Библиотечный каталог авторефератов Украины

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ

ПРИ ПРЕЗИДЕНТОВІ УКРАЇНИ

ПІДГАЙНА Ольга Олександрівна

УДК 351.82:622 (477)

ДЕРЖАВНА ПОЛІТИКА ЗАЛУЧЕННЯ ІНВЕСТИЦІЙ

У ВУГІЛЬНУ ПРОМИСЛОВІСТЬ УКРАЇНИ

25.00.02 – механізми державного управління

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата наук з державного управління

КИЇВ – 2004

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Національній академії державного управління при Президентові України.

Науковий керівник –        кандидат економічних наук, доцент

РОМАНЮК Ольга Панасівна,

Національна академія державного управління при

Президентові України, кафедра економічної політики.

Офіційні опоненти:        доктор економічних наук

ЯЩЕНКО Юрій Петрович,

Міністерство палива та енергетики України, перший заступник міністра;

кандидат наук з державного управління

ДУБОВИК Сергій Федорович,

Секретаріат Кабінету Міністрів України, головний

спеціаліст сектора моніторингу та реструктуризації

у вугільній промисловості Управління моніторингу

та ринкових перетворень в енергетичному секторі економіки.

Провідна установа -        Науково-дослідний економічний інститут Міністерства

економіки та з питань європейської інтеграції України,

відділ проблем розвитку паливно-енергетичного

комплексу та енергозбереження, м. Київ.

Захист відбудеться 13 травня 2004 р. о 16.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.810.01 в Національній академії державного управління при Президентові України за адресою: 03057, м. Київ–57, вул. Ежена Потьє, 20, к. 212.

Із дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національної академії державного управління при Президентові України (03057, м. Київ–57, вул. Ежена Потьє, 20).

Автореферат розісланий 9 квітня 2004 р.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради                                        В.К. Майборода

Підписано до друку 5.04.2004.

Формат 60 х 84 1/16. Тираж 100 прим. Обл.-вид. арк. 1,35.

Ум.-друк.арк. 1,16. Гарн. Таймс.

Свідоцтво серії ДК № 1561 від 06.11.2003 р.

Віддруковано з оригінал-макета у видавництві

Національної академії державного управління

при Президентові України.

03057, Київ-57, вул. Ежена Потьє, 20, тел. 456-94-36.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. У контексті глобальних перетворень у світі сьогодні перед Україною постає нагальне завдання пошуку власної життєдайної стратегії розвитку. Зволікання з вирішенням цього завдання – реальна загроза незворотних деградаційних процесів в українському суспільстві й довкіллі. Важливо забезпечити високу якість життя нинішнього й майбутніх поколінь українського народу на основі збалансованого розв’язання проблем соціально-економічного розвитку, збере­ження навколишнього середовища та раціо­нального використання й відтворення природних ресурсів. Через значну залежність України від імпорту нафти, природного газу й ядерного палива єдиною надійною ресурсною базою енер­гетики є вітчизняна вугільна про­мисловість. Саме вона як постачальник власного виду енергоносіїв гарантує енергетичну безпеку держави. На сьогодні вугілля вважається основним видом палива, промислові запаси якого здатні повністю забезпечити потреби паливно-енергетичного комплексу (ПЕК) України. Вугільна промисловість забезпечує роботою більше мільйона працездатних громадян, що суттєво впливає на процес відтворення життєдіяльності шахтарських міст і селищ.

Основною причиною кризового стану та зниження обсягів видобутку вугілля є відставання структурних змін у вугільній галузі від потреб сьогодення. Від того, якими будуть результати реформи вугільної галузі, залежить майбутнє не лише паливно-енергетичного сектора економіки України, але й соціально-економічного розвитку держави в цілому. У зв’язку з цим особливої актуальності набуває стратегія державної політики залучення інвестицій у вугільну промисловість України, яка має концентруватися на трьох взаємопов’язаних напрямах: формуванні господаря – власника; створенні сприятливого економічного середовища для інвесторів; активному пошуку і мобілізації внутрішніх резервів зростання обсягів виробництва, підвищення його ефективності. Економічно ефективне функціонування та розвиток вугледобувної промисловості можна забезпечити лише на засадах раціонального і збалансованого поєднання ринкових механізмів та державного управління інвестиційним процесом у вугільній галузі.

