Библиотечный каталог авторефератов Украины

ХАРКІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Яковлєва Тетяна Анатоліївна

УДК 618.36-008.64-091.8

СТАН ФЕТОПЛАЦЕНТАРНОГО КОМПЛЕКСУ ПРИ БАГАТОВОДДІ БАКТЕРІАЛЬНОГО ГЕНЕЗУ

14.01.01– акушерство і гінекологія

Автореферат дисертації

на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

Харків – 2003

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Харківській медичній академії післядипломної освіти МОЗ України.

Науковий керівник – доктор медичних наук, професор Грищенко Ольга Валентинівна, Харківська медична академія післядипломної освіти, завідувач кафедри перинатології та гінекології

Офіційні опоненти: – доктор медичних наук, професор Богдашкін Микола Григорович, Харківський державний медичний університет, професор кафедри акушерства та гінекології №2 

  – доктор медичних наук, професор Луценко Наталія Степанівна, Запорізький інститут удосконалення лікарів, завідувач кафедри акушерства та гінекології.

Провідна установа

Інститут педіатрії, акушерства та гінекології АМН України (м. Київ), відділ патології вагітності та пологів.

Захист відбудеться “ 27 ” березня 2003 р. о 1330 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.600.01 при Харківському державному медичному університеті (61022, м.Харків, пр. Леніна, 4).

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Харківського державного медичного університету (61022, м.Харків, пр. Леніна, 4).

Автореферат розісланий “ 27 ” лютого 2003 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради

доктор медичних наук, доцент _________________О.П. Танько

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Внутрішньоутробна інфекція продов­жує залишатися однієї з основних причин перинатальної захворюваності й обу­мовлює до 20% випадків перинатальної смертності (М.А.Башмакова і співавт., 1995; Б.Л. Гуртовий і співавт., 1996). За даними ряду ведучих клінік України гестаційний період ускладнюється внутрішньоутробним інфікуванням у 10–12% вагітних, досягаючи в групах високого інфекційного ризику 30% (Н.В. Орджонікідзе, 1999; В.К.Чайка, 1999). Інфекційні поразки виявляються в 30% усіх мертвонароджених і померлих у ранньому неонатальному періоді дітей і є безпосередньо причиною ранніх неонатальних втрат від 11% до 45% (А.В.Цин­зерлинг, 1992; В.Н.Кузьмін, 1995). Внутрішньоутробне інфікування є причиною уроджених пороків розвитку в 2% новонароджених, у 60% приводить до хронічної внутрішньоутробної гіпоксії за рахунок розвитку вторинної плацен­тарної недостатності інфекційного генезу, у 24% випадків викликає респіра­торний дистрес-синдром новонароджених, їм обумовлені до 76% порушень ранньої адаптації новонароджених (А.В.Цинзерлинг, 1993; Э.К. Айламазян, 1994; R.Grio, 1994). З огляду на те, що в Україні смертність лише на 62% компенсується народжу­ваністю, боротьба за життя кожної дитини має велике державне значення.

Об'єктом нашого дослідження з'явилося багатоводдя інфекційного генезу. Незважаючи на досягнуті успіхи у вивченні причин виникнення багатоводдя інфекційного генезу, питання його профілактики й ефективного лікування, з метою запобігання реалізації в інфекційний процес у новонароджених, залишаються складними і невирішеними (Б.Л. Гуртовий і співавт., 1996; Н.М.Нізова і співавт., 1998; L.C. Gilstrap, 1990).

Багатоводдя свідчить про проникнення збудника у фетоплацентарний комплекс із порушенням функції амніон-цитотрофобласт-децидуальної ткани­ни, процесів резорбції вод на фоні їхньої гіперпродукції як амніоном, так і сечо­ви­відною системою плоду. Патологія збільшується пригнобленням імунної від­по­віді організму вагітної, перевагою альтернативних процесів у фетоплацен­тар­ному комплексі, на фоні незрілості клітинного і гуморального імунітету плоду. Етіопатогенетичне лікування бактеріального багатоводдя повинне бути спря­мо­ване на елімінацію збудника, відновлення функції фетоплацентарного комп­лексу, параплацентарного обміну навколоплідних вод, оптимізацію імунної відповіді організмів матері і плоду на запальний процес.

Цим вимогам відповідає запропонований нами комплексний метод ліку­вання бактеріального багатоводдя з використанням цефуроксима і систем­ної ензимотерапії (СЕТ). Цефуроксим стійкий до бета-лактамаз, пеніциліназ, має бактерицидну дію у відношенні більш 90% відомих на сьогоднішній день збудників матково-плодового інфікування; препарат практично не біотрансфор­мується, створює ефективну концентрацію в амніотичній рідини, пуповині, крові плоду без ембріопатичної чи тератогенної дії. Застосування СЕТ продик­това­не прагненням оптимізувати репараційну фазу запалення. СЕТ є опти­маль­ним імуномодулятором, відновлює систему неспецифічного антибактері­аль­ного захисту, нормалізує реологічні властивості крові, потенцуюче впливае на антибактеріальну терапію, відновлює мікроциркуляцію в зоні запалення, усуває ексудативний компонент запалення.

Таким чином, використання цефуроксима і СЕТ у комплексній терапії бактеріального багатоводдя представляється нам теоретично обґрунтованим, а сама терапія етіопатогенетичною.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисер­та­ція виконана у відповідності з тематикою в рамках науково-дослідної роботи, що проводиться на кафедрі перинатології та гінекології ХМАПО згідно з національною програмою України “Поліпшення становища жінок, охорони материнства i дитинства”, і є складовою частиною НДР кафедри перинатології та гінекології Харківської медичної академії післядипломної освіти “Розробка оптимальних методів ведення вагітності високого ризику інфекційних усклад­нень для матері і плоду” (№ держреєстрації 0199U004009). Автор відповідав за розділ “Антенатальна діагностика та лікування материнсько-плодового інфікування”.

Мета і задачі дослідження. Мета дослідження – вивчити метаболічні і гістохімічні процеси в амніон-цитотрофобласт-децидуальній тканині при бактері­альному багатоводді і підвищити ефективність його лікування на базі антибактеріальної терапії цефалоспоринами II покоління з використанням системної ензимотерапії.

