Библиотечный каталог авторефератов Украины

НАЦІОНАЛЬНА ФАРМАЦЕВТИЧНА АКАДЕМІЯ УКРАЇНИ

Кхалед Таха М. Абу Захер

                                                               УДК 615.32:582.657.24

ФАРМАКОГНОСТИЧНЕ ВИВЧЕННЯ ЩАВЛІВ ЗУБЧАСТОГО,

КРАСИВОГО І ПІРАМІДАЛЬНОГО

15.00.02 – фармацевтична хімія та фармакогнозія

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата фармацевтичних наук

Харків – 2001

Дисертацією э рукопис.

Робота виконана на кафедрі фармакогнозії Національної фармацевтичної академії України (м. Харків), Міністерство охорони здоров′я України.

Науковий керівник: кандидат фармацевтичних наук, доцент

       ЖУРАВЛЬОВ МИКОЛА СЕМЕНОВИЧ

       Національна фармацевтична академія України,

       доцент кафедри фармакогнозії

Офіційні опоненти:  доктор фармацевтичних наук, професор

       СЕРБІН АНАТОЛІЙ ГАВРИЛОВИЧ

       Національна фармацевтична академія України,

       завідувач кафедрою медичної ботаніки;

       доктор фармацевтичних наук, професор

       ДОЛЯ ВІКТОР СЕМЕНОВИЧ

       Запорізький державний медичний університет,

       завідувач кафедрою фармакогнозії

Провідна установа: Державний науковий центр лікарських засобів, лабораторія пошуку рослинних препаратів і біотехнології

Захист відбудеться “21” грудня  2001 року о 1200 годині на засіданні  спеціалізованої  Вченої ради   Д 64.605.01    при    Національній фармацевтичній академії України за адресою: 61002, м. Харків, вул. Пушкінська, 53.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національної фармацевтичної академії України (61168, м. Харків, вул. Блюхера, 4).

Автореферат розісланий “ 16 ” листопада  2001 року.

       Вчений секретар

спеціалізованої Вченої ради                                                І.С. Гриценко

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Однією з найважливіших задач фармацевтичної науки є пошук і створення нових ефективних та нешкідливих лікарських засобів, серед яких перевагу мають засоби рослинного походження. Актуальною проблемою є пошук і вивчення нових видів рослин вітчизняної і зарубіжної флори, які широко використовуються в народній медицині. Особливий інтерес викликають види з достатньою сировинною базою, серед яких нашу увагу привернули рослини роду щавлю. Хімічний склад і фармакологічні властивості щавлю пірамідального флори України вивчені недостатньо, а щавлю красивого і щавлю зубчастого флори Палестини зовсім не вивчені. Все це виправдовує актуальність наших досліджень.

Зв′язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана згідно з планами науково-дослідних робіт Національної фармацевтичної академії України (НФАУ) (№ державної реєстрації 0198U007008) і проблемної комісії “Фармація” МОЗ України.

Мета і задачі дослідження. Метою роботи є пошук сировинних джерел біологічно активних речовин (БАР); розробка методів виділення і очищення фенольних сполук з вегетативних і генеративних органів щавлів зубчастого, красивого і пірамідального; вивчення фармакологічної активності виділених сум катехинів та лейкоантоціанідинів; розробка проекту фармакопейної статті (ФС) на кореневище з коренями щавлю пірамідального.

Для досягнення зазначеної мети необхідно було вирішити такі задачі:

• провести попереднє фітохімічне вивчення якісного складу основних груп БАР різних органів щавлів зубчастого, красивого і пірамідального;
• визначити кількісний вміст основних груп БАР в об′єктах, які вивчаються;
• виділити БАР із сировини і встановити їх структуру;
• удосконалити спосіб виділення суми катехінів та лейкоантоціанідинів з підземних органів видів щавлю, які вивчаються;
• провести вивчення фармакологічної активності виділених сум катехінів і лейкоантоціанідинів;
• встановити амінокислотний і мікроелементний склад видів щавлю, які вивчаються;
• встановити морфолого-анатомічні ознаки і провести гістохімічні дослідження трьох видів щавлю;
• розробити проект ФС на кореневища з коренями щавлю пірамідального.

Об′єктом дослідження послужили фенольні сполуки, які зумовлюють фармакологічну активність багатьох лікарських засобів природного походження, і лікарська рослинна сировина, що їх накопичує, в тому числі різні органи щавлів зубчастого, красивого і пірамідального.

Предметом дослідження стало виявлення, виділення і встановлення будови похідних антрахінону, флавоноїдів, катехінів і оксикоричних кислот філогенетично близьких видів роду щавель; встановлення фармакологічної активності суми катехінів та лейкоантоціанідинів; визначення морфолого-анатомічних ознак і гістохімічні дослідження кореневищ з коренями і листя щавлів зубчастого, красивого та пірамідального.