Проблемі управління процесом залучення інвестицій присвячено багато наукових праць українських і зарубіжних учених. Найбільш обгрунтованою щодо згаданої проблеми видається позиція В.Г.Бодрова, Л.К.Безчасного, Б.В.Губського, О.В.Гаврилюка, Дж.М.Кейнса, А.І.Кредісова, Т.Д.Коггіна, М.І.Петренко, С.І.Пирожкова, І.Р.Михасюка, В.Є.Новицького, С.С.Осадця, О.С.Передрія, Дж.Річі, П.Самуельсона, В.Нордхауса, К.О.Семенова, Френк Дж. Фабоці, Дж.Менвілл Херіса, Р.Фоглера, М.В.Чирака, Г.О.Швиданенко, І.Г.Яремчук, які переконані, що розроблення ефективної політики залучення інвестицій набуває важливого значення, оскільки без цього неможливо підвищити конкурентоспроможність економіки, здійснити прогресивні зміни в її структурі та інтегруватися в світове співтовариство.

Важливе значення для дисертаційного дослідження мають наукові праці: В.Б.Аверянова, В.Г.Афанасьєва, І.В.Атаманчука, В.Д.Бакуменка, В.Ю.Бикова, С.Д.Дубенко, О.Л.Валевського, В.М.Князєва, В.І.Лугового, Н.Р.Нижник, О.Ю.Оболенкського, О.Г.Осауленка, В.А.Ребкала, В.М.Рижих, І.М.Солоненка, В.А.Скуратівського, В.П.Троня, В.В.Цвєткова, В.О.Шамрая, В.І.Яцуби та інших, які висвітлюють різні аспекти теорії та історії державного управління.

Особливий інтерес для дослідження процесу державного управління інвестиційною діяльністю, механізму державного управління інвестиційним процесом становлять праці відомих вітчизняних і зарубіжних учених – економістів, таких як: І.О.Бланк, В.Г.Бодров, О.В.Гаврилюк, А.С.Гальчинський, Л.Дж.Гітман, С.Д.Дзюбик, Б.Є.Кваснюк, О.І.Кілієвич, А.І.Кредісов, Д.Г.Лук’ян­ченко, Ю.В.Макогонов, І.І.Пилипенко, І.В.Розпутенко, О.П.Романюк, А.Сміт, Дж.Сакс, А.Шпітгоф, С.Чейз, В.В.Юрчишин та ін.

Проте сьогодні практично відсутній механізм державного регулювання відтворювальних процесів і чітка державна політика залучення інвестицій у галузі економіки України.

При розробці та впровадженні стратегії подальшої розбудови системи державного управління інвестиційним процесом надзвичайно важливим є врахування історичного досвіду державної політики залучення інвестицій у вугільну промисловість, адже перенесення закордонних моделей не дасть позитивних результатів, якщо не враховуватимуться національні тенденції та закономірності. Актуальність проблеми, пов’язаної з удосконаленням державного управління інвестиційним процесом на галузевому рівні, визначила вибір теми, мети, завдання і структури дисертаційної роботи.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано в межах планового комплексного проекту Національної академії державного управління при Президентові України “Державне управління та місцеве самоврядування” (ДР-ОК № 0201U004833). Обраний напрям дослідження відповідає основним положенням Концепції діяльності органів виконавчої влади у забезпеченні енергетичної безпеки України (постанова Кабінету Міністрів України від 19 січня 1998 р. № 48). Крім того, проблеми державного управління інвестиційним процесом у вугільній галузі досліджуються згідно з програмою розвитку вугільної промисловості на 2001-2010 рр. “Українське вугілля” (постанова Кабінету Міністрів України від 19 вересня 2001 р. № 1205), в розробці якої дисертант брала безпосередню участь.

