|
МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ
НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ім. О.О. БОГОМОЛЬЦЯ
БЕНЮК ВАСИЛЬ ОЛЕКСІЙОВИЧ
УДК 618.39.-021.3-039.71
ПРОГНОЗУВАННЯ, ДІАГНОСТИКА ТА ПРОФІЛАКТИКА ПЕРИНАТАЛЬНОЇ ПАТОЛОГІЇ У ВАГІТНИХ З НЕДОНОШУВАННЯМ
14.01.01 - акушерство та гінекологія
АВТОРЕФЕРАТ
дисертації на здобуття наукового ступеня
доктора медичних наук
Київ - 2001
Дисертацією є рукопис
Робота виконана в Національному медичному університеті
ім. О.О. Богомольця МОЗ України
Науковий консультант:
доктор медичних наук, професор ГОЛОТА Владислав Якович, Національний медичний університет ім. О.О. Богомольця МОЗ України,
завідувач кафедри акушерства та гінекології № 3
Офіційні опоненти:
доктор медичних наук, професор, академік НАН України
Грищенко Валентин Іванович,
Харківський медичний університет МОЗ України,
завідувач кафедри акушерства та гінекології
доктор медичних наук, професор, член-кореспондент НАН і АМН України Степанківська Галина Костянтинівна,
Національний медичний університет ім. О.О. Богомольця МОЗ України,
професор кафедри акушерства та гінекології № 1
доктор медичних наук, професор Писарєва Світлана Петрівна,
Інститут педіатрії, акушерства та гінекології АМН України, завідувачка відділення наукових проблем невиношування вагітності
Провідна установа: Київська медична академія післядипломної освіти
ім. П.Л. Шупика МОЗ України, кафедра акушерства, гінекології та
перинатології м. Київ
Захист відбудеться “3” травня 2001 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.003.03 при Національному медичному університеті ім. О.О. Богомольця (01030, м. Київ-4, бульвар Т. Шевченка,17)
З дисертацією можна ознайомитися в науковій бібліотеці Національного медичного університету ім. О.О. Богомольця (01057, м. Київ-52, вул. Зоологічна,1)
Автореферат розісланий “2” квітня 2001 р.
Вчений секретар спеціалізованої вченої ради
кандидат медичних наук, доцент Вітовський Я.М.
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність проблеми. В перiод демографiчної кризи, яка вiдмiчається сьогоднi в Українi, проблема невиношування вагiтностi є не тiльки медичною, але й соцiальною, оскільки попередження невиношування є резервом пiдвищення народжуваностi (Б.М. Венцківський, 1997; В.Я. Голота, 1999). Медико-соцiальне значення проблеми визначається вiдсутнiстю зниження частоти передчасних пологiв та несприятливого впливу останніх на показники перинатальної та дитячої смертностi (Л.Б. Маркін, 1990; В.Я. Голота, 1996; P.J. Meis et al., 1995).
Незважаючи на успiхи, досягнутi у вивченнi патогенетичних та клiнiчних аспектiв недоношування вагiтностi, i на сьогоднiшнiй день залишається багато невирiшених питань. Провiдну роль в проблемі недоношування вагiтностi відіграє перинатальний аспект (В.І. Грищенко, 1990; A. Matsunorri et al., 1992; A. Dobbelaere et al., 1996). Для того, щоб передбачити та запобігти перинатальним пошкодженням у недоношеного новонародженого, необхідно глибоко розуміти механізми впливу загрози недоношування та передчасних пологів на функціональний стан плода (Г.К. Степанківська, 1997; В.Я. Голота, 1997; J.A. Mc Gregor et al., 1995; B.M. Mercer, 1996).
