|
Запорізький державний медичний університет
Дзяк Віктор Георгійович
УДК 616.12-07:616.126.42
Пролапс мітрального клапану та додаткові хорди серця: функціональний стан серцево-судинної системи
та клінічне ЗНАЧЕННЯ
14.01.11 – кардіологія
Автореферат
дисертації на здобуття наукового
ступеня кандидата медичних наук
Запоріжжя
2000
Дисертацією є рукопис.
Робота виконана в Дніпропетровській державній медичній академії МОЗ України.
Науковий керівник: доктор медичних наук, професор
Гейченко Валентина Петрівна,
Дніпропетровська державна медична
академія, завідувач кафедри госпітальної
терапії № 1 та профпатології.
Офіційни опоненти:
Заслужений діяч науки України, доктор медичних наук, професор Коваленко Володимир Миколайович, Інститут кардіології ім. академіка М.Д. Стражеска АМН України, керівник відділу некоронарогенних хвороб серця та клінічної ревматології.
доктор медичних наук, професор Візір Вадим Анатолійович, Запорізький державний медичний університет, завідувач кафедри госпітальної терапії.
Провідна установа:
Національний медичний університет ім. О.О. Богомольця МОЗ України, кафедра госпітальної терапії, м. Київ.
Захист дисертації відбудеться 18 жовтня 2000 р. о 1300 годині
на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 17.600.02 у Запорізькому державному медичному університеті (69035, м. Запоріжжя, пр. Маяковського, 26, т. 33-50-58).
З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Запорізького державного медичного університета за адресою: 69035, м. Запоріжжя, пр. Маяковського, 26.
Автореферат розісланий 12 вересня 2000 р.
Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради,
доктор медичних наук, професор Волошин М.А.
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми. Останнє десятиріччя ознаменувалося ростом інтересу до вивчення дисплазії сполучної тканини та її клінічним ознакам. Особлива увага приділяється кардіальним проявам цього стану – пролапсу мітрального клапану (ПМК), додатковим хордам серця (ДХ) та їх зв` язку з аритміями і тромботичними ускладненнями. Важливість вивчення цих клініко-ехокардіографічних синдромів обумовлена також тим, що вперше їх діагностують в осіб дітородного та працездатного віку, нерідко - у призовників. З огляду на значну поширеність ПМК та ДХ у популяції, аналіз клінічних проявів та функціонального стану серцево-судинної системи уявляється актуальним.
Клінічне значення ПМК і ДХ не визначено. Консенсус існує тільки у відношенні їхньої ролі в генезі так званих "невинних" шумів серця. У іншому ж, висловлюються думки часом діаметрально протилежні. Так, є дані про негативний вплив ДХ на коронарний кровообіг і фізичну працездатність [Сторожаков Г.І. та ін., 1984]. Описано декомпенсацію кровообігу [Perez L.A. та ін., 1987] у зв'язку з наявністю ДХ і тромбоутворення на ДХ із наступною тромбоемболією у церебральне річище [Trabouisi M. та ін., 1985]. Suwa et al. [Suwa M. та ін., 1985] продемонстрували, що наявність ДХ асоціюється з достовірним збільшенням добової кількості ШЕС і переобтяженням їхньої градації. З іншого боку, Luetmer et al. [Luetmer P.H. та ін., 1986] і Lokshin [Lokshin S., 1997] заперечують яке б те не було клінічне значення ДХ. У відношенні ПМК ситуація аналогічна. Ряд авторів вбачають зв'язок ПМК із раптовою смертю [Boudaulas H. та ін., 1990; Farb A. та ін., 1992]. Інші відзначали асоціацію ПМК із суправентрикулярними тахіаритміями [Бобров В.А. та ін., 1991]. Л.Голик [1997] пропонує навіть не призивати на дійсну військову службу більшість пацієнтів із ПМК. Нарешті, відомі публікації у відношенні підвищеного ризику тромбоемболій у пацієнтів із ПМК [Barletta G.A. та ін., 1985; Reinoldi F. та ін., 1985], не підтверджені, проте, даними проспективных досліджень. Дуже ймовірним уявляється, що ПМК без регургітації є доброякісним феноменом. Скарги пацієнтів з ПМК неспецифичні та аналогічні тим, що висловлюють пацієнти з НЦД. Частота виявлення ПМК при інсультах складає біля 8%, що трохи перевищує цей показник у популяції, а раптова смерть спостерігалася не більш ніж у 2 випадках на 10000 спостережень. Отже, клінічне значення ПМК і ДХ залишається невизначеним. Відповідно, неясно чи потребуають особи з ПМК і ДХ диспансерного спостереження, чи необхідні які-небудь обмеження за родом діяльності і її інтенсивності. Таким чином, подальше вивчення кардіальних проявів при синдромі дисплазії сполучної тканини і, зокрема ПМК і ДХ, здається важливим і актуальним.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація є фрагментом наукової роботи кафедри госпітальної терапії № 1 та профпатології Дніпропетровської державної медичної академії (№ державної реєстрації 01960004716). В роботі автором проведено обстеження, лікування хворих і написання звіту.