Мета дослідження - науково-теоретичне узагальнення та обгрунтування напрямів, системи заходів та практичних рекомендацій щодо розробки дієвих механізмів державного управління інвестиційним процесом у вугільній галузі України, спрямованих на подолання кризового стану галузі та забезпечення сталого й надійного її розвитку.

Для досягнення мети були поставлені такі завдання:

• проаналізувати на основі системно-історичного та порівняльного підходів ступінь розробки та виявлення даної проблеми в теорії державного управління;
• визначити й розкрити мету та основні завдання державної політики інвестиційним процесом в умовах ринкової трансформації економіки;
• виявити принципи й закономірності інвестиційної політики України в період структурних перетворень у вугільній галузі та оцінити нові підходи до управління інвестиційною діяльністю галузевих органів влади;
• обгрунтувати пріоритетні напрями залучення інвестиційного капіталу в розвиток вугільної промисловості, державного захисту інвестиційного капіталу від можливих ризиків;
• дослідити першочергові заходи щодо вдосконалення механізмів державного регулювання інвестиціями в умовах подальшого поглиблення ринкових перетворень;
• оцінити ситуацію щодо вибору оптимального варіанта інвестиційного проекту й перспектив його реалізації на підставі використання наявних програм комп’ютерної підтримки прийняття оптимальних рішень у суперечливих, непередбачуваних умовах;
• конкретизувати основні напрями й рекомендації щодо вдосконалення інвестиційної політики вугледобувної промисловості України, виведення її з кризового стану з урахуванням особливостей ринкового реформування економіки.

Об’єкт дослідження - вугільна промисловість України, можливості виходу її з кризового стану та перспективи подальшого розвитку.

Предмет дослідження – сучасний стан інвестиційної діяльності у вугільній галузі України, чинники та заходи державної політики, що сприяють залученню інвестицій у вугледобувну промисловість в умовах ринкової трансформації економіки.

Гіпотеза дослідження грунтується на припущенні, що теоретичні розробки й положення, висновки та пропозиції, наведені в дисертаційному дослідженні, сприятимуть виробленню ефективної державної політики щодо залучення інвестиційного капіталу, а впровадження запропонованих методів, механізмів, алгоритмів, моделей та заходів – прискоренню ринкових трансформацій і структурних перетворень у вугільній промисловості України.

Методи дослідження. Для вирішення поставлених завдань у роботі використовувалися загальнонаукові та спеціальні методи, основними з яких є:

• конкретно-пошукові (теоретичний аналіз, синтез, індукція, відбір, виявлення, системний підхід, порівняння й абстрагування, актуалізація, узагальнення архівних та друкованих джерел з питань управління інвестиційним процесом у вугільній промисловості України);
• структурний - для виявлення основних компонентів системи вдосконалення державної інвестиційної політики у вугільній галузі на різних етапах розвитку;
• комп’ютерні програми прийняття оптимальних рішень у невизначених умовах;
• проблемно-науковий, екстраполяційний, прогностичний – для поши­рення висновків, одержаних у результаті аналізу, у галузі державної політики залучення інвестицій у вугільну промисловість.

З метою забезпечення достовірності одержаних результатів використо­вувалися методи наукової ідентифікації й порівняльного аналізу архівних, статистичних і літературних джерел.

Серед статистичних методів, використаних в аналізі, вагоме місце посідає табличний метод. У таблицях систематизовано значний обсяг інформації щодо джерел формування інвестиційного капіталу, збитковості підприємств.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в комплексному, системному аналізі аспектів державного управління інвестиціями у вугільній галузі в умовах ринкової економіки, з’ясуванні основних елементів економіко-органі­заційного механізму залучення інвестицій та обгрунтування їх правових норм.

