|
НАЦІОНАЛЬНИЙ ФАРМАЦЕВТИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
Бур’ян Ганна Олександрівна
УДК 615.074:615.9:340.067:54.061/062
ХІМІКО-ТОКСИКОЛОГІЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ
ФЛУОКСЕТИНУ
15.00.02 –фармацевтична хімія та фармакогнозія
автореферат
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата фармацевтичних наук
Харків – 2003
Дисертацією є рукопис.
Робота виконана на кафедрі токсикологічної хімії Національного фармацевтичного університету Міністерства охорони здоров`я України.
- Науковий керівник: доктор фармацевтичних наук, професор
- Бондар Володимир Степанович
Національний фармацевтичний університет,
завідувач кафедри токсикологічної хімії
- Офіційні опоненти: доктор хімічних наук, професор
Гризодуб Олександр Іванович
Державний науковий центр лікарських засобів, завідувач лабораторії хроматографії
кандидат фармацевтичних наук, доцент
- Чубенко Олександр Владкорович
Харківська медична академія післядипломної освіти, доцент кафедри клінічної біохімії та судово-медичної токсикології
Провідна установа: Київська медична академія післядипломної
освіти ім. П.Л. Шупика, кафедра
фармацевтичної хімії та фармакогнозії
Захист відбудеться “10” жовтня 2003 року о 1200 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.605.01 при Національному фармацевтичному університеті за адресою: 61002, м. Харків, вул. Пушкінська, 53.
З дисертацією можна ознайомитись в бібліотеці національного фармацевтичного університету (61184, м. Харків, вул. Блюхера, 4).
Автореферат розісланий “8” вересня 2003 р.
Вчений секретар
спеціалізованої ради Малоштан Л.М.
Загальна характеристика роботи
Актуальність теми. На фармацевтичному ринку України кожен рік поширюється асортимент лікарських препаратів вітчизняного та іноземного виробництва, тому розробка методів хіміко-токсикологічного аналізу сильнодіючих засобів на сьогоднішній день є актуальною задачею фармацевтичної та токсикологічної хімії.
Препарати антидепресивної дії представляють досить великий інтерес в хіміко-токсикологічному відношенні. В останній час зросла кількість випадків використання цих засобів з метою суїциду, крім того відомі випадки смертельних виходів внаслідок передозувань цією групою препаратів, а також при їх сумісному застосуванні з деякими іншими засобами.
В хіміко-токсикологічному відношенні практично не вивчений сильнодіючий препарат антидепресивної дії флуоксетин. У літературі відсутні дані про методи ізолювання флуоксетину з біологічного матеріалу, виявлення та кількісного визначення, що придатні для цілей хіміко-токсикологічного аналізу. Відсутні відомості про оптимальні умови екстракції флуоксетину з водних розчинів, його розподіл в органах та біологічних рідинах організму, зберігання препарату в біологічному матеріалі.
Зв`язок роботи з науковими програмами, планами, темами.
Дисертацію виконано згідно з планом науково-дослідних робіт Національного фармацевтичного університету з проблеми МОЗ України “Хімічний синтез, виявлення та аналіз нових фармакологічно активних речовин, встановлення зв’язку “структура-дія”, створення нових лікарських препаратів” (1998-2002), керівник В.П. Черних, номер держреєстрації 0198U007011 в УкрІНТЕІ.
Мета і задачі дослідження. Метою даного дослідження є розробка ефективних та експресних методів виділення флуоксетину з біологічного матеріалу, методів його виявлення та кількісного визначення, що придатні для хіміко-токсикологічного та фармацевтичного аналізу.