Основні задачі дослідження:

1. Визначити найбільш значимі фактори ризику виникнення багатоводдя інфекційного генезу в жінок промислового центру.
2. Вивчити видовий склад мікрофлори, що є збудником інфекційного процесу в амніон-цитотрофобласт-децидуальній тканині і спектр її чутливості до сучасних антибактеріальних препаратів.
3. Встановити характер впливу інфекційного процесу на гормональну фун­к­цію і гістологічну структуру амніон-цитотрофобласт-децидуальної ткани­ні у вагітних із багатоводдям інфекційного генезу, стан внутрішньоутробного плоду.
4. Вивчити терапевтичні можливості комплексного застосування цефало­споринів і системної ензимотерапії у вагітних із багатоводдям інфекційного генезу і порівняти його ефективність із традиційними методами терапії.
5. Проаналізувати вплив цефалоспоринів і системної ензимотерапії на результат вагітності.
6. На основі отриманих даних розробити методику діагностики і тактику пренатальної профілактики внутрішньоутробного інфікування плоду.

Об'єкт дослідження – багатоводдя інфекційного генезу

Предмет дослідження – морфофункціональні характеристики амніон-цитотрофобласт-децидуальної тканини у вагітних із багатоводдям інфекційного генезу.

Методи дослідження. Проводилося дослідження гормональної функції фетоплацентарного комплексу; бактеріологічне дослідження урогенітального тракту вагітної, амніотичних вод, тканин посліду, новонароджених; вивчався біофізичний профіль плоду; кардіотокограми плоду; проводилася ультра­зву­кова фетометрія, плацентометрія, вивчення обсягу навколоплідних вод; пато­мор­фологічне дослідження посліду, що включає в себе гістологію, гістохімію, імуноморфологію; клініко-лабораторне обстеження новонароджених.

Наукова новизна одержаних результатів. Визначені фактори ризику виникнення багатоводдя інфекційного генезу. Встановлені основні збуд­ники інфекційного процесу в амніон-цитотрофобласт-децидуальній ткани­ні, уточне­ний шлях інвазії, визначений спектр їхньої чутливості до антибак­теріальних препаратів. Визначено характерні гістологічні і імуноморфологічні ознаки поразки тканин посліду при багатоводді інфекційного генезу.

Доведена ефективність, і обґрунтована доцільність комплексного застосу­вання цефалоспоринів і системної ензимотерапії при багатоводді інфекційного генезу.

Практична значимість одержаних результатів. Визначено критерії фор­му­вання групи високого ризику розвитку внутрішньоутробного інфіку­вання плоду. Встановлено антибіотики першого вибору для лікування багатоводдя інфекційного генезу і попередження внутрішньоутробного інфікування плоду.

Доведено високу інформативність ультразвукових методів діагностики у виявленні стадійності ультразвукових змін у фетоплацентарному комплексі при бактеріальному багатоводді. Установлені морфогістохімічні критерії діагнос­тики бактеріального інфікування амніону і патогенез розвитку багатоводдя.

Розроблений і впроваджений у практику родопомічних установ етіопато­генетичний метод терапії багатоводдя інфекційного генезу з використанням це­фалоспоринів і препаратів системної ензимотерапії, що дозволяє запобігти вну­трішньоутробне інфікування плоду, сприяє народженню життєздатних дітей.

Результати роботи впроваджені в клінічну практику акушерських відді­лень Міського клінічного пологового будинку з неонатологічним стаціо­наром, спеціалізованого міського клінічного пологового будинку № 5 м. Харкова, пологового будинку № 2 м. Харкова.

Матеріали дисертації використовуються в навчальному процесі на ка­федрі перинатології і гінекології Харківської медичної академії післядипломної освіти, на кафедрі педіатрії, акушерства і гінекології факультету фундамен­тальної медицини Харківського Національного університету ім. В.Н. Каразина.

Особистий внесок здобувача. Наукові положення і результати, що представлені в роботі і виносяться на захист, отримані здобувачем особисто. У роботах, що опубліковані, автору належить розробка дослідження, проведення клініко-лабораторних досліджень і узагальнення отриманих результатів. Нею самостійно проводилося формулювання основних положень і висновків, впро­вадження способу лікування багатоводдя інфекційного генезу в родопомічних установах Харкова.

Апробація дисертації. Основні положення дисертації доповідались на засіданнях наукового медичного товариства акушерів гінекологів м. Харкова (2000), конгресі Української Асоціації фахівців ультразвукової діагностики в перинатології “Плід як частина родини” (Харків, 2000), наукової конференції молодих учених Харківського державного медичного університету “Медицина третього тисячоріччя” (Харків, 2001).

Публікації. За темою дисертації опубліковано 12 робіт, у тому числі 3 ста­т­ті у виданнях, що входять у затверджений ВАК України перелік наукових ви­дань, де можуть публікуватися основні результати дисертаційних досліджень.

Об’єм і структура дисертації. Роботу викладено на 183 сторінках ма­ши­нопису. Вона складається зі вступу, огляду літератури, п’яті розділів власних досліджень, аналізу та узагальненню результатів, висновків, практичних рекомендацій, списку викорис­таних джерел та додатків. Робота ілюстрована 33 таблицєю, 33 рисунком (21 в додатках), що займають 25 сторінок. У бібліографічному вказів­ни­ку на 23 сторінках наведено 273 літера­турних джерел, з них 146 кирилицею та 127 латиницею.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріал і методи дослідження. З метою вивчення стану фето­пла­цен­тарного комплексу при бактеріальному багатоводді нами обстежено 138 вагітних у терміну гестації від 24 до 40 тижнів. Контрольну групу склали 32 вагітні з фізіологічним плином гестації. Групу порівняння склали 33 вагітні з бактеріальним багатоводдям, що не одержували антибактеріальної терапії. Основну групу склали 73 вагітні з багатоводдям бактеріального генезу, в залежності від методу терапії нами були виділені дві підгрупи: у підгрупі А (35 вагітних) антибактеріальна терапія проводилася традиційними препаратами, у підгрупі В (38 вагітних) терапія проводилася цефуроксимом (“Зинацеф”/ “Зиннат”) і препаратом системної ензимотерапії “Вобензимом”.

Проводилося дослідження гормональної функції фетоплацентарного ком­п­лексу (естріол, прогестерон, альфа-фетопротеін) методом ELISA з викорис­танням стандартних наборів “ХЕМА” (Росія) з компонентів Fitzgerald Interna­tional Industies, США; Стероид-ИФА-про­гестерон (Росія), DSL-10-3700 ACTIVE tm Ultrasitive Estriol Diagnostic Systems Laboratories, США.

Проводилося бактеріологічне дослідження урогенітального тракту вагіт­них, амніотичних вод, тканин посліду, новонароджених.

