Библиотечный каталог авторефератов Украины

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ ФАРМАЦЕВТИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Дульцева  Олена  Василівна

УДК 615.074:615.9:615.22

ХІМІКО-ТОКСИКОЛОГІЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ

АТЕНОЛОЛУ

15.00.02 – фармацевтична хімія та фармакогнозія

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата фармацевтичних наук

Харків – 2005

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі токсикологічної хімії Національного фармацевтичного університету Міністерства охорони здоров’я України.

Науковий керівник:                доктор фармацевтичних наук, професор

БОНДАР Володимир Степанович

Національний фармацевтичний університет,

завідувач кафедри токсикологічної хімії

Офіційні опоненти:                доктор хімічних наук, професор

БОЛОТОВ Валерій Васильович

Національний фармацевтичний університет,

завідувач кафедри аналітичної хімії

кандидат фармацевтичних наук, доцент

ЧУБЕНКО Олександр Владкорович

Харківська медична академія післядипломної

освіти, доцент кафедри клінічної біохімії та

судово-медичної токсикології

Провідна установа:                Київська медична академія післядипломної

освіти ім. П.Л. Шупика МОЗ України, кафедра

фармацевтичної хімії та фармакогнозії

Захист відбудеться “28” січня 2005 року о 1000 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.605.01 при Національному фармацевтичному університеті за адресою: 61002, м. Харків, вул. Пушкінська, 53.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Національного фармацевтичного університету (61168, м. Харків, вул. Блюхера, 4).

Автореферат розісланий “23”_ грудня 2004 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради                                        МАЛОШТАН Л.М.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. За даними ВООЗ аритмія є однією з найнебезпечніших патологій серцево-судинних захворювань. Сучасна медична практика пропонує багато лікарських засобів різних фармакологічних груп для лікування аритмії. Найчастіше використовують β-адреноблокатори. Зустрічаються відомості про отруєння препаратами цієї групи як у випадку монотерапії, так і внаслідок посилення їх токсичної дії при комбінованому застосуванні з іншими лікарськими засобами.

Великої уваги заслуговує селективний β1-адреноблокатор - атенолол, який є відносно новим на вітчизняному ринку лікарських засобів. Широке використання атенололу, його токсичність, наявність випадків смертельних отруєнь викликає необхідність вивчення цього препарату в хіміко-токсикологічному відношенні. У літературі відсутні дані про надійні методи ізолювання атенололу з біологічного матеріалу, виявлення і кількісного визначення, що придатні для цілей хіміко-токсикологічного аналізу. Відсутні відомості про оптимальні умови екстракції атенололу з водних розчинів, розподіл препарату в органах і біологічних рідинах організму, зберігання препарату в біологічному матеріалі.

Тому хіміко-токсикологічне дослідження атенололу з метою створення сучасних та ефективних методів і засобів аналітичного контролю є актуальним.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано у відповідності до плану науково-дослідних робіт Національного фармацевтичного університету з проблем МОЗ України ”Хімічний синтез, виявлення та аналіз нових фармакологічно активних речовин, встановлення зв’язку ”структура-дія”, створення нових лікарських препаратів” (1998-2002), номер держреєстрації 0198U007011 в УкрІНТЕІ.

Мета та задачі дослідження. Метою цього дослідження є розробка ефективних та експресних методів виділення атенололу з біологічного матеріалу, методів виявлення та кількісного визначення, що придатні для хіміко-токсикологічного та фармацевтичного аналізу.

Для досягнення цієї мети були поставлені такі задачі:

