|
МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ
УКРАЇНСЬКИЙ НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ ІНСТИТУТ МОРСЬКОЇ МЕДИЦИНИ
УДК 616.65-006.55-089:616.61.7-07.084
ТАРАБРІН ОЛЕГ ОЛЕКСАНДРОВИЧ
ТРОМБОНЕБЕЗПЕЧНІСТЬ У ХІРУРГІЇ: ДІАГНОСТИКА, ПРОФІЛАКТИКА ТА КОРЕКЦІЯ
14.01.30 - анестезіологія та інтенсивна терапія
Автореферат
дисертації на здобуття наукового ступеню
доктора медичних наук
Одеса - 1999
Дисертацією є рукопис
Робота виконана в Українському науково-дослідному інституті морської медицини.
Наукові консультанти: - академік АМН України, заслужений діяч науки та техники України, доктор медичних наук, професор
Лобенко Анатолій Олександрович,
директор УкрНДІ морської медицини
- доктор медичних наук, професор
Чуєв Петро Миколайович,
Проректор Одеського державного медичного університету
Офіційні опоненти: - доктор медичних наук, професор
Владика Анатолій Степанович,
професор кафедри анестезіології, реаніматології з циклом нейрохірургії і післядипломної підготовки
Одеського державного медичного університету
- доктор медичних наук, професор
Черній Володимир Ілліч,
завідувач кафедри анестезіології, інтенсивної терапії і медицини невідкладніх станів факультета післядипломного навчання Донецького державного медичного університету
- доктор медичних наук, старший науковий співробітник УкрНДІ медичної реабілітації та курортології МОЗ України
Насібулін Борис Абдулайович,
головний науковий співробітник клініко-діагностичної лабораторії
Провідна установа: Харківський інститут удосконалення лікарів, кафедра анестезіології і реаніматології, МОЗ України, м. Харків.
Захист дисертації відбудеться “06" квiтня 1999 року о 13 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 41.617.01 при Українському науково-дослідному інституті морської медицини (270049, м. Одеса, вул. Суднобудівельна, 1).
З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці УкрНДІ морської медицини за адресою: 270049, м. Одеса, вул. Суднобудівельна, 1.
Автореферат розісланий "05" березня 1999 року.
Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради,
д.м.н., професор Ігнатьєв О.М.
Вступ.
Актуальність проблеми.
Однією із найбільш актуальних проблем сучасної медицини є, безперечно, проблема тромбозів та геморагічних ускладнень. Вона в центрі уваги різних медичних спеціалістів, кардіологів та хірургів, анестезіологів-реаніматологів та лікарів-лаборантів, акушерів-гінекологів та гематологів, офтальмологів і педіатрів та інш (Кузник Б.І., 1987; Кудряшов Б.А., 1989; Балуда В.П. та співавт., Баркаган З.С., 1990; Гаврилов О.К., 1990, 1991; Іванов Є. П., 1991; Зирянов Б.Н., Тютрин І.І., 1996; Лобенко О.А. та спіавт., 1998)
Смертність від ішемічної хвороби серця (ІХС) та ішемічної хвороби мозку (ІХМ) складає 40-45%. Частота тромбозів артерії серця при інфаркті міокарда складає 85-90% (Павловський Д.П., 1988; Рзаєв Н.М., 1989; Савельєв В.С., 1991; Люсов В.А., Белоусов Ю.В., 1991, 1994; Андреєв С.В., 1993; Ноздрачев Ю.І., 1994; Шерох Г.П., 1994; Баєшко А.А. та співавт., 1996; Mores K.M., 1990; Kakkar V.V., 1992; Albrecht S., 1995)
Тромбози судин мозку визначають розвиток інсультів в 75-80% випадків. Тромбоемболію легеневої артерії (ТЕЛА) знаходять в 16% всіх розтинів, а діагностують при житті тільки в 30% випадків.