Вивчався біофізичний профіль плоду за A.M.Vintzyleos et al. (1987); проводилася непряма кардіотокографія за допомогою кардіотокографа RFT Biomonitor BMT 9141 по H. Krebs (1978). Ультразвукова фетометрія, плаценто­метрія проводилася за методикою Міжрегіонального медико-генетичного цен­т­ра м. Харкова і кафедри клінічної генетики й ультразвукової діагностики ХМАПО, ультразвукове вивчення об’єму навколоплідних вод за В.Ф.Ордин­сь­ким (1993) за допомогою ультразвукового апарату Toshiba SAL-38AS/SAL-38A.

Плаценти вивчали по стандартизованій морфометричній схемі НДІ морфології людини АМН СРСР за А.П.Міловановим й А.І.Брусиловським (1986). Гістологічні зрізи фарбували гематоксилін-еозином за Ван-Гизоном, за Грамом-Вейгертом, суданом III і IV і проводили оглядову мікроскопію. За допомогою фарбування пікрофук­сином за Ван-Гізоном визначали розвиток сполучної тканини. Гістохімічними методами ідентифікували мукополі­саха­риди, РНК, ДНК, ліпіди, нейтрофільні лейкоцити. Імуноморфологічні дослід­ження проводили непрямим методом Кунса за методикою Brosman. Імунні клітки диференціювали за допомогою моноклональних антитіл (МКА) до різних типів кліток фірми Chemicon, USA. Колагени типіровали монокло­наль­ними антитілами до колагенів I, II, III, IV, V типів. Клітини-носії Ig M, A, G визначали прямим методом Кунса з люмінесцируючими антисироватками (виробництва НДІ ім. Гамалєі, Москва).

Обстеження новонароджених містило в собі оцінку за шкалою V.Apgar (1953), оцінку функції зовнішнього подиху за шкалою Сільвермана для недо­ношуваних і шкалою Довнеса для доношуваних новонароджених. Проводилося клініко-лабораторне обстеження новонароджених, спрямоване на виявлення інфекційної патології.

Результати власних досліджень та їх обговорення. По віковому складу групи вагітних були однорідні. Переважали повторно вагітні жінки активного репродуктивного віку (17-26 років). У більшості вагітних з інфекційним багатоводдям акушерський анамнез був обтяжений невиношуванням і штучними перериваннями вагітності, що могло стати причиною ушкодження замикаючої функції шейки матки, причиною формування вогнища інфікування в ендо­ме­трії. Гінекологічний анамнез у вагітних з бактеріальним багатоводдям був обтя­жений запальними захворюваннями. У ряду вагітних в анамнезі спостерігались хронічний пієлонефрит, цистит, однак більшість вагітних з бактеріальним багатоводдям було інфіковано протягом даної вагітності. Встановлено, що генералізація вну­трішньо­утробного інфікування виникала частіше у випадку, якщо інфекція виникала вперше під час даної вагітності й у термінах до 20 тижнів, тобто до початку функціонування власного клітинного і гуморального імунітету у плода.

Клінічна симптоматика багатоводдя диагностована нами у вагітних із багатоводдям середнього ступеня ваги і важким, що склало 30 (41,1±5,7)% спостережень в основній групі і 16 (48,5±8,6)% спостережень групи порівняння (p>0,05). Суб'єктивно найчастіше спостерігалися хворобливі відчуття в животі, тахікардія, утруднення подиху, задишка. Серед об'єктивної симптоматики лідирували підвищений тонус матки, невідповідність розмірів матки терміну гестації, патологічна рухливість плоду, приглушене серцебиття плоду. У більшості вагітних багатоводдя перебігало на фоні рецидивуючої погрози переривання вагітності – 29 (39,7±5,7)% вагітних основної групи і 26 (78,8±7,1)% вагітних групи порівняння (p<0,05).

Бактеріологічне дослідження урогенітального тракту у вагітних з бактеріальним багатоводдям виявило рясну колонізацію умовно-патогенною мікрофлорою і підтвердило думку більшості дослідників про висхідний характері бактеріального інфікування. Встановлено зростаючу роль анаеробів у колонізації урогенітального тракту (Bacteroides fragilis, Bacteroides sp., Peptococcus anaerob., Streptococcus anaerob., Clostridium sp.), – на їхню частку приходиться до 32%. Серед аеробів найбільше часто виявлялися Escherichia coli, Enterococcus sp., Klebsiella sp., Proteus sp., Streptococcus sp., пеніциліна­зопродукуючий Staphyiococcus aureus, Micrococcus alb., Artrobacter sp. На частку аеробів приходиться до 37% мікробного спектру, інші 31% представлені асоціаціями. У сечі переважали асоціації збудників: Escherichia coli + Staphylo­coc­cus sp. + Proteus sp. + Enterococcus sp. Найчастіше інфікування спостеріга­лося в групі порівняння, де колонізація понад 105 КОЕ/мол виявлялася в 24% вагітних у піхві, у 27% вагітних у цервікальному каналі й у 30% у сечі. У системі мать-фетоплацентарний комплекс максимально коло­ні­зованими при бактеріальному багатоводді виявилися навколоплідні води, що стають резервуаром нагромадження бактеріальних агентів. Бактеріальна колонізація плодових оболонок при бактеріальному багатоводді виявлена в 72,7% спостережень. Трохи в меншій кількості бактеріальна колонізація виявлена на поверхні пуповини – 60,0% і плодової поверхні плаценти – 57,6%. Цей факт пояснює наростання обсягу навколоплідних вод, тому що саме пла­цен­тарний амніон синтезує велику їхню частину. На тлі неадекватної резорбції створюються умови для усе більшого зростання кінцевого обсягу навколо­плід­них вод. Колонізація амніону плаценти і пуповини пояснює походження вто­рин­ного плацентиту і вторинного гематогенного інфікування плоду. Вторинний характер гематогенного інфікування підтверджує і низький відсоток виявлення мікроорганізмів з материнської поверхні плаценти – усього в 15,2% спосте­режень. Бактеріальна колонізація в новонароджених з бактеріальним багато­воддям діагностована в 39% новонароджених. Мікробний спектр, виділений у новонароджених, був ідентичний спектру навколоплідних вод і посліду (рис. 1).

Найбільш стійкими до антибактеріальних препаратів у нашому дослід­женні виявилися Bacteroides sp., Streptococcus anaerob., Proteus vulgaris. Практично весь виявлений спектр збудників був чуттєвий до цефуроксиму, що дозволяє вважати його антибіотиком вибору для лікування бактеріального багатоводдя.