Анте- та інтранатальне пошкодження плода є провідним фактором, що визначає кінцевий результат передчасних пологів. За даними літератури основне місце серед причин перинатальної смертості займають гіпоксія плода і асфіксія новонародженого, механічна пологова травма, дихальні порушення (В.Я. Голота, 1990; В.І. Грищенко, 1990; А.Н. Гайструк, 1992; G. Glab et al., 1995). Несприятливий вплив загрози переривання вагiтностi на стан плода в кінцевому результаті проявляється функціональною затримкою розвитку та iнфікуванням останнього, нервово-психiчним порушенням, зниженням захисних адаптаційних реакцій, зростанням захворюваності та природжених вад розвитку в постнатальному періоді (А.Г. Коломійцева, 1992; С.П. Писарєва, 1996; В.М. Запорожан, 1997; I.P. Krivich et al., 1991; B. Lacour et al., 1995). Це вказує на необхiднiсть розширення та поглиблення дослiджень в галузі вивчення причин i патогенезу недоношування та комплексу факторiв, які несприятливо впливають під час загрози недоношування на характер перебігу передчасних пологів та функціональний стан плода при даній акушерській патології (В.С. Артамонов та співавт.,1995; В.М. Беседін, 1997; В.Я. Голота, 1999; M. Funatsu et al., 1990; R. Hagan et al.,1995).
В літературі практично відсутні дані щодо впливу загрози недоношування на функцію основних органів плода та стан їх адаптаційно-компенсаторних
механізмів залежно від терміну гестації (К.В. Воронін, 1997; О.О. Зелінський,
1997; G. Breborowioz et al., 1987; M.A. Belfort, 1997). Потребує поглибленого вивчення впливу iмунологiчної реактивності на генез перинатальної патології у вагiтних з недоношуванням (В.П. Чернишов, 1989; В.Я. Голота, 1993; Г.К. Степанківська, 1997; E. Marinoni et al., 1995; E.W. Nielsen et al., 1996). Враховуючи недосконалість і неефективнiсть органiзацiйних та лiкувально-профiлактичних заходів заслуговує на увагу значний вiдсоток внутрiшньоутробного iнфікування плода при недоношуваннi вагiтностi (S.G. Caarrol et al., 1990; SS. Dunlow et al., 1990; P.J. Meis, 1995)
Численнi публiкацiї в основному присв’яченi окремим роздiлам етiопатогенезу та лiкувально-профiлактичним заходам при недоношуваннi вагiтностi, але практично відсутні дані щодо пренатального аспекту. Виділення вагітних групи ризику по перинатальній патології при недоношуванні сприятиме проведенню пренатальної диспансеризації, що дасть можливість провести динамічне спостереження за станом і розвитком плода в різні періоди гестації, своєчасному проведенню профілактичних заходів по попередженню та корекції ускладнень і розробити комплекс міроприємств по раціональному патогенетично обумовленому виходжуванню новонароджених.
Вищевикладене визначило вибiр напрямку, постановку мети й завдання дослiдження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота виконана відповідно до державної комплексної програми “Охорона здоров’я материнства та дитинства” та плану наукових досліджень кафедри акушерства та гінекології №3 Національного медичного університету ім. акад. О.О. Богомольця (№ держреєстрації 0197U006121).
Мета роботи. Знизити перинатальну захворюваність та смертність при недоношуванні вагітності шляхом розробки, обгрунтування та впровадження поетапної системи профілактично-лікувальних та реабілітаційних заходів на підставі визначення прогностичних, діагностичних критеріїв і механізмів виникнення анте- та інтранатальної патології плода, встановлення показань для пренатальної диспансеризації.
Завдання дослідження :
1. Виявити частоту, структуру i основні причини перинатальних пошкоджень при недоношуванні на підставі клініко-статистичного аналізу передчасних пологів за даними клінічного пологового №3 м. Києва.
2. Визначити роль та значення інфекційних факторів, плодово-материнських імунних взаємовідношень в генезі перинатальної патології при загрозі недоношування вагітності.
3. Встановити ступінь несприятливого впливу загрози та перебігу передчасних пологів на функціональний стан плода, аналізуючи наступні основні показники залежно від терміну вагітності:
а) біофізичний профіль плода;
б) енцефалометрія плода;
в) морфометричні та кардіогемодинамічні показники стану плода;
г) показники гепатометрії плода;
д) результати нейросонографії недоношених новонароджених.
4. Виявити критерiї ранньої дiагностики порушень материнсько-плодових взаємовiдношень та оцінити можливість компенсаторних механізмів плаценти при недоношуваннi на підставі співставлення ультразвукових і морфологічних показників плаценти.
5. Визначити показання для перинатальної диспансеризації вагітних з недоношуванням.
6. Розробити диференційовану етіопатогенетично обгрунтовану систему профілактично-лікувальних та реабілітаційних заходів при загрозі недоношування, спрямованих на зниження перинатальних ускладнень.