Мета та задачі дослідження. Метою роботи було визначення функціонального стану серцево-судинної системи та клінічного значення пролапсу мітрального клапану або додаткових хорд серця.
Для її вирішення були поставлені такі задачі:
1. Встановити питому вагу пролапсу мітрального клапану або додаткових хорд серця серед осіб, що обстежені в обласному діагностичному центрі.
2. Вивчити характер та виразність фенотипічних проявів дисплазії сполучної тканини у пацієнтів з пролапсом мітрального клапану або додатковими хордами серця.
3. Провести порівняльний аналіз характеру скарг, показників центральної гемодінаміки, фізичної працездатності та варіабельності серцевого ритму пацієнтів з нейро-циркуляторною дістонією та пацієнтів молодого віку з пролапсом мітрального клапану або додатковими хордами серця.
4. Вивчити особливості електрокардіографії та електрокардіографії високого розрішення у пацієнтів з пролапсом мітрального клапану або додатковими хордами серця.
5. Оцінити характер порушень серцевого ритму за даними холтеровського моніторування та електрофізіологічного обстеження у пацієнтів з пролапсом мітрального клапану або додатковими хордами серця.
6. Провести анатомо-ехокардіографічні зіставлення частоти зустрічання додаткових хорд серця.
7. Виявити особливості топографічного розташування та гістоморфологічну структуру додаткових хорд серця за даними аутопсії.
Наукова новизна одержаних результатів.
Показано, що в пацієнтів із ДХ частота виявлення фенотипових ознак ДСТ нижча за таку в пацієнтів із ПМК. Наявність фенотипових ознак ДСТ у пацієнтів старшого віку із супутньою кардіальною патологією та ПМК свідчать на користь існування первинного генезу пороку. Продемонстрована відсутність особливостей суб'єктивної симптоматики у пацієнтів з ПМК або ДХ і пацієнтів з НЦД. Наявність ПМК без МР або ДХ не асоціюється з підвищеним ризиком виникнення порушень ритму серця та погіршенням 3,7-річного прогнозу. Особи з ПМК і мітральною регургітацією (МР) 2-3 ступеня мають у 16 разів вищий ризик розвитку кардіоваскулярних розладів. На аутопсійному матеріалі продемонстрована висока частота наявності ДХ. На основі анатомо-ехокардіографічних співставлень виявлені локалізації ДХ, які складні для ехокардіографічної діагностики.
Практичне значення одержаних результатів. Встановлено, що пацієнти з ДХ або ПМК без або з мітральною регургітацією I ступеня, які не мають супутньої органічної патології серця, не потребують диспансерного спостереження.