Порушення функціональної активності фетоплацентарного комплексу при бактеріальному багатоводді підтверджено зниженням рівня естріолу в терміні гестації 24-28 тижні в основній групі на 34%, а в групі порівняння на 42% від контрольних показників; у терміні гестації понад 28 тижнів відповідно на 38% і 53% (p<0,05). Зниження функціональної активності синцитіотро­фобласту при бактеріальному багатоводді виявлялося зняттям “прогесте­роно­вого блоку”. У терміну гестації в 24-28 тижнів гестації рівень прогестерону був знижений на 18% в основній групі і на 26% у групі порівняння, у терміну понад

28 тижнів відповідно на 32% і 45% від фізіологічних для даного терміну гестації (p<0,05). Достовірне підвищення рівня альфа-фетопротеіну встанов­лено тільки в групі порівняння після 28 тижнів гестації на 37%, що може бути зв'язане з високим ризиком інфекційних фетопатій у даній групі і порушенням бар'єрної функції синцитіотрофобласту внаслідок плацентиту.

Бактеріальне багатоводдя впливало на становлення серцевого ритму внутрішньоутробного плоду, внаслідок розвитку хронічної внутрішньоутробної гіпоксії, що впливав ушкоджуючи на n.vagus. КТГ при бактеріальному інфікуванні характеризувалося гіпореактивністю (у (63,8±8,4)% були відсутні акцелерації), різким зниженням амплітуди миттєвих осцілляцій до 4,6 (0,6 уд/хв.; монотонністю ритму в (78,7±7,1)% спостережень. При бакте­ріаль­ному багатоводді патологічні типи КТГ склали (81,8±6,7)%.

Біофізичний профіль плоду при бактеріальному багатоводді поряд з аре­ак­тивністю серцевої діяльності характеризувався зниженням кількості епі­зодів дихальних рухів плоду, підвищенням рухливості плоду по типі балотування на тлі зниження генералізованих рухів; зниженням тонусу плоду. Багатоводдя лег­ко­го ступеня діагностовано в (75,8±7,4)% вагітних, виражене багатоводдя в (24,2±7,4)%. У (45,5±8,6)% вагітних з бактеріальним багатоводдям спостері­га­лося передчасне старіння плаценти. Отримані результати підтвер­ди­ли концеп­цію східчастого прояву гіпоксії (grandual hypoxia concept) A.M.Vintzyleos.

Рис. 1. Сумарний розподіл мікроорганізмів у системі мати-фетоплацентарний комплекс в групах хворих з бактеріальним багатоводдям (%).

Ознаки плацентиту у вагітних з бактеріальним багатоводдям виявлені в (57,6±8,6)% спостережень. Нами була встановлена закономірна стадійність уль­тразвукових змін у плаценті при її інфекційній поразці (рис. 2). Стадій­ність розвитку запального процесу просліджується й в організмі плоду. Ультра­звуковими маркерами гострої фази запалення, що характеризується процесами альтерації і мезенхимозу, є збільшення діаметра живота, що свідчить про пере­важну поразку ЖКТ і сечовивідних шляхів при бактеріальному багатоводді.

Гепатомегалія є маркером гематогенного інфікування і виявлена нами в (36,4±8,4)% вагітних. Сполучення маркерів гострого плацентиту і гепатомегалії дозволяє зробити висновок про наявність вторинного гематогенного інфі­кування. Підвищення ехогенності внутрішніх органів і кальцифікати парен­хі­ма­тозних органів свідчать про регрес запалення, що супроводжується склеро­тичними процесами, відкладенням патологічних кальцинатів. У групі порів­нян­ня нами спостерігалися ультразвукові ознаки як гострої, так і репаративної фаз запалення, що свідчать про рецидивуючий характер інфекційного процесу.

Рис. 2. Ультразвукові ознаки діагностики стадії інфекційного процесу в плаценті.

Патоморфологічне дослідження посліду при бактеріальному багатоводді виявило наявність плацентиту і хоріоамніониту. Характер запальної клітинної інфільтрації в плаценті і у позаплацентарних плодових оболонках різний. Якщо у ворсинчастому хоріоні серед кліток запального інфільтрату переважали Т-лім­­фо­цити, то в стромі амніону виявлялася значна домішка нейтрофільних гра­ну­лоцитів, макрофагів, а також природних кілерів. Серед плазматичних клітин нами виявлені переважно носії Ig G, рідше Ig М и Ig А. На базальних мем­бра­нах судин виявлені імунні комплекси, що містили вищевказані імуноглобуліни.

Проліферація фібробластів і синтез колагену регулюється Т-клітинною популяцією лімфоцитів, тому характер клітинної запальної реакції у ворсинчастому хоріоні й амніоні обумовлює особливості колагеноутворення. Особливістю колагеноутворення в амніоні при бактеріальному багатоводді є пригноблення синтезу інтерстіціальних колагенів I і III типів у стромі амніону і посилення утворення колагену IV типу в базальних мембранах амніотичного епітелію. Колаген IV типу забезпечує механічну стабільність і нерозчинність базальних мембран. У теж час вміст колагену V типу в базальній мембрані амніону при бактеріальному багатоводді різко зменшено. Відомо, що саме колаген V типу є основним компонентом цих базальних мембран і завдяки йому здійснюється антибактеріальний захист базальної мембрани амніону. Порушенням синтезу інтерстиціальних колагенів у стромі амніону пояснюється передчасний розрив плодового міхура при материнській бактеріальній інфекції. У стромі ворсин посилений синтез інтерстіциальних колагенів I і III типів. При бактеріальній інфекції у ворсинчастому хоріоні посилення колагено­утворення III і I типів може бути обумовлено, у тому числі, і посиленням лімфоїдної проліферації. Однією з характерних рис амніону при бактеріаль­ному багато­водді є посилення метаболічних процесів у епітеліоцитах, що виявляється їхньою активною проліферацією з утворенням “амніотичних ворсинок” з одного боку, і багатоводдям, з іншого.