• запропонувати чутливі кольорові та осадові реакції для ідентифікації атенололу, виділеного з біологічного матеріалу;
• розробити чутливі методики виявлення атенололу за допомогою методу хроматографії в тонкому шарі сорбенту (ТШХ), що дозволяє ідентифікувати його та відрізнити від структурних аналогів і препаратів, які можуть застосовуватись разом з ним, а також для очищення витяжок з біологічного матеріалу, які містять атенолол, від співекстрактивних речовин;
• розробити методику виявлення атенололу за допомогою УФ-спектроскопії, газорідинної хроматографії (ГРХ) та препаратів, що можуть використовуватись разом з ним, за допомогою методу високоефективної рідинної хроматографії (ВЕРХ);
• розробити методи кількісного визначення атенололу, придатні для цілей фармацевтичного та хіміко-токсикологічного аналізу (ВЕРХ, ГРХ, спектрофотометричний, екстракційно-фотометричний);
• вивчити вплив природи органічних розчинників, рН середовища на екстракцію атенололу з водних розчинів;
• порівняти ефективність загальноприйнятих у хіміко-токсикологічному аналізі методів ізолювання атенололу (О.О.Васильєвої – виділення водою, підкисленою кислотою щавлевою; В.П.Крамаренка – виділення водою, підкисленою кислотою сірчаною; Стаса-Отто – виділення спиртом етиловим, підкисленим кислотою щавлевою);
• розробити ефективну та експресну індивідуальну методику ізолювання атенололу з біологічного матеріалу;
• запропонувати методики виділення атенололу з біологічних рідин організму (крові і сечі);
• вивчити розподіл атенололу в органах отруєних ним тварин;
• дослідити зберігання атенололу в трупному матеріалі при його гнилісному розкладанні;
• на підставі виконаних досліджень розробити схему хіміко-токсикологічного аналізу біологічного матеріалу на атенолол.

Об`єкт дослідження. Селективний β1-адреноблокатор – атенолол.

Предмет дослідження. Ідентифікація атенололу, кількісне визначення, виділення з біоматеріалу та біологічних рідин (кров, сеча), розподіл в органах тварин, зберігання в трупному матеріалі.

Методи дослідження. Для ідентифікації атенололу в водних розчинах та витяжках з біологічного матеріалу використовували методи тонкошарової хроматографії, УФ-спектроскопії, кольорові та осадові реакції, ВЕРХ, ГРХ методи; для кількісного визначення – УФ-спектрофотометричний, екстракційно-фотометричний, ВЕРХ, ГРХ методи. Для ізолювання атенололу з біологічного матеріалу використовували загальноприйняті методи О.О.Васильєвої, В.П.Крамаренка, Стаса-Отто, а також методику ізолювання органічними розчинниками, на основі розробок проф. Болотова В.В.

Наукова новизна отриманих результатів. Вперше виконано систематичне дослідження атенололу в хіміко-токсикологічному відношенні.

Розроблено кольорові реакції, методи хроматографії в тонкому шарі сорбенту, УФ-спектроскопії, ВЕРХ, ГРХ, придатні для виявлення атенололу, виділеного з біологічного матеріалу. Запропоновано реакції та методи, які дозволяють виявити препарат у присутності інших серцево-судинних засобів, що можуть застосовуватися разом з ним та відрізнити його від структурних аналогів.

Розроблено нові методики кількісного визначення атенололу, які придатні для цілей хіміко-токсикологічного, фармацевтичного та криміналістичного аналізу за допомогою методів УФ-спектрофотометрії, екстракційної фотометрії, високоефективної рідинної та газорідинної хроматографій.

Вивчено умови оптимальної екстракції (рН середовища, природа органічного розчинника) його з водних розчинів органічними розчинниками, які покладено в основу розробленої методики виділення атенололу з біологічного матеріалу та біологічних рідин.

Проведено порівняльне вивчення загальноприйнятих у хіміко-токсикологічному аналізі методів ізолювання речовин стосовно атенололу. Розроблено ефективні індивідуальні методики виділення атенололу з тканин органів і біологічних рідин (крові, сечі).

Вивчено розподіл атенололу в органах отруєних ним тварин, що дозволяє вибрати оптимальні об’єкти для проведення хіміко-токсикологічного аналізу.

Визначено термін зберігання атенололу в біологічному матеріалі при його гнилісному розкладанні.

На підставі виконаних досліджень запропоновано схему хіміко-токсикологічного дослідження біологічного матеріалу на вміст у ньому атенололу.

Практичне значення отриманих результатів. Розроблено методики виявлення та кількісного визначення атенололу, який виділено з біологічного матеріалу, що можуть використовуватися в практиці хіміко-токсикологічних та криміналістичних досліджень для вирішення питання про отруєння атенололом, в клінічних лабораторіях з метою виявлення вмісту атенололу в біологічних рідинах, а також у фармацевтичному аналізі.