Необхідність проведення холтеровського моніторування, або навантажувальних проб, електрофізіологічних досліджень (неінвазивних або інвазивних) з метою виявлення аритмій у пацієнтів з ПМК без регургітації або ДХ не доведена. Видано методичні рекомендації "Дослідження варіабельності серцевого ритму у кардіологічній практиці", Київ, 1999, 20 с.
Результати роботи впроваджено в практику роботи Дніпропетровського обласного діагностичного центру, Дніпропетровської державної медичної академії, Дніпропетровської обласної клінічної лікарні. Отримано свідоцтво на раціональну пропозицію № 1/96 від 12 березня 1996 року “Застосування астмопенту для підвищення агресивності протоколу провокації аритмії під час електрофізіолгічних досліджень серця”.
Особистий внесок здобувача. Автором самостійно проведені ретроспективний аналіз частоти зустрічання ПМК і ДХ у пацієнтів кардіологічного профілю, аналіз структури асоційованої з ПМК і ДХ кардіальної патології і їхнього прогностичного значення; вивчення аутопсійного матеріалу й аналіз отриманих результатів; аналіз, узагальнення матеріалу, статистичне опрацювання отриманих результатів і підготовка матеріалів до публікації. Автор брав участь у проведені неінвазивних електрофізіологічних досліджень серця в пацієнтів із ПМК/ДХ і у більшій частині інвазивних електрофізіологічних досліджень.
Апробація результатів дисертації. Результати досліджень, включених у дисертацію, доповідалися на 6-ому Всесвітньому конгресі по серцевій реабілітації (Буенос-Айрес, Аргентина, 1996), 8-ому Європейському з'їзді по артераіальній гіпертензії (Мілан, Італія, 1997), 13-ому Всесвітньому конгресі по кардіології (Ріо-де-Жанейро, Бразилія, 1998), 12-ому Всесвітньому симпозіумі по серцевій стимуляції і електрофізіології (Берлін, Німеччина, 1999), 3-ій Міжнародній конференції “Франція та Україна” (Україна, Дніпропетровськ, 1996), Конгрессі кардіологів України (Київ, 1997), об'єднаному пленумі кардіологів, ревматологів і кардіохірургів України з міжнародною участю (Київ,1999), Ювілейній конференції з міжнародною участю, присвяченої 100-річчю Санкт-Петербурзького державного медичного університету ім. акад. Павлова (СПб, Росія, 1997), III Міжнародному слов'янському конгресі по електростимуляції і електрофізіології серця “Кардиостим'98” (СПб, Росія, 1998), VI наукової конференції асоціaції серцево-судинних хірургів України (Київ, 1998), Міжнародної конференції по ультразвуковій діагностиці (Київ, 1999), Республіканській науково-практичній конференції “Нове в етіології, патогенезі, терапії кардіоміопатій” (Харків, 2000). Апробація роботи проведена на засіданні кафедри госпітальної терапії № 1 та профпатології Дніпропетровської державної медичної академії 20.06.2000 року.
Публікації. Результати дисертації опубліковани в главі монографії, 8 статтях у провідних наукових журналах, 7 матеріалах і тезах конференцій.