Післяопераційні венозні тромбози та тромбоемболії складають в абдомінальній хірургії 29%, в ортопедії при переломі стегна - 53%, операції стегна - 59%, а в нейрохірургії - 29%.
Стає очевидним, що тромбоемболічні ускладнення найбільш часто і закономірно виникають у хворих, які страждають злоякісними новоутвореннями. Набутий досвід свідчує, що радикальні операції, виконані по приводу злоякісних новоутворень, більш чим в 60% випадків ускладнюються виникненям тромбозів в басейні нижньої порожнистої вени, а у 50% випадків - ТЕЛА.
Висока питома вага тромбоемболічних ускладнень (ТЕУ) серед причин післяопераційної летальності онкологічних хворих в сполучені з невисокою ефективністю їх лікування роблять проблему профілактики ТЕУ у хворих із злоякісними новоутвореннями дуже актуальною. Надійна профілактика ТЕУ можлива при своєчасному виявлені факторів ризику виникнення внутрішньосудинного тромбоутворення, динамічному прогнозуванню здатності до його реалізації та при вмінні адекватно коригувати порушення гемостазу. Ми гадаємо, що до того часу поки клініцисти не зможуть виявляти та контролювати стан тромбонебезпечності у хворих до виникнення клінічних ознак ТЕУ, будь-які заходи, спрямовані на профілактику тромбозів та емболій, будуть носити випадковий характер (Гаврилов О.К., 1990; Тютрин І.І. та співавт., 1996; Лобенко А.О., Гоженко А.І. та інш., 1998; Чуєв П.М. та співавт., 1999; Colon-Otero F., 1987).
Розробка надійних методів діагностики тромбонебезпеки на основі адекватної оцінки розладу системи гемостазу дає можливість лікарю здійснити своєчасну, ціленаправлену профілактику ТЕУ.
Разом з тим, відсутність надійних та інформативних діагностичних критеріїв тромбонебезпечності, складність повноцінної патогенетичної терапії та висока летальність при тромбогеморагічних ускладеннях (ТГУ) роз’яснює актуальність проблеми профілактики цих ускладнень (Тютрин І.І. та співавт., 1986; Капацинський Є.В., 1989; Кузін М.І., 1989; Баркаган З.С., 1990; Балуда В.П., 1991; Зирянов Б.Н., Тютрин І.І., 1996; Лобенко А.О. та співавт., 1998; Hummel D., 1988; Kakkar V.V., 1993).
Мета дослідження.
Метою дослідження є визначення тромбонебезпечності на основі вивчення функціонального стану судинно-тромбоцитарного, коагуляційного компонентів системи гемостазу і фібринолізу та їх розлад у хворих із злоякісними новоутвореннями, розробка та упровадження в клінічну практику нового інструментального методу вивчення функціонального стану та діагностики порушень системи гемостазу - низькочастотної вібраційної п’єзоелектричної гемовіскозиметрії (НВПГ) і пошук шляхів сучасної профілактики та адекватної терапії стану тромбонебезпечності на етапах хірургічного лікування.
Основні задачи дослідження.
1. Розробити функціональну пробу для виявлення резервних можливостей системи гемостазу та діагностики стану тромбонебезпечності.
2. Вивчити стан судинно-тромбоцитарного, коагуляційного компонентів системи гемостазу та фібринолізу у хворих із тромбофлебітом нижніх кінцівок, які розглядаються як модель реалізованої тромбонебезпечності.
3. Визначити характер функціонального стану судинно-тромбоцитарного, коагуляційного компонентів системи гемостазу та фібринолизу у хворих із злоякісними новоутвореннями.
4. Визначити критерії тромбонебезпечності та типи розладнень системи гемостазу у даної групи онкологічних хворих.
5. Розробити способи медикаментозної корекції виявлених розладнень системи гемостазу у досліджуємої категорії хворих та етапах хірургічного лікування.