Методи дослідження. Якісний і кількісний вміст БАР визначали фармакопейними методами, використовували тонкошарову (ТШХ) і паперову хроматографію. Для виділення суми БАР із сировини використовували колонкову хроматографію на силікагелі та поліаміді і препаративну хроматографію на папері. Хімічну будову виділених сполук встановлювали на основі даних УФ- и ІЧ- спектрів та їх хімічних перетворень. Фармакологічні дослідження проводили in vivo та in vitro. Анатомічне і гістохімічне вивчення та фотографування зрізів кореневищ з коренями і листя досліджуваних видів щавлю проводили під мікроскопом МБІ-6 фотоапаратом “ФЕД 5В” на плівці “Мікрат-200”, “Мікрат-300” та кольоровій “Кодак-200”.

Наукова новизна отриманих результатів. Уперше проведено фармакогностичне вивчення кореневищ з коренями, листя і плодів щавлів зубчастого і красивого флори Палестини і щавлю пірамідального флори України.

В індивідуальному стані з вегетативних і генеративних органів цих видів щавлів виділено 13 речовин, які відносяться до похідних антрахінону (6), флавоноїдів (3), катехінів (2) та оксикоричних кислот (2).

Проведено кількісне визначення похідних антрахінону, флавоноїдів (спектрофотометричним і фотоколориметричним методами), дубильних речовин, оксикоричних, аскорбінової та щавлевої кислот в підземних і надземних органах досліджуваних видів щавлів.

Уперше здійснено вивчення якісного складу і кількісного вмісту амінокислот і мікроелементів у трьох видах щавлів.

Удосконалено спосіб отримання очищеної суми катехінів і лейкоантоціанідинів з підземних органів сировини.

Уперше вивчена антиоксидантна, антиокислювальна і протипухлинна активність in vivo та in vitro виділених сум катехінів і лейкоантоціанідинів.

Уперше встановлені морфолого-анатомічні діагностичні ознаки кореневищ з коренями і листя щавлів зубчастого, красивого і пірамідального.

Гістохімічними реакціями встановлено місце локалізації основних БАР в підземних органах щавлю пірамідального.

Практичне значення отриманих результатів. Показана можливість використання кореневищ з коренями щавлів зубчастого, красивого і пірамідального як джерел отримання суми катехінів та лейкоантоціанідинів для розробки на їх основі антиокислювальних і протипухлинних засобів.

Визначені морфолого-анатомічні ознаки і встановлена локалізація основних БАР гістохімічними реакціями.

За результатами проведених досліджень розроблено проект ФС на кореневища з коренями щавлю пірамідального.

Результати морфолого-анатомічних і гістохімічних досліджень кореневищ з коренями та листя щавлів зубчастого, красивого і пірамідального впроваджені в навчальний процес кафедр фармакогнозії і медичної ботаніки НФАУ і Запорізького медичного університету; результати фармакологічних досліджень впроваджені в педагогічний і науково-дослідний процес кафедр фармакології НФАУ та фармацевтичної технології і технології ІПКСФ НФАУ, в науково-дослідну роботу лабораторії біологічних основ і еволюції імунітету ІМІ ім. І.І. Мечникова АМН України.

Особистий внесок здобувача: В наукових працях опублікованих зі співавторами В.М. Ковальовим, І.Л. Диким, Л.В. Деримедведь, О.П. Стрілець, О.М. Гомон, Л.І. Білостоцькою особисто автором:

• проведено аналіз літературних даних з ботанічної характеристики, хімічного складу, методів виділення основних груп БАР і фармакологічних властивостей фенольних сполук різних видів роду Rumex L.;
• встановлено кількісний вміст антрахінонів, флавоноїдів, дубильних речовин, оксикоричних, аскорбінової і щавлевої кислот у вегетативних і генеративних органах досліджуваних видів щавлів;
• виділено й ідентифіковано з підземних і надземних органів трьох видів щавлю 13 речовин фенольної природи;
• удосконалено спосіб виділення очищеної суми катехінів і лейкоантоціанідинів з підземних органів щавлів;
• вивчені морфолого-анатомічні ознаки і проведені гістохімічні дослідження сировини, яка вивчалася;
• розроблено проект ФС на кореневища з коренями щавлю пірамідального.