7. Визначити вплив запропонованих лікувально-реабілітаційних заходів при загрозі недоношування на стан плода, новонародженого, перебіг вагітності та пологів.
8. Обгрунтувати і впровадити в клінічну практику систему органiзацiйних, лiкувально-профiлактичних та реабілітаційних заходів, спрямованих на антенатальну охорону плода i профiлактику перинатальних ускладнень при недоношуваннi вагiтностi.
Об’єкт дослідження. Об’єктом дослідження стала перинатальна патологія у вагітних з недоношуванням, вплив недоношування вагітності на показники перинатальної захворюваності та смертності, зумовлені етіопатогенетичними механізмами даної акушерської патології.
Предмет дослідження. Предметом дослідження стали 772 історії передчасних полгів, 364 вагітних з загрозою недоношування, 94 жінки, вагітність у котрих закінчилась передчасними пологами та 110 недоношених новонароджених.
Методи дослідження. Для досягнення поставленої в роботі мети використовувалися загальноклінічні методи: для визначення прогностичних критеріїв перинатальної патології - клініко-статистичні, мікробіологічні та імунологічні методи; для визначення стану компенсаторних механізмів плаценти при недоношеності - гісто- та гемоморфологічний стан; для оцінки внутрішньоутробного стану плода - ультразвукове сканування з програмним забезпеченням (біофізичний профіль останнього, функція основних органів і систем) та кардіотокографічне дослідження; для визначення
стану шлуночкової системи головного мозку недоношеного новонародженого –
ультразвукова нейросонографія.
Наукова новизна отриманих результатів. На підставі визначення соціальних та медичних факторів, які впливають на показники перинатальної патології при недоношуванні вагітності, встановлено їх окрему та поєднану значущість, що дало можливість розробити систему індивідуального підходу до прогнозування, тактики ведення вагітності та передчасних пологів, щодо запобігання перинатальним ускладненням при даній акушерській патології.
Визначено прогностичні критерії мікробіоценозу статевих шляхів як фактора ризику перинатальних ускладнень інфекційного генезу. Встановлено ступінь впливу імунологічних плодово-материнських взаємовідншень на індукцію загрози недоношування вагітності і розвиток перинатальної патології.
За результатами досліджень показано взаємообумовленість імунологічних показників материнського організму, гемо- і гістоморфологічних показників плаценти та ультразукових показників плаценти що визначає нову ланку в патогенезі розвитку плацентарної недостатньості і перинатальної патології.
На підставі проведених функціональних методів дослiджень доведено вплив загрози передчасних пологів на функціональний стан плода залежно від терміну гестації, а також на функціональний стан основних адаптаційно-гомеостатичних механізмів плода.
Науково обгрунтовано і впроваджено в клінічну практику систему органiзацiйних, лiкувально-профiлактичних та реабілітаційних заходів, спрямованих на антенатальну охорону плода i профiлактику перинатальних ускладнень при недоношуваннi вагiтностi.
Практичне значення отриманих результатів. Встановлені соціальні, медичні, демографічні, мікробіологічні, імунологічні фактори, які зумовлюють індукцію передчасної пологової діяльності та розвиток перинатальних ускладнень в сьогоднішніх соціально-економічних умовах, розроблена система індивідуального прогнозу щодо запобігання розвитку та лікування перинатальної патології при загрозі недоношування.
Аналіз результатів ультразвукових (функціональних), мікробіологічних та імунологічних (аллоантигенних взаємовідношень) досліджень дозволяє рекомендувати сучасні методи доклінічної діагностики загрози недоношування та профілактики перинатальної патології для впровадження в акушерську практику заходів по пренатальній диспансеризації.
Обгрунтована раціональна методика діагностики стану плода за допомогою ультразвукового обстеження та нестресової кардіотокографії під час загрози недоношування. розроблені показники біофізичного профілю плода, функціонального стану основних органів і систем плода рекомендовані
для прогностичного та диференційованого підходу до тактики ведення вагітності при загрозі недоношування.