Розроблені методики хіміко-токсикологічного аналізу атенололу впроваджено в практику судово-хімічних лабораторій (Харківського обласного бюро судово-медичної експертизи (акт від 17.09.02 р.), Луганського обласного бюро судово-медичної експертизи (акт від 30.04.03 р.), Головного бюро судово-медичної експертизи МОЗ України (акт від 24.09.04 р.)), а також в навчальний процес Запорізького медичного університету (акт від 14.05.02 р.), Львівського медичного університету (акт від 22.05.02 р.), Харківської медичної академії післядипломної освіти (акт від 27.03.02 р.), Національного медичного університету ім. Богомольця (акт від 20.05.04 р.), Одеського державного медичного університету (акт від 12.04.04 р.).

Особистий внесок здобувача:

• проведено аналіз літературних даних з методів виявлення, кількісного визначення та фармакологічних властивостях селективного β1-адреноблокатора – атенололу;
• розроблено методики ідентифікації та кількісного визначення атенололу (кольорові та осадові реакції, метод хроматографії в тонких шарах сорбенту, УФ-спектроскопії, екстракційної фотометрії, високоефективної рідинної та газорідинної хроматографії);
• вивчено умови екстракції атенололу з водних розчинів органічними розчинниками в залежності від рН середовища та підібрано оптимальні умови ізолювання препарату з об`єктів біологічного походження;
• вивчено розподіл в атенололу органах отруєних тварин, межі виявлення в біологічному матеріалі та його зберігання;
• запропоновано схему хіміко-токсикологічного аналізу біологічного матеріалу на атенолол.

Персональний внесок у всіх опублікованих наукових працях зі співавторами (Бондарем В.С., Маміною О.О.) вказується за текстом дисертації.

Апробація результатів дисертації. Основні результати дисертаційної роботи викладені та обговорені на V національному з’їзді фармацевтів України (Харків, 1999 р.), наукових конференціях молодих вчених та студентів НФАУ (Харків 2000, 2001рр.), IX конгресі світової федерації українських лікарських товариств, присвяченого 25-річчю СФУЛТ (Луганськ, 2002 р.), Всеукраїнській науково-практичній конференції ”Фармація ХХІ століття (Харків 2002 р.), III міжнародній науково-практичній конференції "Наука та соціальні проблеми суспільства: медицина, фармація, біотехнологія"(Харків, 2003р.).

Публікації. За результатами дисертаційного дослідження опубліковано 7 друкованих робіт, з них 3 статті (у провідних наукових фахових виданнях) та 4 тез доповідей.

Об’єм і структура дисертації. Робота викладена на 145 сторінках, вміщує в собі 37 таблиць, 21 рисунок та 1 схему. Складається з вступу, п’яти розділів, загальних висновків та списку літератури (155 джерел, з яких 60 - іноземних авторів) та додатків.

На захист виносяться наступні результати експериментальних випробувань і їх теоретичне обгрунтування:

• методи виявлення атенололу за допомогою осадових, кольорових реакцій, хроматографії в тонких шарах сорбенту, газорідинної та високоефективної рідинної хроматографії, УФ-спектроскопії;
• методики кількісного визначення атенололу екстракційно-фотометричними, УФ-спектроскопічними, ВЕРХ та ГРХ методами;
• умови екстракції атенололу органічними розчинниками;
• методики ізолювання атенололу з органів трупу та біологічних рідин (кров, сеча);
• результати розподілу атенололу в органах отруєних ним тварин і його зберігання в біологічному матеріалі.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Атенолол - 4-(2-окси-3-ізопропіламінопропокси) фенілацетамід

Загальна формула - С14Н22N2О3, молекулярна маса 266,3. Препарат є кардіоселективним β1 – адреноблокатором.

Об’єкти та методи дослідження

Об’єктами дослідження для вирішення поставлених завдань були: атенолол, препарати, які використовуються разом з ним (фенігідин, еналаприл, резерпін, тимолол),структурні аналоги (амфетаміни), об’єкти біологічного походження (печінка, мозок, сеча, кров, нирки, селезінка, серце, шлунок та кишечник із вмістом).

З методів, обраних для дослідження використовувались загальноприйняті у хіміко-токсикологічному аналізі методи ізолювання (Стаса-Отто, О.О. Васильєвої, В.П.Крамаренка), осадові, кольорові реакції, УФ-спектроскопія, ТШХ, ВЕРХ, ГРХ та дослідження на тваринах.

Ідентифікація атенололу

Нами була вивчена можливість використання для виявлення атенололу при хіміко-токсикологічних дослідженнях осадових та кольорових реакцій, методів ТШХ, ГРХ, ВЕРХ та УФ-спектроскопії.