Апробація результатів дисертації. Матеріали дисертаційної роботи доповідались на V національному з′їзді фармацевтів України “Досягнення сучасної фармації та перспективи її розвитку у новому тисячолітті” (Харків, 1999), науково-практичній конференції “Вчені України – вітчизняній фармації” (Харків, 2000), республіканській науковій конференції “Научные направления в создании лекарственных средств в фармацевтическом секторе Украины” (Харків, 2000), конференції присвяченої 100-річчю з дня народження Ю.Г. Борисюка “Сучасні напрямки розвитку фармакогнозії” (Харків, 2001), всеукраїнській науково-практичній конференції “Сучасні проблеми фармацевтичної науки і практики” (Харків, 2001).

Публікації. За темою дисертації опубліковано 12 наукових праць, у тому числі 9 статей у журналах і 3 тез доповідей.

Обсяг і структура дисертації. Дисертаційна робота викладена на 170 сторінках машинопису, ілюстрована 40 рисунками, 37 таблицями і 2 схемами, складається зі вступу, огляду літератури, 4 розділів власних досліджень, загальних висновків та списку використаних джерел, що містить 230 найменувань, з них 72 іноземних.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

1. Ботанічна характеристика, хімічний склад і застосування у

науковій і народній медицині рослин роду щавель

Проведений аналіз літературних даних свідчить, що рослини роду щавель мають широкий спектр фармакологічної дії і являють інтерес як лікарські засоби для лікування ряду захворювань. Рослини містять перспективні біологічні класи природних сполук, склад і будова яких вивчені неповно. Хімічний склад щавлю красивого і щавлю зубчастого не вивчено, а щавлю пірамідального вивчено недостатньо. Все це виправдовує доцільність вивчення рослин роду Rumex.

2. Виявлення, кількісне визначення та виділення біологічно активних речовин з щавлів зубчастого, красивого і пірамідального

Об′єктами наших досліджень були кореневища з коренями, листя і плоди щавлів зубчастого і красивого, які заготовлені на території Палестини, і щавлю пірамідального, який заготовлено на території України протягом 1998-2000 р.р.

За результатами якісних реакцій і хроматографічного аналізу встановлено наявність антраценпохідних, дубильних речовин, флавоноїдів, катехінів, лейкоантоціанідинів, оксикоричних кислот і амінокислот, аскорбінової і щавлевої кислот у вегетативних і генеративних органах вище вказаних видів щавлю.

Проведено визначення кількісного вмісту суми антраценпохідних, флавоноїдів (спектрофотометрично і фотоколориметрично), дубильних речовин, оксикоричних, аскорбінової і щавлевої кислот в надземних і підземних органах трьох досліджуваних видів щавлю. Результати наведені у таблиці 1.

Для виділення БАР і розділення їх на індивідуальні сполуки використовували методи рідинно-рідинної екстракції, колонкової хроматографії на силікагелі й поліаміди і препаративної хроматографії на папері.

У результаті з кореневищ і коренів щавлю зубчастого і плодів щавлю пірамідального було виділено 3 аглікони і 2 глікозиди антрахінонової природи; з листя щавлю зубчастого і плодів щавлю пірамідального - 1 аглікон і 2 глікозиди флавоноїдної природи; з підземних органів щавлю красивого - 2 катехіни і з підземних органів трьох досліджуваних видів щавлю - 2 оксикоричні кислоти.

3. Встановлення структури виділених сполук

Структуру виділених речовин встановлювали на підставі спектральних, фізичних і хімічних методів аналізу та порівнянням з достовірними зразками.

Похідні антрахінону. Речовини 2.1-2.6 на підставі різнобічних досліджень віднесено до речовин антрахінонової природи. За характером хроматографічної поведінки, даними УФ- і ІЧ-спектроскопії, продуктами ацетилювання, метилювання, дезалкілування й окислення, іншими хімічними дослідженнями, речовини 2.1-2.4 віднесено до агліконів, а речовини 2.5 та 2.6 – до глікозидів антрахінонової природи.

УФ-спектри речовин 2.1-2.4 мали по три інтенсивних максимуми поглинання в області 222, 290, 440 нм (2.1), 226, 288, 435 нм (2.2), 226, 288, 436 (2.3) и 225, 287, 430 нм (2.4).

При додаванні розчину натрію ацетату до спиртового розчину речовини 2.1 спостерігали батохромний зсув довгохвильового максимуму на 75нм, а речовини 2.2-2.4 в зазначених умовах батохромного зсуву не давали. Це передбачає наявність фенольного гідроксилу в β-положенні тільки у речовини 2.1 і відсутність такого у речовин 2.2-2.4. При додаванні розчину алюмінію хлориду до спиртового розчину речовин, які вивчаються батохромний зсув довгохвильового максимуму становив: речовина 2.1 – 75 нм, речовина 2.2 - 45нм, речовина 2.3 – 40 нм, речовина 2.4 – 50 нм, що свідчить про наявність у сполуках фенольного гідроксилу в α-положенні.