Структура та обсяг дисертації. Дисертація викладена на 114 сторінках машинописного тексту та складається з вступу, 7 розділів, в яких викладено огляд літератури, матеріали і методи дослідження, результати роботи і їх обговорення, висновків i практичних рекомендацій, має 22 таблиці і 3 малюнки. Перелік літератури містить 47 вітчизняних та 162 іноземних джерел.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ
Матеріали дослідження. Ретроспективний аналіз, частоти виявлення ПМК і ДХ проведений на матеріалі 6023 пацієнтів, які, у зв'язку з наявністю в них кардіальних скарг і\або систолічного шуму, протягом 1992-1999 рр пройшли в ОДЦ чи ОКБ обстеження, яке обов'язково включало двомірну ЕхоКГ. Протягом 1998-1999 рр пацієнти, у яких були діагностовані ПМК або ДХ, були викликані для повторного обстеження та інтерв'ю. 488 відкликнулися і склали матеріал для вивчення прогностичного значення цих феноменів. Паралельно, із метою з'ясовування акуратності ЕхоКГ- методу у виявленні ДХ або ПМК, на патолого-анатомічному матеріалі проведений аналіз питомої ваги цих феноменів у цілому і наявності різних локалізацій ДХ і співставлення отриманих результатів із даними ЕхоКГ. З метою виявити можливі взаємовідносини ДХ із клапанними хордами проведений порівняльний аналіз розташування останніх у 50 серцях померлих із ДХ і 50-ти без них. У зв'язку з припущенням про вторинне походження частини ДХ, аналіз проводився роздільно в підгрупах з органічною патологією серця і без них. 276 пацієнтів із ПМК або ДХ, включених у дослідження протягом 1998-1999 рр, обстежені з метою виявлення особливостей симптоматики т.зв. синдрому ПМК і можливого синдрому ДХ у порівнянні із симптоматикою НЦД в пацієнтів із некардіальною патологією. Для того щоб домогтися максимальної однорідності в групах, з цієї частини дослідження були виключені як пацієнти з супутньою органічною патологією серця, так і здорові особи, спрямовані на обстеження для уточнення генезу наявних у них шумів серця. Включалися лише особи 16-36 років, тобто, в цю групу увійшли лише пацієнти з первинним ПМК. У клінічну групу "ДХ" були відібрані пацієнти з ДХ без органічної патології серця, які мали кардіальні скарги. Клінічну групу "ПМК" склали пацієнти з ПМК і подібними скаргами, які так само не мали іншої органічної патології серця. Окрему групу склали пацієнти, що мали одночасно ДХ та ПМК. В контрольну групу увішли пацієнти з НЦД, що не мали ДХ або ПМК і інших особливостей ЕхоКГ. У цій популяції проведений детальний аналіз скарг, частоти виявлення окремих фенотипових ознак СТД, стану вегетативної нервової регуляції за даними оцінки варіабельності ритму серця, фізичної працездатності і частоти виявлення аритмій за даними добового моніторування, ВЕМ і ЧСЕС. Контрольну групу склали 19 добровольців такого ж віку, що не мали скарг із боку серця. З огляду на існування численних повідомлень про асоціацію ДХ і ПМК із порушеннями ритму серця, окремий аналіз проведений у популяції пацієнтів, що пред'являють скарги на напади серцебиття і часті перебої в роботі серця, що були обстежені в умовах відділення ЕФД ОДЦ. Ці пацієнти пройшли стандартну ЕКГ, 30-хвилинне моніторування ЕКГ із наступним аналізом запису за холтеровским протоколом і неінвазивне ЕФД серця. Крім того, усі пацієнти з ПМК або ДХ і ШЕС пройшли ЕКГ ВР, усі пацієнти з ПМК/ДХ - добове моніторування і ВЕМ. Серед осіб без ПМК або ДХ ЕКГ ВР пройшли 105 пацієнтів із ШЕС, добове моніторування - 168 і ВЕМ - 209 пацієнтів. Внутрішньосерцеве ЕФД було проведено 345 пацієнтам. ДХ і ПМК мали відповідно 39(11,3%) і 15(4,3%) із них. У цій популяції в цілому й у групах пацієнтів із різноманітними порушеннями ритму проведений аналіз частоти виявлення ПМК і ДХ. Крім того, вивчена частота виявлення різноманітних ЕКГ феноменів у пацієнтів із ПМК і ДХ, що мають скарги на порушення ритму серця і проведений порівняльний аналіз ЕФ показників серця за даними черезстравохідної стимуляції і внутрішньосерцевого ЕФД. Всі кількіскі показники оброблені методами варіаційної статистики.