6. Провести комплексну корекцію системи гемостазу та оцінити ефективність запропонованого методу у тромбонебезпечних хворих з раком шлунку та підшлункової залози ІІІ-IV стадії на етапах хірургічного лікування.
7. Обгрунтувати придатність низькочастотного вібраційного п’єзоелек-тричного гемовіскозіметра в’язкості як лабораторного аналізатора для коагулологічних досліджень. Визначити і дати клінічну характеристику констант гемовіскозіграми.
8. Провести кореляційний аналіз між показниками гемовіскозиграми та результатами коагулологічних досліджень, які характеризують І-ІІ-ІІІ стадії згортання крові та фібриноліз.
9. Оцінити інформативність, точність, достовірність і визначити межу використання запропонованого методу гемовіскозиграфії та провести порівню-вальну характеристику з методом тромбоеластографії.
10. Вивчити придатність використання НВПГ для контролю за ефективністю запропонованого методу комплексної корекції стану тромбонебезпечності на етапах хірургіч-ного лікування.
Наукова новизна.
Вперше вивчена та охарактеризована система регуляції агрегатного стану крові у онкологічних хворих на етапах хірургічного лікування з використанням функціональної проби. Вперше з цією метою запропонована функціональна проба з двократною локальною гіпоксією верхньої кінцівки, визначені показники системи гемостазу та виявлені типи реакції системи регуляції агрегатного стану крові у здорових осіб. Вперше по даним досліджень гемостазу у хворих тромбофлебітом нижніх кінцівок і при раці шлунку і підшлункової залози виявлені два типи реакції системи гемостазу на функціональну пробу: декомпенсирований та виснажений. Підтверджено наявність стану реалізованої тромбонебезпечності у хворих тромбофлебітом нижніх кінцівок на основі виявленого декомпенсированого або виснаженого типу реакції системи гемостазу у відповідь на функціональну пробу. Вперше визначені критерії тромбонебезпечності у хірургічних хворих. Показано, що всі онкологічні хворі з ІІІ-IV стадією раку шлунку та підшлункової залози також є тромбонебезпечними. При цьому вперше встановлено, що ступінь розладнень системи гемостазу пропорціональний стадії онкологічного процесу. Проведено дослідження коагуляційного, тромбоцитарно-судинного компонентів системи гемостазу та фібринолізу при однократному введенні антикоагулянта прямої дії гепарина в дозі 5000 ОД п/ш через 6 годин; призначення дезагреганта ацетилсалицилової кислоти в дозі 1000 мг per os, однократно, через 3-4 дні і активатора фібринолізу - нікотинової кислоти в дозі 300 мг на 1 кг маси тіла 4-5 раз на добу внутрішньом’язово. При цьому вперше показані характеристики змін системи гемостазу, в залежності від способу введення гепарину (підшкірно та внутрішньовенно).
По даним аналізу резервних можливостей судинно-тромбоцитарного, коагуляційного компонентів гемостазу та фібринолізу обгрунтована необхід-ність профілактики та корекції системи гемостазу у онкологічних хворих на доопераційному стані. Показано, що застосування запропонованого методу дозволяє поліпшити клінічні результати та ряд показників системи гемостазу. Вперше встановлено, що повністю усунути стан тромбонебезпеки не вдається, особливо у хворих з генералізацією злоякісного процесу. Це було підставою для рекомендації проведення комплексної післяопераційної корекції.
Вперше показано, що при цьому зменшується гіперкоагуляційне зрушення гемостатичного потенціалу, посилюється фібринолітична активність. У більшості хворих гіпокоагуляційний ефект зберігається протягом 10-12 діб.
Вперше дали оцінку ефективності розробленого методу комплексної корекції тромбонебезпечності в післяопераційному періоді у хворих із злоякісними новоутвореннями.
Вперше доказана можливість використання НВПГ для вимірювання реологічних показників крові та дослідження функціонального стану системи гемостазу та фібринолізу, визначені показники системи гемостазу у здорових осіб. Показано, що даний метод дозволяє, на відміну від методики тромбоеластографії та електрокоагулографії, вивчати як судинно-тромбоцитарний, так і коагуляційний компоненти гемостазу та фібринолізу в їх функціональному взаємозв’язку.