В ІЧ-спектрі речовини 2.1 присутня інтенсивна смуга поглинання при 3400 см-1, яка свідчить, що гідроксильна група її не пов′язана внутрімолекулярним гідрогенним зв′язком. Інтенсивна смуга у речовин 2.1-2.4 при 1682 - 1670 см-1 відповідає вільній хіноїдній карбонільній групі, а також смуга хіноїдної С=О- групи, яка пов′язана внутрімолекулярним гідрогенним зв′язком з гідроксилом в α-положенні, перебуває в області 1632 – 1625 см-1. В ІЧ-спектрах речовин 2.1-2.4 спостерігаються характерні для антрахінонів інтенсивні смуги при 1595 - 1565 см-1, зумовлені коливаннями ароматичних циклів. Таким чином, на підставі даних УФ- та ІЧ-спектроскопії речовини 2.1-2.4 мають вільні фенольні гідроксили в α-положенні, а речовина 2.1 - вільну гідроксильну групу також і в β-положенні.

Розміщення гідроксильних груп в молекулах речовин 2.1 і 2.3 визначали за результатами реакцій метилювання та дезалкілування. При вибірковому метилюванні йодистим метилом в сухому ацетоні речовини 2.1 була отримана речовина 2.3, а при дезалкілуванні 48% розчином HBr в льодяній оцтовій кислоті речовини 2.3 отримали речовину 2.1 (рис. 1).

Для підтвердження структури виділених сполук 2.1-2.4 хімічними методами проводили ступінчате окислення речовини 2.2 (рис. 2).

Рис. 1. Схема взаємоперетворень речовин 2.1 і 2.3

Рис. 2. Схема окислення речовини 2.2

На підставі проведених досліджень і порівняння з достовірними зразками речовина 2.1 ідентифікована як 1,6,8-тригідрокси-3-метилантрахінон (емодин), 2.2 – 1,8-дигідрокси-3-метилантрахінон (хризофанол), 2.3 – 1,8-дигідрокси-3-метил-6-метоксиантрахінон (фісціон) та 2.4 – 1,8-дигідрокси-3-гідроксиметилантрахінон) (алое-емодин) (табл. 2).

В ІЧ-спектрах речовин 2.5 і 2.6 не виявлена інтенсивна смуга поглинання в області близько 3400 см-1, що може свідчити про відсутність вільного фенольного гідроксилу в β-положенні. Наявність смуг при 1670 см-1 (2.5), 1673 см-1 (2.6) говорить про вільну карбонільну групу, а смуги речовини 2.5 при 1646 см-1, речовини 2.6 при 1629 см-1 говорить про наявність зв′язанної внутрімолекулярним гідрогенним зв′язком ОН-групи в α-положенні з карбонільною групою. Усі глікозиди мають смугу близько 1590-1605 см-1, яка

характерна для коливання ароматичного циклу. Структуру аглікону 2.5 підтверджували також порівнянням з ІЧ-спектром стандартного зразку хризофанолу, на який він повністю накладався.

Кислотний гідроліз речовин 2.5 і 2.6 в жорстких умовах дає аглікони – хризофанол (2.5) й емодин (2.6) та цукри — D-глюкозу.

Для встановлення місця приєднання цукрового компоненту в речовинах 2.5 і 2.6 використовували дані УФ- та ІЧ-спектрів. Додавання натрію ацетату до спиртових розчинів глікозидів 2.5 і 2.6 не призводить до батохромного зсуву максимуму довгохвильової смуги, а - алюмінію хлориду призводить до батохромного зсуву довгохвильового максимуму на 25 и 35 нм відповідно. Це дає основу припустити, що цукровий компонент у сполуці 2.6 може міститися у С6 молекули емодину. При порівняльному спектральному дослідженні в УФ-області речовини 2.6 і її аглікону емодину встановлено, що в агліконі натрію ацетат викликає батохромний зсув максимуму довгохвильової смуги на 75 нм. Таким чином, вуглеводний компонент міститься у глікозиді 2.6 в шостому положенні. Вуглеводний компонент у глікозиді 2.5 може міститися в першому або восьмому положеннях. При порівнянні фізичних і хімічних констант речовини 2.5 і хризофанеїна було відмічено їх збіг, таким чином вуглеводний компонент в глікозиді 2.5 міститься в восьмому положенні.

Проведені дослідження дозволили охарактеризувати речовину 2.5 як 1-гідрокси-3-метил-8-глюкозилантрахінон (хризофанеїн), речовину 2.6— 1,8-дигідрокси-3-метил-6-глюкозилантрахінон (глюкоемодин), вуглеводний компонент яких представлено D-глюкозою (табл. 2).