Аналіз і узагальнення результатів дослідження. Додаткові хорди серця та пролапс мітрального клапану були виявлені, відповідно в 687 (11,4%) і 305 (5,1%) осіб. У тому числі в 60 (1%) з них виявлені обидва феномени. ДХ були найбільше частою знахідкою серед пацієнтів, що мали нормальні показники ЕхоКГ. Що ж стосується ПМК, то першість розділили аналогічна група й особи з пароксизмальними СВТ, що не мали інших серцево-судинних захворювань. Наявність ДХ та ПМК в одного пацієнта виявлялась з однаковою частотою поза залежністю як від наявності або відсутності серцево-судинної патології, так і її типу. ДХ з однаковою частотою діагностувалися у всіх вікових підгрупах. Частота ж зустрічання ПМК в осіб у віці до 40 років була вірогідно вище, чим у старшій віковій групі (7% проти 2%, р<0,02). Навпаки, виражена недостатність мітрального клапану вірогідно частіше зустрічалася в старшій віковій групі - 9% проти 3% (р<0,01). ПМК був більш частою знахідкою в жінок (8% проти 3%, р<0,002), а ДХ - у чоловіків (12,7% проти 9,8%, р=0,05). Серед 687 пацієнтів із ДХ 240 (35%) мали поперечні хорди, 220 (32%) - діагональні, 76 (11%) - подовжні EхоКГ і 144 (21%) - множинні. Серед 305 пацієнтів із ПМК пролапс передньої стулки мали 198 (65%), задньої - 73 (24%). У інших (9%) пролабували обидві стулки. МР відзначена в 204 (67%). З них мали регургітацiю 2-3 ст мали 36 (17,7%). EхоКГ- дослідження виявило ознаки порушення систолічної і/або діастолічної функції лівого шлуночка в 96 (14%) пацієнтів із ДХ і 40 (13%) – із ПМК. Дисфункцію міокарда мали 15 з 36 (40%) пацієнтів із ПМК і МР 2-3 ст.
За 3,7±2,1 років спостереження за 158 пацієнтів із ПМК (32±16 років, 22% чоловіків) і 324 із ДХ (46±11 років, 58% чоловіків) частота розвитку кардіоваскулярних подій склала відповідно 6,3% проти 1,5% (р<0,01), а кумулятивна можливість їхнього розвитку протягом цього періоду відповідно 0,5% для осіб без супутньої органічної патології серця і 5,1%, для осіб, які її мають (р<0,01). Проте, після винятку подій, специфічних для ПМК (оперативне лікування недостатності мітрального клапану, інфекційний ендокардит), різниця виявилася недостовірною (1,9% проти 1,5%, НД). Аналіз у підгрупах показав, що наявність вираженої МР у пацієнтів із ПМК була більш суворим предиктором розвитку кардіоваскулярних подій, чим наявність у них іншої органічної патології серця (відносний ризик відповідно 25 і 11, р<0,0001). Кумулятивна можливість розвитку кардіоваскулярних подій протягом 3,7 років виявилася 19% для пацієнтів із вираженою МР і тільки 1,3% для осіб з мінімальною МР чи без неї. Наявність іншої чим МР органічної патології серця мала більшу предиктивну цінність у групі ПМК (відносний ризик 11 проти 2,5 у групі ДХ, р<0,01).
З 1000 послідовних аутопсій міксоматоз стулок мітрального клапану виявлений у 14. ПМК в інших варіантах у висновках не фігурував. При ретроспективному аналізі ДХ були виявлені в 130 (13%) випадках. Протягом 1997-1999 рр ДХ були предметом спеціального пошуку й уваги автора. В результаті вони були знайдені в 50-ти з 179 випадків (27,9%), що було вірогідно частіше, ніж при ретроспективному аналізі (p<0,001). В цілому (табл.1), при патолого-анатомічному дослідженні ДХ виявлялися значно частіше, ніж при ЕхоКГ (27,9% проти 11,4%, р<0,001). Різниця ця була обумовлена, головним чином, подовжніми, базально-середньошлуночковими, верхівковими і частиною середньошлуноковими ДХ. У серцях людей, загиблих від кардіальних причин ДХ зустрічалися частіше, ніж у серцях людей, загиблих від некардіальних причин. Гістологічно ДХ були переважно фиброзно - м'язовими (70%), рідше фіброзними (16%) або м'язовими (14%).Клітини провідної системи виявлені в 5 (10%) ДХ. Кількісні характеристики клапанних хорд у групах пацієнтів із ДХ і без них (по 50 серць), а також у групах пацієнтів із ДХ, що загинули від кардіальних і некардіальних причин не різнилися.