Вперше проведені порівняльні дослідження діагностичних можливостей методів низькочастотної вібраційної гемовіскозиметрії та тромбоеластографії. Показана діагностична цінність показників гемовіскозіметрії, встановлена можливість їх застосовністі для діагностики порушень гемостазу та виявлення стану тромбонебезпечності на етапах хірургічного лікування.
Особистий вклад дисертанта.
Дисертант сформулював ціль, мету дослідження, провів дослідження системи гемостазу на низькочастотному вібраційному п’єзоелектричному гемовіскозіметру (НВПГ), провів комплексне лікування хворих тромбофлебітом нижніх кінцівок, раком шлунку та підшлункової залози, в тому числі давав анестезиологічну допомогу при даних патологіях, провів аналіз одержаних даних та сформулював висновки та практичні рекомендації.
Апробація результатів дисертації.
Результати досліджень повідомлені на засіданні Одеського обласного наукового суспільства анестезіологів та реаніматологів (1995), спільних засідань кафедр морської медицини та анестезіології та реаніматології ОДМУ (Одеса, 1997, 1998), І-й міжнародній конференції по морської медицині (Одеса, 1997), на ІІ міжнародному з’їзду хірургів (Донецьк, 1998), регіональній конференції по екології та ендокринології (Одеса, 1998), на Всеросійському науково-практичному семінарі “Актуальні проблеми клінічних досліджень агрегатного стану крові” (Томськ, 1997), на ХV всесвітньому конгресі по тромбозам (Туреччина, Анталья, 1998).
Публікації.
По матеріалам дисертації опубліковано 30 робіт, із яких 15 журнальних статей, з яких 9 - самостійні; одержано 1 патент, надрукована 1 самостійна монографія.
Структура та об’єм дисертації.
Зміст роботи викладено на 292 сторинках машинописного тексту. Дисертація складається із вступу, огляду літератури, матеріалів та методів досліджень, 7 розділів власних досліджень, завершення, висновків, практичних рекомендацій, списку літератури. Текст ілюстрований (рис. - 28, таблиць - 32).
Бібліографія складається із 212 джерел, надрукованих кирилицею та 138 інших джерел.
Основні позиції, які виносяться на захист.
1. Функціональна проба з двократною локальною гіпоксією верхньої кінцівки є ефективним способом виявлення функціональних резервів системи гемостазу і визначення типу реакції стану тромбонебезпечності.
2. Стан тромбонебезпечності: у хворих раком шлунку та підшлункової залози ІІІ та IV стадії характеризується присутністю декомпенсованого та виснаженого типів реакції системи гемостазу і зростає пропорціонально ступені розвитку онкологічного процесу.
3. Комплексний метод профілактики ТЕУ у хворих із злоякісними новоутвореннями, в основі якого лежить застосування антикоагулянта прямої дії - гепарина, дезагреганта - аспіріну; активатора фібриноліза - нікотинової кислоти, який застосовується в до- та післяопераційному періоді, чинить стимулюючий вплив на фібриноліз та дезагрегаційну активність судинної стінки, знижує можливість реалізації тромбоемболічних ускладнень та зменшує їх число в післяопераційному періоді, але повністю не усуває стан тромбонебезпечності в ряді хворих.
4. Метод НВПГ є найбільш високочутливим і точним методом діагностики системи гемостазу, який дозволяє виявити тонкі патологічні зрушення в даній системі, сприяючи їх ранньому розпізнаванню. Основні етапи гемокоагуляції при застосуванні даного діагностичного методу відтворюються в реальних умовах. Технічні можливості приладу дозволяють оперативно одержати цінні відомості про реологічні характристики цільної крові хворого у любих клінічних умовах, в тому числі у ліжка хворого та в операційній.