У дисертації вперше:

• здійснено цілісний науковий аналіз нормативно-правової бази, а також аспектів державного управління інвестиційним процесом у вугільній промис­ло­вості України;
• комплексно досліджено та науково обгрунтовано провідні світові тенденції та проблеми державної політики залучення інвестицій;
• доведено, що метою вдосконалення інвестиційної політики є необхідність виведення вугільної галузі з кризового стану, забезпечення сталого економічного та соціального розвитку вугледобувних регіонів України;
• обгрунтовано й розроблено комплекс заходів щодо фінансового оздо­ровлення галузі та визначено основні напрями вдосконалення державної політики залучення інвестицій у вугільну промисловість України;
• конкретизовано шляхи підвищення ефективності роботи вугільних під­приємств із змішаною формою власності;
• визначено методи державного регулювання інвестиційних процесів і реформування вугільної промисловості провідних вугледобувних держав світу, які доцільно використати в поліпшенні роботи вітчизняної галузі.

Удосконалено:

• механізми залучення інвестиційного капіталу в економіку вугільної промисловості;
• алгоритм визначення загальних потреб в інвестиційних ресурсах, у тому числі іноземних, для забезпечення сталого розвитку галузі, алгоритм обчис­лення інвестиційної активності, конкретні заходи щодо залучення інвестицій у розвиток вугільної промисловості.

Набули подальшого розвитку: принципи - єдиноначальності, колегіальності, децентралізації функцій, повноважень керівництва й гуманізації в державному управлінні, плановості й оперативності управління, раціонального розподілу й кооперації праці апарату управління, компетентності й ефективності роботи апарату управління, окремих його ланок та працівників, законності й гласності, поєднання державного управління й громадського; тенденції - державної політики залучення інвестицій: централізації й ідеологізації, структурної впорядкованості, орієнтації на процес в управлінні; закономірності - зумовленість мети, системи, змісту, принципів, функцій і методів державного регулювання інвестиційним процесом, рівнем розвитку економіки, науки.

Практичне значення одержаних результатів. Основні теоретичні положення роботи доведено до рівня конкретних висновків та пропозицій, які суттєво розширюють межі пізнання процесу державного управління інвести­ційним процесом у вугільній галузі, визначають теоретико-методологічні засади формування системи державного управління інвестиційним процесом, забезпечують науково-практичну базу для підвищення ефективності управління в державному секторі економіки та можуть виступати науковим підгрунтям раціоналізації механізмів державного управління.

Результати дослідження можуть бути використані як методологічна й теоретична основи: в діяльності органів центральної виконавчої влади, на які покладено функції залучення інвестицій і управління інвестиційним процесом; для вдосконалення нормативно-правової бази управління інвестиційним процесом; при написанні підручників, підготовці курсів лекцій, методичних матеріалів навчальних закладів і підвищенні кваліфікації спеціалістів у галузі управління інвестиційним процесом; для подальших досліджень у сфері залучення інвестиційних коштів.

Основні положення й рекомендації дослідження використані та пропонуються до впровадження наступними установами та організаціями:

• комітетом Верховної Ради України з питань паливно-енергетичного комплексу, ядерної політики та ядерної безпеки розглянуто пропозиції та заходи щодо фінансового оздоровлення вугледобувних підприємств та підвищення їх інвестиційної привабливості. Вони рекомендовані для вико­ристання при опрацюванні енергетичної стратегії України до 2030 р., а також при розробці й опрацюванні законодавчих актів у паливно-енергетичній сфері, у тому числі з проблем енергетичної безпеки України (довідка від 01.03.2004 р. № 06-17/19-64);
• управлінням розвитку паливно-енергетичних ринків Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України використано частину результатів і рекомендацій, які отримані в процесі дисертаційного дослідження, при розробці енергетичної стратегії України на період до 2030 р. й дальшу перспективу, а також прогнозів економічного та соціального розвитку країни, у тому числі галузей паливно-енергетичного комплексу, в процесі наукового супроводження Національної енергетичної програми України до 2010 р. (довідка від 01.03.2004 р. № 43-71/164);
• Міністерством палива та енергетики України при розробці програми розвитку вугільної промисловості на 2001-2010 рр. “Українське вугілля”, та при підготовці проекту Концепції розвитку вугільної промисловості України до 2030 р. (довідка від 26.02.2004 р. № 04/04-316);
• Департаментом вугільної промисловості Міністерства палива та енерге­ти­ки України було використано пропозиції та рекомендації дисертаційного дослідження щодо фінансового оздоровлення вугледобувних підприємств галузі та підвищення їх інвестиційної привабливості при розробці виробничої галузевої програми на 2004 р. (акт від 19.12.2003 р.).