Таблиця 1
Частота виявлення ДХ за даними аутопсії та ЕхоКГ
Аутопсія ЕхоКГ Р
Кількість досліджених сердець 50 129
Кількість виявленних ДХ 68 144
Локалізація ДХ (кількість ДХ)
Ліве передсердя 1 (1,5%) 2 (1,4%) НД
Праве передсердя 2 (3%) 2 (1,4%) < 0,05
Правий шлуночок 3 (4,5%) 4 (2,7%) НД
Лівий шлуночок 62 (91,2%) 136 (92,4%) НД
Поперечні 44 (64,7%) 88 (59,5%) НД
Середньошлуночкові 19 (27,9%) 71 (48%) <0,002
ЗПМ – МЖП 13 (19,1%) 47 (31,8%) <0,02
ППМ – МЖП 3 (4,5%) 13 (8,8%) <0,05
ППМ – ЗПМ 3 (4,5%) 11 (7,4%) <0,05
Верхівцеві 13 (19,1%) 12 (8,1%) <0,001
Базальні 12 (17,6%) 5 (3,4%) <0,001
Діагональні 10 (14,7%) 45 (30,4%) <0,05
Базально-середньошлуночкові 3 (4,4%) 22 (14,9%) <0,05
Середньошлуночкові-верхівцеві 7 (10,3%) 23 (15,5%) НД
Поздовжні 8 (11,8%) 3 (2%) <0,001
Серед 2127 пацієнтів, спрямованих на консультацію до кардіолога в ОКБ протягом 1999 р, 276 пред'являючи різноманітні скарги, не мали органічної патології, або мали ПМК без МР або з МР 1 ст. Серед цих останніх 62 пацієнта мали ДХ. Пацієнтів розділили на 3 групи: "ПМК", "ДХ", "Контроль" (наявність скарг на кардіалгії неангінального характеру при нормальній ехокадіографічній картині, відсутності артеріальної гіпертензії і системних захворювань сполучної тканини). У групи не включали пацієнтів, чиї скарги дозволяли ідентифікувати наявність пароксизмальної тахікардії або частої екстрасистолії, а також пацієнтів, що мають ознаки предзбудження шлуночків на ЕКГ. Найбільш частими були кардіалгії, відчуття дискомфорту в прекордіальній області, пароксизмальне диспное у спокої, перебої в роботі серця (табл.2). Пацієнти з ПМК частіше за інших скаржились на наявність непритомностей та пресинкопе в анамнезі. Крім того, рівень тривожності в цій групі був вище (в групі “ПМК” – 54%, в групі “ДХ” – 12%, в групі “Контроль” – 10%; р < 0,05), а панічні атаки відзначалися частіше (в групі “ПМК” – 21%, в групі “ДХ” – 13%, в групі “Контроль” – 14%; р < 0,05). У іншому, скарги пацієнтів порівнюваних груп, були ідентичні.
Таблиця 2
Скарги, що надавали кардіологічні пацієнти з ДХ та ПМК
Характеристика груп ПМК ДХ Контроль
Кількість 25 62 189
Чоловіків 32% 34% 29%
Скарги
Кардіалгії 97% 93% 96%
Кардіальний дискомфорт 77% 74% 72%
Задишка при фізичному навантаженні 23% 15% 17%
Пароксизмальне диспное у спокої 68% 69% 72%
Серцебиття, перебої 40% 59% 55%
Синкопе\пресинкопе 19%* 9% 12%
Тривожність (>50%) 54%* 12% 10%
Панічні атаки 21%* 13% 14%
Порушення сну 23% 24% 27%
Підвищена дратливість 39% 40% 42%
Зниження працездатності 29% 30% 33%
Примітка: * достовірна різниця в порівнянні з іншими групами
Фізикальне обстеження дозволило виявити так звані "малі" ознаки дисплазії сполучної тканини в 60 (21%) пацієнтів. При цьому, хоча розходження в частоті зустрічання окремих ознак достовірними не були, в цілому, частота зустрічання фенотипових знаків СТД була вище в групі "ПМК", чим в інших. Характерними для цієї групи були також зниження індексу маси тіла і менші значення систолічного артеріального тиску (табл.3).