Для корекції адаптаційно-гомеостатичних порушень в материнському організмі та фето-плацентарній системі під час загрози недоношування запропонована комплексна терапія з застосуванням в акушерських стаціонарах медикаментозних препаратів на тлі природніх рослинних факторів та фонотерапії. Даний комплекс доцільно для застосування з профілактичною і лікувальною метою з ранніх термінів гестації, він дозволяє зменшити медикаментозне навантаження як на материнський, так і на плодовий організми. Вагітним групи ризику після стаціонарного лікування запропонована система лікувально-реабілітаційних заходів в умовах стаціонару санаторного типу, що сприяє зниженню перинатальних ускладнень.
Особистий внесок здобувача. Особисто автором вибрано тему, визначено мету, завдання та напрямки проведення досліджень. Проведено клініко-статистичний аналіз, функціональні методи діагностики стану плода, недоношеного новонародженого, узагальнено та систематизовано отримані результати, проведено їх математичну обробку, сформульовано основні висновки, подано і отримано позитивніі рішення на винахідництво. Науково обгрунтовано практичні рекомендації, підготовлено до друку наукові праці, виступи.
Апробація дисертації. Основні положення дисертації доповідались на IX, X з’їздах акушерів-гінекологів України (Київ, 1991; Одеса, 1996), IV Конгресі світової федерації українських лікарських товариств (Харків, 1992), Пленумах асоціації акушерів-гінекологів України (Чернівці, 1997; Євпаторія, 1998; Ужгород, 1999; Івано-Франківськ, 2000), науково-практичній конференції акушерів-гінекологів України “Функціональні методи в акушерстві та гінекології” (Донецьк, 1994), міжнародній конференції (Сцегед, 1987), 15 Конгресі Європейської Асоціації акушерів-гінекологів (Базель, 2000), II Конгресі Української Асоціації спеціалістів ультразвукової діагностики в перинатології, генетиці та гінекології “Плід як частина сім’ї” (Харків, 2000), конференції з проблеми “Немедикаментозные методы лечения в акушерстве и гинекологии” (Одеса, 2000), засіданні кафедр акушерства та гінекології Національного медичного університету ім. акад. О.О.Богомольця.
Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано 42 наукових праці, з них – 22 статті в центральних медичних виданнях, рекомендованих ВАК України, 9 статей в збірках наукових праць, 7 тез доповідей на з’їздах і
конференціях, із них 3 - на міжнародних конгресах. Отримано позитивні рішення за 4 патентами на винахід.
Структура та обсяг дисертації. Дисертація викладена на 320 сторінках і складається із вступу, огляду літератури, 5 розділів власних досліджень,
висновків, практичних рекомендацій, покажчика літератури (363 джерела, із них 177 на іноземних мовах). Робота ілюстрована 65 таблицями, 64 рисунками.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
Матеріали та методи дослідження. Дослідження проводили на клінічній базі кафедри акушерства та гінекології № 3; на кафедрі гістології Національного медичного університету, Інституту молекулярної біології і генетики НАН України.
В основу дисертаційної роботи покладено принцип комплексного обстеження вагітних із загрозою та під час передчасних пологів, а також недоношених новонароджених. Дослідження проведено у двох основних методологічних напрямках: лікувально-діагностичному та профілактичному. Об’єктом дослідження стали 772 жінки, вагітність у котрих завершилась передчасними пологами, комплексне обстеження 364 вагітних з загрозою недоношування, 94 жінки під час перебігу передчасних пологів, та 110 недоношених новонароджених. У процесі дослідження для визначення прогностичних критеріїв перинатальної патології при недоношуванні вагітності аналізували клініко-статистичні дані соціального статусу, наявність порушень гомеостатично-адаптаційних механізмів материнського організму, характер перебігу і результати передчасних пологів. Тактика ведення передчасних пологів залежала від характеру перебігу останніх і проводилась відповідно рекомендаціям В.Я.Голоти та співавт., (1986) та рішення резолюції пленума асоціації акушерів-гінекологів України (1997).
У жінок під час загрози передчасних пологів здійснювали комплексне мікробіологічне, імунологічне, патогістологічне дослідження плацент, визначали функціональний стан плода залежно від характеру перебігу вагітності.
Мікробіологічні дослідження включали вивчення мікробіоценозу піхви, визначення ступеня чистоти піхви (згідно з указом “Об унификации микробилогических методов исследования, применяемых в клинико-диагностических лабораториях лечебно-профилактических учреждений № 535, 1985). Ідентифікацію проводили після виділення чистих культур за морфологічними, тинкторальними і культуральними ознаками, протеолітичною та цукролітичною активністю, оксидазними властивостями, антигенною будовою. Хламідії та мікоплазми визначали класичним імунофлюоресцентним методом з використанням тест систем фірми “Хламискан” (Россия).