Апробація результатів дисертації. Теоретичні положення, висновки та практичні рекомендації оприлюднені на науково-практичних конференціях: “Державна регіональна політика та місцеве самоврядування” (Київ, 2000), “Місцеві фінанси та міжбюджетні відносини в Україні” (Київ, 2001), “Суспільні реформи та становлення громадянського суспільства в Україні” (Київ, 2001), “Актуальні проблеми розвитку відкритої економіки України” (Київ, 2002), “Україна в міжнародних економічних відносинах в умовах глобалізації” (Київ, 2002); на міжнародній конференції “Досвід реформування енергетичних ринків” (Київ, 2001), на Всеукраїнській науково-практичній конференції “Регіоналізація економіки і здійснення адміністративної реформи в Україні” (м. Дніпро­петровськ, 2000).

Матеріали і результати дослідження обговорювалися на засіданнях кафедри економічної політики Національної академії державного управління при Президентові України.

Публікації. Результати дисертаційного дослідження викладено в 12 одно­осібних наукових публікаціях, із них 10 – у фахових виданнях, 2 статті – в матеріалах науково-практичних конференцій.

Структура роботи включає: вступ, три розділи, висновки, список використаних джерел (загальна кількість - 246 найменувань), додатки. Повний обсяг дисертації - 210 сторінок, обсяг основного тексту – 180 сторінок, 30 рисун­ків і таблиць.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовується актуальність теми дисертаційного дослідження, зв’язок роботи з науковими програмами й темами, визначається мета, завдання, об’єкт, предмет, гіпотеза й методи дослідження. Розкривається наукова новизна, теоретичне й практичне значення отриманих результатів, наведено дані щодо апробації отриманих результатів та структуру дослідження.

У першому розділі – “Вугільна галузь як гарант економічної безпеки держави” – аналізується ступінь розробки досліджуваної проблеми, сучасний стан вугільної галузі України.

На основі аналізу літературних джерел розкривається першочергова потреба конкретизації функцій і меж відповідальності органів державної влади, оскільки, як показують дослідження зарубіжних фахівців, саме це є однією з найважливіших умов динамічного розвитку галузей економіки країни.

Удосконалення вітчизняної вугледобувної галузі дасть змогу не тільки реально забезпечити енергетичну незалежність країни, а й відкрити перспек­ти­ви вирішення однієї з найскладніших проблем української економіки, зокрема повні­ше завантажити потужності вітчизняного машинобудування, чорної й кольо­рової металургії, хімічної промисловості, приладобудування та будіндустрії.

Проблемі державної політики в сфері функціонування вугільної промисловості як однієї з основних складових паливно-енергетичного комплексу України присвячено наукові праці вітчизняних учених: О.І.Амоші, Л.В.Байсарова, А.Ф.Булата, С.Ф.Дубовика, М.А.Ільяшова, А.І.Кабанова, В.І.Логвиненка, В.І.Мельника, Г.Г.Півняка, Л.Н.Расуждай, В.І.Саллі, М.С.Сургая, М.Г.Чумаченка, А.К.Шидловського, С.В.Янка, Ю.П.Ященка та інших. Аналіз наукових досліджень свідчить про наявність значної кількості праць вітчизняних і зарубіжних авторів щодо розв’язання проблем виходу вугільної галузі з кризи й підвищення ефективності її роботи.

Роль державної політики не повинна зводитися лише до організації контролю. Необхідне створення ринкових умов та підвищення інвестиційної привабливості у вугільній галузі. Органи державної влади мають приймати рішення, пов’язані з розвитком соціальної бази, охорони здоров’я, удосконалення виробничої структури. Аналізуючи ці проблеми, обгрунтували низку пропозицій щодо їх вирішення: В.Д.Бакуменко, П.І.Гайдуцький, А.С.Гальчин­ський, В.Г.Бодров, М.І.Долішній, О.І.Ігнатенко, Ю.П.Лебедин­ський, О.Г.Осауленко, І.М.Солоненко, Я.Ф.Радиш, М.Г.Чумаченко та ін.