Аналізуючи результат вагітності при неліковануму бактеріальному багатоводді, слід зазначити високий відсоток передчасних пологів – 33,3%, оперативного родоразрішення 21,2% вагітних, з них 85,7% в ургентному порядку, що обумовлено аномаліями родової діяльності і важкою гіпоксією внутріш­ньоутробного плоду. Плин родового акту при бактеріальному багато­водді характеризувався передчасним вилиттям навколоплідних вод у 42,4% жінок. Найбільш частим ускладненням післяпологового періоду у вагітних з не лікованим бактеріальним багатоводдям явилися дефект посліду, інтимне прикріплення плаценти, гіпотонічна кровотеча в III періоді пологів - 12,1%. Патологічний плин пологів при бактеріальному багатоводді пояс­нюється нами порушенням тономоторної функції міоцитів внаслідок інфекційного процесу, їхнім перерозтяганням надмірним обсягом навколо­плідних вод, порушенням нейрогуморальної регуляції родової діяльності внаслідок плацентиту, порушен­ням процесів колагеноутворенням в оболонках плоду.

Стан новонароджених, матері яких страждали бактеріальним багато­вод­дям, характеризувався асфіксією легкого ступеня (оцінка за Апгар (6,24±0,44) бала), дихальними розладами за типом РДС новонароджених (оцінка за Сильвер­ман (4,21±0,30) бали, за Довнес (3,86±0,56) бали). Розвиток дихальних розладів при бактеріальному багатоводді обумовлений порушенням форму­ван­ня сурфактант­них депо внаслідок гіпоксії, викликаної бактеріальною інвазією фетопла­центарного комплексу, різким зниженням ліпосинтетичної функції епі­телію амніону, викликаного порушенням параплацентарного обміну речовин.

Нами встановлено, що ризик інтранатальної контамінації плодів при бак­те­ріальному багатоводді нижче, ніж антенатальної, це пояснюється макси­мальним нагромадженням збудника саме в навколоплідних водах. Додаткова інтранатальна контамінація реалізувалася в запальний процес у перші троє діб раннього неонатального періоду в 57,6% новонароджених. Неспецифічними проявами інфікування були порушення ранньої адаптації з перевагою неврологічної сим­п­томатики - 42,9%, гіпотрофія - 45,5%, РДС I типу - 30,3%, РДС II типу - 18,2%. Ін­фек­ційна захворюваність новонароджених у групі порів­няння (неліковане бакте­ріальне багатоводдя) у ранньому неонатальному періоді перевищувала середній показник по регіону в 5,4 рази, а перинатальна смертність відповідно в 6,2 рази.

Застосування антибактеріальної терапії в підгрупах А и В дозволило різко знизити ризик анте- і інтранатальної контамінації і колонізації новонарод­жених. Застосування запропонованого нами лікувального комплексу в підгрупі В була більш ефективним, ніж традиційна терапія в підгрупі А. Це виражалося в більш успішній елімінації таких збудників як Bacteroides fragilis, Bacteroides sp., Clostridium sp., Esherichia coli, Enterococcus sp., Klebsiella sp., Staphylococcus aureus, Artrobacter sp., Micrococcus flav. з урогенітального тракту. Контрольне бактеріологічне дослідження піхвового умісту виявило стерильність у підгрупі В в 32 (84,2± 5,9)% досліджень, у той час як у підгрупі А в 20 (57,1±8,4)% досліджень (p<0,05); у цервікальному каналі відповідно в 34 (89,5± 5,0)% і в 23 (65,7±8,0)% досліджень (p<0,05). Особливу ефективність цефуроксим у сполученні з ензимами виявив у відношенні мікроорганізмів сечовивідної системи, дозволивши підвищити число контрольних стерильних посівів до 35 (92,1±4,3)%, у той час як у підгрупі А лише до 25 (71,4±7,6)% (p<0,05). У позитивних посівах з урогенітального тракту в підгрупі В ступінь бактеріальної контамінації не перевищувала 102 КОЕ/мол. Цю кількість патогенної й умовно-патогенної мікрофлори плід здатний елімінувати за рахунок ендогенних механізмів антибактеріального захисту. Антибактеріальна терапія в підгрупах А и В сприяла значному зниженню кількості мікрофлори, що висівалася, з навколоплідних вод, посліду і новонароджених, у порівнянні з вагітними які не одержували лікування бактеріального багатоводдя (p<0,05). Найбільш ефектив­ним було комплексне застосування цефуроксиму з Вобензимом (підгрупа В), тому що воно дозволило значно знизити, в порівнянні з підгрупою А, виділення таких збудників як Bacteroides sp., Klebsiella sp., Staphylococcus epiderm., Artrobacter sp., Micrococcus sp. і цілком елімінувати Peptococcus sp., Strepto­coccus anaerob., Streptococcus sp. (p<0,05). У результаті в підгрупі В нам вдалося уникнути інфікування новонароджених анаеробами.

Вчасно почата антибактеріальна терапія дозволила підвищити функціо­нальну активність фетоплацентарного комплексу в підгрупах А и В. В усіх термінах гестації застосування цефуроксиму і Вобензима дозволило наблизити показники рівня естріолу в підгрупі В до показників фізіологічного перебігу вагітності, у той час як у підгрупі А (традиційна терапія) ці показники вірогідно були нижче контрольних (p<0,05). Антибактеріальна терапія дозволила також нормалізувати показники прогестерону, як у підгрупі А, так і в підгрупі В, у всіх термінах гестації, наблизивши їх до показників контрольної групи. Достовірного впливу антибактеріальної терапії на рівень альфа-фетопротеіну нами не встановлено. Вірогідно показник знижувався тільки у випадках ефек­тивної терапії бактеріального плацентиту, що ми пояснюємо нормалізацією бар'єрної функції синцітіотрофобласту.

Найкращі результати в нормалізації серцевого ритму плоду досягнуті в підгрупі В (комплексна терапія), що пояснюється ефективною санацією фетоплацентарного комплексу, ліквідацією плацентиту, позитивним впливом протеолітичних ферментів на реологічні властивості крові і судинний тонус. Зниження патологічних типів КТГ у підгрупі А відбулося на 17,8%, а в підгрупі В на 33,7% (p<0,05). Сумарна оцінка КТГ за H. Krebs (1978) підтвердила вірогідність позитивного впливу запропонованої нами терапії на структуру серцевого ритму плоду: у підгрупі А оцінка КТГ підвищилася з (7,5±0,6)% балів до (8,2±0,3) балів (p>0,05), у той час як у підгрупі В до (9,4±0,5) балів (p<0,05). Сумарна оцінка БПП дозволила підтвердити ефективну ліквідацію ознак внутрішньоутробної гіпоксії плоду при бактеріальному багатоводді під впливом комплексної терапії цефуроксимом з поліензимами. За допомогою ультразвукової методики виміру навколоплідних вод за В.Ф.Ординським вдало­ся вірогідно довести перевагу запропонованого нами методу в нормалізації обсягу навколоплідних вод у вагітних з бактеріальним багатоводдям (табл. 1). Під впливом традиційної антибактеріальної терапії ІОВ удалося знизити до (1,87±0,05), а після терапії комплексом цефуроксима з Вобензимом - до (1,68±0,05) (p<0,05). Комплексна терапія в підгрупі В поряд з ліквідацією уль­тразвукових ознак гострого запального процесу у фетоплацентарному комп­лексі, на відміну від традиційного в підгрупі А сприяла підвищенню частоти виявлення маркерів регресу запального процесу, тим самим підтверджуючи високу етіотропність запропонованої схеми лікування, її стимулюючий вплив на репаративні процеси шляхом модуляції імунних механізмів захисту.