Таблиця 3
Результати фізикального обстеження пацієнтів з ПМК та ДХ
ПМК ДХ Контроль
Систолічний АТ (мм рт ст) 114±14* 129±21 127±17
Диастолічний АТ (мм рт ст) 76±4 74±5 77±4
ЧСС у спокої, уд/хв 75±14 74±8 77±9
ЧД у спокої, n/хв 14±3 14±4 14±4
Індекс маси тіла, кг/м 18±4* 26±9 25±14
Малі ознаки дисплазії сполучної тканини (всього) 10 (40%)* 13 (21%) 37 (19,6%)
Воронкоподібні груди 1(4%) 1(1,6%) 8 (4,2%)
Сколіоз 3 (12%) 5 (8,1%) 11 (5,8%)
Синдром прямої спини 2 (8%) 2 (3,2%) 6 (3,2%)
Шкіряні стрії 2 (8%) 3 (4,8%) 6 (3,2%)
Підшкірні вузелки 1 (4%) 1 (1,6%) 2 (1%)
Гіпермобільність суглобів 1 (4%) 1 (1,6%) 3 (1,6%)
Інші** - 1 (1,6%) 1 (0,5%)
Примітка:
* достовірна різниця з іншими групами
** інші: звичний вивих, дисплазія стегнового суглобу, варикозне розширення вен.
Тривалості інтервалів і зубців ЕКГ у групах не різнилася. Добове моніторування ЕКГ, проведене всім пацієнтам із групи ПМК, 56-ти пацієнтам із групи ДХ, 67 пацієнтам із НЦД, що не мали ЕхоКГ- особливостей і 19 здоровим особам, які не мали ЕхоКГ- особливостей показало, що розходжень у частоті реєстрації порушень ритму і провідності, а також у значеннях мінімальної, максимальної і середньої частоти СР не було. Динамічні зміни зубця T частіше реєструвалися в пацієнтів із ДХ і ПМК (в групі “ПМК” – 72%, в групі “ДХ” – 60,7%, в групі “Контроль” – 26,3%; р < 0,05). Показники варіативності синусового ритму вивчалися за результатами аналізу добового запису в 18 пацієнтів із ПМК, 39 пацієнтів із ДХ і 40 пацієнтів із НЦД без ЕхоКГ особливостей і 19 здорових осіб, які не мали ЕхоКГ особливостей. Різниці між клінічними групами не було. Але, у порівнянні зі здоровими особами, у пацієнтів цих груп виявлене значне зниження загальної потужності спектра і ВЧ компоненти, тенденція до зниження НЧ компоненти і збільшення співвідношення НЧ/ВЧ (табл.4).
Таблиця 4
Результати аналізу варіативності серцевого ритму
Показники ПМК ДХ НЦД/АНС Здорові
SDАNN, мс 105±11 100±16 107±722 137±38*
RMSSD, мс 24±6 24±4 21±7 34±11*
Загальна потужність, мс2 2005±801 2120±703 1990±674 2558±722*
НЧn 41±8 37±7 39±8 45±9
ВЧn 15±7 14±5 11±2 25±3*
НЧ/ВЧ 2,7 2,6 3,5 1,8
Примітка:
* Достовірна різниця в порівнянні з іншими групами
SDANN – стандартне відхилення середніх значень інтервалів між синусовими скороченнями, розрахованих по п`ятихвилинним сегментам протягом запису.