Використання методу НВПГ, внаслідок його високої інформативності та достовірності, можливості моніторного спостереження за всіма компонентами системи гемостазу, рекомендується для діагностики порушень даної системи в онкологічних хворих на етапах хірургічного лікування.
Практичне значення.
1. Запропонована функціональна проба з двократною локальною гіпоксією верхньої кінцівки є ефективним способом оцінки функціональних резервних можливостей системи гемостазу та діагностики стану тромбонебезпечності у хірургічних хворих.
2. Тромбонебезпечність, як стан, який характеризується зниженням функціональних можливостей системи гемостазу, необхідно діагностувати ще в доопераційному періоді. Ступінь вираженості необхідно враховувати на етапах хірургічного лікування з метою своєчасної корекції гемостазу та профілактики ризику розвитку тромботичних ускладнень.
3. Типи реакції системи регуляції агрегатного стану крові на функціональну пробу з двократною локальною гіпоксією необхідно враховувати при прогнозі можливих тромбоемболічних ускладнень та призначені профілактичного лікування у тромбонебезпечних хворих.
4. Тромбонебезпечність в онкологічних хворих існує на всіх етапах хірургічного лікування, її виявлення та своєчасна корекція є важливою умовою профілактики ТЕУ.
5. Розроблений спосіб комплексної корекції стану тромбонебезпечності значно може знизити частоту ТГУ та ступінь їх вираженості.
6. Запропонована методика НВПГ дозволяє на ранніх стадіях розпізнавати та повноцінно діагностувати порушення системи гемостазу. Разом з тим, метод НВПГ дозволяє одержати цінні відомості про реологічні характеристики суцільної крові. Конструктивні особливості, дозволяють використовувати гемовіскозиметр в будь-яких клінічних умовах.
7. Використання методу НВПГ забезпечує надійний коагулологічний контроль внаслідок його високої інформативності та достовірності, може істотно підвищити якість коагулологічних досліджень, надати можливість моніторного спостереження за всіма компонентами системи гемостазу.
Матеріали та методи дослідження
Матеріал дослідження
Дослідження функціонального стану системи гемостазу і фібринолізу були виконані у групі із 50 здорових добровольців різноманітних вікових категорій від 16 до 43 років, складенних з осіб чоловічої та жіночої статі (табл.1).
Таблиця 1
Розподіл контрольної групи здорових осіб в
залежності від статі і віку (n=50)
Відсутність у здорових добровольців патології системи гемостазу підтверджувалась на підставі клініко-лабораторних досліджень.
У роботі наведені результати досліджень системи гемостазу у групах хворих, складенних з 133 осіб чоловічої та жіночої статі віком від 34 до 83 років (табл.2). Особи в цю групу відбирались на підставі клінічних, лабораторних і патологоанатомічних досліджень, підтверджуючих наявність патологічних процесів в організмі.
Таблиця 2
Розподіл пацієнтів у залежності від статі і віку (n=133)
Дослідження системи регуляції агрегатного стану крові проводилось у хворих, страждаючих тромбофлебітом глибинних вен нижніх кінцівок, раком шлунка та підшлункової залози (табл. 3).
Таблиця 3
Розподіл пацієнтів по нозологічним формам
у залежності від статі (n=133)
Враховуючи, що функціональне становище системи гемостазу залежить від наявності та розповсюдженності злоякісного процесу, у табл. 4 наведені дані про розподіл пацієнтів по формам онкозахворювання та стадіям процесу.
Таблиця 4
Розподіл пацієнтів по нозологічним формам
онкозахворювання та стадіям процесу
У групі хворих тромбогеморагічними розладами проводились як фонові дослідження гемокоагуляційного статусу, так і добові динамічні спостереження за змінами функціонального стану системи гемостазу.
