціонування автомобільного транспорту, утвердження України як транзитної держави, регулювання відносин між органами державної влади України та зарубіжних країн (довідка № 06-12/10-733 від 9 жовтня 2004 р.);
• Виконавчим Комітетом держав – учасниць Співдружності Незалеж­них Держав для складання проектів міжнародних правових документів щодо міжнародних пасажирських перевезень, принципів формування спільного транспортного простору і взаємодії держав – учасниць СНД, приєднання України й держав – учасниць СНД до міжнародних конвенцій та угод у сфері автомобільних перевезень (довідка № 168/06 від 6 жовтня 2004 р.);
• Кабінетом Міністрів України при підготовці нормативно-правових документів щодо реформування транспортного сектора економіки, регулю­вання надання транспортних послуг, створення та функціонування національної мережі міжнародних транспортних  коридорів  (довідка  від 15 жовтня 2004 р.);
• Міністерством транспорту та зв’язку України при підготовці нормативно-правових документів щодо організації міжнародних перевезень пасажирів та вантажів (довідка № 5/33-5-3367 від 18 жовтня 2004 р.);
• Львівською обласною радою при вирішенні питань транспортного забезпечення регіону та зовнішньоекономічної діяльності (довідка № 1247/6 від 5 жовтня 2004 р.);
• Національним транспортним університетом при підготовці навчально-методичних матеріалів до навчальних дисциплін “Міжнародні транспортні організації і транспортне право” та “Організація пасажирських автомобільних перевезень” (довідка № 1059/05 від 11 жовтня 2004 р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійною науковою роботою. Висновки й результати, у тому числі ті, що характеризують наукову новизну, отримані й сформульовані автором особисто. У дисертації не використовувалися ідеї та розробки, що належать співавторам.

Наукові публікації, видані в співавторстві, у процесі дослідження використані тільки в тій частині, яка особисто належить здобувачеві і вказані в авторефераті в переліку основних публікацій.

       Апробація результатів дисертаційного дослідження. Основні теоретичні положення й практичні результати дисертаційного дослідження допо­відались та обговорювались на Колегії й Президії Міждержавного економічного комітету СНД, всеукраїнських міжвузівських і міжнародних наукових, науково-практичних конференціях, семінарах, зокрема: “Ринок послуг комплексних транспортних систем та прикладні проблеми логістики” (м.Київ, 1999); “Державна регіональна політика та місцеве самоврядування” (м.Київ, 2000); “Трансбалтика-01” (м.Вільнюс, 2001); “Застосування супутникових технологій в транспортній галузі” (м.Київ, 2002); “Чорноморські транспортні системи – міст між Європою та Азією” (м.Київ, 2002); “Державне управління в умовах інтеграції України в Європейський Союз” (м.Київ, 2002); “Громадський транспорт 21-го сторіччя” (м.Одеса, 2002); “Україна в міжнародних економічних відносинах в умовах глобалізації” (м.Київ, 2002); “Ефективність державного управління в контексті глобалізації та євроінтеграції” (м.Київ, 2003)”; “Управління безпекою та якістю транспортних засобів і перевезень” (м.Київ, 2003); “Проблеми автобусних пасажирських перевезень та автобусобудування” (м.Київ, 2004); “Актуальні теоретико-методологічні та організаційно-практичні проблеми державного управління” (м.Київ, 2004).

       Публікації. За темою дисертації опубліковано 35 наукових праць (загальним обсягом 40,4 друк. арк.), у тому числі: 3 монографії, із них 1 одно­осібна монографія (загальним обсягом 15,9 друк. арк.), 2 монографії у спів­авторстві загальним обсягом 11 друк. арк. (автору особисто належить 1,5 друк. арк.), 20 статей у наукових журналах і збірниках, що є фаховими за спеціаль­ністю “Державне управління” (загальним обсягом 10,2 друк. арк.) і 7 статей і матеріалів у інших українських наукових журналах, збірниках та виданнях (загальним обсягом 11,8 друк. арк.). Протягом 1997-2004 рр. опубліковано 5 ма­теріалів і тез конференцій загальним обсягом 1,0 друк. арк.