RMSSD – квадратний корень з середньої суми квадратів різностей між сусідніми інтервалами між синусовими скороченнями
НЧn – нормалізована потужність в діапазоні низьких частот
ВЧn – нормалізована потужність в діапазоні високих частот
НЧ/ВЧ – співвідношення потужностей низькочастотної та високочастотної компонент
Проба з ФН (табл.5) показала, що у порівнянні зі здоровими особами в пацієнтів всіх клінічних груп час ФН і порогова потужність ФН і тривалість відновлювального періоду (p=0,05) були більшими. Хоча, у цілому, клінічно значимих аритмій не було виявлено ні в кого, частота ЕС, що виникнули у відновлювальному періоді, була в клінічних групах декілька вище, а інверсія зубця Т при ФН і під час відпочинку спостерігалася частіше у пацієнтів з ПМК.
Таблиця 5
Результати проби з дозованим фізичним навантаженням на велоергометрі
Показники ПМК ДХ НЦД/АНС Здоровые
Кількість n=23 N=47 n=51 n=16
Тривалість ФН (хв) 8,7±1,13 9,6±1,3 9,8±1,2 11,1±2,24
Тривалість ФН (хв)1 8,8±1,6 8,4±2,3
Порогова потужність (Вт) 139±293 152±37 154±35 171±354
Порогова потужність (Вт)1 141±21 140±33
Тривалість відновлювального періоду (хв) 4,4±2,2 4,5±3,1 4,7±3,6 4,0±2,14
Кількість ЕС, що виникли під час ФН2 1,9±3,7 1,7±1,5 2,1±2,4 0
Кількість ЕС, що виникли у відновлювальному періоді2 4,4±3,0 3,8±2,2 4,0±4,4 2,1±1,14
Інверсия зубця Т під час ФН (кількість випадків) 4 (17,4%)4 4 (8,5%) 5 (10%) 1 (6,3%)
Інверсия зубця Т у відновлювальному періоді (кількість випадків) 3 (13,1%) 5 (10,6%) 5 (10%) 04
Примітки:
1 Значення в підгрупах після виключения пацієнтів із значенням BMI>18
2 розраховано на 1 пацієнта, який мав ЕС
3 Вірогідна різниця в порівнянні з групами "ДХ" и "НЦД/АНС"
4 Вірогідна різниця в порівнянні з іншими групами
Таблиця 6
Частота зустрічання ДХ та ПМК у підгрупах пацієнтів з різними аритміями серця
Аритмія n ДХ ПМК
ПМК+ МР0-1 ПМК+ МР2-3 Всього ПМК
Парокс. АВВТ 192 23 (12%) 16 (8,4%) 1 (0,5%) 17 (8,9%)
Парокс. АВТдшп 212 21 (10%) 24 (11,4%) - 24 (11,4%)
Парокс. ПТ 55 5 (11%) 4 (7,2%) - 4 (7,2%)
Всього парокс. СВТА 726 89 (12,2%) 56 (7,8%) 7 (1,0%) 73 (10%)
СВЕС Часта/Парна/Груп. Рідка 205 127 78 26 (12,7%) 16 (12,6%) 10 (12,8%) 18 (8,8%) 12 (9,4%) 6 (7,6%) 3 (1,5%) 3 (1,5%) - 21 (10,2%) 15 (11,8%) 6 (7,6%)
ЖЕС Часта/Парна/Груп. Рідка 319 214 105 38 (11,9%) 26 (12,1%) 12 (11,4%) 26 (8,2%) 18 (8,4%) 8 (7,6%) 4 (1,2%) 4 (1,8%) - 30 (9,4%)3 22 (10,3%) 8 (7,6%)
Аритмій не виявлено 97 12 (12,4%) 10 (10,4%) - 10 (10,4%)
ВСЬОГО 1359 166 (12,2%) 110 (8%) 14 (1,0%) 124 (9,1%)
| 