Для досягнення цієї мети нами були поставлені такі задачі:
- запропонувати кольорові та осадові реакції для ідентифікації флуоксетину, виділеного з біологічного матеріалу;
- розробити чутливі методики виявлення флуоксетину за допомогою методу хроматографії в тонких шарах сорбенту (ТШХ) та спектроскопії в ІЧ- та УФ-області спектра, які дозволяють відрізнити його від препаратів, що можуть використовуватись разом з ним;
- вивчити можливість застосування методу ТШХ для ідентифікації та очищення флуоксетину від співекстрактивних речовин у витяжках з біологічного матеріалу;
- розробити методики кількісного визначення флуоксетину, придатні для цілей хіміко-токсикологічного та фармацевтичного аналізу (УФ-спектрофотометрія, екстракційна фотометрія);
- розробити методики виявлення та кількісного визначення флуоксетину та препаратів, що можуть використовуватись разом з ним, за допомогою методу високоефективної рідинної хроматографії (ВЕРХ);
- вивчити вплив природи органічних розчинників та рН середовища на екстракцію флуоксетину з водних розчинів;
- порівняти ефективність загальноприйнятих у хіміко-токсикологічному аналізі методів ізолювання органічних речовин основного характеру (О.О. Васильєвої – виділення водою, підкисленою кислотою щавлевою; В.П.Крамаренка – виділення водою, підкисленою кислотою сірчаною; Стаса-Отто – виділення спиртом етиловим, підкисленим кислотою щавлевою) стосовно до флуоксетину;
- розробити ефективний та експресний індивідуальний метод ізолювання флуоксетину з біологічного матеріалу;
- запропонувати методики виділення флуоксетину з біологічних рідин організму (кров, сеча);
- вивчити розподіл флуоксетину в органах тварин, що отруєні препаратом;
- дослідити зберігання флуоксетину в трупному матеріалі при його гнилісному розкладанні;
- на підставі виконаних досліджень запропонувати схему хіміко-токсикологічного аналізу біологічного матеріалу на флуоксетин.
Об’єкт дослідження. Сильнодіючий антидепресивний препарат флуоксетин, який широко використовується в медичній практиці для лікування депресивних станів різної етіології.
Предмет дослідження. Ідентифікація флуоксетину, кількісне визначення, виділення з біологічного матеріалу та біологічних рідин (кров, сеча), розподіл в органах тварин, зберігання в трупному матеріалі.
Методи дослідження. Для ідентифікації флуоксетину в водних розчинах та витяжках з біологічного матеріалу використовували методи ТШХ, ВЕРХ, УФ- та ІЧ-спектроскопії, кольорові та осадові реакції; для кількісного визначення – УФ-спектрофотометричний, екстракційно-фотометричний методи, метод ВЕРХ. Для ізолювання флуокстину з біологічного матеріалу використовували загальноприйняті методи О.О.Васильєвої, В.П.Крамаренка, Стаса-Отто, а також метод ізолювання хлороформом, який запропоновано нами. Вивчення розподілу флуоксетину проводили на піддослідних щурах після їх отруєння. Терміни зберігання флуоксетину визначали в секційному матеріалі (печінці).
Наукова новизна одержаних результатів. Вперше виконано систематичні хіміко-токсикологічні дослідження флуоксетину.
Запропоновано кольорові та осадові реакції, методи ВЕРХ, ТШХ, ІЧ- та УФ-спектроскопії для виявлення флуоксетину, який виділено з біологічного матеріалу. Розроблені методи і реакції дозволяють ідентифікувати флуоксетин у присутності інших препаратів, що можуть застосовуватись разом з ним як у лікарських формах, так і в біологічному матеріалі.
Розроблено нові методики кількісного визначення флуоксетину, які придатні для цілей хіміко-токсикологічного та фармацевтичного аналізу, за допомогою методів УФ-спектрофотометрії, екстракційної фотометрії та ВЕРХ.
Вивчено умови (природа органічного розчинника, рН середовища) екстракції флуоксетину з водних розчинів.
Вперше проведено порівняльне вивчення загальноприйнятих у хіміко-токсикологічному аналізі методів ізолювання органічних речовин основного характеру стосовно до флуоксетину. Розроблено ефективний та експресний індивідуальний метод ізолювання флуоксетину з біологічного матеріалу за допомогою хлороформу.