При проведенні осадових реакцій використовували наступні реактиви: Марме, Зонненшейна, Бертрана, Вагнера, Драгендорфа, реактив Драгендорфа, модифікованого за Мун’є, кислоту пікринову, сіль Рейнеке, розчин кадмію йодиду.

Найбільш чутливими виявилися реактиви Драгендорфа та пікринова кислота (межа виявлення 10 мкг в пробі).

Нами вивчено кольорові реакції на атенолол та деякі інші препарати, які діють на серцево-судинну систему. Найбільш чутливими виявилися реактиви Неслера та Лібермана, які дозволяють виявити до 10 мкг атенололу в пробі.

Крім хімічних методів нами розроблено умови виявлення атенолол методом хроматографії в тонких шарах сорбенту з використанням різних шарів носіїв (пластини для високоефективної тонкошарової хроматографії (виробництва Естонії), пластини “Sorbfil”) та систем розчинників. Найбільш придатною кислою системою для ідентифікації атенололу виявилась система етилацетат – кислота мурашина – вода (10:13:7) та нейтральна система – хлороформ – етанол (9:1). Ефективний поділ атенололу при сумісній присутності з еналаприлом, резерпіном, фенігідином, тимололом досягнуто в системі бутанол – оцтова кислота – вода (40:1:1), а з структурними аналогами (амфетаміни) – в загальній скринінговій системі - хлороформ – метанол (9:1).

Як проявники були використані пари йоду, 0,02% розчин бромтимолового синього у 0,01 М розчині NaOH, реактив Драгендорфа, модифікований за Мун’є, опромінення УФ-світлом, 1% розчин нингідрину, тривкий чорний К. Найбільш чутливими проявниками виявилися реактив Драгендорфа модифікований за Мун’є (чутливість 0,75 - 1,0 мкг в пробі), та пари йоду (1,0 – 1,5 мкг в пробі) на пластинках “Sorbfil”.

Досліджено поведінку атенололу в УФ-області спектра в різних розчинниках: воді, 0,1М розчині кислоти хлористоводневої, етанолі, хлороформі, концентрованій сірчаній кислоті. Для атенололу характерні дві смуги поглинання при λmax1=274±2 нм та λmax2=280±2 нм, тільки в концентрованій сірчаній кислоті спостерігається зміщення максимуму поглинання в довгохвильову область (λmax=285±2 нм), що дає можливість застосування УФ-спектроскопії для ідентифікації атенололу.

Газохроматографічне дослідження атенололу проводили на хроматографі моделі 3700 з полум’яно-іонізаційним детектором. Були використані двометрові колонки з 3% SЕ-30, твердий носій N-AW-DMCS (0,16 – 0,20 мм) та режим програмування температур 150-290˚С з підвищенням температури 20 ˚С /хв. Температура інжектора та детектора – 250˚С. Ідентифікацію проводили, використовуючи метод внутрішніх стандартів. Як стандарти були використані сполуки з різною хроматографічною поведінкою: дифеніламін, анестезин та новокаїнамід (найбільш придатним виявився анестезин), рис.1.

Крім того проводили хромато-масспектрометричне дослідження на хроматографі Agilent Technologies, модель 6850 з мас-селективним детектором (модель 5973), колонка капілярна НР-5МS, 25м х 0,25мм, температура інжектора 280°С, температура інтерфейса - 280°С. Температура колонки програмована від 90°С (затримка 2 хв) – до 300°С (затримка 10 хв), швидкість нагріву колонки 20°С/хв,об’єм проби 1 мкл. Умови детектування: енергія іонізації – 70 еВ, режим сканування від 32 до 800 абс.од.маси. Час утримання атенололу – 12,28 хв. Мас-спектр – m/z: 72, 30, 56, 89, 43, 107, 41, 73 (рис.2).

Крім вищенаведених методів для ідентифікації атенололу використано високочутливий метод ВЕРХ. Встановлено, що при хроматографуванні абсолютний час утримання атенололу становить 7,6 хв, абсолютний об’єм утримання – 761 мкл (рис. 3). В результаті дослідження встановлено, що розроблені умови хроматографування, придатні також для розділення суміші препаратів (атенолол, тимолол, еналаприл, фенігідин) (рис. 4.).