Ефективність структурних перетворень багато в чому визначається тим, які матеріальні ресурси одержить у своє розпорядження вугільна промисловість. У цьому велику роль відіграє держава, яка за допомогою методів економічного регулювання може цілеспрямовано впливати не тільки на формування внутрішніх та приплив зовнішніх інвестицій, а й створювати умови для їх спрямування в галузі економіки України.

Важливого значення для дослідження набуло використання класичних моделей розвитку, розроблених Дж.М.Кейнсом та Д.Мідом. Під час дослідження управління інвестиційним процесом на основі інформаційних технологій виникла необхідність використання робіт Р.Акоффа, Ст.Біра, А.Вальда, О.А.Машкова. Названі вчені переважно висвітлюють окремі питання математичного й програмного забезпечення при моделюванні довільних ситуацій, і тільки в деяких працях, наприклад професора В.П.Троня, дається комплексне розкриття визначених питань. Завдяки ученим О.І.Амоші, М.О.Ільяшову, Ю.В.Макогону, В.І.Саллі одержані вагомі результати щодо структуризації економіки перехідного до ринку періоду і сучасної спрямованості інвестиційного процесу.

Аналіз наукових досліджень свідчить про наявність праць і моделей вітчизняних та зарубіжних авторів, що стосуються проблем ефективного функціонування вугільної промисловості в умовах перехідної економіки. Однак ще відсутні наукові праці, узагальнені теоретичні дослідження, які були б присвячені питанням державної політики управління інвестиційним процесом у вугільній промисловості України в досліджуваний період.

У процесі дослідження сучасного стану вугільної промисловості як однієї з основних складових паливно-енергетичного комплексу (ПЕК) України встановлено, що передумовою кризи вугільної промисловості України була політика уряду СРСР, коли ще з початку 80-х рр. проводилась переорієнтація на створення дешевих паливних баз у Західному Сибіру і Казахстані. Капітальні вкладення в основному спрямовувалися на Схід, а в Україні проводилася політика збільшення видобутку вугілля при зменшенні обсягу фінансування. Протягом десятиліть вугільна галузь розвивалася згідно з прин­ци­пами командно-адміністративної економіки. Швидке старіння шахтного фонду викликало різке зростання збитковості виробництва. Одним із найболючіших питань залишається фінансування реконструкції, розширення та техніч­ного переобладнання вугільних шахт. Реконструкція вимагає лише 20-40% суми, необхідної на будівництво нових шахт, а термін освоєння потужностей зменшується приблизно втричі. Хронічне погіршення стану шахтного фонду призводить до передчасної ліквідації та закриття шахт. Іншими, не менш згубними причинами, які поглиблювали кризу у вугільній промисловості, були неплатежі підприємств-споживачів вугілля і майже повна відсутність обігових коштів на підприємствах галузі.

Функціонування і розвиток ПЕК України значною мірою визначається станом і розвитком вугільної промисловості. Це твердження базується на аналізі структури запасів органічного палива країни, де вугілля становить 95,4%, і не суперечить сформованій світовій тенденції видобутку і вико­ристання його як головного енергоресурсу, потреба в якому в єдиних технологічних ланцюгах “вугілля-енергетика” та “вугілля-кокс-метал” зростає.

У 1997-2002 рр. у вугільній промисловості України вдалося подолати тенденцію до спаду виробництва і стабілізувати видобуток на рівні близько 80 млн тонн на рік. Це дуже важливий показник. Тільки в попередні роки через низку об’єктивних і суб’єктивних чинників, які склалися в галузі і в державі, спостерігалося значне зменшення обсягів видобутку вугілля: з 164,8 млн т у 1990 р. до 71,7 млн т у 1996 р. (див. рис. 1).