Запропоновано методики виділення флуоксетину з біологічних рідин (крові, сечі). Вперше вивчено розподіл флуоксетину в органах отруєних тварин, що дозволяє вибрати об`єкти для проведення хіміко-токсикологічного аналізу. Вперше досліджено зберігання флуоксетину в біологічному матеріалі при його гнитті.
На підставі виконаних досліджень запропоновано схему хіміко-токсикологічного аналізу біологічного матеріалу на флуоксетин.
Практичне значення одержаних результатів. Розроблені методики виявлення та кількісного визначення флуоксетину, який виділено з біологічного матеріалу, можуть використовуватись на практиці при судово-хімічних дослідженнях для вирішення питань отруєння флуоксетином, в клінічних лабораторіях з метою визначення флуоксетину в біологічних рідинах, а також у фармацевтичному та криміналістичному аналізі.
Розроблені методики хіміко-токсикологічного дослідження флуоксетину впроваджені в практику лабораторії Харківського обласного бюро судово-медичної експертизи (акт від 17.09.02 р.), Луганського обласного бюро судово-медичної експертизи (акт від 30.04.03 р.), лабораторії фізико-хімічних методів аналізу ДП “Дослідний завод ДНЦЛЗ” (акт від 25.04.03 р.), а також у навчальний процес Львівського медичного університету (акт від 22.05.02 р.), Запорізького медичного університету (акт від 20.09.01 р.) та кафедри клінічної біохімії й судово-медичної токсикології Харківської медичної академії післядипломної освіти (акт від 27.03.02 р.).
Особистий внесок здобувача:
- проведено аналіз літературних даних з методів виявлення та кількісного визначення, фармакології та токсикології препарату антидепресивної дії - флуоксетину;
- розроблено методи ідентифікації та кількісного визначення флуоксетину у витяжках з біологічного матеріалу та біологічних рідин (кольорові та осадові реакції, методи ТШХ, ВЕРХ флуоксетину та препаратів, які можуть застосовуватись разом з ним; ІЧ- , УФ-спектроскопії та екстракційної фотометрії);
- вивчено умови екстракції флуоксетину з водних розчинів органічними розчинниками в залежності від рН середовища;
- проведено порівняльну оцінку ефективності ізолювання флуоксетину з біологічного матеріалу загальноприйнятими в хіміко-токсикологічному аналізі методами;
- запропоновано методику ізолювання флуоксетину з секційного матеріалу за допомогою хлороформу;
- запропоновано методики виділення флуоксетину з біологічних рідин організму (крові, сечі);
- досліджено розподіл флуоксетину в органах отруєних тварин, а також зберігання препарату в біологічному матеріалі;
- розроблено схему дослідження біологічного матеріалу на флуоксетин.
Персональний внесок у всіх опублікованих наукових працях зі співавторами (Бондарем В.С., Погосян О.Г.) вказується.
Апробація результатів. Основні результати дисертаційної роботи доповідались на науковій конференції молодих вчених та студентів НФАУ (Харків, 2000 р.), науковій конференції молодих вчених та студентів НФАУ (Харків, 2001 р.), ІХ конгресі світової федерації українських лікарських товариств, присвяченого 25-річчю СФУЛТ (Луганськ, 2002 р.), Міжнародній науково-практичній конференції молодих вчених “Вчені майбутнього” (Одеса, 2002 р.), Всеукраїнській науково-практичній конференції “Фармація ХХІ століття” (Харків, 2002 р.).
Публікації. По темі дисертації опубліковано 10 наукових робіт, з них 4 статті та 6 тез доповідей.
Структура дисертації. Дисертаційна робота складається з введення, 5 розділів, загальних висновків, списку літературних джерел та додатків. Загальний обсяг дисертації складає 142 сторінки. В роботі приведено 1 схему, 18 рисунків та 37 таблиць. Перелік використаних літературних джерел вміщує 153 назви, з яких 61 - іноземна.