Під впливом традиційної антибактеріальної терапії у всіх відділах пла­центи й амніотическій оболонки відбувалося зменшення клітинної запальної інфільтрації (табл. 2).

При цьому в складі інфільтрату значно зменшувалася популяція нейтрофільних гранулоцитів, макрофагів (CD 18) і природних кілерів (NK - кліток) (CD 16). Відносно збільшувалася популяція Т- (CD3), у тому числі і СD4 і B - (CD22) лімфоцитів. Як результат у стромі амніону трохи підси­лювалася продукція колагену III типу, колагеноутворення I типу залишалося нижче, ніж у контрольній групі, а в базальних мембранах амніону зберігалася посилена продукція колагену V типу. Проліферативна активність епітеліоцитів амніону залишалася досить високою, про що свідчили “амніотичні ворсинки”, які значно частіше зустрічалися при бактеріальному багатоводді, чим у контрольній групі.

Таблиця 2

Основні морфометричні показники плодових оболонок в

обстежених групах ( )

*– відмінність з контрольною групою, статистично вірогідно(p<0,05);

# – відмінність із групою порівняння, статистично вірогідно (p<0,05);

§ – відмінність з підгрупою А, статистично вірогідно (p<0,05).

При використанні цефуроксиму на фоні ензімотерапії відзначалася позитивна динаміка досліджуваних показників у всіх відділах посліду. У першу чергу вона полягала в зменшенні ступеня виразності клітинної інфільтрації у всіх відділах посліду. Це зв'язано з активацією проникнення антибіотиків у тканині посліду за допомогою ензимів. Характер збереженої клітинної

інфільтрації наближався до такового в групі контролю, тобто переважали Т и В - лімфоцити, зустрічалися нечисленні нейтрофільні гранулоцити, макрофаги і природні кілери, а також плазмобласти з Ig G, IgA і IgM.

Відзначається помітне посилення синтезу інтерстіциальних колагенів III і I типів в амніотичній оболонці. У базальних мембранах амніону колагено­утво­рення IV типу зменшене і наближається до рівня контрольної групи. У той же час значно підсилюється колагеноутворення V типу. Як наслідок вищевка­заного, знижується пролиферативна активність епітеліоцитів, що приводить до зниження продукції амніотичної рідини.

Застосування комбінованої терапії бактеріального багатоводдя цефуро­ксимом з Вобензимом сприяло зниженню аномалій пологової діяльності в 2,08 рази (p<0,05), аномалій III періоду пологів у 4,23 рази (p<0,05), невиношування вагітності в 4,22 рази (p<0,05). Застосування запропонованої нами терапії сприя­ло зниженню ризику антенатальної контамінації в 4,31 рази (p<0,05), інтранатальної контамінації в 5,97 рази (p<0,05), колонізації 4 локусів у новонароджених в 5,0 рази (p<0,05) і сприяє зниженню реалізації анте- і інтра­натального інфікування в запальний процес у 3,65 рази (p<0,05) (таблиця 3).

Таблиця 3

Аналіз реалізації внутрішньоутробної інфекції в новонароджених

обстежених груп (P±Sp%)

* – відмінність із групою порівняння, статистично вірогідно (p<0,05);

# – відмінність з підгрупою А, статистично вірогідно (p<0,05).

ВИСНОВКИ

У дисертації наведені дані про фактори ризику виникнення багатоводдя інфекційного генезу, видовой склад збудників інфекційного процессу, стадій­ність ультразвукових змін у фетоплацентарному комплексі при бактеріальному багатоводді, морфологічні критеріїї діагностики бактеріального інфікування ам­ні­ону. На підставі комплексного дослідження доведена ефективність і обґрун­тована доцільність комплексного застосування цефалоспоринів і системної ензи­мотерапії, метою якого є – профілактика внутрішньоутробного інфікування плоду.

1. Багатоводдя бактеріального генезу реалізується у 57% новонароджених в інфекційне захворювання протягом перших 2-3 діб, обумовлює 16,8% мертвонароджень, у 26% є безпосередньо причиною ранньої неонатальної смерті. У 12% жінок крупного промислового центру гестаційний період ускладнюється бактеріальним багатоводдя
2. Групою ризику розвитку багатоводдя інфекційного генезу є вагітні з інфек­ційно-запальними захворюваннями урогенітальної локалізації, акушер­ський анамнез яких обтяжений штучними абортами, звичним невиношу­ванням не­вста­новленої етіології, передчасними родами; що мали в попередніх вагіт­ностях багатоводдя, хоріоамніонит, внутрішньоутробне інфікування плоду; вагітні з рецидивуючою погрозою переривання вагітності, істмико-церві­кальною недостатністю, підвищенням температури тіла неясного генезу.
3. При багатоводді інфекційного генезу інфікування відбувається аеробно-анаеробною умовно-патогенною мікрофлорою, переважно висхідним шляхом з максимальною колонізацією в навколоплідних водах і амніон-цитотро­фо­бласт-децидуальній тканині. Максимальну чутливість мікрофлора виявляє до цефалоспоринів II-III покоління.
4. Запальний процес в амніон-цитотрофобласт-децидуальній тканині є причи­ною виникнення багатоводдя, внаслідок порушення параплацентарного обмі­ну. Гістологічними еквівалентами бактеріального багатоводдя є хоріоам­ніо­ніт, що виявляється нейтрофільною інфільтрацією амніону, набряком строми амніону, посиленням метаболічних процесів в амніоцитах, порушенням процесів колагеноутворення (пригнобленням синтезу інтерсті­циальних кола­генів I і III типів у стромі амніону і посиленням утворення колагену IV типу в базальних мембранах амніотичного епітелію на тлі різкого пригно­блення кола­геноутворення V типу) і вторинний плацентит. Вторинний плацентит є причи­ною порушення гормональної функції пла­центи і внутрішньоутробної гіпоксії плоду.
5. Комплексне застосування цефуроксиму і системної ензимотерапії дозволило більш ефективно, ніж при традиційному лікуванні елімінувати збудника з фето­­пла­центарного комплексу й амніон-цитотрофобласт-децидуальної тка­ни­ни; нормалізувати параплацентарний обмін шляхом ліквідації набряку строми амніону, нейтрофільної інфільтрації, нормалізації колагеноутворення і метаболізму в амніоцитах; поліпшити гормональну функцію плаценти; ліквідувати явища внутрішньоутробної гіпоксії плоду.
6. Сполучне використання цефуроксиму і поліензимів дозволило знизити інфек­ційну захворюваність новонароджених в ранньому неонатальному періоді в 3,64 рази.

ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

1. Найбільш небезпечний перебіг вагітності при бактеріальному багатоводді з генералізацією внутрішньоутробного інфікування виникала якщо інфіку­вання виникало вперше під час даної вагітності в терміні гестації до 20 тижнів, тобто до початку функціонування власного імунітету плода.
2. На частку анаеробів приходилось 32% мікробного спектру, аеробів – 37%, інші 31% представлені асоціаціями з колонізацій понад 105КОЕ/мл. Весь спектр збудників був чуттєвий до цефуроксиму, що дозволяє вважати його антибіотиком вибору для лікування бактеріального багатоводдя.
3. Встановлена закономірна стадійність ультразвукових змін у плаценті та в організмі плоду при їх інфекційній поразці. Лікування повинно бути розпо­чато в гострої фазі запалення, яка характеризується процесами альтерації і мезенхимозу: збільшення діаметру живота плода, гепатомегалія, гострий плацентіт (збільшення товщини плаценти на 60-100% за рахунок набряку та компенсаторної гіпертрофії, нерівномірне розширення міжворсинчатого простору, зниження єхогеністі та гетерогенність паренхіми).
4. Розроблено комплексну методику лікування і пренатальної профілактики інфікування плоду, яка включає в себе цефуроксим (Зинацеф/Зиннат) по 750 мг в/м ( 3–5 діб) з переходом на Зиннат по 250 мг ( 2–7 доби) на фоні прийому Вобензиму по 5 таб. × 3 на добу (14 доби).

СПИСОК ПРАЦЬ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Особенности микрофлоры и ее влияние на ткани последа при материнско-плодовом инфицировании // Ультразвукова перинатальна діагностика.-2000.- № 13.-С. 65-68. (співавт.: Грищенко О.В., Сторчак А.В., Пак С.А., Демченко О.Б.). Автором особисто проведено збір матеріалу та аналіз результатів.
2. Клинические особенности многоводия у юних первородящих // Медицина сегодня и завтра.-2000.- № 3.-С.103-104. (співавт.: Бобрицкая В.В.). Автором особисто проведено збір матеріалу, його аналіз та статистична обробка.
3. Ультразвуковая диагнос­тика инфицирования фетоплацентарного комплекса при бактериальном многоводии // Ультразвукова пренатальна діагностика.- 2001.- № 14.-С. 75-79. (співавт.: Грищенко О.В., Сторчак А.В.). Автором особисто проведено огляд літературних джерел, збір матеріалу, статистична обробка.
4. Роль материнско-плодового инфицирования в возникновении респира­торного дистресс-синдрома новорожденных //Сучасні інформаційні та енергозберігаючі технології життєзабезпечення людини: Збірник наукових праць. Випуск № 6.-К.:ФАДА, ЛТД, 1999.-С.852-856.(співавт.: Грищенко О.В., Сторчак А.В.). Дисертантом особисто проведено збір матеріалу та аналіз одержаних результатів.
5. Подходы к изучению влияния инфек­ционных агентов на стабильность генома // Плід як частина родини:Збірник наукових праць .-Харків, 2000.- С. 208-209.(співавт.: Гречанина Е.Я., Жадан И.А., Петрашевич Ю.В., Гусар В.А., Ткачева Т.М., Жадан А.В.). Автором особисто проведено огляд літературних джерел.
6. Клинический опыт исполь­зования цефуроксима с целью лечения бактериального много­водия // Лекарства-человеку: Сборник материалов научно-практической конференции Нац. Фарм. Академия Украины (Харьков, 14 июня 2001г.) - Харьков, 2001.-том XV.-N 1-2. - С. 147-154.(співавт.: Грищенко О.В., Сторчак А.В.). Дисертантом особисто проведено огляд літературних джерел та збір матеріалу.
7. Влияние системной энзимотерапии на параплацентарный обмен при многоводии инфекционного генеза // Збірник науковіх праць Асоціації акушерів-гінекологів України.-Київ: Феникс, 2001.-C.595-596.(співавт.: Сторчак А.В.). Автором особисто проведено збір матеріалу та його статистична обробка.
8. Ультразвуковые критерии диагностики плацентита при инфекционном многоводии // Нові технології в медицині: Матеріали науково-практичної конференції молодих вчених Харківської медичної академії післядипломної освіти.-Харків, 2001.- C. 87.(співавт.: Сторчак А.В., Пак С.А.). Дисертантом особисто проведено огляд літературних джерел, аналіз одержаних результатів.
9. Возможности энзимо­терапии в нормализации обмена околоплодных вод при бактериальном многоводии // Нові технології в медицині: Матеріали науково-практичної конференції молодих вчених Харківської медичної академії післядипломної освіти.-Харків, 2001.-C.72. (співавт.: Сторчак А.В., Островерх Е.А.). Дисертантом особисто проведено огляд літературних джерел, статистична обробка клінічного матеріалу.
10. Влияние цитомегаловирусной инфекции на морфофизиологию последа //Эпидемиология, иммунопатогенез, диагностика и лечение TORCH-инфекий: Материалы I научно-практической конференции.-Киев, 2001.-С. (співавт.: Сторчак А.В.). Автором особисто проведено огляд літературних джерел, статистична обробка клінічного матеріалу.
11. Обоснование применения системной энзимотерапии в лечении многоводия инфекционного генеза // Медицина третього тисячоліття: Тези доп. конференції молодих вчених ХДМУ, Харків, 18–18 січня, 2001 р. – Харків, 2001, Ч. ІІІ – С.73. (співавт.: Сторчак А.В.). Дисертантом особисто проведено збір матеріалу та його аналіз.
12. Комплексная терапия внутриутробной гипоксии плода у женщин с инфици­рованной беременностью и многоводием // Медицина третього тисячоліття: Тези доп. конференції молодих вчених ХДМУ, Харків, 18–18 січня, 2001 р. – Харків, 2001, Ч. ІІІ – С.73. (співавт.: Бобрицкая В.В.). Автором особисто проведено огляд літературних джерел, зібрано частка клінічного матеріалу.