Структура дисертації. Дисертація складається із переліку умовних позначень, вступу, п’яти розділів, чотирьох додатків. Повний обсяг дисертації – 445 сторінок, із них – 350 сторінок основного тексту; 9 рисунків; 9 таблиць, зокрема 6 на окремих сторінках; список використаних джерел із 645 найменувань.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертаційного дослідження, його мета й завдання, об’єкт, предмет та методи дослідження. Визначається наукова новизна, теоретичне й практичне значення отриманих результатів, їх апробація.

У першому розділі – “Аналіз розвитку державного регулювання у сфері зовнішньоекономічної діяльності та стану висвітлення проблеми у вітчизняній і зарубіжній літературі” – здійснено узагальнення проблем регулювання транспортного забезпечення зовнішньоекономічної діяльності у вітчизняній літературі, аналіз підходів до їх вирішення в науково-теоре­тичних працях зарубіжних авторів та розглянуто категорійно-понятійний апарат про державне регулювання у сфері транспортного забезпечення зовнішньоекономічної діяльності.

Всебічний логіко-системний аналіз літературних дже­рел за темою досліджень показав, що першооснови теорії зовнішньоекономічної діяльності належать до класичного напряму, мають теоретичну цінність і утворюють базу сучасних концепцій зростання та розвитку транспортного забезпечення цієї сфери. Серед поглядів учених класичного напряму (Д.Рікардо, Д.Мілль, Д.Юм та ін.) слід відзначити ті, за якими вони від­стоювали особливу теорію міжнародної торгівлі, що відрізняється від теорії торгівлі внутрішньої, яка характеризується меншою мобільністю матеріальних та нематеріальних ресурсів між націями. Узагальнення, зроблене А.Смітом, свідчить, що “зі всіх видів вантажу найгірше транспортуються люди”, а фінансові потоки та робоча сила лише інколи перетинають державні кордони.

У центрі уваги науковців були такі важливі питання, як рух від підвищення ролі держави в управлінні економікою (теорія Кейнса) до реалізації ліберальних механізмів конкуренції та державного регулювання фінансовими і монетар­ними інструментами (М.Фрідман) із послідовним дерегулюванням, процеси глобалізації господарського життя, на які впливає участь у міжнародному поділі праці, процеси обміну, транспортного забезпечення та міжнародної економічної безпеки, а також розвиток теорії міжнародного руху капіталу в межах територій, що сприяє утворенню міжнародних монополістичних об’єд­нань та змінам у транспортній системі.

Об’єктивною умовою економічного зростання держав, що розвиваються, вважається залучення міжнародного фінансового капіта­лу, враховуючи необхідність розвитку їх транспортної інфраструктури (моделі, розроблені К.Куріхарою).

Наведені напрями досліджень створюють середовище, в якому самостійним розділом виступає державне регулювання у сфері транспорт­ного забезпечення руху потоків продукції, матеріалів чи послуг у зовнішньо­економічній діяльності, що є об’єктом вивчення за новим науково-практичним напрямом – логістика. Проведені дослідження свідчать, що етапи поступу логістики тісно пов’язані з історією й еволюцією державного регулювання ринкових відносин у розвинутих капіталістичних країнах.

Зроблений аналіз показав, що регулювання у сфері транспортного забезпечення зовнішньоекономічної діяльності в су­часних умовах здійсню­ється на основі міжнародних договорів, рі­шень міждержавних економічних конференцій, міжнародних зви­чаїв та рішень міжнародних організацій. Характерно, що міжнародні організації є одночасно й суб’єктами міжна­родних економічних відносин (поряд із фізичними, юридичними особами та державами), і частиною механізму міждержавного регулювання цих відносин.