Основний зміст роботи
Флуоксетин
(±)-N-метил-3-феніл-3-(паратрифторметил) феноксипропиламіну
гідрохлорид
Об`єкти та методи досліджень
Об`єктами досліджень для вирішення поставлених задач були: флуоксетин, препарати, які використовуються разом з ним (мапротилін, амітриптилін, аміназин), об`єкти біологічного походження такі як печінка, мозок, сеча, кров, нирки, селезінка, серце, кишечник та шлунок із вмістом.
З методів, обраних для дослідження використовувались: загальноприйняті у хіміко-токсикологічному аналізі методи ізолювання Стаса-Отто, Васильєвої О.О., Крамаренка В.П., осадові, кольорові реакції, УФ-, ІЧ-спектроскопія, ТШХ, ВЕРХ та дослідження на тваринах.
Ідентифікація флуоксетину
Для виявлення флуоксетину досліджена можливість використання кольорових та осадових реакцій, методів ТШХ, ВЕРХ, УФ- та ІЧ-спектрофотометрії.
При проведенні осадових реакцій на флуоксетин було встановлено, що характерні осади не утворюються. Найбільш чутливими реактивами для виявлення флуоксетину є реактив Драгендорфа (чутливість для флуоксетину-основи та флуоксетину-солі складає 1 мкг) та сіль Рейнеке (чутливість для флуоксетину-основи та флуоксетину-солі складає 5 мкг), які утворювали з досліджуваним препаратом аморфні осади.
З кольорових реактивів для флуоксетину-солі та основи найбільш чутливими реактивами виявились реактиви Лібермана (чутливість становить 5 мкг препаратів у пробі) та Манделіна (чутливість становить відповідно 5 та 1 мкг препаратів у пробі).
Крім хімічних методів хіміко-токсикологічний аналіз потребує також використання фізико-хімічних методів. Нами розроблені умови виявлення флуоксетину за допомогою методу хроматографії в тонких шарах сорбенту з використанням різних шарів-носіїв (пластинки “Сорбфіл”, ВЕТШХ, “Армсорб” та “Силуфол”) та систем розчинників. Найбільш придатною лужною системою для ідентифікації флуоксетину виявилась система хлороформ – ацетон – 25 % розчин аміаку (15:15:1) на пластинках “Сорбфіл”, “Армсорб” та “Силуфол”, а найбільш придатною кислою системою – система бутанол-оцтова кислота - вода (4:4:1).
Досліджено також умови хроматографічного розділення флуоксетину при сумісній присутності з амітриптиліном, мапротиліном та аміназином. При цьому найбільш придатною виявилась система метанол – 25% розчин аміаку (9:1).
Для проявлення флуоксетину в тонких шарах сорбенту використовували реактив Драгендорфа (чутливість 1 мкг), пари йоду (чутливість 1-1,5 мкг) та УФ-опромінення (чутливість 7-10 мкг).
З інших фізико-хімічних методів для ідентифікації лікарських сполук широко застосовуються спектральні методи, такі як УФ- та ІЧ-спектроскопія. Встановлено, що УФ-спектри флуоксетину (див. рис. 1) у різних розчинниках: воді, хлороформі, метанолі, 0,1 М кислоті хлороводневій характеризуються наявністю однієї смуги поглинання при λмаx 264 ± 2 нм.
Крім вищенаведених методів для ідентифікації флуоксетину використано високочутливий метод високоефективної рідинної хроматографії. Встановлено, що при хроматографуванні абсолютний час утримання флуоксетину становить 16,56 хв, абсолютний об`єм утримання - 3312 мкл (рис. 3).
Після ідентифікації флуоксетину як індивідуальної речовини проведені дослідження по розділенню та ідентифікації препарату при сумісній присутності з амітриптиліном та мапротиліном.