Імунний статус оцінювали за кількістю основних популяцій і субпопуляцій Т- і В-лімфоцитів шляхом забарвлення клітин в імунофлюоресцентному тесті, використовуючи моноклональні антитіла до
структур мембран СД3, СД4, СД8, СД72. Візуалізацію ядерних еритробластів проводили за методикою В.Ю. Черненко та співавт. (1999) шляхом виявлення ембріональних гемопоетичних клітин у крові матері за допомогою високоспецифічного та високочутливого імунофлюоресцентного
аналізу, що включає флюоресцентний мікроскоп і автоматизований мікровідеомонітор “Метаскан 2М’’. Використання специфічних моноклональних антитіл до ембріональних мембрано-асоційованих антигенів СД34 і СД71 забезпечує об’єктивну верифікацію цих клітин. Моноклональні антитіла були отримані в імунологічній компанії ТОВ “ Сорбент’’ (м. Москва).
Морфологічні дослідження проводили безпосередньо після пологів. Отриманий матеріал з плацент зневоднювали в розчинах ізопропанолу зростаючих концентрацій та заливали у парафін за О.М. Грабовим (1994). Для вивчення загальної морфології зрізи забарвлювали гематоксиліном та еозином, а також азурII-еозином. Забарвленням фосфорно-вольфрамовим гематоксиліном за Малорі виявляли фібрин. Забарвлення за ван Гізон та за Novelli вивчали стан сполучнотканинних волокон. Глікозаміноглікани (ГАГ) виявляли за методом Хейла в модифікації Граумана і Клауса. Вміст та розподіл глікопротеїдів в ділянці регенерації виявляли за допомогою ШІК-реакції за Мак-Манусом з попередньою обробкою частини зрізів амілазою слини. Для морфометрії відбирали зрізи, забарвлені азурII-еозином, товщина яких при визначенні вищої та нижчої точок зрізу при збільшенні об’єктиву 100 мікроскопа Axioplan (Carl Zeiss Jena GmbH), знаходилася в межах 7±0,2 мкм. За допомогою окуляр-мікрометра визначали діаметр 50 довільно вибраних термінальних ворсин плаценти, діаметр їх судин, а також товщину синцитіокапілярних мембран. Підраховували відсоток малих термінальних ворсин, кількість капілярів в термінальних ворсинах, процент термінальних ворсин, що мають синцитіальні вузли. Проводили визначення питомої довжини поверхні ворсин хоріона методом лінійного інтегрування.
В умовах відділення патології вагітних клінічного пологового будинку проводили функціональні дослідження стану плода на ультразвуковому сканері фірми PIE MEDICAL (Голандія) 41060 BASIC SCANNER - 250-3T з використанням пакетів програмного забезпечення. Непряму кардіотокографію виконували за допомогою фетального монітора фірми Hewlet - Packard’s Series 50 A (Німеччина, 1995). Для стандартизації умов всі дослідження проводили з 10 до 13 години дня, кожне дослідження проводилиь протягом 30 хвилин.
Дані біометрії плода оцінювали за нормативними показниками розробленими за методикою А.Н. Стрижакова та співавт., (1990).
Діагноз гіпотрофії плода встановлювали на підставі одного або декількох біометричних параметрів від нормативних показників. Залежно від пропорційності відставання біометричних показників виділяли симетричну і асиметричну форми синдрому затримки внутрішньоутробного розвитку плода.
Біофізичний профіль плода оцінювали ( 0, 1, 2 бали) за модифікованою нами методикою A.M. Vintzileos (1989). Для характеристики стану плода використовували наступну градацію сумарної оцінки: 10-12 балів – фізіологічний стан, 8-9 балів – низький ступінь ризику розвитку гіпоксії, 6-7 балів – високий ступінь ризику розвитку гіпоксії, 5 та менше балів – патологічний стан плода. Оцінювали біофізичний профіль плода за показниками дихальних рухів, генералізованої рухової активності, тонуса плода, кількістю навколоплідних вод.