АНОТАЦІЯ

Яковлева Т.А. Стан фетоплацентарного комплексу при багатоводді бактеріального генезу. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.01 - Акушерство і гінекологія. - Харківський державний медичний університет, Харків, 2003.

Дисертація присвячена проблемі удосконалення етіопатогенетичної тера­пії бактеріального багатоводдя і профілактиці внутрішньоутробного інфіку­ван­ня плоду. При багатоводді інфекційного генезу інфікування відбувається аероб­но-анаеробною мікрофлорою, переважно висхідним шляхом з урогенітального тракту з максимальною колонізацією в навколоплідних водах і амніоні. Макси­мальну чутливість мікрофлора виявляє до цефалоспоринів II-III покоління, серед яких особливе місце займає цефуроксим. Гістологічним еквівалентом бак­теріального багатоводдя є нейтрофільна інфільтрація амніону, проліферація епітеліоцитів, посилення метаболічних процесів в амніоцитах і як наслідок посилення продукції і порушення резорбції навколоплідних вод, що веде до багатоводдя. Застосування цефуро­ксиму в комбінації з препаратом системної ензімотерапії дозволяє більш ефективно, ніж традиційна терапія елімінувати збудника з фетоплацентарного комплексу й амніон-цитотрофобласт-деци­ду­аль­ної тканини; зменшити об’єм навколо­плід­них вод; поліпшити гормональну функцію плаценти; ліквідувати явища внутрішньоутробної гіпоксії плоду.

Ключові слова: бактеріальне багатоводдя, амніон, параплацентарний обмін, цефуроксим, системна ензимотерапія.

АННОТАЦИЯ

Яковлева Т.А. Состояние фетоплацентарного комплекса при многоводии бактериального генеза. – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата медицинских наук по специальности 14.01.01 - Акушерство и гинекология.- Харьковский государственный медицинский университет, Харьков, 2003.

Диссертация посвящена проблеме усовершенствования этиопатогене­ти­ческой терапии бактериального многоводия и профилактике внутриутробного инфицирования плода. При многоводии инфекционного генеза инфицирование происходит аэробно-анаэробной микрофлорой, преимущественно восхо­дящим путем из урогенитального тракта с максимальной колонизацией в около­плод­ных водах и амнионе. Бактериальная колонизация при бактериальном многоводии была диагностирована у 39% новорожденных. Микробный спектр, выделенный у новорожденных, был идентичен спектру околоплодных вод и последа. Максимальную чувствительность микро­флора проявляет к цефало­споринам II–III поколения, среди которых особое место занимает цефу­роксим. Установлена закономерная стадийность ультразвуковых изменений в плаценте и организме плода. Ультразвуковыми маркерами острой фазы воспаления, которая характеризуется процессами альтерации и мезенхимоза, являются увеличение диаметра живота плода, гепатомегалия, плацентит. Повышение эхогенности внутренних органов и кальцификаты паренхиматозных органов свидетельствуют о регрессе воспаления, который сопровождается склеро­тичес­кими процессами, отложениями патологических кальцинатов. Гистологическим эквивалентом бактериаль­ного многоводия явля­ются нейтрофильная инфиль­тра­ция амниона. Характер воспалительной клеточной инфильтрации в плаценте и во внеплацентарных плодовых оболочках различен. Если в ворсинчатом хорионе среди клеток воспа­лительного инфильтрата преобладали Т-лимфо­циты, то в строме амниона выявлялась зничительная доля нейтрофильных гранулоцитов, макрофагов, естественных киллеров. Среди плазматических кле­ток преобладали носители Ig G, реже IgМ и IgА. Особенностью колла­генообразования в амнионе при бактериальном многоводии является угнетение синтеза интерстициальных коллагенов I и III типов в строме амниона и усиление синтеза коллагена IV типа в базальных мембранах амниотического эпителия. Также резко снижается содержание коллагена V типа в базальной мембране амниона. Пролиферация эпителиоцитов, с образованием “амнио­тических ворсинок”, усиление метаболических процессов в амниоцитах и как следствие усиление продукции на фоне нарушенной резорбции околоплодных вод, ведут к возникновению многоводия. Вторичный плацентит является причиной нарушения гормональной функции плаценты и внутриутробной гипоксии плода. Применение цефуроксима в комби­нации с препаратом системной энзимотерапии позволяет более эффективно, чем традиционная терапия элиминировать возбудителя из фетоплацентарного комплекса и амнион-цитотрофобласт-децидуальной ткани; уменьшить объем околоплодных вод путем нормализации параплацентарного обмена путем ликвидации отека стромы амниона, нейтрофильной инфиль­тра­ции, нормализации коллагено­образования и метаболизма в амниоцитах; улуч­шить гормональную функцию плаценты; ликвидировать явления внутри­ут­робной гипоксии плода.

Ключевые слова: бактериальное многоводие, амнион, параплацентарный обмен, цефуроксим, системная энзимотерапия.

Summary

Yakovleva T.A. The condition of fetopacental complex at the bacterial polyhydramnion. – Manuscript.

Thesis for a candidate’s degree by specialty 14.01.01. – Gynecology and Obstetrics. – Kharkiv State Medical University, Kharkiv, 2003.

The dissertation is devoted to problem of improvement of etiopathogenic therapy of bacterial polyhydramnion and preventive maintenance of fetus contami­na­tion. At bacterial polyhydramnion contamination by aerobic-anaerobic microorga­nisms, mainly ascending way from urogenital tract with maximal colonization in fetus waters and amnion. Maximal sensitivity of microorganisms shows to cephalo­sporinum II-III generation, among which special place occupies cephuroxym. Hystological equivalent of bacterial polyhydramnion are neutrophyl infiltration of amnion, prolipheration of epiteliocytes, strengthening of metabolic processes in amniocytes and as consequence strengthening of production and infringement resorbtion of fetus waters, conducting to polyhydramnion. Application of cephuroxym in combination with the system enzymotherapy allows more effectively, than traditional therapy eliminate of pathogene from fetoplacental complex and amnion-cytotrophoblast-decidual tissues; to reduce volume of fetus waters; to improve hormonal function of placenta; to liquidate fetus hypoxia.

Key words: bacterial polyhydramnion, amnion, paraplacental exchange, cephu­ro­xym, system enzimotherapy.