Похідні флавоноїдів. Речовини 2.7-2.9 на підставі якісних реакцій і фізико-хімічних властивостей віднесені до сполук флавоноїдної природи.

За характером хроматографічної поведінки, даними УФ- і ІЧ-спек-троскопії, фізичними і хімічними дослідженнями і порівнянням з достовірними зразками речовини 2.7-2.8 віднесено до глікозидів, а речовина 2.9 – до аглікону флавоноїдної природи.

За результатами УФ-спектроскопії з використанням іонізуючих і комплексоутворюючих реагентів у спектрах речовини 2.9 визначено, що інтенсивність максимумів довгохвильової смуги менша, ніж короткохвильової, що характеризує її як флавонол. Вільні гідроксильні групи в положеннях 3 і 5 речовини 2.9 визначали за батохромним зсувом алюмінієвих комплексів в довгохвильовій смузі на 56 нм, гідроксильні групи в положеннях 3′ і 4′ - за зсувом смуги на 15 нм при додаванні суміші борної кислоти і ацетату натрію. Вільна ОН-група у С7 виявляється за батохромним зсувом максимуму поглинання довгохвильової смуги на 15 нм при іонізації натрію ацетатом.

В ІЧ-спектрах сполуки 2.9 відмічено смуги поглинання в області 3000 см-1 (фенольні оксигрупи), 1665 см-1 (карбонільна група γ-піронового кільця), 1612, 1565, 1515 см-1 (скелетні коливання ароматичних кілець А і В).

При ацетилюванні речовини 2.9 отримали блідо-жовті голчасті кристали з температурою плавлення 196-1980С (з етанолу), а при вичерпному метилюванні - блідо-жовті дрібноголчасті кристали з температурою плавлення 188-1900С. Змішана проба речовини 2.9 з кверцетином не утворює депресії температури плавлення.

Таким чином, проведені дослідження дозволяють охарактеризувати речовину 2.9 як кверцетин (3,5,7,3′,4′-пентаоксифлавон) (табл. 2).

Максимуми поглинання в УФ-області речовин 2.7, 2.8 спостерігаються при 257, 362 нм и 258, 363 нм відповідно, що характерно для флавонолів.

Кислотний і ферментний гідроліз речовини 2.7 призводить до отримання аглікону кверцетина і D-галактози. При вивченні продуктів кислотного гідролізу речовини 2.8 встановлено аглікон, який охарактеризовано як кверцетин, і вуглеводний компонент, який складається з двох цукрів – L-рам-нози та D-глюкози. Ферментний гідроліз речовини 2.8 рамнодіастазою призводить до утворення аглікону кверцетину і біози, ідентифікованою з рутинозою.

УФ-спектри речовин 2.7 і 2.8 з діагностичними реактивами виявляють наявність гідроксильної групи у С7 за батохромним зсувом максимуму довгохвильової смуги на 20 і 11 нм відповідно у присутності натрію ацетату. При додаванні до розчину досліджуваних речовин алюмінію хлориду спостерігається батохромний зсув довгохвильової смуги на 50 і 45 нм відповідно, що свідчить про наявність в них вільних гідроксигруп в положеннях 5. З борною кислотою й натрію ацетатом у спектрах речовин 2.7, 2.8 спостерігається батохромний зсув на 27 і 23 нм відповідно, що пов′язано з утворенням стійкого комплексу по С3′ і С4′-гідроксигрупам. Лимонно-цирконієва проба речовин 2.7 і 2.8 підтверджує приєднання вуглеводних компонентів у сполуках в положенні С3.

Проведені дослідження дозволяють охарактеризувати речовину 2.7 як кверцетин-3-О-β-D-галактопіранозид (гіперозид), а 2.8 – як кверцетин-3-О-β-D-рутинозид (рутин) (табл. 2).

Катехіни. Речовини 2.10 і 2.11 за якісними реакціями, забарвленню плям на хроматограмах після проявлення 1% розчином ваніліну у концентрованій хлороводневій кислоті і 3% спиртовим розчином п-толуолсуль-фокислоти та даних УФ-спектрів віднесені до катехінів.

Максимуми поглинання УФ-спектрів речовин 2.10 і 2.11 містяться в діапазоні хвиль 278-280 нм. Невеликий батохромний зсув довгохвильового максимуму в присутності етилату натрію (12-14 нм) свідчить про відсутність в молекулах речовин супряження гідроксилу з карбонільною групою. На відміну від флавонолових агліконів досліджувані речовини оптично активні.

На підставі проведених досліджень та порівняння з достовірними зразками речовина 2.10 ідентифікована як (+) катехін (D-3,5,7,3′,4′-пента-оксифлаван), а 2.11 як (-) епікатехін (L-3,5,7,3′,4′-пентаоксифлаван) (табл.2).