При ультразвуковому обстеженні визначали чотири ступені зрілостi плаценти залежно від щільності ехогенних структур (P.A. Grannum et al., 1979): 0 - плацента однорідної структури з рівною хорiонічною пластинкою, I - на тлі однорідностi структури плаценти з'являються невеликі ехогенні ділянки, хорiонічна пластинка звивиста, II - ехогенні ділянки в плаценті стають більш інтенсивними, звивини хорiоничної пластинки проникають в товщу плаценти, але не доходять до базального шару, III- звивини хорiонічної пластинки досягають базального шару, утворюючи кола, плацента набуває відбитої часточкової будови. Наявність III ступеня зрілостi плаценти до 38-39 тижнів вагітності свідчить про передчасне її старіння і є ознакою фето -плацентарної недостатності.
Кардiотокографічне обстеження полягало в одночасній реєстрації серцевої діяльності плода, рухової активності плода (актограма), скоротливої активності матки (токограма). При розшифровці кардіотокограм нами використовувалася шкала Фiшера (W.M. Fisher, 1976).
Для більш точної і об'єктивної оцінки кардiотокограм бальна оцінка КТГ була доповнена обчисленням показника стану плода. При ПСП = 1 - стан плода не порушений. ПСП = 1,01-2,0 - свідчить про початкові прояви гiпоксiї плода. ПСП = 2,01-3,0 свідчить про виражені порушення стану плода.
Показники центральної кардіогемодинаміки визначали за допомогою ультразвукового сканера з використанням пакетів програмного забезпечення.
Ударний об’єм (УО) підраховували шляхом обчислення різниці кінцево-діастолічного і кінцево-систолічного об'ємів окремо взятих шлуночків серця плодів при фізіологічному та патологічному перебігу вагітності. В подальшому на підставі отриманих даних обчислювали серцевий викид (мл/хв) шляхом помноження УО на ЧСС. Фракція ежекції плода обчислена за рівнянням:
Фракція об'єм наприкінці діастоли - об'єм наприкінці систоли
ежекції (%) = ------------------------------------------------------------------ . 100
об'єм наприкінці діастоли
Ультразвукову гепатометрію плода проводили за модифікованою нами методикою А.В. Михайлова (1990), яка включала визначення структурних змін та вимірювання площинних, об’ємних параметрів правої і лівої часток печінки плода.
Вентрикулометрію головного мозку плода у вагітних проводили за модифікованою нами методикою О.Е. Озерова (1986). Ультразвукові дослідження проводили в динаміці: при вступі вагітної до стаціонару, через 10-14 днів для оцінки ефективності лікувально-профілактичних заходів під час патологічного перебігу вагітності.
Нейросонографію головного мозку новонароджених для визначення внутрішньошлуночкових крововиливів в період з 1 по 14 день неонатального періоду проводили через велике тім’ячко з застосуванням ультразвукового сканера (А.Н. Стрижаков и соавт., 1990).
Лікувально-профілактичні заходи перинатальних ускладнень при загрозі недоношування вагітності здійснювали в умовах відділення патології вагітних клінічного пологового будинку №3. В стаціонарних умовах створено кімнату психоемоційного розвантаження, до складу якої входить інтер’єр живої природи, що модулює природний ландшафт, музична фонограма з релаксаційними, седативними і знеболюючими властивостями на тлі природних ефірних фітонцидів лаванди, м’яти, шавлі. Сеанси лікування вагітних проводили щоденно в проміжках між 15-16 годинами протягом 25-30 хвилин. Термін лікування становив 2-3 тижні.
Розподіляючи вагітних на групи, дотримувались принципу рандомізації. За віковим складом, соціальним походженням, клінічним станом і паритетом та термінами гестації групи між собою статистично не відрізнялись (р>0,05).
Отримані дані обробляли з використанням стандартних статистичних методів з використанням персонального комп’ютера “Реntium-150” з програмою “Microsoft Word 7.0”. Графіки будували за допомогою програми “Microsoft Excel 7.0”.
Основні результати досліджень. У ході клініко-параклінічної оцінки обстежених вагітних з недоношуванням проаналізовано структуру всіх груп досліджень з урахуванням перинатальних аспектів, соціальних, медико-біологічних факторів, мікробіологічних, імунологічних показників, що зумовило визначити чинники ризику в прогнозуванні перинатальних ускладнень з метою проведення пренатальної диспансеризації.
| 