Кількісне визначення атенололу

Розроблено методики УФ-спектрофотометричного визначення спиртових та хлороформних розчинів атенололу: межі визначення атенололу в спиртових розчинах становлять від 20 до 150 мкг/мл, а для хлороформних розчинів - від 14 до 200 мкг/мл. Відносна помилка методів складає ±2,02% і ±1,96% відповідно. Розрахунок вмісту атенололу в досліджуваних розчинах проводили за градуювальним графіком.

Нами також запропонована методика кількісного визначення атенолола методом екстракційної фотометрії, яка заснована на утворенні іонного асоціату атенололу з бромтимоловим синім.

Оптичну густину забарвлених хлороформних розчинів вимірювали на фотоколориметрі КФК-2 (світлофільтр з λеф = 590 ±10 нм, товщина шару рідини 20 мм), як розчин порівняння використовували контрольний дослід. Оптична густина забарвлених розчинів підпорядковується основному закону світлопоглинання в межах концентрацій від 20 до 150 мкг атенололу в пробі, що аналізується. Розрахунок вмісту атенололу в розчинах, що досліджували, проводили за допомогою градуювального графіка. Відносна помилка визначень становила ±2,02 %.

Розроблені методики придатні для кількісного визначення атенололу в водних розчинах, а також в витяжках з біологічного матеріалу, причому УФ-спектроскопія після додаткового хроматографічного очищення.

Крім того, запропоновано методику кількісного визначення атенололу методом високоефективної рідинної хроматографії. Визначення проводили на хроматографі ”Міліхром А-02”. Для визначення вмісту атенололу в об`єктах досліджень використовували, побудований градуювальний графік (рис.5). Лінійність побудованого графіка спостерігалась в інтервалі концентрацій від 5 до 200 мкг/мл, з відносною помилкою середнього результату ± 1,8 %.

Газохроматографічне дослідження атенололу проводили на хроматографі моделі 3700 з полум`яно-іонізаційним детектором у тих самих умовах, що ідентифікацію. Для побудови градуювального графіка готували метанольні розчини препарату. Як внутрішній стандарт використовували анестезин, об’єм проби складав 2 мкл. Лінійна залежність спостерігалась в діапазоні концентрацій 20-250 мкг/мл. Відносна помилка кількісного визначення складала ±2,11 %.

Вивчення умов екстракції атенололу з водних розчинів

Одним із важливих чинників, які впливають на процес ізолювання, є ступінь екстракції препарату з водних розчинів органічними розчинниками. Нами було досліджено ступінь екстракції атенололу з водних розчинів в залежності від рН середовища та природи органічних розчинників, які широко застосовуються в хіміко-токсикологічному аналізі (свіжоперегнані хлороформ, діетиловий ефір, гексан, ізоаміловий спирт, суміш хлороформ – ізоаміловий спирт (9:1), гексан, вуглець чотирихлористий).

Для створення необхідних значень рН водних розчинів використовували універсальну буферну суміш Бріттона – Робінсона і визначали потенціометрично.

Результати визначення ступеня екстракції атенололу різними органічними розчинниками залежно від рН середовища свідчать про те, що екстракція препарату має місце тільки в лужних розчинах. Як видно з рис. 6 хлороформом екстрагується 31,5% атенололу. Тому для підвищення ступеня екстракції до хлороформу додавали ізоаміловий спирт у співвідношенні 9 до 1, що дозволило збільшити кількість екстрагованої речовини до 81,3%.

Таким чином, кращим з наведених вище екстрагентів для виділення атенололу з водних витяжок є суміш хлороформ – ізоаміловий спирт (9:1), а гексан та діетиловий ефір зручно використовувати для екстракційного очищення витяжок, що містять препарат.

Виділення атенололу з біологічного матеріалу

Нами були досліджені умови ізолювання атенололу з об’єктів біологічного походження за допомогою методів, які є загальноприйнятими у хіміко-токсикологічному аналізі: В.П.Крамаренка (ізолювання водою, підкисленою сірчаною кислотою), О.О.Васильєвої (ізолювання водою, підкисленою кислотою щавлевою), Стаса-Отто (ізолювання спиртом, підкисленим кислотою щавлевою). При цьому використовували модельні суміші препарату з печінкою. Під час досліджень було встановлено, що за методом В.П.Крамаренка вдається виділити 52,23 % препарату, за методом О.О.Васильєвої - 47,96%, за методом Стаса-Отто – 37,59%.