Оксикоричні кислоти. Речовини 2.12 і 2.13 за флюоресценцією плям на хроматограмах в УФ-світлі та якісними реакціями віднесено до оксикоричних кислот, що підтверджено даними УФ-спектрів.

УФ-спектральна характеристика речовин 2.12 і 2.13 доводить належність їх до оксикоричних кислот, максимуми поглинання яких міститься в діапазоні хвиль при 235-327 і 242-325 нм. Батохромний зсув при іонізації натрію етилатом та натрію ацетатом вказує на наявність вільних гідроксильних груп у речовин 2.12, 2.13, батохромний зсув з розчином алюмінію хлориду в довгохвильовій області спектра (34 и 30 нм відповідно) указує на наявність о-діоксиугрупувань.

При ацетилюванні речовини 2.12 утворюється діацетат. При лужному гідролізі речовини 2.13 утворюються кислоти кофейна і D-хінна в еквімолекулярних кількостях. Для встановлення місця приєднання кислоти кофейної до D-хінної речовини 2.13 провели нагрівання її з D-хінною кислотою в льодяній оцтовій кислоті. При цьому речовина 2.13 залишилась незмінною, отже, залишок кислоти кофейної в речовині 2.13 приєднується до С5 кислоти хінної.

На основі якісних реакцій, хроматографічного аналізу, УФ-спектроскопії, хімічних перетворень та результатах порівняння з достовірними зразками речовину 2.12 можна охарактеризувати як кофейну кислоту (3,4-дигідроксикорична), а речовину 2.13 — як хлорогенову кислоту (5-О-кофеїл-D-хінна кислота) (табл. 2).

Амінокислоти. Хроматографічним методом на папері в листях досліджуваних видів щавлів виявлені вільні амінокислоти. Уперше модифікованим методом Шпокмана, Мура і Штейна було встановлено наявність 16 амінокислот, з них 9 – незамінних і визначено їх кількісний вміст.

Отримані у такому обсязі дані експерименту є новими і доповнюють відомості про хімічний склад об′єктів сировини, яка вивчалася.

Вивчення елементного складу. Уперше атомно-емісійним методом була визначена присутність 22 мікроелементів у вегетативних і генеративних органах щавлів зубчастого, красивого і пірамідального.

Нами була підтверджена закономірність між вмістом мікроелементів, окремо міді, і накопиченням вторинних метаболітів (флавоноїдів – в листях, дубильних речовин – в підземних органах) трьох видів щавлів.

4. Виділення суми катехінів і лейкоантоціанідинів з щавлів красивого, зубчастого і пірамідального та вивчення їх фармакологічної активності

З метою раціонального використання рослин роду щавель та створення нових лікарських засобів нами удосконалено метод виділення суми катехінів і лейкоантоціанідинів з підземних органів щавлю пірамідального (сума № 1), красивого (сума № 2) і зубчастого (сума № 3).

При цьому ураховували хімічний склад сировини, ступень її подрібнення, тип розчинника, співвідношення сировина – розчинник, час екстракції, кратність екстракції, температурний режим екстракції, способи очистки від супутних речовин і осадження цільового продукту, який, крім лейкоантоціанідинів, містив і катехіни.

З метою більш повного виділення діючих речовин та запобігання їх окислення, екстракцію проводили при кімнатній температурі в захищеному від світла місці. Порівняльний хроматографічний аналіз отриманих екстрактів дав змогу установити, що 96% етанол видобуває з підземних органів щавлю у співвідношенні 5:1 максимальну кількість вказаних фенольних сполук. З темно-червоного спиртового екстракту суму лейкоантоціанідинів і катехінів осаджували ефіром у співвідношенні (1:5).

Вихід суми катехінів і лейкоантоціанідинів з щавлю пірамідального склав 2,52 г (5,04% від ваги сухої сировини), з щавлю красивого – 3,13 г (6,24%), з щавлю зубчастого – 1,84 г (3,68%).

Виділену суму вивчали методом одно- і двомірної хроматографії на папері. У результаті хроматографічного аналізу було встановлено, що отримана сума містить 3 лейкоантоціанідини та 3 катехіни.

Протипухлинну активність виділених сум катехінів і лейкоантоціанідидинів вивчали в Інституті мікробіології та імунології ім. І.І. Мечникова АМН України (таблиця 3).

Як показали результати досліджень, всі виділені суми були відносно токсичними для культури асцитної форми рака Ерліха, в концентрації діючих речовин від 0,2 до 2,0 мкг/мл. Найбільш перспективною є сума № 2, яка виявилася найменш токсичною і мала найбільш фотодинамічні властивості: при концентрації 0,2 мкг/мл вона призводить до загибелі 90,5% ракових клітин (табл. 3).