За даних умов задовільного розділення не спостерігалось. У зв’язку з цим умови ідентифікації суміші були змінені.
Це дало можливість розділити препарати та встановити необхідні параметри (абсолютний час утримування флуоксетину становить 13,70±0,02 хв; амітриптиліну - 11,80±0,02 хв; мапротиліну - 9,67±0,01 хв). Вивчені методи були використані для подальшого виявлення флуоксетину у витяжках з біологічного матеріалу, причому УФ-спектроскопія – після
Рис. 3 Хроматограма флуоксетину . додаткового хроматографіч -
(Метод ВЕРХ) ного очищення.
Кількісне визначення флуоксетину
Для кількісного визначення флуоксетину нами розроблено екстракційно-фотометричний та УФ-спектрофотометричний методи, які придатні для цілей хіміко-токсикологічного аналізу.
Екстракційно-фотометричне визначення флуоксетину здійснювалось на фотоелектроколориметрі КФК-2. Методику розроблено на основі утворення іонного асоціату з метиловим оранжевим та бромтимоловим синім; з метиловим оранжевим межі визначення становять від 7,5 до 75,0 мкг препарату в 12 мл кінцевого об`єму; відносна помилка методу - 1,26 %; з бромтимоловим синім межі визначення становять від 10,0 до 100,0 мкг препарату в 10 мл кінцевого об`єму; відносна помилка методу - 1,79%. Як розчин порівняння використовували контрольний дослід. Розрахунок вмісту флуоксетину в досліджуваних розчинах проводили за градуювальним графіком.
УФ-спектрофотометричне визначення проводилось на спектрофото-метрі СФ-46. Методика розроблена для хлороформних розчинів та розчинів флуоксетину в 0,1 М НСl; межі визначення флуоксетину в хлороформних розчинах становять від 40 до 400 мкг препарату 1 мл; відносна помилка методу - 1,59%; а для розчинів флуоксетину в 0,1 М розчині кислоти хлороводневої - від 30 до 300 мкг в 1 мл; відносна помилка методу становить 1,36%. Розрахунок вмісту флуоксетину в досліджуваних розчинах проводили за градуювальним графіком.
Розроблені методи придатні для кількісного визначення флуоксетину у витяжках з біологічного матеріалу, причому УФ-спектроскопія - після додаткової хроматографічної очистки за допомогою ТШХ.
Крім того, запропоновано методику кількісного визначення флуоксе-тину за допомогою методу високоефективної рідинної хроматографії. Визначення проводилось на хроматографі “Міліхром А-02”. Межі визначення препарату від 20 до 2000 мкг/мл, відносна помилка методу становить 1,15%.Розрахунок вмісту флуоксетину в досліджуваних розчинах проводили за градуювальним графіком, який побудований в координатах S флуоксетину – С, мкг/мл (площа піку препарату - концентрація препарату).
Вивчення умов екстракції флуоксетину
Для екстракції препарату з водних розчинів використовували свіжоперегнані хлороформ, діетиловий ефір, бензол, гексан та чотирихлористий вуглець. Необхідні значення рН водних розчинів створювали універсальною буферною сумішшю Бріттона-Робінсона і визначали потенціометрично.
Рис. 4. Залежність ступеню екстракції флуоксетину з водних розчинів
від рН середовища та природи органічного розчинника: 1-хлороформ, 2-ефір діетиловий, 3-бензол, 4-гексан, 5-вуглець чотирихлористий
Як видно з рис. 4, при рН 2 кількість флуоксетину, екстрагованого бензолом, становить 16,7 %. Інші розчинники екстрагують за цих умов не більше 6 % препарату, гексан –до 2,5%. Ріст ступеню екстракції флуоксетину хлороформом, бензолом та гексаном (ступінь однократної екстракції становить близько 17 %) спостерігається при рН 3.