Отримані дані свідчать про те, що метод В.П.Крамаренка є ефективним, але тривалим за часом. Тому ми поставили задачу розробити експресну та ефективну індивідуальну методику ізолювання атенололу з витяжок з біологічного матеріалу. Методика заснована на попереднім розтиранні подрібненого біологічного матеріалу з безводним натрієм сульфатом та ізолюванням атенололу 100 мл сумішшю хлороформ – ізоаміловий спирт (9:1). Суміш пропускали крізь колонку з подрібненим біоматеріалом, за цих умов утворюється до 90 мл елюату, який тричі збовтують з 10 мл 0,01 М кислоти хлороводневої. Екстракційну очистку проводили за допомогою ефіру діетилового. Ефірні шари відокремлювали і надалі не досліджували. Потім кислу водну витяжку підлужували 20% розчином натрію гідроксиду до рН 9-10 за універсальним індикатором і тричі екстрагували новими порціями суміші хлороформу та ізоамілового спирту (9:1) по 10 мл. Лужні хлороформні витяжки об’єднували та аналізували. Паралельно проводили контрольний дослід. При цьому розроблена методика ізолювання атенололу за допомогою суміші хлороформ – ізоаміловий спирт (9:1) дозволяє виділити 63,84% препарату з біологічного матеріалу.

Виявлення атенололу у витяжках з біологічного матеріалу

Для виявлення атенололу у витяжках з біологічного матеріалу використовували метод хроматографії в тонкому шарі сорбенту, кольорові реакції, УФ-спектроскопію, а для кількісного визначення препарату - екстракційно-фотометричний та УФ-спектрофотометричний методи.

Слід зазначити, що для виявлення та визначення атенололу, виділенного з біологічного матеріалу, методом УФ-спектрофотометрії необхідне додаткове очищення витяжок за допомогою ТШХ (пластинки Сорбфіл з нанесеними зразками витяжок спочатку хроматографували в гексані. При цьому атенолол залишався на лінії старту, а співекстрактивні речовини мігрували в бік фінішу. Після цього пластини висушували та вміщували в камеру з системою розчинників етилацетат – мурашина кислота – вода (10:13:7)), у цих умовах спостерігався задовільний розподіл плям атенололу від співекстрактивних речовин.

Для виявлення та кількісного визначення атенолол методом УФ-спектрофотометрії проводили попереднє хроматографічне очищення, як зазначено вище. Після цього ретельно елюювали препарат із фрагменту шару сорбенту, що відповідав плямі атенололу з допомогою суміші хлороформ – ізоаміловий спирт (9:1). Екстракт відфільтровували, розділяли на дві частини і випаровували. Сухі залишки розчиняли в концентрованій сірчаній кислоті та спирті етиловому. Проводили виявлення та кількісне визначення атенололу в отриманому розчині за допомогою вище наведених методів.

Виділення атенололу з біологічних рідин

Нами також запропоновані методики виділення атенололу з біологічних рідин організму (крові, сечі).

Методика виділення атенололу з крові заснована на осадженні клітинних елементів крові та сечі 0,1М розчином кислоти хлороводневої (з центрифугуванням), очищенні кислої водної витяжки ефіром діетиловим, наступним підлужненням 20% розчином натрію гідроксиду до рН 10,0 та екстракції препарату за допомогою суміші хлороформ – ізоаміловий спирт (9:1). Методика дозволяє виділити 47-52 % з крові та 59-61 % атенололу з сечі. Результати ізолювання атенололу з біологічних обґєктів (печінка, кров, сеча) за розробленими методиками наведено на рис.7.

Вивчення розподілу атенололу в органах отруєних ним тварин

Результати вивчення розподілу атенололу в органах отруєних тварин (щурів) через 6 годин після перорального введення препарату показали, що атенолол в найбільших кількостях знаходиться в шлунку та кишечнику із вмістом, нирках і печінці (рис.8).

Зберігання атенолол в біологічному матеріалу при його гнилісному розкладанні

Вивчено зберігання атенололу в трупному матеріалі при його гнилісному розкладанні. Вказано, що метод ізолювання за допомогою суміші хлороформ – ізоаміловий спирт (9:1) через 40 діб зберігання біологічного матеріалу (тканина печінки) дозволяє виділити 2,9 % атенололу (рис.9).

На основі проведених досліджень запропонована схема хіміко-токсикологічного аналізу біологічного матеріалу на атенолол (рис.10).

Рис.10. Схема хіміко-токсикологічного дослідження на атенолол.

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