Дослідження антиоксидантної і антиокислювальної активності отриманих сум (№ 1, 2) проводили in vitro на базі ДНЦЛЗ.

Отримані дані свідчать, що обидва комплекси мають суттєву антиоксидантну й антиокислювальну активність, яка найбільшою мірою виявлена у суми № 2. Отримані результати дозволяють припустити наявність у суми № 2 протекторних властивостей відносно патологій, які зумовлені надлишком генерації вільних радикалів (гепатити, гіпоксія та інші).

Вивчення антиоксидантної та мембраностабілізуючої активності отриманих сум in vivo проводили на кафедрі фармакології Національної фармацевтичної академії України.

Біохімічне вивчення ступеню інгібування інтенсивності процесів вільно-радикального окислення і цитолізу під впливом суми № 2 показало, що найбільш виявлену антицитолітичну дію викликало введення досліджуваної суми в дозі 50 мг/кг (рівень аспартатамінотрансферази (АсАТ) знизився в 1,2 раза, аланінамінотрансферази (АлАТ) – в 1,3 раза), а антиокислювальна – в дозі 100 мг/кг (рівень малонового діальдегіду (МДА) та діенових кон′югат (ДК) знизився в 1,3 раза). Інші дози досліджуваної речовини виявили дещо меншу дію (табл. 4).

Порівняльній аналіз антиоксидантної і антицитолітичної дії суми № 2 і препарату порівняння α-токоферолу ацетату показав, що при даній модельній патології у зазначених дозах та режиму введення, досліджувана сума незначно поступається референс-препарату.

Досліджування антимікробної активності водно-спиртових екстрактів з вегетативних і генеративних органів трьох досліджуваних видів щавлю проводили на кафедрі мікробіології НФАУ.

Отримані результати свідчать, що досліджувані витяги мають антимікробну активність з різною мірою по відношенню до використаних тест-культур (у всіх зразків активність не виявлялася відносно культури кишкової палички).

У результаті проведених досліджень було виявлено фунгіцидну активність відносно дріжджеподібного гриба роду Candida у всіх видів щавлів, але найбільшу активність виявили витяги з кореневища з коренями щавлю пірамідального, щавлю красивого і листя щавлю красивого.

5. Морфолого-анатомічне і гістохімічне вивчення вегетативних органів щавлів пірамідального, красивого і зубчастого

Уперше проведено порівняльне морфолого-анатомічне вивчення коренів і листків трьох видів щавлів: пірамідального, красивого і зубчастого. Встановлені їх загальні та індивідуальні діагностичні ознаки.

Комплекс проведених досліджень дозволяє судити про високі ступені подібності мікроструктури морфологічно близьких представників роду щавель. Встановлені морфолого-анатомічні ознаки кореневищ і коренів щавлю пірамідального включені до проекту АНД на цей вид сировини.

Проведені гістохімічні дослідження кореня щавлю пірамідального дозволили встановити місце локалізації основних біологічно активних сполук: антрахінонів, дубильних речовин, катехінів і лейкоантоціанідинів.