У розділі подається історико-логічний аналіз літератури з досліджуваної теми, який свідчить, що питання регулювання транспортного забезпечення зовнішньоекономіч­них зв’язків в Україні та в зарубіжних країнах вивчалось побіжно. Поза увагою дослідників залишилися важливі проблеми, що потребують наукового дослідження:

• структура, методи та критерії оптимізації державної регуляторної політики у сфері транспортного забезпечення зовнішньоекономічної діяльності;

• аналіз провідних тенденцій та закономірностей сучасного етапу розвитку державного регулювання у сфері транспортного забезпечення зовніш­ньо­економічної діяльності;

• методологічний інструментарій державного регулювання у сфері транспортного забезпечення зовнішньоекономічної діяльності;
• концептуальні положення державної регуляторної політики щодо транспортного забезпечення зовнішньоекономічної діяльності;

• розробка методологічних підходів до правового регулювання у сфері транс­порт­ного забезпечення зовнішньоекономічної діяльності в Україні;
• можливість адаптації законодавства України в галузі транспорту до законодавства ЄС;
• оцінка результативності прийняття регуляторних рішень щодо державного регулювання у сфері транспортного забезпечення зовнішньоекономічної діяльності.

У другому розділі – “Розвиток теорії логістичного державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності” – подано результати узагальнення використання методів логіки в реалізації державної регуляторної політики, аналіз тенденцій її глобалізації, здійснена побудова системи логістичного державного регулювання, її моделювання та визначені критерії оптимізації державної регуляторної політики.

Формування концептуальних підходів та регуляторних актів, в яких визначаються чи реалізуються механізми державного регулювання, повинно здійснюватися з дотриманням основних законів логіки, які мають загальновизнаний характер і виражають такі важливі риси логічно пра­вильного мислення, як визначеність, послідовність, несуперечливість і аргументованість думок.

Обґрунтовано, що при формуванні державної регуляторної політики у сфері транспортного забезпечення зовнішньоекономічної діяльності потрібен ефективний логістичний підхід, який набуває абсолютно критичного значення при регулюванні, пов’язаному з міжнародною діяльністю як у виробничій сфері, так і в торгівлі, коли належить вирішувати завдання в умовах значної невизначеності, породжуваної великими відстанями, суттєвими коливаннями процесів, різноманітністю правових норм регулювання і складністю документації. Низка завдань державного регулю­вання, які вирішуються в рамках глобальних логістичних систем, суттєво відрізняються залежно від території, де провадиться така діяльність. Визначено головні чинники глобалізації й зроблено аналіз взаємозв’язків між ними, що стосуються економічного зростання, можливості формування логістичної системи, диверсифікації та регіоналізації ринку, інновації і дерегулювання економіки.

Установлено, що в процесі реалізації регуляторного впливу у сфері транспортного забезпечення зовнішньоекономічної діяльності доцільно розглядати глобальну макрологістичну систему з визначенням критеріїв вирішення завдань, які формуються з урахуванням політичних, економічних, екологічних, соціальних та інших цілей держави. При цьому суб’єкти та об’єкти логістичного державного управління пов’язані з комплексом підсистем, які підтримують та забезпечують їх функціонування, а також із мікрологістичними системами, що необхідно враховувати при формуванні ефективної державної регуляторної політики.

У розділі наголошується, що запропонована логістична система державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності (рис. 1) – це організаційно завершена (структурована) система, що складається із взаємозалежних у єдиному процесі управління матеріальних потоків чи потоків послуг і супутніх їм потоків елементів-ланок, сукупність яких, обмеження, загальні рамки й завдання функціонування об’єднані внутрішніми й (чи) зовнішніми цілями.

Ланки логістичної системи державного регулювання можуть бути трьох основних типів: це ланки, що генерують, перетворюють і поглинають матеріальні потоки або потоки послуг і супутні їм інформаційні й фінансові потоки.

Рис. 1. Узагальнена структура логістичної системи державного регулювання