Хворим раком шлунку ІІІ стадії була проведена або гастроектомія, або субтотальна резекція шлунку. Хворим раком підшлункової залози ІІІ стадії проведена панкреатодуоденальна резекція. Пацієнтам з генералізацією злоякісного процесу операціями вибору виявились гастростомія, накладення гастроентероанастомозу і у крайньому випадку - пробна лапаротомія.
Усі хворі оперовані під нейролептнаркозом при тотальній міопленії релаксантами. Штучна вентиляція легенів проводилась сумішшю кисень-закис азоту у відношенні 1:3 на апараті РО-6-03 у режимі помірної гіпервентиляції. У якості базисного анестетику у всіх хворих використовувався оксібутірат натрію у дозі 100 мг/кг маси.
Корекція об’єму циркулюючої крові проводилась з розрахунка виявленного дефіциту плазменного і глобулярного об’ємів крові розчинами декстранів, кристалоїдів, нативної плазми, ізогрупною кров’ю.
Комплексна корекція стану тромбонебезпеки проводилась по розробленій схемі у тому ж об’ємі, що і у доопераційному періоді, на протязі 10 діб і складалась з введення:
1. Антикоагулянта прямої дії (гепаріна) у разовій дозі 5000 ОД, вводимого підшкірно через 6 годин.
2. Дезагреганта (ацетілсаліцілової кислоти) у разовій дозі 1000 мг, вводимого per os 1 раз з 3-4 добовим інтервалом.
3. Активатора фібринолізу (нікотінової кислоти) у разовій дозі 5 мг/кг, вводимого в/м 4-5 разів у добу.
Дослідження функціонального стану судинно-тромбоцитарного, коагуляційного компонентів гемостазу і фібринолізу у хворих проводили у режимі функціональної проби з локальною гіпоксією ще у доопераційному періоді до проведення корекції системи гемостазу; після передопераційної десятиденної корекції системи гемостазу; у першу добу після операції; на 10 добу пісялопераційної комплексної корекції системи гемостазу.
Статистична обробка результатів проводилась методом варіаційної статистики з використанням критерія Стьюдента в умовах заданої довіреної імовірності, дорівняній 95%.
Методи дослідження системи гемостазу, використані в роботі
Як базовий був обраний метод тромбоеластографії суцільної крові. 3 стандартезованих за контактною та фосфоліпідною активацією методів у роботі використаний антикоагуляційний тест по Bercarda et al в модифікації Л.З. Баркагана (1978). Визначення зовнішнього механізму утворення протромбінази і факторів протромбінового комплексу здійснювали вимірюванням протромбінового часу по А.І. Quick (1974) та протромбінового індексу по Туголукову (1953).
З загальних коагуляційних тестів, характеризуючих утворення протром-бінази і тромбіна, визначити час рекальцифікації плазми по W.H. Howell, толе-рантность плазми до гепаріну по S. Sigg (1952).
При визначенні кінцевого етапу згортання крові враховували тромбіновий час по K.I. Macfarlane (1962), загальний фібриноген за Р.А. Руберг (1972), фібриноген “В” по Х. Ломазовой (1974). Розчинні комплекси мономерів фібри-ну визначали етаноловим тестом по Jodal у модифікації В.Г. Личева (1975), продукти деградації фібрину визначали за даними протамінсульфатного тесту по B. Lipinski et all (1968).
Визначення концентрації гепаріну у крові проводили аутокоагуляційним тестом по З.С. Баркагану, Л.З. Баркагану (1971), фібринолітичну активність крові оцінювали за методом J.R. Fearnlly (1973), а також способом визначення сумарної і неферментативної фібринолітичної активності по Б.О. Кудряшову і Л.А. Ляпиной (1971).
Дослідження агрегаційної активності тромбоцитів проводили фотомет-ричним методом з графічною реєстрацією процесу по Born J.U.R. (1968).
Як індуктор агрегації застосували АДФ фірми “Reanal” у кінцевій концентрації 1х10-7 та 1х10-5 моль/л. Запис агрегатограм здійснювали на потенціометрі КСП-4. Підрахунок числа тромбоцитів у плазмі проводили по методу J. Brecher (1953).