ВИСНОВКИ

1. Уперше у вегетативних і генеративних органах щавлю зубчастого та красивого (флори Палестини) і щавлю пірамідального (флори України) встановлено наявність антрахінонів, флавоноїдів, катехінів, лейкоантоціанідинів, дубильних речовин, оксикоричних і амінокислот, щавлевої та аскорбінової кислот.
1. Уперше проведено кількісне визначення антрахінонів, флавоноїдів, дубильних речовин, оксикоричних і амінокислот, щавлевої та аскорбінової кислот і мікроелементів у підземних і надземних органах щавлів зубчастого, красивого і пірамідального.
1. Методом рідинно-рідинної екстракції, колонкової хроматографії на силікагелі і поліамідному сорбенті та препаративної хроматографії на папері в індивідуальному стані виділені 13 речовин з трьох видів роду Rumex. Встановлена їх структура з використанням сучасних фізико-хімічних методів аналізу (хроматографічні дослідження, УФ- і ІЧ-спектроскопія, хімічні перетворення та порівняння з достовірними зразками). Сполуки, які виділено охарактеризували як: емодин (2.1), хризофанол (2.2), фісціон (2.3), алое-емодин (2.4), хризофанеїн (2.5), глюкоемодин (2.6), гіперозид (2.7), рутин (2.8), кверцетин (2.9), (+) катехін (2.10), (-) епікатехін (2.11), кофейна кислота (2.12) і хлорогенова кислота (2.13).
1. Підтверджена залежність між кількісним вмістом мікроелементів і накопиченням вторинних метаболітів – флавоноїдів у листях та дубильних речовин у кореневищах і коренях трьох досліджуваних видів щавлів.
1. Удосконалено метод виділення суми катехінів і лейкоантоціанідинів з підземних органів щавлів зубчастого, красивого і пірамідального.
1. Результати проведених скринінгових досліджень показали, що сума катехінів і лейкоантоціанідинів мають протипухлинну, гепатозахисну, антиоксидантну і антицитолітичну активність, що говорить про перспективність подальших поглиблених досліджень препаратів з кореневищ та коренів щавлів зубчастого, красивого і пірамідального як потенційних протипухлинних і антиокислювальних засобів.
1. Проведені мікробіологічні дослідження показали, що водно-спиртові витяги з вегетативних і генеративних органів досліджуваних видів щавлю мають широкий спектр бактерицидної дії відносно ряду грампозитивних та грамнегативних бактерій і виявляють фунгіцидну активність відносно дріжджеподібного гриба роду Candida.
1. Уперше проведено порівняльне морфолого-анатомічне вивчення кореневищ, коренів і листків трьох видів щавлю: пірамідального, красивого і зубчастого. Встановлені їх загальні та індивідуальні діагностичні ознаки. Уперше проведено гістохімічне вивчення кореня щавлю пірамідального і встановлено місце локалізації основних біологічно активних сполук: антрахінонів; дубильних речовин; катехінів; лейкоантоціанідинів.
1. Розроблено проект ФС “Кореневища з коренями щавлю пірамідального”.

Список опублікованих робіт за темою дисертації

1. Журавльов М.С., Ковальов В.М., Абу Захер Кхалед. Антрахінони деяких видів роду щавель // Фізіологічно активні речовини. – 2000. - № 1(29). – С. 79-81.
1. Журавльов М.С., Абу Захер Кхалед, Ковальов С.В. Вивчення біологічно активних речовин представників роду щавель // Вісник фармації. – 2000. - № 4(24). – С. 14-17.
1. Абу Захер Кхалед, Ковальов В.М., Журавльов М.С. Фітохімічне вивчення плодів щавлю красивого і щавлю зубчастого флори Палестини // Фармац. журнал. – 2000. - № 5. – С. 92-94.
1. Абу Захер Кхалед, Ковальов В.М., Журавльов М.С. Флавоноли та оксикоричні кислоти деяких видів рослин роду щавель // Фізіологічно активні речовини. – 2000. - № 2(30). – С. 101-103.
1. Абу Захер Кхалед, Журавлев Н.С. Количественное определение суммы флавоноидов в листьях некоторых видов рода Rumex L. // Провизор. – 2001. - № 9. – С. 35-36.
1. Антиокислительная активность суммы лейкоантоцианидинов и катехинов, выделенных из подземных органов видов рода Rumex L. / Абу Захер Кхалед, Н.С. Журавлев, Л.И. Белостоцкая, О.Н. Гомон // Фармаком. – 2001. - № 2. – С. 77-81.
1. Абу Захер Кхалед, Журавлев Н.С., Деримедведь Л.В. Фармакологическое изучение антиоксидантных и мембраностабилизирующих свойств суммы катехинов и лейкоантоцианидинов // Вісник фармації (Спецвипуск). – 2001. - № 3(27). – С. 170.
1. Антимікробна активність рослин роду щавель (Rumex L.) / Абу Захер Кхалед, Журавльов М.С., Ковальов В.М., Дикий І.Л., Стрілець О.П. // Фармац. журн. – 2001. - № 1. – С. 97-99.
1. Абу Захер Кхалед, Журавлев Н.С. Аминокислотный состав некоторых видов растений рода Rumex L. / Провизор. – 2001. - № 21. – С. 23-24.
1. Ковальов В.М., Журавльов М.С., Абу Захер Кхалед. Фармакогностическое изучение Rumex thyrsiflores // “Досягнення сучасної фармації та перспективи її розвитку у новому тисячолітті”: Матеріали V нац. з′їзду фармацевтів України. – Х., 1999. – С. 304-305.
1. Ковалев В.Н., Журавлев Н.С., Абу Захер Кхалед. Сравнительное фитохимическое изучение подземных органов растений рода щавель // “Научные направления в создании лекарственных средств в фармацевтическом секторе Украины”: Тез. докл. республ. научной конференции. – Х., 2000. – С. 110-111.
1. Ковальов В.М., Журавльов М.С., Абу Захер Кхалед. Фармакогностическое изучение листьев растений рода щавель // “Вчені України – вітчизняній фармації”: Матеріали науково-практичної конференції. – Х.: Вид-во НФАУ, 2000. – С. 147-148.