Область максимальної екстракції (від 80 до 99,25%) для хлороформу, ефіру та чотирихлористого вуглецю починається при рН 8 і продовжується до рН 9-10, після чого спостерігається зменшення ступеня екстракції.
У випадку бензолу максимальна екстракція спостерігається при рН 6 і становить 90 %. У випадку гексану максимальна екстракція спостерігається при рН 11 і становить 92 %.
Встановлено, що для екстракції флуоксетину з водних витяжок краще використовувати хлороформ, а гексан зручно застосовувати для очищення витяжок з біологічного матеріалу від співекстрактивних речовин.
Виділення флуоксетину з біологічного матеріалу
Виділення флуоксетину з біологічного матеріалу проводили за допомогою загальноприйнятих у хіміко-токсикологічному аналізі методів: Стаса-Отто, О.О.Васильєвої, В.П.Крамаренка. Найбільший вихід флуоксетину був отриманий за методом В.П.Крамаренка (ізолювання водою, підкисленою кислотою сірчаною) – 70%. За методом О.О. Васильєвої (ізолювання водою, підкисленою кислотою щавлевою)-54%. Значно менший вихід флуоксетину дає метод Стаса-Отто (ізолювання спиртом, підкисленим кислотою щавлевою) –42,5%.
Ми спробували розробити ефективну часткову методику ізолювання флуоксетину. Для цього нами запропоновано метод виділення за допомогою хлороформу, що дозволяє ізолювати до 75% препарату з біологічного матеріалу. Методика ізолювання флуоксетину за допомогою хлороформу заснована на зневожуванні біологічного матеріалу шляхом розтирання його наважки з потрійною кількістю безводного натрію сульфату з послідуючим елююванням 100 мл хлороформу. За цих умов утворюється до 90 мл хлороформного елюату. Оскільки працювати далі з цим об’ємом елюату недоцільно, вимірювали об’єм отриманої хлороформної витяжки, відбирали у ділильну лійку половину, підкислювали 0,1 М розчином кислоти хлороводневої, проводили екстракційну очистку за допомогою ефіру діетилового. Ефірні шари відокремлювали і надалі не досліджували. Потім кислу водну витяжку підлужували 20% розчином натрію гідроксиду до рН 9-10 за універсальним індикатором і тричі екстрагували хлороформом. Лужні хлороформні витяжки об`єднували та аналізували. Паралельно проводили контрольний дослід.
Виявлення флуоксетину у витяжках з біологічного матеріалу
Флуоксетин, виділений із біологічного матеріалу, виявляли за допомогою методів ТШХ і УФ-спектроскопії, кольорових та осадових реакцій.
Для виявлення флуоксетину у витяжках з біологічного матеріалу методом ТШХ використовували пластинки “Сорбфіл” (силікагель СТХ-2А, тип основи ПЕТФ).
Хроматографічні пластинки попередньо висушували й активували в сушильній шафі при 110˚C протягом 30 хв. На лінію старту за допомогою скляних капілярів наносили три проби: стандартний розчин флуоксетину в хлороформі; хлороформну витяжку з біологічного матеріалу з препаратом та хлороформну витяжку з біоматеріалу, отриману в контрольному досліді.
Об’єм нанесених проб відповідав 0,5 г біологічного матеріалу при ізолюванні методами О.О. Васильєвої або Стаса-Отто та 0,2 г при ізолюванні за методом В.П.Крамаренка або хлороформом.
Системою розчинників служила суміш метанол-25% розчин аміаку (9:1). Пластинки піддавали елююванню в камері об’ємом 1000 см3 та висушували на повітрі. Для проявлення плям використовували УФ-промені, пари йоду та реактив Драгендорфа.
Значення Rf флуоксетину для всіх методів ізолювання складали 0,51-0,53. У парах йоду та під дією реактиву Драгендорфа плями флуоксетину забарвлювались у коричневий колір.
При хроматографічному дослідженні витяжок з біологічного матеріалу плями деяких співекстрактивних речовин мали значення Rf, близькі до значень Rf препарату. У зв`язку з цим хроматографічні пластинки “Сорбфіл” піддавали додатковому очищенню.