Для визначення хронометричних і амплітудних констант системи гемостазу, з метою оцінки інформативності, точності, об’єктивності паралель-но застосовували новий метод - НВПГ.
Усі дослідження з моменту забору крові проводились в умовах пониженної контактної активізації шляхом обробки ін’єкційної голки і лабораторного посуду силіконом фірми “Sevra”. Забор крові завжди проводили вранці натще з негайним дослідженням крові.
У загальній кількості проведено на різноманітних етапах хірургічного лікування 133 хворим та 50 здоровим добровольцям коло 19000 досліджень показників судинно-тромбоцитарного коагуляційного компонентів гемостазу і фібринолізу, а також більш 200 гемостазіограм.
Дослідження системи гемостазу з використаням низькочастотного вібраційного п’єзоелектричного гемовіскозиметра (НВПГ)
Матеріал для дослідження (суцільна нестабілізована венозна кров) забирався у осіб з обох груп по стандартній загальноприйнятій в коагулології методиці; силіконованими голками з широким отвором із кубітальної вени безпосередньо в кювету віскозиметру, прогріту до 37° С (рис.1).
Робили реєстрацію та запис кривої гемовіскозиграми (ГВГ), характеризуючої процес згорнення крові і фібринолізу.
У процесі дослідження одержаних кривих ГВГ були визначені амплітуд-ні і хронометричні константи, характеризуючі І, ІІ, ІІІ стадії процесу гемокоагуляції, ступень і тривалість ретракції, щільність згустку та сумарну фібринолітичну активність (рис. 1)
Рис. 1 Нормальна крива гемовіскозіграми здорового добровольця А.
Досліджені показники ГВГ можливо характеризувати таким чином:
А - вихідна в’язкість крові, вимірюється в одиницях відн.пл. (по осі ординат);
? - період реакції, характерізує швидкість утворення протромбінази, тромбіна на початок фібринополімеризації, вимірюється в хвилинах, включаючи час, минувший від початку запису ГВГ до позитивного змінення значення в’язкості на 0,15 од.відн.пл., та час, минувший від початку взяття крові до початку запису кривої ГВГ;
АΔ? - амплітуда періоду реакції, характерізує спонтану агрегаційну активність тромбоцитів (максимальне змінення в’язкості за період ?);
К - показник тромбінової активності, характеризує інтенсивність утворення тромбіну та швидкість формування згустку крови. Це час від початку фібринополімеризації до збільшення в’язкості згустку на 1,0 одн.відн.пл.;
Т - час формування згустку, характерізує швидкість формування фібринтромбоцитарної структури і початок ретракції, обчислюється від моменту взяття крові до початку ретракції;
AR - амплітуда ретракції, характеризуюча її силу, вимірюється по осі ординат від початку ретракції до її максимального значення;
МА - максимальна амплітуда, характеризуюча максимальну щільність утворенного згустку;
ТМА - час досягнення максимальної амплітуди, вимірюється від моменту взяття крові до досягнення максимальної амплітуди;
СФА - сумарна літична активність сумарного показника ретракції і спонтаного лізису згустку. Розраховується по формулі:
де А20 - амплітуда через 20 хвилин після досягнення максимальної амплітуди.
Функціональна проба з двократною локальною гіпоксією верхніх кінцівок
У функціональній пробі для дослідження системи гемостазу як тест-подражнювач використовували локальну гіпоксію верхніх кінцівок, досягаєму шляхом оклюзії артеріальних та венозних магістральних судин гумовим джгутом на протязі п’яти хвилин.
Розроблена функціональна проба з двократною локальною гіпоксією верхніх кінцівок дозволяє здійснювати оцінку резерву компенсаторних можливостей про- і антикоагулянтних ланок системи гемостазу та при цьому може розглядуватись в світлі концепції Virchov (1856) в якості короткочасного моделюємого претромботичного стану.
| 