Для цього на лінію старту наносили рискою 2 см пробу хроматографічної витяжки після випаровування (0,05 мл) із біологічного матеріалу, що еквівалентна 0,5 г біологічного матеріалу. На відстані 2 см від цієї риски на лінії старту наносили аналогічну риску стандартного розчину флуоксетину. Пластинки двічі піддавали елююванню в камері з хлороформом до лінії фінішу. При цьому плями флуоксетину залишались на лінії старту, а співекстрактивні речовини мігрували. Після цього пластинки піддавали елююванню в системі метанол – 25% розчин аміаку (9:1). За цих умов спостерігався задовільний поділ плям флуоксетину та співекстрактивних речовин, які залишались нижче та вище плям флуоксетину. Після цього пластину висушували, закривали смугу пластини, що відповідає плямі витяжки з біологічного матеріалу чистим склом і проявляли пляму, що відповідає стандартному розчину флуоксетину реактивом Драгендорфа.
Знімали скальпелем шар сорбенту, що відповідає плямі на рівні проби витяжки з біологічного матеріалу. З цієї ділянки шару сорбенту флуоксетин тричі ретельно елюювали 10 мл хлороформу. Хлороформний елюат фільтрували крізь складчастий фільтр у чашку для випаровування, випаровували на водяній бані (40°С); для виявлення флуоксетину використовували метод УФ-спектроскопії.
УФ-спектр флуоксетину, виділеного з біологічного матеріалу, мав ті ж самі смуги поглинання, що й УФ-спектр стандартного розчину флуоксетину (λmax=264±2 нм). Як розчин порівняння використовували елюат, одержаний з сорбенту в холостому досліді.
Для виявлення флуоксетину за допомогою кольорових реакцій 6 мл хлороформної витяжки поступово наносили на білі фарфорові пластинки з поглибленнями та розчинник випаровували. З сухим залишком виконували кольорові реакції з реактивами Лібермана та Манделіна.
Кількісне визначення флуоксетину у витяжках із біологічного матеріалу проводили спеціально розробленими екстракційно-фотометричним та
УФ-спектрофотометричним методом після хроматографічної очистки.
Виділення флуоксетину з біологічних рідин
Крім секційного матеріалу нами запропоновано методики виділення флуоксетину з біологічних рідин організму – крові та сечі. Методика виділення заснована на осадженні формених елементів крові та сечі 0,1М розчином кислоти хлороводневої, екстракційній очистці кислих витяжок за допомогою ефіру діетилового, подальшому підлужуванні 20% розчином натрію гідроксиду та екстрагуванні флуоксетину хлороформом. Методика дозволяє виділити до 39% флуоксетину з крові з відносною помилкою 2,36% та до 71% флуоксетину з сечі з відносною помилкою 1,95%.
Виявлення флуоксетину у витяжках із крові та сечі проводили методом ТШХ, а кількісне визначення - методом екстракційної фотометрії .
Вміст препарату у витяжках визначали за градуювальним графіком.
Вивчення розподілу флуоксетину в органах отруєних тварин
Токсичні речовини, що потрапили в організм, розподіляються в різних органах та тканинах нерівномірно, що пов’язано з їх фізико-хімічними властивостями та особливостями фармакокінетики в організмі. У зв`язку з цим крім виділення флуоксетину з модельних біологічних об`єктів секційного характеру (печінки) та біологічних рідин (крові та сечі) нами були проведені дослідження з розподілу препарату в органах тварин. Для цього використовували піддослідних щурів вагою 90-120 г, що не одержували їжі протягом доби.
Результати вивчення розподілу флуоксетину в органах отруєних ним тварин (щурів) після перорального введення показали, що найбільшу кількість препарату можна знайти у шлунку та кишечнику з вмістом, селезінці, сечі та печінці.
| 
